«Так повинні поводитись правдиві християни»
ТІБОР ВОЛЬ, що пережив Освенцім, у книжці «Робота вбиває. Молодь в Освенцімі», випущеній 1990 року, засвідчив розмову між двома ув’язненими юнаками, яку він випадково почув. Один з них, австрієць, вважав себе «невіруючим». Однак він хвалив в’язнів, що носили фіолетові трикутні позначки — дослідників Біблії, як тоді називали Свідків Єгови в концтаборі.
«Вони не йдуть на війну, — розповідав австрієць своєму товаришеві.— Вони воліють бути вбитими, але не вбивати інших. На мою думку, саме так повинні поводитись правдиві християни. Мушу розповісти тобі про дуже приємний епізод, який я з ними пережив. Ми були разом з євреями та Дослідниками Біблії в таборі Штутгоф в одному бараці. У той час Дослідників Біблії примушували тяжко працювати на вулиці у лютий холод. Ми не могли зрозуміти, як вони виживають. Вони казали, що Єгова дає їм силу. Хліб, який вони мали, був потрібен їм самим до розпачу, бо вони голодували. Але що вони робили? Склавши весь цей хліб докупи, вони брали половину, а другу лишали для своїх братів — своїх духовних братів, які прибували голодними з інших таборів. Вони щиро вітали прибульців та цілували їх. Перед їжею вони молилися, і після цього їхні обличчя променіли щастям. Вони казали, що ніхто вже більше не голодний. Бачиш, отоді я подумав: «Це правдиві християни». Саме такими я собі їх завжди уявляв. Як чудово було б влаштувати таку зустріч зголоднілим товаришам тут, в Освенцімі!»