Що вам потрібно знати про ревнощі

ЩО ТАКЕ ревнощі? Це сильне почуття, яке може викликати в людини занепокоєння, смуток або гнів. Ми, можливо, відчуваємо ревнощі, коли здається, що хтось досягає більших успіхів від нас. Або нас можуть брати ревнощі, коли нашого друга хвалять більше. Але чи завжди погано бути ревнивим?

Охоплені ревнощами люди схильні підозрювати потенційного конкурента. Прикладом цього став цар стародавнього Ізраїлю, Саул. Спочатку він любив свого зброєношу Давида і навіть підвищив його до рівня командуючого військом (1 Самуїла 16:21; 18:5). Відтак одного разу цар Саул почув, як жінки вихваляють Давида такими словами: «Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!» (1 Самуїла 18:7). Саулові не слід було допускати, щоб це вплинуло на його хороші стосунки з Давидом. Однак він образився. «З того часу дивився Саул на Давида скоса» (1 Самуїла 18:9, Хоменко).

Ревнива людина може і не бажати іншій зла. Він або вона може лише обурюватися з приводу успіху свого приятеля і жадати тих самих позитивних рис або такого ж матеріального стану. З другого боку, заздрість є надзвичайно негативною формою ревнощів. Заздрісна особа може потай перешкоджати людині, яка викликає її ревнощі, чи ж прагнути, аби їй сталося щось погане. Інколи заздрісна особа вже не може приховувати своїх почуттів. Вона може відчувати спонуку відкрито шкодити іншій людині, так само як цар Саул намагався вбити Давида. Саул не раз кидав списа в Давида, щоб ‘прибити його до стіни’ (1 Самуїла 18:11; 19:10).

«Але я не ревнива людина»,— напевно, говорите ви. Можливо, ревнощі й справді не опанували вами. Але так чи інакше на всіх нас впливають ревнощі — як наші власні, так і ревнощі інших. І хоча ми швидко помічаємо ревнощів інших, у себе ми, можливо, забарні розпізнати їх.

«Схильність до заздрості»

Опис гріховної людської природи, про яку розповідається в Божому Слові, Біблії, часто наголошує на гріхах, викликаних заздрістю. Чи ви пригадуєте розповідь про Каїна та Авеля? Ці два сини Адама і Єви приносили жертви Богові. Авель робив це тому, що був вірною людиною (Євреїв 11:4). Він вірив у спроможність Бога сповнити Свій величний намір стосовно землі (Буття 1:28; 3:15; Євреїв 11:1). Авель також вірив, що Бог обдарує вірних людей життям у майбутньому земному Раю (Євреїв 11:6). Тому Бог виявив, що задоволений жертвою Авеля. Якби Каїн по-справжньому любив свого брата, він би тішився тим, що Бог поблагословив Авеля. Замість цього Каїн «сильно розгнівався» (Буття 4:5).

Бог заохочував Каїна робити добро, щоб той теж отримав благословення. Відтак Бог попередив: «Коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Буття 4:7). На жаль, Каїн не зміг опанувати своє роздратування, викликаного ревнощами. Це довело до того, що він вбив свого праведного брата (1 Івана 3:12). Відтоді сутички і війни забрали сотні мільйонів життів. «Уорлд бук енсайклопідія» пояснює: «Декотрими із головних причин війни може бути бажання мати більше землі, багатства, влади або жити безпечніше».

Правдиві християни не беруть участі у війнах світу (Івана 17:16). Однак, на жаль, окремі християни інколи втягуються в словесні баталії. Якщо інші члени збору підтримують це, то такі баталії можуть перерости в згубні словесні війни. «Звідки війни та свари між вами?» — запитав співвіруючих письменник Біблії Яків (Якова 4:1). Відповідаючи на це запитання, він викрив їхню пожадливість до матеріальних речей, а потім додав: «Ви... заздрите» (Якова 4:2). Так, матеріалізм може довести до заздрощів і ревнощів тих, у кого, здавалося б, ліпше матеріальне становище. Через це Яків застеріг щодо людської «схильності до заздрості» (Якова 4:5, НС).

Яка користь для нас з того, що ми аналізуємо причини ревнощів? Це може допомогти нам бути чесними і посприяє ліпшим стосункам з іншими. Це може допомогти нам бути більш чуйними, терпимими і милостивими. Над усе, це підкреслює нагальну людську потребу в спасінні та порятунку від грішних людських схильностей, потребу, яку задовольнить Бог (Римлян 7:24, 25).

Світ без грішних ревнощів

Світ без грішних ревнощів з людського погляду здається неможливим. Письменник Ром Ландау визнав: «Нагромаджена за довгі віки мудрість з усім сказаним про це філософами... і психологами не дає жодного проводу людині, яку з’їдають ревнощі. (...) Чи якийсь лікар колись вилікував людину від ревнощів?»

Зате Боже Слово дає людям надію досягти досконалого життя в новій системі, де вже ніколи нікого не турбуватимуть нечестиві ревнощі або заздрощі. Крім того, спокій цього нового світу не будуть порушувати люди, які виявляють такі відразливі характерні риси (Галатів 5:19—21; 2 Петра 3:13).

Але не завжди ревнощі є негативними і згубними. По суті, коли Біблія говорить, що Єгова — «Бог ревнивий», в єврейській мові вона вживає слово, яке перекладається двояко (Вихід 34:14, Хом.). Що це означає? І що Біблія говорить стосовно позитивних ревнощів? А також як людина може контролювати ревнощі? Дивіться наступні статті.

Ревнощі мало не зруйнували моє життя

РЕВНОЩІ почали згубно впливати на мене після того, як я вийшла заміж вдруге і моїм чоловіком став Маркa. Нам треба було разом дбати про декількох пасинків і падчерок, а також мати справу з колишніми партнерами. Інколи ситуація була незносною. Щоразу, коли виникала сімейна суперечка, здавалося, що Марк не підтримував мене. Я почала думати, що він усе ще любить свою колишню дружину. Замість контролювати свої ревнощі, я дозволила їм заволодіти мною. Кожного разу, коли поблизу була Маркова колишня дружина, я відчувала загрозу.

