Зазвичай бика каструють, щоб використовувати його як тяглову худобу, однак ізраїльтяни цього, очевидно, не робили, оскільки покалічену тварину не можна було приносити в жертву (Лв 22:23, 24; Пв 17:1; пор. 1Цр 19:21). Тому існує думка, що бики тієї породи, яку розводили ізраїльтяни, мали спокійний норов.

Ізраїльтяни використовували биків у сільському господарстві, коли орали й молотили (Пв 22:10; 25:4). Вони мали ставитися до цих тварин милосердно. Апостол Павло застосував до християн принцип із заповіді «Не зав’язуй рота бику, коли він молотить зерно». Павло пояснив: подібно як бик може їсти зерно, яке молотить, так і служителі, котрі діляться з іншими духовними цінностями, мають право на матеріальну підтримку (Вх 23:4, 12; Пв 25:4; 1Кр 9:7—10).