-
ЕстоніяЩорічник Свідків Єгови 2011
-
-
НЕФОРМАЛЬНЕ СВІДЧЕННЯ
Російськомовні вісники проповідували сміливо та завзято і використовували кожну нагоду, щоб поговорити з людьми. Наприклад, вони заводили розмови з туристами, які приїжджали подивитись церкви у Таллінні. Нерідко туристи думали, що брат, який розповідав про Біблію, екскурсовод, тому уважно слухали його.
Деякі сестри проповідували в поїздах. Вони купували квитки з Тарту до Таллінна і назад. Протягом восьмигодинної подорожі сестри починали розмови з багатьма пасажирами і ділилися з ними доброю новиною.
«Я молилася про біблійне вивчення,— розповідає Марія Пасечник, яка переїхала в Естонію з Казахстану,— і вирішила проповідувати в довгих чергах, у яких люди годинами стояли за продуктами.
Одного дня, стоячи в такій черзі, я заговорила до жінки і поступово перевела розмову на Біблію. Їй було нецікаво, але вона повела мене до своїх приятельок, познайомила з ними і пішла. Ми розговорилися, і я почала чотири біблійні вивчення. Одна з цих жінок охрестилась і досі вірно служить Єгові».
-
-
ЕстоніяЩорічник Свідків Єгови 2011
-
-
ПРОПОВІДУВАННЯ В ЧАСИ ЗАБОРОНИ
Лембіт Рейле, який тепер служить у комітеті філіалу в Естонії, розповідає: «У школі я обережно проповідував багатьом однокласникам. Одного з них я запрошував до себе додому, щоб більше розповісти йому про Біблію. Після закінчення школи ми не бачились 20 років. А недавно я виступав з промовою у своєму рідному місті. І кого, ви думаєте, я побачив у залі? Того однокласника! Він уже якийсь час вивчав Біблію зі Свідками Єгови і невдовзі після нашої зустрічі охрестився. Це принесло мені велику радість».
Оскільки наша діяльність була забороненою, брати під час проповідування мали виявляти обачність. Про те, як вони це робили, розповідає один старійшина: «Спочатку ми якийсь час придивлялися до людей, щоб визначити, з ким можна поговорити. З незнайомцями слід було поводитись дуже обережно. Ми навчилися розпізнавати інформаторів КДБ. Нас насторожувало, якщо хтось багато чи голосно говорив. Безпечніше було розмовляти з тими, хто поводився стримано. Часто ми починали говорити з тими, хто не підтримував комуністичну партію, так званими дисидентами, адже вони мали ширший світогляд».
-