Але різні церкви, у нестійкому спорідненні одні з одними, пізнали загрозу від взаємного ворога, швидко поширюючої ісламської імперії.

Східна церква пізнала цю загрозу, коли в сьомому столітті мусульмани взяли Єгипет і завоювали інші частини Візантійської імперії Північної Африки.

Менше як століття пізніше, Західна церква розтривожилась вторганням ісламу в Францію через Іспанію, майже сто миль від Парижа. Багато іспанських католиків навертались на ісламську віру, тоді як інші засвоювали мусульманські звичаї й культуру. «Розятрені своєю втратою,— каже книжка Ранній іслам,— церква гарячково підпалювала в своїх іспанських синах полум’я помсти».

Кілька століть пізніше, як іспанські католики відвоювали більшість своїх земель, вони «накинулись на мусульманських підданих, безжалісно переслідували їх, і примушували зрікатись своєї віри, виганяли з країни, і звертались до всяких суворих заходів, щоб викоренити всі сліди іспано-мусульманської культури».

Імперія повалилась, не тільки ісламським мечем, але також мечем сестри-імперії, римської церкви.