1, 2. Яка надзвичайно важлива подія відбулась в історії людства і чому нас не повинне дивувати, що це сталось невидимо для людей?

ЧИ ВИ колись хотіли жити у переломний момент людської історії? Багато хто про таке мріє. Все ж, якби насправді вам випало жити в особливий час, навряд чи ви стали б учасником важливих подій, які призвели до змін. Адже такі події зазвичай відбуваються невидимо для більшості людей. Події, що стали фатальними для старих режимів і потрапили на сторінки підручників з історії, відбувались під завісою таємничості — у палацах можновладців, залах для нарад, урядових кабінетах. Однак такі рішення впливають на життя багатьох людей.

² А що сказати про найважливішу подію в історії землі, яка вплинула на життя мільйонів? Вона також відбулась невидимо для людства. Ми, звичайно ж, маємо на увазі народження в небі Божого Царства — обіцяного Месіанського уряду, який невдовзі покладе край усій системі цього світу. (Прочитайте Даниїла 2:34, 35, 44, 45). Ніхто на землі не бачив цього важливого народження, та чи це означає, що Єгова приховав цю подію від людей? Чи він приготував своїх відданих служителів до народження Царства? Подивімось.

«Я висилаю посланця, який розчистить переді мною дорогу»

3—5. а) Хто був «посланцем угоди», згаданим у Малахії 3:1? б) Що мало відбутися перед приходом «посланця угоди» у храм?

³ З давніх-давен Єгова мав намір приготувати своїх служителів до народження Месіанського Царства. Для прикладу розгляньмо пророчі слова з Малахії 3:1: «Ось я висилаю посланця, який розчистить переді мною дорогу. Тоді раптово прийде у свій храм правдивий Господь, котрого ви шукаєте, прийде також посланець угоди, котрого ви з нетерпінням чекаєте».

⁴ Щодо сучасного сповнення цього пророцтва постає запитання: «Коли Єгова, “правдивий Господь”, прийшов перевірити тих, хто служив у земному подвір’ї його духовного храму?» У пророцтві сказано, що Єгова мав прийти разом з «посланцем угоди». Хто ним був? Не хто інший, як Месіанський Цар — Ісус Христос! (Луки 1:68—73). І як щойно призначений Правитель він мав перевірити й очистити Божий народ на землі (1 Пет. 4:17).

⁵ А ким був той перший посланець, згаданий у Малахії 3:1? Він мав з’явитися задовго до початку присутності Месіанського Царя. Чи за десятиліття до 1914 року був той, хто мав «розчистити» дорогу перед Царем?

6. Хто діяв як передречений «посланець», котрий спершу прийшов приготувати Божий народ до майбутніх подій?

⁶ Знайти відповіді на такі запитання нам допоможе ця книжка, в якій розглядається цікава історія служителів Єгови наших днів. Ця історія свідчить, що наприкінці XIX сторіччя серед великого поля бур’янів, тобто удаваних християн, з’явилась маленька група правдивих християн — вірних Богові людей. Вони стали знаними як Дослідники Біблії. Серед них брали провід Чарлз Рассел та його однодумці. Вони діяли так, як передречений «посланець»,— давали духовні настанови Божому народові та готували його до майбутніх подій. Розгляньмо, як «посланець» це робив.

«Поклонятися в... правді»

7, 8. а) Хто в XIX сторіччі почав сміливо викривати неправду про безсмертя душі? б) Які інші фальшиві вчення розвінчували Чарлз Рассел та його однодумці?

⁷ Дослідники Біблії вивчали Боже Слово з молитвою, а також узгоджували, поєднували і публікували доктринальні істини. Протягом сторіч загальновизнане християнство перебувало в духовній темряві, а багато його вчень походили з поганських релігій. Яскравим прикладом цього є вчення про безсмертя душі. Проте в XIX сторіччі декілька щирих людей, які вивчали Біблію, ретельно дослідили це вчення і побачили, що воно не ґрунтується на Божому Слові. Генрі Ґрю, Джордж Стетсон і Джордж Сторс у своїх працях і лекціях сміливо викривали цю сатанинську брехнюa. Їхня діяльність справила чималий вплив на Чарлза Рассела і його однодумців.

⁸ Та невелика група Дослідників Біблії з’ясувала, що інші вчення, пов’язані з доктриною про безсмертя душі, були також суперечливими і фальшивими. Наприклад, вчення про те, що всі добрі люди йдуть на небо, чи про те, що Бог вічно мучить безсмертні душі злих людей у пеклі. Рассел з однодумцями сміливо викривали цю фальш у багатьох статтях, книжках, брошурках, трактатах і промовах.

9. Як «Сіонська Вартова башта» викривала фальшивість доктрини про Трійцю?

⁹ Крім того, Дослідники Біблії викривали хибність поширеної доктрини про Трійцю. Так 1887 року в журналі «Сіонська Вартова башта» говорилось: «Святе Писання пояснює, які стосунки існують між Єговою і нашим Господом Ісусом, та чітко виявляє, що вони є різними особами». Далі в статті зазначалось, якою абсурдною є «ідея про триєдиного Бога, тобто про те, що три Боги в одному і водночас один Бог у трьох іпостасях, а також те, що вона здобула популярність і загальне визнання. Але це лише свідчить, що церква справді міцно спить, тоді як вороги заковують її в кайдани фальші».

10. Як у «Вартовій башті» наголошувалось, що 1914 рік буде важливим роком?

¹⁰ Як свідчить повна назва журналу «Сіонська Вартова башта і вісник Христової присутності», його видавці глибоко цікавились часом присутності Христа. Вірні помазані духом автори журналу збагнули, що Даниїлове пророцтво про «сім часів» вказувало на час виконання Божого наміру щодо Месіанського Царства. Ще на початку 1870-х років вони наголошували на тому, що 1914 рік є роком закінчення тих «семи часів» (Дан. 4:25; Луки 21:24). Хоча тоді наші брати не до кінця розуміли значення цієї важливої дати, вони широко проголошували зрозумілі їм істини, що згодом принесло чудові плоди.

11, 12. а) Кому брат Рассел віддавав належне за те, що́ він зрозумів? б) Наскільки важливою була праця, яку виконували Рассел і його однодумці за кілька десятиліть до 1914 року?

¹¹ Ні Рассел, ні його вірні однодумці не приписували собі заслуги за те, що відкрили і зрозуміли важливі духовні істини. Рассел віддавав належне тим, хто ще раніше досліджував це питання. Та передусім він визнавав, що лише Бог Єгова спроможний навчати свій народ того, чого він потребує, і у відповідний для цього час. Єгова поблагословив зусилля Рассела і його однодумців тим, що вони змогли відділити правду від брехні. Поступово вони відокремлювались від загальновизнаного християнства.

¹² Боротьба за очищення біблійних істин, яку проводили ті вірні чоловіки десятиліттями до 1914 року, викликає справжнє захоплення. У журналі «Вартова Башта і Вістник Присутности Христа» за 1 листопада 1917 року говорилось: «Нині мільйони людей звільнились від тягаря страху, яким сковували їх вчення про вогняне пекло та інші фальшиві доктрини... Могутні хвилі Правди, яка народилась понад сорок років тому, постійно зростають і зростатимуть далі, аж поки покриють усю землю. Противники, намагаючись зупинити поширення Правди по цілому світі, вийшли проти цих могутніх океанських хвиль, озброївшись звичайною мітлою».

13, 14. а) Як «посланець» допоміг приготувати дорогу для Месіанського Царя? б) Чого вчить нас приклад братів, які жили понад сто років тому?

¹³ Подумаймо: чи могли б Божі служителі бути готовими до початку Христової присутності, якби не бачили різниці між Ісусом та його Батьком, Єговою? Напевне, що ні. Цьому також не сприяла б їхня віра в те, що безсмертя отримують усі. Адже такий безцінний дар доступний лише малій групі вірних послідовників Христа. Також їм могла заважати віра в те, що Бог вічно мучить людей у вогняному пеклі, з якого немає визволення. Отже, викриваючи фальшиві вчення, «посланець» розчистив дорогу для Месіанського Царя.

¹⁴ А що сказати про нас? Чого нас навчає приклад братів, котрі жили понад сторіччя тому? Ми, як і вони, повинні уважно читати і старанно досліджувати Боже Слово (Ів. 17:3). Цей матеріалістичний світ страждає від щораз більшого духовного голоду, тому нам треба і далі розвивати духовний апетит. (Прочитайте 1 Тимофія 4:15).

«Вийди з неї, народе мій»

15. Що поступово з’ясували Дослідники Біблії? (Також дивіться примітку).

¹⁵ Дослідники Біблії навчали, що вкрай важливо порвати зв’язки з релігіями цього світу. У виданні журналу «Вартова башта» за 1879 рік ці релігії були названі «Вавилонською церквою». Чи це стосувалось лише папства, а може, римо-католицької церкви в цілому? Адже протестантські релігії кілька століть вживали біблійну назву «Вавилон» саме в такому пророчому значенні. Проте Дослідники Біблії поступово дійшли висновку, що всі церкви загальновизнаного християнства є сучасним «Вавилоном». Чому? Тому що всі ті церкви поширювали чимало брехливих вчень, частину з яких ми розглядали вищеb. З кожним роком наші публікації щораз конкретніше вказували на те, що́ треба робити щиросердим людям, котрі належать до «Вавилонських церков».

16, 17. а) Як 3-й том книжки «Свитання Тисячоліття» і журнал «Вартова башта» заохочували людей вийти з фальшивої релігії? б) Чому раніше ці заохочення не були такі чіткі? (Дивіться примітку).

¹⁶ Наприклад, у третьому томі «Свитання Тисячоліття» (видання 1891 року) обговорювалось те, що Бог відкинув сучасний «Вавилон»: «Вся ця система — глобальна система — відкинута... Тих, кому не подобаються вавилонські фальшиві вчення та обряди, заохочуємо вийти з нього».

¹⁷ У журналі «Вартова башта» за січень 1900 року була надрукована особлива порада. Вона стосувалась тих, хто все ще був у списках церков загальновизнаного християнства і виправдовував себе, кажучи: «Мені подобається правда, і я нечасто ходжу на інші богослужіння». Також у журналі говорилось: «Чи доречно бути однією ногою у Вавилоні, а іншою — поза його межами? Чи в цьому полягає послух Богові... чи він це схвалює і чи це прийнятне для нього? Безперечно, що ні. Він [член церкви] публічно уклав угоду з церквою, коли став її членом, і він мусить вірно дотримуватись усіх умов цієї угоди, доки він... публічно не зречеться її або його викреслять з церковних списків». З роками такі заохочення лунали дедалі гучнішеc. Служителі Єгови мусять порвати всі зв’язки з фальшивою релігією.

18. Чому людям необхідно вийти з Вавилону Великого?

¹⁸ А що, якби заклик вийти з Вавилону Великого не лунав так часто? Тоді Христос, новопризначений Цар, навряд чи знайшов би на землі групу приготовлених та помазаних духом служителів. Адже лише ті християни, які звільнилися з лабет Вавилону, могли служити Єгові «в дусі та в правді» (Ів. 4:24). Чи ми так само рішуче налаштовані не мати жодних зв’язків з фальшивою релігією? І далі слухаймось наказу: «Вийди з неї, народе мій»! (Прочитайте Об’явлення 18:4).

«Збираймося разом»

19, 20. Як «Вартова башта» заохочувала Божий народ збиратися разом для поклоніння?

¹⁹ Дослідники Біблії навчали, що одновірці мусять збиратися разом для поклоніння всюди, де можливо. Правдиві християни повинні не лише вийти з фальшивої релігії, але й брати участь у чистому поклонінні. Журнал «Вартова башта» від самого початку заохочував своїх читачів збиратись разом. Наприклад, у виданні за липень 1880 року брат Рассел, розповідаючи про свою проповідницьку подорож, згадав, наскільки підбадьорливими були їхні зібрання. Тоді він заохотив читачів присилати йому звіти про свої зібрання, адже деякі з них будуть надруковані на сторінках журналу. Для чого? «Ми всі хочемо знати... як Господь благословляє вас, як ви збираєтеся разом з тими, хто має таку ж дорогоцінну віру».

²⁰ У «Вартовій башті» за 1882 рік надрукували статтю «Збираймося разом». Стаття заохочувала християн проводити зібрання «для спільних настанов, підбадьорення і зміцнення». У ній також було сказано: «Не важливо, чи серед вас є хтось освічений або здібний. Нехай кожен приносить із собою власну Біблію, папір та олівець і намагається якомога ліпше користуватися біблійною Симфонією. Виберіть для себе тему, попросіть, щоб Дух допоміг вам її зрозуміти. Потім читайте, обдумуйте, порівнюйте вірші з віршами, і це, безперечно, приведе вас до правди».

21. Який приклад щодо зібрань і пастирської праці давав збір в Аллегейні?

²¹ Дослідники Біблії мали своє головне управління в Аллегейні (штат Пенсильванія, США). Там вони збиралися разом згідно з порадою, яка міститься в Євреїв 10:24, 25. (Прочитайте). Цим вони давали гарний приклад іншим. Чарлз Капен розповідав, як, ще будучи хлопцем, відвідував такі зібрання: «Я досі пам’ятаю один з біблійних віршів, який написали на стіні залу, де наше Товариство проводило зібрання,— “Одного маєте Вчителя, усі ж ви — брати”. Ці слова закарбувались у моїй пам’яті на все життя. З них видно, що серед народу Єгови немає поділу на духівництво і мирян» (Матв. 23:8). Брат Капен також пригадує, якими заохотливими та підбадьорливими були ті зібрання і як брат Рассел виконував пастирську працю, особисто дбаючи про кожного члена збору.

22. Як вірні служителі відгукнулись на заохочення проводити зібрання і чого ми від них вчимося?

²² Щирі люди наслідували цей приклад і дотримувались даних їм вказівок. В інших штатах, скажімо в Огайо, Мічигані, а потім по всій Північній Америці й за кордоном, також почали з’являтися збори. А що, якби ніхто не дотримувався натхненої поради збиратися разом для поклоніння? Чи вірні служителі були б готовими до початку присутності Христа? Звичайно, що ні. Так само й нам треба регулярно відвідувати всі наші зібрання для спільного поклоніння і духовного зміцнення.

Ревне проповідування

23. Як «Вартова башта» чітко показувала, що всі помазанці мають бути проповідниками правди?

²³ Дослідники Біблії навчали, що всі помазанці мають бути проповідниками правди. У «Вартовій башті» за 1885 рік було сказано: «Ми повинні пам’ятати про те, що кожен член збору помазаних християн помазаний, аби проповідувати (Іс. 61:1), і призваний для служіння». А у виданні за 1888 рік містився заклик: «Наше завдання ясне... Якщо ми нехтуємо ним та шукаємо виправдань, тоді ми ледачі слуги і негідні покликання, яке маємо».

24, 25. а) Що ще, крім заохочення проповідувати, робили Рассел та його однодумці? б) Як один колпортер описав своє служіння за часу, коли «ще не було автомобілів»?

²⁴ Брат Рассел зі своїми однодумцями не лише заохочував проповідувати, але й подбав про випуск трактатів за назвою «Трактати Дослідників Біблії», які згодом отримали іншу назву — «Стара теологія. Щоквартальник». Читачі «Вартової башти» отримували ці трактати для безкоштовного розповсюджування.

²⁵ Тих, хто присвятив себе повночасно виконувати таке служіння, називали колпортерами. Серед них був Чарлз Капен, про якого йшлося вище. Він розповідав: «Я користувався картою, виданою Інститутом геології США, щоб добре опрацьовувати територію у штаті Пенсильванія. На карті було позначено всі дороги, і це давало мені змогу дістатись пішки до кожного населеного пункту. Інколи після триденної подорожі по селах, зібравши замовлення на книжки серії «Виклади Святого Писання», я позичав коня з бричкою, щоб розвозити людям замовлені публікації. Нерідко залишався на ніч у фермерів. Тоді ще не було автомобілів».

26. а) Чому, щоб бути готовим до Христового правління, Божий народ має активно проповідувати? б) Про що кожному з нас варто себе запитати?

²⁶ Зусилля, які брати докладали того часу, вимагали мужності та ревності. Навряд чи правдиві християни були б підготовлені до початку царювання Христа, якби не усвідомили важливості проповідницької праці. Саме ця діяльність була визначною ознакою Христової присутності (Матв. 24:14). Божий народ мав бути готовим зробити цю рятівну працю головною справою життя. Кожному з нас варто запитати себе: «Чи проповідування є найважливішим у моєму житті? Чи я жертвую чимось, аби повнішою мірою брати участь у цій діяльності?»

Боже Царство народилося!

27, 28. Що бачив апостол Іван у видінні та якою була реакція Сатани і його демонів на народження Царства?

²⁷ І ось прийшов знаменний 1914 рік. Як ми сказали на початку розділу, жодна людина не була очевидцем славетних подій у небі. Проте апостол Іван отримав видіння, яке зображає ті події символічними образами. Він побачив «на небі великий символічний образ»: Божа «жінка», тобто його організація, яка складається з небесних духовних створінь, була вагітна і народила дитину чоловічої статі. Ця дитина невдовзі буде «пасти всі народи залізним жезлом». Але її відразу було «забрано до Бога і до його престолу». У небі пролунав гучний голос: «Тепер настало спасіння, сила і Царство нашого Бога та влада Христа його» (Об’яв. 12:1, 5, 10).

²⁸ Безсумнівно, Іван побачив у видінні народження Месіанського Царства. Хоча ті події дійсно були знаменними, не всі цьому раділи. Сатана і його демони воювали проти вірних ангелів, яких очолював Михаїл, тобто Христос. Яким був результат тої боротьби? «Скинений був великий дракон, змій стародавній, який називається Диявол і Сатана та вводить в оману всю населену землю. Він був скинений на землю разом зі своїми ангелами» (Об’яв. 12:7, 9).

29, 30. Які події відбувались після народження Месіанського Царства а) на землі? б) в небі?

²⁹ Задовго до 1914 року Дослідники Біблії казали, що того року мають початись тяжкі часи. Але навіть вони не могли собі уявити, наскільки точно виконається це передречення. Як видно з видіння Івана, Сатана мав сильно вплинути на людське суспільство: «Горе землі та морю, бо до вас зійшов Диявол, який надзвичайно лютує, знаючи, що йому залишилось мало часу» (Об’яв. 12:12). У 1914 році вибухнула Перша світова війна, і по цілій землі став очевидним знак присутності Христа в царській владі. Так почалися «останні дні» цієї системи (2 Тим. 3:1).

³⁰ Однак у небі запанувала радість. Сатана і його демони були вигнані назавжди. Далі Іван каже: «Тому радійте небеса й ті, хто на них перебуває!» (Об’яв. 12:12). Коли небо було очищене й Ісус став Царем, Месіанське Царство почало діяти заради Божого народу на землі. Це стало очевидним у тому, що, як ми розглядали на початку розділу, Христос — «посланець угоди» — спершу почав очищати Божих служителів на землі. Як він діяв?

Період випробування

31. Що передрік Малахія про період очищення і як це пророцтво почало виконуватися? (Дивіться також примітку).

³¹ Малахія передрік, що процес очищення буде нелегким: «Хто витримає день його приходу і хто встоїть, коли він з’явиться? Бо він буде як вогонь плавильника і як луг пральника» (Мал. 3:2). Ці слова справдились. Починаючи з 1914 року, Божий народ на землі стикався з одною проблемою за іншою. Поки тривала Перша світова війна, Дослідники Біблії переживали жорстокі переслідування й ув’язненняd.

32. Які внутрішні проблеми постали серед Божого народу після 1916 року?

³² У середині організації також з’явились проблеми і замішання. У 1916 році раптово помер брат Рассел у віці 64 років. Це для Божого народу стало шоком. З його смертю виявилось, що дехто надто сильно покладався на цього чоловіка, вважаючи його одного зразковим. Хоча брат Рассел не прагнув якогось шанування, все ж його почали дещо обожнювати. Також чимало людей вважали, що разом з його смертю активне відкриття правди завершилось. А дехто навіть рішуче протидіяв подальшому поступу. Така позиція спричинила появу відступництва, яке поділило організацію.

33. Як несправджені сподівання випробували віру Божого народу?

³³ Ще одним випробуванням стали несправджені сподівання. Хоча «Вартова башта» точно вказала, що 1914 року завершаться часи поган, брати не до кінця розуміли, що́ саме відбудеться (Луки 21:24). Вони думали, що того року Христос забере свою символічну наречену, групу помазаних християн, на небо, аби вона там правила разом з ним. Але ці сподівання не збулись. Пізніше, 1917 року, у «Вартовій башті» повідомлялось про те, що 40-річний період збору врожаю завершиться навесні 1918 року. Однак проповідницька праця не закінчилась, а набирала дедалі більших розмахів. Тоді в журналі з’явилось припущення, що жнива завершились, але все ще триває період збирання залишків врожаю. Все ж багато хто розчарувався і перестав служити Єгові.

34. З яким особливо тяжким випробуванням зіткнулися Дослідники Біблії у 1918 році і чому християнський світ вважав Божий народ «мертвим»?

³⁴ Особливо тяжким випробуванням став арешт у 1918 році брата Джозефа Рутерфорда, який брав провід серед Божого народу після смерті Рассела. Разом з Рутерфордом були ув’язнені також семеро інших відповідальних братів. Їх несправедливо засудили на довгі терміни ув’язнення у федеральній тюрмі міста Атланта (штат Джорджія, США). На якийсь час здавалося, що праця Божого народу зупинена, і через це дуже зраділо багато представників духівництва загальновизнаного християнства. Вони вважали, що загрози більше немає, адже ті набридливі Дослідники Біблії «мертві» — «керівники» ув’язнені, головне управління у Брукліні закрито, а проповідницька діяльність в Америці та Європі обмежена (Об’яв. 11:3, 7—10). Але радість ворогів не була тривалою.

Період відродження

35. Чому Ісус допустив тяжкі випробування своїх служителів і що він зробив, аби їм допомогти?

³⁵ Вороги правди не здогадувалися, що Ісус допустив тяжкі випробування своїх служителів тому, що тоді Єгова сидів «мов плавильник, мов той, хто очищає срібло» (Мал. 3:3). Єгова та Ісус були переконані, що вірні помазанці вийдуть з цих вогняних випробувань очищеними та ще ліпше спорядженими, аби служити Цареві Христу. У першій половині 1919 року стало ясно: Божий дух зробив те, що вороги його служителів вважали неможливим,— вірних помазанців звільнили з в’язниці! (Об’яв. 11:11). Так Христос виконав головну частину ознаки останніх днів. Він призначив «вірного і розсудливого раба» — невелику групу помазаних чоловіків, які будуть брати провід серед його народу, розподіляючи духовну поживу своєчасно (Матв. 24:45—47).

36. Що свідчило про духовне відродження Божого народу?

³⁶ Брат Рутерфорд і його однодумці вийшли з в’язниці 26 березня 1919 року, а вже на вересень того ж року запланували проведення конгресу. Крім того, брати почали підготовку до випуску другого журналу за назвою «Золотий вік», який мав бути супровідним для «Вартової башти». Він призначався для польового служінняe. Того ж року надрукували перше видання «Бюлетеня», нині знаного як посібник для зібрання «Наше християнське життя і служіння». Від самого початку він завжди заохочував до польового служіння. Безперечно, з 1919 року щораз більша увага зверталась на служіння від дому до дому.

37. Як дехто після 1919 року виявив свою невірність?

³⁷ Проповідницька праця продовжувала очищати Христових служителів, адже ті, хто виявляв гордість і самовдоволення, не хотіли смиренно брати в ній участь. Хто не бажав виконувати ту працю, переставав спілкуватися з вірними служителями. Після 1919 року дехто з невірних дійшов до того, що озлобився та почав лихословити і зводити наклепи на братів. Були навіть такі, хто приєднався до переслідувачів вірних служителів Єгови.

38. У чому запевняє нас те, що Христові послідовники на землі здобували успіхи та перемоги?

³⁸ Попри такі напади Христові послідовники на землі продовжували робити духовний поступ. Відтоді кожен їхній успіх, кожна перемога сповняють нас упевненістю, що Боже Царство править. Лише завдяки Божій активній підтримці та його благословенню, які він дає через свого Сина і Месіанське Царство, група недосконалих людей змогла отримувати перемогу за перемогою над Сатаною та цією злою системою. (Прочитайте Ісаї 54:17).

39, 40. а) Назвіть деякі особливості цієї книжки. б) Чому варто вивчати цю книжку?

³⁹ У наступних розділах ми розглянемо те, чого Боже Царство досягло на землі за сто років, що минули від часу його народження в небі. Кожна частина книжки висвітлюватиме якусь характерну особливість праці Царства на землі. Підсумкові запитання в кінці розділів допоможуть нам з’ясувати, наскільки особисто для нас є реальним Царство. В останніх розділах ми обговоримо те, що відбудеться, коли в недалекому майбутньому Царство буде нищити всяке зло і встановить на землі рай. Чому варто вивчати цю книжку?

⁴⁰ Сатана хоче зруйнувати вашу віру в Боже Царство. Але Єгова прагне зміцнити її, щоб вона захищала вас і зміцняла (Еф. 6:16). Тому ми заохочуємо вас ретельно вивчати цю книжку. Запитуйте себе: «Наскільки Царство є реальним для мене?» Чим реальнішим воно буде для вас тепер, тим більша вірогідність того, що ви будете вірно й дієво підтримувати Царство. Завдяки цьому ви побачите, як Боже Царство стане реальністю і правитиме над усіма.

1, 2. Як Єгова відкривав свій намір людям?

ДБАЙЛИВІ батьки обговорюють з дітьми те, що стосується сімейних справ. Однак батьки самі вирішують, що́ можна сказати дітям, а що — ні. Батьки, враховуючи вік дітей, розповідають їм лише те, що вони в стані зрозуміти.

² Так само Єгова поступово відкриває свій намір людям. Але він робить це лише у відповідний час. Коротко розгляньмо, як Єгова відкривав правду про Царство протягом людської історії.

Чому було необхідне Царство?

3, 4. Чи Єгова визначив наперед хід людської історії? Поясніть.

³ Спочатку в намір Єгови не входило Месіанське Царство. Чому? Тому що Єгова не визначив наперед хід людської історії. Адже він створив людей зі свободою волі. Він повідомив Адамові та Єві свій намір щодо людства: «Розмножуйтесь і наповнюйте землю. Оволодівайте нею» (Бут. 1:28). Єгова також вимагав, аби вони дотримувались його норм добра і зла (Бут. 2:16, 17). Адам і Єва могли вибрати: залишатись відданими чи ні. Якби вони та їхні нащадки зробили правильний вибір, то ми не потребували б, щоб для виконання Божого наміру було потрібне Царство під правлінням Христа. Нині всю землю населяли б досконалі люди, і всі були б об’єднані в поклонінні Єгові.

⁴ Бунт Сатани, Адама і Єви не змусив Єгову змінити свій намір наповнити землю досконалими людьми. Натомість Єгова пристосував його виконання до нових обставин. Божий намір — це не поїзд, який їде тільки по рейках і який зловмисники можуть пустити під укіс. Якщо Єгова визначив свій намір, жодна сила в усесвіті не спроможна стати на заваді його виконанню. (Прочитайте Ісаї 55:11). Коли через щось досягнути мети неможливо одною дорогою, тобто способом, Єгова обирає іншу дорогуa (Вих. 3:14, 15). І у відповідний момент він повідомляє своїх відданих служителів про новий спосіб виконання свого наміру.

5. Що вирішив Єгова зразу після бунту в Едемі?

⁵ З огляду на бунт в Едемі Єгова вирішив встановити Месіанське Царство (Матв. 25:34). У цей критичний момент людської історії Єгова почав проливати світло на те, за допомогою чого він поверне людство до досконалості та усуне наслідки марної спроби Сатани захопити владу (Бут. 3:14—19). Разом з тим Єгова не розкрив одразу всіх подробиць щодо Царства.

Єгова починає відкривати правду про Царство

6. Яку обіцянку дав Єгова і чого він не відкрив?

⁶ У першому біблійному пророцтві Єгова пообіцяв, що з’явиться «потомство», яке розчавить, тобто знищить, «змія». (Прочитайте Буття 3:15). Але хто саме буде тим потомством, а хто потомством змія, залишалось таємницею довгий час. Подробиць про це Єгова не відкривав майже 2000 роківb.

7. Чому Єгова вибрав Авраама і який важливий урок ми беремо для себе?

⁷ З часом Єгова вибрав Авраама, через якого мало з’явитись обіцяне потомство. Авраам був вибраний тому, що він послухався Божого голосу (Бут. 22:18). Звідси ми беремо для себе важливий урок: Єгова відкриває свій намір лише тим, хто має побожний страх. (Прочитайте Псалом 25:14).

8, 9. Які подробиці щодо обіцяного потомства Єгова відкрив Авраамові та Якову?

⁸ Коли Єгова промовляв до свого друга Авраама, він робив це через ангела. Аврааму Бог першому відкрив важливу істину про обіцяне потомство — ним буде людина (Бут. 22:15—17; Як. 2:23). Але як ця людина розчавить змія і хто є тим змієм? Згодом Бог поступово відкривав також і ці істини.

⁹ Єгова постановив, що обіцяне потомство буде походити з роду Якова, Авраамового внука. Яків був чоловіком, який мав міцну віру в Бога (Бут. 28:13—22). Через Якова Єгова виявив, що Обіцяний нащадок буде потомком Яковового сина Юди. Яків пророкував, що цей нащадок Юди отримає «жезл», тобто палицю, який символізує царську владу, і що йому «будуть коритися народи» (Бут. 49:1, 10). Так Єгова вказав на те, що Обіцяне потомство буде правителем, тобто царем.

10, 11. Чому Єгова відкрив свій намір Давидові та Даниїлу?

¹⁰ Приблизно через 650 років після смерті Юди Єгова відкрив більше свій намір цареві Давиду, який був нащадком Юди. Єгова назвав Давида «чоловіком, який... йому до вподоби» (1 Сам. 13:14; 17:12; Дії 13:22). Через те що Давид був богобоязливою людиною, Єгова уклав з ним угоду, пообіцявши, що один з його нащадків правитиме вічно (2 Сам. 7:8, 12—16).

¹¹ Минуло ще майже 500 років, і Єгова через пророка Даниїла вказав точний рік, коли на землі з’явиться Помазанець — Месія (Дан. 9:25). Даниїл глибоко поважав Єгову і постійно служив йому. Тому Бог запевнив Даниїла, що він його «дуже цінує» (Дан. 6:16; 9:22, 23).

12. Що було сказано Даниїлові і чому?

¹² Єгова через Даниїла та інших вірних пророків відкривав багато подробиць про обіцяне потомство, Месію. Але тоді ще не настав час, щоб його служителі повністю зрозуміли значення натхнених слів, які вони записували. Приміром, після того як Даниїл у видінні побачив встановлення Божого Царства, йому було сказано запечатати це пророцтво до визначеного Єговою часу, адже в майбутньому «правдиве знання збільшиться» (Дан. 12:4).

Ісус проливає світло на Божий намір

13. а) Хто був обіцяним потомством? б) Як Ісус пролив світло на пророцтво з Буття 3:15?

¹³ Єгова чітко вказав, що Ісус є обіцяним потомством, нащадком Давида, який буде Царем (Луки 1:30—33; 3:21, 22). Коли Ісус розпочав своє служіння, для людей це стало наче світанком у розумінні Божого наміру (Матв. 4:13—17). Наприклад, Ісус розвіяв усякі сумніви щодо того, хто є «змієм», згаданим у Буття 3:14, 15. Він назвав Диявола «вбивцею... і батьком брехні» (Ів. 8:44). В об’явленні, яке Ісус передав Іванові, він пояснив, що «змій стародавній... називається Диявол і Сатана»c. (Прочитайте Об’явлення 1:1; 12:9). У тому ж об’явленні Ісус показав, як він — обіцяне потомство — повністю виконає пророцтво, дане в Едемі, і розчавить, тобто знищить, Сатану (Об’яв. 20:7—10).

14—16. Чи учні в першому сторіччі повністю розуміли істини, які відкривав Ісус? Поясніть.

¹⁴ Як ми побачили у 1-му розділі цієї книжки, Ісус часто говорив про Царство. Проте він не завжди відкривав подробиці, які хотіли знати його учні. Навіть коли він давав детальні пояснення, його послідовники починали повністю розуміти їх набагато пізніше, інколи через сторіччя. Розгляньмо кілька прикладів.

¹⁵ У 33 році н. е. Ісус чітко пояснив, що співправителі, які допомагатимуть Цареві у Божому Царстві, будуть забрані з землі та воскреснуть як духовні створіння в небі. Однак його учні не відразу зрозуміли цю істину (Дан. 7:18; Ів. 14:2—5). Того ж року Ісус показав за допомогою прикладу, що Царство буде встановлене через багато років після його повернення у небо (Матв. 25:14, 19; Луки 19:11, 12). Також і цієї важливої істини учні не зрозуміли, адже потім вони запитали воскреслого Ісуса: «Чи не тепер ти відновиш царство Ізраїля?» Проте він вирішив не давати додаткових пояснень у той час (Дії 1:6, 7). Ісус теж навчав, що будуть «інші вівці», котрі не є частиною «малої отари», тобто його співправителів (Ів. 10:16; Луки 12:32). Кого саме символізують ті дві групи, Христові послідовники почали чіткіше розуміти лише через певний час після того, як 1914 року було встановлене Царство.

¹⁶ Ісус міг ще багато чого розповісти своїм учням, поки був разом з ними на землі. Але він знав, що вони не зможуть всього зрозуміти (Ів. 16:12). Безперечно, про Царство чимало було відкрито вже в першому столітті, однак тоді ще не настав час, коли такого знання мало стати багато.

Правдиве знання зростає за «часу кінця»

17. Що нам треба робити, аби розуміти істини про Царство, але що ще сприяє нашому розумінню?

¹⁷ Єгова пообіцяв Даниїлові, що за «часу кінця» правда про Божий намір розмножиться. У Даниїла 12:4 сказано: «Багато хто старанно її дослідить, і правдиве знання збільшиться». Аби здобути це знання, треба докласти чимало зусиль. В одному довіднику сказано, що форма єврейського дієслова «старанно досліджувати» передає думку про людину, яка вивчає книжку дуже уважно і ретельно. Проте, хоч би як ретельно ми досліджували Біблію, правильне розуміння істин про Царство може відкрити нам лише Єгова. (Прочитайте Матвія 13:11).

18. Як ті, хто мав побожний страх перед Єговою, виявляли віру та смиренність?

¹⁸ Подібно як Єгова поступово відкривав правду про Царство за часу, який передував 1914 року, він продовжує робити це і за часу кінця. Як ми довідаємося з 4-го і 5-го розділів цієї книжки, упродовж понад 100 років Божому народу доводилось уточнювати своє розуміння багатьох біблійних істин. Чи це вказує на те, що вони не мають підтримки від Єгови? Аж ніяк. Навпаки, він підтримує їх, адже ті, хто має побожний страх перед Єговою, виявляють дві риси, які йому до вподоби,— віру і смиренність (Євр. 11:6; Як. 4:6). Служителі Єгови вірять у те, що здійсняться всі обіцянки, які містяться в Божому Слові. Вони виявляють смиренність, коли визнають, що не завжди правильно розуміли те, як мають виконатися Божі обіцянки. Такий смиренний дух видно у словах з «Вартової башти» за 1 березня 1925 року: «Ми знаємо, що Господь сам дає тлумачення, що він витлумачить своє Слово своєму народові у свій спосіб та у визначений ним час».

19. Що Єгова нині допоміг нам зрозуміти і чому?

¹⁹ Коли у 1914 році було встановлене Царство, Божий народ мав лише часткове знання того, як виконаються пророцтва про Царство (1 Кор. 13:9, 10, 12). У своїх стараннях зрозуміти, як виконаються Божі обіцянки, ми часом доходили неправильних висновків. З роками ставала очевидною правдивість іншого принципу, висловленого у вищезгаданій «Вартовій башті», яка цитувалась у попередньому абзаці. У тій статті говорилось: «Здається, найлогічніше дотримуватись погляду, що пророцтво не можна зрозуміти доти, доки воно не виконається або почне виконуватися». Ми живемо на пізньому етапі «часу кінця», чимало пророцтв про Царство вже сповнилось і продовжують сповнятись. Єгова розкриває свій намір щораз повніше тому, що його служителі є смиренні й готові змінювати своє розуміння біблійних істин. Дійсно, правдиве знання розширилося!

Зміни в розумінні правди очищують Божий народ

20, 21. Як зміни в розумінні правди вплинули на християн у першому сторіччі?

²⁰ Коли Єгова уточнює наше розуміння правди, це перевіряє спонуки нашого серця. Чи віра і смиренність спонукуватимуть нас прийняти такі зміни? Християни, які жили в середині першого сторіччя, зіткнулися з подібними випробуваннями. Уявіть собі, що́ відчував християнин з юдеїв, котрий тоді жив. Він глибоко шанував Мойсеїв Закон та пишався історією і традиціями свого народу. І ось з натхненого листа від апостола Павла він довідується, що вже необов’язково дотримуватись Закону і що Єгова відкинув Ізраїль за народженням, а виявив прихильність духовному Ізраїлеві, який складається як з євреїв, так і з поган (Рим. 10:12; 11:17—24; Гал. 6:15, 16; Кол. 2:13, 14). А як до цього поставилися б ви?

²¹ Смиренні християни прийняли Павлове натхнене пояснення, і Єгова їх поблагословив (Дії 13:48). Інші обурено відкинули таке уточнення та вирішили триматися своїх поглядів (Гал. 5:7—12). Той, хто не бажав змінювати свого мислення, міг втратити нагоду стати співправителем Христа (2 Пет. 2:1).

22. Як ви сприймаєте уточнення у розумінні Божого наміру?

²² Останніми десятиліттями Єгова уточнює наше розуміння істин про Царство. Наприклад, він допоміг ліпше збагнути, коли ті, хто стане підданими Царства, будуть відділені від тих, хто не приймає правду, тобто коли відбудеться відділення «овець» від «козлів». Бог також відкрив нам те, коли завершиться збирання повного числа 144 000, що означають Ісусові приклади про Царство і коли останній помазанець воскресне до небесного життяd. Як ви сприймаєте такі уточнення? Чи вони зміцнюють вашу віру? Чи вважаєте їх доказом того, що Єгова продовжує навчати свій смиренний народ? Наступні розділи цієї книжки зміцнять вашу впевненість у тому, що Єгова поступово відкриває свій задум богобоязливим людям.

1, 2. Як «Переклад нового світу» звеличує Боже ім’я?

ХОЛОДНОГО, проте сонячного дня 2 грудня 1947 року невелика група помазанців у бруклінському Бетелі (Нью-Йорк) взялась за грандіозне завдання. Братів чекала напружена робота. І ось, майже через 12 років, 13 березня 1960 року вони завершили працю над новим перекладом Біблії. Ще через три місяці, 18 червня 1960 року, в Манчестері (Англія) брат Натан Норр оголосив перед делегатами конгресу про видання повного тому «Святого Письма. Перекладу нового світу». Промовець влучно передав загальне захоплення, вигукнувши: «Нині радісний день для Свідків Єгови по цілому світі!» Радості додавало й те, що визначною особливістю нового перекладу було часте вживання особистого імені Бога.

² У багатьох перекладах Біблії не вживається Боже ім’я. Тому помазані служителі Єгови рішуче виступили проти сатанинських намагань стерти його з людської пам’яті. У вступі до «Перекладу нового світу» було сказано: «Головною особливістю цього перекладу є відновлення Божого імені там, де йому належить бути». Ось чому в «Перекладі нового світу» ім’я Бога вживається понад 7000 разів. Безперечно, цей переклад звеличує ім’я нашого небесного Батька, Єгови.

3. а) Що зрозуміли наші брати стосовно значення Божого імені? б) Як розуміти Вихід 3:13, 14? (Дивіться «Значення Божого імені»).

