1, 2. Яку величезну працю передрік Ісус і яке у зв’язку з цим виникає запитання?

ПОЛІТИЧНІ ПРАВИТЕЛІ часто щось обіцяють, але не виконують. Навіть ті, хто справді бажає для народу добра, не завжди спроможні виконати свої обіцянки. Як же приємно знати, що на відміну від них Месіанський Цар, Ісус Христос, завжди виконує своє слово!

² Ісус, як тільки став Царем у 1914 році, зразу був готовим виконати пророцтво, яке він висловив близько 1900 років тому. Незадовго до своєї смерті Ісус сказав: «Цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі» (Матв. 24:14). Сповнення цих слів мало стати частиною ознаки його присутності у царській владі. Проте виникає важливе запитання: як Цар зможе організувати військо охочих проповідників у ці останні дні — в час, коли більшість людей будуть самолюбними, не матимуть любові та віри в Бога? (Матв. 24:12; 2 Тим. 3:1—5). Нам треба знати відповідь на це запитання, адже воно стосується усіх правдивих християн.

3. Яку впевненість висловив Ісус і чому в нього була така впевненість?

³ Ще раз звернімо увагу на це Ісусове пророцтво. Чи у словах «будуть проповідувати» відчувається впевненість? Безперечно! Ісус був упевнений, що в останні дні він матиме багато охочих послідовників. Чому в нього була така впевненість? Він перейняв її у свого Батька (Ів. 12:45; 14:9). Ісус, ще до того як прийти на землю, особисто бачив, як Єгова був упевненим у своїх поклонниках, котрі мали дух охочості. Подивімось, як Єгова виявляв таку впевненість.

«Твій народ охоче піде за тобою»

4. Яку працю Єгова заохотив ізраїльтян підтримувати і як вони на це відгукнулись?

⁴ Пригадаймо, що́ відбулось, коли Єгова наказав Мойсеєві збудувати скинію, тобто святий намет, який мав бути центром поклоніння народу Ізраїля. Єгова через Мойсея заохотив увесь народ підтримувати це будівництво. Мойсей сказав: «Нехай кожен, кого серце спонукує щось пожертвувати для Єгови, принесе золото, срібло, мідь». Як на це відгукнулись люди? Вони «і далі кожного ранку давали йому добровільні приношення». Пожертв було стільки, що Мойсей зрештою попросив: «Більше не збирайте пожертв» (Вих. 35:5; 36:3, 6). Так ізраїльтяни показали, що Єгова мав усі підстави бути впевненим у своєму народові.

5, 6. Згідно з Псалмом 110:1—3, який дух Єгова, а отже й Ісус, сподівався побачити серед своїх правдивих служителів за часу кінця?

⁵ Чи Єгова сподівався побачити такий же охочий дух серед своїх служителів у ці останні дні? Так! Понад 1000 років до того, як Ісус народився, Єгова надихнув Давида написати про час, коли Месія почне правити. (Прочитайте Псалом 110:1—3). Ісус, новокоронований Цар, матиме ворогів, які чинитимуть йому опір. Але він також матиме армію своїх прихильників. Їх не треба буде змушувати служити Цареві. Навіть молоді люди серед них служитимуть охоче, і їх буде так багато, що в Біблії вони влучно прирівнюються до краплин роси, які покривають землю і виблискують у променях ранкового сонцяa.

⁶ Ісус знав, що пророцтво зі 110-го Псалма стосується його (Матв. 22:42—45). Тож він мав усі підстави бути впевненим у тому, що його віддані прихильники охоче проповідуватимуть добру новину по цілій землі. Про що свідчать факти? Чи в ці останні дні Цар організував армію охочих проповідників?

«Я маю честь та обов’язок оголошувати цю звістку»

7. До чого почав підготовляти своїх послідовників Ісус, ставши Царем?

⁷ Ісус, ставши Царем, одразу почав підготовляти своїх послідовників до виконання грандіозної праці. Як ми побачили у 2-му розділі, з 1914 до початку 1919 року він перевіряв та очищав свій народ (Мал. 3:1—4). У 1919 році він призначив вірного раба брати провід серед своїх послідовників (Матв. 24:45). Власне відтоді раб почав роздавати духовну поживу — через промови на конгресах і друковані публікації, наголошуючи на відповідальності кожного християнина особисто брати участь у проповідуванні.

8—10. Як конгреси дали поштовх проповідницькій праці? Наведіть приклад. (Дивіться також «Конгреси, які дали поштовх проповідницькій праці»).

⁸ Промови на конгресах. Дослідники Біблії прагнули нових вказівок, тому зібрались на перший великий конгрес, що відбувся після Першої світової війни з 1 по 8 вересня 1919 року в Сідар-Пойнті (штат Огайо). На другий день конгресу брат Рутерфорд звернув увагу делегатів на те, що «на землі християнин має завдання... проповідувати звістку про царство Господа».

⁹ Кульмінацією цього конгресу стала промова, виголошена через три дні братом Рутерфордом. Вона називалась «Звернення до співпрацівників» і була опублікована у «Вартовій башті» під назвою «Оголошуйте Царство». Він сказав: «Християнину важливо замислитись над таким запитанням: “Чому я живу на землі?” А відповідь лише одна: “Господь великодушно зробив мене своїм посланцем, аби нести Божу звістку примирення по цілому світі, і я маю честь та обов’язок оголошувати цю звістку”».

¹⁰ У цій історичній промові Рутерфорд повідомив про видання нового журналу за назвою «Золотий вік» (тепер «Пробудись!»). Журнал мав звертати увагу людей на Царство як єдину надію для людства. Потім Рутерфорд запитав, хто з присутніх на конгресі хоче брати участь у розповсюджуванні цього журналу. У звіті про той конгрес ішлося: «То був незабутній момент. Усі шість тисяч осіб дружно підвелися зі своїх місць»b. Це засвідчило, що Цар дійсно має охочий народ, який ревно звіщатиме про Царство!

11, 12. Що пояснювала «Вартова башта» у 1920 році про час виконання передреченої Ісусом праці?

¹¹ Друковані публікації. На сторінках «Вартової башти» щораз чіткіше висвітлювалась важливість праці, про яку передрікав Ісус,— проповідування доброї новини про Царство. Ось що обговорювалось у журналі на початку 1920-х років.

¹² Яку звістку мали проголошувати на сповнення слів з Матвія 24:14? Коли буде виконана ця праця? У «Вартовій башті» за 1 липня 1920 року в статті «Євангеліє Царства» пояснювалось: «Добра новина стосується кінця старого ладу і встановлення Месіанського царства». Далі стаття чітко показала, коли буде проповідувана добра новина: «Її звіщатимуть між часом великої світової війни [Першої світової війни] і часом великої скорботи». У статті підсумовувалось: «Тепер час... повсюдно серед християнського світу звіщати цю добру новину».

13. Як «Вартова башта» у 1921 році закликала помазаних християн виявляти охочий дух?

¹³ Чи хтось змушував Божий народ виконувати передречену Ісусом працю? Ні. Стаття «Будь відважним» у «Вартовій башті» за 15 березня 1921 року закликала помазаних християн виявляти охочий дух. Вона теж спонукувала кожного запитати себе: «Чи для мене участь у цій праці — найвища честь та обов’язок?» Далі там ішлося: «Ми впевнені, що коли ви вважатимете цю працю для себе великою честю, то будете як пророк Єремія. У Єреміїному серці слово Господа було “мов полум’я в [його] кістках”, яке спонукувало пророка і далі говорити» (Єрем. 20:9). Таке щире заохочення відображало впевненість у тому, що Єгова та Ісус мають відданих прихильників Царства.

14, 15. До чого заохочувала помазаних християн «Вартова башта» у 1922 році?

