Справжнє правосуддя. Коли і як воно здійсниться?

НЕВИННИМ не слід боятися справжнього правосуддя. Звичайно, громадяни майже всіх країн мають причину бути вдячними, якщо у їхніх країнах є правнича система, яка ставить за мету гарантувати правосуддя. У таку систему входить звід законів, поліція, яка стежить за їхнім виконанням і суди, що чинять правосуддя. Правдиві християни поважають судову систему країни, в якій живуть, додержуючись біблійної вказівки ‘коритися вищій владі’ (Римлян 13:1—7).

А втім, судові системи в багатьох країнах допускаються згубних і прикрих помилокa. Замість карати винних і захищати невинних, часами карають невинних людей за злочини, яких вони не скоїли. Інші особи відсиділи багато років у в’язниці, а потім їх випускали перед закінченням строку на основі серйозних сумнівів щодо їхньої провини та доцільності засудження. Отже багато хто запитує: чи колись здійсниться справжнє правосуддя для всіх людей? І якщо так, то коли і як? На кого ми можемо покладатися щодо захисту невинних? І яку надію мають жертви несправедливості?

Перекручене правосуддя

У 80-х роках нашого сторіччя Німеччина побачила «один з найбільш сенсаційних процесів післявоєнного періоду», під час якого засудили на довічне ув’язнення мати за вбивство своїх двох дочок. Але через декілька років таке обвинувачення проти неї було переглянуто, її звільнили, і вона чекала нового судового розгляду. У 1995 році газета «Цайт» повідомила, що початкове рішення суду «може виявитись судовою помилкою». До часу написання цієї статті та жінка провела дев’ять років у в’язниці, оточена непевністю щодо її вини.

Якось листопадового вечора 1974 року діловий центр міста Бірмінгема (Англія) сколихнувся від вибуху двох бомб, які заподіяли смерть 21 особі. Це стало подією, якої «в Бірмінгемі ніколи не забудуть»,— написав член парламенту Кріс Меллен. Пізніше «засудили шістьох невинних чоловіків за найбільше в історії Англії убивство». Відтак засудження цих чоловіків було скасовано,— але тільки після того, як вони провели за ґратами 16 років!

Юрисконсульт Кен Кріспін розповів про одну справу, яка «надзвичайно заполонила громадську фантазію і стала унікальною у літописі австралійської історії права». Одна сім’я відпочивала біля Ейрс-Рок, і там безслідно зникло їхнє немовля. Мати було обвинувачено у вбивстві, визнано винною і засуджено на довічне ув’язнення. У 1987 році, після того як вона провела у в’язниці понад три роки, офіційне розслідування виявило, що немає достатніх доказів для засудження цієї жінки. Її звільнили й помилували.

У 1986 році вбили 18-річну жінку, яка жила на півдні США. Було обвинувачено, визнано винним і засуджено на смерть чоловіка середніх років. Він провів шість років у камері смертників, перш ніж було встановлено, що він не має нічого спільного із цим злочином.

Чи це рідкісні приклади судових помилок? Дейвід Рудовський, професор юридичного факультету Пенсільванського університету зауважує: «Я працюю в [судовій] системі близько 25 років і бачив багато справ. Я можу сказати, що від п’яти до 10% усіх засуджених насправді невинні». Кріспін ставить тривожне запитання: «Чи є ще невинні люди, які засмучено сидять у в’язничних камерах?» Як же доходить до таких жахливих помилок?

Людські судові системи мають людські слабкості

«Від жодної людської системи не можна сподіватися досконалості»,— підкреслив англійський апеляційний суд у 1991 році. Судова система може бути настільки справедливою і надійною, наскільки справедливими й надійними є люди, які створюють і впроваджують її. Люди схильні до помилок, нечесності й упередження. Отже, не має дивувати те, що людські судові системи мають саме такі вади. Розгляньте таке.

За словами судді Рольфа Бендера з Німеччини, у 95 відсотках усіх кримінальних справ, показання свідків відіграють вирішальну роль. Але чи такі свідки завжди заслуговують довір’я? Суддя Бендер вважає, що ні. Він припускає, що половина свідків, які з’являються в суді, говорять неправду. Бернд Шюнеман, завідувач кафедри криміналістики при Мюнхенському університеті (Німеччина), зробив подібне спостереження. В інтерв’ю з журналістом газети «Цайт» Шюнеман підтвердив, що показання свідків є головною,— хоча й ненадійною,— формою доказу. «Я можу сказати, що характерною причиною помилок правосуддя є те, що суддя покладається на ненадійні показання свідків».

Свідки можуть помилятися, так само, як і поліцейські. Зокрема, розслідуючи злочин, який призвів до громадських заворушень, поліцейські більш схильні проводити арешти. За таких обставин окремі поліцейські піддаються спокусі фабрикувати докази або примушувати підозрюваних зізнаватися. Коли звільнили шістьох чоловіків, яких було засуджено за підкладення бомб у Бірмінгемі, у британській газеті «Індепендент» з’явився заголовок: «Засудження шістьох з вини корумпованої поліції». За повідомленням у газеті «Таймс»: «Поліцейські брехали, змовлялися та ошукували».

У деяких випадках поліція чи громадськість може підозрювати осіб певної раси, релігії або національності через упередження. Журнал «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт» повідомляє, що розслідування злочину може опуститися до «питання расизму, а не розсудливості».

Як тільки справа доходить до суду, на рішення можуть впливати не тільки показання свідків, але й науково обґрунтовані докази. У чимраз складнішій галузі судочинства суддю або присяжних можуть попросити з’ясувати провину чи невинність на основі аналізу балістичних даних, ідентифікації відбитків пальців, почерку, групи крові, кольору волосся, текстильних волокон або зразків ДНК. Один правник зауважив, що в судах можна побачити «безліч експертів, які описують процедури карколомної складності».

