Чи взимку народився Ісус?

«СНІГОПАД паралізує Єрусалим», «Снігова завірюха вражає північ». Такі заголовки в газеті «Джерузалем пост» у 1992 році стали звичайним явищем для ізраїльських читачів через найсуворішу зиму століття в цій країні.

До початку січня вершина гори Гермон вкрилася шаром снігу завтовшки в 7—12 метрів, але зима ще далеко не закінчилась. Від пагорбів Ґолан та верхньої Галілеї, минаючи Єрусалим та поблизький Віфлеєм (дивіться обкладинку), а навіть на південь у Неґев, неодноразово щоденний ритм і режим життя Ізраїлю було паралізовано витонченим, делікатним, але великим снігом. В одній статті з «Джерузалем пост» говорилося: «Великі снігопади вчора змогли зробити те, чого не зміг зробити цілий град ракет, випущених з «катюш» минулого тижня, а саме, ізолювати поселення і міцно забарикадувати жителів в їхніх домах».

Для більшості жителів міста сувора зима принесла спустошення. Повідомлялося про сотні корів та телят, а також про тисячі курчат, які загинули від морозу, коли нічна температура спала нижче нуля. На додачу до снігів своє зробили також сильні та холодні дощі. Одного дня двох пастушків, які, очевидно, з усіх сил старались врятувати якомога більше своїх захоплених раптовою повінню овець, самих було змито швидким потоком і вони потопились.

Хоча це не була типова для Середнього Сходу зима, в ізраїльському журналі «Ерец» повідомлялося: «Метеорологічні дані, що збирались і записувались в Ізраїлі за останні 130 років, виявляють, що сніг в Єрусалимі є більш звичайним явищем, ніж можна сподіватись... Між 1949 і 1980 роками в Єрусалимі було двадцять чотири сніжних зими». Але чи ця інформація цінна лише для метеорології та зацікавлених у цьому людей, чи вона має особливе значення і для дослідників Біблії?

Яке це має значення для дослідників Біблії?

Думаючи про Ісусове народження, чимало людей уявляють собі емоційно зворушливу сценку з яслами, що часто представляється в Різдво. Там лежить тепло сповитий маленький Ісус, над яким схилилась його мати на фоні вкритого м’яким снігом навколишнього пейзажу. Чи узгоджується цей популярний погляд з біблійним описом цієї історичної події?

Біблійний письменник Лука повідомляє в ретельно підтвердженому документами описі Ісусового народження: «В тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим. Та Ангол промовив до них: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті [Віфлеємі] народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Луки 2:8—14).

Якщо нині ви прочитаєте цей вірш простому мешканцю Ізраїлю і запитаєте його, коли все це могло відбуватися, він, очевидно, відповість: «Десь між квітнем та жовтнем». Чому? Відповідь проста. Від листопада до березня в Ізраїлі панує холодний, дощовий період, і безсумнівним є те, що 25 грудня — це зима. Пастухи не були б поза домівкою, пильнуючи вночі свої отари у полях. Взявши до уваги повідомлення на початку цієї статті, ви можете зрозуміти чому. Місто Віфлеєм, де народився Ісус, лежить вище рівня моря і розташоване лише за декілька кілометрів від Єрусалима. Навіть у роки, коли погода менш сувора, зимові ночі тут досить холодні (Михея 5:1; Луки 2:15).

Погляд в історію, у час народження Ісуса, проливає світло на той факт, що він не народився під час грудневих снігопадів. Ісусова мати, Марія, незважаючи на пізню стадію вагітності, повинна була подорожувати зі свого дому в Назареті до Віфлеєма. Вони з Йосипом відправились туди, щоб задовольнити вимогу римського правителя Цезаря Августа про перепис (Луки 2:1—7). Єврейське населення, яке з обуренням ставилось до римського правління через велике оподаткування, і без цього було вже на краю повстання. Навіщо Рим мав без необхідності дратувати їх, примушуючи багатьох їхати для реєстрації в часі найважчої, а навіть зрадницької зимової погоди? Чи ж не більш розумним є те, що цей указ було дано в сприятливий для подорожі сезон, як, наприклад, навесні або восени?

Підрахунки на основі Біблії

Історичні докази та факти не показують на грудень, або якийсь інший зимовий місяць, що відповідав би опису Ісусового народження. Крім того, через пророцтво в Біблії повідомляється про час року, коли народився Ісус. Де ж говориться про це?

У 9-му розділі книги Даниїла ми знаходимо одне з надзвичайніших пророцтв про Месію. Там говориться як про його прихід, так і про його смерть, через яку було постачено викупну жертву для спокутування гріхів та закладення основи на те, щоб слухняне людство одержало «вічну правду». (Даниїла 9:24—27; порівняйте Матвія 20:28). Згідно з цим пророцтвом, усе це мало відбутися в періоді 70 тижнів років, починаючи з 455 року до н. е., коли було дано наказ відбудувати Єрусалимa (Неемії 2:1—11). На основі цього відрізку часу в пророцтві можна дійти висновку, що Месія прийде на початку 70-го тижня років. Це сталося, коли Ісус представив себе до хрещення 29 року н. е. і офіційно розпочав своє Месіанське служіння. «За півтижня», або через три з половиною роки, мав бути погублений Месія, внаслідок чого перестануть бути цінними усі жертви під угодою Мойсеєвого Закону (Євреїв 9:11—15; 10:1—10).