³ На початках Дослідники Біблії приймали те значення Божого імені, яке наводилось у перекладі «Біблії короля Якова», де у Вихід 3:14 сказано: «Я той, що є». Тому «Вартова башта» за 1 січня 1926 року пояснювала: «Ім’я Єгови вказує на те, що він є Той, хто існує сам по собі... Той, хто не має ні початку, ні кінця». А втім, коли почалась праця над «Перекладом нового світу», Єгова допоміг своїм служителям зрозуміти важливу істину: його ім’я вказує не лише на те, що він існує сам по собі, але й на те, що він передусім є Богом наміру та дії. Вони довідалися, що ім’я Єгови буквально означає: «Він спричиняє ставати». Тобто він спричинив, щоб почали існувати Всесвіт і розумні створіння. А ще він сприяє тому, аби його воля і намір стали реальністю. Але чому вкрай важливо звеличувати Боже ім’я і як ми можемо брати в цьому участь?

Освячення імені Єгови

4, 5. а) Про що ми просимо, коли молимось: «Нехай освячується твоє ім’я»? б) Як і коли Бог освятить своє ім’я?

⁴ Єгова хоче, аби його ім’я було звеличене. Головна частина його наміру — освятити своє ім’я, і це стає зрозумілим із перших слів зразкової молитви Ісуса: «Нехай освячується твоє ім’я» (Матв. 6:9). Що ми висловлюємо цим проханням, коли молимося?

⁵ Як ми побачили в 1-му розділі цієї книжки, прохання «нехай освячується твоє ім’я» є одним з трьох прохань Ісусової зразкової молитви, які стосуються наміру Єгови. Інші два — «нехай прийде твоє Царство» і «нехай виконується твоя воля» (Матв. 6:10). Отож, так само як ми просимо Єгову почати діяти, аби прийшло його Царство, ми просимо Єгову діяти заради освячення свого імені. Інакше кажучи, ми просимо, щоб Єгова особисто діяв для очищення свого імені від усієї ганьби, яку стягують на нього вороги від часу бунту в Едемі. Як Єгова відповідає на таку молитву? Він каже: «Я освячу своє величне ім’я, осквернене серед народів» (Єзек. 36:23; 38:23). В Армагеддоні, коли Єгова усуне всяке зло, він освятить своє ім’я на очах усього створіння.

6. Як ми беремо участь в освяченні Божого імені?

⁶ Упродовж історії Єгова давав змогу своїм служителям брати участь в освяченні його імені. Проте ми не можемо зробити це ім’я святішим, адже воно вже є абсолютно святе. В якому сенсі ми його освячуємо? Ісая писав: «Пам’ятайте: святий лише Єгова [«Його свято шануйте», переклад І. Огієнка]». Крім того, Єгова сам сказав про свій народ: «Вони освятять моє ім’я... будуть вони благоговіти перед Богом Ізраїлевим» (Ісаї 8:13; 29:23). Отже, ми освячуємо Боже ім’я тим, що вважаємо його відділеним та вищим від усіх інших імен, виявляємо пошану до його значення і допомагаємо іншим ставитись до нього зі святістю. Особливо ми виявляємо своє благоговіння і глибоку повагу до Божого імені, коли визнаємо Єгову нашим Правителем і слухаємось його всім серцем (Присл. 3:1; Об’яв. 4:11).

Підготовлені називатися Божим іменем і звеличувати його

7, 8. а) Чому був потрібен час для того, щоб Божий народ міг називатися його іменем? б) Що ми тепер розглянемо?

⁷ Божі служителі за наших часів вживали ім’я Єгови у своїх публікаціях, починаючи з 1870-х років. Приміром, «Сіонська Вартова башта» за серпень 1879 року та пісенник «Пісні невісти», виданий того ж року, згадували Боже ім’я. Але Єгова хотів, щоб його служителі відповідали певним вимогам, перш ніж прийняти високу честь називатися його іменем. Як він допоміг тим раннім Дослідникам Біблії стати гідними його імені?

⁸ З історії Дослідників кінця 1800-х і початку 1900-х років видно, як Єгова відкривав їм точне розуміння важливих істин щодо його імені. Розгляньмо три з них.

9, 10. а) Чому на початках «Вартова башта» звертала увагу передусім на Ісуса? б) Яка зміна відбулась після 1919 року і що це принесло? (Дивіться також «Як “Вартова башта” звеличувала Боже ім’я»).

⁹ Перша істина. Служителі Єгови розвинули належне розуміння того, наскільки важливим є Боже ім’я. Вірні Дослідники Біблії вважали викуп головним біблійним вченням. Власне тому «Вартова башта» часто звертала увагу на Ісуса. Наприклад, протягом першого року свого видання цей журнал вживав Ісусове ім’я в десять разів частіше, ніж ім’я Єгови. У «Вартовій башті» за 15 березня 1976 року було сказано, що тогочасні Дослідники Біблії приділяли «надто велику увагу» Ісусові. Проте Єгова згодом допоміг їм зрозуміти, що Біблія надає велике значення особистому імені Бога. Як це на них вплинуло? З 1919 року, як пояснювала та ж стаття, «вони почали виявляти більше честі небесному Батькові Месії, Єгові». Упродовж наступних десятьох років у «Вартовій башті» Боже ім’я згадувалось понад 6500 разів.

¹⁰ Наші брати виявляли свою любов до Божого імені тим, що віддавали йому належну шану. Подібно до Мойсея, вони постановили «звіщати про ім’я Єгови» (Повт. 32:3; Пс. 34:3). А Єгова, як і обіцяв у своєму Слові, побачив їхню любов до його імені та виявив їм ласку (Пс. 119:132; Євр. 6:10).

11, 12. а) Чого стосувалася зміна в наших публікаціях, яка відбулась невдовзі після 1919 року? б) На що Єгова звернув увагу своїх служителів і чому?

¹¹ Друга істина. Правдиві християни здобувають правильне розуміння того, яку працю доручив їм Бог. Невдовзі після 1919 року помазані брати, які брали провід в організації, були спонукані духом Єгови дослідити пророцтво Ісаї. Після цього змінилась тематика наших публікацій. Чому таку зміну можна вважати своєчасною поживою? (Матв. 24:45).

¹² Перед 1919 роком у «Вартовій башті» ніколи не обговорювалися слова Ісаї: «Ви мої свідки,— каже Єгова,— мій слуга, якого я вибрав». (Прочитайте Ісаї 43:10—12). Але невдовзі після 1919 року наші публікації почали звертати увагу на ці слова, заохочуючи всіх помазанців брати участь у дорученій Єговою праці — свідчити про нього. З 1925 до 1931 року 43-й розділ книги Ісаї розглядався у 57 випусках «Вартової башти», і кожен випуск застосовував слова Ісаї до правдивих християн. Очевидно, що Єгова в ті роки звертав увагу своїх служителів на працю, яку їм треба було виконувати. Це було потрібне для того, аби спочатку «випробувати, щоб побачити, чи придатні вони» (1 Тим. 3:10). Перед тим як прийняти Боже ім’я, Дослідники Біблії мали довести Єгові своєю працею, що вони справді є його свідками (Луки 24:47, 48).

13. Як Боже Слово вказує на найважливіше завдання, яке треба виконати?

¹³ Третя істина. Народ Єгови глибше зрозумів важливість того, що Боже ім’я має бути освячене. Упродовж 1920-х років Божі служителі збагнули, що освячення Божого імені є найважливішим завданням, яке треба виконати. Як цю глибоку істину пояснює Боже Слово? Розгляньмо два приклади. Що було головною причиною того, що Бог визволив Ізраїль з Єгипту? Єгова сказав: «Щоб про моє ім’я розповідали по цілій землі» (Вих. 9:16). А чому Бог змилосердився над ізраїльтянами, коли вони збунтувались проти нього? Він пояснив: «Я діяв заради свого імені, щоб воно не осквернялося перед народами» (Єзек. 20:8—10). Чого навчилися Дослідники Біблії з цих розповідей?

14. а) Що зрозумів Божий народ наприкінці 1920-х років? б) Як вплинуло на проповідування глибше розуміння певної істини, здобуте Дослідниками Біблії? (Дивіться також «Вагома підстава для свідчення»).

¹⁴ Під кінець 1920-х років Божий народ також зрозумів важливість того, що́ про Єгову сказав Ісая приблизно 2700 років тому: «Так ти вів свій народ, щоб зробити собі величне ім’я» (Ісаї 63:14). Дослідники Біблії усвідомили, що головним є не особисте спасіння, а освячення Божого імені (Ісаї 37:20; Єзек. 38:23). У книжці «Пророцтво», виданій 1929 року, підкреслено цю істину такими словами: «Ім’я Єгови — це те, що має найбільше цікавити всяке твориво». Таке уточнене розуміння ще більше спонукало Божих служителів свідчити про Єгову та очищати його ім’я від наклепу.

15. а) Яке розуміння набули брати до 1930-х років? б) Для чого настав час?

¹⁵ На початку 1930-х років наші брати сформували належне розуміння того, наскільки важливим є Боже ім’я, з’ясували, яку працю Бог доручив їм, і ліпше збагнули, що́ є найголовнішим над усе. І ось настав час, коли Єгова вже міг доручити своїм служителям честь називатися його іменем. Як саме це відбулось? Розгляньмо кілька подій з минулого.

Єгова обирає «народ для свого імені»

16. а) В який спосіб Єгова звеличує своє ім’я? б) Хто спершу в минулому був народом для Божого імені?

¹⁶ Одним із видатних способів, яким Єгова звеличує своє ім’я, є те, що він послуговується на землі народом, котрий носить його ім’я. З 1513 року до н. е. народом Єгови вважався Ізраїль (Ісаї 43:12). Проте ізраїльтяни не зуміли дотриматися своєї частини угоди з Богом, і 33 року н. е. вони втратили з ним особливі стосунки. Невдовзі Єгова «звернув увагу на інші народи, щоб вибрати з них народ для свого імені» (Дії 15:14). Цей новообраний народ став називатися «Ізраїлем Божим», який складається з помазаних християн — представників різних народів (Гал. 6:16).

17. Що підступно зробив Сатана?

¹⁷ Приблизно в 44 році н. е. «за Божим провидінням учнів вперше почали називати християнами» (Дії 11:26). На початках це ім’я було доречним, адже тоді існували тільки правдиві християни (1 Пет. 4:16). Проте, як видно з Ісусового прикладу про пшеницю і бур’яни, Сатана підступно зробив так, що цим унікальним ім’ям стали називатись усілякі удавані християни. Тому впродовж багатьох віків було важко відрізнити правдивих християн від удаваних. Але це стало змінюватись за часу «жнив», котрі почались у 1914 році. Тоді ангели почали відділяти удаваних християн від справжніх (Матв. 13:30, 39—41).

18. Завдяки чому наші брати зрозуміли, що їм потрібне нове ім’я?

¹⁸ Після того як 1919 року був призначений вірний раб, Єгова допоміг своїм служителям зрозуміти, яку працю їм треба виконувати. Вони швидко побачили, що проповідування від дому до дому вирізняє їх з-поміж усіх удаваних християн, але також дуже скоро усвідомили, що їх не надто вирізняє назва «Дослідники Біблії». Їхнім головним завданням у житті було не просто вивчати Біблію, а свідчити про Бога та славити і звеличувати його ім’я. Тож яке ім’я найбільше пасувало б для цього? Відповідь було дано в 1931 році.

19, 20. а) Яку важливу резолюцію було виголошено на конгресі 1931 року? б) Як наші брати зреагували на те, що було прийнято нове ім’я?

¹⁹ У липні 1931 року на конгрес Дослідників Біблії, який відбувався в Колумбусі (Огайо, США), зібралось близько 15 000 осіб. На обкладинці програмки конгресу вони побачили дві великі літери — J і W. Що це мало означати? Дехто пробував вгадати, а дехто навіть здогадався, чого вони стосуються. І ось у неділю 26 липня брат Джозеф Рутерфорд виголосив резолюцію, яка містила слова: «Ми хочемо, щоб нас знали як свідків Єгови і так називали». У цей момент всі присутні зрозуміли значення тих двох літер: J означало Jehovah (Єгова), а W — Witnesses (Свідки). Це ім’я, Свідки Єгови, ґрунтувалось на Біблії, а саме на словах з Ісаї 43:10.

²⁰ У відповідь на цю резолюцію пролунали гучні вигуки й довгі аплодисменти. Ту бурхливу реакцію в Колумбусі завдяки радіозв’язку було чути на півсвіту. Ернест і Нейомі Барбер з Австралії пригадують: «Коли в Америці пролунали оплески, брати в Мельбурні почали аплодувати стоячи. Це було щось незабутнє!»a.

Боже ім’я звеличується по цілій землі

21. Як нове ім’я вплинуло на проповідницьку працю?

²¹ Нове біблійне ім’я — Свідки Єгови — дало ще більше наснаги Божим служителям у проповідницькій праці. Подружжя піонерів зі США Едвард і Джессі Ґрімс, які 1931 року були на конгресі в Колумбусі, пригадувало: «Ми вийшли з дому Дослідниками Біблії, а повернулися Свідками Єгови. Ми дуже раділи, що тепер маємо ім’я, яке допоможе нам звеличувати ім’я нашого Бога». Щоб робити це, деякі Свідки після конгресу пробували новий метод. Вони віталися з господарями і давали їм картку зі словами: «Я свідок ЄГОВИ, проповідую про Царство ЄГОВИ, нашого Бога». Безперечно, Божі служителі були раді носити ім’я Єгови і готові всюди звіщати про важливість цього імені (Ісаї 12:4).

22. Чим народ Єгови вирізняється з-поміж інших релігій?

²² Вже минуло багато років відтоді, як Єгова спонукав наших помазаних братів прийняти це унікальне ім’я. Чи після 1931 року Сатані вдалося приховати те, ким насправді є Божий народ? Чи Сатана зумів розчинити нас серед інших релігій світу? Звичайно, що ні! Навпаки, наше виняткове становище як свідків Бога є для інших очевидним, як ніколи раніше. (Прочитайте Михея 4:5; Малахії 3:18). Дійсно, ми стали настільки тісно пов’язані з Божим іменем, що кожного, хто вживає його, одразу вважають Свідком Єгови. Правдиве поклоніння Єгові «міцно поставлене над вершинами гір», тобто фальшивими релігіями світу, які, хоч і видаються піднесеними, наче гори, не в стані завадити нам бути його Свідками (Ісаї 2:2). За нашого часу поклоніння Єгові та його святе ім’я дійсно звеличується.

23. Згідно з Псалом 121:5, яка важлива істина про Єгову додає нам багато сил?

²³ Нас дуже зміцняє те, що Єгова захищає своїх служителів від усяких нападів Сатани і що він робитиме це надалі (Пс. 121:5). Тому ми можемо сказати ті ж слова, які свого часу промовив псалмоспівець: «Щасливий народ, чий Бог — Єгова, народ, який він вибрав собі у власність»! (Пс. 33:12).

1, 2. Чому Ісус є мудрим провідником?

УЯВІТЬ, що ви вперше завітали до якогось красивого міста. Там досвідчений екскурсовод показує вам цікаві та визначні місця. Оскільки все для вас незнайоме, ви уважно слухаєте кожне слово гіда. Вас та інших туристів вражає те, наскільки захопливо він розповідає про унікальні особливості свого міста. Коли ви запитуєте його про якусь визначну споруду, він не спішить відповідати, а терпеливо чекає моменту, поки ви підійдете до того місця. Вас дедалі більше вражає його мудрість, адже він розповідає все у відповідний час.

² Щось подібне можна сказати про правдивих християн. Ми прагнемо більше знати про найдивовижніше з усіх міст — «місто зі справжнім фундаментом» — Боже Царство (Євр. 11:10). Коли Ісус був на землі, він особисто вів своїх учнів до глибшого розуміння істин про Царство. Чи він відповідав на всі їхні запитання і розповідав про Царство все й одразу? Ні. Ісус пояснив: «Я ще стільки всього маю сказати вам, але тепер для вас цього буде забагато» (Ів. 16:12). Ісус — наймудріший провідник, він ніколи не обтяжував своїх послідовників знанням про те, чого вони ще не були готові сприйняти.

3, 4. а) Як Ісус продовжував навчати своїх вірних послідовників про Боже Царство? б) Що ми розглянемо в цьому розділі?

³ Слова, які записано в Івана 16:12, Ісус промовив в останню ніч свого земного життя. А як він мав навчати вірних послідовників про Боже Царство після своєї смерті? Він запевнив апостолів: «Дух правди... керуватиме вами, допомагаючи повністю зрозуміти правду»a (Ів. 16:13). Отже, святий дух можна прирівняти до терпеливого екскурсовода. Ісус послуговується святим духом, аби навчати своїх послідовників усього, що їм потрібно знати про Боже Царство — саме у відповідний для цього час.

⁴ Розгляньмо, як святий дух Єгови вів щирих християн до більшого розуміння істин про Царство. Спершу подивімось, як ми правильно зрозуміли істину про те, коли Боже Царство почало правити. Потім дослідімо, ким є правителі Царства, а також їхні піддані, і яку вони мають надію. Далі ми побачимо, як Ісусові послідовники чітко зрозуміли, в чому полягає відданість Божому Царству.

Правильне розуміння щодо вирішального року

5, 6. а) Які помилкові погляди мали Дослідники Біблії щодо встановлення Царства і жнив? б) Чому такі помилкові погляди не викликають сумнівів, що Ісус веде своїх послідовників?

⁵ У 2-му розділі цієї книжки ми побачили, що Дослідники Біблії впродовж кількох десятиліть наголошували на тому, що 1914 рік стане видатним у виконанні біблійних пророцтв. Проте тоді вони щиро вірили, що Ісусова присутність почалась у 1874 році і що він розпочав своє правління в небі 1878 року, а Царство не буде повністю встановлене до жовтня 1914 року. Жнива мали відбуватися від 1874 до 1914 року і завершитись збиранням помазанців до неба. Чи такі помилкові погляди викликають сумніви стосовно того, що Ісус дійсно керував ними святим духом?

⁶ Зовсім ні! Вернімось до нашого прикладу на початку розділу. Чи поспішні висновки і допитливість туристів викликають сумнів щодо надійності їхнього гіда? Ні. Так само Божий народ інколи намагається зрозуміти подробиці наміру Єгови ще до того, як святий дух приведе їх до точного розуміння. Все ж ними керує Ісус. Тому вірні служителі завжди охоче приймають виправлення і смиренно уточнюють свої погляди (Як. 4:6).

7. Які спалахи духовного світла отримав Божий народ?

⁷ Після 1919 року Божий народ отримав нові благословення — щораз більше спалахів духовного світла. (Прочитайте Псалом 97:11). У 1925 році у «Вартовій башті» з’явилась визначна стаття «Народження народу». Там наводились переконливі докази на підставі Писань, що 1914 року народилось Месіанське Царство і що цим виконалося пророче видіння з 12-го розділу книги Об’явлення про те, що Божа небесна жінка народила синаb. У статті теж пояснювалось, що Сатана скинутий з неба і «надзвичайно лютує, знаючи, що йому залишилось мало часу» (Об’яв. 12:12). Про це чітко свідчили переслідування та біди, котрих зазнавав народ Єгови за часу воєнного лихоліття.

8, 9. а) Як стало очевидним те, наскільки важливе Боже Царство? б) Які запитання ми розглянемо?

⁸ Наскільки важливе Царство? Від 1928 року «Вартова башта» наголошувала на тому, що Царство є значно важливіше за особисте спасіння, яке можливе завдяки викупу. Власне через Месіанське Царство Єгова освятить своє ім’я, звеличить свою владу і виконає всі свої наміри щодо людства.

⁹ Хто правитиме з Христом у тому Царстві? А хто буде його земними підданими? І якою працею повинні займатися Христові послідовники?

Праця жнив зосереджена на помазанцях

10. Що Божий народ вже довгий час знав про 144 000?

¹⁰ За кілька десятиліть до 1914 року правдиві християни вже збагнули, що 144 000 вірних послідовників Христа правитимуть разом з ним у небіc. Дослідники Біблії вважали, що це число буквальне і що збір тих співправителів розпочався ще у першому сторіччі н. е.

11. Як майбутні члени Христової нареченої почали точніше розуміти своє земне завдання?

¹¹ А яка праця була доручена майбутнім членам нареченої Христа, поки вони перебували на землі? Вони знали, що Ісус наголошував на важливості проповідування і пов’язував цю працю з періодом жнив (Матв. 9:37; Ів. 4:35). Як було сказано в 2-му розділі, певний час вони дотримувались погляду, що цей період триватиме 40 років і завершиться збиранням помазанців до неба. Але після того, як минуло 40 років, а ця праця тривала далі, виникла потреба в уточненні. Нині ми знаємо, що період жнив дійсно почався у 1914 році. У цей період відбувалось відділення пшениці від бур’янів, тобто відділення вірних помазаних християн від удаваних. Тож настав час зосередити увагу на збиранні решти з тих, хто піде до неба.

12, 13. Як справдилися слова з Ісусового прикладу про десять дівчат і про таланти?

¹² Після 1919 року Христос і далі керував вірним і розсудливим рабом, наголошуючи на важливості проповідування. Ісус доручив виконувати цю працю ще в першому сторіччі (Матв. 28:19, 20). Він також вказав, які риси будуть потрібні його помазаним послідовникам, щоб виконувати це доручення. Як саме? У прикладі про десять дівчат він показав, що помазанці будуть вірними, духовно пильними, адже це допоможе їм досягнути кінцевої мети — взяти участь у символічному весільному бенкеті в небі, коли до Христа приєднається його «наречена», тобто 144 000 (Об’яв. 21:2). Пізніше у прикладі про таланти Ісус пояснив, що його помазані служителі старанно виконуватимуть доручену ним проповідницьку працю (Матв. 25:1—30).

¹³ Помазанці справді були пильними і старанними протягом цього останнього сторіччя. Немає сумніву, що їхня пильність буде винагороджена! Але чи велична праця жнив обмежиться лише збиранням решти 144 000 Христових співправителів?

Царство збирає своїх земних підданих

14, 15. Згідно з поясненням у книжці «Довершена таємниця», до яких чотирьох груп належали люди?

¹⁴ Вірні чоловіки і жінки вже довгий час щиро цікавилися тим, кого представляє «великий натовп» (або «велика громада»), згаданий в Об’явленні 7:9—14. Не дивно, що перед тим, як Ісус відкрив правду про це, багато хто давав найрізноманітніші пояснення цієї чіткої та простої істини, яку ми тепер знаємо і любимо.

¹⁵ У книжці «Довершена таємниця», виданій 1917 року, твердилось, що існує «два ступені, тобто види, небесного спасіння і два ступені, тобто види, земного спасіння». Хто належав до тих чотирьох груп, кожна з яких мала різну надію? Перша група — 144 000, які правитимуть з Христом. Друга — великий натовп. У ті роки робилось припущення, що друга група представляла номінальних християн, які все ще належали до церков загальновизнаного християнства. Вони мали деяку віру, але недостатню для того, аби бути повністю відданими Богові. Отож, у небі вони отримають нижче становище. Стосовно землі існувала думка, що третя група, а саме «видатні особи давнини», скажімо Авраам, Мойсей та інші, матиме владу над четвертою групою — рештою людства.

16. Які спалахи духовного світла відбулись у 1923 та 1932 роках?

¹⁶ Як святий дух привів Христових послідовників до теперішнього розуміння, яке близьке нашому серцю? Це відбувалось поступово, через кілька послідовних спалахів духовного світла. У 1923 році «Вартова башта» звернула увагу на існування групи людей, які не мали покликання йти на небо і які житимуть на землі під Христовим правлінням. А 1932 року у «Вартовій башті» розповідалось про Йонадава (Єгонадава), який приєднався до Божого помазанця, ізраїльського царя Єгу, щоб підтримувати його в боротьбі з ідолопоклонством (2 Цар. 10:15—17). У тому ж часописі було сказано, що в теперішній час існує група людей, котрі нагадують Йонадава. Там, зокрема, говорилось, що саме цю групу Єгова переведе «через лихо Армагеддону», аби вона жила на землі.

17. а) Який дивовижний спалах духовного світла відбувся у 1935 році? б) Як вплинуло на вірних християн нове пояснення про велику громаду? (Дивіться «Багато хто зітхнув з полегшенням»).

¹⁷ У 1935 році відбувся ще один чудовий спалах духовного світла. На конгресі у місті Вашингтоні було пояснено, що великий натовп — це група людей, що житимуть на землі, котрі також є символічними вівцями, зображеними в Ісусовому прикладі про овець і козлів (Матв. 25:33—40). Великий натовп належатиме до «інших овець», про яких Ісус казав: «Я повинен привести їх теж» (Ів. 10:16). Коли промовець, брат Рутерфорд, попросив: «Всіх, хто має надію жити вічно на землі, прошу встати», більше половини присутніх підвелося зі своїх місць. Тоді Рутерфорд промовив: «Дивіться! Велика громада!» Багато присутніх були дуже зворушені тим, що врешті зрозуміли свою надію на майбутнє.

18. Як Ісусові послідовники зосередили свої зусилля на служінні і з якими результатами?

¹⁸ Відтоді Ісус заохочує своїх служителів зосереджуватись на збиранні майбутніх членів цього великого натовпу, котрий переживе прийдешнє велике лихо. Спершу таке збирання, здавалося, не мало відчутних успіхів. Брат Рутерфорд якось навіть сказав: «Здається, що великий натовп не буде дуже великим». Звичайно, тепер ми знаємо, як щедро Єгова поблагословив працю збирання врожаю. Під проводом Христа і святого духу обидві групи, як помазанці, так і їхні супутники з «інших овець», стали тим, про що передрікав Ісус,— «одною отарою», яка об’єднано служить під наглядом «одного пастиря».

19. Як ми сприяємо зростанню великого натовпу?

¹⁹ Переважна більшість вірних служителів житиме вічно в земному раю, над яким правитиме Христос і його 144 000 співправителів. Наскільки ж нам приємно роздумувати над тим, як Христос поступово відкрив Божому народові цю зрозумілу біблійну надію на майбутнє! Ми маємо велику честь — ділитися цією надією з тими, кому проповідуємо. Стараймось активно виконувати служіння настільки, наскільки дозволяють наші обставини. Адже завдяки цьому великий натовп буде і далі зростати та щораз гучніше прославляти ім’я Єгови. (Прочитайте Луки 10:2).

У чому полягає відданість Царству?

20. З яких частин складається організація Сатани і як зберігати свою відданість Царству?

²⁰ Божі служителі продовжували більше довідуватись про Царство, тож їм треба було повніше зрозуміти, у чому полягає відданість цьому небесному урядові. У 1922 році «Вартова башта» пояснила, що існує дві організації: організація Єгови і організація Сатани. Організація Сатани складається з трьох частин: комерційної, релігійної та політичної. Той, хто є відданий Божому Царству під правлінням Христа, мусить зберігати свою відданість, уникаючи тісного зв’язку з будь-якою з цих частин організації Сатани (2 Кор. 6:17). Як це робити?

21. а) Як вірний раб попереджав Божих служителів щодо великого бізнесу? б) Що показала «Вартова башта» у 1963 році стосовно «Вавилону Великого»?

²¹ Вірний раб, який дає духовний харч, послідовно викривав зіпсуття великого бізнесу і попереджав Божих служителів, щоб вони не піддавалися матеріалістичним прагненням, які панують у цьому світі (Матв. 6:24). Крім того, наші публікації постійно пояснювали справжню сутність релігійної частини організації Сатани. У 1963 році «Вартова башта» чітко вказала на те, що «Вавилон Великий» символізує не лише загальновизнане християнство, але й усю імперію фальшивої релігії. Як ми побачимо в 10-му розділі, Божі служителі, котрі живуть у різних країнах і належать до різних культур, отримали допомогу, щоб «вийти з неї» та очиститись від усіх фальшивих релігійних поглядів і традицій (Об’яв. 18:2, 4).

22. Як під час Першої світової війни більшість Божих служителів розуміли заохочення з Римлян 13:1?

²² А що сказати про політичну складову організації Сатани? Чи повинні правдиві християни брати участь у війнах і конфліктах між народами? Протягом Першої світової війни Дослідники Біблії загалом розуміли, що Христові послідовники не повинні вбивати інших людей (Матв. 26:52). Проте, на думку багатьох, заохочення з Римлян 13:1 стосовно підкорення «вищій владі» означало, що можна йти в армію, носити солдатську форму і навіть зброю, але коли наказують стріляти у ворогів, треба стріляти в повітря.

23, 24. Як ми розуміли Римлян 13:1 під час Другої світової війни і як святий дух привів нас до точнішого розуміння цього принципу?

²³ У 1939 році, на самому початку Другої світової війни, «Вартова башта» містила статтю з докладним роз’ясненням питання нейтралітету. Стаття чітко показала, що християни не братимуть жодної участі у війнах і конфліктах народів сатанинського світу. Це було справді своєчасне пояснення. Так Христові послідовники змогли уникнути вини жахливого кровопролиття, яка лягла на всі народи, що брали участь у війні. Але з 1929 року в наших публікаціях пояснювалось, що вища влада, згадана в Римлян 13:1,— це не світські правителі, а Єгова й Ісус. Тож у цьому питанні потрібне було уточнення.

²⁴ Святий дух допоміг Христовим послідовникам вияснити це питання, коли 1962 року з’явились дуже важливі статті, що пояснювали уривок з Римлян 13:1—7. Статті були опубліковані у «Вартовій башті» за 15 листопада і 1 грудня. Божий народ остаточно збагнув принцип відносного підкорення. Його висловив Ісус відомими словами: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Луки 20:25). Тепер правдиві християни розуміють, що вища влада — це світська влада цього світу, якій християни повинні коритися. Однак підкорення має бути відносним. Коли світська влада вимагає від нас виявити непокору Єгові, ми відповідаємо так само, як апостоли: «Ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей» (Дії 5:29). З 13-го і 14-го розділів цієї книжки ми більше довідаємось про те, як Божий народ дотримується принципу християнського нейтралітету.

25. Чому ми є вдячними за те, що святий дух допомагає нам ліпше розуміти істини про Боже Царство?

²⁵ Як же багато Христові послідовники навчились про Царство протягом останнього сторіччя! Тож ми знаємо, що Боже Царство вже встановлене в небі, а також те, наскільки воно важливе. Ми здобули точне розуміння про дві надії, які мають віддані Божі служителі,— небесну і земну. Нам теж відомо, як виявляти свою відданість Божому Царству і що таке відносне підкорення світській владі. Запитаймо себе: «Чи ми знали б такі дорогоцінні істини, якби Ісус Христос не відкривав їх своєму вірному рабові на землі, щоб він збагнув їх і навчав цього інших?» Отже, те, що нас веде Христос і святий дух, є справжнім благословенням!

1, 2. Яку величезну працю передрік Ісус і яке у зв’язку з цим виникає запитання?

ПОЛІТИЧНІ ПРАВИТЕЛІ часто щось обіцяють, але не виконують. Навіть ті, хто справді бажає для народу добра, не завжди спроможні виконати свої обіцянки. Як же приємно знати, що на відміну від них Месіанський Цар, Ісус Христос, завжди виконує своє слово!

² Ісус, як тільки став Царем у 1914 році, зразу був готовим виконати пророцтво, яке він висловив близько 1900 років тому. Незадовго до своєї смерті Ісус сказав: «Цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі» (Матв. 24:14). Сповнення цих слів мало стати частиною ознаки його присутності у царській владі. Проте виникає важливе запитання: як Цар зможе організувати військо охочих проповідників у ці останні дні — в час, коли більшість людей будуть самолюбними, не матимуть любові та віри в Бога? (Матв. 24:12; 2 Тим. 3:1—5). Нам треба знати відповідь на це запитання, адже воно стосується усіх правдивих християн.

3. Яку впевненість висловив Ісус і чому в нього була така впевненість?

³ Ще раз звернімо увагу на це Ісусове пророцтво. Чи у словах «будуть проповідувати» відчувається впевненість? Безперечно! Ісус був упевнений, що в останні дні він матиме багато охочих послідовників. Чому в нього була така впевненість? Він перейняв її у свого Батька (Ів. 12:45; 14:9). Ісус, ще до того як прийти на землю, особисто бачив, як Єгова був упевненим у своїх поклонниках, котрі мали дух охочості. Подивімось, як Єгова виявляв таку впевненість.

«Твій народ охоче піде за тобою»

4. Яку працю Єгова заохотив ізраїльтян підтримувати і як вони на це відгукнулись?

⁴ Пригадаймо, що́ відбулось, коли Єгова наказав Мойсеєві збудувати скинію, тобто святий намет, який мав бути центром поклоніння народу Ізраїля. Єгова через Мойсея заохотив увесь народ підтримувати це будівництво. Мойсей сказав: «Нехай кожен, кого серце спонукує щось пожертвувати для Єгови, принесе золото, срібло, мідь». Як на це відгукнулись люди? Вони «і далі кожного ранку давали йому добровільні приношення». Пожертв було стільки, що Мойсей зрештою попросив: «Більше не збирайте пожертв» (Вих. 35:5; 36:3, 6). Так ізраїльтяни показали, що Єгова мав усі підстави бути впевненим у своєму народові.

5, 6. Згідно з Псалмом 110:1—3, який дух Єгова, а отже й Ісус, сподівався побачити серед своїх правдивих служителів за часу кінця?

⁵ Чи Єгова сподівався побачити такий же охочий дух серед своїх служителів у ці останні дні? Так! Понад 1000 років до того, як Ісус народився, Єгова надихнув Давида написати про час, коли Месія почне правити. (Прочитайте Псалом 110:1—3). Ісус, новокоронований Цар, матиме ворогів, які чинитимуть йому опір. Але він також матиме армію своїх прихильників. Їх не треба буде змушувати служити Цареві. Навіть молоді люди серед них служитимуть охоче, і їх буде так багато, що в Біблії вони влучно прирівнюються до краплин роси, які покривають землю і виблискують у променях ранкового сонцяa.

⁶ Ісус знав, що пророцтво зі 110-го Псалма стосується його (Матв. 22:42—45). Тож він мав усі підстави бути впевненим у тому, що його віддані прихильники охоче проповідуватимуть добру новину по цілій землі. Про що свідчать факти? Чи в ці останні дні Цар організував армію охочих проповідників?

«Я маю честь та обов’язок оголошувати цю звістку»

7. До чого почав підготовляти своїх послідовників Ісус, ставши Царем?

⁷ Ісус, ставши Царем, одразу почав підготовляти своїх послідовників до виконання грандіозної праці. Як ми побачили у 2-му розділі, з 1914 до початку 1919 року він перевіряв та очищав свій народ (Мал. 3:1—4). У 1919 році він призначив вірного раба брати провід серед своїх послідовників (Матв. 24:45). Власне відтоді раб почав роздавати духовну поживу — через промови на конгресах і друковані публікації, наголошуючи на відповідальності кожного християнина особисто брати участь у проповідуванні.

8—10. Як конгреси дали поштовх проповідницькій праці? Наведіть приклад. (Дивіться також «Конгреси, які дали поштовх проповідницькій праці»).

⁸ Промови на конгресах. Дослідники Біблії прагнули нових вказівок, тому зібрались на перший великий конгрес, що відбувся після Першої світової війни з 1 по 8 вересня 1919 року в Сідар-Пойнті (штат Огайо). На другий день конгресу брат Рутерфорд звернув увагу делегатів на те, що «на землі християнин має завдання... проповідувати звістку про царство Господа».

⁹ Кульмінацією цього конгресу стала промова, виголошена через три дні братом Рутерфордом. Вона називалась «Звернення до співпрацівників» і була опублікована у «Вартовій башті» під назвою «Оголошуйте Царство». Він сказав: «Християнину важливо замислитись над таким запитанням: “Чому я живу на землі?” А відповідь лише одна: “Господь великодушно зробив мене своїм посланцем, аби нести Божу звістку примирення по цілому світі, і я маю честь та обов’язок оголошувати цю звістку”».

¹⁰ У цій історичній промові Рутерфорд повідомив про видання нового журналу за назвою «Золотий вік» (тепер «Пробудись!»). Журнал мав звертати увагу людей на Царство як єдину надію для людства. Потім Рутерфорд запитав, хто з присутніх на конгресі хоче брати участь у розповсюджуванні цього журналу. У звіті про той конгрес ішлося: «То був незабутній момент. Усі шість тисяч осіб дружно підвелися зі своїх місць»b. Це засвідчило, що Цар дійсно має охочий народ, який ревно звіщатиме про Царство!

11, 12. Що пояснювала «Вартова башта» у 1920 році про час виконання передреченої Ісусом праці?

¹¹ Друковані публікації. На сторінках «Вартової башти» щораз чіткіше висвітлювалась важливість праці, про яку передрікав Ісус,— проповідування доброї новини про Царство. Ось що обговорювалось у журналі на початку 1920-х років.

¹² Яку звістку мали проголошувати на сповнення слів з Матвія 24:14? Коли буде виконана ця праця? У «Вартовій башті» за 1 липня 1920 року в статті «Євангеліє Царства» пояснювалось: «Добра новина стосується кінця старого ладу і встановлення Месіанського царства». Далі стаття чітко показала, коли буде проповідувана добра новина: «Її звіщатимуть між часом великої світової війни [Першої світової війни] і часом великої скорботи». У статті підсумовувалось: «Тепер час... повсюдно серед християнського світу звіщати цю добру новину».

13. Як «Вартова башта» у 1921 році закликала помазаних християн виявляти охочий дух?

¹³ Чи хтось змушував Божий народ виконувати передречену Ісусом працю? Ні. Стаття «Будь відважним» у «Вартовій башті» за 15 березня 1921 року закликала помазаних християн виявляти охочий дух. Вона теж спонукувала кожного запитати себе: «Чи для мене участь у цій праці — найвища честь та обов’язок?» Далі там ішлося: «Ми впевнені, що коли ви вважатимете цю працю для себе великою честю, то будете як пророк Єремія. У Єреміїному серці слово Господа було “мов полум’я в [його] кістках”, яке спонукувало пророка і далі говорити» (Єрем. 20:9). Таке щире заохочення відображало впевненість у тому, що Єгова та Ісус мають відданих прихильників Царства.

14, 15. До чого заохочувала помазаних християн «Вартова башта» у 1922 році?

¹⁴ Як правдиві християни мають доносити іншим звістку про Царство? Коротка, але сильна стаття «Чому служіння є вкрай важливим», у «Вартовій башті» за 15 серпня 1922 року, заохочувала помазанців: «Відвідуючи людей від дому до дому, важливо ревно звіщати звістку, яка міститься в наших публікаціях. Необхідно розповідати, що небесне царство вже близько».

¹⁵ Отже з 1919 року і далі Христос послуговувався своїм вірним і розсудливим рабом, аби постійно наголошувати на тому, що християни на землі мають честь і обов’язок звіщати новину про Царство. Але чи ті Дослідники Біблії відгукнулися на заохочення брати участь у проповідуванні про Царство?

«Віддані стануть добровольцями»

16. Як деякі виборні старійшини сприйняли пораду про те, що всі мають брати участь у служінні?

¹⁶ У 1920-х і 1930-х роках дехто не погоджувався з тим, що всі помазані християни повинні брати участь у служінні. «Вартова башта» за 1 листопада 1927 року описувала це так: «Нині в церкві [зборі] є такі, хто, посідаючи відповідальне становище старійшини... відмовляються заохочувати своїх братів брати участь у проповідницькому служінні і самі не хочуть цього робити... Вони насміхаються з поради йти від дверей до дверей зі звісткою від Бога, його Царя і царства». У статті конкретно говорилось: «Настав час вірним позначити таких осіб та уникати їх, а також сказати, що вони вже не займатимуть становища старійшин»c.

17, 18. Як сприйняли вказівку від усесвітнього центру більшість членів зборів і як на неї відгукнулись мільйони людей за останні сто років?

¹⁷ Більшість вісників у зборах з ентузіазмом прийняли пораду від усесвітнього центру. Для них була велика честь проповідувати звістку про Царство. «Вартова башта» за 15 березня 1926 року писала: «Віддані стануть добровольцями... і звіщатимуть цю звістку людям». Ті віддані діяли згідно з пророчими словами, записаними у Псалмі 110:3, і довели, що охоче підтримують Месіанського Царя.

¹⁸ За останні 100 років мільйони людей завзято виконують працю проповідування про Царство. У кількох наступних розділах ми розглянемо те, як саме вони проповідували — їхні методи і знаряддя,— а також те, які результати це принесло. Спершу обговорімо, чому мільйони добровільно звіщають про Царство серед егоїстичних людей цього світу. Отримавши відповідь на це запитання, варто обміркувати: «Чому я проголошую людям добру новину?».