Крім того, журнал «Нейчер» зазначає, що не всі експерти сходяться у поглядах стосовно тлумачення судових доказів. «Між судовими експертами може виникнути справжня незгода». На жаль, «хибні судові докази призвели до величезної кількості хибних засуджень».

Хоч би де ми жили, усі сучасні судові системи відображають людські недоліки. Отже, на кого ми можемо покладатися щодо захисту невинних? Чи ми зможемо колись мати справжнє правосуддя? Яка надія є у жертв судових помилок?

«Господь Я, і правосуддя кохаю»

Якщо ви або члени вашої родини є жертвами помилки правосуддя, Бог Єгова і його Син Ісус розуміють, як ви почуваєтесь. Найжахливішу несправедливість за всіх часів було скоєно тоді, коли стратили на стовпі мук Христа. Апостол Петро говорить, що Ісус «не вчинив... гріха». Але його обвинуватили лжесвідки, визнали винним і стратили (1 Петра 2:22; Матвія 26:3, 4, 59—62).

Подумайте, як почував себе Єгова, коли бачив таку наругу над своїм Сином! Справедливість — це одна з головних рис Єгови. Біблія говорить: «Всі бо дороги Його справедливі» (Повторення Закону 32:4; Псалом 33:5, Кул.).

Єгова дав ізраїльтянам виняткову судову систему. У випадку нерозкритого вбивства смерть спокутували жертвою. Не існувало жодного тиску розкривати кожний злочин, ризикуючи при цьому засудити невинну людину. Нікого не можна було визнати винним у вбивстві виключно на основі побічних або науково обґрунтованих доказів; було потрібно принаймні двох свідків (Повторення Закону 17:6; 21:1—9). Ці приклади показують, що Єгова має високі норми й хоче, аби правосуддя чинили належно. Адже він говорить: «Господь Я, і правосуддя кохаю» (Ісаї 61:8).

Звичайно, ізраїльська судова система була в руках людей, котрі мали такі самі недоліки, як і ми. Були випадки, коли закон застосовувався неправильно. Цар Соломон написав: «Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі» (Екклезіяста 5:7).

Єгова міг виправити несправедливість, яку заподіяли його Синові. Переконаність у цьому зміцняла Ісуса, який «заради радості, що чекала на Нього... витерпів страту». У такий самий спосіб радісна перспектива жити на райській землі під правлінням Месії за панування справжнього правосуддя може допомагати нам виявляти терпіння, коли чуємо про несправедливість або навіть зносимо її в цій старій системі. Немає жодної кривди або рани, яких Єгова не зміг би виправити чи залікувати у свій час. Він навіть може воскресити осіб, які втратили життя через судову помилку (Євреїв 12:2, СМ; Дії 24:15).

Якщо ми є жертвами несправедливості, то можемо бути вдячними за те, що багато судових систем мають правові канали, котрі допомагають нам виправити ситуацію. Християни можуть послуговуватися такими каналами. А втім, вони пам’ятають один факт: недосконалі судові системи відображають людське суспільство, яке потребує докорінної перебудови. Невдовзі це здійснить сам Бог.

Єгова незабаром покінчить з цією несправедливою системою речей та замінить її новою, в якій ‘пробуватиме праведність’. Ми можемо бути повністю переконані, що наш Творець тоді чинитиме правосуддя через свого Месіанського Царя, Ісуса Христа. Справжнє правосуддя для кожного вже близько! Яку ж вдячність ми можемо відчувати за таку перспективу! (2 Петра 3:13, Ог., 1988).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 27]

Недосконалі судові системи разом з корумпованими урядами, деморалізованою релігією і безпринципною комерцією, відображають те, що людське суспільство потребує докорінної перебудови.

[Рамка на сторінці 28]

Потіха зі Святого Письма

У листопаді 1952 року Дерік Бентлі й Крістофер Крейґ вломилися в товарний склад у Кройдоні, поблизу Лондона (Англія). Бентлі мав 19 років, а Крейґ — 16. Коли за викликом приїхала поліція, Крейґ вистрілив і вбив поліцейського. Крейґ відсидів дев’ять років у в’язниці, а Бентлі в січні 1953 року повісили за вбивство.

Сестра Бентлі, Айріс, 40 років провадила кампанію, щоб очистити його ім’я від ганьби за вбивство, якого він не вчинив. У 1993 році Корона обнародувала помилування стосовно вироку, визнаючи, що Деріка Бентлі не слід було страчувати. Айріс Бентлі написала про цю справу в книжці «Вчиніть йому правосуддя» (англ.):

«Приблизно рік перед стріляниною він зустрів на вулиці Свідка Єгови. (...) Сестра Лейн жила недалеко від нас на Ферв’ю Роуд і запросила до себе Деріка, щоб він послухав біблійні оповідання. (...) У пригоді стало й те, що сестра Лейн мала біблійні оповідання на платівках, які позичила йому послухати [оскільки Дерік погано читав]. (...) Він приходив додому й переповідав мені те, що вона розповідала йому,— щось на зразок: ми всі повернемося знову до життя після смерті».

Айріс Бентлі відвідала свого брата в камері смертників напередодні його страти. Як він почував себе? «Все, що розповідала йому сестра Лейн, підтримувало його впродовж тих кількох останніх днів» (курсив наш).

Якщо ви зносите труднощі через помилку правосуддя, було б доречним читати Біблію та роздумувати про біблійні істини. Це може дати велику потіху, оскільки Бог Єгова — це «Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає» (2 Коринтян 1:3, 4).

[Ілюстрація на сторінці 29]

Страта Христа була жахливою несправедливістю.