Це пророцтво виявляє, що Ісус мав служити три з половиною роки. Він помер на Пасху, навесні 33 року н. е., 14 нісана (згідно з єврейським календарем). Відповідною датою для того року було б 1 квітня (Матвія 26:2). Відраховуючи назад три з половиною роки, можна визначити, що його хрещення відбулося в 29 році н. е., на початку жовтня. Лука повідомляє нам, що під час хрещення Ісусові було коло 30 років (Луки 3:21—23). Це означає, що Ісус народився також десь на початку жовтня. І це узгоджується з описом Луки, що пастухи в цю пору року все ще «пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою» (Луки 2:8).

З якого джерела?

Оскільки докази щодо часу Ісусового народження вказують на початок жовтня, чому воно святкується 25 грудня? У «Новій британській енциклопедії» (англ.) говориться, що це святкування перейняли через декілька століть після Ісусового народження: «У IV столітті святкування Ісусового народження 25 грудня поступово перейнялося більшістю східних церков. В Єрусалимі протистояння Різдву тривало довше, але його згодом перейняли також і там».

Чому ті, що називають себе християнами, багато століть після Христа так легко перейняли цей звичай? «Нова британська енциклопедія» проливає більше світла на цю справу: «Традиційні звичаї щодо святкування Різдва розвинулися з декількох джерел внаслідок випадкового збігу святкування Христового народження з язичеськими землеробськими та солярними обрядами серед зими. У римському світі свято Сатурналії (17 грудня) було часом веселощів та обміну подарунками. Двадцять п’яте грудня також вважалося днем народження іранського містичного бога Мітри — Сонця Праведності».

Чи все це справді було «випадковим збігом» обставин? Ні в якому разі! Історичні факти показують, що в четвертому столітті н. е. під правлінням імператора Константина Римська імперія перетворилася з переслідувача на захисника «християнства» як загальноприйнятої релігії. У міру прийняття цієї нової віри основною масою населення, що не розуміло правдивої основи християнства, люди почали відзначати свої знані язичеські свята, але вже під новими «християнськими» назвами. Яка дата могла би бути відповіднішою для святкування Христового народження, ніж 25 грудня, що вже відзначалось як день народження «Сонця Праведності»?

Чи не все одно?

Немає жодного сумніву, що Ісусові перші єврейські послідовники не святкували його дня народження. Згідно з «Іудейською енциклопедією» (англ.), «святкування днів народження незнане в традиційному іудейському обряді». Ранні християни напевно не прийняли б такого святкування. Замість святкувати Ісусове народження, вони мали шанобливо дотримуватись Ісусового наказу відзначати його смерть, на що мали конкретну встановлену дату, а саме 14 нісана (Луки 22:7, 15, 19, 20; 1 Коринтян 11:23—26).

Багато століть перед Христом євреїв, що тоді були Божим вибраним народом, пророчо застерігалося про кінець їхнього майбутнього поневолення у Вавілоні: «Уступіться, вступіться та вийдіть ізвідти, нечистого не доторкайтеся, вийдіть з середини його, очистьтеся ви, що носите посуд Господній!» (Ісаї 52:11). Вони мали повернутися на свою батьківщину, щоб відновити чисте поклоніння Єгови. Для них було б недопустимо перейняти нечисті язичеські звичаї та форми поклоніння, які вони бачили у Вавілоні.

Не дивно, що цей же наказ повторюється для християн у 2 Коринтян 6:14—18. Замість єврейського народу, що відкинув Христа, чисте поклоніння стали репрезентувати Ісусові послідовники. Вони мали відповідальність допомагати іншим виходити з духовної темряви і входити у світло правди (1 Петра 2:9, 10). Як же вони робили б це, коли б змішували Христові вчення із звичаями та святами язичеського походження?

Хоч це, можливо, і подобається багатьом людям, відзначання Різдвяних свят рівнозначне тому, як би хтось «торкався нечистого» (2 Коринтян 6:17). Людина, що справді любить Бога та Христа, повинна уникати цього.

Опріч факту, що джерелом цього є язичеські святкування, ми також побачили, що Різдво не представляє собою правди, бо Ісус народився в жовтні. Так, немає різниці, що може виникати в когось в уяві, просто Ісус не народився взимку.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінках 4, 5]

Вкритий снігом Єрусалим, як можна побачити зі сходу.

[Відомості про джерело]

Garo Nalbandian

[Ілюстрація на сторінці 6]

Сніг поруч стін Єрусалима.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Тільки під час теплого сезону, пастухи можуть залишатися зі своїми отарами вночі на скелястих схилах узгір’їв, як можна побачити нижче.

[Відомості про джерело]

Garo Nalbandian