Іслам розрізняється на два головні напрями — сунізм і шиїзм. Але кожен поділяється на сотні інших напрямів. З кожних 100 мусульман, близько 83 належать до сунізму а близько 15 до шиїзму. Інші належать до різних сектантських груп такі різноманітні як Друзи, Чорні мусульмани, і Абангани з Індонезії, які змішують іслам з буддизмом, індуїзмом, і місцевими релігіями.

Шиїтська меншість вірить, що в релігії й кур’ані поміщаються таємні або заховані значення. Однак, шиїтська схизма виникла над питанням про престолонаслідування. Шиїзм (що значить «партизани» стосовно до «партизанів Алі») держиться легітимізму, заявляючи, що право владання обмежується Алі, двоюрідному братові Мухаммеда, його зятеві, а також потомкам.

Алі з його потомками були імамами, провідниками цілковитої духовної влади. Фахівці не погоджуються скільки імамів уже мали таку владу, але найбільша шиїтська група, Твелвер шиїти, вірить, що вже було 12. У 878 році н. е., 12-го імама було «заховано», тобто він зник після того як обіцяв повернутись при кінці світу, і заснувати справедливий ісламський уряд.

Шиїтські мусульмани щороку святкують долю мученика Гусейна, внука Мухаммеда. Автор Рагман каже: «Тому що шиїтським мусульманам ще з дитинства набивають голову зображеннями цієї події, то правдоподібно в ньому будуть розвиватись глибокі почуття до трагедій й несправедливостей, які доводять до найвищої мети якої люди прагнуть — мучеництва».

У недавні часи появилась значна сектантська релігія багаїв, з шиїтського ісламу в Ірані серед 19 століття.