¹⁴ Як правдиві християни мають доносити іншим звістку про Царство? Коротка, але сильна стаття «Чому служіння є вкрай важливим», у «Вартовій башті» за 15 серпня 1922 року, заохочувала помазанців: «Відвідуючи людей від дому до дому, важливо ревно звіщати звістку, яка міститься в наших публікаціях. Необхідно розповідати, що небесне царство вже близько».

¹⁵ Отже з 1919 року і далі Христос послуговувався своїм вірним і розсудливим рабом, аби постійно наголошувати на тому, що християни на землі мають честь і обов’язок звіщати новину про Царство. Але чи ті Дослідники Біблії відгукнулися на заохочення брати участь у проповідуванні про Царство?

«Віддані стануть добровольцями»

16. Як деякі виборні старійшини сприйняли пораду про те, що всі мають брати участь у служінні?

¹⁶ У 1920-х і 1930-х роках дехто не погоджувався з тим, що всі помазані християни повинні брати участь у служінні. «Вартова башта» за 1 листопада 1927 року описувала це так: «Нині в церкві [зборі] є такі, хто, посідаючи відповідальне становище старійшини... відмовляються заохочувати своїх братів брати участь у проповідницькому служінні і самі не хочуть цього робити... Вони насміхаються з поради йти від дверей до дверей зі звісткою від Бога, його Царя і царства». У статті конкретно говорилось: «Настав час вірним позначити таких осіб та уникати їх, а також сказати, що вони вже не займатимуть становища старійшин»c.

17, 18. Як сприйняли вказівку від усесвітнього центру більшість членів зборів і як на неї відгукнулись мільйони людей за останні сто років?

¹⁷ Більшість вісників у зборах з ентузіазмом прийняли пораду від усесвітнього центру. Для них була велика честь проповідувати звістку про Царство. «Вартова башта» за 15 березня 1926 року писала: «Віддані стануть добровольцями... і звіщатимуть цю звістку людям». Ті віддані діяли згідно з пророчими словами, записаними у Псалмі 110:3, і довели, що охоче підтримують Месіанського Царя.

¹⁸ За останні 100 років мільйони людей завзято виконують працю проповідування про Царство. У кількох наступних розділах ми розглянемо те, як саме вони проповідували — їхні методи і знаряддя,— а також те, які результати це принесло. Спершу обговорімо, чому мільйони добровільно звіщають про Царство серед егоїстичних людей цього світу. Отримавши відповідь на це запитання, варто обміркувати: «Чому я проголошую людям добру новину?».

«І далі шукайте найперше Царства»

19. Чому ми слухаємось Ісусової поради «і далі шукати найперше Царства»?

¹⁹ Ісус дав пораду своїм послідовникам: «І далі шукайте найперше Царства» (Матв. 6:33). Чому нам потрібна ця порада? Тому що ми усвідомлюємо важливість Царства, а також те, що воно відіграє головну роль у Божому намірі. Як ми побачили у попередньому розділі, святий дух поступово відкривав дивовижні істини про Царство. Тож коли дорогоцінна правда про Царство торкається нашого серця, ми прагнемо шукати найперше Царства.

20. Як Ісусів приклад про захований скарб показує, якою буде реакція його послідовників на пораду шукати найперше Царства?

²⁰ Ісус знав, як його послідовники відгукнуться на пораду шукати найперше Царства. Розгляньмо його приклад про захований скарб. (Прочитайте Матвія 13:44). У цьому прикладі рільник, що працював на полі, знайшов захований скарб та одразу зрозумів його цінність. Що він зробив? Він «на радощах пішов, продав усе, що мав, і купив те поле». Чого ми вчимося? Коли ми знаходимо правду про Царство і розуміємо, наскільки вона цінна, то охоче йдемо на жертви, необхідні для того, аби справи Царства в нашому житті завжди були на належному місці — на першому місціd.

21, 22. Як віддані прихильники Царства показували, що ставлять на перше місце справи Царства? Наведіть приклад.

²¹ Віддані прихильники Царства доводять не лише словами, але й учинками, що шукають найперше Царства. Вони присвячують своє життя, здібності та засоби для праці проповідування. Багато хто йде на великі жертви, аби виконувати повночасне служіння. Усі ці добровільні проповідники на власному досвіді переконуються, що Єгова благословляє тих, хто ставить справи Царства на перше місце. Розгляньмо приклад з минулого.

²² Ейвері та Ловенія Брісто в кінці 1920-х років служили колпортерами (піонерами) на півдні Сполучених Штатів. Пізніше Ловенія розповідала: «Ми з Ейвері разом провели у піонерському служінні багато щасливих літ. Нерідко бувало так, що ми не знали, звідки з’являлись у нас гроші на бензин і продукти. Все ж так чи інакше Єгова завжди давав нам усе необхідне. Ми лише продовжували піонерувати і постійно мали все, в чому була потреба». Ловенія пригадувала, як одного разу під час служіння у Пенсаколі (штат Флорида) в них майже закінчились гроші та продукти. Повернувшись до свого трейлера, в якому жили, вони побачили дві великі сумки з продуктами і записку: «З любов’ю від громади “Пенсакола”»e. Про десятиліття свого повночасного служіння Ловенія каже: «Єгова нас ніколи не покидав. Він ніколи не зраджував довір’я, яке ми мали до нього».

23. Як ви ставитесь до правди про Царство, яку колись знайшли, і що ви прагнете робити?

²³ Не всі ми можемо проповідувати однакову кількість часу, адже в кожного різні обставини. Проте всі ми вважаємо, що звіщати добру новину від усього серця — це велика честь (Кол. 3:23). Чудова правда про Царство є для нас дуже цінною, тому ми охоче, і навіть з великим прагненням, ідемо на різні жертви, аби служити якомога більше. Чи ви теж цього прагнете?

24. Яке одне з найвидатніших досягнень Царства в ці останні дні?

²⁴ Упродовж останніх ста років Цар, безперечно, виконував своє пророцтво, записане в Матвія 24:14. І він робив це, не змушуючи інших. Його послідовники виходять з цього егоїстичного світу й охоче беруться за працю проповідування. Служіння, яке вони виконують по цілому світі, є частиною ознаки Ісусової присутності у царській владі та одним із найвидатніших досягнень Царства в ці останні дні.

1, 2. а) Що зробив Ісус, аби його могло слухати багато людей? б) Як і чому вірні Христові послідовники наслідували його приклад?

НА БЕРЕЗІ озера біля Ісуса зібрався натовп. Та ось Ісус сідає в човен і трохи відпливає від берега. Для чого? Він знає, що поверхня води створює ліпшу акустику і завдяки цьому його добре чутиме велика кількість людей. (Прочитайте Марка 4:1, 2).

² Упродовж десятиліть до та після народження Царства вірні Христові послідовники наслідували його приклад тим, що використовували новітні технології для поширення доброї новини про Царство якомога більшій кількості людей. Під проводом Царя Божий народ, відповідно до обставин, впроваджує і пристосовує до своїх потреб доступні технічні новинки та винаходи. Ми прагнемо донести добру новину максимальній кількості людей, перш ніж прийде кінець (Матв. 24:14). Розгляньмо лише кілька методів, якими ми послуговуємось, аби проповідувати людям, хоч би де вони жили. Також подумаймо, як наслідувати віру тих, хто в минулому звіщав добру новину.

Щоб свідчити багатьом

3. Чому ворогів правди засмутило те, що ми почали користуватися послугами газет?