«І далі шукайте найперше Царства»

19. Чому ми слухаємось Ісусової поради «і далі шукати найперше Царства»?

¹⁹ Ісус дав пораду своїм послідовникам: «І далі шукайте найперше Царства» (Матв. 6:33). Чому нам потрібна ця порада? Тому що ми усвідомлюємо важливість Царства, а також те, що воно відіграє головну роль у Божому намірі. Як ми побачили у попередньому розділі, святий дух поступово відкривав дивовижні істини про Царство. Тож коли дорогоцінна правда про Царство торкається нашого серця, ми прагнемо шукати найперше Царства.

20. Як Ісусів приклад про захований скарб показує, якою буде реакція його послідовників на пораду шукати найперше Царства?

²⁰ Ісус знав, як його послідовники відгукнуться на пораду шукати найперше Царства. Розгляньмо його приклад про захований скарб. (Прочитайте Матвія 13:44). У цьому прикладі рільник, що працював на полі, знайшов захований скарб та одразу зрозумів його цінність. Що він зробив? Він «на радощах пішов, продав усе, що мав, і купив те поле». Чого ми вчимося? Коли ми знаходимо правду про Царство і розуміємо, наскільки вона цінна, то охоче йдемо на жертви, необхідні для того, аби справи Царства в нашому житті завжди були на належному місці — на першому місціd.

21, 22. Як віддані прихильники Царства показували, що ставлять на перше місце справи Царства? Наведіть приклад.

²¹ Віддані прихильники Царства доводять не лише словами, але й учинками, що шукають найперше Царства. Вони присвячують своє життя, здібності та засоби для праці проповідування. Багато хто йде на великі жертви, аби виконувати повночасне служіння. Усі ці добровільні проповідники на власному досвіді переконуються, що Єгова благословляє тих, хто ставить справи Царства на перше місце. Розгляньмо приклад з минулого.

²² Ейвері та Ловенія Брісто в кінці 1920-х років служили колпортерами (піонерами) на півдні Сполучених Штатів. Пізніше Ловенія розповідала: «Ми з Ейвері разом провели у піонерському служінні багато щасливих літ. Нерідко бувало так, що ми не знали, звідки з’являлись у нас гроші на бензин і продукти. Все ж так чи інакше Єгова завжди давав нам усе необхідне. Ми лише продовжували піонерувати і постійно мали все, в чому була потреба». Ловенія пригадувала, як одного разу під час служіння у Пенсаколі (штат Флорида) в них майже закінчились гроші та продукти. Повернувшись до свого трейлера, в якому жили, вони побачили дві великі сумки з продуктами і записку: «З любов’ю від громади “Пенсакола”»e. Про десятиліття свого повночасного служіння Ловенія каже: «Єгова нас ніколи не покидав. Він ніколи не зраджував довір’я, яке ми мали до нього».

23. Як ви ставитесь до правди про Царство, яку колись знайшли, і що ви прагнете робити?

²³ Не всі ми можемо проповідувати однакову кількість часу, адже в кожного різні обставини. Проте всі ми вважаємо, що звіщати добру новину від усього серця — це велика честь (Кол. 3:23). Чудова правда про Царство є для нас дуже цінною, тому ми охоче, і навіть з великим прагненням, ідемо на різні жертви, аби служити якомога більше. Чи ви теж цього прагнете?

24. Яке одне з найвидатніших досягнень Царства в ці останні дні?

²⁴ Упродовж останніх ста років Цар, безперечно, виконував своє пророцтво, записане в Матвія 24:14. І він робив це, не змушуючи інших. Його послідовники виходять з цього егоїстичного світу й охоче беруться за працю проповідування. Служіння, яке вони виконують по цілому світі, є частиною ознаки Ісусової присутності у царській владі та одним із найвидатніших досягнень Царства в ці останні дні.

1, 2. а) Що зробив Ісус, аби його могло слухати багато людей? б) Як і чому вірні Христові послідовники наслідували його приклад?

НА БЕРЕЗІ озера біля Ісуса зібрався натовп. Та ось Ісус сідає в човен і трохи відпливає від берега. Для чого? Він знає, що поверхня води створює ліпшу акустику і завдяки цьому його добре чутиме велика кількість людей. (Прочитайте Марка 4:1, 2).

² Упродовж десятиліть до та після народження Царства вірні Христові послідовники наслідували його приклад тим, що використовували новітні технології для поширення доброї новини про Царство якомога більшій кількості людей. Під проводом Царя Божий народ, відповідно до обставин, впроваджує і пристосовує до своїх потреб доступні технічні новинки та винаходи. Ми прагнемо донести добру новину максимальній кількості людей, перш ніж прийде кінець (Матв. 24:14). Розгляньмо лише кілька методів, якими ми послуговуємось, аби проповідувати людям, хоч би де вони жили. Також подумаймо, як наслідувати віру тих, хто в минулому звіщав добру новину.

Щоб свідчити багатьом

3. Чому ворогів правди засмутило те, що ми почали користуватися послугами газет?

³ Проповіді в газетах. Брат Рассел і його однодумці ще з 1879 року видавали журнал «Вартова башта», доносячи звістку про Царство багатьом. Усе ж Христос за десять років до 1914 року, очевидно, покерував так, щоб добра новина могла досягти більшої кількості людей. У 1903 році д-р Іфраїм Ітон, представник групи протестантських служителів з Пенсильванії, викликав Чарлза Рассела на дебати стосовно біблійних доктрин. У листі до Рассела він писав: «Я подумав, що людям буде дуже цікаво почути дебати між мною та вами про деякі розбіжності у поглядах». Рассел з однодумцями також вважав, що це буде цікавим для людей, тому вони домовились надрукувати ці дискусії у «Піттсбург Газетт» — одній з авторитетних газет міста. Опубліковані матеріали були настільки популярними, а Расселові пояснення біблійної правди такими привабливими, що видавці газети запропонували друкувати його проповіді щотижня. Такий поворот подій, напевне, дуже засмутив ворогів правди.

4, 5. Яку рису виявив Рассел і як ті, хто має відповідальне становище, можуть його наслідувати?

⁴ Невдовзі проповіді Рассела захотіли друкувати також інші газети. Як повідомляла «Вартова башта», 1908 року його проповіді з’являлись «регулярно в одинадцятьох газетах». Проте брати, обізнані з видавництвом газет, порадили Расселу: якщо він перенесе бюро Товариства з Піттсбурга до більш значного міста, то більше газет друкуватиме його біблійні статті. Рассел, зваживши усі за і проти, погодився на переїзд. Тож у 1909 році бюро перенесли до Брукліну, що в місті Нью-Йорку. Яким був результат? Вже за кілька місяців проповіді публікували майже 400 газет, і це число постійно зростало. На час, коли в 1914 році було встановлене Царство, Расселові промови та статті видавало понад 2000 газет чотирма мовами.

⁵ Який важливий урок ми беремо з цієї історії? Ті, хто сьогодні посідає відповідальне становище в Божій організації, мають наслідувати приклад смиренності брата Рассела. У чому саме? Приймаючи важливі рішення, варто прислухатися до порад інших. (Прочитайте Прислів’я 15:22).

6. Як на одну жінку вплинули надруковані в газеті істини?

⁶ Істини про Царство, які публікувались у газетних статтях, змінювали життя людей (Євр. 4:12). Ось приклад Ори Гетсель. Вона охрестилась 1917 року, познайомившися з правдою через такі статті. Ора пригадувала: «Невдовзі після свого весілля я поїхала відвідати маму, яка мешкала в Рочестері (штат Міннесота). Я застала маму за таким заняттям: вона вирізала статті з газети. Це були проповіді Рассела. Мама розповіла мені про все, що з них довідалась». Ора прийняла правду і майже шість десятиліть вірно проповідувала про Боже Царство.

7. Чому відповідальні брати відмовились від проповідей у газетах?

⁷ У 1916 році відбулись дві важливі події, котрі змусили переглянути використання газет у поширенні доброї новини. По-перше, йшла Перша світова війна, через що було дуже важко роздобути папір та інші матеріали для друку. У повідомленні, надісланому 1916 року британським відділом підготовки матеріалів для газет, ішлося: «Нині лише понад 30 газет друкує наші проповіді. Очевидно, ця кількість сильно скоротиться через різке зростання ціни на папір». По-друге, 31 жовтня 1916 року помер брат Рассел. У «Вартовій башті» за 15 грудня 1916 року повідомлялось: «Оскільки відійшов наш брат Рассел, проповіді [у газетах] більше не будуть друкуватись». І хоча від такого методу проповідування довелось відмовитися, набирали розмаху інші методи, серед яких — показ «Фото-драми сотворення».

8. Які зусилля були докладені при підготовці «Фото-драми сотворення»?

⁸ Показ слайдів. Рассел і його однодумці протягом трьох років готували «Фото-драму сотворення», презентація якої відбулась 1914 року (Присл. 21:5). У «Драмі», як зазвичай її називали, застосовували новітній метод — поєднання рухомих зображень, записаного звуку та кольорових скляних слайдів. У відтворенні біблійних сцен, які були відзняті для «Драми», взяли участь сотні людей, і навіть тварини. Дослідники Біблії у 1913 році повідомляли: «При створенні видовищної рухомої сцени з Ноєм, що мала звуковий супровід, взяли участь більшість мешканців одного з найбільших зоопарків». Художники з Лондона, Нью-Йорка, Парижа і Філадельфії вручну розмальовували сотні скляних слайдів.

9. Чому брати не шкодували часу і грошей на підготовку «Фото-драми сотворення»?

⁹ Чому для виготовлення «Фото-драми» брати затрачали дуже багато часу й коштів? У резолюції, прийнятій на серії конгресів 1913 року, говорилося: «Небувалий успіх американських газет у формуванні громадської думки за допомогою карикатур і малюнків у їхніх статтях разом з дивовижною популярністю рухомих зображень з їхнім потенціалом стане нам у пригоді. Ми віримо, що ці засоби виправдають себе. Також ми як прогресивні проповідники і вчителі біблійних класів впевнені в тому, що застосування рухомих зображень та проекційних слайдів стане ефективним і підхожим методом у нашому проповідуванні й навчанні».

10. Де відбувався показ «Фото-драми сотворення»?

¹⁰ Протягом 1914 року «Фото-драму» демонстрували щоденно у 80 містах. Лише в США і Канаді її побачили майже вісім мільйонів людей. Того ж року її показували в Австралії, Великій Британії, Данії, Німеччині, Новій Зеландії, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. У менших містах показували спрощену версію «Фото-драми» за назвою «Драма Еврика». Вона не мала рухомих зображень, і її було дешевше виготовити та легше транспортувати. До 1916 року «Фото-драму» (або її спрощену версію) переклали вірменською, грецькою, датсько-норвезькою, іспанською, італійською, німецькою, польською, французькою, шведською та іншими мовами.

11, 12. Як вплинула «Фото-драма» на одного молодого чоловіка і який приклад він нам залишив?

¹¹ «Фото-драма сотворення» французькою мовою справила величезний вплив на 18-літнього Шарля Роне. Він пригадував: «Її показували у моєму місті Кольмар, що у французькій провінції Ельзас. Від самого початку мене приголомшило те, наскільки зрозуміло в ній викладена біблійна правда».

¹² У результаті цього Шарль охрестився і 1922 року розпочав повночасне служіння. Одним з перших його завдань було допомагати в організації показів «Фото-драми» на території Франції. Про це служіння Шарль розповів: «Я мав кілька доручень: грати на скрипці, бути касиром та служителем літератури. Моїм обов’язком також було просити глядачів затихнути перед початком сеансу. Під час перерви ми пропонували літературу. Для цього зал був поділений між братами і сестрами на сектори. Кожен з нас брав стопку літератури та підходив особисто до кожного присутнього. Крім того, при вході до залу ми ставили столи, повні літератури». У 1925 році Шарля запросили служити до бруклінського Бетелю в Нью-Йорку. Там його призначили диригувати оркестром при щойно створеній радіостанції WBBR. Пам’ятаючи приклад брата Роне, запитаймо себе: «Чи ми охоче приймаємо всілякі доручення для поширення звістки про Царство?» (Прочитайте Ісаї 6:8).

13, 14. Як брати використовували радіо для поширення доброї новини? (Дивіться також «Передачі на радіостанції WBBR» і «Знаменний конгрес»).

¹³ Радіо. У 1920-х роках «Фото-драму» показували щораз рідше, тому що у поширенні доброї новини про Царство почали застосовувати радіо. 16 квітня 1922 року брат Рутерфорд виступив по радіо з історичною промовою «Міліони з людей тепер жиючих ніколи не помруть». Трансляція велася з театру «Метрополітен-опера», що у Філадельфії (штат Пенсильванія). Загалом цю промову почули приблизно 50 000 осіб. У 1923 році провели першу трансляцію програми конгресу. Відповідальні брати побачили, що варто користуватись послугами не лише комерційних радіостанцій. Отож було вирішено побудувати власну. Наша радіостанція з’явилась у Нью-Йорку (на острові Статен) і була зареєстрована під назвою WBBR. Перший ефір відбувся 24 лютого 1924 року.

¹⁴ Про мету створення радіостанції WBBR у «Вартовій башті» за 1 грудня 1924 року говорилось: «Ми переконані, що ця радіостанція на наш час є найвигіднішим та найефективнішим способом поширення правди... Якщо Господь побачить потребу звести інші радіостанції для звіщання правди, він своїм способом подбає, аби на це були гроші» (Пс. 127:1). У 1926 році народ Єгови мав уже шість власних радіостанцій: дві у США — WBBR у Нью-Йорку та WORD біля Чикаго — і ще чотири в Канаді, у провінціях Альберта, Британська Колумбія, Онтаріо і Саскачеван.

15, 16. а) Як на наші радіопередачі зреагувало канадське духівництво? б) Як проповіді по радіо і праця від дому до дому доповнювали одне одного?

¹⁵ Активне використання радіо в поширенні біблійної правди привернуло увагу духівництва загальновизнаного християнства. Альберт Гофман, який був пов’язаний з роботою на радіостанції у Саскачевані (Канада), розповідав: «Дедалі більше людей дізнавалось про Дослідників Біблії [нині знані як Свідки Єгови]. До 1928 року було дано чудове свідчення. Тоді духівництво почало тиснути на урядовців, і всі наші радіостанції в Канаді втратили ліцензії».

¹⁶ Хоча радіостанції в Канаді були закриті, біблійні промови далі продовжували транслювати через комерційні радіостанції (Матв. 10:23). Щоб звернути більше уваги на ці програми, в журналах «Вартова башта» і «Золотий вік» (нині «Пробудись!») друкували список комерційних станцій, які поширювали біблійну правду. І вісники у служінні від дому до дому заохочували людей слухати на своїх радіоприймачах наші проповіді. Які були результати? «Бюлетень» за січень 1931 року повідомляв: «Радіо стало доброю допомогою нашим друзям у служінні від дому до дому. У філіал надходить багато повідомлень про те, що чимало людей, почувши промови брата Рутерфорда, охочіше слухають вісників та беруть наші книжки». Також у «Бюлетені» згадувалось, що радіопрограми і праця від дому до дому — це «два визначні методи свідчення Господньої організації».

17, 18. Як попри зміну обставин радіо продовжувало відігравати значну роль у поширенні правди?

¹⁷ У 1930-х роках посилилась протидія використанню нами комерційних радіостанцій. Тож 1937 року служителі Єгови пристосувались до нових обставин. Вони відмовились від використання комерційних радіостанцій та зосередились на проповідуванні від дому до домуa. Все ж радіо і далі відігравало важливу роль у поширенні звістки про Царство в деяких віддалених та політично ізольованих частинах світу. Наприклад, від 1951 до 1991 року одна радіостанція у Західному Берліні (Німеччина) регулярно транслювала біблійні промови для тих, хто жив у Східній Німеччині. З 1961 року впродовж трьох десятиліть державна радіостанція у Суринамі (Південна Америка) щотижня передавала 15-хвилинну програму, поширюючи біблійну правду. А від 1969 до 1977 року організація приготувала понад 350 записів радіопрограм за назвою «Усе Писання корисне». Цю серію програм транслювала 291 радіостанція у 48 штатах США. Протягом 1996 року на радіостанції в Апіа (столиця Самоа, південна частина Тихого океану) виходила щотижнева програма «Відповіді на біблійні запитання».

¹⁸ Під кінець XX сторіччя для поширення доброї новини радіо стали використовувати щораз рідше. Натомість з’явився новий спосіб, що дозволяє досягнути дуже багато людей.

19, 20. Чому служителі Єгови створили сайт jw.org і наскільки дієвим він став? (Дивіться також «JW.ORG»).

¹⁹ Інтернет. У 2013 році понад 2,7 мільярда людей, а це майже 40 відсотків мешканців землі, користувалося Інтернетом. За деякими підрахунками, приблизно два мільярди мають доступ до Інтернету через мобільні пристрої, скажімо смартфони і планшети. Це число постійно зростає в усьому світі, але найшвидше таке зростання відбувається в Африці, де є більш ніж 90 мільйонів користувачів мобільного Інтернету. Такий розвиток технологій докорінно змінив спосіб, яким люди отримують інформацію.

²⁰ Починаючи з 1997 року служителі Єгови стали опановувати новий засіб масової комунікації. У 2013 році веб-сайт jw.org став доступним 300 мовами, а інформацію, що ґрунтується на Біблії, можна було завантажувати 520 мовами. Кількість відвідувань сайту становить понад 750 000 на день. Крім перегляду відео, щомісяця відвідувачі завантажують понад 3 мільйони книжок, 4 мільйони журналів і 22 мільйони аудіофайлів.

21. Чого нас вчить розповідь про Сіну?

²¹ Наш веб-сайт став потужним знаряддям поширення доброї новини про Боже Царство навіть у тих країнах, де наша діяльність дуже обмежена. Приміром, на початку 2013 року один чоловік, на ім’я Сіна, натрапив на сайт jw.org і зателефонував до нашого всесвітнього центру у США, попросивши більше ознайомити його з Біблією. Найцікавіше було те, що він походив з мусульманської країни, де праця Свідків Єгови суворо обмежена, і мешкав у віддаленому селі. На його прохання брати подбали про те, аби Свідок Єгови зі США проводив із Сіною біблійне вивчення двічі на тиждень. Таке вивчення відбувалось через Інтернет за допомогою відеозв’язку.

Індивідуальний підхід у навчанні

22, 23. а) Чи методи для проповідування одразу великій кількості людей замінюють наше служіння від дому до дому? б) Як Цар поблагословив наші зусилля?

²² Жоден зі способів для поширення правди багатьом людям одразу, як-от через газети, «Фото-драму сотворення», радіопередачі або веб-сайт, не замінює нашого служіння від дому до дому. Чому? Тому що служителі Єгови наслідують приклад Ісуса, який проповідував не лише великим натовпам, а старався духовно допомагати кожній людині зокрема (Луки 19:1—5). Проповідувати особисто людині Ісус також навчав своїх учнів; він теж пояснив, про що саме треба проповідувати. (Прочитайте Луки 10:1, 8—11). Як ми побачили в 6-му розділі, брати, котрі брали провід у нашій організації, завжди заохочували кожного служителя Єгови особисто розмовляти з людьми (Дії 5:42; 20:20).

²³ Після народження Царства минуло сто років, і вже понад 7,9 мільйона вісників активно навчають інших про Божі наміри. Безсумнівно, Цар благословив методи, за допомогою яких ми проголошуємо про Царство. У наступному розділі ми побачимо, як він забезпечує нас необхідними засобами, аби звіщати добру новину кожній нації, племені та мові (Об’яв. 14:6).

1, 2. а) Що допомагало поширювати добру новину по Римській імперії у першому сторіччі? б) Завдяки чому ми переконані, що Єгова нас підтримує? (Дивіться «Добра новина понад 670 мовами»).

П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ 33 року н. е. Прибулі до Єрусалима не можуть повірити власним вухам: галілеяни вільно говорять іноземними мовами і їхні слова привертають увагу слухачів. Того дня Христові учні завдяки чуду отримали дар розмовляти різними мовами, а це свідчило, що з ними був Бог. (Прочитайте Дії 2:1—8, 12, 15—17). Добру новину, яку вони тоді проповідували, чули люди з різних країв. Згодом ті люди поширювали її по всій Римській імперії (Кол. 1:23).

² Нині Божі служителі не мають чудесного дару говорити різними мовами. Тому вони перекладають звістку про Царство на понад 670 мов, охоплюючи цим набагато більше народів, ніж християни у першому сторіччі (Дії 2:9—11). Божі служителі видають так багато літератури та стількома мовами, що звістка про Царство досягає кожного закутка нашої планетиa. Це також є безперечним свідченням того, що Єгова через нашого Царя, Ісуса Христа, керує проповідницькою працею (Матв. 28:19, 20). Ми розглянемо лише кілька знарядь, які допомагали нам упродовж останніх 100 років виконувати своє служіння. Також ми звернемо увагу на те, як Цар поступово навчав нас виявляти особисте зацікавлення людьми і заохочував бути вчителями Божого Слова (2 Тим. 2:2).

Цар споряджає своїх служителів для сівби насіння правди

3. Чому ми використовуємо різноманітні знаряддя у проповідницькій праці?

³ Ісус прирівняв «слово про Царство» до насіння, а людське серце — до ґрунту (Матв. 13:18, 19). Подібно як рільник користується різними знаряддями для розпушування ґрунту, щоб підготувати його до сівби, народ Єгови послуговується різними знаряддями, завдяки яким серця мільйонів людей стають сприйнятливими до звістки про Царство. Деякі з цих знарядь використовувались недовго. Інші, наприклад книжки й журнали, і далі використовуються в служінні. На відміну від методів свідчення широкому загалу, про які йшлося в попередньому розділі, тепер ми розглянемо знаряддя, що допомагають вісникам Царства особисто проповідувати кожній людині (Дії 5:42; 17:2, 3).

4, 5. Як брати користувалися патефонами, але в чому полягав недолік такого служіння?

⁴ Записи промов. Від 1930-х до 1940-х років вісники використовували патефони із записами біблійних промов, кожна з яких тривала не більше п’яти хвилин. Нерідко платівки мали назви, як-от «Трійця», «Чистилище» або «Царство». Як ними користувалися? Брат Клейтон Вудворт, який охрестився 1930 року в США, пригадував: «Я носив невеликий патефон завбільшки з валізку, що заводився обертанням ручки і мав звукознімач з голкою, яку треба було поставити на край платівки, аби промову було чути від самого початку. Підійшовши до дверей, я відкривав патефон, ставив на платівку звукознімач з голкою і дзвонив у двері. Коли виходив господар, я казав: “Хочу, щоб ви почули щось важливе”». Як це сприймали люди? «Багато хто охоче слухав. Дехто зразу зачиняв двері. Були й такі, що думали, ніби я продаю патефони».

⁵ До початку 1940 року було випущено понад 90 промов, які були записані на більш ніж мільйон платівок. Джон Барр, який тоді служив піонером у Британії, а пізніше був членом Керівного органу, пригадував: «Від 1936 до 1945 року я постійно проповідував з патефоном. Тоді без нього я був як без рук. Чути голос брата Рутерфорда при дверях було дуже підбадьорливо. Здавалось, наче він поруч зі мною. Звичайно, служіння з патефоном не давало змоги безпосередньо навчати людей і цим торкатися їхніх сердець».

6, 7. а) Які переваги і недоліки були у використанні карток зі свідченням? б) У якому значенні Єгова вклав слова в наші уста?

⁶ Картки зі свідченням. Починаючи з 1933 року, вісників заохочували у служінні від дому до дому використовувати картки зі свідченням. Ці картки мали розмір приблизно 7,5 на 12,5 сантиметра. Вони містили коротке свідчення на основі Біблії та опис біблійної літератури, яку господар міг отримати. Вісник просто давав картку людині та просив її прочитати. Ліліан Каммеруд, яка служила місіонеркою у Пуерто-Рико й Аргентині, пригадувала: «Мені подобалося служіння з картками. Тоді не всі ми вміли робити добрі вступи. Тож картки допомогли мені навчитися спілкуватись із людьми».

⁷ Брат Дейвід Рюш, який охрестився 1918 року, розповідав: «Картки зі свідченням допомагали братам, бо далеко не всі вважали себе здібними проповідниками». Проте служіння з картками мало свої недоліки. «Інколи траплялись люди,— пригадував Рюш,— котрі думали, що ми не можемо говорити. Фактично багато з нас не вміли висловлювати свої думки. Але Єгова нас готував, аби ми як його служителі гідно представляли добру новину. Невдовзі він вклав слова в наші уста, навчивши користуватись Біблією при дверях. Це стало можливим завдяки Школі теократичного служіння, запровадженій у 1940-х роках». (Прочитайте Єремії 1:6—9).

8. Як ви даєте змогу Христові навчати вас?

⁸ Книжки. Від 1914 року народ Єгови видав понад 100 книжок, які обговорювали різні біблійні теми. Деякі книжки були приготовлені безпосередньо для навчання вісників та поліпшення їхнього служіння. Анна Ларсен з Данії, яка проповідувала майже 70 років, пригадувала: «Єгова допоміг нам стати вправнішими вісниками за допомогою Школи теократичного служіння і відповідних книжок. Пам’ятаю, першою із них була книжка “Теократична допомога вісникам Царства”, видана 1945 року. За нею в 1946 році з’явилась книжка “Споряджені до всякого доброго діла”. А з 2001 року ми користуємося підручником “Отримуй користь зі Школи теократичного служіння”». Отже, Єгова подбав, щоб завдяки Школі теократичного служіння та відповідним посібникам ми мали належну «підготовку, яка дає нам можливість бути служителями» (2 Кор. 3:5, 6). Чи ви записані до Школи теократичного служіння? Чи приносите із собою щотижня на зібрання підручник «Школа служіння» і чи розгортаєте його, коли наглядач школи обговорює з нього певні поради? Якщо так, то ви даєте змогу Христові навчати вас бути кращими вчителями (2 Кор. 9:6; 2 Тим. 2:15).

9, 10. Яку роль відігравали книжки у сіянні та поливанні насіння правди?

⁹ Про підтримку Єгови свідчить також те, що його організація випускає книжки, які допомагають нам пояснювати іншим основні біблійні вчення. Особливо дієвою була книжка «Правда, яка веде до вічного життя», котра вперше була видана в 1968 році та справила потужний вплив на поширення доброї новини. У «Служінні Царству» за листопад 1968 року говорилося: «Попит на книжку “Правда” настільки великий, що у вересні бруклінська друкарня Товариства працювала також у нічну зміну. А в серпні замовлення на книжку одного разу перевершили її запас на понад півтора мільйона примірників». До 1982 року було надруковано більш ніж 100 мільйонів її примірників 116 мовами. За 14 років, від 1968 до 1982, завдяки вивченню цієї книжки до нашої організації прийшов понад один мільйон нових вісників Царстваb.

¹⁰ У 2005 році з’явився ще один визначний посібник для вивчення Біблії — «Чого насправді вчить Біблія?». Вже надруковано приблизно 200 мільйонів примірників 256 мовами. Завдяки цьому лише за сім років, з 2005 до 2012, майже 1,2 мільйона людей стали вісниками доброї новини. За той же період кількість тих, з ким ми вивчаємо Біблію, зросла з майже 6 мільйонів до понад 8,7 мільйона. Безперечно, Єгова поблагословив наші старання сіяти й поливати насіння правди про Царство! (Прочитайте 1 Коринфян 3:6, 7).

11, 12. На основі наведених віршів поясніть, для яких категорій людей видаються наші журнали.

¹¹ Журнали. Спочатку «Вартова башта» видавалась передовсім для «малої отари», тобто для тих, хто «отримав небесне покликання» (Луки 12:32; Євр. 3:1). Першого жовтня 1919 року організація Єгови почала видавати новий журнал, призначений для іншої аудиторії — широкого загалу. Цей журнал став таким популярним серед Дослідників Біблії та інших читачів, що впродовж багатьох років його тираж перевищував тираж «Вартової башти». Спершу він називався «Золотий вік», а з 1937 року — «Вістник Потіхи». Від 1946 року він знаний під назвою «Пробудись!».

¹² Упродовж десятиліть оформлення і розміри журналів «Вартова башта» і «Пробудись!» змінювались, але їхня мета залишалась незмінною — проголошувати Боже Царство та зміцняти віру в Біблію. Нині існує два видання «Вартової башти»: одне для вивчення, друге для розповсюдження. Видання для вивчення призначене для «хатніх слуг», до яких належать члени «малої отари» та «інші вівці»c (Матв. 24:45; Ів. 10:16). Видання для розповсюдження призначене переважно для тих, хто ще не знає правду, але має пошану до Біблії та Бога (Дії 13:16). «Пробудись!» друкується для людей, котрі мало знають про Біблію та правдивого Бога Єгову (Дії 17:22, 23).

13. Чим визначні наші журнали? (Обговоріть таблицю «Світові рекорди тиражу»).

¹³ З початку 2014 року щомісяця друкувалося понад 44 мільйони примірників «Пробудись!» і майже 46 мільйонів «Вартової башти». Журнал «Пробудись!» перекладалося приблизно 100 мовами, а «Вартова башта» — більш ніж 200. Отже, вони є найпоширенішими публікаціями у світі, які перекладались найбільшою кількістю мов. Це не повинне нас дивувати, адже наші журнали містять новину, яку, за словами Ісуса, «будуть проповідувати по цілій населеній землі» (Матв. 24:14).

14. Що ми ревно поширювали і чому?

¹⁴ Біблія. У 1896 році брат Рассел і його однодумці змінили назву корпорації, якою вони послуговувались для видавання літератури, і включили до неї слово «Біблія». Відтоді ця назва звучить так: «Біблійне і трактатне товариство “Вартова башта”». Така зміна доречна, адже Біблія завжди була головним знаряддям у поширенні доброї новини про Царство (Луки 24:27). Згідно з юридичною назвою нашого товариства, Божі служителі ревно заохочували людей розповсюджувати і читати Біблії. Приміром, 1926 року на нашому власному верстаті ми надрукували «Емфетік дайаглотт» — переклад Грецьких Писань, зроблений Бенджаміном Вільсоном. Починаючи з 1942 року, ми надрукували і розповсюдили майже 700 000 примірників повного перекладу «Біблії короля Якова». Ще через два роки ми почали друкувати «Американський стандартний переклад», в якому вживається ім’я Єгови 6823 рази. До 1950 року ми розповсюдили понад 250 000 його примірників.

15, 16. а) Що вам подобається у «Перекладі нового світу»? (Обговоріть «Прискорення перекладу Біблії»). б) Як давати змогу Єгові торкатись нашого серця?

¹⁵ У 1950 році було видано «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу». А ціла Біблія у «Перекладі нового світу» в одному томі з’явилась 1961 року. Цей переклад звеличує Єгову тим, що в ньому відновлене Боже ім’я в усіх місцях, де воно було у єврейському тексті оригіналу. Боже ім’я також з’являється 237 разів у головному тексті Грецьких Писань «Перекладу нового світу». Переклад був кілька разів переглянутий, востаннє 2013 року. Це робилось для того, щоб він був якомога точнішим і зрозумілішим для читачів. Станом на 2013 рік надрукували більш ніж 201 мільйон примірників «Перекладу нового світу», повністю або частково перекладеного 121 мовою.

¹⁶ Ось деякі відгуки тих, хто прочитав «Переклад нового світу» рідною мовою. Чоловік із Непалу розповів: «Для багатьох старий переклад непальською мовою був важкозрозумілим, бо в ньому вживалась класична мова. Але тепер ми можемо набагато ліпше розуміти Біблію, адже вона написана мовою, якою ми послуговуємось у повсякденному житті». Коли одна жінка з Центрально-Африканської Республіки стала читати переклад мовою санго, то почала плакати. Вона сказала: «Це мова мого серця». Подібно до тої жінки, кожен з нас дає змогу Єгові торкатись нашого серця, коли щодня читає його Слово (Пс. 1:2; Матв. 22:36, 37).

Вдячність за знаряддя і навчання

17. Як ми покажемо свою вдячність за отримані знаряддя та навчання і які благословення ми від цього матимемо?

¹⁷ Чи ви вдячні за отримані знаряддя і за постійне навчання, яке дає Цар Ісус Христос? Чи виділяєте час на читання публікацій, які видає Божа організація, і чи послуговуєтесь ними, аби допомагати іншим? Якщо так, то для вас будуть близькими слова сестри Опел Бетлер, яка охрестилася 4 жовтня 1914 року. Вона розповіла: «Упродовж років мій чоловік [Едвард] і я користувалися у служінні патефоном і картками зі свідченням. Ми також проповідували від дому до дому з книжками, буклетами й журналами. Ми брали участь у різних кампаніях і маршах та розповсюджували друковані прокламації [трактати з резолюціями]. Пізніше нас навчали робити повторні візити [відвідини] і проводити біблійні вивчення в домах зацікавлених людей. У нас було насичене і щасливе життя». Ісус обіцяв, що його піддані будуть зайняті у праці сіяння, збирання врожаю і матимуть від цього велику радість. Мільйони, подібно до Опел, можуть засвідчити правдивість цих слів. (Прочитайте Івана 4:35, 36).

18. Яку честь ми маємо?

¹⁸ Багато людей, які ще не служать Цареві, можуть вважати, що Божі служителі «неосвічені й прості» (Дії 4:13). Але насправді Цар зробив так, що його прості служителі досягнули неперевершених успіхів у видавничій справі. Вони розповсюджують свої публікації по цілому світі та перекладають їх найбільшою кількістю мов, і це є найдивовижнішим здобутком за всю історію людства. А найважливіше те, що Цар навчає і заохочує нас послуговуватись цими знаряддями для поширення доброї новини людям з усіх народів. Тож ми маємо незрівнянну честь — співпрацювати разом з Христом у сіянні правди, а також брати участь у збиранні його послідовників.

1, 2. а) Чому учні були здивовані? б) Про які жнива говорив Ісус?

УЧНІ здивовані, адже Ісус щойно сказав їм: «Підведіть свої очі й погляньте на поля — вони побіліли й готові до жнив». Учні дивляться туди, куди Ісус показує рукою, але бачать, що поля не білі, а ще зелені. Ячмінь щойно зійшов. «Які жнива? До початку збору врожаю ще кілька місяців»,— мабуть, думають вони (Ів. 4:35).

² Проте Ісус не мав на увазі буквальні жнива. Він використав цю нагоду, аби навчити своїх учнів двох важливих уроків, які стосувались духовних жнив, тобто збирання людей. Розгляньмо цю розповідь детальніше.

Заклик до дій та обіцянка, яка принесла радість

3. а) Що, можливо, спонукало Ісуса сказати: «Поля... побіліли й готові до жнив»? (Дивіться примітку). б) Як Ісус пояснив свої слова?

³ Ця Ісусова розмова з учнями відбулась під кінець 30 року н. е. неподалік від самарійського міста Сихар. У той час як учні пішли до міста, Ісус залишився біля криниці. Там він поділився духовними істинами з жінкою, яка швидко зрозуміла важливість його слів. Коли повернулися учні, вона поспішила в місто, щоб розповісти сусідам про все, що почула від Ісуса. Її слова дуже зацікавили людей, і багато з них пішло до криниці, аби побачити Ісуса. Вочевидь, саме тоді він, глянувши на поблизькі поля і на натовп самарян, промовив: «Погляньте на поля — вони побіліли й готові до жнив»a. Аби пояснити учням, що маються на увазі духовні, а не буквальні жнива, Ісус додав: «Жнець... збирає плоди для вічного життя» (Ів. 4:5—30, 36).

4. а) Які два уроки щодо жнив дав Ісус? б) Які запитання ми розглянемо?

⁴ Які два важливі уроки щодо духовних жнив Ісус дав своїм учням? По-перше, праця невідкладна. Його слова про те, що поля «побіліли й готові до жнив», були закликом до дій. Щоб наголосити на невідкладності, Ісус промовив: «І жнець вже отримує свою плату». Тобто жнива вже почалися і не можна зволікати. По-друге, працівники радіють. За словами Ісуса, «і сіяч, і жнець раділи разом» (Ів. 4:35б, 36). Ісус зрадів, побачивши, як «чимало самарян з того міста повірили» в нього. Так само його учні мали відчувати глибоку радість від ревної участі у праці жнив (Ів. 4:39—42). Ця розповідь має велике значення також для нас, бо вона показує, що́ відбувається нині — у найбільші за всі часи духовні жнива. Коли почались сучасні жнива? Хто бере в них участь? Які плоди вони приносять?

Наш Цар бере провід у найбільших за всі часи жнивах

5. Хто бере провід у всесвітніх жнивах і як дане Іванові видіння вказує на невідкладність цієї праці?

⁵ У видінні, даному апостолу Івану, Єгова показав, що він призначає Ісуса брати провід у всесвітніх жнивах — збиранні людей. (Прочитайте Об’явлення 14:14—16). У цьому видінні Ісус зображений із короною на голові та серпом у руці. «Золота корона» підтверджує його становище як правлячого Царя. А «гострий серп» — те, що він є Женцем. Словами ангела про те, що «земний урожай вже повністю дозрів», Єгова наголошує на невідкладності праці. Дійсно, «надійшла година жнив», а це значить, що не можна зволікати. У відповідь на Божий наказ: «Замахнися серпом» — Ісус запустив свого серпа, і земля була вижата, тобто були зібрані люди. Це величне видіння нагадує нам, що знову «поля... побіліли й готові до жнив». Чи воно допомагає визначити, коли саме почалися всесвітні жнива? Так.

6. а) Коли розпочалися жнива? б) Коли розпочалось збирання «земного урожаю»? Поясніть.

⁶ В Івановому видінні з 14-го розділу Об’явлення Ісус, Жнець, зображений з короною на голові (вірш 14), а це вказує на те, що він вже став призначеним Царем у 1914 році (Дан. 7:13, 14). Згодом Ісусу наказано розпочати жнива (вірш 15). Такий же порядок подій зображений в Ісусовому прикладі про збирання пшениці, де сказано: «Жнива — це закінчення віку». Тому жнива і закінчення віку почалися в той самий час — 1914 року. Потім «під час жнив» розпочався безпосередній збір пшениці (Матв. 13:30, 39). Оглядаючись у минуле, ми бачимо, що збирання врожаю почалося через кілька років після того, як Ісус став правити як Цар. Спочатку, від 1914 до першої половини 1919 року, Ісус виконував очищення серед своїх помазаних послідовників (Мал. 3:1—3; 1 Пет. 4:17). Тоді, у 1919 році, почався збір «земного урожаю». Ісус одразу почав використовувати щойно призначеного вірного раба, щоб допомогти нашим братам побачити невідкладність проповідницької праці.

7. а) Що допомогло братам побачити невідкладність проповідницької праці? б) До чого були заохочені наші брати?

⁷ У «Вартовій башті» за липень 1920 року говорилося: «З дослідження Писань випливає, що церква [християнський збір] отримала завдання звіщати про царство». Наприклад, пророчі слова Ісаї допомогли братам побачити, що новина про Царство буде проголошена по цілій землі (Ісаї 49:6; 52:7; 61:1—3). Хоча брати не до кінця знали, як виконається така грандіозна праця, вони вірили, що Єгова їм допоможе. (Прочитайте Ісаї 59:1). Таке розуміння невідкладності праці заохочувало наших братів збільшувати свою активність. Як вони це робили?

8. Які дві важливі істини щодо проповідницької праці збагнули брати у 1921 році?

⁸ «То був найліпший рік; протягом 1921 року звістку правди почула велика кількість людей, більше ніж за попередні роки»,— повідомляла «Вартова башта» за грудень 1921 року. Далі йшлося: «Але все ще є багато роботи... Робімо це з радісним серцем». Зверніть увагу, що брати збагнули дві важливі істини щодо проповідницької праці, які Ісус пояснив своїм апостолам: праця невідкладна і працівники виконують її з радістю.

9. а) Що писала «Вартова башта» у 1954 році про збирання врожаю і чому? б) Як зросла кількість вісників за останні 50 років? (Дивіться таблицю «Зріст по цілому світі»).

⁹ Упродовж 1930-х років проповідницька праця набрала нового розмаху, бо брати зрозуміли, що звістку про Царство прийме великий натовп інших овець (Ісаї 55:5; Ів. 10:16; Об’яв. 7:9). Як результат, кількість проповідників Царства зросла із 41 000 у 1934 році до 500 000 в 1953 році. У «Вартовій башті» за 1 грудня 1954 року робився висновок: «Таке велике всесвітнє збирання врожаю виконали дух Єгови та сила його Слова»b (Зах. 4:6).

