1, 2. а) Що намагалися зробити релігійні лідери з проповідницькою працею і як на це зреагували апостоли? б) Чому апостоли не корилися забороні проповідувати?

МИНУВ лише тиждень після П’ятидесятниці 33 року н. е. Сатана вирішив, що це слушний момент напасти, аби знищити зовсім молодий християнський збір у Єрусалимі. Сатана негайно вплинув на релігійних провідників так, щоб вони заборонили проповідування про Царство. Але апостоли продовжували відважно проповідувати, і багато чоловіків та жінок «повірили в Господа» (Дії 4:18, 33; 5:14).

² Противники розсердились і завдали нового удару — ув’язнили всіх апостолів. Однак уночі ангел Єгови відчинив в’язничні двері, і зранку апостоли знову проповідували. Христових послідовників ще раз затримали та привели до правителів, які звинуватили їх у порушенні заборони проповідувати. На це апостоли сміливо заявили: «Ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей». Їхні слова так розлютили правителів, що вони захотіли «вбити апостолів». А втім, у той критичний момент Гамаліїл, шанований усіма вчитель Закону, застеріг: «Добре подумайте... Не чіпайте цих чоловіків, а ліпше залишіть їх у спокої». На диво, правителі послухались його і відпустили апостолів. Що далі робили ті вірні чоловіки? Вони продовжували відважно та «безупинно навчати й звіщати добру новину про Христа Ісуса» (Дії 5:17—21, 27—42; Присл. 21:1, 30).

3, 4. а) Який випробуваний метод Сатана використовує для нападу на Божий народ? б) Що ми розглянемо у цьому і в двох наступних розділах?

³ Ця судова справа у 33 році н. е. була першою, але далеко не останньою в довгому списку випадків, коли влада переслідувала християнський збір (Дії 4:5—8; 16:20; 17:6, 7). За нашого часу Сатана далі підштовхує противників правдивої релігії до того, щоб вони спонукували правителів забороняти нашу проповідницьку працю. Противники висувають різноманітні звинувачення, ніби Божий народ порушує закони. Одне з таких звинувачень полягає в тому, що ми є порушниками громадського порядку. Інші звинувачення такі: ми заколотники, ми спритні торгаші. У слушні моменти наші брати звертаються до судів, аби довести, що такі звинувачення фальшиві. Які результати це принесло? Як рішення судів, що були прийняті кілька десятиліть тому, впливають особисто на вас? Варто ознайомитися з деякими судовими справами і побачити, як вони досі допомагають «захищати і законно утверджувати добру новину» (Філ. 1:7).

⁴ У цьому розділі обговорюється те, як ми обороняли своє право вільно проповідувати. Два наступні розділи розповідають про кілька юридичних баталій, які допомогли нам і далі не належати світові та жити згідно з нормами Царства.

Порушники громадського порядку чи віддані прихильники Божого Царства?

5. Чому наприкінці 1930-х років арештовували проповідників Царства і що вирішили стосовно цього відповідальні брати?

⁵ Наприкінці 1930-х років посадовці багатьох міст і штатів у США намагалися змусити Свідків Єгови звертатись за дозволом або ліцензією на наше проповідницьке служіння. Проте брати не звертались за такими ліцензіями, адже всяку ліцензію можна скасувати. Крім того, брати вважали, що жоден уряд не має права перешкоджати виконанню Ісусового наказу, даного християнам,— проповідувати звістку про Царство (Марка 13:10). Як результат, сотні проповідників Царства були заарештовані. Тому ті, хто брав провід у нашій організації, вирішили звернутись до суду. Вони бажали довести, що держава накладала незаконні обмеження на право Свідків вільно сповідувати свою релігію. І ось 1938 року стався випадок, який привів до знаменного судового рішення.

6, 7. Який випадок стався з сім’єю Кантвелл?

⁶ Того року у вівторок зранку 26 квітня п’ять спеціальних піонерів вирушили на цілий день проповідувати в місті Нью-Гейвен (штат Коннектикут). Це були 60-літній брат Ньютон Кантвелл, його дружина Естер та їхні три сини — Генрі, Рассел і Джессі. Насправді вони були готові до того, що, можливо, затримаються там довше, ніж один день. Чому? Бо раніше їх кілька разів арештовували, і вони розуміли, що це може повторитися знову. Але такі побоювання не послабили їхньої рішучості проповідувати звістку про Царство. Вони приїхали у Нью-Гейвен двома машинами. За кермом першої, завантаженої біблійною літературою і портативними патефонами, сидів Ньютон, за кермом другої — його 22-літній син Генрі. Як вони й сподівались, уже через годину їх зупинила поліція.

