Звернімо увагу на реакцію Ісаї, коли він почув, як серафими проголошували про святість Єгови. «Тоді я сказав: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Ісаї 6:5). Безмежна святість Єгови нагадала Ісаї про його власну гріховність і недосконалість. Спершу цей вірний чоловік дуже засмутився. Але Єгова не полишив його в такому стані.

¹⁸ Один із серафимів відразу ж потішив пророка. Як? Це могутнє духовне створіння підлетіло до жертовника, взяло звідти вуглину й доторкнулося нею до вуст Ісаї. Хтось може подумати, що це мало б завдати болю, а не принести полегшення. Проте не забувайте: то було видіння, в якому все мало символічне значення. Ісая, вірний єврей, чудово знав, що у храмі щодня на жертовнику приносились жертви для окуплення гріхів. І серафим з любов’ю нагадав пророку, що, хоча він і справді був недосконалий, «нечистоустий», то все ж міг бути чистим в очах Богаa. Єгова виражав готовність прийняти недосконалу, грішну людину за святу, принаймні до певної міри (Ісаї 6:6, 7).

На нас може дуже сильно вплинути усвідомлення того, що ми маємо можливість бути чистими в очах нашого святого Бога. Не забувайте, що святість Єгови спершу спонукала Ісаю задуматися над власною недосконалістю. Він вигукнув: «Горе мені!» Але Ісая, зрозумівши, що його гріхи було окуплено, змінив свій погляд. Коли Єгова запитав, хто хоче виконати його доручення, пророк відразу погодився, хоч і не відав, що́ йому доведеться робити. Він вигукнув: «Ось я,— пошли Ти мене!» (Ісаї 6:5—8).