Я безупинно стежила за Марком, навіть слідкувала за його очима, щоб дізнатися, куди він дивиться. Я вбачала в його поглядах те, чого там зовсім не було. Інколи я відкрито обвинувачувала його в тому, що він усе ще кохає свою колишню дружину. Одного разу це настільки рознервувало його, що він встав і вийшов з місця проведення християнського конгресу. Я відчувала себе винною перед Єговою. Я робила своє сімейне життя жалюгідним, бо це зрештою впливало і на дітей. Я ненавиділа себе за все це і хоч би яких зусиль докладала, здавалося, що я просто не в стані опанувати своїми ревнощами.

Замість допомогти, Марк почав відплачувати мені тим самим. Коли я обвинувачувала його, він кричав на мене: «Ревнуєш, ти мене просто ревнуєш!» Здавалося, що він навіть свідомо викликає в мені ревнощі. Він, мабуть, думав, що це пригасить їх, але це ще більше погіршувало ситуацію. Він почав задивлятися на інших жінок, наголошуючи, які вони миловидні. Через це я почувала себе ще гіршою і небажанішою. Дійшло до того, що з’явилося ще одне гидке почуття — ненависть. У цей момент зі мною робилося таке, що я хотіла, аби мій чоловік пішов геть з мого життя зі своєю сім’єю.

Коли Біблія говорить, що «заздрість — гнилизна костей», це саме так (Приповістей 14:30). Усе це почало згубно відбиватися на моєму здоров’ї. Розвинулася виразка шлунка, на лікування якої потрібно було багато часу. А я і далі руйнувала своє життя, піддаючи підозрам усе, що робив Марк. Я нишпорила в його кишенях і, коли знаходила телефонні номери, дзвонила, щоб почути, хто відповість. Перебуваючи у глибокому пригніченні, я плакала, бо мені було прикро за себе та соромно перед Єговою. Але я нічого не могла зробити із собою. Я стала своїм же найзапеклішим ворогом.

Моя духовність ослабла настільки, що я вже не могла молитися. Я любила Єгову і по-справжньому хотіла робити те, що правильне. Мені були відомі всі біблійні вірші, в яких говорилося про чоловіків і дружин, але я не могла застосовувати їх. Вперше у своєму житті мені не хотілося жити, незважаючи на те що у мене були чудові діти.

Великим підбадьоренням для мене стали старійшини збору, і вони з усіх сил намагалися допомогти мені. Але коли вони згадували про ревнощі, я заперечувала, бо відчувала збентеження і не бажала визнати, що це моя проблема.

Кінець кінцем моє здоров’я настільки погіршилось, що мене потрібно було покласти в лікарню на операцію. У лікарні я зрозуміла, що далі так бути не може. Ми з Марком постановили відокремитися на три місяці, щоб дослідити свою ситуацію без зайвих емоцій. У цей період сталося щось дивовижне. У журналі «Пробудись!» з’явилася стаття «Допомога дорослим дітям алкоголіків»b.

Річ у тому, що моя мати була алкоголічкою. Хоча я не зазнавала фізичної наруги, мої батьки ніколи не виявляли одне одному або мені фізичної теплоти. Я не пригадую собі, щоб моя мати колись пригортала мене до себе або казала, що любить мене. Отже, я справді виростала, не знаючи, як любити або бути любимою.

Моя мати часто розповідала мені про любовні зв’язки батька і казала, що не може довіряти йому. Тому мені здається, що я виростала, в цілому не довіряючи чоловікам. Через своє виховання я завжди почувалася нижчою від інших, зокрема від жінок. Ця стаття в «Пробудись!» допомогла мені зрозуміти вплив усіх цих чинників. Вперше я зрозуміла, що́ є причиною моєї проблеми з ревнощами.

Я показала цю статтю з «Пробудись!» Маркові, і він почав ліпше розуміти мене. Невдовзі ми вже могли разом дотримуватися біблійних настанов для пар, які думають про відокремлення. Ми помирилися (1 Коринтян 7:10, 11). Ми ніколи ще не жили так добре, як тепер. За більшість справ ми беремося разом, особливо коли йдеться про християнську діяльність. Марк виявляє більше співчуття. Майже щодня він говорить мені, як сильно він любить мене, і я цьому справді вірю.

Щоразу, коли мені стає відомо, що ми зустрінемося з колишньою дружиною Марка, я молюся до Єгови про силу і прошу його допомогти мені поводитись, як личить зрілій християнці. І це діє. Навіть розвіюються мої почуття ворожості до неї. Я вже не виношую в собі негативних думок і не дозволяю своїй фантазії понести мене.

Я все ще маю деколи проблему з почуттям ревнощів. Тільки досконале життя в Божому новому світі цілком звільнить мене від цього. Тим часом, замість дозволяти ревнощам оволодівати мною, я вчусь опановувати ними. Так, ревнощі мало не зруйнували моє життя, але завдяки Єгові та його організації я тепер є щасливішою людиною і моє здоров’я повернулося до норми. Я знову маю добрі стосунки з моїм Богом Єговою (Надіслано).

Заздрісна людина

В ЄВРЕЙСЬКІЙ мові є лише одне слово, з якого виводиться слово «ревнощі». Коли це єврейське слово вживається стосовно грішних людей, його можна перекласти як «заздрість» або «суперництво» (Буття 26:14; Екклезіяста 4:4, НС). Грецька мова, однак, має більше слів для слова «ревнощі». Слово зе́·лос, як і його єврейський відповідник, може стосуватися як праведних, так і грішних ревнощів. Інше грецьке слово, фто́·нос, виступає виключно в негативному значенні. У «Перекладі нового світу» (англ.) воно завжди перекладається словом «заздрість».