⁷ Першим був заарештований 18-літній Рассел, далі — Ньютон та Естер. Їхній син Джессі, якому тоді було 16, звіддалік побачив, як поліція забрала його батьків і брата. Генрі проповідував в іншому кінці міста, тож Джессі залишився сам. Попри це він узяв патефон і продовжив своє служіння. Через якийсь час двоє католиків погодились послухати платівку з промовою брата Рутерфорда за назвою «Вороги». Слухаючи промову, вони не на жарт розізлились і хотіли вдарити Джессі, але він спокійно від них пішов. Невдовзі його зупинив полісмен, і Джессі теж опинився під вартою. Поліція висунула звинувачення брату Кантвеллу з синами, а сестрі Кантвелл — ні. Їх було взято на поруки і того ж дня звільнено.

8. Чому суд визнав Джессі Кантвелла винним у порушенні громадського порядку?

⁸ Через кілька місяців, у вересні 1938 року, родина Кантвелл постала перед судом першої інстанції у Нью-Гейвені. Ньютона, Рассела і Джессі звинуватили у тому, що вони випрошували пожертви, не маючи на це ліцензії. Попри апеляцію до Верховного суду штату Коннектикут Джессі визнали винним у порушенні громадського порядку. На якій підставі? Два католики, які слухали промову на платівці, засвідчили у суді, що вона ображала їхню релігію і дратувала їх. Щоб зняти ці звинувачення, відповідальні брати з нашої організації подали апеляцію до Верховного суду США — найвищої судової інстанції країни.

9, 10. а) Яке рішення виніс Верховний суд у справі родини Кантвелл? б) Чим та перемога важлива для нас?

⁹ Слухання почалось 29 березня 1940 року. Голова суду Чарльз Х’юз та вісім інших членів суду заслухали доводи, які представив брат Гейден Ковінґтон, юрист Свідків Єговиa. Коли головний прокурор штату Коннектикут виклав свої аргументи, аби довести, що Свідки порушували громадський спокій, один суддя запитав: «Чи правда, що коли Христос Ісус проповідував, то його слова сприймали негативно?» Головний прокурор відповів: «Так, і наскільки я пам’ятаю зі своєї Біблії, там також написано, що́ за це зробили з Ісусом». Дуже влучно було сказано! Таким способом головний прокурор мимоволі прирівняв Свідків до Ісуса, а державу — до тих, хто Ісуса звинувачував. Тож 20 травня 1940 року Верховний суд одноголосно виніс рішення на користь Свідків.

¹⁰ Чому це рішення стало таким важливим? Воно ще більше затвердило право Свідків Єгови вільно сповідувати свою релігію. Отож ні федеральна, ні місцева влада, ні уряд штату не мали права законом обмежувати релігійну свободу. Крім того, Верховний суд визнав, що Джессі своєю діяльністю «не... порушував громадський спокій та порядок». Рішення суду чітко підтвердило той факт, що Свідки Єгови не є порушниками громадського порядку. Для Божих служителів це стало визначною юридичною перемогою. А чим та перемога важлива для нас? Один юрист, який є Свідком, пояснює: «Право вільно сповідувати нашу релігію без страху перед несправедливими обмеженнями дозволяє нам, Свідкам Єгови, нині ділитися звісткою надії з людьми, котрі живуть у нашій місцевості».

Заколотники чи вісники правди?

11. Яку кампанію розгорнули наші брати в Канаді і чому?

¹¹ Протягом 1940-х років Свідки Єгови в Канаді зазнавали лютої протидії. Тому 1946 року, щоб оповістити громадськість про порушення державою права на свободу віросповідання, наші брати організували 16-денну кампанію з розповсюдження трактатів «Палаюча ненависть Квебеку до Бога й Христа й свободи — це ганьба цілої Канади». Це був 4-сторінковий трактат з детальним описом організованих духівництвом масових безпорядків. У ньому розповідалось про звірства поліції і напади юрби на Свідків Єгови в провінції Квебек. «Незаконні арешти свідків Єгови продовжуються,— говорилось у трактаті.— У Великому Монреалі зареєстровано приблизно 800 обвинувачень проти свідків Єгови».

12. а) Як противники зреагували на кампанію? б) У якому злочині звинувачували наших братів? (Дивіться також примітку).