³ Проповіді в газетах. Брат Рассел і його однодумці ще з 1879 року видавали журнал «Вартова башта», доносячи звістку про Царство багатьом. Усе ж Христос за десять років до 1914 року, очевидно, покерував так, щоб добра новина могла досягти більшої кількості людей. У 1903 році д-р Іфраїм Ітон, представник групи протестантських служителів з Пенсильванії, викликав Чарлза Рассела на дебати стосовно біблійних доктрин. У листі до Рассела він писав: «Я подумав, що людям буде дуже цікаво почути дебати між мною та вами про деякі розбіжності у поглядах». Рассел з однодумцями також вважав, що це буде цікавим для людей, тому вони домовились надрукувати ці дискусії у «Піттсбург Газетт» — одній з авторитетних газет міста. Опубліковані матеріали були настільки популярними, а Расселові пояснення біблійної правди такими привабливими, що видавці газети запропонували друкувати його проповіді щотижня. Такий поворот подій, напевне, дуже засмутив ворогів правди.

4, 5. Яку рису виявив Рассел і як ті, хто має відповідальне становище, можуть його наслідувати?

⁴ Невдовзі проповіді Рассела захотіли друкувати також інші газети. Як повідомляла «Вартова башта», 1908 року його проповіді з’являлись «регулярно в одинадцятьох газетах». Проте брати, обізнані з видавництвом газет, порадили Расселу: якщо він перенесе бюро Товариства з Піттсбурга до більш значного міста, то більше газет друкуватиме його біблійні статті. Рассел, зваживши усі за і проти, погодився на переїзд. Тож у 1909 році бюро перенесли до Брукліну, що в місті Нью-Йорку. Яким був результат? Вже за кілька місяців проповіді публікували майже 400 газет, і це число постійно зростало. На час, коли в 1914 році було встановлене Царство, Расселові промови та статті видавало понад 2000 газет чотирма мовами.

⁵ Який важливий урок ми беремо з цієї історії? Ті, хто сьогодні посідає відповідальне становище в Божій організації, мають наслідувати приклад смиренності брата Рассела. У чому саме? Приймаючи важливі рішення, варто прислухатися до порад інших. (Прочитайте Прислів’я 15:22).

6. Як на одну жінку вплинули надруковані в газеті істини?

⁶ Істини про Царство, які публікувались у газетних статтях, змінювали життя людей (Євр. 4:12). Ось приклад Ори Гетсель. Вона охрестилась 1917 року, познайомившися з правдою через такі статті. Ора пригадувала: «Невдовзі після свого весілля я поїхала відвідати маму, яка мешкала в Рочестері (штат Міннесота). Я застала маму за таким заняттям: вона вирізала статті з газети. Це були проповіді Рассела. Мама розповіла мені про все, що з них довідалась». Ора прийняла правду і майже шість десятиліть вірно проповідувала про Боже Царство.

7. Чому відповідальні брати відмовились від проповідей у газетах?

⁷ У 1916 році відбулись дві важливі події, котрі змусили переглянути використання газет у поширенні доброї новини. По-перше, йшла Перша світова війна, через що було дуже важко роздобути папір та інші матеріали для друку. У повідомленні, надісланому 1916 року британським відділом підготовки матеріалів для газет, ішлося: «Нині лише понад 30 газет друкує наші проповіді. Очевидно, ця кількість сильно скоротиться через різке зростання ціни на папір». По-друге, 31 жовтня 1916 року помер брат Рассел. У «Вартовій башті» за 15 грудня 1916 року повідомлялось: «Оскільки відійшов наш брат Рассел, проповіді [у газетах] більше не будуть друкуватись». І хоча від такого методу проповідування довелось відмовитися, набирали розмаху інші методи, серед яких — показ «Фото-драми сотворення».

8. Які зусилля були докладені при підготовці «Фото-драми сотворення»?

⁸ Показ слайдів. Рассел і його однодумці протягом трьох років готували «Фото-драму сотворення», презентація якої відбулась 1914 року (Присл. 21:5). У «Драмі», як зазвичай її називали, застосовували новітній метод — поєднання рухомих зображень, записаного звуку та кольорових скляних слайдів. У відтворенні біблійних сцен, які були відзняті для «Драми», взяли участь сотні людей, і навіть тварини. Дослідники Біблії у 1913 році повідомляли: «При створенні видовищної рухомої сцени з Ноєм, що мала звуковий супровід, взяли участь більшість мешканців одного з найбільших зоопарків». Художники з Лондона, Нью-Йорка, Парижа і Філадельфії вручну розмальовували сотні скляних слайдів.

9. Чому брати не шкодували часу і грошей на підготовку «Фото-драми сотворення»?

⁹ Чому для виготовлення «Фото-драми» брати затрачали дуже багато часу й коштів? У резолюції, прийнятій на серії конгресів 1913 року, говорилося: «Небувалий успіх американських газет у формуванні громадської думки за допомогою карикатур і малюнків у їхніх статтях разом з дивовижною популярністю рухомих зображень з їхнім потенціалом стане нам у пригоді. Ми віримо, що ці засоби виправдають себе. Також ми як прогресивні проповідники і вчителі біблійних класів впевнені в тому, що застосування рухомих зображень та проекційних слайдів стане ефективним і підхожим методом у нашому проповідуванні й навчанні».

10. Де відбувався показ «Фото-драми сотворення»?

¹⁰ Протягом 1914 року «Фото-драму» демонстрували щоденно у 80 містах. Лише в США і Канаді її побачили майже вісім мільйонів людей. Того ж року її показували в Австралії, Великій Британії, Данії, Німеччині, Новій Зеландії, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. У менших містах показували спрощену версію «Фото-драми» за назвою «Драма Еврика». Вона не мала рухомих зображень, і її було дешевше виготовити та легше транспортувати. До 1916 року «Фото-драму» (або її спрощену версію) переклали вірменською, грецькою, датсько-норвезькою, іспанською, італійською, німецькою, польською, французькою, шведською та іншими мовами.

11, 12. Як вплинула «Фото-драма» на одного молодого чоловіка і який приклад він нам залишив?

¹¹ «Фото-драма сотворення» французькою мовою справила величезний вплив на 18-літнього Шарля Роне. Він пригадував: «Її показували у моєму місті Кольмар, що у французькій провінції Ельзас. Від самого початку мене приголомшило те, наскільки зрозуміло в ній викладена біблійна правда».

¹² У результаті цього Шарль охрестився і 1922 року розпочав повночасне служіння. Одним з перших його завдань було допомагати в організації показів «Фото-драми» на території Франції. Про це служіння Шарль розповів: «Я мав кілька доручень: грати на скрипці, бути касиром та служителем літератури. Моїм обов’язком також було просити глядачів затихнути перед початком сеансу. Під час перерви ми пропонували літературу. Для цього зал був поділений між братами і сестрами на сектори. Кожен з нас брав стопку літератури та підходив особисто до кожного присутнього. Крім того, при вході до залу ми ставили столи, повні літератури». У 1925 році Шарля запросили служити до бруклінського Бетелю в Нью-Йорку. Там його призначили диригувати оркестром при щойно створеній радіостанції WBBR. Пам’ятаючи приклад брата Роне, запитаймо себе: «Чи ми охоче приймаємо всілякі доручення для поширення звістки про Царство?» (Прочитайте Ісаї 6:8).

13, 14. Як брати використовували радіо для поширення доброї новини? (Дивіться також «Передачі на радіостанції WBBR» і «Знаменний конгрес»).