В якому розумінні слово фто́·нос вживалося в старожитній Греції? Словник до «Анкор Байбл» говорить: «На відміну від пожадливої людини, особа, охоплена фто́·нос, не обов’язково хоче майна іншої людини, що викликає в ній обурення; вона просто не хоче, щоб інша людина його мала. Така людина відрізняється від конкуруючої людини своєю метою і, на відміну від неї, не намагається здобути щось, а лише перешкоджає в цьому іншим».

Заздрісна людина часто не підозрює того, що основною причиною її проблем є її спосіб мислення. «Однією з характерних рис фто́·нос,— пояснюється в цьому ж словнику,— є відсутність самосвідомості. Коли людину, яка виявляє фто́·нос, просять пояснити її поведінку, вона завжди переконує себе й інших, що ті, на кого вона накидається, заслуговують цього і що несправедливість змушує її до критики. Якщо запитати цю людину, як же вона може говорити таке про свого друга, вона відповість, що робить це заради нього, бо з усього серця бажає йому добра».

Письменники Євангелії Матвій і Марко використовують грецьке слово фто́·нос для опису мотивів тих, хто винний у вбивстві Ісуса (Матвія 27:18; Марка 15:10). Так, їх підштовхнула до цього заздрість. І власне це згубне почуття робило відступників злісними ненависниками своїх колишніх братів (1 Тимофія 6:3—5). Не дивно, що заздрісним людям не дано можливості ввійти в Боже Царство! Бог Єгова постановив, що всі, котрі «повні заздрости» — «варті смерти» (Римлян 1:29, 32; Галатів 5:21).

Ревниві стосовно чистого поклоніння Єгови

«Ревнивий — ім’я Господнє, він Бог ревнивий» (ВИХІД 34:14, Хоменко).

1. Яка Божа риса є основною і як вона пов’язується з його ревнощами?

ЄГОВА називає себе ‘ревнивим Богом’. Вас може дивувати чому, адже слово «ревнивий» має негативний відтінок. Безсумнівно, Божою основною рисою є любов (1 Івана 4:8). Тому будь-яке почуття ревнощів Єгови повинно йти на благо людства. Ми навіть побачимо, що Божі ревнощі необхідні для миру і гармонії у всесвіті.

2. Як перекладається єврейське слово, що означає «ревнощі»?

² Слова, які є спільнокореневі зі словом «ревнощі», з’являються понад 80 разів у Святому єврейському Письмі. Майже половина з них стосується Бога Єгови. «Коли це стосується Бога,— пояснює Дж. Г. Лівінґстон,— слово ревнощі не несе в собі думки про перекручене почуття, але про вимогу поклонятися виключно Єгові» («П’ятикнижжя в його культурному середовищі», англ.). Тому в «Перекладі нового світу» (англ.) цей єврейський іменник інколи перекладається висловом «вимога виключної відданості» (Єзекіїля 5:13). Іншим відповідним перекладом є «ревність» (Псалом 79:5, Хом.; Ісаї 9:6, Хом.).

3. Як ревнощі можуть інколи служити доброму наміру?

³ Людина була створена із здатністю відчувати ревнощі, але в результаті гріхопадіння людства ці ревнощі було спотворено. А втім, людські ревнощі можуть сприяти добру. Вони можуть спонукати людину захистити близьку особу від поганого впливу. Крім того, люди можуть виявляти належним чином ревнощі щодо Єгови і його поклоніння (1 Царів 19:10). Щоб передати правильне розуміння таких ревнощів щодо Єгови, єврейський іменник можна перекласти висловом «нетерпимість до суперництва» з ним (2 Царів 10:16, НС).

Золоте теля

4. Який наказ щодо праведних ревнощів увиразнювався в Божому Законі, даному ізраїльтянам?

⁴ Приклад ревнощів можна побачити з випадку, що стався після того, як ізраїльтяни отримали Закон на горі Сінай. Їх неодноразово попереджалося не служити рукотворним богам. Єгова сказав їм: «Я — Господь, Бог твій, Бог заздрісний [«який вимагає виключної відданості», НС, або «нетерпимий до суперництва», НС, примітка]». (Вихід 20:5; порівняйте Вихід 20:22, 23; 22:19; 23:13, 24, 32, 33). Єгова уклав угоду з ізраїльтянами, обіцяючи поблагословити їх і привести в Обітовану землю (Вихід 23:22, 31). І люди сказали: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (Вихід 24:7).

5, 6. а) Як ізраїльтяни тяжко згрішили, коли отаборилися біля гори Сінай? б) Як Єгова та його вірні й віддані поклонники виявили ревнощі біля Сінаю?

⁵ Однак незабаром ізраїльтяни почали грішити проти Бога. Їхній табір усе ще був розташований біля підніжжя гори Сінай. Вже багато днів Мойсей перебував на горі, аби отримати подальші вказівки від Бога, і люди наполягали, щоб Мойсеїв брат Аарон зробив для них бога. Аарон підкорився цьому і зробив із принесеного людьми золота теля. Вони твердили, що цей ідол символізує Єгову (Псалом 106:20). Наступного дня ці люди почали складати жертви і ‘поклонятися йому’. Потім вони «встали бавитися» (Вихід 32:1, 4, 6, 8, 17—19).

⁶ Мойсей сходив з гори, коли ізраїльтяни веселилися. Побачивши їхню ганебну поведінку, він вигукнув: «Хто за Господа» (Вихід 32:25, 26). До Мойсея зійшлися Левієві сини, і він звелів їм взятися за мечі та стратити ідолопоклонницьких гультяїв. Підтверджуючи свої ревнощі до чистого поклоніння Єгови, левити знищили коло 3000 своїх винних братів. Єгова підсилив ці дії, наславши кару на уцілілих (Вихід 32:28, 35). Відтак Бог повторив заповідь: «Ти не будеш поклонятися іншому богові; бо Ревнивий — ім’я Господнє, він Бог ревнивий» (Вихід 34:14, Хом.).

