Нове значення древніх Писань

Рідною мовою Філона, як і багатьох інших александрійських юдеїв, була грецька. Тому основою його досліджень стала Септуагінта — грецький переклад Єврейських Писань. Вивчаючи текст Септуагінти, Філон дійшов висновку, що там містяться елементи філософії і що Мойсей був «генієм філософії».

За кілька століть до того грецькі мислителі відкидали буквальне розуміння розповідей про богів і богинь — велетнів і демонів, зображених у міфології стародавньої Греції. Ці філософи почали по-своєму тлумачити ті древні оповіді. Їхній метод фахівець з античної філології Джеймс Дремменд описав так: «Філософ починав вишукувати в міфологічних розповідях завуальоване значення і з огляду на вкрай бридкий зміст та безглуздість цих оповідань робив висновок, що їхні укладачі, мабуть, мали намір за допомогою сенсуалістичної образної мови показати якісь глибокі і повчальні істини». Цей метод називається алегоричним тлумаченням, і власне його Філон старався використовувати для пояснення Писань.

Візьмімо для прикладу Буття 3:22 із Септуагінти в перекладі Бакстера, де сказано: «Господь Бог зробив Адамові і його жінці шкіряний одяг і одягнув їх». Греки вважали, що зробити одяг було нижче гідності Всемогутнього Бога. Тому Філон вишукав у цьому вірші символізм і пояснив: «Шкіряний одяг — це образний опис звичайної шкіри, інакше кажучи, нашого тіла. Адже Бог, створивши спершу розум, назвав його Адамом. Після того він створив відчуття довколишнього світу, яке назвав Життям. І врешті-решт за необхідністю він створив і тіло, образно назвавши його шкіряним одягом». Отже, то́му, що Бог одягнув Адама і Єву, Філон спробував надати філософського значення.

Розгляньмо також Буття 2:10—14, де згадується, звідки бралася вода, що напувала Едемський сад, і де говориться про чотири ріки, які брали свій початок у тому саду. Філон намагався збагнути глибину слів і знайти підтекст. Він дав деякі пояснення про землю, після чого сказав: «Можливо, цей уривок має алегоричне значення, оскільки чотири річки є символом чотирьох чеснот». Філон зробив припущення, що річка Пішон символізує розсудливість, Ґіхон — серйозність, Тигр — стійкість, а Євфрат — справедливість. Ось як алегорія витіснила географію.

Філон вдався до алегоричного тлумачення, щоб проаналізувати повідомлення про створення, про те, як Каїн убив Авеля, про Потоп за днів Ноя, про змішання мов у Вавилоні і щоб пояснити багато принципів з Мойсеєвого Закону. Як можна побачити з прикладу в попередньому абзаці, Філон часто визнавав буквальне значення біблійних віршів і потім наводив їхнє символічне значення, починаючи такими словами: «Можливо, це варто сприймати як алегорію». У Філонових працях символіка займає чільне місце, а очевидне значення Писань, на жаль, затемнюється.

[Рамка на сторінці 12]

АЛЕГОРИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ В НАШІ ДНІ

Алегорія — це «спосіб художнього зображення за допомогою символічних, вигаданих образів, справжніх подій або узагальнень». Вважається, що за допомогою алегорій автори творів розкривають якийсь особливий прихований зміст. Подібно до Філона Александрійського, деякі сучасні релігійні вчителі пояснюють Біблію шляхом алегоричних тлумачень.

Ось приклад з перших одинадцяти розділів книги Буття, в яких записана людська історія від часу створення до розсіяння людей за днів будівництва Вавилонської вежі. Про цю частину Біблії в католицькому перекладі «Нова американська Біблія» (англ.) говориться: «Щоб істини, які містяться в цих розділах, були зрозумілими ізраїльському народу, що мав призначення зберігати ці істини, їх потрібно було виразити за допомогою понять, які існували в той час. З цієї причини самі істини слід чітко відрізняти від їхнього літературного вбрання». На думку авторів цього перекладу, як вбрання прикриває тіло, так і слова прикривають якесь глибше значення; тож розділи з 1-го по 11-й книги Буття не слід сприймати буквально.

Однак Ісус навчав, що повідомлення в початкових розділах Буття дійсно є правдою (Матвія 19:4—6; 24:37—39). Апостоли Павло і Петро навчали того самого (Дії 17:24—26; 2 Петра 2:5; 3:6, 7). Щирі дослідники Біблії відкидають пояснення, які не узгоджуються з усім Божим Словом.