¹² Прем’єр-міністр Квебеку, Моріс Дюплессі, який тісно співпрацював з римо-католицьким кардиналом Вільневом, гостро зреагував на кампанію та оголосив Свідкам «нещадну війну». Кількість судових переслідувань швидко подвоїлась і сягнула 1600. Одна піонерка пригадувала: «Поліція так часто нас заарештовувала, що ми перестали рахувати». Свідків, яких ловили під час розповсюдження трактатів, звинувачували як злочинців у поширенні «підривного наклепу»b.

13. Кого було першим звинувачено як заколотників і що постановив суд?

¹³ У 1947 році брат Еме́ Буше́ зі своїми дочками, 18-літньою Жізель та 11-літньою Люсіль, були першими, кого звинуватили як заколотників. Вони розповсюджували трактати «Палаюча ненависть Квебеку» неподалік від своєї ферми у пагористій околиці на південь від міста Квебек. Важко собі уявити, що ці вісники могли бути порушниками громадського порядку. Брат Буше́, смиренний і лагідний, спокійно працював на власній невеликій фермі та інколи приїздив до міста на своїй двоколісній бричці. Все ж його сім’я зазнала деяких знущань, про котрі йшлось у трактаті. Суддя суду першої інстанції, який ненавидів Свідків, відмовився прийняти доводи, що засвідчували невинність сім’ї Буше́. Навпаки, він зайняв позицію сторони обвинувачення, яка твердила, ніби трактат розбурхує ненависть, а значить Буше́ треба визнати винними. Тож суддя хотів, по суті, довести: говорити правду — це злочин! Еме́ і Жізель були визнані винними як заколотники, і навіть мала Люсіль провела два дні замкненою у камері. Брати подали апеляцію до Верховного суду Канади, найвищої судової інстанції країни, і суд погодився розглянути цю справу.

14. Як брати у Квебеку діяли упродовж років переслідувань?

¹⁴ А тим часом наші відважні брати і сестри у Квебеці продовжували проповідувати про Царство попри жорстокі та брутальні напади, і це нерідко приносило чудові результати. Так за чотири роки після кампанії, яка відбулась у 1946 році, кількість Свідків у Квебеку зросла від 300 до 1000 вісниківc.

15, 16. а) Яке рішення виніс Верховний суд Канади у справі сім’ї Буше́? б) Як ця перемога вплинула на братів та інших людей?

¹⁵ У червні 1950 року Верховний суд Канади в повному складі з дев’яти суддів розглянув справу Еме́ Буше́. Через шість місяців, 18 грудня, суд виніс рішення на нашу користь. Чому? Брат Ґлен Хау, юрист від Свідків, пояснив, що суд погодився з доводами захисту, згідно з якими «підривна діяльність» — це підбурення до насилля або заколоту проти уряду. Але трактат «не містив жодного підбурення, а отже, був законною формою свободи слова». Брат Хау додав: «Я на власні очі побачив, як Єгова подарував нам перемогу»d.

¹⁶ Рішення Верховного суду стало гучною перемогою Божого Царства! Воно скасувало підставу для всіх інших 122 справ, які чекали розгляду і стосувалися Свідків у Квебеку, також звинувачених у поширюванні підривного наклепу. Крім того, рішення суду означало, що громадяни Канади і Британської Співдружності тепер можуть вільно висловлювати свою стурбованість діями влади. А найважливіше те, що ця перемога зупинила напад церкви та уряду Квебеку на свободи Свідків Єговиe.

Торгаші чи ревні проповідники Божого Царства?

17. Як деякі уряди намагаються контролювати нашу проповідницьку діяльність?

¹⁷ Сучасні служителі Єгови, подібно до ранніх християн, «не торгують Божим словом». (Прочитайте 2 Коринфян 2:17). Все ж деякі уряди намагаються контролювати нашу християнську діяльність законами, які стосуються комерції. Розгляньмо дві судові справи щодо того, чи Свідки Єгови є торгашами, чи релігійними служителями.

18, 19. Як урядовці у Данії намагались обмежити проповідницьку працю?

¹⁸ Данія. 1 жовтня 1932 року набрав чинності закон, згідно з яким продавати друкований матеріал можна було, лише маючи ліцензію торговця. Проте наші брати не зверталися за отриманням такої ліцензії. Наступного дня п’ять вісників проповідували у місті Роскілле, що приблизно за 30 кілометрів на захід від столиці країни, Копенгагена. Під кінець дня брати побачили, що кудись подівся брат Август Легманн. З’ясувалося, що його заарештували за те, що він нібито продавав товар, не маючи відповідної ліцензії.