Результат жнив передречено яскравими прикладами

10, 11. Які особливості росту насіння висвітлено у прикладі про гірчичне зернятко?

¹⁰ Ісус у своїх прикладах про Царство передрік те, які плоди принесуть жнива. Розгляньмо приклади про гірчичне зернятко і закваску. Особливу увагу ми зосередимо на тому, як вони стосувалися подій за часу кінця.

¹¹ Приклад про гірчичне зернятко. Чоловік посіяв гірчичне зернятко, і з нього виросло ціле дерево, у вітті якого поселилися птахи. (Прочитайте Матвія 13:31, 32). Які особливості росту зернятка висвітлені в цьому прикладі? 1) Величина росту. «Найдрібніше з усіх» зернятко стає деревом, яке має «великі гілки» (Марка 4:31, 32). 2) Ріст обов’язково відбувається. Зернятко «потрапляє в ґрунт і виростає». Ісус не говорив, що воно, мабуть, виросте. Він чітко сказав: «Виростає». Ріст зернятка ніщо не зупиняє. 3) Гірчичне дерево приваблює до себе птахів і дає притулок. «Небесні птахи прилітають та селяться в його вітті». Як ці три особливості Ісусового прикладу стосуються сучасних духовних жнив?

12. Як Ісусів приклад про гірчичне зернятко стосується теперішніх жнив? (Дивіться також таблицю «Кількість біблійних вивчень»).

¹² 1) Величина росту. Приклад ілюструє зріст християнського збору і поширення звістки про Царство. Від 1919 року ревні жниварі збирались у відновлений християнський збір. На початках їх було мало, але ця кількість швидко зростала: від 1900-х років і донині цей ріст справді дивовижний (Ісаї 60:22). 2) Ріст обов’язково відбувається. Християнський збір безупинно зростає. Хоч би як Божі вороги старалися переслідуваннями зупинити ріст зернятка, воно і далі росте (Ісаї 54:17). 3) Притулок. «Небесні птахи», які знаходять притулок між гіллям дерева,— це мільйони людей праведного серця з приблизно 240 країн і територій. Вони відгукнулись на звістку про Царство і стали частиною християнського збору (Єзек. 17:23). Тут вони отримують духовну поживу, відсвіження і захист (Ісаї 32:1, 2; 54:13).

13. На які особливості росту вказує приклад про закваску?

¹³ Приклад про закваску. Жінка додає до борошна трохи закваски, від чого заквашується все тісто. (Прочитайте Матвія 13:33). На які особливості росту вказує цей приклад? 1) Ріст призводить до змін. Закваска впливає так, що «заквасилося все тісто». 2) Ріст поширюється всюди. Закваска заквашує всі «три великі міри борошна», тобто все тісто. Як ці дві особливості стосуються духовних жнив за нашого часу?

14. Як Ісусів приклад про закваску стосується теперішніх жнив?

¹⁴ 1) Зміни. Закваска символізує звістку про Царство, а тісто є символом людства. Закваска змінює тісто після того, як потрапляє в борошно; так само звістка про Царство спричиняє зміни в серцях людей після того, як вони її приймають (Рим. 12:2). 2) Поширення. Процес заквашування символізує поширення звістки про Царство. Закваска проникає крізь тісто, аж поки заквасить усе. Подібно і звістка про Царство проникає до «найвіддаленіших куточків землі» (Дії 1:8). Ця особливість також вказує на те, що навіть у країнах, де наша діяльність під забороною, звістка про Царство буде поширюватися, хоча, можливо, це непомітно для людських очей.

15. Як виконуються слова з Ісаї 60:5, 22? (Дивіться також супровідну інформацію «Це здійснив Єгова» і «Як “найменший” став “могутнім народом”»).

¹⁵ Приблизно за 800 років до того, як Ісус розповів ці два приклади, Єгова через пророка Ісаю яскравою мовою передрік сучасні духовні жнива і пов’язану з ними радістьc. Єгова описав, як люди «здалека йдуть» до його організації. Він також звернувся до «жінки», котра символізує сучасний останок помазанців на землі: «Ти подивишся і засяєш, твоє серце затріпоче і сповниться радістю, бо до тебе попливуть скарби моря, прийдуть до тебе багатства народів» (Ісаї 60:1, 4, 5, 9). І справді, за нашого часу довголітні служителі Єгови сяють з радості, коли бачать, як у їхніх країнах зростає кількість вісників від кількох осіб до багатьох тисяч.

Які підстави для радості мають усі служителі Єгови

16, 17. Яка одна з причин того, що «і сіяч, і жнець радіють разом»? (Дивіться також «Два трактати, які зворушили серця двох чоловіків в Амазонії»).

¹⁶ Згадаймо, що Ісус сказав своїм апостолам: «Жнець... збирає плоди для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець раділи разом» (Ів. 4:36). Чому ми «радіємо разом» під час усесвітніх жнив? Для цього є кілька підстав.

¹⁷ По-перше, ми радіємо тим, що в жнивах бере участь Єгова. Коли ми звіщаємо про Царство, то сіємо символічне насіння (Матв. 13:18, 19). А коли допомагаємо комусь стати Христовим послідовником, то збираємо символічний врожай. Кожен з нас відчуває глибоку радість від того, що Єгова впливає на насіння так, що воно «сходить і виростає» (Марка 4:27, 28). Деяке посіяне нами насіння сходить пізніше, і його плоди збирають інші. Можливо, у вас був випадок, подібний до того, який розповіла сестра Джоун з Британії. Вона охрестилася 60 років тому. «Я зустрічала людей, котрі казали, що саме я посіяла насіння правди в їхнє серце, проповідуючи ще колись давно,— розповіла сестра Джоун.— Інші Свідки вивчали з ними Біблію та допомогли стати служителями Єгови, хоч я про це й не знала. Мені дуже приємно, що посіяне мною насіння правди проросло і принесло плоди». (Прочитайте 1 Коринфян 3:6, 7).

18. Яку підставу для радості дають слова з 1 Коринфян 3:8?

¹⁸ По-друге, ми радіємо тим, що, згідно зі словами Павла, «кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею» (1 Кор. 3:8). Тобто нагорода дається за участь у роботі, а не за результати цієї роботи. Таке запевнення дуже потішає вісників, які проповідують у територіях, де мало хто відгукується на правду. У Божих очах кожен Свідок, який від щирого серця бере участь у праці сіяння, «приносить багато плодів», а значить має підстави для радості (Ів. 15:8; Матв. 13:23).

19. а) Як виконання Ісусового пророцтва з Матвія 24:14 сприяє нашій радості? б) Про що варто пам’ятати, навіть коли ми ще нікого не навчали правди?

¹⁹ По-третє, ми радіємо тим, що беремо участь у виконанні пророцтва. Розгляньмо Ісусову відповідь на запитання апостолів: «Яка буде ознака твоєї присутності та закінчення цього віку?» Він пояснив, що складовою тієї ознаки буде всесвітня проповідницька праця. Чи він мав на увазі навчання майбутніх послідовників? Ні. Ісус казав: «Цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення» (Матв. 24:3, 14). Отже, складовою ознаки є проповідування про Царство, тобто сіяння зерен правди. Проповідуючи добру новину про Царство, варто пам’ятати: навіть якщо ми не навчаємо когось правди, ми проповідуємо «на свідчення»d. Незалежно від ставлення людей до проповідування ми виконуємо Ісусове пророцтво і маємо честь служити «Божими співпрацівниками» (1 Кор. 3:9). Це дуже вагома підстава для радості!

«Від сходу сонця до його заходу»

20, 21. а) Як виконуються слова з Малахії 1:11? б) Що ви постановили стосовно праці жнив і чому?

²⁰ У першому сторіччі Ісус допоміг апостолам побачити невідкладність праці жнив. Від 1919 року він допомагає своїм сучасним послідовникам також розуміти цю істину. Завдяки цьому Божий народ щораз активніше бере участь у служінні, і жнива не зупиняються. Як передрік пророк Малахія, нині проповідування відбувається «від сходу сонця до його заходу» (Мал. 1:11, примітка). Дійсно, від сходу до заходу сонця — у будь-якому куточку нашої планети — сіячі та жниварі разом працюють і радіють. Від сходу до заходу сонця — тобто від ранку до ночі, протягом цілого дня — ми працюємо з почуттям невідкладності.

²¹ За останні 100 років мала групка Божих служителів перетворилась на «могутній народ». Через це серце кожного з нас «тріпоче і сповнюється радістю» (Ісаї 60:5, 22). Нехай ця радість та наша любов до Єгови, «Господаря жнив», спонукує кожного з нас і далі брати участь у найбільших за всі часи жнивах аж до їхнього завершення (Луки 10:2).

1—3. Що зробив Ісус, коли побачив, які негідні речі кояться у храмі?

ІСУС глибоко шанував храм у Єрусалимі, бо знав, що цей храм уже багато років є центром правдивого поклоніння на землі. Але оскільки це — поклоніння святому Богові Єгові, воно мусить бути чистим і неопоганеним. Що відчував Ісус, коли, прийшовши у храм 10 нісана 33 року н. е., побачив, які негідні речі там кояться? А що там відбувалось? (Прочитайте Матвія 21:12, 13).

² На подвір’ї язичників пожадливі торговці та міняльники грошей визискували людей, які приходили приносити жертви Єговіa. Тож Ісус «повиганяв звідти всіх продавців і покупців. Він також поперекидав столи міняльників». (Порівняйте Неемії 13:7—9). Ісус осудив тих егоїстичних торгашів, сказавши, що вони перетворили дім його Батька на «печеру розбійників». Так Божий син виявив свою пошану до храму і до того, що́ він представляв. Поклоніння його Батькові завжди має бути чистим.

³ Через багато століть, коли Ісус став Месіанським Царем, він знову очистив храм — храм, у якому сьогодні поклоняються ті, хто хоче служити Богові так, як йому до вподоби. Про який храм іде мова?

Очищення «синів Левія»

4, 5. а) Як Ісусові помазані послідовники проходили очищення з 1914 до першої половини 1919 року? б) Чи для Божого народу на цьому завершився процес очищення і поліпшення? Поясніть.

⁴ Як ми довідалися з 2-го розділу цієї книжки, Ісус, після того як зійшов на трон у 1914 році, разом зі своїм Батьком прийшов перевірити духовний храм — устрій для чистого поклонінняb. Завдяки перевірці Цар побачив, що помазані християни, «сини Левія», потребували очищення і поліпшення (Мал. 3:1—3). Від 1914 до першої половини 1919 року Єгова очищав своїх служителів тим, що допустив, аби вони пройшли через різні випробування і труднощі. На щастя, ті помазанці вийшли з вогняних випробувань очищеними та готовими підтримувати Месіанського Царя.

⁵ Чи для Божого народу на цьому завершився процес очищення і поліпшення? Ні. Упродовж останніх днів Єгова через Месіанського Царя продовжував допомагати його послідовникам бути чистими, щоб вони могли і далі залишатись у духовному храмі. У двох наступних розділах ми розглянемо, як Цар сприяв тому, щоб його послідовники були чистими морально та організаційно. Спершу поговорімо про духовне очищення, яке Ісус робив у видимий і невидимий спосіб. Це зміцнить нашу віру.

«Будьте чистими»

6. Як вказівки Єгови для єврейських вигнанців допомагають нам зрозуміти, що таке духовна чистота?

⁶ Що таке духовна чистота? Щоб відповісти на це запитання, розгляньмо слова, які Єгова промовив до єврейських вигнанців, котрі ось-ось мали вийти з Вавилону в VI сторіччі до н. е. (Прочитайте Ісаї 52:11). Вони мали повернутись у Єрусалим, аби відбудувати храм і відновити правдиве поклоніння (Езд. 1:2—4). Єгова хотів, аби його народ покинув усе, що було пов’язане з вавилонською релігією. Він дав їм такі вказівки: «не торкайтесь нічого нечистого», «вийдіть з нього» і «будьте чистими». Чисте поклоніння Єгові не мало бути опоганене фальшивим поклонінням. Який можна зробити висновок? Щоб бути духовно чистим, треба уникати всього, що пов’язано з вченнями і звичаями фальшивої релігії.

7. Через кого Ісус допомагав своїм послідовникам духовно очищатися?

⁷ Ісус, зразу після того як став Царем, подбав, щоб допомогти своїм послідовникам бути духовно чистими. Для цього в 1919 році він призначив групу людей, яку легко можна було розпізнати,— «вірного і розсудливого раба» (Матв. 24:45). До того року Дослідники Біблії вже очистилися від багатьох фальшивих релігійних вчень. Усе ж вони потребували подальшого духовного очищення. Через вірного раба Ісус поступово пояснював своїм послідовникам, які свята і звичаї треба полишити (Присл. 4:18). Розгляньмо кілька прикладів.

Чи повинні християни святкувати Різдво?

8. Що стосовно Різдва давно розуміли Дослідники Біблії, але чого вони не усвідомлювали до кінця?

⁸ Дослідники Біблії давно розуміли, що Різдво має язичницьке коріння і що Ісус насправді не народився 25 грудня (або 7 січня). У «Сіонській Вартовій башті» за грудень 1881 року було сказано: «Мільйони людей прийшли до церкви з язичництва. Але зміна стосувалась лише назви, бо язичницькі священики стали християнськими, а язичницькі свята отримали християнські назви, одне з яких — Різдво». У 1883 році в статті «Коли родився Ісус?» пояснювалось, що Ісус насправді народився десь на початку жовтняc. Попри це Дослідники Біблії на той час не бачили необхідності в тому, аби припинити святкування Різдва. Його відзначала навіть родина Бруклінського Бетелю. І лише після 1926 року почалися зміни. Які саме?

9. Що зрозуміли Дослідники Біблії стосовно Різдва?

⁹ Після ретельного та уважного дослідження Різдва, Дослідники Біблії збагнули, що його походження і пов’язані з ним звичаї насправді ганьблять Бога. Журнал «Золотий вік» за 14 грудня 1927 року у статті «Походження Різдва» говорив, що Різдво є поганським святом, яке зосереджене на тілесних задоволеннях і втіхах та пов’язане з ідолопоклонством. У статті було чітко пояснено, що Ісус не наказував святкувати Різдво. У зв’язку з цим робився такий висновок: «Те, що світ, плоть і Диявол зацікавлені у збереженні цієї традиції... дає остаточну і чітку підставу не святкувати Різдва тим, хто цілковито присвятив себе служінню Єгові». Не дивно, що родина Бетелю не відзначала Різдва ні у грудні того року, ні в подальші роки.

10. а) Яке чітке викриття Різдвяних святкувань пролунало у грудні 1928 року? (Дивіться також «Походження Різдва і його значення»). б) Як Божий народ застерігали від інших свят і звичаїв, котрих слід було уникати? (Дивіться «Правда про інші свята і звичаї»).

¹⁰ Наступного року Дослідники Біблії почули ще чіткіші пояснення щодо Різдва. Брат Річард Барбер, який служив у всесвітньому центрі, 12 грудня 1928 року виголосив по радіо промову, яка викривала язичницьке походження цього свята. Як Божий народ сприйняв таку вказівку з усесвітнього центру? Брат Чарлз Брендлін пригадував, як він з сім’єю перестав святкувати Різдво: «Чи ми жалкували за тим, що покинули цей поганський звичай? Аж ніяк... Це було ніби зняти із себе брудний одяг і викинути його геть». Щось подібне відчував брат Генрі Кантвелл, який пізніше служив роз’їзним наглядачем: «Ми раділи, що мали змогу відмовитись від цього свята і тим показати свою любов до Єгови». Віддані Христові послідовники охоче робили необхідні зміни і цуралися святкувань, які походили від фальшивої релігіїd (Ів. 15:19; 17:14).

11. Як ми можемо виявляти, що підтримуємо Месіанського Царя?

¹¹ Ті вірні Дослідники Біблії залишили нам чудовий приклад для наслідування. Тому варто себе запитати: «Як я ставлюсь до вказівок від вірного раба? Чи приймаю їх із вдячністю і чи застосовую їх?» Своїм охочим послухом ми показуємо, що підтримуємо Месіанського Царя, який через вірного раба роздає своєчасну духовну поживу (Дії 16:4, 5).

Чи належить християнам використовувати у поклонінні хрест?

12. Як Дослідники Біблії ставились до символу хреста впродовж багатьох років?

¹² Протягом багатьох років Дослідники Біблії вважали хрест підхожим символом християнства. Вони не вірили, що треба поклонятись хресту, адже розуміли, що неправильно займатись ідолопоклонством (1 Кор. 10:14; 1 Ів. 5:21). Ще в 1883 році «Вартова башта» недвозначно пояснювала, що «всіляке ідолопоклонство — це мерзота для Бога». Все ж на початках Дослідники Біблії не бачили нічого поганого в тому, щоб, коли доречно, використовувати хрест. Приміром, вони з гордістю носили значки з хрестом у короні, які були для них розпізнавальним знаком. Тоді Дослідники вважали це символом того, що коли залишаться вірними до смерті, то отримають корону (вінок) життя. Від 1891 року цей символ, хрест у короні, з’являвся на обкладинці «Вартової башти».

13. Які пояснення щодо використання хреста отримали Ісусові послідовники? (Дивіться також «Поступове прояснення щодо використання хреста»).

¹³ Дослідники Біблії дуже любили символ хреста в короні. Але, починаючи з кінця 1920-х років, вони поступово стали більше розуміти, що хрест використовувати недоречно. У Детройті (штат Мічиган, США) 1928 року проходив конгрес. Брат Грант Сьютер, який свого часу служив членом Керівного органу, пригадував: «На тому конгресі було пояснено, що символ хреста в короні є не тільки непотрібний, але й небажаний». У наступні роки було дано додаткові пояснення щодо хреста. Стало зрозумілим, що хрест не повинен використовуватись у духовно чистому поклонінні.

14. Як Божі служителі сприйняли поступове уточнення погляду на хрест?

¹⁴ Як Божі служителі сприймали поступове уточнення погляду на хрест? Чи продовжували триматися символу хреста в короні, який для них був таким дорогим? Багаторічна служителька Єгови Лела Робертс пригадувала: «Як тільки ми зрозуміли, що́ насправді символізує хрест, то одразу від нього відмовились». Інша вірна сестра, Урсула Серенко, ось як висловила почуття багатьох тодішніх служителів: «Раніше ми дуже цінували те, що вважали символом смерті нашого Господа і нашої християнської відданості. Але тепер побачили, що це дійсно поганський символ. Згідно зі сказаним у Прислів’я 4:18, ми були вдячними, що наша стежка стала більш освітленою». Віддані Христові послідовники не бажали мати нічого спільного з опоганеними звичаями фальшивих релігій.

15, 16. Як ми показуємо, що прагнемо підтримувати чистоту на земних подвір’ях духовного храму Єгови?

¹⁵ Нині ми дотримуємось такого ж погляду. Ми визнаємо, що Христос через свого видимого представника, вірного і розсудливого раба, допомагає своїм послідовникам залишатись духовно чистими. Тож, коли ми отримуємо духовний харч з порадами і застереженнями щодо святкувань, обрядів та звичаїв, якими просякнута фальшива релігія, стараймось одразу слухняно застосовувати ці поради. Так само як брати і сестри, котрі жили на початках Христової присутності, ми рішуче прагнемо підтримувати чистоту на земних подвір’ях духовного храму Єгови.

¹⁶ Упродовж цих останніх днів Христос також діє невидимо, щоб оберігати збори Божого народу від тих, хто спричиняє духовне забруднення. Розгляньмо, як він це робить.

Відділення «неправедних від праведних»

17, 18. Що у прикладі про невід символізує: а) невід, який «закинули в море», б) збирання «усілякої риби», в) збирання «доброї риби в посудини», г) викидання «непридатної» риби?

¹⁷ Цар Ісус Христос пильно спостерігає за зборами Божих служителів по цілому світі. Не завжди очевидним для нас способом Христос разом з ангелами проводить працю відділення. Ісус описав цю працю у прикладі про невід. (Прочитайте Матвія 13:47—50). Як розуміти цей приклад?

¹⁸ Невід «закинули в море». Невід символізує проповідування про Царство, яке виконується у «морі» людства. Збирають «усіляку рибу». Добра новина приваблює усіляких людей: тих, хто робить конкретні кроки, аби стати правдивим християнином, і багато тих, хто спершу виявляє зацікавлення, але зрештою не приєднується до правдивих поклонниківe. Збирають «добру рибу в посудини». Щиросердних людей збирають у збори, які є наче посудини, де ці люди беруть участь у чистому поклонінні Єгові. Викидають «непридатну» рибу. Протягом останніх днів Христос і його ангели відділяють «неправедних від праведних»f. У результаті цього люди, які не мають праведного стану серця, тобто ті, хто, ймовірно, не хоче покинути фальшиві вірування і звичаї, не матимуть можливості згубно впливати на збірg.

19. Як на вас впливає знання того, що́ зробив Христос заради чистоти Божого народу і чистого поклоніння?

¹⁹ Як же підбадьорює знання про те, що наш Цар, Ісус Христос, захищає своїх підданих! Також нам додає наснаги те, що він обстоює правдиве поклоніння і дбає про правдивих поклонників так само ревно, як і в першому сторіччі, коли він очистив храм. Ми надзвичайно вдячні Ісусові, що він старанно захищає духовну чистоту Божого народу і чистоту правдивого поклоніння. Тож уникаймо всього, що пов’язане з фальшивою релігією! Так ми покажемо свою відданість Цареві та його Царству.

1. Яку величну картину бачив Єзекіїль?

ЩО, ЯКБИ ви побачили те, що бачив Єзекіїль майже 2500 років тому? Уявіть собі, як ви підходите до велетенського, осяйного храмового комплексу. Це дивовижне місце вам показує могутній ангел. Ви проходите сім сходинок і потрапляєте в одну з трьох брам. Ці брами вас просто приголомшують, адже вони здіймаються на висоту близько 30 метрів! У притворі ви бачите кімнати для вартових. Колони майстерно оздоблені зображеннями пальм (Єзек. 40:1—4, 10, 14, 16, 22; 41:20).

2. а) Що символізує видіння храму? (Дивіться також примітку). б) Що символізують частини входу і чого ми з цього вчимося?

² Це — видіння духовного храму. Єзекіїль зобразив його так детально, що цей опис займає дев’ять розділів його пророчої книги — від 40-го до 48-го розділу. Храм символізує устрій Єгови для чистого поклоніння. Кожна його деталь пов’язана з нашим поклонінням у теперішні останні дніa. Символом чого є величні брами? Вони нагадують, що той, хто входить в устрій для правдивого поклоніння, має підтримувати Божу велич і жити за його праведними нормами. Крім того, пальми підкреслюють подібну думку, адже в Біблії вони інколи символізують праведність (Пс. 92:12). А на що вказують кімнати для вартових? На те, що людину, котра не дотримується Божих норм, не допускають до чудового правдивого поклоніння, яке веде до життя (Єзек. 44:9).

3. Чому Христовим послідовникам треба постійно очищатися?

³ Як виконалось видіння Єзекіїля? З другого розділу цієї книжки ми довідалися, що Єгова через Христа від 1914 до першої половини 1919 року проводив очищення свого народу. Чи цього було достатньо? Ні. Упродовж ста років Христос і далі дбав про те, аби правдиві служителі дотримувались святих норм поведінки. Отже, його послідовники потребують постійного очищення. Чому? Тому що Христос вибирає своїх послідовників з цього морально зіпсованого світу, а Сатана постійно намагається затягнути їх назад у трясовину неморальності. (Прочитайте 2 Петра 2:20—22). Розгляньмо три сфери, в яких правдиві християни постійно очищаються. Спочатку ми обговоримо деякі норми моралі, потім — важливі заходи, які допомагають зберігати чистоту збору, і вкінці — сімейний устрій.

Моральне очищення впродовж років

4, 5. Якою тактикою вже давно послуговується Сатана і наскільки він у цьому успішний?

⁴ Народ Єгови завжди дуже дбав про дотримання норм моралі, про належну поведінку. Тому ми приймаємо стосовно цього щораз чіткіші вказівки. Розгляньмо приклади.

⁵ Статева неморальність. Єгова створив людей зі здатністю мати статеві стосунки, які в рамках подружжя є чистими і приємними. Сатані подобається спотворювати цей чудовий дар, перетворюючи його на щось нечисте. Цим він спокушає правдивих християн, аби вони втратили Боже схвалення. Диявол послуговувався такою тактикою за часів Валаама, що мало трагічні наслідки. Він вдається до цього ще більше за нашого часу (Чис. 25:1—3, 9; Об’яв. 2:14).

6. Яка обіцянка була надрукована у «Вартовій башті», як її використовували і чому згодом скасували? (Дивіться також примітку).

⁶ Щоб протидіяти цим спокусам Сатани, у «Вартовій башті» за 15 червня 1908 року було надруковано урочисту обіцянку з таким зобов’язанням: «Я за всякого часу та в усякому місці буду поводитися з особами протилежної статі наодинці так само, як і на людях»b. Ця обіцянка не була обов’язковою для всіх, усе ж багато хто її прийняв, а їхні імена були надруковані на сторінках «Сіонської Вартової башти». Через декілька років побачили, що ця обіцянка, хоча й була дієвою свого часу, поступово перетворилась на ритуал, тому її вирішили скасувати. Проте ніхто не скасовував високих моральних принципів, про які в ній ішлося.

7. Яку проблему обговорювала «Вартова башта» за 1935 рік і на яких нормах вона ще раз наголошувала?

⁷ Натиск Сатани дедалі посилювався. «Вартова башта» за 1 березня 1935 року відверто вказувала на щораз більшу проблему серед Божого народу. Дехто, очевидно, думав, ніби участь у проповідницькому служінні певною мірою звільняє його від дотримання Божих високих норм моралі в особистому житті. У статті говорилось: «Треба пам’ятати, що участь у проповідуванні — це не єдина вимога для християн. Свідки Єгови є Божими представниками, на яких лежить обов’язок належно представляти Єгову і його царство». Далі містились чіткі поради щодо шлюбу і статевої моралі, які допомагали Божому народові «утікати від статевої розпусти» (1 Кор. 6:18).

8. Чому «Вартова башта» неодноразово пояснювала грецьке слово, яке означає «статева неморальність»?

⁸ Протягом останніх десятиліть «Вартова башта» неодноразово пояснювала правильне визначення слова порнеіа, яке в Грецьких Писаннях перекладене як «статева розпуста». Це слово не стосується лише статевих зносин. Порнеіа має ширше значення і включає в себе різноманітні аморальні дії, які характерні для домів розпусти. Завдяки таким поясненням Христові послідовники були захищені від сучасної чуми цього світу — сексуальних збочень. (Прочитайте Ефесян 4:17—19).

9, 10. а) Яка проблема морального характеру висвітлювалась у «Вартовій башті» за 1935 рік? б) Який біблійний погляд на вживання алкоголю?

⁹ Зловживання алкоголем. У «Вартовій башті» за 1 березня 1935 року обговорювалась ще одна проблема морального характеру: «Також помічено, що дехто бере участь у польовому служінні та виконує інші обов’язки в організації, будучи напідпитку. Чи Писання містять щодо цього якісь застереження? Чи доречно, аби вживання вина впливало на наше служіння в Господній організації?»

¹⁰ Далі в статті розглядалось, як на основі Божого Слова мати врівноважений погляд на алкоголь. Біблія не засуджує поміркованого вживання вина чи інших алкогольних напоїв, але вона недвозначно засуджує пияцтво (Пс. 104:14, 15; 1 Кор. 6:9, 10). Щодо того, чи можна правдивим християнам брати участь у священному служінні, будучи під впливом алкоголю, вже давно зверталась увага на розповідь про Ааронових синів. Вони принесли на Божий жертовник недозволене приношення, за що Єгова покарав їх смертю. З подальшої розповіді можна зробити висновок, чому, очевидно, ті чоловіки вчинили недозволене, адже після того випадку Бог дав закон, який забороняв усім священикам вживати алкоголь під час виконання священних обов’язків (Лев. 10:1, 2, 8—11). Цього ж принципу дотримуються сучасні Божі служителі, тому вони стараються не перебувати під впливом алкоголю, коли виконують своє священне служіння.

11. Чому Божий народ щасливий, що отримує глибші пояснення стосовно алкоголізму?

¹¹ Ближче до нашого часу Христові послідовники отримували глибші пояснення щодо алкоголізму — постійного зловживання алкоголем, яке викликає залежність. Завдяки своєчасній духовній поживі багато хто подолав таку залежність і відновив контроль над своїм життям. Інші змогли взагалі оминути цю пастку. Ми не хочемо через алкоголь втрачати людську гідність, свої сім’ї, а понад усе — честь брати участь у правдивому поклонінні Єгові.

12. Як Христові служителі ще перед початком останніх днів ставились до вживання тютюну?

¹² Вживання тютюну. Христові служителі ще перед початком останніх днів негативно ставились до вживання тютюну. Брат Чарльз Капен пригадував, як наприкінці XIX сторіччя, коли йому було 13 років, уперше зустрівся з Чарлзом Расселом. Брат Капен і три його брати стояли на сходах Біблійного дому в Аллегейні, штат Пенсильванія. Проходячи повз них, Рассел запитав: «Хлопці, ви курите? Відчуваю запах тютюнового диму». Вони запевнили його, що зовсім не палили. Зі слів Рассела вони чітко зрозуміли, як він ставиться до вживання тютюну. У «Вартовій башті» за 1 серпня 1895 року брат Рассел звернув увагу на 2 Коринфян 7:1: «Я не бачу, як вживання тютюну у будь-якому виді може бути на славу Богові чи на користь самому християнину... Важко собі уявити нашого Господа, від якого тхне цигарковим димом чи який бере до своїх уст щось нечисте».

13. Яке пояснення прийшло 1973 року?

¹³ У 1935 році «Вартова башта» назвала тютюн «мерзенним бур’яном» і пояснила, що той, хто жує чи курить його, не може бути членом бетелівської родини або служити у Божій організації піонером чи виконувати роз’їзне служіння. А 1973 року прийшло додаткове уточнення. Тоді «Вартова башта» за 1 червня пояснила, що жоден Свідок Єгови не може мати добру репутацію у зборі, якщо в нього є ця смертельна, брудна звичка, яка свідчить про брак любові. Той, хто не хотів відмовитись від тютюну, був виключенийc. Отже, Христос здійснив ще один важливий крок заради очищення своїх послідовників.

14. Який погляд Єгови на використання крові і як переливання крові стало поширеною практикою?

¹⁴ Неправильне використання крові. Ще за днів Ноя Бог сказав, що не можна вживати крові. Він ще раз підкреслив цю вимогу в Законі, який дав ізраїльському народові. Те саме було наказано християнському зборові, який мав «стримуватися... від крові» (Дії 15:20, 29; Бут. 9:4; Лев. 7:26). Не дивно, що Сатана за наших часів знайшов спосіб, як змушувати багатьох порушувати цей Божий наказ. У XIX сторіччі лікарі експериментували з переливанням крові, і ця практика стала особливо поширеною після відкриття груп крові. У 1937 році кров почали збирати і зберігати в так званих сховищах крові та плазми. Також великий поштовх переливанню крові дала Друга світова війна. Невдовзі переливання набуло популярності по цілому світі.

15, 16. а) Яку позицію зайняли Свідки Єгови щодо переливання крові? б) Яку допомогу отримують Христові послідовники в питанні переливання крові та безкровної медицини і з якими результатами?

¹⁵ Вже 1944 року «Вартова башта» говорила, що переливати кров — це майже те саме, що й їсти її. Наступного року цей біблійний погляд було уточнено та утверджено. До 1951 року надрукували перелік запитань і відповідей, які мали допомагати Божому народові пояснювати лікарям свою позицію. По цілому світі вірні Христові послідовники відважно обстоювали свій погляд на кров і через це часто ставали об’єктом висміювань, неприязні й навіть переслідувань. Але Ісус і далі давав своїй організації необхідну підтримку. Були опубліковані статті та брошури з відповідною і детальною інформацією.

¹⁶ У 1979 році деякі старійшини почали відвідувати лікарні, аби пояснювати лікарям нашу позицію щодо крові, ознайомлювати їх з біблійною підставою для неї та доступними альтернативами переливанню. У 1980 році старійшини з 39 міст США отримали спеціальне навчання стосовно такого виду служіння. Згодом Керівний орган схвалив утворення по всьому світі комітетів зв’язку з лікарнями. Чи ці зусилля принесли плоди? Звичайно, що так. Нині десятки тисяч медичних працівників — терапевтів, хірургів та анестезіологів — охоче лікують пацієнтів, які є Свідками Єгови. Ті лікарі виявляють повагу до права вибору, що стосується безкровного лікування. Дедалі більше лікарень пропонують безкровне лікування, а дехто навіть вважає це вищою нормою медичної допомоги. Наскільки ж нас вражає те, як Ісус захищає своїх послідовників від сатанинських спроб їх занечистити! (Прочитайте Ефесян 5:25—27).

17. Як ми покажемо свою вдячність за те, що Христос очищає своїх послідовників?

¹⁷ Варто запитати себе: «Чи ми цінуємо те, як Христос очищає своїх послідовників і навчає їх дотримуватись Божих високих принципів моралі?» Не забуваймо, що Сатана з усіх сил намагається підірвати нашу повагу до норм Єгови і цим віддалити нас від Бога й Ісуса. З огляду на такий тиск організація Єгови з любов’ю постійно дає нам застереження і нагадування щодо морального зіпсуття цього світу. Будьмо завжди пильними, охоче приймаймо цінні поради від організації Єгови і слухаймось їх (Присл. 19:20).

Захист збору від ганьби

18. Яке чітке нагадування міститься у видінні Єзекіїля щодо тих, хто свідомо повстає проти Божих норм?

¹⁸ Друга сфера, в якій Божий народ дотримується моральної чистоти,— це підтримування чистоти у зборі. На жаль, не всі, хто прийняв Божі норми поведінки та присвятився Богові, і далі віддано тримаються цього рішення. У декого зрештою змінюється стан серця, і він свідомо повстає проти норм, яких раніше дотримувався. Як бути з такими людьми? Відповідь на це запитання можна знайти у видінні Єзекіїля, яке ми обговорювали на початку статті. Там були величні брами, а також кімнати для вартових. Вартові мали пильнувати храм, не впускаючи до нього «чужинців з необрізаним серцем» (Єзек. 44:9). Це — чітке нагадування, що чисте поклоніння є винятковою честю, яку мають лише ті, хто прагне жити згідно з Божими чистими нормами поведінки. Подібно і честь служити разом з іншими правдивими християнами дається не всім.

19, 20. а) Як Христос поступово допомагав своїм послідовникам вдосконалити розгляд судових справ? б) Які три підстави того, чому зі збору виключають нерозкаяних грішників?

¹⁹ Ще 1892 року «Вартова башта» писала: «Ми маємо обов’язок виключати (як християн) тих, хто прямо чи непрямо відкидає Христову викупну жертву, яку він дав [як відповідну ціну] за всіх». (Прочитайте 2 Івана 10). У 1904 році книжка «Нове створіння» пояснювала, що людина, котра вперто тримається неправильної поведінки, становить реальну загрозу для чистоти збору. В ті роки весь збір брав участь у «церковних судах», на яких розглядались питання серйозності гріха членів збору. Однак такі розгляди відбувались дуже рідко. Згодом, 1944 року, у «Вартовій башті» було вказано, що ці справи можуть вирішувати лише відповідальні брати. А 1952 року «Вартова башта» описувала, яким, згідно з Біблією, має бути порядок розгляду судових справ. У журналі також було пояснено, що нерозкаяних грішників виключають передусім для того, аби захистити чистоту збору.

²⁰ Упродовж останніх десятиліть Христос допомагав своїм послідовникам уточнювати і поглиблювати розуміння того, як вирішувати справи, пов’язані зі серйозним гріхом. Християнських старійшин ретельно навчають розглядати судові справи так, щоб це узгоджувалося з поглядом Єгови, і при цьому поєднувати між собою справедливість та милосердя. Тепер ми розуміємо принаймні три підстави того, чому зі збору виключають нерозкаяних грішників: 1) щоб не стягнути докір на ім’я Єгови, 2) щоб захистити збір від руйнівного впливу серйозного гріха і 3) щоб спонукати грішника розкаятись, якщо це можливо.

21. Чому розпорядок щодо виключення є благословенням для Божого народу?

²¹ Безперечно, розпорядок щодо виключення є благословенням для сучасних послідовників Христа. У стародавньому Ізраїлі грішники часто ставали причиною зіпсуття цілого народу, через що навіть зменшувалась кількість тих, хто любив Єгову і прагнув поводитись правильно. Тому ізраїльський народ часто стягував докір на ім’я Єгови та втрачав його схвалення (Єрем. 7:23—28). Але сьогодні до народу Єгови належать духовні чоловіки і жінки. Оскільки ми виключаємо зі збору закоренілих грішників, вони не можуть стати зброєю в руках Сатани, аби ще більше нашкодити зборові та опоганити наше чисте становище. Завдяки цьому їхній вплив зводиться до мінімуму, а ми, як група, зберігаємо впевненість у Божій ласці. Пам’ятаймо обіцянку Єгови: «Жодна зброя, зроблена проти тебе, не матиме успіху» (Ісаї 54:17). Чи ми віддано підтримуємо старійшин, на яких лежить велика відповідальність розглядати судові справи?

Звеличення Єгови, якому кожна родина завдячує своїм ім’ям

22, 23. Чому ми вдячні співхристиянам, котрі жили на початку XX сторіччя, але що свідчить про те, що їм певною мірою бракувало врівноваженості?

²² Шлюб і сімейне життя — це третя сфера, в якій Христові послідовники отримують благословення завдяки щораз чіткішому розумінню правди. Чи наш погляд на сімейний устрій змінювався протягом років? Так. Наприклад, коли ми читаємо про Божих служителів, котрі жили на початку XX сторіччя, то нас вражає їхній саможертовний дух. Ми дуже вдячні за те, що вони ставили священне служіння на перше місце у своєму житті. Водночас можна легко побачити, що їм певною мірою бракувало врівноваженості. У чому саме?

²³ Тоді брати нерідко вирушали у проповідницьке служіння або роз’їзну працю далеко від дому і на багато місяців. Заклики не одружуватися були більш категоричними, ніж у Біблії, а про те, як зміцняти християнське подружжя, згадували нечасто. Чи нині серед нас також поширені подібні погляди на шлюб? Ні.

24. Як Христос допомагав своїм вірним послідовникам мати більш врівноважений погляд на шлюб і сім’ю?

²⁴ За нашого часу заради теократичних завдань не вимагається жертвувати виконанням сімейних обов’язків. (Прочитайте 1 Тимофія 5:8). Христос дбає про те, аби його вірні послідовники на землі постійно отримували дієві та зрівноважені біблійні поради щодо шлюбу і родинного життя (Еф. 3:14, 15). У 1978 році світ побачила книжка «Влаштовуйте своє сімейне життя щасливим». Через 18 років з’явилась книжка «Секрет сімейного щастя». Крім того, у «Вартовій башті» регулярно друкувалось чимало статей, що допомагали подружнім парам застосовувати біблійні принципи у сімейних стосунках.

25—27. Як упродовж років діти різного віку отримували дедалі більше порад і навчання від організації?

²⁵ А що сказати про нашу молодь? Упродовж років їхнім потребам приділялось щораз більше уваги. Організація Єгови видавала і продовжує видавати для дітей різного віку те, що їм потрібне. Спочатку це було наче невеликий струмок, а нині — повноводна річка. Приміром, у журналі «Золотий вік» з 1919 до 1921 року публікувалась рубрика «Юні дослідники Біблії». Крім того, у 1920 році вийшла брошура «Золотий вік: основні істини», а 1941 року — книжка «Діти». У 1970-х світ побачили книжки «Слухатися Великого Вчителя», «Використовуй свою молодість якнайкраще» і «Моя книга біблійних оповідань». А з 1982 року в «Пробудись!» почала виходити серія статей «Молоді люди запитують», на основі якої була укладена книжка «Запитання молодих людей. Практичні поради» (1989 рік).

