Найвищий — Бог, а не Ісус

23, 24. Як Мухаммед і мусульмани дивилися на юдаїзм і християнство?

²³ Юдаїзм, християнство та іслам — це три найбільші монотеїстичні релігії світу. Але на початку VII століття н. е., в час, коли жив Мухаммед, перші дві релігії, на його погляд, збилися зі шляху правди. Згідно з деякими ісламськими тлумачами, в Корані міститься думка про відкинення євреїв і християн: «Дорогою не тих, які Тебе прогнівили, і не тих, які заблукали» (сура 1:7). Чому існує такий погляд?

²⁴ В одному коментарі до Корану зауважується: «Люди Книги помилились: євреї у зламанні Угоди і зведенні наклепу на Марію та Ісуса... а християни у піднесенні посланця Ісуса до рівня Бога» за допомогою догмата про Трійцю (сура 4:153—176).

25. Які подібні вислови знаходимо в Корані та Біблії?

²⁵ Кажучи коротко, основне вчення ісламу — це шахада, або символ віри; кожний мусульманин знає її напам’ять: Ла ілах ілла Аллах; Мухаммед расул Аллах («Немає Бога, крім Аллаха; Мухаммед — посланець Аллаха»). Це погоджується із висловом Корану: «Бог ваш — Бог єдиний, немає іншого Бога, крім Нього, Всемилостивого, Всемилосердного» (сура 2:163). Ця думка була висловлена за 2000 років перед тим у давньому заклику до Ізраїлю: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один!» (Повторення Закону 6:4). Ісус повторив цю найголовнішу заповідь, як це записано в Марка 12:29, за 600 років до Мухаммеда. Про Ісуса ніде не сказано, що він є Богом або рівним Богові (Марка 13:32; Івана 14:28; 1 Коринтян 15:28).

26. а) Який погляд мусульман на Трійцю? б) Чи вчення про Трійцю є біблійним?

²⁶ Стосовно того, що Бог один, Коран зауважує: «Віруйте в Бога і в посланців Його і не говоріть Трійця. Утримайтесь: це буде краще для вас, тому що Бог — Бог єдиний» (сура 4:171). Проте слід зазначити, що правдиве християнство не навчає про Трійцю. Це доктрина язичницького походження, впроваджена відступниками загальновизнаного християнства після смерті Христа й апостолів. (Дивіться 11-й розділ)e.

Душа, воскресіння, рай і вогняне пекло

27. Що говорить Коран про душу і про воскресіння? (Порівняйте Левит 24:17, 18; Екклезіяста 9:5, 10; Івана 5:28, 29).

²⁷ Іслам навчає, що людина має душу, яка йде в потойбічний світ. У Корані сказано: «Бог приймає душі (людей) в час їхньої смерті, а ту (душу), яка не померла, уві сні, хапає ту, для якої вирішив смерть» (сура 39:42). Водночас 75 сура повністю присвячена кійяма, або «воскресінню». У ній, зокрема, говориться: «Клянусь Днем Воскресіння... Невже людина вважає, що Ми не зберемо її костей?.. Вона питається: «А коли настане День Воскресіння?» ...Невже не може Він (Бог) оживити мертвих» (сура 75:1, 3, 6, 40).

28. Що говорить Коран про пекло? (Порівняйте Йова 14:13; Єремії 19:5; 32:35; Дії 2:25—27; Римлян 6:7, 23).

²⁸ Згідно з Кораном, душа може мати різні приречення: або до небесного райського саду, або до покарання у палахкотючому пеклі. В Корані сказано: «Питають вони: «Коли День Суду?» В той день, коли їх будуть мучити біля вогню: «Зажийте свою кару (це є те, до чого ви спішили)» (сура 51:12—14). «Для них (грішників) кара у житті цього світу, а кара прийдешнього ще болючіша, і не мають вони від Бога захисника» (сура 13:34). Постає запитання: «Як розтлумачити тобі, що таке пекло? Це геєна вогненна» (сура 101:10, 11). Це жахливе приречення описується докладно: «Воістину, тих, які не увірували у Наші знамення, Ми спалимо в огні! Кожен раз як тільки спечеться їх шкіра, Ми замінимо її іншою шкірою, щоб вони зажили кари. Воістину, Бог — великий, мудрий!» (Сура 4:56). Далі в описі говориться: «Воістину, геєна вогненна буде засідкою... Вони залишаться в ній навіки. Не матимуть вони там ні прохолоди, ні пиття, окрім окропу та гною!» (Сура 78:21, 23—25).

29. Що, на відміну від Корану, вчить Біблія про душу, пекло і пекельний вогонь?

