Я не раз дивувався, як правда проникала на Крайню Північ. Одного разу ми з Вальтером Левковічем постукали у непримітну маленьку хатку неподалік Лоуер-Пост, що в Британській Колумбії, на Аляскинському шосе, ближче кордону з територією Юкон. Ми зрозуміли, що в цій хатині хтось живе, бо помітили, як у крихітному віконечку блимнуло світло. Була приблизно дев’ята вечора. Стукаємо. Чоловічий голос запрошує увійти. Заходимо. Що за дивина! Літній чоловік, розтягнувшись на своєму ліжку, читає журнал «Вартова башта»! До того ж його журнал новіший за наш. Незнайомець розказав, що отримав журнал авіапоштою. А ми не могли отримати останніх журналів тому, що не були у зборі вже більше тижня. Чоловік представився Фредом Бергом. Хоча він передплачував наші журнали вже кілька років, Свідки Єгови прийшли до нього вперше. Фред залишив нас на ніч. Ми поділилися з ним багатьма біблійними істинами і домовилися, що Свідки, які регулярно бувають у цих місцях, відвідуватимуть його.

Я з радістю дізнався, що навіть у цих віддалених місцях Єгова виявляє незаслужену ласку і Божий дух впливає на розум та серце схильних до вічного життя людей. Серед них був і Генрі Лепайн з Доусон-Сіті (тепер Доусон), що в території Юкон. Генрі жив у віддаленій місцевості. Понад 60 років він не виїжджав за межі золотих копалень. Однак дух Єгови спонукав цього 84-річного чоловіка здолати понад 1600 кілометрів до міста Анкоридж, щоб побувати на районному конгресі, хоча він ще навіть не відвідував зібрань збору. Генрі з захопленням слухав програму і насолоджувався спілкуванням з братами. Потім він повернувся у Доусон-Сіті. Цей чоловік залишився вірним до кінця своїх днів. Багато знайомих Генрі хотіли знати, що ж спонукало старого вирушити у далеку путь. Завдяки своїй цікавості ще кілька літніх людей пізнали правду. Отже, таким чином Генрі дав хороше свідчення.