Гефсиманія. Гефсиманський сад, який розташовувався на Оливковій горі, на Сх. від Єрусалима, за долиною Кедрон, був одним з улюблених місць Ісуса Христа, де він міг побути наодинці зі своїми учнями. Саме туди пішов Ісус разом з апостолами після останнього святкування Пасхи і започаткування Господньої вечері. Там, відійшовши від учнів на невелику відстань, він почав палко молитися, після чого йому з’явився ангел і зміцнив його. Юда, який знав, що Ісус любив приходити в Гефсиманію, привів у цей сад натовп і зрадив Ісуса поцілунком (Мт 26:36, 46—49; Лк 22:39—48; Ів 18:1, 2).

Місця для поховання. В деяких садах були місця для поховання. Манасія і його син Амон були поховані в саду Уззи (2Цр 21:18, 25, 26). Гробниця, в якій поховали Ісуса, теж була в саду (Ів 19:41, 42). В садах невірні ізраїльтяни приносили жертви фальшивим богам. Виконуючи язичницькі ритуали, вони сиділи між гробницями і їли всіляку мерзоту, за що Єгова виніс їм вирок (Іс 65:2—5; 66:16, 17).

Цар Ахав хотів забрати в Навота виноградник, щоб зробити з нього «овочевий сад» (1Цр 21:2, Гижа).

Зазвичай такі схожі на парки сади лежали за межами міста, за винятком садів, що належали царям або дуже багатим людям. Царський сад біля брами, через яку намагався втекти цар Седекія зі своїми воїнами, коли халдеї оточили Єрусалим, очевидно, був розташований одразу за пд.-сх. муром (2Цр 25:4; Не 3:15). Йосиф Флавій описує місцевість за назвою Ітан, яка, за його словами, лежала за 13—16 км від Єрусалима і «завдяки своїм садам та великій кількості джерел» була «приємним родючим куточком», де Соломон любив їздити у своїй колісниці (Иудейские древности. VIII. 7. 3). Сад, в якому цар Ахашверош у третій рік свого царювання влаштував семиденний бенкет, очевидно, був великим і гарним (Ес 1:1—5).