¹³ Радіо. У 1920-х роках «Фото-драму» показували щораз рідше, тому що у поширенні доброї новини про Царство почали застосовувати радіо. 16 квітня 1922 року брат Рутерфорд виступив по радіо з історичною промовою «Міліони з людей тепер жиючих ніколи не помруть». Трансляція велася з театру «Метрополітен-опера», що у Філадельфії (штат Пенсильванія). Загалом цю промову почули приблизно 50 000 осіб. У 1923 році провели першу трансляцію програми конгресу. Відповідальні брати побачили, що варто користуватись послугами не лише комерційних радіостанцій. Отож було вирішено побудувати власну. Наша радіостанція з’явилась у Нью-Йорку (на острові Статен) і була зареєстрована під назвою WBBR. Перший ефір відбувся 24 лютого 1924 року.

¹⁴ Про мету створення радіостанції WBBR у «Вартовій башті» за 1 грудня 1924 року говорилось: «Ми переконані, що ця радіостанція на наш час є найвигіднішим та найефективнішим способом поширення правди... Якщо Господь побачить потребу звести інші радіостанції для звіщання правди, він своїм способом подбає, аби на це були гроші» (Пс. 127:1). У 1926 році народ Єгови мав уже шість власних радіостанцій: дві у США — WBBR у Нью-Йорку та WORD біля Чикаго — і ще чотири в Канаді, у провінціях Альберта, Британська Колумбія, Онтаріо і Саскачеван.

15, 16. а) Як на наші радіопередачі зреагувало канадське духівництво? б) Як проповіді по радіо і праця від дому до дому доповнювали одне одного?

¹⁵ Активне використання радіо в поширенні біблійної правди привернуло увагу духівництва загальновизнаного християнства. Альберт Гофман, який був пов’язаний з роботою на радіостанції у Саскачевані (Канада), розповідав: «Дедалі більше людей дізнавалось про Дослідників Біблії [нині знані як Свідки Єгови]. До 1928 року було дано чудове свідчення. Тоді духівництво почало тиснути на урядовців, і всі наші радіостанції в Канаді втратили ліцензії».

¹⁶ Хоча радіостанції в Канаді були закриті, біблійні промови далі продовжували транслювати через комерційні радіостанції (Матв. 10:23). Щоб звернути більше уваги на ці програми, в журналах «Вартова башта» і «Золотий вік» (нині «Пробудись!») друкували список комерційних станцій, які поширювали біблійну правду. І вісники у служінні від дому до дому заохочували людей слухати на своїх радіоприймачах наші проповіді. Які були результати? «Бюлетень» за січень 1931 року повідомляв: «Радіо стало доброю допомогою нашим друзям у служінні від дому до дому. У філіал надходить багато повідомлень про те, що чимало людей, почувши промови брата Рутерфорда, охочіше слухають вісників та беруть наші книжки». Також у «Бюлетені» згадувалось, що радіопрограми і праця від дому до дому — це «два визначні методи свідчення Господньої організації».

17, 18. Як попри зміну обставин радіо продовжувало відігравати значну роль у поширенні правди?

¹⁷ У 1930-х роках посилилась протидія використанню нами комерційних радіостанцій. Тож 1937 року служителі Єгови пристосувались до нових обставин. Вони відмовились від використання комерційних радіостанцій та зосередились на проповідуванні від дому до домуa. Все ж радіо і далі відігравало важливу роль у поширенні звістки про Царство в деяких віддалених та політично ізольованих частинах світу. Наприклад, від 1951 до 1991 року одна радіостанція у Західному Берліні (Німеччина) регулярно транслювала біблійні промови для тих, хто жив у Східній Німеччині. З 1961 року впродовж трьох десятиліть державна радіостанція у Суринамі (Південна Америка) щотижня передавала 15-хвилинну програму, поширюючи біблійну правду. А від 1969 до 1977 року організація приготувала понад 350 записів радіопрограм за назвою «Усе Писання корисне». Цю серію програм транслювала 291 радіостанція у 48 штатах США. Протягом 1996 року на радіостанції в Апіа (столиця Самоа, південна частина Тихого океану) виходила щотижнева програма «Відповіді на біблійні запитання».

¹⁸ Під кінець XX сторіччя для поширення доброї новини радіо стали використовувати щораз рідше. Натомість з’явився новий спосіб, що дозволяє досягнути дуже багато людей.

19, 20. Чому служителі Єгови створили сайт jw.org і наскільки дієвим він став? (Дивіться також «JW.ORG»).

¹⁹ Інтернет. У 2013 році понад 2,7 мільярда людей, а це майже 40 відсотків мешканців землі, користувалося Інтернетом. За деякими підрахунками, приблизно два мільярди мають доступ до Інтернету через мобільні пристрої, скажімо смартфони і планшети. Це число постійно зростає в усьому світі, але найшвидше таке зростання відбувається в Африці, де є більш ніж 90 мільйонів користувачів мобільного Інтернету. Такий розвиток технологій докорінно змінив спосіб, яким люди отримують інформацію.

²⁰ Починаючи з 1997 року служителі Єгови стали опановувати новий засіб масової комунікації. У 2013 році веб-сайт jw.org став доступним 300 мовами, а інформацію, що ґрунтується на Біблії, можна було завантажувати 520 мовами. Кількість відвідувань сайту становить понад 750 000 на день. Крім перегляду відео, щомісяця відвідувачі завантажують понад 3 мільйони книжок, 4 мільйони журналів і 22 мільйони аудіофайлів.

21. Чого нас вчить розповідь про Сіну?

²¹ Наш веб-сайт став потужним знаряддям поширення доброї новини про Боже Царство навіть у тих країнах, де наша діяльність дуже обмежена. Приміром, на початку 2013 року один чоловік, на ім’я Сіна, натрапив на сайт jw.org і зателефонував до нашого всесвітнього центру у США, попросивши більше ознайомити його з Біблією. Найцікавіше було те, що він походив з мусульманської країни, де праця Свідків Єгови суворо обмежена, і мешкав у віддаленому селі. На його прохання брати подбали про те, аби Свідок Єгови зі США проводив із Сіною біблійне вивчення двічі на тиждень. Таке вивчення відбувалось через Інтернет за допомогою відеозв’язку.

Індивідуальний підхід у навчанні

22, 23. а) Чи методи для проповідування одразу великій кількості людей замінюють наше служіння від дому до дому? б) Як Цар поблагословив наші зусилля?

²² Жоден зі способів для поширення правди багатьом людям одразу, як-от через газети, «Фото-драму сотворення», радіопередачі або веб-сайт, не замінює нашого служіння від дому до дому. Чому? Тому що служителі Єгови наслідують приклад Ісуса, який проповідував не лише великим натовпам, а старався духовно допомагати кожній людині зокрема (Луки 19:1—5). Проповідувати особисто людині Ісус також навчав своїх учнів; він теж пояснив, про що саме треба проповідувати. (Прочитайте Луки 10:1, 8—11). Як ми побачили в 6-му розділі, брати, котрі брали провід у нашій організації, завжди заохочували кожного служителя Єгови особисто розмовляти з людьми (Дії 5:42; 20:20).

²³ Після народження Царства минуло сто років, і вже понад 7,9 мільйона вісників активно навчають інших про Божі наміри. Безсумнівно, Цар благословив методи, за допомогою яких ми проголошуємо про Царство. У наступному розділі ми побачимо, як він забезпечує нас необхідними засобами, аби звіщати добру новину кожній нації, племені та мові (Об’яв. 14:6).

1, 2. а) Що допомагало поширювати добру новину по Римській імперії у першому сторіччі? б) Завдяки чому ми переконані, що Єгова нас підтримує? (Дивіться «Добра новина понад 670 мовами»).

П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ 33 року н. е. Прибулі до Єрусалима не можуть повірити власним вухам: галілеяни вільно говорять іноземними мовами і їхні слова привертають увагу слухачів. Того дня Христові учні завдяки чуду отримали дар розмовляти різними мовами, а це свідчило, що з ними був Бог. (Прочитайте Дії 2:1—8, 12, 15—17). Добру новину, яку вони тоді проповідували, чули люди з різних країв. Згодом ті люди поширювали її по всій Римській імперії (Кол. 1:23).