²⁶ Нині ми маємо два томи «Запитання молодих людей», які відповідають потребам сучасної молоді, а серії статей для молоді публікуються на нашому веб-сайті jw.org. Крім того, існує книжка «Навчайся у Великого Вчителя». Наш веб-сайт містить багато матеріалу для молоді: картки з біблійними персонажами, біблійні заняття для старших і менших дітей, відео та біблійні історії в малюнках, а також рубрику «Вчуся з Біблії» для дітей віком до трьох років. Безперечно, Христове ставлення до дітей не змінилось відтоді, як він, будучи на землі у першому сторіччі, пригортав їх до себе (Марка 10:13—16). Він хоче, аби молоді люди, які є серед нас, відчували, що їх люблять, і мали поживний духовний харч.

²⁷ Ісус також бажає захищати дітей від будь-якої шкоди. Цей морально зіпсований світ дедалі більше деградує, у ньому шириться, мов чума, сексуальна наруга над дітьми. Тому батьки отримують чіткі та прямі вказівки щодо того, як оберігати своїх дітей від цієї заразиd.

28. а) Згідно з Єзекіїлевим видінням храму, що вимагається від тих, хто хоче брати участь у чистому поклонінні? б) Що ви рішуче постановили?

²⁸ Як же приємно знати, що Христос продовжує очищати своїх послідовників! Він навчає їх поважати високі моральні норми Єгови та керуватися ними у своєму житті. Згадаймо про храм з Єзекіїлевого видіння і про те, який величний вхід мав храм. Він — не буквальне місце, а духовне. Але наскільки реальний для нас цей храм? Ми входимо до нього не лише тоді, коли йдемо в Зал Царства, розгортаємо Біблію чи натискаємо дверний дзвінок у служінні. Усе це є тим, що можна побачити очима або відчути на дотик, і таке може робити навіть лицемірна людина, не входячи до храму Єгови. Проте якщо ми все це виконуємо і до того ж дотримуємося Божих високих норм моралі та зі щирих спонук беремо участь у чистому поклонінні, то ми дійсно перебуваємо і служимо в найсвятішому місці — устрої Єгови для чистого поклоніння. Отже, завжди цінуймо цю надзвичайну честь і з усіх сил намагаймось відображати святість Єгови, підтримуючи його праведні норми!

1, 2. Як змінилась «Сіонська Вартова башта» в січні 1895 року і як це сприйняли брати?

КОЛИ Джон Боне, ревний Дослідник Біблії, отримав свій примірник «Сіонської Вартової башти» за січень 1895 року, то був просто в захваті. Обкладинка мала нове привабливе оформлення — малюнок маяка посеред розбурханого моря, світло якого пробивається крізь темряву ночі. Заголовок оголошення щодо зміни в оформленні журналу звучав так: «Наш оновлений вигляд».

² Брат Боне в листі до брата Рассела написав: «Яке чудове оформлення БАШТИ. Виглядає гарно». Інший вірний Дослідник Біблії, брат Джон Браун, про цю обкладинку відгукнувся так: «Дуже приваблива. Основа башти стоїть непохитно, а об неї розбиваються хвилі та шторми». То була далеко не єдина зміна, яку побачили наші брати того року. У листопаді вони довідались про ще одну важливу зміну, і вона знову була пов’язана з розбурханим морем.

3, 4. Яку проблему обговорювала «Вартова башта» за 15 листопада 1895 року і про яку докорінну зміну було повідомлено?

³ У великій статті за 15 листопада 1895 року обговорювалась серйозна проблема: розбурхані хвилі неспокою загрожували миру товариства, тобто організації Дослідників Біблії. Брати щораз більше сперечалися про те, хто має бути провідником у їхньому зборі. Вони мусили позбутися духу суперництва, який призводив до поділень. Аби допомогти їм, у статті наводилось порівняння організації з кораблем. Далі відкрито говорилося, що ті, хто бере провід в організації, яка нагадує корабель, не змогли приготувати її до штормів. Що в такому разі треба зробити?

⁴ Стаття пояснювала, що здібний капітан дбає, аби корабель був оснащений усім необхідним для порятунку життя, а команда вміла задраїти всі люки, коли прийде шторм. Так само й ті, хто бере провід в організації, повинні дбати, аби всі збори були приготовлені до навали штормів. У зв’язку з цим стаття повідомляла про докорінну зміну, а саме: негайно запровадити розпорядок «обирати старійшин з-поміж себе (членів церкви)», які б «наглядали за отарою» (Дії 20:28).

5. а) Чому розпорядок стосовно старійшин був своєчасним кроком? б) Які запитання ми розглянемо?

⁵ Так було вперше запроваджено розпорядок стосовно старійшин, що стало важливим кроком в організації чіткої структури збору. Це допомогло нашим братам орієнтуватися серед бурхливих хвиль, які здійнялися за часу Першої світової війни. У наступні десятиліття подальші організаційні зміни помогли Божому народові ліпше підготуватися до служіння Єгові. Яке пророцтво передбачало таке вдосконалення? Які зміни ви бачили на власні очі? Як вони на вас вплинули?

«Я призначу мир твоїм наглядачем»

6, 7. а) Чого стосуються слова з Ісаї 60:17? б) На що вказують слова «наглядач» і «начальник»?

⁶ Як ми побачили в 9-му розділі, Ісая пророкував, що Єгова поблагословить свій народ кількісним ростом (Ісаї 60:22). Проте Єгова обіцяв зробити ще дещо. У тому ж пророцтві він каже: «Замість міді впроваджу я золото, замість заліза — срібло, замість дерева — мідь і замість каміння — залізо. Я призначу мир твоїм наглядачем, а праведність — твоїм начальником» (Ісаї 60:17). Що означає це пророцтво? Як воно стосується нас?

⁷ У цьому пророцтві сказано, що один матеріал замінюється іншим. Але це заміна не поганого на добре, а доброго на ліпше. Заміна міді золотом — це поліпшення, і те саме стосується інших згаданих тут матеріалів. Так Єгова передрік, що стан його народу буде поліпшуватися крок за кроком. Про яке поліпшення ідеться? Згадавши про «наглядача» і «начальника», Єгова показав, що поступове поліпшення стосується того, як про його народ дбатимуть і як він буде організований.

8. а) Хто впроваджує зміни, про які йдеться у пророцтві Ісаї? б) Як на нас впливають такі поліпшення? (Також дивіться «Він смиренно прийняв виправлення»).

⁸ Хто впроваджує ці організаційні зміни? Єгова каже: «Впроваджу я золото... Я призначу мир». Тобто зміни в організації збору відбуваються не завдяки людським зусиллям, а це робить Єгова. Відтоді як Ісус став Царем, Єгова робить такі зміни через свого Сина. Як на нас впливають ці зміни? У тому ж вірші сказано, що поліпшення приносять «мир» і «праведність». Якщо ми приймаємо Божий провід та робимо відповідні зміни, то серед нас панує мир, а любов до праведності спонукує нас служити Єгові, якого апостол Павло назвав «Богом миру» (Філ. 4:9).

9. Що є справжньою основою порядку та єдності у зборах і чому?

⁹ Павло також писав, що Єгова «є Богом не безладу, а миру» (1 Кор. 14:33). Зауважте, що апостол не протиставляє безлад порядкові, а протиставляє його миру. Чому? Бо порядок не завжди пов’язаний з мирними умовами. Ось приклад. Група солдатів іде шеренгою на лінію фронту, але їхня організованість викликана війною, а не миром. Тож ми як християни мусимо пам’ятати важливий факт: усякий порядок і організованість, в основі яких не лежить мир, рано чи пізно розпадуться. На противагу цьому Божий мир веде до тривалого порядку. Які ж ми вдячні, що нашу організацію веде і поліпшує «Бог, який дає мир»! (Рим. 15:33). Божий мир є основою порядку, який сприяє добру, та основою щирої єдності, яку ми маємо в наших зборах по цілому світі і яку так цінуємо (Пс. 29:11).

10. а) Які зміни відбувались у нашій організації протягом перших десятиліть її існування? (Дивіться «Як покращувався спосіб нагляду»). б) Які запитання ми розглянемо?

¹⁰ Супровідна інформація «Як покращувався спосіб нагляду» ознайомлює нас з організаційними змінами, які відбувались протягом перших десятиліть існування нашої організації. Але які зміни Єгова здійснював через Царя, замінюючи мідь золотом? Як такі зміни у нагляді над організацією скріпляли мир і єдність зборів по цілому світі? І як це допомагає особисто вам служити «Богові миру»?

Як Христос керує збором

11. а) До якої зміни в нашому розумінні призвело глибше дослідження Святого Письма? б) На що були рішуче налаштовані брати з Керівного органу?

¹¹ Від 1964 до 1971 року Керівний орган здійснював нагляд над працею ретельного і розлогого дослідження Біблії. Серед досліджуваних тем було те, як діяв християнський збір у першому сторіччіa. Стосовно організаційного устрою брати довідалися, що тоді нагляд у зборах здійснювала рада старійшин, а не лише один старійшина, тобто наглядач. (Прочитайте Філіппійців 1:1; 1 Тимофія 4:14). Коли відкрилося розуміння цієї істини, брати з Керівного органу усвідомили, що їхній Цар, Ісус, скеровує їх до певних змін в устрої організації Божого народу. Тож ті брати були рішуче налаштовані прийняти від Царя таке пояснення. Вони негайно впровадили зміни в організації, щоб це точніше узгоджувалося з розпорядком щодо старійшин, викладеним у Святому Письмі. Чого стосувались зміни, які були зроблені на початку 1970-х років?

12. а) Яка зміна відбулась у Керівному органі? б) Як нині організовано Керівний орган? (Дивіться «Як Керівний орган дбає про справи Царства»).

¹² Перша зміна стосувалась Керівного органу. До того часу ця група помазаних братів складалася із семи членів ради директорів «Пенсильванського біблійного і трактатного товариства “Вартова башта”». Проте з 1971 року склад Керівного органу збільшили з 7 до 11 осіб, які необов’язково були членами ради директорів. Крім того, брати з Керівного органу стали вважатися рівними між собою і почав діяти новий розпорядок — щороку згідно з алфавітним порядком змінювався головуючий.

13. а) Який розпорядок діяв упродовж 40 років? б) Що зробив Керівний орган у 1972 році?

¹³ Наступна зміна стосувалася кожного збору. Від 1932 до 1972 року нагляд у зборі здійснював переважно один брат. До 1936 року такого призначеного брата називали керівником служіння, потім — слугою громади, далі — слугою збору і зрештою — наглядачем збору. Він старанно дбав про духовність отари. Зазвичай наглядач збору приймав рішення, які стосувалися діяльності збору, не радячись з іншими служителями у зборі. Проте в 1972 році Керівний орган приготував основу для дуже суттєвої зміни. Чого вона стосувалася?

14. а) Який новий розпорядок почав діяти з 1 жовтня 1972 року? б) Як координатори рад старійшин застосовують пораду з Філіппійців 2:3?

¹⁴ Відтоді у зборі вже служив не один старійшина, який був наглядачем збору, а теократично призначалися служити старійшинами інші брати, котрі відповідали біблійним вимогам. Разом вони утворювали раду старійшин, яка здійснювала нагляд над місцевим збором. Цей новий розпорядок почав діяти з 1 жовтня 1972 року. Тепер координатор ради старійшин не вважає себе головним над усіма; він «поводиться як менший» (Луки 9:48). Такі смиренні брати є справжнім благословенням для всесвітнього братства (Філ. 2:3).

15. а) Які плоди приніс розпорядок щодо ради старійшин? б) У чому виявилась мудрість нашого Царя?

¹⁵ Розпорядок щодо поділу обов’язків серед членів ради старійшин дуже посприяв діяльності зборів. Розгляньмо три сфери, в яких цей розпорядок став благословенням. По-перше, і найголовніше, це допомагає всім старійшинам, хоч би які обов’язки вони виконували у зборі, завжди пам’ятати, що дійсним Головою збору є Ісус (Еф. 5:23). По-друге, у Прислів’я 11:14 сказано: «Завдяки численності радників приходить успіх». Коли старійшини радяться між собою щодо справ, котрі сприяють духовності збору, і прислухаються до пропозицій один одного, то це допомагає їм приймати рішення, які є в гармонії з біблійними принципами (Присл. 27:17). Єгова благословляє такі рішення, і це сприяє успіху. По-третє, у зборах зростає кількість кваліфікованих старійшин, що дає змогу організації дбати про дедалі більші потреби у пастирях і наглядачах зборів (Ісаї 60:3—5). Зверніть увагу, кількість зборів по всьому світі зросла від понад 27 000 у 1971 році до більш ніж 113 000 у 2013 році. Тож ми бачимо, як наш Цар з мудрістю дбає про своїх служителів, даючи їм пастирів у відповідний час (Мих. 5:5).

Приклад для отари

16. а) Який обов’язок лежить на старійшинах? б) Як Дослідники Біблії розуміли Ісусів наказ «пасти овечок»?

¹⁶ Дослідники Біблії вже на початках розуміли, що старійшини мають обов’язок допомагати одновірцям залишатись вірними служителями Бога. (Прочитайте Галатів 6:10). В одній статті «Вартової башти» за 1908 рік розглядались Ісусові слова: «Паси моїх овечок» (Ів. 21:15—17). Стаття радила старійшинам: «Дуже важливо, аби Господнє доручення щодо отари мало чільне місце в наших серцях, аби ми високо цінували таке доручення, вважаючи, що годувати Христових послідовників та піклуватися про них — це велика честь». У 1925 році «Вартова башта» знову наголосила на важливості служіння пастирів. Вона нагадала їм: «Церква Бога є його власністю... і вони несуть відповідальність перед ним за те, як виконують це особливе служіння своїм братам».

17. Яку допомогу отримували старійшини, щоб бути досвідченими пастирями?

¹⁷ Як організація Єгови допомагала старійшинам перетворити свої пастирські вміння із «заліза» на «срібло»? Через спеціальне навчання. У 1959 році для наглядачів була вперше проведена Школа служіння Царству. Один урок був присвячений темі: «Виявляй особисту увагу іншим». Відповідальних братів заохочували «зробити розклад відвідування вісників у їхніх домівках». На уроці теж було показано кілька способів того, як пастирям робити такі візити більш підбадьорливими. У 1966 році програма Школи служіння Царству була дещо оновлена, зокрема проводився урок «Важливість пастирської праці». Головна думка цього уроку: ті, хто бере провід, «повинні з любов’ю дбати про Божу отару, не занедбуючи при цьому потреб своїх домашніх і свого проповідницького служіння». Упродовж останніх десятиліть проводилося чимало інших шкіл для старійшин. Які плоди принесло таке регулярне навчання від організації Єгови? Нині християнський збір має тисячі кваліфікованих братів, які служать духовними пастирями.

18. а) Яка важлива відповідальність лежить на старійшинах? б) Чому Єгова й Ісус люблять працьовитих старійшин?

¹⁸ Старійшини настановлені Єговою через нашого Царя, Ісуса, щоб виконувати важливе завдання. Яке саме? Вести Божих овечок у ці найскрутніші часи людської історії (Еф. 4:11, 12; 2 Тим. 3:1). Єгова й Ісус дуже люблять працьовитих старійшин, тому що ті брати слухаються біблійної настанови: «Пасіть доручену вам Божу отару... добровільно... з завзяттям... подаючи їй приклад» (1 Пет. 5:2, 3). Розгляньмо лише дві сфери, в яких християнські пастирі є прикладом для отари, і як це сприяє миру та радості у зборі.

Як старійшини пасуть Божу отару

19. Як на нас впливає співпраця зі старійшинами у служінні?

¹⁹ Перша сфера: старійшини співпрацюють із членами збору. У Біблії про Ісуса сказано: «Ісус пішов від міста до міста й від села до села, проповідуючи і звіщаючи добру новину про Боже Царство. З ним були дванадцятеро» (Луки 8:1). Подібно до того як Ісус проповідував разом зі своїми апостолами, старійшини за нашого часу працюють пліч-о-пліч зі своїми одновірцями у проповідуванні. Старійшини розуміють, що цим вони підтримують у зборі духовну атмосферу. Як члени збору відгукуються про таких старійшин? Сестра Жанін, якій уже за 80, каже: «Коли я йду в служіння зі старійшиною, то маю нагоду побалакати з ним і ближче познайомитися». Стевен, якому близько 35 років, розповідає: «Співпрацюючи зі старійшиною від дому до дому, я бачу, що він хоче мені допомогти. Допомога від нього додає мені радості».

20, 21. Як старійшини наслідують пастуха з Ісусового прикладу? Наведіть сучасний приклад. (Дивіться також «Плідні щотижневі відвідини»).

²⁰ Друга сфера: організація Єгови навчає старійшин дбати про тих, хто віддалився від збору (Євр. 12:12). Як старійшини повинні допомагати духовно слабим і як вони це роблять? Відповідь міститься в Ісусовому прикладі про пастуха і загублену овечку. (Прочитайте Луки 15:4—7). Коли пастух побачив, що овечка загубилась, то шукав її так, наче вона була в нього єдиною. Як старійшини наслідують приклад цього пастуха? Так само як загублена овечка цінна для пастуха, так і той, хто віддалився від Божого народу, є цінним для старійшин. Вони вважають духовно ослаблого християнина загубленою овечкою, а не пропащою людиною. До того ж, подібно як пастух іде «шукати загублену, аж поки не знайде її», старійшини так само виявляють ініціативу в тому, щоб знаходити духовно ослаблих і допомагати їм.

²¹ Що зробив пастух з Ісусового прикладу, коли знайшов овечку? Він делікатно підняв її, поклав «собі на плечі» та відніс назад до отари. Подібно роблять старійшини: їхні щиросердні й делікатні слова потіхи можуть підняти духовно ослаблу людину і допомогти їй повернутись до збору. Так було з Віктором, братом з Африки, який віддалився від збору. Він розповідає: «Упродовж восьми років, коли я був неактивним, старійшини постійно старались мені допомогти». Що зворушило його серце? «Одного разу,— пригадує Віктор,— старійшина, на ім’я Джон, з яким я навчався у Школі піонерського служіння, прийшов до мене, аби показати кілька фотографій, які він робив під час навчання. Вони нагадали про той чудовий час. Тож мені знову захотілось мати таку ж радість, яку я мав, коли служив Єгові». Так Джон допоміг Вікторові, і той невдовзі повернувся у збір. Тепер він знову служить піонером. Справді, турбота старійшин дуже сприяє нашій радостіb (2 Кор. 1:24).

Поліпшений нагляд сприяє єдності Божого народу

22. Як праведність і мир зміцнюють єдність збору? (Дивіться також «Ми були вражені»).

²² Як ми розглядали раніше, Єгова передрік, що серед його народу буде швидко зростати праведність і мир (Ісаї 60:17). І праведність, і мир зміцнюють єдність у зборах. Як? Пам’ятаймо, що «Бог,— один Єгова» (Повт. 6:4). Тож його норми праведності однакові для всіх зборів, хоч би в якій країні вони були. Божі норми добра і зла є одними, тобто єдиними для «усіх зборів святих» (1 Кор. 14:33). Тому процвітання збору можливе лише за умови чіткого дотримання Божих норм. А що сказати про мир? Наш Цар хоче, щоб у зборі був не просто мир, а щоб ми також були миротворцями (Матв. 5:9). Ось чому ми «намагаємося сприяти всьому тому, що веде до миру» (Рим. 14:19). Ми виявляємо ініціативу, коли треба залагодити непорозуміння, які час від часу серед нас виникають. Так ми сприяємо і миру, і єдності нашого збору (Ісаї 60:18).

23. Що панує сьогодні серед Божих служителів?

²³ Коли у «Вартовій башті» за листопад 1895 року було оголошено про запровадження устрою щодо старійшин, чимало відповідальних братів висловили свої щирі сподівання. Які саме? Вони прагнули, аби це організаційне нововведення допомогло Божому народові «швидко досягнути єдності у вірі», і молились про це. Оглядаючись на минулі десятиліття, ми бачимо, що поступові поліпшення у нагляді, які здійснював Єгова через нашого Царя, справді зміцнили нашу єдність у поклонінні (Пс. 99:4). Тому нині всі служителі Єгови по цілому світі радіють тим, що вони однодумні, що діють однаково і служать «Богові миру» пліч-о-пліч (2 Кор. 12:18; прочитайте Софонії 3:9).

1, 2. а) Що намагалися зробити релігійні лідери з проповідницькою працею і як на це зреагували апостоли? б) Чому апостоли не корилися забороні проповідувати?

МИНУВ лише тиждень після П’ятидесятниці 33 року н. е. Сатана вирішив, що це слушний момент напасти, аби знищити зовсім молодий християнський збір у Єрусалимі. Сатана негайно вплинув на релігійних провідників так, щоб вони заборонили проповідування про Царство. Але апостоли продовжували відважно проповідувати, і багато чоловіків та жінок «повірили в Господа» (Дії 4:18, 33; 5:14).

² Противники розсердились і завдали нового удару — ув’язнили всіх апостолів. Однак уночі ангел Єгови відчинив в’язничні двері, і зранку апостоли знову проповідували. Христових послідовників ще раз затримали та привели до правителів, які звинуватили їх у порушенні заборони проповідувати. На це апостоли сміливо заявили: «Ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей». Їхні слова так розлютили правителів, що вони захотіли «вбити апостолів». А втім, у той критичний момент Гамаліїл, шанований усіма вчитель Закону, застеріг: «Добре подумайте... Не чіпайте цих чоловіків, а ліпше залишіть їх у спокої». На диво, правителі послухались його і відпустили апостолів. Що далі робили ті вірні чоловіки? Вони продовжували відважно та «безупинно навчати й звіщати добру новину про Христа Ісуса» (Дії 5:17—21, 27—42; Присл. 21:1, 30).

3, 4. а) Який випробуваний метод Сатана використовує для нападу на Божий народ? б) Що ми розглянемо у цьому і в двох наступних розділах?

³ Ця судова справа у 33 році н. е. була першою, але далеко не останньою в довгому списку випадків, коли влада переслідувала християнський збір (Дії 4:5—8; 16:20; 17:6, 7). За нашого часу Сатана далі підштовхує противників правдивої релігії до того, щоб вони спонукували правителів забороняти нашу проповідницьку працю. Противники висувають різноманітні звинувачення, ніби Божий народ порушує закони. Одне з таких звинувачень полягає в тому, що ми є порушниками громадського порядку. Інші звинувачення такі: ми заколотники, ми спритні торгаші. У слушні моменти наші брати звертаються до судів, аби довести, що такі звинувачення фальшиві. Які результати це принесло? Як рішення судів, що були прийняті кілька десятиліть тому, впливають особисто на вас? Варто ознайомитися з деякими судовими справами і побачити, як вони досі допомагають «захищати і законно утверджувати добру новину» (Філ. 1:7).

⁴ У цьому розділі обговорюється те, як ми обороняли своє право вільно проповідувати. Два наступні розділи розповідають про кілька юридичних баталій, які допомогли нам і далі не належати світові та жити згідно з нормами Царства.

Порушники громадського порядку чи віддані прихильники Божого Царства?

5. Чому наприкінці 1930-х років арештовували проповідників Царства і що вирішили стосовно цього відповідальні брати?

⁵ Наприкінці 1930-х років посадовці багатьох міст і штатів у США намагалися змусити Свідків Єгови звертатись за дозволом або ліцензією на наше проповідницьке служіння. Проте брати не звертались за такими ліцензіями, адже всяку ліцензію можна скасувати. Крім того, брати вважали, що жоден уряд не має права перешкоджати виконанню Ісусового наказу, даного християнам,— проповідувати звістку про Царство (Марка 13:10). Як результат, сотні проповідників Царства були заарештовані. Тому ті, хто брав провід у нашій організації, вирішили звернутись до суду. Вони бажали довести, що держава накладала незаконні обмеження на право Свідків вільно сповідувати свою релігію. І ось 1938 року стався випадок, який привів до знаменного судового рішення.

6, 7. Який випадок стався з сім’єю Кантвелл?

⁶ Того року у вівторок зранку 26 квітня п’ять спеціальних піонерів вирушили на цілий день проповідувати в місті Нью-Гейвен (штат Коннектикут). Це були 60-літній брат Ньютон Кантвелл, його дружина Естер та їхні три сини — Генрі, Рассел і Джессі. Насправді вони були готові до того, що, можливо, затримаються там довше, ніж один день. Чому? Бо раніше їх кілька разів арештовували, і вони розуміли, що це може повторитися знову. Але такі побоювання не послабили їхньої рішучості проповідувати звістку про Царство. Вони приїхали у Нью-Гейвен двома машинами. За кермом першої, завантаженої біблійною літературою і портативними патефонами, сидів Ньютон, за кермом другої — його 22-літній син Генрі. Як вони й сподівались, уже через годину їх зупинила поліція.

⁷ Першим був заарештований 18-літній Рассел, далі — Ньютон та Естер. Їхній син Джессі, якому тоді було 16, звіддалік побачив, як поліція забрала його батьків і брата. Генрі проповідував в іншому кінці міста, тож Джессі залишився сам. Попри це він узяв патефон і продовжив своє служіння. Через якийсь час двоє католиків погодились послухати платівку з промовою брата Рутерфорда за назвою «Вороги». Слухаючи промову, вони не на жарт розізлились і хотіли вдарити Джессі, але він спокійно від них пішов. Невдовзі його зупинив полісмен, і Джессі теж опинився під вартою. Поліція висунула звинувачення брату Кантвеллу з синами, а сестрі Кантвелл — ні. Їх було взято на поруки і того ж дня звільнено.

8. Чому суд визнав Джессі Кантвелла винним у порушенні громадського порядку?

⁸ Через кілька місяців, у вересні 1938 року, родина Кантвелл постала перед судом першої інстанції у Нью-Гейвені. Ньютона, Рассела і Джессі звинуватили у тому, що вони випрошували пожертви, не маючи на це ліцензії. Попри апеляцію до Верховного суду штату Коннектикут Джессі визнали винним у порушенні громадського порядку. На якій підставі? Два католики, які слухали промову на платівці, засвідчили у суді, що вона ображала їхню релігію і дратувала їх. Щоб зняти ці звинувачення, відповідальні брати з нашої організації подали апеляцію до Верховного суду США — найвищої судової інстанції країни.

9, 10. а) Яке рішення виніс Верховний суд у справі родини Кантвелл? б) Чим та перемога важлива для нас?

⁹ Слухання почалось 29 березня 1940 року. Голова суду Чарльз Х’юз та вісім інших членів суду заслухали доводи, які представив брат Гейден Ковінґтон, юрист Свідків Єговиa. Коли головний прокурор штату Коннектикут виклав свої аргументи, аби довести, що Свідки порушували громадський спокій, один суддя запитав: «Чи правда, що коли Христос Ісус проповідував, то його слова сприймали негативно?» Головний прокурор відповів: «Так, і наскільки я пам’ятаю зі своєї Біблії, там також написано, що́ за це зробили з Ісусом». Дуже влучно було сказано! Таким способом головний прокурор мимоволі прирівняв Свідків до Ісуса, а державу — до тих, хто Ісуса звинувачував. Тож 20 травня 1940 року Верховний суд одноголосно виніс рішення на користь Свідків.

¹⁰ Чому це рішення стало таким важливим? Воно ще більше затвердило право Свідків Єгови вільно сповідувати свою релігію. Отож ні федеральна, ні місцева влада, ні уряд штату не мали права законом обмежувати релігійну свободу. Крім того, Верховний суд визнав, що Джессі своєю діяльністю «не... порушував громадський спокій та порядок». Рішення суду чітко підтвердило той факт, що Свідки Єгови не є порушниками громадського порядку. Для Божих служителів це стало визначною юридичною перемогою. А чим та перемога важлива для нас? Один юрист, який є Свідком, пояснює: «Право вільно сповідувати нашу релігію без страху перед несправедливими обмеженнями дозволяє нам, Свідкам Єгови, нині ділитися звісткою надії з людьми, котрі живуть у нашій місцевості».

Заколотники чи вісники правди?

11. Яку кампанію розгорнули наші брати в Канаді і чому?

¹¹ Протягом 1940-х років Свідки Єгови в Канаді зазнавали лютої протидії. Тому 1946 року, щоб оповістити громадськість про порушення державою права на свободу віросповідання, наші брати організували 16-денну кампанію з розповсюдження трактатів «Палаюча ненависть Квебеку до Бога й Христа й свободи — це ганьба цілої Канади». Це був 4-сторінковий трактат з детальним описом організованих духівництвом масових безпорядків. У ньому розповідалось про звірства поліції і напади юрби на Свідків Єгови в провінції Квебек. «Незаконні арешти свідків Єгови продовжуються,— говорилось у трактаті.— У Великому Монреалі зареєстровано приблизно 800 обвинувачень проти свідків Єгови».

12. а) Як противники зреагували на кампанію? б) У якому злочині звинувачували наших братів? (Дивіться також примітку).

¹² Прем’єр-міністр Квебеку, Моріс Дюплессі, який тісно співпрацював з римо-католицьким кардиналом Вільневом, гостро зреагував на кампанію та оголосив Свідкам «нещадну війну». Кількість судових переслідувань швидко подвоїлась і сягнула 1600. Одна піонерка пригадувала: «Поліція так часто нас заарештовувала, що ми перестали рахувати». Свідків, яких ловили під час розповсюдження трактатів, звинувачували як злочинців у поширенні «підривного наклепу»b.

13. Кого було першим звинувачено як заколотників і що постановив суд?

¹³ У 1947 році брат Еме́ Буше́ зі своїми дочками, 18-літньою Жізель та 11-літньою Люсіль, були першими, кого звинуватили як заколотників. Вони розповсюджували трактати «Палаюча ненависть Квебеку» неподалік від своєї ферми у пагористій околиці на південь від міста Квебек. Важко собі уявити, що ці вісники могли бути порушниками громадського порядку. Брат Буше́, смиренний і лагідний, спокійно працював на власній невеликій фермі та інколи приїздив до міста на своїй двоколісній бричці. Все ж його сім’я зазнала деяких знущань, про котрі йшлось у трактаті. Суддя суду першої інстанції, який ненавидів Свідків, відмовився прийняти доводи, що засвідчували невинність сім’ї Буше́. Навпаки, він зайняв позицію сторони обвинувачення, яка твердила, ніби трактат розбурхує ненависть, а значить Буше́ треба визнати винними. Тож суддя хотів, по суті, довести: говорити правду — це злочин! Еме́ і Жізель були визнані винними як заколотники, і навіть мала Люсіль провела два дні замкненою у камері. Брати подали апеляцію до Верховного суду Канади, найвищої судової інстанції країни, і суд погодився розглянути цю справу.

14. Як брати у Квебеку діяли упродовж років переслідувань?

¹⁴ А тим часом наші відважні брати і сестри у Квебеці продовжували проповідувати про Царство попри жорстокі та брутальні напади, і це нерідко приносило чудові результати. Так за чотири роки після кампанії, яка відбулась у 1946 році, кількість Свідків у Квебеку зросла від 300 до 1000 вісниківc.

15, 16. а) Яке рішення виніс Верховний суд Канади у справі сім’ї Буше́? б) Як ця перемога вплинула на братів та інших людей?

¹⁵ У червні 1950 року Верховний суд Канади в повному складі з дев’яти суддів розглянув справу Еме́ Буше́. Через шість місяців, 18 грудня, суд виніс рішення на нашу користь. Чому? Брат Ґлен Хау, юрист від Свідків, пояснив, що суд погодився з доводами захисту, згідно з якими «підривна діяльність» — це підбурення до насилля або заколоту проти уряду. Але трактат «не містив жодного підбурення, а отже, був законною формою свободи слова». Брат Хау додав: «Я на власні очі побачив, як Єгова подарував нам перемогу»d.

¹⁶ Рішення Верховного суду стало гучною перемогою Божого Царства! Воно скасувало підставу для всіх інших 122 справ, які чекали розгляду і стосувалися Свідків у Квебеку, також звинувачених у поширюванні підривного наклепу. Крім того, рішення суду означало, що громадяни Канади і Британської Співдружності тепер можуть вільно висловлювати свою стурбованість діями влади. А найважливіше те, що ця перемога зупинила напад церкви та уряду Квебеку на свободи Свідків Єговиe.

Торгаші чи ревні проповідники Божого Царства?

17. Як деякі уряди намагаються контролювати нашу проповідницьку діяльність?

¹⁷ Сучасні служителі Єгови, подібно до ранніх християн, «не торгують Божим словом». (Прочитайте 2 Коринфян 2:17). Все ж деякі уряди намагаються контролювати нашу християнську діяльність законами, які стосуються комерції. Розгляньмо дві судові справи щодо того, чи Свідки Єгови є торгашами, чи релігійними служителями.

18, 19. Як урядовці у Данії намагались обмежити проповідницьку працю?

¹⁸ Данія. 1 жовтня 1932 року набрав чинності закон, згідно з яким продавати друкований матеріал можна було, лише маючи ліцензію торговця. Проте наші брати не зверталися за отриманням такої ліцензії. Наступного дня п’ять вісників проповідували у місті Роскілле, що приблизно за 30 кілометрів на захід від столиці країни, Копенгагена. Під кінець дня брати побачили, що кудись подівся брат Август Легманн. З’ясувалося, що його заарештували за те, що він нібито продавав товар, не маючи відповідної ліцензії.

¹⁹ Август Легманн постав перед судом 19 грудня 1932 року. Він визнав, що заходив до людей і пропонував біблійну літературу, але заперечував, що її продавав. Суд першої інстанції погодився з ним, заявивши: «Відповідач... може себе фінансово забезпечувати; він не отримує і не має наміру отримувати жодних доходів від своєї діяльності, а навпаки, йде заради неї на фінансові витрати». Отже, підтримавши Свідків, суд постановив, що діяльність Легманна «не можна вважати торгівлею». Проте вороги Божого народу вперто хотіли обмежити проповідницьку працю в тій країні (Пс. 94:20). Тож прокурор подав апеляцію до Верховного суду. Як це сприйняли брати?

20. Яке рішення прийняв Верховний суд Данії і як це рішення вплинуло на братів?

²⁰ За тиждень до розгляду справи Верховним судом Свідки посилили свою проповідницьку діяльність. У вівторок 3 жовтня 1933 року суд оголосив своє рішення. Він підтримав рішення суду нижчої інстанції, що Август Легманн не порушував закону. Ця постанова означала, що Свідки можуть і далі вільно проповідувати. З вдячності Єгові за цю юридичну перемогу брати і сестри ще активніше взялися за проповідування. Від часу того судового рішення наші брати в Данії більше не стикалися з жодними обмеженнями з боку влади.

21, 22. Що постановив Верховний суд США у справі Мердока?

²¹ США. У неділю 25 лютого 1940 року піонер Роберт Мердок (молодший) і ще сім Свідків були заарештовані під час проповідування у місті Жаннетт, що біля Піттсбурга (штат Пенсильванія). Їх звинуватили в тому, що вони не купили ліцензії на розповсюдження літератури. Була подана апеляція до Верховного суду США, і суд її прийняв.

²² Верховний суд виніс рішення 3 травня 1943 року, і воно було на користь Свідків. Суд відхилив вимогу про отримання ліцензії, бо це «порушувало право, гарантоване Федеральною Конституцією». Також суд скасував постанову міста як таку, що «обмежує свободу преси та порушує право на свободу віросповідання». Суддя Вільям Дуґлас від імені більшості суддів про діяльність Свідків Єгови сказав: «Це не лише проповідування і не лише розповсюдження релігійної літератури. Це одне і друге. Така форма релігійної діяльності має право на захист... так само, як і богослужіння у церкві та проповіді з кафедри».

23. Чим судові перемоги 1943 року знаменні також для нас?

²³ Ця постанова Верховного суду стала визначною юридичною перемогою Божого народу і підтвердила, що насправді ми є християнськими служителями, а не торгашами. Того ж знаменного дня 1943 року Свідки Єгови виграли у Верховному суді 12 з 13 справ, у тому числі справу Мердока. Такі судові рішення стали могутнім прецедентом у пізніших судових справах, коли противники знову зазіхали на наше право проповідувати звістку про Царство в людних місцях і від дому до дому.

«Ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей»

24. Як ми діємо, коли уряд забороняє наше служіння?

²⁴ Служителям Єгови дуже приємно, коли уряди надають законне право вільно звіщати про Царство. Але коли уряд накладає заборону на нашу діяльність, ми змінюємо методи проповідування відповідно до обставин і продовжуємо виконувати своє служіння. Подібно до апостолів, «ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей» (Дії 5:29; Матв. 28:19, 20). Водночас ми звертаємось до судів з вимогою скасувати заборону нашої діяльності. Ось два приклади.

25, 26. Що змусило Свідків у Нікарагуа звернутися до Верховного суду і яким був результат?

²⁵ Нікарагуа. 19 листопада 1952 року Донован Менстерман, місіонер і служитель тамтешнього філіалу, прийшов до офісу Міграційної служби у столичному місті Манагуа. Йому наказали з’явитись до начальника офісу, капітана Арнольдо Гарсія. Капітан сказав Доновану, що всім Свідкам Єгови в Нікарагуа «заборонено проповідувати свої вчення і поширювати свою релігійну діяльність». Коли Донован попросив детальніших пояснень, капітан Гарсія заявив, що на своє служіння Свідки не мають дозволу від міністра уряду, до того ж їх звинувачують у тому, що вони комуністи. Хто висунув таке звинувачення? Духівництво римо-католицької церкви.

²⁶ Брат Менстерман одразу подав апеляцію у Міністерство державних справ і діяльності релігій, а також особисто президенту країни Анастасіо Сомоса Гарсія, але відповіді не було. Тож брати пристосувались до нових обставин. Вони зачинили Зали Царства, почали збиратися невеликими групами та перестали свідчити на вулицях. Попри це Свідки і далі проповідували про Царство. Разом з тим вони написали звернення до Верховного суду Нікарагуа з проханням зняти заборону. Багато газет писали про цю заборону і про звернення Свідків. Верховний суд погодився розглянути справу. І ось 19 червня 1953 року суд оголосив своє одноголосне рішення на користь Свідків Єгови. Суд визнав, що така заборона порушувала конституційні гарантії свободи самовираження, совісті та сповідування релігії. Суд також постановив, що ставлення нікарагуанського уряду до Свідків знову має стати таким, яким було раніше.

27. Чому всіх вразило рішення суду і кому брати дякували за цю перемогу?

²⁷ Нікарагуанці були вражені тим, що Верховний суд захистив Свідків. До того часу вплив служителів церкви був настільки сильним, що суд уникав конфліктів з ними. Також урядовці мали дуже велику владу, через що суд рідко виступав проти їхніх рішень. Наші брати зрозуміли, що цю перемогу вони здобули завдяки захисту свого Царя. Тож вони продовжували звіщати правду (Дії 1:8).

28, 29. Які події розгорталися в Заїрі у другій половині 1980-х років?

²⁸ Заїр. У середині 1980-х років у цій країні (тепер Демократична Республіка Конго) було близько 35 000 Свідків Єгови. Їхня кількість постійно зростала, тому, щоб задовольняти потреби поля, у філіалі почали зводити нові приміщення. У грудні 1985 року на стадіоні столичного міста Кіншаса провели міжнародний конгрес, на який прибули 32 000 делегатів з багатьох куточків світу. Однак після цього ставлення до служителів Єгови у цій країні почало змінюватися. Чому?

²⁹ Тоді в Заїрі служив місіонер з Квебеку (Канада) брат Марсель Фільто, який зазнав переслідувань за часу режиму Дюплессі. Марсель розповів: «12 березня 1986 року відповідальним братам вручили листа з повідомленням, що товариство Свідків Єгови в Заїрі визнано незаконним». Постанову про заборону підписав президент країни Мобуту Сесе Секо.

30. Яке важливе рішення мусив прийняти комітет філіалу і що було вирішено?

³⁰ Наступного дня державна радіостанція передала оголошення: «У Заїрі ми більше ніколи не почуємо про Свідків Єгови». Одразу почались переслідування. Були зруйновані Зали Царства, а брати зазнали пограбувань, арештів, ув’язнення і побиття. До в’язниць потрапляли навіть діти Свідків. 12 жовтня 1988 року уряд конфіскував наше майно, а Цивільна гвардія (військове формування) захопила філіал. Відповідальні брати подали апеляцію президентові Мобуту, але без результату. З огляду на це комітет філіалу мусив прийняти важливе рішення: звертатись до Верховного суду чи з цим варто зачекати? Тімоті Холмс, який тоді був місіонером і координатором комітету філіалу в Заїрі, пригадує: «Ми просили в Єгови мудрості та проводу». Все уважно зваживши, брати з комітету побачили, що ще не час звертатись до суду. Натомість вони зосередились на допомозі братам і на пошуку шляхів продовжувати нашу діяльність.