Пеорський Ваал

7, 8. а) Яким чином багато ізраїльтян втягнулися в грубе ідолопоклонство, пов’язане з пеорським Ваалом? б) Як було припинено кару від Єгови?

⁷ Пройшло сорок років, і коли ізраїльський народ уже мав увійти в Обітовану землю, привабливі моавітянки і мідіянітянки спокусили багатьох ізраїльтян прийти і насолоджуватися їхньою гостинністю. Ці чоловіки повинні були цуратися інтимних стосунків з поклонницями фальшивих богів (Вихід 34:12, 15). Замість цього вони побігли до цих жінок, наче ‘воли до зарізу’, вчиняючи з ними розпусту і вклоняючись разом з ними пеорському Ваалу (Приповістей 7:21, 22; Числа 25:1—3).

⁸ Єгова зіслав смертельну кару на тих, хто втягнувся в це ганебне статеве поклоніння. Бог також наказав невинним ізраїльтянам повбивати своїх винних братів. Ізраїльський начальник Зімрі зухвало привів мідіянітянську принцесу у свій намет, щоб мати з нею зносини. Побачивши це, богобійний священик Пінхас стратив цю неморальну пару. Тоді покарання зупинилося, і Бог проголосив: «Пінхас... одвернув обурення моє від синів Ізраїля, ревнувавши за мою честь посеред них; тим я не вигубив синів Ізраїля у моїх ревнощах» (Числа 25:11, Хом.). Хоча народ у цілому було врятовано від знищення, все ж таки загинуло щонайменше 23 000 ізраїльтян (1 Коринтян 10:8). Вони втратили свою довгождану надію увійти в Обітовану землю.

Попереджальний урок

9. Що трапилось з людьми Ізраїлю і Юди через те, що вони не були ревнивими стосовно чистого поклоніння Єгови?

⁹ На жаль, невдовзі ізраїльтяни забули ці уроки. Вони не були ревнивими стосовно чистого поклоніння Єгови. «[Вони] своїми бовванами ревнощі його [Бога] збудили» (Псалом 78:58, Хом.). Через це Єгова допустив, щоб 740 року до н. е. десять племен Ізраїлю були забрані ассирійцями в неволю. Двоплемінне царство Юди, яке залишилося, також зазнало покарання, коли в 607 році до н. е. його столицю Єрусалим було знищено. Багато загинуло, а уцілілі були забрані в неволю до Вавилону. Який же це важливий попереджальний урок для всіх сьогоднішніх християн! (1 Коринтян 10:6, 11).

10. Що станеться з непокаянними ідолопоклонниками?

¹⁰ Одна третя населення землі — десь 1 900 000 000 чоловік — нині відверто визнає, що є християнами («Щорічник Британської енциклопедії за 1994 рік», англ.). Більшість з них належить до церков, які використовують у своєму поклонінні ікони, статуї та хрести. Єгова не пощадив своїх людей, які викликали в ньому ревнощі через своє ідолопоклонство. Він також не пощадить тих, що називають себе християнами і водночас у поклонінні використовують матеріальні об’єкти. «Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися», — сказав Ісус Христос (Івана 4:24, Хом.). Крім того, Біблія застерігає християн перед ідолопоклонством (1 Івана 5:21). Непокаянні ідолопоклонники зараховуються до тих, хто не вспадкує Божого Царства (Галатів 5:20, 21).

11. Як християнин може бути винним в ідолопоклонстві навіть тоді, коли не припадає перед ідолом, і що допоможе йому уникати такого ідолопоклонства? (Ефесян 5:5).

¹¹ Хоча правдивий християнин ніколи не припадав би перед ідолом, він мусить уникати всього, що Бог вважає ідольським, нечистим і грішним. Наприклад, Біблія попереджає: «Умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних» (Колосян 3:5, 6). Щоб дотримуватися цих слів, потрібно цуратися неморальної поведінки. Це вимагає, щоб ми уникали розваг, які розраховані збуджувати нечисті, статеві бажання. Замість задовольняти такі бажання, правдиві християни виявляють ревнощі стосовно Божого чистого поклоніння.

Пізніші приклади побожних ревнощів

12, 13. Який надзвичайний приклад ревнощів стосовно Божого чистого поклоніння залишив Ісус?

¹² Найвидатнішим прикладом людини, яка виявляла ревнощі стосовно Божого чистого поклоніння, був Ісус Христос. Першого року свого служіння він побачив пожадливих торговців, які займалися своїми справами на подвір’ї храму. Можливо, приїжджим євреям потрібно було звертатися до міняльників, щоб обміняти свою іноземну валюту на прийнятні для храмового податку гроші. Їм також було потрібно купувати тварин і птахів, щоб приносити їх у жертву, як цього вимагав Божий Закон. Такі ділові операції повинні були виконуватися поза подвір’ям храму. Опріч того, торговці, очевидно, незаконно використовували релігійні потреби своїх братів, встановлюючи надто високі ціни. Сповнений ревнощів щодо Божого чистого поклоніння, Ісус взяв бич і вигнав звідтіля овець і худобу. Він теж поперевертав столи міняльників, кажучи: «Не робіть із дому Отця Мого дому торгового!» (Івана 2:14—16). Таким чином Ісус сповнив слова із Псалма 69:10: «Ревність до дому Твойого з’їдає мене».

¹³ Через три роки Ісус знову побачив пожадливих торговців, які й далі займалися своїми справами у храмі Єгови. Чи він очистив храм ще раз? Його ревнощі стосовно Божого чистого поклоніння були такими ж сильними, як і на початку служіння. Він вигнав як продавців, так і покупців. Ісус подав ще вагомішу причину того, чому він зробив це, кажучи: «Хіба не написано: «Дім Мій — буде домом молитви в народів усіх», ви ж із нього зробили «печеру розбійників!» (Марка 11:17). Який же чудовий приклад постійності у виявленні побожних ревнощів!

14. Як повинні впливати на нас Ісусові ревнощі до чистого поклоніння?