² Нині Божі служителі не мають чудесного дару говорити різними мовами. Тому вони перекладають звістку про Царство на понад 670 мов, охоплюючи цим набагато більше народів, ніж християни у першому сторіччі (Дії 2:9—11). Божі служителі видають так багато літератури та стількома мовами, що звістка про Царство досягає кожного закутка нашої планетиa. Це також є безперечним свідченням того, що Єгова через нашого Царя, Ісуса Христа, керує проповідницькою працею (Матв. 28:19, 20). Ми розглянемо лише кілька знарядь, які допомагали нам упродовж останніх 100 років виконувати своє служіння. Також ми звернемо увагу на те, як Цар поступово навчав нас виявляти особисте зацікавлення людьми і заохочував бути вчителями Божого Слова (2 Тим. 2:2).

Цар споряджає своїх служителів для сівби насіння правди

3. Чому ми використовуємо різноманітні знаряддя у проповідницькій праці?

³ Ісус прирівняв «слово про Царство» до насіння, а людське серце — до ґрунту (Матв. 13:18, 19). Подібно як рільник користується різними знаряддями для розпушування ґрунту, щоб підготувати його до сівби, народ Єгови послуговується різними знаряддями, завдяки яким серця мільйонів людей стають сприйнятливими до звістки про Царство. Деякі з цих знарядь використовувались недовго. Інші, наприклад книжки й журнали, і далі використовуються в служінні. На відміну від методів свідчення широкому загалу, про які йшлося в попередньому розділі, тепер ми розглянемо знаряддя, що допомагають вісникам Царства особисто проповідувати кожній людині (Дії 5:42; 17:2, 3).

4, 5. Як брати користувалися патефонами, але в чому полягав недолік такого служіння?

⁴ Записи промов. Від 1930-х до 1940-х років вісники використовували патефони із записами біблійних промов, кожна з яких тривала не більше п’яти хвилин. Нерідко платівки мали назви, як-от «Трійця», «Чистилище» або «Царство». Як ними користувалися? Брат Клейтон Вудворт, який охрестився 1930 року в США, пригадував: «Я носив невеликий патефон завбільшки з валізку, що заводився обертанням ручки і мав звукознімач з голкою, яку треба було поставити на край платівки, аби промову було чути від самого початку. Підійшовши до дверей, я відкривав патефон, ставив на платівку звукознімач з голкою і дзвонив у двері. Коли виходив господар, я казав: “Хочу, щоб ви почули щось важливе”». Як це сприймали люди? «Багато хто охоче слухав. Дехто зразу зачиняв двері. Були й такі, що думали, ніби я продаю патефони».

⁵ До початку 1940 року було випущено понад 90 промов, які були записані на більш ніж мільйон платівок. Джон Барр, який тоді служив піонером у Британії, а пізніше був членом Керівного органу, пригадував: «Від 1936 до 1945 року я постійно проповідував з патефоном. Тоді без нього я був як без рук. Чути голос брата Рутерфорда при дверях було дуже підбадьорливо. Здавалось, наче він поруч зі мною. Звичайно, служіння з патефоном не давало змоги безпосередньо навчати людей і цим торкатися їхніх сердець».

6, 7. а) Які переваги і недоліки були у використанні карток зі свідченням? б) У якому значенні Єгова вклав слова в наші уста?

⁶ Картки зі свідченням. Починаючи з 1933 року, вісників заохочували у служінні від дому до дому використовувати картки зі свідченням. Ці картки мали розмір приблизно 7,5 на 12,5 сантиметра. Вони містили коротке свідчення на основі Біблії та опис біблійної літератури, яку господар міг отримати. Вісник просто давав картку людині та просив її прочитати. Ліліан Каммеруд, яка служила місіонеркою у Пуерто-Рико й Аргентині, пригадувала: «Мені подобалося служіння з картками. Тоді не всі ми вміли робити добрі вступи. Тож картки допомогли мені навчитися спілкуватись із людьми».

⁷ Брат Дейвід Рюш, який охрестився 1918 року, розповідав: «Картки зі свідченням допомагали братам, бо далеко не всі вважали себе здібними проповідниками». Проте служіння з картками мало свої недоліки. «Інколи траплялись люди,— пригадував Рюш,— котрі думали, що ми не можемо говорити. Фактично багато з нас не вміли висловлювати свої думки. Але Єгова нас готував, аби ми як його служителі гідно представляли добру новину. Невдовзі він вклав слова в наші уста, навчивши користуватись Біблією при дверях. Це стало можливим завдяки Школі теократичного служіння, запровадженій у 1940-х роках». (Прочитайте Єремії 1:6—9).

8. Як ви даєте змогу Христові навчати вас?

⁸ Книжки. Від 1914 року народ Єгови видав понад 100 книжок, які обговорювали різні біблійні теми. Деякі книжки були приготовлені безпосередньо для навчання вісників та поліпшення їхнього служіння. Анна Ларсен з Данії, яка проповідувала майже 70 років, пригадувала: «Єгова допоміг нам стати вправнішими вісниками за допомогою Школи теократичного служіння і відповідних книжок. Пам’ятаю, першою із них була книжка “Теократична допомога вісникам Царства”, видана 1945 року. За нею в 1946 році з’явилась книжка “Споряджені до всякого доброго діла”. А з 2001 року ми користуємося підручником “Отримуй користь зі Школи теократичного служіння”». Отже, Єгова подбав, щоб завдяки Школі теократичного служіння та відповідним посібникам ми мали належну «підготовку, яка дає нам можливість бути служителями» (2 Кор. 3:5, 6). Чи ви записані до Школи теократичного служіння? Чи приносите із собою щотижня на зібрання підручник «Школа служіння» і чи розгортаєте його, коли наглядач школи обговорює з нього певні поради? Якщо так, то ви даєте змогу Христові навчати вас бути кращими вчителями (2 Кор. 9:6; 2 Тим. 2:15).

9, 10. Яку роль відігравали книжки у сіянні та поливанні насіння правди?

⁹ Про підтримку Єгови свідчить також те, що його організація випускає книжки, які допомагають нам пояснювати іншим основні біблійні вчення. Особливо дієвою була книжка «Правда, яка веде до вічного життя», котра вперше була видана в 1968 році та справила потужний вплив на поширення доброї новини. У «Служінні Царству» за листопад 1968 року говорилося: «Попит на книжку “Правда” настільки великий, що у вересні бруклінська друкарня Товариства працювала також у нічну зміну. А в серпні замовлення на книжку одного разу перевершили її запас на понад півтора мільйона примірників». До 1982 року було надруковано більш ніж 100 мільйонів її примірників 116 мовами. За 14 років, від 1968 до 1982, завдяки вивченню цієї книжки до нашої організації прийшов понад один мільйон нових вісників Царстваb.

¹⁰ У 2005 році з’явився ще один визначний посібник для вивчення Біблії — «Чого насправді вчить Біблія?». Вже надруковано приблизно 200 мільйонів примірників 256 мовами. Завдяки цьому лише за сім років, з 2005 до 2012, майже 1,2 мільйона людей стали вісниками доброї новини. За той же період кількість тих, з ким ми вивчаємо Біблію, зросла з майже 6 мільйонів до понад 8,7 мільйона. Безперечно, Єгова поблагословив наші старання сіяти й поливати насіння правди про Царство! (Прочитайте 1 Коринфян 3:6, 7).

11, 12. На основі наведених віршів поясніть, для яких категорій людей видаються наші журнали.

