Жовтневий ярмарок. «Найдавніший в Європі міжнародний кінський ярмарок»

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ІРЛАНДІЇ

ЩЕ МИНУЛОГО тижня у цьому сонному містечку було спокійно, люди помалу займалися своїми справами. Тепер тут метушня і безладдя. Містечко переповнене: у 6000 мешканців понад 50 000 гостей. Однак впадають в око не великі юрби людей і не численні ярмаркові ятки, і навіть не колоритні вуличні артисти, а коні! Вони скрізь!

Де ми? У маленькому містечку Баллінасло, що за 140 кілометрів на захід від столиці Ірландії Дубліна. Чому це зазвичай тихе містечко так сильно змінилося? Тут відбувається Жовтневий ярмарок, названий організаторами «найдавнішим в Європі міжнародним кінським ярмарком».

Чому в Баллінасло?

Чому Жовтневий ярмарок настільки популярний? Наш кореспондент взяв інтерв’ю у Джорджа, місцевого фермера, який продав тут не одну пару коней. «У Баллінасло,— каже він,— кожен, і багатий, і бідний, може привести на продаж коня будь-якої породи. От і все». Чим же відрізняється Баллінасло? «У багатьох інших місцях продаж коней має дуже багато обмежень і регулюється численними правилами,— пояснює Джордж.— На деяких торго́вицях представляється лише одна порода. Крім того, для продажу потрібно чимало документів. Небагато є таких кінських ярмарків, куди можна привести коня, запровадити на ярмарковий лужок і продати! Тут на Жовтневому ярмарку кіньми торгують майже так само, як це робиться вже два чи три століття: покупець домовляється з продавцем без будь-яких формальностей, прямо на лужку».

«Як Баллінасло став центром такої інтенсивної діяльності? Чому сюди приїжджали за кіньми аж з Росії?» Аби відповісти на ці запитання, треба згадати трохи історію.

Деякі верховні королі Ірландії правили у Тарі, що приблизно за 30 кілометрів на північний захід від Дубліна. Це був релігійний, а пізніше й політичний центр Ірландії. Люди приходили до Тари для сплати податків та щоб дізнатися про нові закони. Що спільного між Тарою й Баллінасло? Баллінасло виросло біля броду річки на одному з природних шляхів до Тари із заходу. Тим, хто подорожував до королівського міста й назад, було зручно обмінюватися біля річки новинами й товарами: до броду із західного узбережжя можна було доїхати верхи за один день. Як вважають організатори Жовтневого ярмарку, «є докази проведення кінських торго́виць ще у п’ятому сторіччі нашої ери».

Від початку XVIII сторіччя у Баллінасло, завдяки вигідному розташуванню, проводили великі ярмарки з дозволу королівської влади. Деякі фермери, аби продати там велику рогату худобу, вирушали в дорогу десь за місяць, причому декому доводилося долати й 200 кілометрів. З часом стали торгувати в основному кіньми.

Земля навколо Баллінасло дуже родюча, прекрасно підходить для вигодовування худоби. Там ростуть тварини з міцною статурою, здорові та плідні. «Ірландські коні,— пояснює Марк Голдсток,— відомі своєю витривалістю». Далі він продовжує: «Коні таких порід, як ірландський ваговоз, протягом сотень років стають у цій місцевості дедалі міцнішими».

Потреба в конях

Сьогодні головним товаром є коні! Чому коні були такі потрібні? У XVIII та XIX сторіччях усі ірландські фермери орали землю кіньми. Тягнути плуг у вологій, болотистій землі могли тільки сильні, витривалі тварини. Але коні користувалися попитом не тільки у фермерів. В армії були потрібні сильні коні, котрі не лякалися б шуму битви та були б міцними й витривалими, бо мали тягти важкі вози бездоріжньою місцевістю. Всі ці властивості мав ірландський ваговоз і тому на нього був великий попит. Його схрестили з чистокровним верховим і отримали хороброго жилавого коня, придатного для застосування у війську.

Коней, як і солдат, тисячами вбивали на війні. Щоб компенсувати ці втрати у численних європейських баталіях, представники багатьох країн Європи, навіть Росії, вважали за потрібне їхати в Баллінасло, аби придбати нових витривалих коней. До середини XIX сторіччя Жовтневий ярмарок став «найбільшим в Європі кінським ярмарком». «Кажуть, що половина коней, котрих використовували у битві при Ватерлоо, була куплена у Баллінасло»a,— пише Голдсток.

Прийоми торгівлі кіньми

Звичайно, у XX сторіччі попит на коней різко впав. Кінноту заступили військові машини, а плуги, що їх тягли коні, були замінені тракторами. По суті, й у Баллінасло торгівля майже припинилася. Проте 40 років тому цей ярмарок відродився.

Як Джордж, якого ми згадали на початку статті, торгує тут кіньми? «Я просто веду коня, котрого хочу продати, на ярмарковий лужок,— каже він,— і рано чи пізно з’явиться хтось та й запитає про його ціну». Джордж пояснює й деякі секрети: «Ми будемо якийсь час торгуватися і, може, дуже гаряче. Якщо покупець дійсно хоче мого коня, він не показуватиме цього, побоюючись, що я не зменшу ціни. Він відійде, повернеться трохи пізніше, сподіваючись, що тимчасом ніхто не запропонує вигіднішої ціни. Іноді підсилають знайомого, щоб зайняти мене переговорами і не дати іншим запропонувати ліпшу ціну. Урешті-решт ми домовимося і вдаримо по руках. Зазвичай платять готівкою, і коня зараз же передають новому господарю. Нема жодних організацій, які б контролювали продаж, тож, як гроші віддав, у разі чогось нарікатимеш тільки на себе!»

Не маючи досвіду, важко розрізнити, котрий кінь продається, а котрий ні. «Якщо він на лужку, його продають» ,— каже Джордж. І тут же розповідає про деякі місцеві звичаї: «Раніше, та й буває, навіть тепер, на знак того, що коня продали, на його зад кладуть грудку землі. А як ні, то новий господар просто забирає коня. Є й інша ірландська традиція: коли коня купили, то продавець віддає «щасливі гроші», тобто після угоди повертає невеличку суму. Це для того, щоб коняці «щастило» у нового господаря.

«Потрібно неабияк розумітися на конях і їхній вартості,— застерігає Джордж.— Зазвичай покупці отримують те, за що платять, і більшість іде з ярмарку задоволена. Але навіть бувальцям слід бути обачними. Я знаю одного торговця. Продав він коня і, перш ніж піти додому, зайшов у бар перекинути чарочку. Тим часом новий господар розчесав та підстриг гриву так, що коняку було не впізнати. «Нового» коня привели до колишнього господаря, а він і купив його за набагато вищу ціну, бо думав, що то якийсь інший кінь!»

Крім невдалої покупки, вас можуть спостигнути й інші неприємності. «Вважайте, де стоїте! — радить Джордж. — Не забувайте, що коли багато коней стоїть годинами надто близько одне до одного, а навкруги гамір і метушня, то чимало з них нервується і може копнути. Не раз я бачив, як переляканий кінь ставав дибки навіть у досвідченого вершника». Джордж продовжує: «А, ще одне! Взуйтеся у добру пару веллінгтонів [гумових чобіт]. Тоді можна сміливо ступати у грязюку!»

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 16]

Рябий кінь чекає на покупця.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Перший день ярмарку на торговому лужку Баллінасло.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Цю породу отримали, схрестивши ірландського ваговоза і чистокровного верхового.