¹⁴ Особистість прославленого нині Господа Ісуса Христа не змінилася (Євреїв 13:8). У нашому XX сторіччі він виявляє такі самі ревнощі до чистого поклоніння свого Отця, як і тоді, коли був на землі. Це можна побачити з Ісусових звісток сімом зборам, записаних у книзі Об’явлення. Ці звістки в основному стосуються сьогодення, «Господнього дня» (Об’явлення 1:10; 2:1—3:22). У видінні апостол Іван бачив прославленого Ісуса Христа, що «очі Його — немов полум’я огняне» (Об’явлення 1:14). Це вказує на те, що тоді, коли Христос перевіряє збори, аби упевнитись в їхній чистоті та відповідності для служіння Єгови, ніщо не проходить повз його увагу. Сьогоднішнім християнам потрібно пам’ятати Ісусове попередження про те, щоб не старатися служити двом панам — Богові та багатству (Матвія 6:24). Ісус сказав матеріалістично настроєним членам лаодикійського збору: «А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... Будь же ревний і покайся!» (Об’явлення 3:14—19). Призначені старійшини збору повинні словом і власним прикладом допомагати співвіруючим уникати пастки матеріалізму. Старійшини теж мусять захищати отару від впливу цього хтивого світу, що несе моральне розтління. Члени Божого народу також постановили не миритися з єзавельським впливом у зборі (Євреїв 12:14, 15; Об’явлення 2:20).

15. Як апостол Павло наслідував Ісуса в ревнощах стосовно поклоніння Єгові?

¹⁵ Апостол Павло був наслідувачем Христа. Намагаючись захистити новоохрещених християн від духовно згубного впливу, він сказав: «Я за вас ревную Божими ревнощами» (2 Коринтян 11:2, Хом.). Перед цим Павлові ревнощі стосовно чистого поклоніння спонукали його дати вказівку цьому ж збору позбавити спілкування непокаянного розпутника, який справляв забруднювальний вплив. Дані при цій нагоді натхнені вказівки є великою допомогою сьогоднішнім старійшинам, які стараються утримувати в чистоті понад 75 500 зборів Свідків Єгови (1 Коринтян 5:1, 9—13, Хом.).

Ревнощі Бога благотворно впливають на його народ

16, 17. а) Який склад думок виявляли народи, коли Бог покарав стародавню Юдею? б) Як Єгова виявив ревнощі стосовно Єрусалима після 70-річного поневолення Юдеї?

¹⁶ Коли Бог покарав мешканців Юдеї, допустивши, щоб їх забрали в неволю до Вавилону, з них насміхалися інші народи (Псалом 137:3). Повні заздрості й ненависті, едомляни навіть допомагали вавилонянам завдавати болю Божому народу, і Єгова взяв це до уваги (Єзекіїля 35:11; 36:15). Перебуваючи в неволі, уцілілі ізраїльтяни виявили скруху, і через 70 років Єгова повернув їх на батьківщину.

¹⁷ Спочатку народ Юди перебував у жалюгідному становищі. Місто Єрусалим і храм лежали в руїнах. Крім того, відбудові храму перешкоджали довколишні народи (Ездри 4:4, 23, 24). Що думав про це Єгова? У натхненому записі говориться: «Так говорить Господь Саваот: Піклуюся [«ревную», НС] Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням [«великими ревнощами», НС]. І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли злому. Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому,— говорить Господь Саваот» (Захарія 1:14—16). За цією обіцянкою храм і місто Єрусалим були успішно відбудовані.

18. Що сталося з правдивими християнами під час першої світової війни?

¹⁸ Щось подібне сталося з правдивим християнським збором у XX сторіччі. Під час першої світової війни Єгова покарав своїх людей за те, що вони не виявляли непохитної нейтральності в цьому світовому конфлікті (Івана 17:16). Бог дозволив політичним елементам пригнітити їх, і цей факт дуже втішив клір загальновизнаного християнства. По суті, це священики наполягли, щоб політичні діячі заборонили працю Дослідників Біблії, як тоді називалися Свідки Єгови (Об’явлення 11:7, 10).

19. Як Єгова виявляє ревнощі стосовно свого поклоніння від 1919 року?

¹⁹ А втім, у післявоєнному 1919 році Єгова виявив ревнощі стосовно свого поклоніння і прихильність до своїх покаянних людей (Об’явлення 11:11, 12). Внаслідок цього кількість хвалителів Єгови зросла від менше 4000 у 1918 році до майже 5 мільйонів сьогодні (Ісаї 60:22). Незабаром ревнощі Єгови стосовно його чистого поклоніння виявляться значно яскравіше.

Майбутні вчинки, спонукані божественними ревнощами

20. Що незабаром зробить Бог, аби виявити свої ревнощі стосовно чистого поклоніння?

²⁰ Впродовж сторіч церкви загальновизнаного християнства йшли шляхом відступницьких євреїв, котрі розпалювали в Єгови ревнощі (Єзекіїля 8:3, 17, 18). Незабаром Бог Єгова почне діяти, вкладаючи певну рішучу думку в серця членів Організації Об’єднаних Націй. Це спонукає політичні елементи спустошити загальновизнане християнство і решту фальшивої релігії (Об’явлення 17:16, 17). Правдиві поклонники переживуть це жахливе виконання божественного вироку. Вони позитивно відгукнуться на слова небесних створінь, які говорять: «Алілуя! ...Бо Він засудив ту велику розпусницю [фальшиву релігію], що землю зіпсула своєю розпустою [своїми фальшивими вченнями і підтримкою продажної політики], і помстив за кров Своїх рабів з її рук!» (Об’явлення 19:1, 2).

21. а) Що робитимуть Сатана і ціла його система після знищення фальшивої релігії? б) Як на це відреагує Бог?