31, 32. Яке несподіване рішення прийняв Верховний суд Заїру і як це вплинуло на наших братів?

³¹ Минуло кілька років. Тиск на Свідків послабився, і в країні зросла повага до прав людини. Комітет філіалу дійшов висновку, що настав відповідний час подати апеляцію до Верховного суду Заїру. На диво, суд погодився розглянути цю справу. Тож 8 січня 1993 року, приблизно через сім років після підписання президентом указу про заборону нашої діяльності, суд постановив, що дії уряду проти Свідків Єгови були незаконними. Так було знято заборону. Але не забуваймо, чого це могло коштувати суддям, адже вони ризикували життям, бо скасували рішення президента. Брат Холмс розповів: «Упродовж судового розгляду ми бачили, як Єгова впливав на хід подій» (Дан. 2:21). Ця перемога зміцнила віру наших братів. Вони зрозуміли, що Цар, Ісус, покерував своїми підданими так, що вони знали коли і як діяти.

³² Зняття заборони дало змогу філіалу запрошувати місіонерів, будувати нові приміщення філіалу і ввозити біблійну літературуf. Безперечно, служителі Єгови по цілому світі радіють, коли бачать, як він дає їм духовний захист! (Ісаї 52:10).

«Єгова — мій помічник»

33. Чого нас вчать ці розповіді про юридичні перемоги?

³³ Розглянуті нами юридичні баталії свідчать про те, що Ісус залишається вірним своїй обіцянці: «Я дам вам такі слова й мудрість, яким всі ваші противники разом узяті не зможуть протистояти чи перечити». (Прочитайте Луки 21:12—15). Інколи Єгова, очевидно, спонукує сучасних Гамаліїлів захищати його народ або додає сміливості суддям і юристам боротися за справедливість. Єгова знешкоджує будь-яку зброю наших противників. (Прочитайте Ісаї 54:17). Протидія не здатна зупинити Божу працю.

34. Чому наші юридичні перемоги такі особливі і що це доводить? (Дивіться також «Перемоги у вищих судах, які сприяли проповідницькій діяльності»).

³⁴ Чому наші юридичні перемоги такі особливі? Ми знаємо, що Свідки Єгови не є якоюсь видатною чи впливовою організацією. Ми не беремо участі у виборах, політичних кампаніях, не впливаємо на відомих політиків. Крім того, тих з нас, хто бере участь у судових розглядах, інші загалом сприймають як «неосвічених і простих» (Дії 4:13). З людського погляду суди не зацікавлені захищати нас від впливових релігійних та політичних противників. А втім, суди неодноразово ухвалювали рішення на нашу користь. Наші юридичні перемоги доводять, що ми ходимо як «послідовники Христа... як ті, кого послав Бог» (2 Кор. 2:17). Тож, подібно до апостола Павла, ми проголошуємо: «Єгова — мій помічник, я не буду боятися» (Євр. 13:6).

1, 2. а) Яким принципом керуються Ісусові послідовники аж донині? б) Як вороги намагались перемогти нас і з яким результатом?

ІСУС стояв перед Пилатом, найвпливовішим світським суддею юдейського народу. В розмові з ним Ісус висловив головний принцип, яким керуються його правдиві послідовники аж до нашого часу: «Моє Царство не належить до цього світу. Якби моє Царство належало до світу, мої слуги боролися б, щоб я не був виданий юдеям. Але моє Царство не звідси» (Ів. 18:36). Пилат видав Ісуса на страту, але його перемога не тривала довго, адже Єгова воскресив Ісуса. Імператори могутньої Римської імперії намагалися знищити послідовників Христа, проте їхні зусилля були марними. Християни поширили звістку про Царство по всьому стародавньому світі (Кол. 1:23).

² Після встановлення Царства в 1914 році деякі держави, котрі мали наймогутніші за всю історію армії, робили спроби знищити Божий народ. Але вони нас не здолали. Чимало урядів і політичних сил пробували змусити нас стати на їхній бік під час різних конфліктів. Вони також не змогли розколоти нашу єдність. Нині піддані Царства живуть майже у кожній країні. Все ж ми об’єднані в справжнє всесвітнє братство, яке чітко дотримується нейтралітету в політичних справах цього світу. Наша єдність незаперечно свідчить, що Боже Царство править і що наш Цар Ісус Христос і далі керує своїми підданими, очищає їх та захищає. Розгляньмо, як саме він це робить, а також кілька юридичних перемог, котрі стосуються нашого прагнення «не належати до світу» (Ів. 17:14). Це неодмінно зміцнить нашу віру.

Нейтралітет

3, 4. а) Які події відбувалися під час народження Царства? б) Чи завжди Божий народ повністю розумів позицію нейтралітету? Поясніть.

³ Після народження Царства в небі відбулась війна, і Сатана був скинений на землю. (Прочитайте Об’явлення 12:7—10, 12). Війна також вибухнула на землі, і вона стала випробуванням позиції Божих служителів. Вони постановили наслідувати Ісусів приклад і не бути частиною світу. Але на початках вони не повністю розуміли, наскільки треба уникати участі в політичних справах.

⁴ Приміром, у VI томі серії «Свитання Тисячоліття»a, виданому 1904 року, містилось заохочення, щоб християни не брали участі у війні. Проте там було сказано, що християнин, коли його призивають до війська, мусить постаратись отримати такий вид служби, аби не брати безпосередньої участі в боях. Якщо це неможливо і його відправлять на фронт, він повинен робити все, щоб не вбивати людей. Герберт Сініор з Великої Британії, який охрестився 1905 року, про тодішню ситуацію сказав: «Серед братів існувало чимале замішання, і не було чіткої вказівки, чи правильно йти служити до війська за умови, що буде дозволено виконувати тільки нестройову службу».

5. Як у «Вартовій башті» за 1 вересня 1915 року брати почали чіткіше пояснювати наше розуміння нейтралітету?

⁵ А втім, у «Вартовій башті» за 1 вересня 1915 року давались уточнення щодо нашого погляду на цю справу. Стосовно порад із серії книжок «Виклади Святого Писання» було сказано: «Можливо, участь у нестройовій службі є порушенням нейтралітету». Але що, коли християнину загрожує розстріл за відмову вдягати військову форму і служити в армії? Стаття пояснювала: «Що гірше для християнина: бути застреленим через відданість Князю миру та відмову порушити Його наказ чи бути застреленим за те, що він відстоював ідеї земних царів і підтримував їх, а також, що найголовніше, за те, що зрадив вчення нашого Небесного Царя? Звичайно, ми віддамо перевагу першому — померти через відданість нашому Небесному Цареві». Попри таке чітке пояснення, стаття робила висновок: «Ми не наполягаємо на цьому. Це лише порада».

6. Чого ми вчимося з прикладу брата Герберта Сініора?

⁶ Все ж деякі брати чітко зрозуміли це питання і зайняли непохитну позицію. Згаданий раніше Герберт Сініор розповідав: «Для мене не існувало різниці: розвантажувати снаряди з корабля [нестройова служба] чи заряджати ці снаряди в гармати» (Луки 16:10). У результаті відмови від військової служби брат Сініор опинився за ґратами. Він і ще четверо братів були серед 16 осіб, яких ув’язнили за відмову від служби. Крім братів, до тої групи належали представники інших релігій. Вони деякий час відбували ув’язнення в тюрмі міста Ричмонд (Велика Британія) і пізніше стали відомими як «Шістнадцять ричмондських в’язнів». Одного разу Герберта з іншими в’язнями таємно переправили на лінію фронту до Франції. Там їм оголосили вирок — розстріл. Їх поставили у шеренгу перед розстрільною командою, але наказ стріляти не пролунав. Натомість їм послабили вирок і засудили на десять років ув’язнення.

7. Що вже на початку Другої світової війни розумів Божий народ?

⁷ Вже до початку Другої світової війни народ Єгови загалом чіткіше розумів, що́ означає бути нейтральним і як треба поводитись, щоб наслідувати Ісусів приклад (Матв. 26:51—53; Ів. 17:14—16; 1 Пет. 2:21). Скажімо, у «Вартовій башті» за 1 листопада 1939 року містилась дуже важлива стаття «Нейтралітет», де було сказано: «Народ Єгови, з яким було складено угоду, тепер мусить дотримуватись чіткого правила: ми непорушно тримаємось нейтралітету у війні між народами». Саймон Кракер, який пізніше служив у всесвітньому центрі в Брукліні, про цю статтю сказав: «Я зрозумів, що Божий народ має бути в мирі з усіма, навіть серед воєнного лихоліття». Отже, духовний харч прийшов своєчасно і допоміг приготуватись Божим служителям до небувалих переслідувань, які випробували їхню відданість Царству.

«Ріка» переслідувань

8, 9. Як виконувалось пророцтво, записане апостолом Іваном?

⁸ Апостол Іван пророкував, що після народження Царства у 1914 році дракон, Сатана Диявол, буде намагатися знищити прихильників Божого Царства, вивергнувши «зі своєї пащі воду, наче ріку, щоб потопити в ній»b. (Прочитайте Об’явлення 12:9, 15). Як виконалися ці слова? З 1920-х років здійнялась хвиля переслідувань проти Божого народу. За відданість Божому Царству брат Саймон Кракер разом з іншими братами в Північній Америці під час Другої світової війни був укинений за ґрати. Протягом тої війни Свідки Єгови становили понад дві третини всіх ув’язнених, котрі відбували покарання у федеральних в’язницях США за відмову від служби через релігійні переконання.

⁹ Диявол та його поплічники намагалися зламати вірність підданих Царства, хоч би де ті жили. В Африці, Європі та США їх відводили до судів та комісій зі звільнення. Через непохитну позицію Свідків ув’язнювали, били і навіть калічили. У фашистській Німеччині Божі служителі зазнавали особливо жахливих переслідувань за те, що відмовлялися казати «Хайль Гітлер» чи підтримувати війну. За деякими підрахунками, 6000 Свідків були ув’язнені в концтаборах, а понад 1600 Свідків, як німецької, так й інших національностей, зазнали смерті з рук переслідувачів. Попри це Диявол не зміг завдати непоправної шкоди Божому народові (Марка 8:34, 35).

«Земля... поглинула ріку»

10. Що символізує «земля» і як вона захищала Божий народ?

¹⁰ Згідно з пророцтвом, яке записав Іван, «земля», тобто поміркована частина людства, поглине «ріку» переслідувань і цим допоможе Божим служителям. Як виконалась ця частина пророцтва? Протягом десятиліть після Другої світової війни «земля» часто ставала на захист вірних підданих Месіанського Царства. (Прочитайте Об’явлення 12:16). Наприклад, різні авторитетні суди захистили право Свідків Єгови відмовлятись від військової служби та участі в патріотичних церемоніях. Розгляньмо лише кілька значних перемог, які Єгова дав своїм служителям і які стосувалися їхнього ставлення до військової служби (Пс. 68:20).

11, 12. Чого стосувалися справи братів Сікурелли і Тлімменоса та які остаточні рішення прийняли суди?

¹¹ США. Ентоні Сікурелла був одним із шести дітей у сім’ї Свідків Єгови. Він охрестився, коли мав 15 років. У 21-річному віці призовна комісія зареєструвала його як релігійного служителя. Через два роки, у 1950-му, він подав звернення, щоб його визнали особою, яка відмовляється від військової служби з релігійних міркувань. Федеральне бюро розслідувань не мало заперечень, але Міністерство юстиції відхилило заяву Ентоні. Після кількох судових розглядів Верховний суд США розглянув справу брата Ентоні Сікурелли, скасував рішення нижчого суду і виніс постанову на користь нашого брата. Це рішення стало прецедентом для інших громадян США, які відмовлялися від служби в армії з релігійних міркувань.

¹² Греція. У 1983 році Яковоса Тлімменоса звинуватили у відмові носити військову уніформу та ув’язнили. Після звільнення він подав заяву на нове місце роботи, але його туди не прийняли, бо він мав судимість. Яковос звернувся до суду, та програв справу у грецьких судах. Тоді він подав апеляцію до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У 2000 році Велика палата ЄСПЛ, яка складається з 17 суддів, винесла позитивне рішення, що стало прецедентом проти дискримінації. Перед цим рішенням суду приблизно 3500 грецьких братів мали запис про судимість через свою нейтральну позицію. А після рішення ЄСПЛ Греція прийняла закон, згідно з яким ті брати були реабілітовані. Також прийняли закон, який давав змогу всім громадянам Греції проходити альтернативну цивільну службу. Цей закон було прийнято лише кількома роками раніше, а потім його ще раз затвердили, коли була переглянута Конституція Греції.

13, 14. Чого ми вчимося з розповідей про справи Івайла Стефанова і Вагана Баятяна?

¹³ Болгарія. У 1994 році 19-літнього Івайла Стефанова призвали до армії. Він відмовився йти до війська або виконувати нестройову службу, пов’язану з армією. Його засудили на 18 місяців ув’язнення, але він подав апеляцію на підставі свого права відмовлятися від служби через релігійні переконання. Справа Івайла потрапила аж до ЄСПЛ. У 2001 році, ще до початку розгляду справи, між ним та державою була прийнята мирова угода. Болгарський уряд зняв усі звинувачення не лише з нього, але й з усіх громадян, котрі погоджувались на альтернативну невійськову службуc.

¹⁴ Вірменія. Ваган Баятян у 2001 році був визнаний придатним до обов’язкової військової службиd. Він, керуючись своїм сумлінням, відмовився йти в армію, але програв усі справи у судах Вірменії. У вересні 2002 року Вагана забрали до в’язниці, де він почав відбувати свій термін ув’язнення — два роки і шість місяців. Проте через десять з половиною місяців його звільнили. Того часу він подав апеляцію до ЄСПЛ. Цей суд розглянув справу Вагана, але 27 жовтня 2009 року також виніс рішення не на його користь. Здавалося, що це стане тяжким ударом для вірменських братів, котрим висували подібні звинувачення. А втім, Велика палата ЄСПЛ переглянула прийняте рішення. Отож 7 липня 2011 року Суд виніс рішення на користь Вагана Баятяна. Так ЄСПЛ вперше визнав, що право людини відмовлятися від військової служби з релігійних міркувань підлягає захисту як свобода, оскільки воно стосується свободи думки, сумління і релігії. Це рішення захищає права не лише Свідків Єгови, але й сотень мільйонів людей у країнах, які входять до Ради Європиe.

Патріотичні церемонії

15. Чому народ Єгови відмовляється від участі в патріотичних церемоніях?

¹⁵ Народ Єгови залишається відданим Месіанському Царству не лише тим, що відмовляється від військової служби, але й тим, що тактовно відмовляється брати участь у патріотичних церемоніях. Хвиля націоналістичного піднесення особливо стала потужною після Другої світової війни. Громадяни багатьох країн мали обов’язок присягати на вірність батьківщині, повторюючи присягу, співаючи національний гімн чи салютуючи державному прапору. Проте ми цілковито віддані лише Єгові (Вих. 20:4, 5). Через це ми стикаємося з навалою переслідувань. Та Єгова знову і знову використовує «землю», яка поглинає чимало таких гонінь. Звернімо увагу лише на кілька видатних перемог, які Єгова дарував нам через Христа (Пс. 3:8).

16, 17. З чим стикнулися Ліліан і Вільям Ґобайтес і чого ми вчимося з їхньої справи?

¹⁶ США. У 1940 році Верховний суд США голосами 8 проти 1 виніс рішення не на користь Свідків Єгови у справі «Шкільний округ Майнерсвілл проти Ґобітіс». Ліліан Ґобайтесf, віком 12 років, та її брат Вільям, віком 10 років, бажаючи залишатись відданими Єгові, відмовились салютувати прапору та повторювати присягу. За це їх виключили зі школи. Ця справа дійшла до Верховного суду, і він постановив, що школа діяла згідно з Конституцією, бо це відповідало інтересам «національної єдності». Таке рішення розпалило вогонь переслідувань. Зі шкіл почали виключати інших дітей Свідків Єгови, дорослі Свідки втрачали роботу, а багато хто зазнав нападу розлюченої юрби. У книжці «Зовнішній блиск нашої країни» («The Lustre of Our Country») сказано, що «переслідування Свідків з 1941 до 1943 року було найбільшим спалахом релігійної нетерпимості в Америці XX сторіччя».

¹⁷ Тріумф Божих ворогів тривав недовго. У 1943 році Верховний суд США розглянув іншу справу, подібну до «справи Ґобітіс»,— «Комітет з питань освіти штату Західна Віргінія проти Барнетт». Цього разу Верховний суд виніс рішення на користь Свідків Єгови. Це був перший випадок, коли Верховний суд за дуже короткий час змінив свою позицію. Після цього відкрите переслідування народу Єгови у США швидко послабилось. У результаті було зміцнено права всіх громадян Сполучених Штатів.

18, 19. Завдяки чому Пабло Баррос, за його словами, зміг залишатись непохитним і як інші служителі Єгови можуть наслідувати його приклад?

¹⁸ Аргентина. У 1976 році Пабло і Уго Баррос, віком вісім і сім років, були виключені зі школи за відмову брати участь у церемонії підняття прапора. Одного разу директорка школи штовхнула Пабло і вдарила його по голові. Вона залишила хлопців після уроків та цілу годину намагалась змусити їх взяти участь у патріотичній церемонії. Пабло про свої випробування пригадує: «Без допомоги Єгови я не витримав би тиску, який міг зламати мою відданість».

¹⁹ Коли справа Пабло і Уго потрапила до суду, то суддя підтримав рішення школи про їхнє виключення. Однак їхню справу подали на апеляцію до Верховного суду Аргентини. У 1979 році суд скасував рішення нижчого суду, зазначивши: «Покарання [виключення] суперечить конституційному праву навчатись (Стаття 14) та обов’язку держави забезпечити загальну освіту (Стаття 5)». Ця перемога принесла користь приблизно 1000 дітей Свідків. У деяких випадках було зупинено процес виключення зі школи, а чимало дітей, як це було з Пабло і Уго, зарахували до школи назад.

20, 21. Як справа Роеля й Емілі Ембралінаґ зміцняє вашу віру?

²⁰ Філіппіни. У 1990 році 9-літній Роель Ембралінаґg і його 10-літня сестра Емілі разом із 66 іншими учнями, дітьми Свідків, були виключені зі школи за відмову салютувати прапору. Леонардо, батько Роеля й Емілі, намагався домовитися з адміністрацією школи, але безрезультатно. Ситуація погіршувалась, тож Леонардо звернувся з клопотанням до Верховного суду, хоча в нього не було на це грошей і юриста, який би представляв його інтереси. Вся сім’я палко молилась, щоб Єгова покерував справою. Весь цей час над дітьми глузували і висміювали їх. Леонардо думав, що на перемогу немає жодних шансів, бо він був необізнаний у юридичних справах.

²¹ Згодом представляти в суді родину Ембралінаґ взявся адвокат Феліно Ґанал, який раніше працював в одній з найавторитетніших юридичних установ країни. Проте до початку судового слухання він уже покинув ту роботу і став Свідком Єгови. Верховний суд, розглянувши справу, одноголосно виніс рішення на користь Свідків Єгови та скасував накази про виключення зі школи дітей Свідків. І знову ті, хто намагався зламати відданість Божого народу, зазнали поразки.

Нейтралітет і наша єдність

22, 23. а) Чому ми здобули так багато визначних юридичних перемог? б) Про що свідчить існування нашого всесвітнього мирного братства?

²² Чому служителі Єгови здобули так багато визначних юридичних перемог? Ми не маємо жодного впливу на політиків, усе ж у багатьох країнах і в багатьох судах є неупереджені судді, котрі захищають нас від атак впливових противників. Крім того, такі перемоги стають прецедентами для конституційних законів. Без сумніву, Христос підтримує наші зусилля у здобутті цих перемог. (Прочитайте Об’явлення 6:2). Чому ми беремо участь у юридичних баталіях? Не для того, щоб змінити законодавство, а для того, щоб утвердити право вільно служити нашому Цареві, Ісусу Христу (Дії 4:29).

²³ Цей світ поділений через політичний розбрат і потерпає від закоренілої ненависті. Але наш Цар, який уже править, активно сприяє тому, що його послідовники по цілому світі залишаються нейтральними щодо справ світу. Сатана не зміг розділити і здолати нас. Царство зібрало мільйони людей, які відмовляються «учитися воювати» (Ісаї 2:4). Існування нашого всесвітнього мирного братства — це чудо, котре чітко засвідчує, що Боже Царство править!

1, 2. а) Що засвідчує, що ви є громадянами Божого Царства? б) Чому Свідкам Єгови інколи доводилось відстоювати свою релігійну свободу?

ЧИ ВИ громадянин Божого Царства? Якщо так, то ви, безперечно, є Свідком Єгови. А що засвідчує це громадянство? Не паспорт і не жоден інший державний документ, а те, як ви поклоняєтесь Богу Єгові. Правдива релігія — це щось більше, ніж просто вірування; необхідно також виконувати закони Божого Царства. Правдиве поклоніння стосується всіх сфер нашого життя, в тому числі того, як ми дбаємо про свої сім’ї, і навіть того, як ставимось до вибору методів лікування.

² Проте світ, у якому ми живемо, не завжди поважає наше дорогоцінне громадянство або вимоги, які з ним пов’язані. Деякі уряди намагались обмежити нашу свободу поклоніння чи навіть взагалі нас її позбавити. Тому Христовим послідовникам доводилось боротися за право жити згідно з законами Месіанського Царя. Нас це не дивує, адже народ Єгови у біблійні часи часто був змушений відстоювати свою свободу поклоніння.

3. Яку боротьбу мали вести Божі служителі за днів цариці Естер?

³ Наприклад, за днів цариці Естер Божий народ мусив буквально захищати своє життя. Чому? Тому що злий Гаман, перший міністр, запропонував перському цареві Ахашверошу, аби всі юдеї, які живуть у його імперії, були вбиті. За що? За те, що вони мали «закони, які відрізнялися від законів усіх інших народів» (Ест. 3:8, 9, 13). Чи Єгова покинув своїх служителів напризволяще? Ні, він підтримав зусилля Естер та Мордехая, коли вони попросили перського царя захистити Божий народ (Ест. 9:20—22).

4. Що ми розглянемо у цьому розділі?

⁴ А що сказати про наші дні? Як ми побачили в попередньому розділі, світська влада інколи чинила опір Свідкам Єгови. У цьому розділі ми обговоримо, як саме уряди намагались обмежити свободу нашого поклоніння. Ми розглянемо таке: 1) наше право на існування як організації та право поклонятися так, як ми вважаємо за потрібне, 2) право вільно вибирати методи лікування згідно з біблійними принципами і 3) право батьків виховувати дітей за нормами Єгови. Ми побачимо, як віддані громадяни Месіанського Царства мужньо боролися за своє дорогоцінне громадянство і як Єгова благословив цю боротьбу.

Боротьба за офіційне визнання та основні свободи

5. Які переваги дає правдивим християнам офіційне визнання?

⁵ Чи ми потребуємо офіційного визнання людськими урядами, щоб служити Єгові? Ні. Але таке визнання сприяє нашому поклонінню: дає змогу вільно збиратись у своїх Залах Царства й Залах конгресів, друкувати і ввозити біблійну літературу, а також відкрито й не ховаючись ділитися доброю новиною з нашими сусідами. У багатьох країнах Свідки Єгови офіційно визнані та мають таку ж свободу поклоніння, як і решта офіційно зареєстрованих релігій. А що, коли уряд відмовляє нам у законній реєстрації або намагається обмежити наші основні свободи?

6. З якими труднощами стикнулися Свідки Єгови в Австралії на початку 1940-х років?

⁶ Австралія. На початку 1940-х років генерал-губернатор Австралії вважав, що наші вірування «шкідливі», адже точилась війна. Була накладена заборона. Свідки не могли відкрито збиратися і проповідувати, діяльність Бетелю була згорнута, а Зали Царства конфісковані. Навіть заборонили зберігати біблійну літературу. А втім, через кілька років підпільної діяльності австралійські Свідки нарешті відчули полегшення — 14 червня 1943 року Високий суд Австралії скасував заборону.

7, 8. Що вибороли наші брати в Росії у багаторічній боротьбі за релігійну свободу?

⁷ Росія. Упродовж десятиліть комуністична влада забороняла діяльність Свідків Єгови. Це тривало аж до 1991 року, коли вони були офіційно зареєстровані. У 1992 році, після розпаду Радянського Союзу, Свідки отримали законне визнання у Російській Федерації. Проте невдовзі деякі противники, зокрема ті, хто був тісно пов’язаний з Російською православною церквою, занепокоїлись нашим швидким зростом. Між 1995 і 1998 роками противники подали п’ять кримінальних позовів проти Свідків Єгови. Та кожного разу прокурор не знаходив доказів правопорушення. У 1998 році рішуче налаштовані противники подали цивільний позов. Свідки спершу вигравали цю справу, але опоненти відмовилися визнавати рішення суду, і в травні 2001 року Свідки програли апеляційне слухання. Повторне слухання відбулось у жовтні того ж року, а 2004-го оголосили рішення: скасувати реєстрацію юридичної особи, якою послуговувалися Свідки у Москві, і заборонити її діяльність.

⁸ Здійнялась хвиля переслідувань. (Прочитайте 2 Тимофія 3:12). Свідки зазнавали цькувань і нападів. Влада конфісковувала їхню релігійну літературу й виганяла з орендованих чи власних місць поклоніння. Уявіть, як за таких обставин почувались наші брати і сестри. У 2001 році Свідки подали апеляцію до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), а 2004-го передали у той же суд додаткову інформацію. У 2010 році ЄСПЛ оголосив своє рішення. Він чітко побачив, що за забороною російських Свідків стоїть релігійна нетерпимість. Він також заявив, що не існує підстав підтримати рішення нижчих судів, оскільки немає жодних доказів того, що Свідки вчинили правопорушення. Суд теж визнав, що заборона мала на меті позбавити Свідків їхніх законних прав. Цим рішенням було захищено право Свідків на релігійну свободу. І хоча російські урядовці не виконували рішення ЄСПЛ, Божий народ у цій країні дуже зміцнився тою перемогою.

9—11. Як служителі Єгови у Греції боролися за право разом поклонятись і з яким результатом?

⁹ Греція. У 1983 році Тітос Мануссакіс орендував кімнату в місті Іракліоні, на острові Крит, для того щоб там проводила зібрання невелика група Свідків Єгови (Євр. 10:24, 25). Але невдовзі православний священик подав скаргу до органів влади, протестуючи проти того, що Свідки винаймають кімнату для поклоніння. Чому? Просто тому, що вірування Свідків відрізняються від вчень православної церкви. Органи влади розпочали кримінальне розслідування проти Тітоса Мануссакіса і трьох місцевих Свідків. Їх оштрафували й засудили на два місяці ув’язнення. Свідки як віддані громадяни Божого Царства вважали, що таке рішення грубо порушує їхню свободу поклоніння, тому звернулися з цією справою до судів Греції та зрештою до ЄСПЛ.

¹⁰ І ось 1996 року ЄСПЛ виніс рішення, яке стало несподіваним ударом для противників чистого поклоніння. Суд заявив, що «Свідки Єгови підпадають під визначення “відома релігія”, яке міститься у грецькому законодавстві», і що рішення нижчих судів «порушують релігійну свободу заявників». Крім того, суд визнав, що «вирішувати законність релігійних вірувань або засобів, які використовуються для вираження цих вірувань», не входить у повноваження грецького уряду. Вироки проти Свідків були скасовані, а їхня свобода поклоніння — захищена.

¹¹ Чи ця перемога поліпшила ситуацію в Греції? На жаль, не до кінця. У 2012 році подібна справа була зрештою виграна у містечку Кассандрії після приблизно 12-річної юридичної боротьби. Противників підтримував православний єпископ. Державна рада, тобто найвищий адміністративний суд Греції, винесла рішення на користь Божого народу. У рішенні згадувалось, що грецька конституція гарантує релігійну свободу, і спростовувалось часто повторюване звинувачення, ніби Свідки Єгови не є відомою релігією. Суд заявив: «Свідки Єгови не приховують своїх учень, тому вони сповідують відому релігію». Члени невеликого збору в Кассандрії раділи тим, що тепер можуть проводити свої зібрання у власному Залі Царства.

12, 13. Як противники у Франції старались чинити «лихо в ім’я закону» і які були наслідки?

¹² Франція. Деякі противники Божого народу використовували тактику — чинити «лихо в ім’я закону». (Прочитайте Псалом 94:20). Приміром, у середині 1990-х років державні податкові органи Франції здійснили фінансову перевірку Товариства Свідків Єгови у Франції (ТСЄФ), однієї з юридичних осіб, якою користуються Свідки в цій країні. Міністр фінансів назвав справжню причину перевірки: «Вона може стати підставою для юридичної ліквідації або кримінального провадження... яке, правдоподібно, обмежить діяльність Товариства або змусить її припинити». І хоча перевірка не виявила жодних порушень, податкові органи наклали непомірний податок на ТСЄФ. Якщо б ця тактика спрацювала, то братам не залишилось би нічого іншого, як закрити філіал і розпродати майно, аби сплатити цей величезний податок. То був важкий удар, але народ Єгови не здавався! Свідки подали рішучий протест проти такого несправедливого рішення, і після всього у 2005 році справа потрапила до ЄСПЛ.

¹³ Суд оголосив своє рішення 30 червня 2011 року. Він заявив, що право на свободу релігії повинне стримувати державу, крім крайніх випадків, від того, щоб оцінювати законність релігійних вірувань або способів їхнього виявлення. Крім того, суд зазначив: «Цей податок... позбавляв Товариство важливих для нього ресурсів, зрештою позбавляючи його членів права вільно сповідувати свою віру за допомогою практичних засобів». Суд одноголосно прийняв постанову на користь Свідків Єгови. Служителі Єгови дуже раділи, коли французький уряд кінець кінцем повернув податок з відсотками, накладений на ТСЄФ, і, відповідно до рішення суду, зняв обтяження із власності філіалу.

14. Який внесок ви можете робити в нашу боротьбу за свободу поклонятися Богові?

¹⁴ Нині народ Єгови, як і за часів Естер та Мордехая, бореться за те, щоб вільно поклонятись Йому так, як він цього вимагає (Ест. 4:13—16). Як можна сприяти цій боротьбі? Якщо настійно молитись за наших братів та сестер, котрі зносять наслідки несправедливих юридичних рішень. Такі молитви можуть дуже допомогти нашим одновірцям витримувати труднощі та переслідування. (Прочитайте Якова 5:16). Чи Єгова відповідає на такі молитви? Так! Адже про це свідчать наші перемоги в судах (Євр. 13:18, 19).

Право вибирати методи лікування згідно з нашими переконаннями

15. На що зважають Божі служителі у справі використання крові?

¹⁵ Як ми побачили в 11-му розділі, громадяни Божого Царства мають чітку вказівку на основі Писань не вживати крові, вказівку, яку часто порушують у нинішньому світі (Бут. 9:5, 6; Лев. 17:11; прочитайте Дії 15:28, 29). Ми відмовляємось від переливання крові, все ж прагнемо якісного лікування і для нас особисто, і для наших близьких за умови, що таке лікування не суперечить Божим законам. Найвищі суди багатьох країн визнали право людини вибирати такі методи лікування, які не суперечать її сумлінню чи релігійним переконанням. Проте в деяких країнах Божий народ стикається з чималими труднощами у цій справі. Розгляньмо кілька прикладів.

16, 17. Чим була обурена наша сестра з Японії і як Бог відповів на її молитви?

¹⁶ Японія. Місае Такеда, 63-річна домогосподарка, потребувала серйозної операції. Будучи вірною громадянкою Божого Царства, вона чітко пояснила лікарю, що відмовляється від переливання крові. Попри це через кілька місяців вона з жахом довідалась, що під час операції їй усе-таки перелили кров. Сестра Такеда вважала, що над нею вчинили насилля та обманули її. Тому в червні 1993 року вона подала позов проти лікаря і лікарні. Ця скромна й лагідна жінка мала непохитну віру. Сестра відважно промовляла у переповненій залі суду і попри погане самопочуття понад годину стоячи давала свідчення. Востаннє вона прийшла на судове слухання за місяць до своєї смерті. Її відвагою та вірою можна лише захоплюватись! Сестра Такеда сказала, що постійно просила в Єгови сил продовжувати свою боротьбу. Вона була впевнена, що він чує її молитви. Як він відповів на молитви сестри?

¹⁷ Через три роки після смерті сестри Такеди Верховний суд Японії прийняв рішення на її користь. Він визнав, що було неправильно переливати кров усупереч її чітко висловленому бажанню. У вердикті, який оголосили 29 лютого 2000 року, говорилось, що «право приймати рішення» у таких випадках «треба поважати як особисті права». Завдяки рішучості сестри Такеди відстоювати своє право вибору методів лікування, керуючись навченим Біблією сумлінням, Свідки в Японії можуть проходити лікування, не боячись, що їм силою зроблять переливання крові.

18—20. а) Як апеляційний суд в Аргентині захистив право людини відмовлятись від переливання крові, яке приписували лікарі? б) Як ми покажемо покору Христу своїм ставленням до крові?

¹⁸ Аргентина. Як громадянам Царства приготуватись до несподіваних випадків, скажімо, коли треба прийняти рішення щодо лікування, а пацієнт у непритомному стані? Можна потурбуватись про медичний документ і викласти в ньому свої побажання. Власне так зробив брат Пабло Альбаррасіні. У травні 2012 року його пограбували, внаслідок чого він отримав вогнепальне поранення. Його непритомного привезли до лікарні, тому він не міг пояснити свою позицію щодо переливання крові. Однак він мав при собі належно заповнений медичний документ, який був підписаний за чотири роки до того випадку. Хоча стан Пабло був важким і дехто з лікарів вважав за необхідне зробити переливання крові для його порятунку, все ж медичний персонал з повагою поставився до його побажання. Але його батько, котрий не був Свідком Єгови, отримав дозвіл суду, який скасував волевиявлення Пабло.

¹⁹ Адвокат, який представляв інтереси дружини нашого брата, одразу подав апеляційну скаргу. За лічені години апеляційний суд скасував постанову нижчого суду і вирішив, що бажання пацієнта, висловлене у медичному документі, треба поважати. Батько подав апеляцію до Верховного суду Аргентини. Проте Верховний суд не знайшов «жодних підстав сумніватися в тому, що [медичний документ про відмову від переливання крові] укладено з розважністю, з чітким наміром та добровільно». Суд наголосив: «Кожна дієздатна і доросла особа має право заздалегідь висловити своє волевиявлення щодо свого здоров’я і може погоджуватись на певні методи лікування чи відмовлятись від них... Це волевиявлення лікарі повинні поважати».

²⁰ Брат Альбаррасіні повністю одужав. Він з дружиною тішиться тим, що свого часу заповнив медичний документ. Завдяки такому простому, але важливому вчинку він показав, що кориться Божому Царству, в якому править Христос. А ви і ваші рідні не забули заповнити такий документ?

21—24. а) Чому рішення Верховного суду Канади щодо дітей і переливання крові було знаменним? б) Як справа Ейпріл може підбадьорити молодих служителів Єгови?

²¹ Канада. Загалом суди визнають право батьків вибирати найліпші методи лікування для своїх дітей. Інколи суди виносять рішення, що лікарі мають поважати волевиявлення навіть дітей (якщо вони достатньо зрілі). Так було у випадку з Ейпріл Кадора. У віці 14 років вона потрапила до лікарні з сильною внутрішньою кровотечею. За кілька місяців до того вона заповнила документ «Волевиявлення щодо медичного втручання», в якому вказала, що відмовляється від переливання крові навіть в екстрених випадках. Лікар вирішив не звертати уваги на її чітко висловлену волю і звернувся до суду за дозволом перелити їй кров. Ейпріл насильно влили три одиниці еритроцитарної маси. Пізніше вона прирівняла це до зґвалтування.

²² Ейпріл та її батьки звернулись до суду, щоб добитися справедливості. Через два роки справу направили до Верховного суду Канади. Формально Ейпріл програла справу, але Суд відшкодував усі її витрати, пов’язані з судовим розглядом, і видав постанову, що визнавала її право і право інших дітей, котрі бажають користуватися правом особисто вибирати метод лікування. Суд зазначив: «У контексті медичної допомоги молодим людям віком до 16 років має бути дозволено намагатись пояснити свої погляди на ті чи інші методи лікування, що свідчило б про відповідний рівень незалежності їхньої думки та їхню зрілість».

²³ Справа Ейпріл була дуже важливою, адже постанова Верховного суду стосувалась конституційних прав дітей. Раніше будь-який канадський суд мав право затверджувати для дітей віком до 16 років такий спосіб лікування, який з погляду суду був найліпшим для дитини. Проте після рішення у справі Ейпріл суди вже не могли затверджувати способи лікування, які б суперечили волевиявленню дітей віком до 16 років, без того, щоб дати їм змогу довести, що вони достатньо самостійні, аби приймати власні виважені рішення.

²⁴ Чи варто було проводити трирічну юридичну баталію? За словами Ейпріл, так. Нині вона служить сталим піонером і почувається добре. Вона каже: «Я щаслива, адже змогла внести свою лепту для того, аби прославити Боже ім’я і довести, що Сатана брехун». Її приклад показує, що юні Свідки можуть дотримуватись непохитної позиції і доводити, що вони є справжніми громадянами Божого Царства (Матв. 21:16).

Право виховувати дітей відповідно до норм Єгови

25, 26. Які проблеми інколи виникають у сім’ях через розлучення?

²⁵ Єгова доручив батькам виховувати своїх дітей згідно з його нормами (Повт. 6:6—8; Еф. 6:4). Це нелегке завдання, особливо для батьків, які розлучилися. Погляди на виховання в батьків можуть кардинально різнитися. Наприклад, мати, яка є Свідком Єгови, переконана, що дитину треба виховувати за християнськими нормами, а батько, який не є Свідком, з цим не погоджується. Звичайно, мама повинна визнавати, що, хоча розлучення розірвало подружні стосунки, воно не позбавило обох батьків їхнього обов’язку щодо дитини.

²⁶ Той з батьків, який не є Свідком, може подати скаргу до суду про опіку над дитиною (чи дітьми), аби контролювати її релігійне виховання. Дехто вважає шкідливим виховувати дитину як Свідка Єгови. Такі особи можуть обґрунтовувати це тим, що дитина буде позбавлена святкування днів народження та інших свят, а в непередбачених випадках позбавлена «життєво важливого» переливання крові. Добре, що більшість судів зважають на те, що́ буде найліпшим для дитини, а не на те, чи релігія когось із батьків буде шкодити дитині. Розгляньмо кілька прикладів.

27, 28. Яке рішення прийняв Верховний суд штату Огайо щодо звинувачення, ніби виховувати дитину в релігії Свідків Єгови шкідливо для неї?

²⁷ США. У 1992 році Верховний суд штату Огайо розглянув справу, в якій батько, котрий не був Свідком Єгови, заявив, що для його сина шкідливо виховуватись у релігії Свідків. Суд нижчої інстанції задовольнив скаргу і призначив батькові опіку над дитиною. Матері, Дженніфер Пейтер, надали право відвідувати дитину, але їй заборонили «навчати або в якийсь інший спосіб заохочувати до віри Свідків Єгови». Формулювання цієї постанови було настільки загальним, що її могли б тлумачити так, ніби сестрі Пейтер не можна навіть розмовляти зі своїм сином Боббі про Біблію або про викладені в ній норми моралі. Уявіть, яке пригнічення відчувала наша сестра! Все ж, за її словами, вона навчилась терпеливо чекати, коли в цю справу втрутиться Єгова. Дженніфер пригадує: «Я відчувала, що Єгова завжди поряд». Її адвокат, який співпрацював з організацією Єгови, подав апеляцію до Верховного суду Огайо.