¹¹ Журнали. Спочатку «Вартова башта» видавалась передовсім для «малої отари», тобто для тих, хто «отримав небесне покликання» (Луки 12:32; Євр. 3:1). Першого жовтня 1919 року організація Єгови почала видавати новий журнал, призначений для іншої аудиторії — широкого загалу. Цей журнал став таким популярним серед Дослідників Біблії та інших читачів, що впродовж багатьох років його тираж перевищував тираж «Вартової башти». Спершу він називався «Золотий вік», а з 1937 року — «Вістник Потіхи». Від 1946 року він знаний під назвою «Пробудись!».

¹² Упродовж десятиліть оформлення і розміри журналів «Вартова башта» і «Пробудись!» змінювались, але їхня мета залишалась незмінною — проголошувати Боже Царство та зміцняти віру в Біблію. Нині існує два видання «Вартової башти»: одне для вивчення, друге для розповсюдження. Видання для вивчення призначене для «хатніх слуг», до яких належать члени «малої отари» та «інші вівці»c (Матв. 24:45; Ів. 10:16). Видання для розповсюдження призначене переважно для тих, хто ще не знає правду, але має пошану до Біблії та Бога (Дії 13:16). «Пробудись!» друкується для людей, котрі мало знають про Біблію та правдивого Бога Єгову (Дії 17:22, 23).

13. Чим визначні наші журнали? (Обговоріть таблицю «Світові рекорди тиражу»).

¹³ З початку 2014 року щомісяця друкувалося понад 44 мільйони примірників «Пробудись!» і майже 46 мільйонів «Вартової башти». Журнал «Пробудись!» перекладалося приблизно 100 мовами, а «Вартова башта» — більш ніж 200. Отже, вони є найпоширенішими публікаціями у світі, які перекладались найбільшою кількістю мов. Це не повинне нас дивувати, адже наші журнали містять новину, яку, за словами Ісуса, «будуть проповідувати по цілій населеній землі» (Матв. 24:14).

14. Що ми ревно поширювали і чому?

¹⁴ Біблія. У 1896 році брат Рассел і його однодумці змінили назву корпорації, якою вони послуговувались для видавання літератури, і включили до неї слово «Біблія». Відтоді ця назва звучить так: «Біблійне і трактатне товариство “Вартова башта”». Така зміна доречна, адже Біблія завжди була головним знаряддям у поширенні доброї новини про Царство (Луки 24:27). Згідно з юридичною назвою нашого товариства, Божі служителі ревно заохочували людей розповсюджувати і читати Біблії. Приміром, 1926 року на нашому власному верстаті ми надрукували «Емфетік дайаглотт» — переклад Грецьких Писань, зроблений Бенджаміном Вільсоном. Починаючи з 1942 року, ми надрукували і розповсюдили майже 700 000 примірників повного перекладу «Біблії короля Якова». Ще через два роки ми почали друкувати «Американський стандартний переклад», в якому вживається ім’я Єгови 6823 рази. До 1950 року ми розповсюдили понад 250 000 його примірників.

15, 16. а) Що вам подобається у «Перекладі нового світу»? (Обговоріть «Прискорення перекладу Біблії»). б) Як давати змогу Єгові торкатись нашого серця?

¹⁵ У 1950 році було видано «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу». А ціла Біблія у «Перекладі нового світу» в одному томі з’явилась 1961 року. Цей переклад звеличує Єгову тим, що в ньому відновлене Боже ім’я в усіх місцях, де воно було у єврейському тексті оригіналу. Боже ім’я також з’являється 237 разів у головному тексті Грецьких Писань «Перекладу нового світу». Переклад був кілька разів переглянутий, востаннє 2013 року. Це робилось для того, щоб він був якомога точнішим і зрозумілішим для читачів. Станом на 2013 рік надрукували більш ніж 201 мільйон примірників «Перекладу нового світу», повністю або частково перекладеного 121 мовою.

¹⁶ Ось деякі відгуки тих, хто прочитав «Переклад нового світу» рідною мовою. Чоловік із Непалу розповів: «Для багатьох старий переклад непальською мовою був важкозрозумілим, бо в ньому вживалась класична мова. Але тепер ми можемо набагато ліпше розуміти Біблію, адже вона написана мовою, якою ми послуговуємось у повсякденному житті». Коли одна жінка з Центрально-Африканської Республіки стала читати переклад мовою санго, то почала плакати. Вона сказала: «Це мова мого серця». Подібно до тої жінки, кожен з нас дає змогу Єгові торкатись нашого серця, коли щодня читає його Слово (Пс. 1:2; Матв. 22:36, 37).

Вдячність за знаряддя і навчання

17. Як ми покажемо свою вдячність за отримані знаряддя та навчання і які благословення ми від цього матимемо?

¹⁷ Чи ви вдячні за отримані знаряддя і за постійне навчання, яке дає Цар Ісус Христос? Чи виділяєте час на читання публікацій, які видає Божа організація, і чи послуговуєтесь ними, аби допомагати іншим? Якщо так, то для вас будуть близькими слова сестри Опел Бетлер, яка охрестилася 4 жовтня 1914 року. Вона розповіла: «Упродовж років мій чоловік [Едвард] і я користувалися у служінні патефоном і картками зі свідченням. Ми також проповідували від дому до дому з книжками, буклетами й журналами. Ми брали участь у різних кампаніях і маршах та розповсюджували друковані прокламації [трактати з резолюціями]. Пізніше нас навчали робити повторні візити [відвідини] і проводити біблійні вивчення в домах зацікавлених людей. У нас було насичене і щасливе життя». Ісус обіцяв, що його піддані будуть зайняті у праці сіяння, збирання врожаю і матимуть від цього велику радість. Мільйони, подібно до Опел, можуть засвідчити правдивість цих слів. (Прочитайте Івана 4:35, 36).

18. Яку честь ми маємо?

¹⁸ Багато людей, які ще не служать Цареві, можуть вважати, що Божі служителі «неосвічені й прості» (Дії 4:13). Але насправді Цар зробив так, що його прості служителі досягнули неперевершених успіхів у видавничій справі. Вони розповсюджують свої публікації по цілому світі та перекладають їх найбільшою кількістю мов, і це є найдивовижнішим здобутком за всю історію людства. А найважливіше те, що Цар навчає і заохочує нас послуговуватись цими знаряддями для поширення доброї новини людям з усіх народів. Тож ми маємо незрівнянну честь — співпрацювати разом з Христом у сіянні правди, а також брати участь у збиранні його послідовників.

1, 2. а) Чому учні були здивовані? б) Про які жнива говорив Ісус?

УЧНІ здивовані, адже Ісус щойно сказав їм: «Підведіть свої очі й погляньте на поля — вони побіліли й готові до жнив». Учні дивляться туди, куди Ісус показує рукою, але бачать, що поля не білі, а ще зелені. Ячмінь щойно зійшов. «Які жнива? До початку збору врожаю ще кілька місяців»,— мабуть, думають вони (Ів. 4:35).

² Проте Ісус не мав на увазі буквальні жнива. Він використав цю нагоду, аби навчити своїх учнів двох важливих уроків, які стосувались духовних жнив, тобто збирання людей. Розгляньмо цю розповідь детальніше.

Заклик до дій та обіцянка, яка принесла радість

3. а) Що, можливо, спонукало Ісуса сказати: «Поля... побіліли й готові до жнив»? (Дивіться примітку). б) Як Ісус пояснив свої слова?