²¹ Що відбуватиметься після знищення світової імперії фальшивої релігії? Сатана дасть політичним елементам на думку влаштувати глобальний напад на народ Єгови. Як відреагує правдивий Бог на цю спробу Сатани стерти з лиця землі правдиве поклоніння? В Єзекіїля 38:19—23 (Хом.) нам повідомляється: «У ревнощах моїх, у моїм палаючім обуренні сказав я [Єгова]... Я вчиню мій суд над ним [Сатаною] чумою та кров’ю; я виллю на нього, на його ватаги та на силу народів, що з ним, потопну зливу, кам’яний град, вогонь та сірку. Я покажу мою велич і мою святість, і дам себе впізнати в очах численних народів, і зрозуміють, що я — Господь [«Єгова», НС]». (Дивіться також Софонії 1:18; 3:8).

22. Як ми можемо виявляти свої ревнощі стосовно чистого поклоніння Єгови?

²² Як же потішає усвідомлення того, що Суверен усесвіту ревниво дбає про своїх правдивих поклонників! Будьмо ревнивими стосовно чистого поклоніння Бога Єгови, виявляючи свою безмежну вдячність за його незаслужену ласку. Продовжуймо ревно проповідувати добру новину і з довірою чекати величного дня, коли Єгова звеличить та освятить своє велике ім’я (Матвія 24:14).

[Рамка на сторінці 12]

Любов не заздрить

АЛЬБЕРТ БАРНЗ, біблеїст XIX сторіччя, написав про заздрість: «Це один із найпоширеніших проявів зла, який чітко демонструє, наскільки порочна людина». Відтак він сказав: «Якби хтось міг пройти слідами всіх війн, суперечок і всіх світських задумів до самого їхнього початку, простежити всі плани і наміри навіть відвертих християн, плани, котрі так забруднюють їхню релігію і спонукують їх мислити по-світському; якби він знав справжнє джерело всього цього, то б дуже здивувався, наскільки все це зумовлено заздрістю. Нас дратує те, що інші заможніші від нас; ми прагнемо мати речі інших, хоча у нас немає жодного права на них, і це змушує вдаватися до багатьох підлих методів, аби тільки зменшити задоволення володарів цих речей або самим заволодіти їхніми речами, а може, показати, що ці люди не посідають стільки, скільки вважається... бо таким чином буде задоволено дух заздрості в глибині нашого серця» (Римлян 1:29; Якова 4:5).

На противагу цьому Барнз виклав цікаву думку про любов, що «не заздрить» (1 Коринтян 13:4). Він написав: «Любов не заздрить щастю інших; вона тішиться, коли в них усе гаразд; і коли вони стануть ще більш щасливими... ті, хто керується любов’ю, не пригашуватимуть цього щастя; вони не викликатимуть в інших зніяковіння через їхні переваги; вони не применшуватимуть їхнього успіху; вони не нарікатимуть і не ремствуватимуть через те, що самі не досягли усього цього... Якщо ми любимо інших і радіємо їхньому щастю, у нас немає підстави заздрити їм».

Любов перемагає ревнощі та заздрість

«Любов... не заздрить» (1 КОРИНТЯН 13:4).

1, 2. а) Що Ісус сказав своїм учням про любов? б) Як любов впливає на заздрість та ревнощі і чому ви так думаєте?

ЛЮБОВ є розпізнавальним знаком правдивого християнства. «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою»,— сказав Ісус Христос (Івана 13:35). Апостола Павла було натхнено пояснити, як любов повинна впливати на християнські взаємини. Крім усього іншого, він написав: «Любов... не заздрить» (1 Коринтян 13:4).

² Цими словами Павло підкреслив, наскільки неправильною є ця заздрість. Використовуючи позитивне значення того самого грецького слова, він пізніше сказав: «Я за вас ревную Божими ревнощами» (2 Коринтян 11:2, Хом.). Ці ‘Божі ревнощі’ розбуджували чоловіки, які справляли згубний вплив у зборі. І це спонукало Павла написати коринтським християнам друге натхнене послання, в якому містилося чимало сердечних порад (2 Коринтян 11:3—5).

Заздрість серед християн

3. Як серед коринтських християн розвинулася проблема із заздрістю?

³ У своєму першому посланні до коринтян Павлу довелося мати справу з проблемою, яка перешкоджала новим християнам уживатися між собою. Вони звеличували певних чоловіків, ‘несучись гордо один над одного проти іншого’. Це призводило до розділень у зборі, коли кожен говорив: «Я — Павлів, а я — Аполлосів, а я — Кифин» (1 Коринтян 1:12, Хом.; 4:6, Хом.). Під проводом святого духу апостол Павло зміг дістатися до кореня проблеми. Коринтяни поводилися не як «духовні», а як тілесні люди. Тому він написав: «Ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите?» (1 Коринтян 3:1—3).

4. Який приклад використав Павло, щоб допомогти братам правильно ставитись одні до одних, і який урок ми можемо взяти із цього?

⁴ Павло допоміг коринтянам правильно оцінити таланти і здібності різних осіб у зборі. Він запитав: «Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?» (1 Коринтян 4:7). У 12-му розділі 1 Коринтян Павло пояснив, що члени збору є немов різні члени людського тіла, як, скажімо, рука, око і вухо. Він вказав на те, що Бог влаштував члени тіла так, аби вони дбали один про одного. Павло також написав: «Коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться» (1 Коринтян 12:26). Сьогодні всі Божі слуги повинні впроваджувати цей принцип у свої стосунки з іншими. Замість заздрити іншій людині через її призначення або успіхи в служінні Богові, ми повинні радіти з нею.

5. Що виявляє Якова 4:5 і як Святе Письмо наголошує на правдивості цих слів?