²⁸ Верховний суд не погодився з рішенням суду нижчої інстанції, зазначивши, що «батьки мають основоположне право навчати своїх дітей, у тому числі право прищеплювати їм свої моральні та релігійні цінності». Суд наголосив: поки не доведено, що релігійні цінності Свідків Єгови можуть зашкодити дитині фізично або розумово, суд не мав права на підставі релігії обмежувати права батьків опікуватися дитиною. Верховний суд не знайшов доказів того, що вірування Свідків становлять загрозу для розумового чи фізичного здоров’я дитини.

29—31. Чому сестра з Данії втратила право опіки над донькою і що в цій справі вирішив Верховний суд Данії?

²⁹ Данія. Аніта Гансен стикнулася з подібним випробуванням, коли її колишній чоловік подав скаргу до суду, аби отримати опіку над їхньою 7-річною донькою Амандою. Хоча в 2000 році районний суд призначив опіку сестрі Гансен, батько Аманди подав апеляцію до Високого суду, який скасував рішення районного суду і призначив опіку батькові. Високий суд пояснював це тим, що в обох батьків різні погляди на життя, оскільки вони мають різні релігійні переконання; з огляду на це право опіки ліпше віддати батькові. Тож виходить, що сестру Гансен позбавили права опіки над Амандою через те, що вона є Свідком Єгови.

³⁰ Сестра Гансен через це тяжко страждала і навіть не знала, про що молитися. Вона пригадує: «Мене дуже потішали слова з Римлян 8:26 і 27. Я постійно відчувала, що Єгова розуміє мої почуття. Він завжди дбав про мене і був поруч». (Прочитайте Псалом 32:8; Ісаї 41:10).

³¹ Наша сестра подала апеляцію до Верховного суду Данії. У своєму рішенні суд зазначив: «Питання щодо опіки має вирішуватись на підставі конкретних доводів стосовно того, що́ буде найліпше для дитини». Крім того, суд заявив, що рішення про опіку має ґрунтуватись на тому, як кожен з батьків підходить до вирішення даного конфлікту, а не на тому, якими є «вчення і погляди» Свідків Єгови. З яким же полегшенням зітхнула сестра Гансен, коли суд визнав її спроможність бути доброю матір’ю і її право опіки над Амандою.

32. Як Європейський суд з прав людини захистив батьків, які є Свідками, від дискримінації?

³² Інші європейські країни. Деякі юридичні спори щодо опіки над дітьми доводилось вирішувати навіть у міжнародних судах, наприклад у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). У двох випадках ЄСПЛ визнав, що нижчі суди країн розсуджували спори батьків лише на підставі їхніх релігійних переконань. Вважаючи це дискримінацією, ЄСПЛ постановив, що «недопустимо робити різницю виключно на основі релігійних поглядів». Одна наша сестра, якої стосувалося це позитивне рішення ЄСПЛ, так висловила свої почуття: «Було дуже боляче чути звинувачення в тому, ніби я завдаю шкоди своїм дітям. Хоча насправді я стараюсь дати їм те, що, на мою думку, буде для них найліпшим — прищепити християнські цінності».

33. Як батьки, котрі є Свідками, повинні застосовувати принцип з Філіппійців 4:5?

³³ Батьки, які є Свідками Єгови, намагаються виявляти поміркованість, коли стикаються з юридичними проблемами, пов’язаними з їхнім правом прищеплювати біблійні норми своїм дітям. (Прочитайте Філіппійців 4:5). Наприклад, мама (або батько), яка високо цінує своє право навчати дитину Божої правди, повинна визнавати, що батько (чи мати), який не є Свідком, за бажанням може брати участь у виконанні батьківських обов’язків. Наскільки серйозно батьки, що є Свідками Єгови, мають ставитись до свого обов’язку навчати дитину?

34. Чого вчить теперішніх християнських батьків приклад з часів Неемії?

³⁴ Для батьків дуже повчальним є приклад з часів Неемії. Євреї наполегливо працювали над ремонтом і відбудовою мурів Єрусалима. Вони знали, що це захистить їх та їхніх рідних від довколишніх ворожих народів. Тому Неемія заохочував їх: «Воюйте за своїх братів, за синів і дочок, за дружин та за свої доми!» (Неем. 4:14). Для тогочасних євреїв ця боротьба була варта всіх зусиль. Подібно й сьогодні, батьки, які є Свідками Єгови, наполегливо виховують своїх дітей у правді. Батькам відомо, що діти зазнають постійних атак від шкідливого оточення у школі чи на вулиці. Крім того, шкідливий вплив може проникати до дому, наприклад, через електронні засоби. Отже, батьки, постійно пам’ятайте: ваші зусилля у боротьбі за синів та дочок дуже цінні, адже ви боретеся за те, щоб вони росли в таких умовах, які сприяли б духовному поступу.

Впевненість у Божій підтримці

35, 36. Чого ми досягнули у юридичній боротьбі за наші права і на що ми рішуче налаштовані?

³⁵ Єгова, безперечно, благословляє зусилля своєї сучасної організації в боротьбі за право вільно йому поклонятись. Божий народ, ведучи юридичну боротьбу за свої права, часто мав нагоди дати ґрунтовне свідчення в судах і широкій громадськості (Рим. 1:8). Крім того, чимало наших юридичних перемог зміцнили громадянські права багатьох людей, які не є Свідками Єгови. Все ж ми не боремось за соціальні реформи, а також не хочемо себе вивищувати. Понад усе Свідки Єгови прагнуть за допомогою відстоювання своїх прав у судах сприяти захисту та утвердженню чистого поклоніння. (Прочитайте Філіппійців 1:7).

³⁶ Ніколи не забуваймо приклади віри тих, хто боровся за свободу вільно поклонятися Єгові. Будьмо такими ж відданими, як і вони! Зберігаймо впевненість у тому, що Єгова підтримує нашу працю і зміцнить нас для виконання його волі (Ісаї 54:17).

1. Яку допомогу отримали Ісусові учні, коли зібрались разом, і чому вони її потребували?

НЕВДОВЗІ після Ісусового воскресіння його учні зібралися, аби підтримати один одного. Як тільки вони замкнули двері, оскільки боялися своїх ворогів, серед них з’явився Ісус, що дуже їх заспокоїло. Він сказав: «Прийміть святий дух». (Прочитайте Івана 20:19—22). Пізніше учні знову зібрались, і Єгова вилив на них святий дух. Так вони отримали необхідну силу для виконання дорученої їм праці (Дії 2:1—7).

2. а) За допомогою чого Єгова дає нам силу і чому вона нам потрібна? б) Чому важливо проводити сімейне поклоніння? (Дивіться примітку, а також «Сімейне поклоніння»).

² Ми стикаємося з подібними випробуваннями, як і наші брати в першому сторіччі (1 Пет. 5:9). Інколи нас охоплює страх перед людиною, тому нам потрібне зміцнення від Єгови, щоб далі виконувати наше служіння (Еф. 6:10). Великою мірою Єгова зміцнює і навчає нас через наші зібрання. Тепер ми маємо два щотижневі зібрання: публічне зібрання і вивчення «Вартової башти», а також зібрання серед тижня, яке ми називаємо «Наше християнське життя і служіння»a. А ще ми збираємось на чотири великі щорічні зібрання: регіональний конгрес, два районні конгреси та Спомин Христової смерті. Чому важливо приходити на всі ці зібрання? Як поліпшувалась організація і проведення наших зібрань? І що наше ставлення до зібрань може свідчити про нас?

Чому ми збираємось разом?

3, 4. Чого Єгова вимагав від свого народу? Наведіть приклади.

³ Єгова віддавна вимагав, аби його народ збирався разом для поклоніння. Наприклад, у 1513 році до н. е. Єгова дав ізраїльському народові Закон, в якому була вимога про щотижневу суботу. У цей день кожна сім’я могла поклонятись Богові й навчатись його Закону (Повт. 5:12; 6:4—9). Коли ізраїльтяни дотримувались цієї вимоги, то сім’ї зміцнялись, а народ у цілому залишався духовно чистим і сильним. Проте коли ізраїльтяни порушували Закон, нехтуючи вимогами щодо регулярних зібрань для поклоніння Єгові, то втрачали його прихильність (Лев. 10:11; 26:31—35; 2 Хр. 36:20, 21).

⁴ Розгляньмо також приклад Ісуса. Він мав звичку щотижня у суботу ходити до синагоги (Луки 4:16). Після Ісусової смерті та воскресіння його послідовники і далі дотримувались цієї звички: вони регулярно збиралися на свої зібрання, хоча вже не перебували під законом про суботу (Дії 1:6, 12—14; 2:1—4; Рим. 14:5; Кол. 2:13, 14). На цих зібраннях перші християни не лише отримували вказівки та підбадьорення, але й приносили жертву хвали Богові своїми молитвами, коментарями та піснями (Кол. 3:16; Євр. 13:15).

5. Чому ми приходимо на щотижневі зібрання і щорічні конгреси? (Дивіться також «Щорічні зібрання, які об’єднують Божий народ»).

⁵ Подібно до Божих служителів давнини, ми, приходячи на щотижневі зібрання і щорічні конгреси, виявляємо свою підтримку Божому Царству, зміцнюємося святим духом і підбадьорюємо одні одних словами, котрі свідчать про нашу віру. А найважливіше те, що там ми поклоняємось Єгові — звертаємось до нього в молитвах, даємо коментарі, співаємо пісень. Порядок проведення наших зібрань може відрізнятись від зібрань ізраїльтян чи перших християн, усе ж збиратися разом для нас є так само дуже важливим. Як поліпшувалась організація і проведення наших зібрань?

Щотижневі зібрання, які заохочують до «любові й добрих діл»

6, 7. а) Яка мета наших зібрань? б) Як різнилося проведення зібрань у групах Дослідників Біблії?

⁶ Брат Чарлз Рассел, досліджуючи правду з Божого Слова, бачив потребу збиратися разом зі своїми однодумцями. У 1879 році він написав: «Я разом з іншими тут, у Піттсбурзі, організував і проводжу біблійні класи, в яких ми досліджуємо Писання; ми це робимо щонеділі». Читачів «Сіонської Вартової башти» заохочували проводити спільні зібрання. До 1881 року такі зібрання в Піттсбурзі (штат Пенсильванія) вже проводились щонеділі і щосереди. У «Вартовій башті» за листопад 1895 року вказувалось, що мета зібрань — зміцнювати «християнське товариство, любов і спільність», а також давати нагоду присутнім підбадьорювати одні одних. (Прочитайте Євреїв 10:24, 25).

⁷ Упродовж багатьох років порядок і частота проведення зібрань у групах Дослідників Біблії була різною. Приміром, у листі від одної групи в США, опублікованому 1911 року, йшлося: «Ми проводимо щонайменше п’ять зібрань щотижня». Вони збирались у понеділок, середу і п’ятницю та двічі в неділю. В листі від іншої групи, з Африки, надрукованому 1914 року, говорилось: «Ми проводимо зібрання двічі на місяць — з п’ятниці до неділі». Проте згодом почав формуватися сучасний порядок проведення зібрань. Коротко розгляньмо історію кожного зібрання.

8. На які теми виголошувались перші публічні промови?

⁸ Публічне зібрання. У 1880 році брат Рассел, через рік після того як почав видавати «Сіонську Вартову башту», вирушив, за прикладом Ісуса, у проповідницьку подорож (Луки 4:43). Під час подорожі Рассел заклав основу зібрання, яке нині ми називаємо публічним зібранням. «Вартова башта» в оголошенні про цю поїздку повідомляла, що Рассел «на публічних зібраннях з радістю обговорить тему “Справи, які стосуються Царства Бога”». У 1911 році, після появи в багатьох країнах класів, тобто зборів, кожен клас заохочували відправляти придатних промовців у прилеглі території, щоб виголошувати серію з шести промов про суд і викуп. У кінці кожної промови оголошували ім’я промовця і тему його промови на наступний тиждень.

9. Як упродовж років змінювався порядок проведення публічних зібрань і як ми виявляємо свою повагу до них?

⁹ У 1945 році «Вартова башта» оголосила про початок міжнародної кампанії щодо публічних зібрань, на яких промовці мали виголошувати серію з восьми біблійних промов про те, як давати собі раду «з сучасними проблемами». Упродовж десятиліть промовці використовували для своїх виступів не лише теми, вказані вірним рабом, але й готували власні промови. Однак у 1981 році всі промовці отримали вказівку готувати свої промови згідно з планами, надісланими у збориb. До 1990 року деякі плани промов включали в себе участь слухачів та покази. А втім, того року прийшла вказівка, що публічні промови треба виголошувати лише як промови — без участі аудиторії. Подальша зміна відбулась у січні 2008 року, коли було зменшено час виголошення промови із 45 до 30 хвилин. І, хоча відбувалися усі ці зміни, добре підготовлені промови і далі зміцнюють віру в Боже Слово й навчають про різні грані Божого Царства (1 Тим. 4:13, 16). Тому продовжуймо щиро запрошувати тих, кого ми відвідуємо повторно, та інших людей приходити на публічні зібрання, щоб почути важливі біблійні промови!

10—12. а) Які зміни у способі проведення вивчення «Вартової башти» відбувались упродовж років? б) Які запитання варто собі поставити?

¹⁰ Вивчення «Вартової башти». У 1922 році брати, яких називали пілігримами, тобто служителі, котрих Товариство «Вартова башта» призначало виголошувати промови у зборах і брати провід у проповідуванні, порадили, аби на щотижневих зібраннях виділяти час для вивчення «Вартової башти». Ця порада була прийнята. Спочатку такі вивчення проводилися або серед тижня, або в неділю.

¹¹ «Вартова башта» за 15 червня 1932 року надрукувала додаткові вказівки, як потрібно проводити це зібрання. За зразок взяли те, як його було організовано в домі Бетелю. Проводити зібрання мали лише брати. Спереду залу сиділо троє братів, які по черзі зачитували абзаци. У ті часи статті не мали запитань для обговорення, тому ведучий просив присутніх ставити власні запитання до матеріалу, який розглядався. Після цього він просив інших у залі відповідати на поставлені запитання. Якщо треба було щось уточнити, то це мав робити ведучий, даючи «коротке і влучне» пояснення.

¹² На початках кожен збір мав право самостійно вибирати видання журналу, яке більшість хотіла вивчати. Проте «Вартова башта» за 15 квітня 1933 року запропонувала, щоб усі збори вивчали поточні журнали. У 1937 році прийшла вказівка проводити це зібрання у неділю. Подальші вказівки, завдяки яким ці зібрання стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні, були надруковані у «Вартовій башті» за 1 жовтня 1942 року. Крім того, журнал писав, що внизу кожної сторінки статей для вивчення друкуватимуться запитання до абзаців і що треба використовувати лише ці запитання. Вивчення має тривати одну годину. Журнал також заохочував тих, хто давав відповіді, не читати уривки з абзаців, а висловлюватись «власними словами». Вивчення «Вартової башти» донині залишається головним зібранням, через яке вірний раб дає нам своєчасну духовну поживу (Матв. 24:45). Тож варто себе запитати: «Чи я готуюсь щотижня до вивчення “Вартової башти”? Чи я, коли маю змогу, намагаюсь давати коментарі?»

13, 14. Як змінювався розпорядок щодо вивчення Біблії у зборі і що вам у ньому подобається?

¹³ Вивчення Біблії у зборі. У першій половині 1890-х років, після публікації кількох томів «Свитання Тисячоліття», брат Ран, Дослідник Біблії з міста Балтимор (штат Меріленд, США), запропонував проведення «світанкових гуртків» для вивчення Біблії. Спершу ці зібрання, які проводились у помешканнях братів, вважались чимось пробним. Але станом на вересень 1895 року «світанкові гуртки» успішно проводились уже в багатьох містах США. Тому «Вартова башта» за той місяць порадила, щоб усі дослідники правди проводили такі зібрання. Вона теж писала, що ведучий цього вивчення має бути добрим читцем. Він мусив прочитати речення і чекати, поки хтось із присутніх його прокоментує. Після читання та обговорення всіх речень він повинен був знаходити в Біблії і зачитувати всі наведені в розділі вірші. На завершення кожен присутній мав робити короткий огляд матеріалу.

¹⁴ Назва цього зібрання змінювалась кілька разів. Зокрема його називали верійські гуртки для вивчення Біблії. Така назва нагадувала християн з Верії, котрі жили в першому сторіччі та «ретельно досліджували Писання» (Дії 17:11). Згодом назву було змінено на книговивчення у зборі. Нині воно називається вивченням Біблії у зборі, під час якого цілий збір вивчає матеріал у Залі Царства, а не окремими групами в помешканнях братів. Упродовж десятиліть на цьому зібранні ми вивчали різні книжки, брошури і навіть окремі статті з «Вартової башти». Від самих початків усіх присутніх заохочували брати участь в обговоренні. Це зібрання дуже допомогло нам поглибити своє знання Біблії. Чи ви регулярно готуєтесь до цього зібрання і чи берете в ньому якнайповнішу участь?

15. Для чого організували Школу теократичного служіння?

¹⁵ Школа теократичного служіння. Брат Кері Барбер, який довгий час служив у всесвітньому центрі в Брукліні (Нью-Йорк), пригадував: «У понеділок ввечері 16 лютого 1942 року всіх братів родини Бетелю в Брукліні заохотили записатись у школу, яка згодом отримала назву — Школа теократичного служіння». Брат Барбер, який пізніше став членом Керівного органу, казав, що ця школа є «одним із найдивовижніших устроїв, який Єгова організував для свого народу в наш час». Таке зібрання дуже допомагало братам поліпшувати своє вміння навчати і проповідувати, тому 1943 року для цієї школи була приготовлена і поступово розіслана всім зборам по цілому світі брошурка за назвою «Курс теократичного служіння». Журнал «Вартова башта» за 1 червня 1943 року пояснював, що Школа теократичного служіння організована для того, аби допомагати Божим служителям «стати ліпшими проповідниками звістки про Царство» (2 Тим. 2:15).

16, 17. Чи Школа теократичного служіння допомагала ставати лише вправним промовцем? Поясніть.

¹⁶ На початках багатьом було дуже важко виступати перед великою аудиторією. Клейтон Вудворт (молодший), батько якого 1918 року був несправедливо ув’язнений з братом Рутерфордом та ще кількома братами, пригадує свої відчуття, коли в 1943 році вперше виступив у школі: «Мені було дуже важко виголошувати промову. Язик ніби розбух, у роті пересохло, а голос — щось середнє між гарчанням і пищанням». Проте з часом його навички поліпшились, і згодом він виголосив чимало промов. Завдяки Школі він став не просто вправним промовцем, а розвинув смирення та зрозумів важливість того, щоб покладатися на Єгову. Клейтон розповів: «Я усвідомив, що важливим є не сам промовець. Головне добре готуватись і повністю покладатись на Єгову. Тоді люди будуть із задоволенням тебе слухати та обов’язково чогось навчаться».

¹⁷ У 1959 році також сестри отримали змогу навчатись у цій школі. Сестра Една Бауер пригадувала оголошення, яке прозвучало на конгресі. Вона розповіла: «Пам’ятаю, яке захоплення це оголошення викликало серед сестер. Тепер у них з’явилось більше нагод брати участь у зібраннях». Упродовж років багато братів і сестер записувались у Школу теократичного служіння, адже там нас навчав Єгова. Нині ми і далі отримуємо таке навчання на зібранні серед тижня. (Прочитайте Ісаї 54:13).

18, 19. а) Як ми тепер отримуємо практичні поради щодо проповідницької праці? б) Чому ми співаємо на наших зібраннях? (Дивіться «Співати про правду»).

¹⁸ Службове зібрання. Вже у 1919 році брати проводили зустрічі, щоб організовувати польове служіння. За того часу на такі зустрічі приходили не всі члени збору, а лише ті, хто безпосередньо брав участь у розповсюджуванні літератури. З 1923 року службове зібрання проводили раз на місяць, і його відвідували всі в класі, тобто у зборі. А 1928 року всі збори отримали заохочення проводити це зібрання щотижня. У 1935 році «Вартова башта» заохотила всі збори готувати службове зібрання на основі публікації «Керівництво» (пізніше названої «Інформатор», а згодом — «Наше служіння Царству»). Це зібрання швидко стало невід’ємною частиною нашого щотижневого розкладу.

¹⁹ Тепер практичні поради щодо того, як виконувати проповідницьку працю, ми отримуємо на зібранні серед тижня (Матв. 10:5—13). Якщо ви отримуєте власний примірник посібника для цього зібрання, то чи вивчаєте його і чи застосовуєте поради з нього у своєму служінні?

Найважливіше зібрання в році

20—22. а) Чому ми відзначаємо Спомин Ісусової смерті? б) Чим для вас цінне щорічне відзначання Спомину?

²⁰ Ісус звелів своїм послідовникам відзначати спомин його смерті, аж поки він прийде. Так само як святкування Пасхи, Спомин Христової смерті відзначається раз на рік (1 Кор. 11:23—26). На це зібрання по цілому світі збираються мільйони людей. Спомин нагадує помазанцям про особливу честь бути співспадкоємцями Царства (Рим. 8:17). А в інших овець він викликає глибоку повагу до Царя Божого Царства і заохочує залишатись йому відданими (Ів. 10:16).

²¹ Брат Рассел з однодумцями усвідомлювали, наскільки важливою є Господня вечеря, і знали, що її треба відзначати лише раз на рік. У «Вартовій башті» за квітень 1880 року йшлося: «Вже декілька років тут, у Піттсбурзі, багато з нас має звичай... згадувати Пасху [Спомин] і вживати символи Господнього тіла і крові». Невдовзі було поєднано проведення конгресів з відзначанням Спомину. Перший звіт про таку подію склали 1889 року. Тоді було 225 присутніх і 22 особи охрестилося.

²² Сьогодні ми вже не проводимо Спомин разом з конгресом. Проте ми запрошуємо всіх людей разом з нами відзначати цю важливу подію у Залі Царства або в орендованому приміщенні. У 2013 році на Спомин прийшло понад 19 мільйонів людей. Яку ж радість ми маємо від того, що не лише самі присутні на Спомині, але й заохочуємо інших бути разом з нами цього урочистого вечора. Чи ви стараєтеся запопадливо запрошувати якомога більше людей приходити на Спомин?

Про що свідчить наше ставлення до зібрань

23. Чому ми цінуємо те, що можемо збиратися разом?

²³ Віддані служителі Єгови не вважають тягарем наказ збиратися разом (Євр. 10:24, 25; 1 Ів. 5:3). Цар Давид любив приходити в дім Єгови для поклоніння (Пс. 27:4). Особливо йому подобалось перебувати там разом з тими, хто любить Бога (Пс. 35:18). Також Ісус змалечку мав глибоке прагнення поклонятися у храмі свого небесного Батька (Луки 2:41—49).

24. Що ми можемо робити завдяки нашим зібранням?

²⁴ Наша присутність на зібранні свідчить про нашу любов до Єгови і щире бажання зміцняти одновірців. Ми також показуємо своє бажання вчитися жити згідно з нормами для підданих Царства, і цього ми вчимося передусім на зібраннях, районних та обласних конгресах. Крім того, завдяки зібранням ми здобуваємо необхідні навички і сили для виконання найважливішої роботи, яку здійснює нині Боже Царство,— підготовки і навчання учнів Ісуса Христа, нашого Царя. (Прочитайте Матвія 28:19, 20). Безперечно, наше сильне бажання збиратися разом свідчить про те, наскільки Царство реальне для нас особисто. Тому завжди цінуймо наші зібрання!

1—3. Як Ісус подбав про те, аби розширити проповідницьку працю, і які у зв’язку з цим постають запитання?

ІСУС проповідував по всій Галілеї упродовж двох років. (Прочитайте Матвія 9:35—38). Він побував у багатьох містах і селах, навчав у синагогах і звіщав добру новину про Царство. Хоч би де Ісус проповідував, довкола нього завжди збиралося багато людей. Тому він сказав: «Жниво велике». Дійсно, існувала велика потреба в працівниках.

² Як Ісус подбав про те, аби розширити проповідницьку працю? Він послав своїх 12 апостолів «проповідувати про Боже Царство» (Луки 9:1, 2). Апостоли могли запитувати, як виконувати цю працю. Тож Ісус, перш ніж відправити їх, дав їм те, що отримав від свого Батька,— навчання.

³ У зв’язку з цим постає кілька запитань. Яке саме навчання Ісус отримав від свого Батька? Чого він навчав своїх апостолів? Як за нашого часу Месіанський Цар навчає своїх послідовників виконувати доручене служіння?

«Говорю все так, як навчив мене Батько»

4. Коли і де Ісус навчався від свого Батька?

⁴ Ісус завжди визнавав, що отримав навчання від Єгови. Одного разу він сказав: «Я... говорю все так, як навчив мене Батько» (Ів. 8:28). Коли і як Ісус отримав навчання? Воно, очевидно, почалось невдовзі після того, як він — Божий первонароджений Син — був створений (Кол. 1:15). Син провів поруч зі своїм Батьком у небі незліченну кількість віків. Там він слухав свого Батька, «Величного Учителя», і спостерігав за його діяльністю (Ісаї 30:20). Завдяки цьому він отримав незрівнянну освіту, що стосувалась знання про риси, діла й наміри Єгови.

5. Яке навчання Батько дав своєму Синові щодо служіння, котре він мав виконувати на землі?

⁵ У відповідний час Єгова навчив свого Сина про служіння, яке він мав виконувати на землі. Звернімо увагу, як у пророцтві описано стосунки між Величним Учителем і його Сином. (Прочитайте Ісаї 50:4, 5). Єгова «щоранку пробуджував» свого Сина. Цей описовий зворот зображає вчителя, який рано-вранці будить учня, аби його навчати. Один біблійний посібник пояснює: «Єгова... бере його, так би мовити, до школи як учня і навчає, що́ і як він має проповідувати». У тій небесній «школі» Єгова навчав свого Сина, що саме він мав казати (Ів. 12:49). Батько також дав Синові вказівки, як треба навчатиa. Коли Ісус був на землі, то застосовував набуті знання, щоб виконувати своє служіння, а також навчати своїх послідовників виконувати їхнє служіння.

6, 7. а) Яке навчання Ісус дав своїм апостолам і до чого він їх підготував? б) Чого стосується навчання, котре Ісус дає своїм послідовникам сьогодні?

⁶ Яке навчання Ісус дав своїм апостолам, як про це згадується на початку розділу? Згідно з 10-м розділом Матвія, він дав їм конкретні вказівки щодо служіння, а саме: де проповідувати (вірші 5, 6), про що проповідувати (вірш 7), що потрібно покладатись на Єгову (вірші 9, 10), як починати розмову з людиною (вірші 11—13), як реагувати на відмову (вірші 14, 15) і що робити, коли буде переслідування (вірші 16—23)b. Чітке навчання, яке Ісус дав своїм апостолам, допомогло їм брати провід у проповідуванні доброї новини в першому сторіччі н. е.

⁷ А що сказати про наші часи? Ісус, Цар Божого Царства, доручив своїм послідовникам дуже важливе завдання — проповідувати «цю добру новину про Царство... по цілій населеній землі на свідчення всім народам» (Матв. 24:14). Чи Цар навчає нас виконувати цю грандіозну працю? Безперечно! Цар, який є в небі, дбає, аби його послідовники отримували навчання про те, як проповідувати людям і як виконувати важливі доручення у зборі.

Навчання, яке допомагає бути добрими проповідниками

8, 9. а) Яка була головна мета Школи теократичного служіння? б) Як зібрання серед тижня допомогло вам ефективніше виконувати своє служіння?

⁸ Організація Єгови вже багато років навчає проповідувати Божий народ через зібрання у зборах, наприклад службове зібрання, та через конгреси. А втім, з 1940-х років відповідальні брати з усесвітнього центру почали організовувати навчання у різних теократичних школах.

⁹ Школа теократичного служіння. Як ми побачили у попередньому розділі, цю школу почали проводити з 1943 року. Чи мета цієї школи полягала лише в тому, щоб навчити учнів виголошувати гарні промови на зібраннях? Ні. Головною метою було — навчити нас використовувати у проповідуванні свій дар мови на хвалу Єгові (Пс. 150:6). Школа допомагала братам і сестрам, які були записані до неї, ставати ефективнішими проповідниками Царства. Тепер таке навчання можна отримати на зібранні серед тижня.

10, 11. Кого тепер запрошують у школу «Гілеад» і в чому полягає головне завдання її програми?

¹⁰ Біблійна школа «Гілеад» Товариства «Вартова башта». Школа, яку ми нині називаємо Біблійною школою «Гілеад», розпочала свою діяльність у понеділок 1 лютого 1943 року. Школа була організована для навчання піонерів та інших повночасних служителів, щоб потім їх призначати у місіонерське служіння до різних країн світу. Але від жовтня 2011 року до неї почали запрошувати лише тих, хто вже виконує певні види спеціального повночасного служіння. До них належать спеціальні піонери, роз’їзні наглядачі та їхні дружини, бетелівці та місіонери, які ще не проходили навчання в цій школі.

¹¹ У чому полягає головне завдання програми школи «Гілеад»? Один багатолітній викладач пояснює: «На ній проводиться ретельне дослідження Божого Слова, і це має зміцнити віру студентів та допомогти їм розвинути духовні риси, необхідні для долання труднощів місіонерського служіння. Інша дуже важлива мета школи — прищепити студентам ще більше прагнення брати участь у проповідуванні доброї новини» (Еф. 4:11).

12, 13. Як школа «Гілеад» вплинула на всесвітню проповідницьку діяльність? Наведіть приклад.

¹² Як школа «Гілеад» вплинула на всесвітню проповідницьку діяльність? Від 1943 року навчання у цій школіc отримали понад 8500 студентів, котрі були призначені служити місіонерами в більш ніж 170 країн. Місіонери добре застосовують набуті знання, даючи іншим приклад ревного служіння і навчаючи, як його виконувати. Нерідко місіонери були першими, хто розпочинав проповідування там, де не було вісників Царства або де їх було зовсім мало.

¹³ Розгляньмо приклад Японії, де організована праця проповідування була зупинена протягом Другої світової війни. У серпні 1949 року там не було навіть десяти місцевих вісників. Але в кінці того ж року в Японії вже активно проповідували 13 місіонерів, випускників школи «Гілеад». Згодом їх стало ще більше. Спочатку вони скерували свої зусилля на опрацювання великих міст, а пізніше взялися за менші міста. Місіонери щиро заохочували тих, з ким вивчали Біблію, та інших вісників розпочинати піонерське служіння. Їхня запопадливість принесла багато плодів. Нині в Японії є понад 216 000 вісників Царства, майже 40 відсотків яких служать піонерами!d

14. Свідченням чого є теократичні школи? (Дивіться також «Школи для служителів Царства»).

¹⁴ Інші теократичні школи. Школа піонерського служіння, Біблійна школа для подружніх пар і Біблійна школа для неодружених братів допомагають своїм студентам робити духовний поступ та ревно брати провід у проповідницькій праціe. Усі ці теократичні школи є могутнім свідченням того, що наш Цар повною мірою споряджує своїх послідовників для виконання їхнього служіння (2 Тим. 4:5).

Підготовка братів для виконання додаткових обов’язків

15. Як ті, хто виконує відповідальні доручення в організації, прагнуть наслідувати Ісуса?

¹⁵ Пригадаймо пророцтво з книги Ісаї, яке ми обговорювали на початку розділу. З нього ми довідались, як Ісус отримав навчання від Єгови. У цій небесній «школі» Син навчився того, «як правильно відповідати змученому» (Ісаї 50:4). Коли Ісус був на землі, то використовував ті знання, аби відсвіжати «струджених та обтяжених» людей (Матв. 11:28—30). Наслідуючи його приклад, кожен, хто виконує відповідальні доручення в організації, має бути джерелом відсвіження для своїх братів та сестер. Для цього проводяться різні школи, які допомагають кваліфікованим братам ще ефективніше служити своїм одновірцям.

16, 17. Яка мета Школи служіння Царству? (Дивіться також примітку).

¹⁶ Школа служіння Царству. Навчання першого класу цієї школи розпочалось 9 березня 1959 року в Південному Лансінґу, штат Нью-Йорк. Пройти місячне навчання запросили роз’їзних наглядачів, а також слуг збору (нині координатори рад старійшин). Пізніше матеріал школи було перекладено на інші мови, і таке навчання стали проходити брати також в інших країнах по цілому світіf.

¹⁷ Про мету Школи служіння Царству в «Щорічнику Свідків Єгови» за 1962 рік говорилось: «У нашому метушливому світі наглядач у зборі Свідків Єгови має вміти організовувати своє життя так, аби приділяти належну увагу всім членам збору і бути для них благословенням. Водночас йому не можна заради збору ігнорувати потреби власної сім’ї, у цьому він повинен бути врівноваженим. Слуги збору по всьому світі отримали чудову нагоду зібратись разом, щоб навчатися у Школі служіння Царству. Вона допоможе їм робити те, що вимагається в Біблії від наглядачів» (1 Тим. 3:1—7; Тита 1:5—9).

18. Як Школа служіння Царству збагачує духовно весь Божий народ?

¹⁸ Як Школа служіння Царству збагачує увесь Божий народ? Старійшини і служителі збору застосовують здобуті знання і, подібно до Ісуса, несуть відсвіження братам та сестрам у зборі. Ми, безперечно, дуже вдячні за добрі слова, увагу і підбадьорливі візити дбайливих старійшин та служителів збору (1 Фес. 5:11). Ці кваліфіковані чоловіки є справжнім благословенням для їхніх зборів.

19. Про організацію ще яких шкіл дбає Комітет навчання і яка мета такої біблійної освіти?

¹⁹ Інші теократичні школи. Комітет навчання Керівного органу дбає про проведення інших шкіл для братів, які виконують відповідальні доручення в організації. Ці школи мають на меті допомогти старійшинам збору, роз’їзним наглядачам і членам комітетів філіалів ефективніше виконувати свої різноманітні обов’язки. Таке біблійне навчання заохочує братів підтримувати власну духовність і застосовувати принципи з Писань у ставленні до дорогоцінних овець, яких Єгова доручив їхній опіці (1 Пет. 5:1—3).

20. Чому Ісус може сказати, що всі ми «навчені Єговою», і на що ми рішуче налаштовані?

²⁰ Безперечно, Месіанський Цар дбає, аби його послідовники були добре навчені. Все навчання походить від Єгови: він навчив свого Сина, а Син навчає своїх учнів. Отже, Ісус може сказати, що всі ми «навчені Єговою» (Ів. 6:45; Ісаї 54:13). Тож і далі повною мірою використовуймо все, що наш Цар дає нам через таке навчання! І пам’ятаймо про головну мету такого навчання — допомогти нам залишатись духовно міцними, щоб повною мірою виконувати своє служіння.

1, 2. а) Що брат Рассел відповів служителю церкви, котрий хотів знати, як підтримується діяльність Дослідників Біблії? б) Що ми розглянемо в цьому розділі?

ОДНОГО разу до брата Чарлза Рассела звернувся служитель реформатської церкви із запитанням, як підтримується діяльність Дослідників Біблії.

«Ми ніколи не стягуємо пожертв»,— пояснив брат Рассел.

«Звідки ж ви берете гроші?» — запитався служитель церкви.

«Якщо я відкрию вам цю просту істину, ви навряд чи повірите,— відповів Рассел.— Коли до нас приходять зацікавлені люди, ми не пхаємо перед їхнього носа кошик для пожертв. Але вони розуміють, що для нашої діяльності потрібні гроші, і думають собі: “Оренда залу не безкоштовна... Може, варто дати на це трохи грошей?”»

Служитель глянув на брата Рассела з недовірою.

«Кажу вам, це чиста правда,— продовжив Рассел.— Ті, хто приходить до нас, ставлять мені те саме запитання: “Може, варто дати на це трохи грошей?” Якщо людина має благословення і трохи грошей, вона хоче пожертвувати це для Господа. Якщо вона не має грошей, то нащо їх у неї вимагати?»a

² Брат Рассел казав «чисту правду». Впродовж усієї історії Божий народ для підтримки чистого поклоніння робив добровільні пожертви. У цьому розділі ми розглянемо кілька прикладів з Писань, а також із сучасної історії. Ознайомившись із тим, як фінансується діяльність Царства, запитаймо себе: «Як я можу підтримати справи Царства?»

«Зберіть для Єгови пожертви... кожен, кого серце спонукує»

3, 4. а) У чому Єгова впевнений щодо своїх поклонників? б) Як ізраїльтяни підтримали будівництво святого намету?

³ Єгова завжди впевнений у своїх правдивих поклонниках. Він знає, що за всякої нагоди вони будуть виявляти свою відданість, даючи добровільні пожертви. Розгляньмо два приклади з історії ізраїльського народу.

⁴ Після того як Єгова вивів ізраїльтян з Єгипту, він наказав їм побудувати святий намет для поклоніння, який можна було переносити. Його зведення й оздоблення потребувало значних затрат. Тому Єгова наказав Мойсею дати народові нагоду підтримати це будівництво: «Зберіть для Єгови пожертви... кожен, кого серце спонукує» (Вих. 35:5). Як відгукнулися люди, яких ще зовсім недавно «жорстоко гнобили... змушуючи до всілякої рабської праці»? (Вих. 1:14). Ізраїльтяни виявили велику щедрість: охоче жертвували золото, срібло та інші цінні речі, більшість з яких вони, очевидно, отримали від своїх колишніх господарів, єгиптян (Вих. 12:35, 36). Люди дали так багато, що вже не було потрібно, тому їх довелось попросити «більше не збирати пожертв на святий намет» (Вих. 36:4—7).

5. Як ізраїльтяни відгукнулися на заохочення Давида жертвувати для будівництва храму?

⁵ Через 475 років цар Давид пожертвував «власне золото і срібло» на будівництво першого храму — споруди, яка мала стати центром правдивого поклоніння. Після цього він дав нагоду народові підтримати цей проект, запитавши: «Хто ще хотів би сьогодні принести дар для Єгови?» І люди «жертвували Єгові від усього серця» (1 Хр. 29:3—9). Давид, усвідомлюючи, від кого походять ці пожертви, сказав у молитві до Єгови: «Все від тебе, і все, що даємо тобі, ми отримали від тебе» (1 Хр. 29:14).

6. Чому нині для виконання праці Царства потрібні гроші і які у зв’язку з цим виникають запитання?

⁶ Ні Мойсей, ні Давид не змушували людей давати пожертви. Божий народ давав від щирого серця. А як сьогодні? Ми теж добре розуміємо, що діяльність Божого Царства вимагає певних грошових затрат. Щоб друкувати і розповсюджувати Біблії та біблійну літературу, будувати й утримувати місця для поклоніння та філіали, надавати екстрену гуманітарну допомогу в час лиха, потрібні чималі кошти. Звідки беруться необхідні гроші? Чи в послідовників Царя вимагають пожертви?

«Ніколи не треба буде ні просити, ані благати людей»

7, 8. Чому народ Єгови не випрошує в людей грошей?

⁷ Брат Рассел з однодумцями не хотів діяти за прикладом християнських церков, які вдавались до різних способів здобування грошей. У другому номері «Вартової башти» у статті за назвою «Чи ви хочете мати “Сіонську Вартову башту”?» Рассел писав: «Ми віримо, що ЄГОВА підтримує [цей журнал], і якщо так, то ніколи не треба буде ні просити, ані благати людей, щоб вони підтримували його. Коли Той, який каже, що ‘все золото й срібло на горах моє’, не постачатиме потрібних грошей, то з цього зробимо висновок, що вже настав час припинити його видання» (Ог. 2:7—9). Уже понад 130 років журнал «Вартова башта», як і організація, що його видає, існує та процвітає.

⁸ Народ Єгови ні в кого не випрошує грошей. На наших зібраннях не передають таці для грошей, ми теж не розсилаємо листи з проханням про пожертви. Також ми не проводимо лотерейних розіграшів чи церковних ярмарків для збору коштів. Ми дотримуємось того, про що вже давно було сказано у «Вартовій башті»: «Ми ніколи не вважали правильним випрошування грошей заради Господа, як це роблять повсюдно... Вважаємо, що кошти, отримані різними методами жебрання в ім’я нашого Господа, ображають його і не прийнятні для нього; вони не принесуть його благословення ні дарівникам, ні справі, задля якої випрошуються»b.

«Нехай кожен робить так, як постановив у серці»

9, 10. Яка одна з причин того, чому ми робимо добровільні пожертви?