³ Ця Ісусова розмова з учнями відбулась під кінець 30 року н. е. неподалік від самарійського міста Сихар. У той час як учні пішли до міста, Ісус залишився біля криниці. Там він поділився духовними істинами з жінкою, яка швидко зрозуміла важливість його слів. Коли повернулися учні, вона поспішила в місто, щоб розповісти сусідам про все, що почула від Ісуса. Її слова дуже зацікавили людей, і багато з них пішло до криниці, аби побачити Ісуса. Вочевидь, саме тоді він, глянувши на поблизькі поля і на натовп самарян, промовив: «Погляньте на поля — вони побіліли й готові до жнив»a. Аби пояснити учням, що маються на увазі духовні, а не буквальні жнива, Ісус додав: «Жнець... збирає плоди для вічного життя» (Ів. 4:5—30, 36).

4. а) Які два уроки щодо жнив дав Ісус? б) Які запитання ми розглянемо?

⁴ Які два важливі уроки щодо духовних жнив Ісус дав своїм учням? По-перше, праця невідкладна. Його слова про те, що поля «побіліли й готові до жнив», були закликом до дій. Щоб наголосити на невідкладності, Ісус промовив: «І жнець вже отримує свою плату». Тобто жнива вже почалися і не можна зволікати. По-друге, працівники радіють. За словами Ісуса, «і сіяч, і жнець раділи разом» (Ів. 4:35б, 36). Ісус зрадів, побачивши, як «чимало самарян з того міста повірили» в нього. Так само його учні мали відчувати глибоку радість від ревної участі у праці жнив (Ів. 4:39—42). Ця розповідь має велике значення також для нас, бо вона показує, що́ відбувається нині — у найбільші за всі часи духовні жнива. Коли почались сучасні жнива? Хто бере в них участь? Які плоди вони приносять?

Наш Цар бере провід у найбільших за всі часи жнивах

5. Хто бере провід у всесвітніх жнивах і як дане Іванові видіння вказує на невідкладність цієї праці?

⁵ У видінні, даному апостолу Івану, Єгова показав, що він призначає Ісуса брати провід у всесвітніх жнивах — збиранні людей. (Прочитайте Об’явлення 14:14—16). У цьому видінні Ісус зображений із короною на голові та серпом у руці. «Золота корона» підтверджує його становище як правлячого Царя. А «гострий серп» — те, що він є Женцем. Словами ангела про те, що «земний урожай вже повністю дозрів», Єгова наголошує на невідкладності праці. Дійсно, «надійшла година жнив», а це значить, що не можна зволікати. У відповідь на Божий наказ: «Замахнися серпом» — Ісус запустив свого серпа, і земля була вижата, тобто були зібрані люди. Це величне видіння нагадує нам, що знову «поля... побіліли й готові до жнив». Чи воно допомагає визначити, коли саме почалися всесвітні жнива? Так.

6. а) Коли розпочалися жнива? б) Коли розпочалось збирання «земного урожаю»? Поясніть.

⁶ В Івановому видінні з 14-го розділу Об’явлення Ісус, Жнець, зображений з короною на голові (вірш 14), а це вказує на те, що він вже став призначеним Царем у 1914 році (Дан. 7:13, 14). Згодом Ісусу наказано розпочати жнива (вірш 15). Такий же порядок подій зображений в Ісусовому прикладі про збирання пшениці, де сказано: «Жнива — це закінчення віку». Тому жнива і закінчення віку почалися в той самий час — 1914 року. Потім «під час жнив» розпочався безпосередній збір пшениці (Матв. 13:30, 39). Оглядаючись у минуле, ми бачимо, що збирання врожаю почалося через кілька років після того, як Ісус став правити як Цар. Спочатку, від 1914 до першої половини 1919 року, Ісус виконував очищення серед своїх помазаних послідовників (Мал. 3:1—3; 1 Пет. 4:17). Тоді, у 1919 році, почався збір «земного урожаю». Ісус одразу почав використовувати щойно призначеного вірного раба, щоб допомогти нашим братам побачити невідкладність проповідницької праці.

7. а) Що допомогло братам побачити невідкладність проповідницької праці? б) До чого були заохочені наші брати?

⁷ У «Вартовій башті» за липень 1920 року говорилося: «З дослідження Писань випливає, що церква [християнський збір] отримала завдання звіщати про царство». Наприклад, пророчі слова Ісаї допомогли братам побачити, що новина про Царство буде проголошена по цілій землі (Ісаї 49:6; 52:7; 61:1—3). Хоча брати не до кінця знали, як виконається така грандіозна праця, вони вірили, що Єгова їм допоможе. (Прочитайте Ісаї 59:1). Таке розуміння невідкладності праці заохочувало наших братів збільшувати свою активність. Як вони це робили?

8. Які дві важливі істини щодо проповідницької праці збагнули брати у 1921 році?

⁸ «То був найліпший рік; протягом 1921 року звістку правди почула велика кількість людей, більше ніж за попередні роки»,— повідомляла «Вартова башта» за грудень 1921 року. Далі йшлося: «Але все ще є багато роботи... Робімо це з радісним серцем». Зверніть увагу, що брати збагнули дві важливі істини щодо проповідницької праці, які Ісус пояснив своїм апостолам: праця невідкладна і працівники виконують її з радістю.

9. а) Що писала «Вартова башта» у 1954 році про збирання врожаю і чому? б) Як зросла кількість вісників за останні 50 років? (Дивіться таблицю «Зріст по цілому світі»).

⁹ Упродовж 1930-х років проповідницька праця набрала нового розмаху, бо брати зрозуміли, що звістку про Царство прийме великий натовп інших овець (Ісаї 55:5; Ів. 10:16; Об’яв. 7:9). Як результат, кількість проповідників Царства зросла із 41 000 у 1934 році до 500 000 в 1953 році. У «Вартовій башті» за 1 грудня 1954 року робився висновок: «Таке велике всесвітнє збирання врожаю виконали дух Єгови та сила його Слова»b (Зах. 4:6).

Результат жнив передречено яскравими прикладами

10, 11. Які особливості росту насіння висвітлено у прикладі про гірчичне зернятко?

¹⁰ Ісус у своїх прикладах про Царство передрік те, які плоди принесуть жнива. Розгляньмо приклади про гірчичне зернятко і закваску. Особливу увагу ми зосередимо на тому, як вони стосувалися подій за часу кінця.

¹¹ Приклад про гірчичне зернятко. Чоловік посіяв гірчичне зернятко, і з нього виросло ціле дерево, у вітті якого поселилися птахи. (Прочитайте Матвія 13:31, 32). Які особливості росту зернятка висвітлені в цьому прикладі? 1) Величина росту. «Найдрібніше з усіх» зернятко стає деревом, яке має «великі гілки» (Марка 4:31, 32). 2) Ріст обов’язково відбувається. Зернятко «потрапляє в ґрунт і виростає». Ісус не говорив, що воно, мабуть, виросте. Він чітко сказав: «Виростає». Ріст зернятка ніщо не зупиняє. 3) Гірчичне дерево приваблює до себе птахів і дає притулок. «Небесні птахи прилітають та селяться в його вітті». Як ці три особливості Ісусового прикладу стосуються сучасних духовних жнив?

12. Як Ісусів приклад про гірчичне зернятко стосується теперішніх жнив? (Дивіться також таблицю «Кількість біблійних вивчень»).

¹² 1) Величина росту. Приклад ілюструє зріст християнського збору і поширення звістки про Царство. Від 1919 року ревні жниварі збирались у відновлений християнський збір. На початках їх було мало, але ця кількість швидко зростала: від 1900-х років і донині цей ріст справді дивовижний (Ісаї 60:22). 2) Ріст обов’язково відбувається. Християнський збір безупинно зростає. Хоч би як Божі вороги старалися переслідуваннями зупинити ріст зернятка, воно і далі росте (Ісаї 54:17). 3) Притулок. «Небесні птахи», які знаходять притулок між гіллям дерева,— це мільйони людей праведного серця з приблизно 240 країн і територій. Вони відгукнулись на звістку про Царство і стали частиною християнського збору (Єзек. 17:23). Тут вони отримують духовну поживу, відсвіження і захист (Ісаї 32:1, 2; 54:13).