⁵ Говорять, що легше сказати, ніж зробити. Письменник Біблії Яків нагадує нам, що «схильність до заздрості» властива кожній грішній людині (Якова 4:5, НС). Перша смерть людини була зумовлена тим, що Каїн піддався заздрості. Филистимляни переслідували Ісака, тому що заздрили його чимраз більшому добробуту. Рахіль заздрила своїй сестрі через її плідність. Яковові сини розпалилися заздрістю до свого молодшого брата Йосипа через прихильність батька до нього. Маріям, очевидно, заздрила своїй неізраїльтянській братовій. Корей, Датан та Авірон через заздрість склали змову проти Мойсея і Аарона. Цар Саул розпалився заздрістю до Давида через його успіх у веденні військових дій. Безсумнівно, заздрість також була причиною того, чому Ісусові учні знову й знову вдавалися в спірки, хто найбільший між ними. Фактом є те, що жодна недосконала людина не може цілковито звільнитися від грішної «схильності до заздрості» (Буття 4:4—8; 26:14; 30:1; 37:11; Числа 12:1, 2; 16:1—3; Псалом 106:16; 1 Самуїла 18:7—9; Матвія 20:21, 24; Марка 9:33, 34; Луки 22:24).

У зборі

6. Як старійшини можуть контролювати схильність до заздрості?

⁶ Усі християни повинні остерігатися заздрості і ревнощів. Це стосується також рад старійшин, які призначені дбати про збори народу Єгови. Якщо старійшина смиренний, він не буде через честолюбство старатися затьмарювати інших. З другого боку, якщо якийсь старійшина має виняткові здібності як організатор або оратор, інші радітимуть цьому, вважаючи це благословенням для збору (Римлян 12:15, 16). Хтось із братів може робити швидкий прогрес, і це стає доказом того, що він виявляє у своєму житті плоди Божого духу. Розглядаючи кваліфікації цього брата, старійшини повинні бути обережними, аби не перебільшувати його незначних хиб, шукаючи собі виправдання, чому вони не рекомендують його службовим помічником або старійшиною. Це видавало би брак любові та поміркованості.

7. Яка проблема може постати, коли хтось із християн отримує теократичне призначення?

⁷ Якщо хтось отримує теократичне призначення або духовні благословення, інші члени збору повинні остерігатися заздрості. Наприклад, якась здібна сестра може частіше від інших брати участь у сценках на християнських зібраннях. Це може породити у декотрих сестрах заздрість. Подібна проблема, мабуть, існувала між Еводією і Синтихією у филипському зборі. Старійшинам сьогодні потрібно ласкаво заохочувати таких жінок бути смиренними і «думати однаково в Господі» (Филип’ян 2:2, 3; 4:2, 3).

8. До яких грішних вчинків може довести заздрість?

⁸ Хтось із християн може знати про минулий прогріх того, кого тепер поблагословлено привілеями в зборі (Якова 3:2). Через заздрість може з’явитися спокуса сказати іншим про це і поставити під сумнів призначення цієї особи в зборі. А це суперечило б любові, яка «покриває багато гріхів» (1 Петра 4:8). Заздрісні розмови можуть порушувати спокій збору. «Коли... гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму,— перестеріг учень Яків,— то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,— це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська» (Якова 3:14, 15).

У вашій сім’ї

9. Як подружні партнери можуть контролювати почуття ревнощів?

⁹ Чимало подружжів розпадаються через негативні ревнощі. Брак довір’я до подружнього партнера не є виявом любові (1 Коринтян 13:7). З другого боку, один партнер, можливо, взагалі не реагує на почуття ревнощів іншого. Наприклад, дружина може ревнувати свого чоловіка через те, що він приділяє увагу комусь із протилежної статі. Або чоловік може розпалитися ревнощами, бо його дружина віддає забагато часу комусь із своїх нужденних родичів. Збентежені цими почуттями, подружні партнери можуть не розмовляти і виявляти своє розчарування таким чином, що це значно ускладнить проблему. Тому було б ліпше, якби ревнивий подружній партнер спілкувався і був відвертим щодо своїх почуттів. Інший партнер зі свого боку повинен виявляти чуйність і запевняти у своїй любові (Ефесян 5:28, 29). Можливо, їм обом потрібно послаблювати почуття ревнощів, уникаючи ситуацій, які породжують це почуття. Інколи християнському наглядачеві потрібно допомогти своїй дружині зрозуміти, що він приділяє обмежену і належну увагу членам протилежної статі через свій обов’язок пастиря Божої отари (Ісаї 32:2). Звичайно, старійшина повинен уважати на те, щоб не давати жодної вагомої підстави для ревнощів. Йому слід бути урівноваженим і старатися відкладати час на зміцнення своїх подружніх стосунків (1 Тимофія 3:5; 5:1, 2).

10. Як батьки можуть допомогти своїм дітям справлятися з ревнощами?

¹⁰ Батьки також мусять допомогти своїм дітям зрозуміти, що таке негативні ревнощі. Діти часто втягаються в суперечки, які переростають у бійки. Нерідко коренем цього є ревнощі. З огляду на те, що кожна дитина має свої потреби, не можна підходити до всіх дітей однаково. Крім того, дітям потрібно зрозуміти, що всі вони мають свої переваги і слабкості. Якщо дитині постійно говорити, щоб вона брала приклад з іншої, це може розвинути в одній заздрість, а в іншій пихатість. Отже батьки повинні привчати дітей розцінювати свій прогрес, розглядаючи приклади з Божого Слова, а не змагатися одне з одним. Біблія говорить: «Не ставаймо егоїстичними, викликаючи конкуренцію між собою, заздрячи одні одним». Замість цього, «нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому [«а не в порівнянні з іншою особою», НС]!» (Галатів 5:26, НС; 6:4). Проте найважливіше для християнських батьків — допомагати своїм дітям через регулярне біблійне вивчення, підкреслюючи хороші та погані приклади, про які розповідається в Божому Слові (2 Тимофія 3:15).

Приклади подолання ревнощів

11. Яким гарним прикладом того, як долати заздрість, був Мойсей?