²⁹ Мусульмани вірять, що душі померлих ідуть у барзах, або «перепону», «місце або стан, куди люди потрапляють після смерті й перебувають там аж до суду» (сура 23:101, 102, ІК; примітка під текстом у перекладі АЮА). Там душа свідома і відчуває те, що називається «кара могилою», якщо людина була злою, або зазнає щастя, якщо була вірною. Але вірні також мусять зазнати деяких мук через те, що за життя все ж таки мали певні гріхи. Судного дня кожен отримає свою вічну долю, і цим завершиться цей перехідний станf.

30. Згідно з Кораном, що обіцяно праведним? (Порівняйте Ісаї 65:17, 21—25; Луки 23:43; Об’явлення 21:1—5).

³⁰ На відміну від грішників, праведним обіцяно небесний райський садок: «А тих, які увірували і творили добро, Ми введемо в сади, внизу яких течуть ріки, щоб вічно перебувати там» (сура 4:57). «Цього дня жителі раю думатимуть лише про своє блаженство. Разом із своїми дружинами у затінку лежатимуть на ложах» (сура 36:55, 56). «І написали Ми вже в Псалмах після нагадування [даного Мойсеєві], що землю внаслідують раби Мої праведні» (сура 21:105, ІК). В одному з перекладів Корану в примітці до цієї сури наводиться Псалом 25:13 та 37:11, 29, а також слова Ісуса з Матвія 5:5. Згадка про дружин приводить нас до ще іншого питання.

Моногамія чи полігамія?

31. Що говорить Коран про полігамію? (Порівняйте 1 Коринтян 7:2; 1 Тимофія 3:2, 12).

³¹ Чи полігамія є нормою серед мусульман? Хоча Коран дозволяє полігамію, багато мусульман має лише одну дружину. Через те що після кровопролитних війн залишалось чимало вдів, Коран дозволив полігамію: «А якщо ви боїтеся, що не будете справедливі із сиротами, то одружуйтеся із жінками, які видаються вам добрими, з двома, трьома або чотирма, а якщо боїтеся, що не будете справедливі (до них всіх), то — з однією або з тими, якими оволоділи ваші десниці» (сура 4:3). У біографії Мухаммеда (яку написав Ібн Хішам) згадано, що він одружився із заможною вдовою Хадіджою, старшою від нього на 15 років. Після її смерті він одружився з багатьма жінками і, коли помер, залишив по собі дев’ять удів.

32. Що таке мут’ат?

³² Ще одна форма одруження в ісламі називається мут’ат. Вона визначається як «особлива угода, що вкладається між чоловіком та жінкою через пропонування та згоду прийняти шлюб на обмежений період і з точно визначеним приданим, подібно як при сталому шлюбі» (Мустафа Аль Рафії, «Ісламуна»). Суніти називають це одруженням для насолоди, а шиїти — просто одруженням, що триває певний період. Те саме джерело зазначає: «Діти [від таких шлюбів] вважаються законними та мають такі ж права, як і діти від сталих шлюбів». Очевидно, ця форма тимчасового одруження існувала ще за днів Мухаммеда, і він це дозволив. Суніти твердять, що такі одруження згодом були заборонені, але імаміти (найбільша шиїтська течія) вірять, що такі шлюби все ще дозволені. І нині багато хто практикує це, особливо коли чоловік відлучається від дружини на довгий час.

Іслам і щоденне життя

33. На яких стовпах і віруваннях базується іслам?

³³ Іслам базується на п’яти стовпах, тобто головних обов’язках, і на шести стовпах віри. (Дивіться інформацію в рамках, сторінки 296, 303). Один з обов’язків щирих мусульман — звертатись у молитві (салят) п’ять разів на день обличчям до Мекки. У мусульманський вихідний (п’ятниця) на настійний заклик муедзина з мінарету мечеті чоловіки збираються до мечеті на молитву. Сьогодні в багатьох мечетях цей заклик не вигукується безпосередньо людиною, а використовується магнітофонний запис.

34. Що таке мечеть і яке її призначення?

³⁴ Мечеть (арабською: масджид) — це місце поклоніння мусульман, описане королем Саудівської Аравії Фахд Бін Абдул Азізом як «наріжний камінь у кликанні до Бога». Він назвав мечеть «місцем молитви, навчання, юридичних та судових дій, нарад, проповідування, керівництва, виховання та підготовки. ...Мечеть — це серце мусульманської громади». Такі місця поклоніння є сьогодні по цілому світові. Одна з найбільш відомих мечетей в історії — Мескіта у Кордові (Іспанія); століттями вона була найбільшою у світі. Сьогодні в її центральній частині розміщується католицький кафедральний собор.

[Рамка на сторінці 296]

Шість стовпів віри

1. Віра в єдиного Бога, Аллаха (сура 23:116, 117).

2. Віра в ангелів (сура 2:177).

3. Священні книги: Тора, Євангеліє, Псалми, сувої Авраама і Коран.

5. Останній день: усі померлі повстають з могил.

6. Віра в добру чи злу долю. Нічого не стається без Божої волі.