⁹ Нас, підданих Царства, не треба змушувати робити пожертви. Навпаки, ми з радістю використовуємо свої гроші та інші засоби для підтримки справ Царства. Чому ми охоче даємо? На це є три причини.

¹⁰ Перша причина: ми робимо добровільні пожертви, бо любимо Єгову і хочемо робити «те, що приємне в його очах» (1 Ів. 3:22). Єгова задоволений служителями, які дають вільно та від усього серця. Розгляньмо, що́ сказав Павло про те, як християни роблять пожертви. (Прочитайте 2 Коринфян 9:7). Правдивий християнин жертвує не з примусу чи під тиском. Навпаки, він дає тому, що так «постановив у серці»c. Тобто він спершу бачить потребу і те, як її задовольнити, а тоді робить пожертву. Такого дарівника Єгова любить, «оскільки Бог любить того, хто дає з радістю». В іншому перекладі цю фразу передано так: «Бог любить людей, які люблять давати» («Сучасна англійська Біблія»).

11. Що спонукує нас давати Єгові найкраще?

¹¹ Друга причина: ми робимо пожертви з вдячності за благословення, які маємо від Єгови. Розгляньмо чудовий принцип, викладений у Мойсеєвому Законі. (Прочитайте Повторення Закону 16:16, 17). Під час трьох щорічних свят кожен ізраїльтянин мав принести «дар відповідно до того, як поблагословив його Бог Єгова». Тому, перш ніж прийти на свято, ізраїльтянин мусив порахувати свої благословення і дослідити своє серце, щоб вирішити, який дар було б найліпше принести. Подібно, коли роздумувати про те, як рясно Єгова нас благословив, це буде спонукувати нас віддавати йому найкраще. Наш дар від щирого серця, в тому числі наші матеріальні пожертви, відображає глибину нашої вдячності Єгові за його щедрі благословення (2 Кор. 8:12—15).

12, 13. Як своїми добровільними пожертвами ми показуємо, що любимо нашого Царя, і що́ визначає, скільки ми жертвуємо?

¹² Третя причина: добровільними пожертвами ми виявляємо свою любов до нашого Царя, Ісуса Христа. Розгляньмо, що́ сказав Ісус учням в останню ніч свого земного життя. (Прочитайте Івана 14:23). Він промовив: «Якщо хтось любить мене, то буде дотримуватися моїх слів». До цих «слів» належить його наказ проповідувати добру новину про Царство по всій населеній землі (Матв. 24:14; 28:19, 20). Ми дотримуємось цих «слів», коли докладаємо всіх зусиль, витрачаючи власний час, сили і матеріальні засоби заради праці проповідування. Так ми виявляємо свою любов до Месіанського Царя.

¹³ Ми, вірні піддані Царства, від усього серця прагнемо підтримувати справи Царства своїми фінансовими пожертвами. Як жертвувати — кожен вирішує особисто, роблячи те, що в його силах. Проте чимало наших одновірців є небагатими (Матв. 19:23, 24; Як. 2:5). Але їх може потішати знання того, що Єгова і його Син цінують навіть невеликі пожертви, зроблені від щирого серця (Марка 12:41—44).

Звідки надходять гроші?

14. Як упродовж багатьох років Свідки Єгови пропонували біблійну літературу?

¹⁴ Упродовж багатьох років Свідки Єгови пропонували біблійну літературу за конкретні пожертви. Тоді рекомендована сума пожертв була незначною, аби навіть незаможні люди могли отримати літературу. Звичайно, якщо людина цікавилась правдою, але не мала змоги щось пожертвувати, вісники Царства все одно охоче залишали їй літературу. А втім, їхнім головним бажанням було те, щоб література потрапила до рук щирих людей, які могли б її читати й ознайомлюватися з правдою.

15, 16. а) Яку зміну щодо пропонування літератури зробив Керівний орган у 1990 році? б) Як робляться добровільні пожертви? (Дивіться також «На що витрачаються наші пожертви?»).

¹⁵ У 1990 році Керівний орган запровадив зміни щодо порядку розповсюджування літератури. З того року в США всю літературу пропонували лише за добровільні пожертви. У листі до всіх зборів брати пояснили: «Вісники та зацікавлені особи будуть отримувати журнали та іншу літературу без нагадування і навіть натяків, що треба давати конкретні пожертви в обмін на отримані публікації... Кожен, хто бажає дати пожертву на покриття витрат, пов’язаних з нашою освітньою діяльністю, може це зробити. Але літературу він отримає незалежно від того, зробив пожертву чи ні». Такий розпорядок підкреслював те, що наша діяльність є добровільною і суто релігійною, а також доводив, що «ми не торгуємо Божим словом» (2 Кор. 2:17). З часом цей розпорядок щодо пожертв був запроваджений філіалами по всьому світі.

¹⁶ Як робляться добровільні пожертви? У Залах Царства Свідків Єгови є скриньки для пожертв, які розміщено так, щоб не привертати до себе надто великої уваги. Людина може кинути гроші безпосередньо в скриньку або надіслати їх юридичній особі, якою користуються Свідки Єгови. Щороку «Вартова башта» друкує статтю з поясненням, як можна робити добровільні пожертви.

Як використовуються грошові пожертви?

17—19. Як використовуються пожертви на а) всесвітню працю, б) всесвітнє будівництво Залів Царства, в) витрати місцевого збору?

¹⁷ «Пожертви на всесвітню діяльність». Ці гроші йдуть на покриття витрат, пов’язаних з підтримкою всесвітньої праці проповідування. До них належать: витрати на видання літератури для всесвітнього поля, на будівництво й утримання домів Бетелю і на проведення різних теократичних шкіл. Крім того, ті кошти витрачають на потреби місіонерів, роз’їзних наглядачів та спеціальних піонерів. Такі пожертви також використовують для надання невідкладної допомоги одновірцям, котрі постраждали від стихійного лихаd.

¹⁸ «Пожертви на всесвітнє будівництво Залів Царства». Ці кошти використовуються, щоб допомагати зборам будувати чи реконструювати Зали Царства. В міру того як надходять нові пожертви, є можливість надавати більше коштів іншим зборамe.

¹⁹ «Пожертви на витрати місцевого збору». Ці гроші йдуть на утримання Залу Царства і на догляд за ним. Старійшини можуть порекомендувати, щоб частина пожертвуваних грошей була надіслана до місцевого філіалу на підтримку справ, пов’язаних з усесвітньою діяльністю. У такому разі старійшини запропонують зборові прийняти відповідну резолюцію. Тоді, за згодою збору, пропоновані кошти відішлють у філіал. Щомісяця брат, котрий відповідає за рахунки збору, готує фінансовий звіт, який зачитують перед збором.

20. Як ви можете прославляти Єгову тим «найліпшим», що маєте?

²⁰ Коли ми думаємо про все, що пов’язане з виконанням праці проповідування і навчання людей по цілому світі, це спонукує шанувати Єгову, «віддаючи йому найліпше», що ми маємо (Присл. 3:9, 10). «Найліпше» включає в себе наші фізичні сили, розумові здібності та духовний досвід. Ми, безперечно, прагнемо послуговуватися всім цим для підтримки справ Царства. Варто пам’ятати, що до «найліпшого» належать також наші матеріальні засоби. Отже, постановімо за всякої нагоди віддавати Єгові «найліпше». Наші добровільні пожертви прославляють Єгову і доводять нашу відданість Месіанському Царству.

1, 2. а) Що служителі Єгови ще за давніх часів з радістю робили? б) Що є для Єгови справжнім скарбом?

ВІДДАНІ служителі Єгови ще за давніх часів зводили споруди, які приносили хвалу Божому імені. Наприклад, ізраїльтяни з радістю брали участь у спорудженні святого намету і щедро жертвували для цього різні цінні речі (Вих. 35:30—35; 36:1, 4—7).

² Єгова не вважає будівлі тим, що є найважливішим для його хвали. Також для нього особисто вони не становлять особливої цінності (Матв. 23:16, 17). Що є для Єгови найціннішим скарбом, найбільшим даром, який його звеличує? Поклоніння, котре здійснюють його служителі, в тому числі їхній охочий дух і ревна праця (Вих. 35:21; Марка 12:41—44; 1 Тим. 6:17—19). Ця істина дуже важлива, адже будівлі не вічні. Наприклад, вже давно нема ні святого намету, ні храму. Хоча вони зникли, все ж Єгова не забув щедрості та праці своїх відданих служителів, які різними способами підтримували те будівництво. (Прочитайте 1 Коринфян 15:58; Євреїв 6:10).

3. Що ми розглянемо в цьому розділі?

³ Служителі Єгови за нашого часу також старанно трудяться на будівництві місць поклоніння. І те, чого ми в цьому досягли під проводом нашого Царя, Ісуса Христа, дійсно вражає! Ми бачимо, як Єгова рясно благословляє наші зусилля (Пс. 127:1). У цьому розділі ми розглянемо лише кілька прикладів того, що́ було нами досягнуто у будівництві, і як це несе хвалу Єгові. Також познайомимося з відгуками тих, хто брав участь у такій праці.

Будівництво Залів Царства

4. а) Чому потрібно більше місць для поклоніння? б) Чому було об’єднано деякі філіали? (Дивіться «Будівництво філіалів відповідно до потреб сьогодення»).

⁴ Як ми побачили в 16-му розділі, Єгова вимагає, щоб ми збирались разом для поклоніння (Євр. 10:25). Наші зібрання не лише зміцнюють віру, але й посилюють запал до проповідницької праці. В міру того як останні дні наближаються до свого завершення, Єгова прискорює цю працю. Завдяки цьому щороку до його організації приходять сотні тисяч нових підданих Царства (Ісаї 60:22). Такий зріст вимагає розширення приміщень друкарень, щоб видавати більше біблійної літератури. Також потрібно більше місць для поклоніння.

5. Чому є доречною назва «Зал Царства»? (Дивіться також «Церква “Нове світло”»).

⁵ На початках сучасної історії народу Єгови Дослідники Біблії розуміли, що їм треба мати місця для зібрань. Одним з перших місць для поклоніння був зал у Західній Віргінії (США), який збудували наші брати 1890 року. До 1930-х років служителі Єгови побудували або реконструювали кілька приміщень. Усе ж ці місця для зібрань не мали конкретної назви. Проте в 1935 році брат Рутерфорд відвідував Гавайські острови, де тоді з’явився зал, споруджений у зв’язку з будівництвом нового філіалу. Коли його запитали, як назвати цей зал, він відповів: «Може, назвемо його “Залом Царства”, адже власне це ми й виконуємо — проповідуємо добру новину про Царство?» (Матв. 24:14). Таку доречну назву невдовзі отримав не лише цей зал, але більшість залів для зібрань, які використовував народ Єгови по всьому світі.

6, 7. Яке свідчення дає швидкісне будівництво Залів Царства?

⁶ До 1970-х років стрімко зростала потреба в Залах Царства. Тому брати в США придумали дієвий метод побудови лише за декілька днів привабливих, зручних споруд. У США і Канаді до 1983 року звели майже 200 таких залів. Щоб організовувати таку велику працю, брати почали створювати регіональні будівельні комітети. Цей метод будівництва виявився настільки вдалим, що 1986 року Керівний орган затвердив такий розпорядок. Тож 1987 року в США вже існувало 60 регіональних будівельних комітетів (РБК)a. До 1992 року подібні комітети з’явилися в Австралії, Аргентині, Іспанії, Італії, Мексиці, Німеччині, Норвегії, ПАР, Франції та Японії. Безперечно, працьовиті брати, котрі будують Зали Царства і Зали конгресів, заслуговують нашої підтримки, адже вони виконують роботу, яка є частиною поклоніння Богові.

⁷ Такі швидко зведені Зали Царства є чудовим свідченням для людей, котрі живуть неподалік. Наприклад, одна іспанська газета надрукувала статтю «Віра пересуває гори». В ній ішлося про будівництво Залу Царства в місті Мартос і містилось запитання: «Як можливо, що в сучасному світі, котрий тримається на егоїзмі, добровольці з різних регіонів Іспанії приїхали до Мартоса і безкорисливо працюють на будівництві, яке б’є всі рекорди щодо термінів, якості та організованості?» На поставлене запитання стаття відповідала словами одного з добровольців Свідків Єгови: «Це просто тому, що всі ми належимо до народу, який навчає Єгова».

Будівництво у країнах з обмеженими ресурсами

8. Яку нову програму затвердив Керівний орган у 1999 році і чому?

⁸ Під кінець XX сторіччя до організації Єгови почало приходити дуже багато людей, особливо у країнах з обмеженими ресурсами. Тамтешні збори робили все, що в їхніх силах, аби мати власні місця для поклоніння. Але в деяких країнах братів висміювали і ставились до них з упередженням через те, що їхні зали були дуже примітивними у порівнянні з іншими культовими спорудами. Однак у 1999 році Керівний орган затвердив спеціальну програму для пришвидшення побудови Залів Царства у країнах, що розвиваються. Кошти на будівництво надходили з багатших країн, так щоб був «рівномірний розподіл». (Прочитайте 2 Коринфян 8:13—15). Чимало братів та сестер з різних країн зголошувались допомагати в цій праці.

9. Яке завдання здавалось майже нездійсненним, але чого було досягнуто?

⁹ Спершу таке завдання видавалось майже нездійсненним. Звіт за 2001 рік показував, що у 88 країнах, які розвиваються, треба побудувати 18 300 Залів Царства. Проте завдяки підтримці Божого святого духу і нашого Царя, Ісуса Христа, ми впоралися із цим завданням, адже «для Бога можливо все» (Матв. 19:26). Від 1999 до 2013 року ця програма допомогла Божому народові побудувати 26 849 місць для поклонінняb. Єгова і далі благословляє проповідницьку працю, тому станом на 2013 рік у тих країнах треба звести ще приблизно 6500 Залів Царства. Щороку необхідно будувати сотні Залів.

10—12. Як будівництво Залів Царства приносить хвалу імені Єгови?

¹⁰ Як будівництво Залів Царства приносить хвалу імені Єгови? У звіті з філіалу в Зімбабве говорилось: «Упродовж місяця після побудови нового Залу відвідуваність зазвичай подвоюється». У багатьох країнах люди не спішать до нас приходити, аж поки не з’явиться зручне і гарне місце для поклоніння. Як тільки Зал Царства побудовано, він швидко заповнюється людьми, а отже виникає потреба в новому. Проте люди приходять до Єгови не лише з огляду на привабливість залів, а й тому, що в його організації вони відчувають щиру християнську любов тих, хто будує ці зали. Ось кілька прикладів.

¹¹ Індонезія. Коли один чоловік, який спостерігав за будівництвом Залу Царства, довідався, що всю роботу виконують добровольці, то сказав: «Ви просто дивовижні! Я бачив, як ви від усього серця трудитесь і радієте, хоча й не отримуєте жодної платні. Думаю, немає такої релігії, як ваша!»

¹² Україна. Жінка, котра щодня проходила повз нашу теократичну будову, здогадалась, що там працюють Свідки Єгови і що вони будують Зал Царства. Вона розповіла: «Я чула про Свідків Єгови від своєї сестри, яка стала Свідком. Бачачи, як ви працюєте, я теж захотіла бути в цій духовній родині. Між вами панує любов». Ця жінка погодилась на біблійне вивчення та охрестилася 2010 року.

13, 14. а) Чого нас вчить приклад подружжя, яке спостерігало за будівництвом Залу Царства? б) Як сприяти тому, аби ваше місце поклоніння несло хвалу імені Єгови?

¹³ Аргентина. Одне подружжя підійшло до брата, який наглядав за спорудженням Залу Царства. Чоловік сказав: «Ми уважно спостерігаємо за тим, як відбувається будівництво, і... вирішили, що треба навчатись про Бога у цьому місці». Потім він запитав: «Що від нас вимагається, аби ми могли приходити на ваші зібрання?» Подружжя прийняло пропозицію вивчати Біблію, але за умови, що вони вивчатимуть цілою сім’єю. Брати з радістю на це погодилися.

¹⁴ Навіть якщо у вас не було нагоди брати участь у будівництві свого Залу Царства, все ж ви можете сприяти тому, щоб це місце поклоніння приносило хвалу імені Єгови. Наприклад, ви можете радо запрошувати тих, з ким вивчаєте Біблію чи кого повторно відвідуєте, та інших людей прийти разом з вами на зібрання до Залу Царства. Також можна допомагати у прибиранні цього місця поклоніння та в догляді за ним. А якщо регулярно відкладати трохи коштів, можна робити пожертви на потреби вашого Залу або на будівництво залів в інших країнах. (Прочитайте 1 Коринфян 16:2). Усе це прославляє Боже ім’я.

Робітники, котрі охоче йдуть на жертви

15—17. а) Хто виконує більшу частину будівельних робіт? б) Чого ви навчилися з розповідей подружніх пар, котрі служили на будовах у різних країнах?

¹⁵ Велику частину робіт, пов’язаних зі спорудженням Залів Царства, Залів конгресів та філіалів, виконують місцеві брати і сестри. Нерідко їм допомагають одновірці з інших країн, які мають досвід у будівельній справі. Дехто з тих добровольців владнав свої справи так, що може працювати за кордоном протягом кількох тижнів. Інші мають змогу трудитись багато років на різних будівельних майданчиках.

¹⁶ Праця на будовах за кордоном пов’язана з особливими труднощами. Все ж вона приносить багато благословень. Ось приклад Тімо і Ліни. Вони працювали на будовах Залів Царства, Залів конгресів та філіалів у багатьох країнах Азії, Європи та Південної Америки. Тімо розповідає: «За останні 30 літ я переїжджав приблизно кожні два роки». Ліна, яка вже 25 років одружена з Тімо, каже: «Ми з Тімо служили у десяти країнах. На те, щоб звикнути до нової їжі, нового клімату, нової мови, нової території для проповідування і щоб знайти нових друзів, йшло багато сил і часу»c. Чи вони шкодують за тим, що вели таке життя? Ліна пояснює: «Труднощі перетворилися на великі благословення. Ми відчували справжню християнську любов і гостинність, а також ніжне піклування Єгови. Ми побачили виконання Ісусової обіцянки, яку він дав своїм апостолам і яка записана в Марка 10:29, 30. У нас тепер є в сотні разів більше духовних братів, сестер і матерів». А Тімо додає: «Нам приносить глибоке задоволення те, що ми використовуємо свої здібності заради найшляхетнішої мети — брати участь у збільшенні маєтку нашого Царя».

¹⁷ Даррен і Сара допомагали на будівництві в Африці, Азії, Центральній і Південній Америці, Європі та південній частині Тихого океану. Вони на власному досвіді переконалися, що отримали більше, ніж віддали, хоча й було багато труднощів. Даррен розповідає: «Ми мали честь працювати з братами із різних частин світу. Я побачив, що наша любов до Єгови є наче міцна нитка, яка з’єднує усіх нас по цілій землі». А Сара продовжує: «Я дуже багато навчилася від братів та сестер, які походять з різних культур. Коли бачу їхню саможертовність у служінні Єгові, то це спонукує мене і далі віддавати для нього найкраще».

18. Як виконується пророцтво, записане у Псалмі 110:1—3?

¹⁸ Цар Давид пророкував, що піддані Божого Царства попри труднощі охоче йтимуть на жертви заради справ Царства. (Прочитайте Псалом 110:1—3). Це пророцтво виконується на всіх, хто бере участь у праці, котра підтримує справи Царства (1 Кор. 3:9). Багато філіалів, сотні Залів конгресів і десятки тисяч Залів Царства по всьому світі є видимим доказом того, що Боже Царство реальне і вже править. Ми маємо надзвичайну честь — служити Цареві, Ісусу Христу, виконуючи працю, що несе хвалу Єгові!

1, 2. а) Яке лихо спіткало християн в Юдеї? б) Який учинок любові вони відчули на собі?

ПРИБЛИЗНО 46 року н. е. Юдею вдаряє лихо — страшний голод. Тамтешні послідовники Христа не мають грошей, щоб купити їжу, якої бракує і яка дуже зросла в ціні. Над ними нависла загроза голодної смерті. Проте скоро вони побачать, як Єгова в особливий спосіб подбає про них — він зробить те, чого раніше Ісусові учні ніколи не відчували на собі. Про що йдеться?

² Християни з євреїв та язичників, які жили в Антіохії (Сирія), почувши про страждання одновірців у Єрусалимі та Юдеї, зібрали для них кошти. Брати з Антіохії вибрали з-поміж себе двох відповідальних чоловіків, Варнаву і Савла, щоб віднести цю допомогу старійшинам єрусалимського збору. (Прочитайте Дії 11:27—30; 12:25). Уявіть собі, як зворушив юдейських братів цей учинок любові одновірців з Антіохії!

3. а) Як Божий народ наслідує приклад християн з Антіохії? Наведіть приклад. (Дивіться також «Перша велика допомога за наших часів»). б) Які запитання ми розглянемо в цьому розділі?

³ Та подія стала першою записаною згадкою про те, як християни з одної частини світу надали допомогу християнам в іншій частині світу. Нині ми наслідуємо приклад братів з Антіохії. Коли нам стає відомо, що десь у світі наші одновірці зазнають лиха чи випробувань, ми приходимо їм на допомогуa. Щоб побачити, як допомога постраждалим пов’язана з іншими видами нашого служіння, розгляньмо три запитання. Чому ми вважаємо допомогу під час лиха священним служінням? У чому полягає така допомога? Які благословення ми маємо від того, що допомагаємо іншим?

Надання допомоги — «священне служіння»

4. Що пояснив Павло християнам про їхнє служіння?

⁴ У Другому листі до коринфян Павло пояснив, що християни виконують два види служіння. Хоча він писав помазаним християнам, ті слова стосуються також «інших овець» (Ів. 10:16). Перший вид — це «служіння, пов’язане з примиренням», тобто наша праця проповідування і навчання (2 Кор. 5:18—20; 1 Тим. 2:3—6). Інший вид пов’язаний зі служінням, яке ми виконуємо заради одновірців. Павло каже, що християни мають «послужити святим [тобто одновірцям], надавши їм допомогу» (2 Кор. 8:4). У цих двох уривках вжито слово «служіння», яке є формою грецького слова діаконı́а. Про що це нам говорить?

5. Чому важливо те, що Павло назвав надання допомоги постраждалим служінням?

⁵ Вживши одне грецьке слово для опису обох видів служіння, апостол Павло поєднав надання допомоги постраждалим з іншими видами служіння, яке виконує християнський збір. Раніше Павло сказав: «Є... різні види служіння, але Господь той самий, різні види діяльності... Але все це виконує той же дух» (1 Кор. 12:4—6, 11). Так апостол пов’язав різні види служіння збору зі «священним служінням»b (Рим. 12:1, примітка; Рим. 12:6—8). Ось чому він вважав, що частину свого часу треба виділяти на те, аби «послужити святим» (Рим. 15:25, 26).

6. а) Чому, за словами Павла, допомога іншим є невід’ємною частиною нашого поклоніння? б) Як ми надаємо допомогу одновірцям по всьому світі? (Дивіться також супровідну інформацію «Коли стається стихійне лихо»).

⁶ Павло допоміг коринфянам зрозуміти, чому допомога іншим була частиною їхнього служіння і поклоніння Єгові. Він пояснив, що християни надають допомогу, бо «підкоряються добрій новині про Христа» (2 Кор. 9:13). Отже, християни допомагають своїм одновірцям тому, що прагнуть на ділі застосовувати Христові вчення. Добрі діла заради братів, за словами Павла, насправді є виявом «неперевершеної незаслуженої доброти» Бога (2 Кор. 9:14; 1 Пет. 4:10). Щодо служіння нашим братам, які потребують допомоги, в тому числі під час лиха, «Вартова башта» за 1 грудня 1975 року писала: «Ніколи не сумніваймось, що Єгова Бог і його син Ісус Христос вважають дуже важливим цей вид служіння». Дійсно, надання допомоги іншим — невід’ємна частина нашого священного служіння (Рим. 12:1, 7; 2 Кор. 8:7; Євр. 13:16).

Результати нашої допомоги іншим

7, 8. У чому полягає перша мета того, що ми допомагаємо іншим? Поясніть.

⁷ Які плоди приносить те, що ми допомагаємо одновірцям? Павло відповідає на це запитання у своєму Другому листі до коринфян. (Прочитайте 2 Коринфян 9:11—15). У цих віршах він висвітлює три головні мети, які ми досягаємо, коли надаємо допомогу постраждалим від лих. Які саме?

⁸ Перша мета: таким служінням ми прославляємо Єгову. У цих віршах Павло часто звертає увагу братів на Бога Єгову. Апостол вживає такі вислови, як «Богові подяку» і «численні вирази подяки Богові» (вірші 11, 12). Він пояснює, як допомога одновірцям спонукує християн «прославляти Бога» і вихваляти його «неперевершену незаслужену доброту» (вірші 13, 14). Обговорення такого служіння Павло завершує словами: «Нехай лине подяка Богові» (вірш 15; 1 Пет. 4:11).

9. Як наша допомога постраждалим може змінювати погляди людей? Наведіть приклад.

⁹ Подібно до Павла, сучасні служителі Бога вважають допомогу іншим чудовою нагодою нести Йому хвалу та прикрашати Його вчення (1 Кор. 10:31; Тита 2:10). По суті, допомога постраждалим відіграє значну роль у тому, що ми усуваємо упередження, яке дехто має до Єгови чи до його Свідків. Ось приклад. Жінка, що жила в місцевості, яка постраждала від урагану, мала на своїх дверях напис: «Свідкам Єгови не турбувати». Кілька днів жінка спостерігала, як добровольці, між якими панувала тепла і дружня атмосфера, відновлювали пошкоджений будинок на протилежному боці вулиці. Вона захотіла більше довідатись про тих працівників. Почувши, що це Свідки Єгови, вона дуже здивувалась і сказала: «У мене було про вас помилкове враження». Згодом та жінка зняла табличку зі своїх дверей.

10, 11. а) Які приклади свідчать про те, що ми прагнемо «цілковито задовольняти потреби» наших одновірців? б) Яка публікація видана для тих, хто допомагає потерпілим? (Дивіться супровідну інформацію «Додаткове знаряддя для добровольців»).

¹⁰ Друга мета: ми прагнемо «цілковито задовольняти потреби» наших одновірців (2 Кор. 9:12а). Нас спонукує бажання відгукнутись на заклик допомогти постраждалим братам і сестрам та полегшити їхні страждання. Чому? Бо члени християнського збору є наче «тіло одне», тому «якщо одна частина тіла страждає, то з нею страждають усі інші» (1 Кор. 12:20, 26). Отже, спонукані братерською любов’ю та співчуттям, багато Свідків Єгови негайно змінюють свої плани, збирають потрібні інструменти і вирушають до постраждалих районів, щоб надати допомогу одновірцям (Як. 2:15, 16). Розгляньмо приклад. Після цунамі, яке налетіло на Японію 2011 року, філіал у Сполучених Штатах розіслав листи регіональним будівельним комітетам країни з проханням, аби «кілька досвідчених братів» допомогли відновлювати Зали Царства в Японії. Як на це відгукнулись брати? За тиждень приблизно 600 добровольців подали заяви, висловивши своє бажання допомогти. Вони також погодилися за власний кошт вирушити до Японії. «Ми були вражені таким відгуком»,— написали з філіалу в США. Коли брати в Японії запитали в одного добровольця з-за кордону, чому він приїхав допомагати, той сказав: «Наші брати в Японії — це частина “нашого тіла”. Ми відчуваємо такий же біль і страждання, як і вони». Добровольців, які допомагають потерпілим, спонукує саможертовна любов, і вони навіть готові ризикувати своїм життям, аби допомагати братам і сестрамc (1 Ів. 3:16).

¹¹ Люди, котрі не є Свідками, також висловлюють своє захоплення тим, як ми допомагаємо іншим. Приміром, після стихійного лиха у штаті Арканзас (США) у 2013 році місцева газета розповідала про те, як швидко прибули добровольці Свідків Єгови: «Вони навчилися негайно й ефективно організовувати службу добровольців для надання допомоги постраждалим». Справді, як сказав апостол Павло, ми вміємо «цілковито задовольняти потреби» наших одновірців, що потрапляють у біду.

12—14. а) Яка третя мета допомоги постраждалим і чому вона важлива? б) Як наведені висловлювання показують важливість того, що необхідно відновити свою духовну діяльність?

¹² Третя мета: ми допомагаємо постраждалим відновити їхню духовну діяльність. Чому це дуже важливо? Павло сказав, що ті, хто отримує допомогу, будуть спонукані «переповнюватися численними виразами подяки Богові» (2 Кор. 9:12б). Найліпший спосіб постраждалим виявити свою вдячність Єгові — це якомога швидше відновити свою духовну діяльність (Філ. 1:10). У «Вартовій башті» за 1945 рік говорилось: «Павло заохочував... збирати пожертви, бо це допомагає... нужденним християнам отримувати деяку матеріальну допомогу, щоб вони могли і далі брати більш ревну й активну участь у праці свідчення, яку доручив Єгова». Нині ми маємо таку ж мету. Якщо наші брати відновлять свою проповідницьку працю, то зможуть зміцняти не лише своїх ближніх, але й самих себе. (Прочитайте 2 Коринфян 1:3, 4).

¹³ Ось кілька відгуків тих, хто отримав допомогу під час лиха, відновив участь у служінні та внаслідок цього духовно зміцнився. Один брат пригадував: «Для нашої сім’ї піти в служіння стало благословенням. Несучи потіху іншим, ми змогли трохи забути про наші тривоги». А сестра розповіла: «Зосередженість на духовній діяльності відвертала увагу від руйнувань, які я бачила довкола. Це додавало мені почуття безпеки». Інша сестра зауважила: «Тимчасом як зовнішні обставини були нам непідвладні, служіння згуртовувало нашу сім’ю. Коли ми розмовляли з людьми про надію на новий світ, то зміцнювали свою впевненість, що все буде відновлене».

¹⁴ Відвідування зібрань — ще одна духовна діяльність, яку треба якнайшвидше відновити постраждалим одновірцям. Це доводить приклад нашої сестри Кійоко, якій уже майже 60 років. Цунамі забрало в неї все, крім одягу і сандалій, які були на ній. Вона почувалась розгубленою: як жити далі? Згодом старійшина повідомив їй, що в його машині вони проведуть зібрання. Кійоко розповідає: «Старійшина з дружиною, я і ще одна сестра сиділи в авто. Це зібрання проводилось просто, але, на диво, спогади про цунамі поступово зникли. Я відчула душевний спокій. Зібрання показало мені силу християнського братства». Інша сестра, розповідаючи про зібрання, які вона відвідувала після стихійного лиха, зауважила: «Вони стали для мене справжнім порятунком!» (Рим. 1:11, 12; 12:12).

Тривалі плоди

15, 16. а) Які благословення мали християни у Коринфі та в інших місцях від того, що допомагали своїм одновірцям? б) Які подібні благословення маємо ми?

¹⁵ Павло спершу обговорив те, як надання допомоги одновірцям пов’язане зі служінням Богові. Він також пояснив коринфянам, які благословення мають вони та інші християни від участі у цій праці: «Вони [християни в Єрусалимі, які отримали допомогу] палко моляться за вас Богові і виявляють до вас любов, бо знають, якою неперевершеною незаслуженою добротою він вас обдарував» (2 Кор. 9:14). Отже, щедрість коринфян спонукувала християн з євреїв молитися за своїх одновірців у Коринфі, в тому числі за християн з язичників, та зміцнювала їхню любов до них.

¹⁶ У «Вартовій башті» за 1 грудня 1945 року так пояснювались Павлові слова про благословення, які ми маємо, надаючи допомогу іншим: «Коли одна частина Божого присвяченого народу жертвує на потреби іншої частини його народу, то це всіх дуже об’єднує». Те саме відчувають добровольці за нашого часу. Один старійшина, який надавав допомогу одновірцям після повені, пояснив: «Участь у цій діяльності зблизила мене з братами, як ніколи раніше». А сестра висловила свою вдячність за отриману допомогу такими словами: «Хоча рай на землі ще не настав, ми маємо щось дуже дорогоцінне — наше братство». (Прочитайте Прислів’я 17:17).

17. а) Як слова з Ісаї 41:13 стосуються надання допомоги постраждалим? б) Наведіть приклади того, як ця праця звеличує Єгову і зміцнює нашу братерську єдність. (Дивіться також супровідну інформацію «Добровольці допомагають постраждалим по цілому світі»).

¹⁷ Коли добровольці прибувають у район стихійного лиха, тамтешні брати по-особливому бачать виконання Божої обіцянки: «Я, твій Бог Єгова, тримаю тебе за праву руку і кажу: “Не бійся, я допоможу тобі”» (Ісаї 41:13). Сестра, що пережила стихійне лихо, розповідає: «Я почувалась безпорадною, бачачи руїни довкола себе. Але Єгова простягнув мені свою руку. Допомога, яку я отримала від братів, була просто надзвичайною». Двоє старійшин з місцевості, спустошеної землетрусом, від імені свого збору написали: «Землетрус приніс багато болю, але ми спізнали допомогу Єгови, яку він надав через наших братів. Раніше ми читали про допомогу постраждалим, а тепер побачили це на власні очі».

Як можете допомогти ви?

18. Що робити, коли ви хочете брати участь у наданні допомоги постраждалим одновірцям? (Дивіться також супровідну інформацію «Це змінило його життя»).

¹⁸ Чи ви хочете відчувати подібну радість, яку мають ті, хто надає допомогу нашим одновірцям? Пам’ятайте, що добровольців для такого служіння найчастіше вибирають з-поміж тих, хто працює на будівництві Залів Царства. Тож скажіть своїм старійшинам, що ви хочете заповнити відповідну анкету. Один старійшина, досвідчений у такій праці, дає пораду: «Їдьте в район стихійного лиха лише після того, як отримаєте офіційне запрошення від комітету з надання допомоги постраждалим». Завдяки цьому така праця буде виконуватись в організований спосіб.

19. Як праця добровольців підтверджує, що ми правдиві послідовники Христа?

¹⁹ Допомога постраждалим — це дійсно винятковий спосіб виявити послух Ісусовому наказу: «Любіть одне одного». Така любов свідчить, що ми правдиві послідовники Христа (Ів. 13:34, 35). Як приємно, що сьогодні є чимало охочих добровольців, які звеличують Єгову тим, що надають необхідну допомогу відданим служителям Божого Царства.

У ЗАЦІКАВЛЕНОГО сяють очі. Він починає розуміти значення вірша, який ви щойно разом прочитали. Він каже: «Ви маєте на увазі, що Біблія обіцяє нам вічне життя в раю, до того ж тут, на землі?» Інший вісник, який разом з вами проводить вивчення, усміхається і говорить: «Отже, що ви бачите в Біблії?» У захваті зацікавлений киває головою і вигукує: «Чому я раніше про це ніколи не чув!» Ви пригадуєте, як кілька тижнів тому він казав щось подібне, коли вперше довідався про Боже ім’я.

Чи у вас були такі випадки? Багато хто може пригадати щось подібне. Такі моменти яскраво нагадують про те, який дорогоцінний дар ми маємо — знання правди! Подумаймо, як ми отримали цей дар? Це запитання ми розглянемо в першій частині книжки. Чітким доказом реальності Божого Царства є те, як Божий народ поступово отримував духовне просвітлення. Упродовж ста років Цар Ісус Христос постійно запевняв своїх підданих у тому, що навчав їх правди.

НАСТАВ вихідний, і ви збираєтесь піти у служіння. Ви трохи стомлені, тому вагаєтесь, чи варто йти. Так хочеться відпочити зранку. Але ви молитесь і все-таки вирішуєте піти. Ви проповідуєте з вірною старшою сестрою, її витривалість і доброта зворушує ваше серце. Проповідуючи від дому до дому, ви думаєте про те, що по цілому світі ваші брати і сестри звіщають ту ж новину, користуються такою ж літературою та отримують таке саме навчання. Ви повертаєтесь зі служіння з новими силами і радієте, що не залишились удома.

Нині наше служіння — це головне доручення, пов’язане з Божим Царством. Ісус передрік, що проповідування в останні дні набере небувалих розмахів (Матв. 24:14). Як виконується його пророцтво? У цій частині ми ознайомимося з людьми, методами і знаряддями, які відіграю́ть дуже важливу роль у нашому служінні. Адже ця праця допомагає людям цілого світу побачити реальність Божого Царства.

УЯВІТЬ, що ви проходите біля дому сусіда і дружньо махаєте йому рукою. Потім помічаєте, що він спостерігає за вами і вашою сім’єю. Він кличе вас до себе і каже: «Скажіть, чому ви не такі, як інші?» Ви перепитуєте: «Що ви маєте на увазі?» «Ну,— каже він,— ви ж Свідки Єгови, правда? Ви відрізняєтесь від решти людей. Ви не схожі на інших віруючих — не святкуєте свят, не втручаєтесь у політику, у військові справи. Жоден Свідок не курить. А ваші рідні дотримуються високих моральних норм. Чому ви так сильно відрізняєтесь від інших людей?»

Відповідь очевидна і недвозначна: ми живемо під правлінням Божого Царства. Ісус як Цар постійно нас очищає. Він допомагає нам ходити його слідами, і завдяки цьому не вподібнюватись до нинішнього злого світу. У цій частині книжки ми побачимо, як Месіанське Царство очищає Божий народ, щоб він залишався духовно і морально чистим та організованим — на славу Єгові.

ВИ ПРОПОВІДУЄТЕ від дому до дому, аж раптом чуєте далекий звук сирени. Вона лунає щораз гучніше. Ви починаєте говорити з людиною, але бачите, що ваш партнер оглядається на поліцейську машину, яка зупинилась неподалік. З неї виходить офіцер і запитує вас: «Це ви ходите від дому до дому і розмовляєте з людьми про Біблію? До нас надійшли скарги». Ви з повагою пояснюєте, що є Свідками Єгови. Що відбувається далі?

Таке нерідко траплялось у минулому. Як уряд вашої країни ставився до Свідків Єгови протягом багатьох років? Чи у вас існує певна релігійна свобода? Якщо так, то це, можливо, завдяки тому, що ваші духовні брати і сестри протягом десятиліть наполегливо «захищали і законно утверджували добру новину» (Філ. 1:7). Хоч би де ви жили, роздуми над тим, як Свідки Єгови здобували юридичні перемоги, можуть сильно зміцнити вашу віру. У цій частині ми розглянемо кілька видатних прикладів таких перемог. Адже вони незаперечно доводять, що Царство є реальним і без його підтримки ми не могли б їх здобути.

ВИ СЛУХАЄТЕ промовця і приємно усміхаєтесь. Він, молодий брат з вашого збору, вперше виступає на районному конгресі. Тож ви в захопленні від того, яке навчання отримують Божі служителі. Вам пригадується день, коли цей брат уперше вийшов на сцену. Який же чудовий поступ він зробив! У цьому йому допомогла Школа піонерського служіння. А недавно він з дружиною закінчив Школу для проповідників Царства. У кінці його промови ви аплодуєте і, дивлячись на інших братів та сестер, думаєте про чудове навчання, яке отримує весь Божий народ.

Біблія передрікала час, коли правдиві поклонники «будуть навчені Єговою» (Ісаї 54:13). І ми живемо саме в цей час. Ми отримуємо освіту не лише з наших публікацій, але й на наших зібраннях, конгресах і різноманітних школах, які готують нас виконувати ті чи інші завдання в організації Єгови. У цій частині ми розглянемо те, як наша освіта незаперечно доводить, що Боже Царство вже править.

ВИ ЗАХОДИТЕ до Залу Царства і вражені побаченим. Ви завжди пишалися цим місцем, адже кілька років тому брали участь у його будівництві, і з цим у вас пов’язані приємні спогади. Але тепер Зал став тимчасовим прихистком для постраждалих, що теж робить його дуже цінним. Недавній ураган спричинив повінь та руйнування, тому комітет філіалу негайно організував надання допомоги постраждалим. Швидко надійшла гуманітарна допомога — їжа, одяг, питна вода й інше. Брати і сестри отримують необхідні речі. Дехто не може стримати сліз радості.

Ісус казав, що визначною розпізнавальною ознакою його служителів буде те, що між ними пануватиме любов (Ів. 13:34, 35). У цій частині ми розглянемо, як будівельні проекти і допомога постраждалим доводять, що Свідки Єгови виявляють християнську любов. Така любов незаперечно свідчить про те, що ми живемо під правлінням Месіанського Царства.