¹¹ На відміну від спраглих влади правителів цього світу, «Мойсей... був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі» (Числа 12:3). Коли самому Мойсею стало надто важко керувати ізраїльтянами, Єгова спричинив, щоб Його дух спонукав до дії 70 інших ізраїльтян, даючи їм можливість допомагати Мойсею. Коли двоє із цих чоловіків почали діяти як пророки, Ісусові Навину здалося, що це занадто принижує Мойсея як керівника. Ісус Навин хотів стримати цих чоловіків, але Мойсей смиренно заперечив: «Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!» (Числа 11:29). Так, Мойсей тішився, коли інші отримували привілеї в служінні. Він не керувався заздрістю, бо не хотів слави для себе.

12. Що допомогло Йонатанові уникнути ревнощів?

¹² Чудовим прикладом того, як любов переважає негативне почуття ревнощів, є Йонатан, син ізраїльського царя Саула. Йонатан був законним спадкоємцем престолу свого батька, але Єгова вибрав на царя Давида, Єссеєвого сина. Йонатан мав багато причин розпалитися ревнощами до Давида, вважаючи його конкурентом. Однак любов Йонатана до Давида не дала цьому почуттю оволодіти ним. Дізнавшись про Йонатанову смерть, Давид міг сказати: «Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений,— кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!» (2 Самуїла 1:26).

Найвидатніші приклади

13. Хто є найкращим прикладом у виявленні позитивних ревнощів і чому?

¹³ Бог Єгова є найвидатнішим прикладом особи, яка має владу навіть над позитивними ревнощами. Він досконало контролює це почуття. Будь-який яскравий вияв божественних ревнощів завжди перебуває в гармонії з Божою любов’ю, справедливістю і мудрістю (Ісаї 42:13, 14).

14. На противагу Сатані, який приклад залишив Ісус?

¹⁴ Ще одним видатним прикладом того, хто має владу над ревнощами, є Божий улюблений Син Ісус Христос. «Хоча [Ісус] існував у Божій постаті, [він] не думав про захоплювання, тобто про те, щоб бути Богові рівним» (Филип’ян 2:6, НС). Який же разючий контраст до поведінки честолюбного ангела, що став Сатаною Дияволом! Подібно до «царя Вавилону», сповнений заздрості Сатана бажав ‘уподібнитись Всевишньому’, постаючи проти Єгови як суперницький бог (Ісаї 14:4, 14; 2 Коринтян 4:4). Сатана навіть старався спонукати Ісуса ‘впасти і поклонитися’ йому (Матвія 4:9). Але ніщо не змогло вплинути на Ісуса, котрий йшов шляхом смиренного підкорення суверенітету Єгови. На відміну від Сатани, Ісус «умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної». Ісус підтвердив законність правління свого Отця тим, що повністю відкинув диявольську пихатість і заздрість. За Ісусову вірність «Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця!» (Филип’ян 2:7—11).

Подолання ревнощів

15. Чому нам треба бути обережними і приборкувати ревнощі?

¹⁵ На відміну від Бога і Христа, християни є недосконалими. Будучи грішними, вони інколи можуть діяти, керуючись грішними ревнощами. Тому замість дозволяти ревнощам спонукувати нас критикувати співвіруючих за якісь незначні хиби або уявні погані спонуки, ліпше роздумувати над такими натхненими словами: «Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?» (Екклезіяста 7:16).

16. Яку гарну пораду стосовно ревнощів було подано в одному із минулих видань цього журналу?

¹⁶ У «Вартовій башті» за 15 березня 1911 року (англ.) застерігалося про ревнощі: «У той час як нам потрібно бути дуже запопадливими, дуже ревнивими в Господній справі, ми таки мусимо зрозуміти, що слабкості інших не є нашою особистою справою; і нам потрібно задуматися, чи ми часом не ‘ті, хто встряває в чужі справи’. Ми теж повинні замислитися, чи доречно, щоб старійшини торкалися цього питання, і чи є нашим обов’язком звертатися до них у цьому питанні. Усі ми повинні бути дуже ревнивими стосовно Господніх шляхів і Господньої праці, але треба й великої пильності, щоб ця ревність не перейшла в гіркі ревнощі... іншими словами, ми повинні повністю упевнитися, що не заздримо іншому, а є ревнивими за нього, ревнивими щодо його інтересів і його благополуччя» (1 Петра 4:15, Хом.).

17. Як ми можемо уникати грішних вчинків, спричинених ревнощами?

¹⁷ Як же ми, будучи християнами, можемо уникати пихатості, ревнощів і заздрості? Допомога прийде тоді, коли ми дозволимо Божому святому духу вільно впливати на наше життя. Наприклад, нам потрібно молитися про Божий дух і про допомогу, щоб виявляти його чудові плоди (Луки 11:13). Нам потрібно приходити на християнські зібрання, які починаються молитвою і де є дух Бога та його благословення. Крім того, нам потрібно вивчати Біблію, яка написана під натхненям Бога (2 Тимофія 3:16). І нам потрібно брати участь у праці проповідування про Царство, яка виконується завдяки силі святого духу Єгови (Дії 1:8). Інший спосіб — це піддавати себе корисній дії Божого духу, допомагаючи співхристиянам, які почуваються розбитими через якісь скрутні обставини в житті (Ісаї 57:15; 1 Івана 3:15—17). Запопадливість у виконанні всіх цих християнських обов’язків допоможе нам захиститися від грішних справ, пов’язаних із ревнощами, бо в Божому Слові говориться: «Духом живіть, і ви не будете чинити похоті плотської» (Галатів 5:16, Філарет).

18. Чому нам не буде потрібно завжди точити боротьбу з негативними ревнощами?

¹⁸ Першим із плодів Божого святого духу є любов (Галатів 5:22, 23). Коли ми виявляємо любов, це може допомогти нам сьогодні контролювати свої грішні схильності. А що можна сказати про майбутнє? Мільйони слуг Єгови мають надію жити в майбутньому земному Раю, де вони зможуть досягнути людської досконалості. У цьому новому світі переважатиме любов і ніхто не піддаватиметься негативним ревнощам, бо «створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:21).