13. На які особливості росту вказує приклад про закваску?

¹³ Приклад про закваску. Жінка додає до борошна трохи закваски, від чого заквашується все тісто. (Прочитайте Матвія 13:33). На які особливості росту вказує цей приклад? 1) Ріст призводить до змін. Закваска впливає так, що «заквасилося все тісто». 2) Ріст поширюється всюди. Закваска заквашує всі «три великі міри борошна», тобто все тісто. Як ці дві особливості стосуються духовних жнив за нашого часу?

14. Як Ісусів приклад про закваску стосується теперішніх жнив?

¹⁴ 1) Зміни. Закваска символізує звістку про Царство, а тісто є символом людства. Закваска змінює тісто після того, як потрапляє в борошно; так само звістка про Царство спричиняє зміни в серцях людей після того, як вони її приймають (Рим. 12:2). 2) Поширення. Процес заквашування символізує поширення звістки про Царство. Закваска проникає крізь тісто, аж поки заквасить усе. Подібно і звістка про Царство проникає до «найвіддаленіших куточків землі» (Дії 1:8). Ця особливість також вказує на те, що навіть у країнах, де наша діяльність під забороною, звістка про Царство буде поширюватися, хоча, можливо, це непомітно для людських очей.

15. Як виконуються слова з Ісаї 60:5, 22? (Дивіться також супровідну інформацію «Це здійснив Єгова» і «Як “найменший” став “могутнім народом”»).

¹⁵ Приблизно за 800 років до того, як Ісус розповів ці два приклади, Єгова через пророка Ісаю яскравою мовою передрік сучасні духовні жнива і пов’язану з ними радістьc. Єгова описав, як люди «здалека йдуть» до його організації. Він також звернувся до «жінки», котра символізує сучасний останок помазанців на землі: «Ти подивишся і засяєш, твоє серце затріпоче і сповниться радістю, бо до тебе попливуть скарби моря, прийдуть до тебе багатства народів» (Ісаї 60:1, 4, 5, 9). І справді, за нашого часу довголітні служителі Єгови сяють з радості, коли бачать, як у їхніх країнах зростає кількість вісників від кількох осіб до багатьох тисяч.

Які підстави для радості мають усі служителі Єгови

16, 17. Яка одна з причин того, що «і сіяч, і жнець радіють разом»? (Дивіться також «Два трактати, які зворушили серця двох чоловіків в Амазонії»).

¹⁶ Згадаймо, що Ісус сказав своїм апостолам: «Жнець... збирає плоди для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець раділи разом» (Ів. 4:36). Чому ми «радіємо разом» під час усесвітніх жнив? Для цього є кілька підстав.

¹⁷ По-перше, ми радіємо тим, що в жнивах бере участь Єгова. Коли ми звіщаємо про Царство, то сіємо символічне насіння (Матв. 13:18, 19). А коли допомагаємо комусь стати Христовим послідовником, то збираємо символічний врожай. Кожен з нас відчуває глибоку радість від того, що Єгова впливає на насіння так, що воно «сходить і виростає» (Марка 4:27, 28). Деяке посіяне нами насіння сходить пізніше, і його плоди збирають інші. Можливо, у вас був випадок, подібний до того, який розповіла сестра Джоун з Британії. Вона охрестилася 60 років тому. «Я зустрічала людей, котрі казали, що саме я посіяла насіння правди в їхнє серце, проповідуючи ще колись давно,— розповіла сестра Джоун.— Інші Свідки вивчали з ними Біблію та допомогли стати служителями Єгови, хоч я про це й не знала. Мені дуже приємно, що посіяне мною насіння правди проросло і принесло плоди». (Прочитайте 1 Коринфян 3:6, 7).

18. Яку підставу для радості дають слова з 1 Коринфян 3:8?

¹⁸ По-друге, ми радіємо тим, що, згідно зі словами Павла, «кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею» (1 Кор. 3:8). Тобто нагорода дається за участь у роботі, а не за результати цієї роботи. Таке запевнення дуже потішає вісників, які проповідують у територіях, де мало хто відгукується на правду. У Божих очах кожен Свідок, який від щирого серця бере участь у праці сіяння, «приносить багато плодів», а значить має підстави для радості (Ів. 15:8; Матв. 13:23).

19. а) Як виконання Ісусового пророцтва з Матвія 24:14 сприяє нашій радості? б) Про що варто пам’ятати, навіть коли ми ще нікого не навчали правди?

¹⁹ По-третє, ми радіємо тим, що беремо участь у виконанні пророцтва. Розгляньмо Ісусову відповідь на запитання апостолів: «Яка буде ознака твоєї присутності та закінчення цього віку?» Він пояснив, що складовою тієї ознаки буде всесвітня проповідницька праця. Чи він мав на увазі навчання майбутніх послідовників? Ні. Ісус казав: «Цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення» (Матв. 24:3, 14). Отже, складовою ознаки є проповідування про Царство, тобто сіяння зерен правди. Проповідуючи добру новину про Царство, варто пам’ятати: навіть якщо ми не навчаємо когось правди, ми проповідуємо «на свідчення»d. Незалежно від ставлення людей до проповідування ми виконуємо Ісусове пророцтво і маємо честь служити «Божими співпрацівниками» (1 Кор. 3:9). Це дуже вагома підстава для радості!

«Від сходу сонця до його заходу»

20, 21. а) Як виконуються слова з Малахії 1:11? б) Що ви постановили стосовно праці жнив і чому?

²⁰ У першому сторіччі Ісус допоміг апостолам побачити невідкладність праці жнив. Від 1919 року він допомагає своїм сучасним послідовникам також розуміти цю істину. Завдяки цьому Божий народ щораз активніше бере участь у служінні, і жнива не зупиняються. Як передрік пророк Малахія, нині проповідування відбувається «від сходу сонця до його заходу» (Мал. 1:11, примітка). Дійсно, від сходу до заходу сонця — у будь-якому куточку нашої планети — сіячі та жниварі разом працюють і радіють. Від сходу до заходу сонця — тобто від ранку до ночі, протягом цілого дня — ми працюємо з почуттям невідкладності.

²¹ За останні 100 років мала групка Божих служителів перетворилась на «могутній народ». Через це серце кожного з нас «тріпоче і сповнюється радістю» (Ісаї 60:5, 22). Нехай ця радість та наша любов до Єгови, «Господаря жнив», спонукує кожного з нас і далі брати участь у найбільших за всі часи жнивах аж до їхнього завершення (Луки 10:2).

НАСТАВ вихідний, і ви збираєтесь піти у служіння. Ви трохи стомлені, тому вагаєтесь, чи варто йти. Так хочеться відпочити зранку. Але ви молитесь і все-таки вирішуєте піти. Ви проповідуєте з вірною старшою сестрою, її витривалість і доброта зворушує ваше серце. Проповідуючи від дому до дому, ви думаєте про те, що по цілому світі ваші брати і сестри звіщають ту ж новину, користуються такою ж літературою та отримують таке саме навчання. Ви повертаєтесь зі служіння з новими силами і радієте, що не залишились удома.

Нині наше служіння — це головне доручення, пов’язане з Божим Царством. Ісус передрік, що проповідування в останні дні набере небувалих розмахів (Матв. 24:14). Як виконується його пророцтво? У цій частині ми ознайомимося з людьми, методами і знаряддями, які відіграю́ть дуже важливу роль у нашому служінні. Адже ця праця допомагає людям цілого світу побачити реальність Божого Царства.