¹⁹ Август Легманн постав перед судом 19 грудня 1932 року. Він визнав, що заходив до людей і пропонував біблійну літературу, але заперечував, що її продавав. Суд першої інстанції погодився з ним, заявивши: «Відповідач... може себе фінансово забезпечувати; він не отримує і не має наміру отримувати жодних доходів від своєї діяльності, а навпаки, йде заради неї на фінансові витрати». Отже, підтримавши Свідків, суд постановив, що діяльність Легманна «не можна вважати торгівлею». Проте вороги Божого народу вперто хотіли обмежити проповідницьку працю в тій країні (Пс. 94:20). Тож прокурор подав апеляцію до Верховного суду. Як це сприйняли брати?

20. Яке рішення прийняв Верховний суд Данії і як це рішення вплинуло на братів?

²⁰ За тиждень до розгляду справи Верховним судом Свідки посилили свою проповідницьку діяльність. У вівторок 3 жовтня 1933 року суд оголосив своє рішення. Він підтримав рішення суду нижчої інстанції, що Август Легманн не порушував закону. Ця постанова означала, що Свідки можуть і далі вільно проповідувати. З вдячності Єгові за цю юридичну перемогу брати і сестри ще активніше взялися за проповідування. Від часу того судового рішення наші брати в Данії більше не стикалися з жодними обмеженнями з боку влади.

21, 22. Що постановив Верховний суд США у справі Мердока?

²¹ США. У неділю 25 лютого 1940 року піонер Роберт Мердок (молодший) і ще сім Свідків були заарештовані під час проповідування у місті Жаннетт, що біля Піттсбурга (штат Пенсильванія). Їх звинуватили в тому, що вони не купили ліцензії на розповсюдження літератури. Була подана апеляція до Верховного суду США, і суд її прийняв.

²² Верховний суд виніс рішення 3 травня 1943 року, і воно було на користь Свідків. Суд відхилив вимогу про отримання ліцензії, бо це «порушувало право, гарантоване Федеральною Конституцією». Також суд скасував постанову міста як таку, що «обмежує свободу преси та порушує право на свободу віросповідання». Суддя Вільям Дуґлас від імені більшості суддів про діяльність Свідків Єгови сказав: «Це не лише проповідування і не лише розповсюдження релігійної літератури. Це одне і друге. Така форма релігійної діяльності має право на захист... так само, як і богослужіння у церкві та проповіді з кафедри».

23. Чим судові перемоги 1943 року знаменні також для нас?

²³ Ця постанова Верховного суду стала визначною юридичною перемогою Божого народу і підтвердила, що насправді ми є християнськими служителями, а не торгашами. Того ж знаменного дня 1943 року Свідки Єгови виграли у Верховному суді 12 з 13 справ, у тому числі справу Мердока. Такі судові рішення стали могутнім прецедентом у пізніших судових справах, коли противники знову зазіхали на наше право проповідувати звістку про Царство в людних місцях і від дому до дому.

«Ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей»

24. Як ми діємо, коли уряд забороняє наше служіння?

²⁴ Служителям Єгови дуже приємно, коли уряди надають законне право вільно звіщати про Царство. Але коли уряд накладає заборону на нашу діяльність, ми змінюємо методи проповідування відповідно до обставин і продовжуємо виконувати своє служіння. Подібно до апостолів, «ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей» (Дії 5:29; Матв. 28:19, 20). Водночас ми звертаємось до судів з вимогою скасувати заборону нашої діяльності. Ось два приклади.

25, 26. Що змусило Свідків у Нікарагуа звернутися до Верховного суду і яким був результат?

²⁵ Нікарагуа. 19 листопада 1952 року Донован Менстерман, місіонер і служитель тамтешнього філіалу, прийшов до офісу Міграційної служби у столичному місті Манагуа. Йому наказали з’явитись до начальника офісу, капітана Арнольдо Гарсія. Капітан сказав Доновану, що всім Свідкам Єгови в Нікарагуа «заборонено проповідувати свої вчення і поширювати свою релігійну діяльність». Коли Донован попросив детальніших пояснень, капітан Гарсія заявив, що на своє служіння Свідки не мають дозволу від міністра уряду, до того ж їх звинувачують у тому, що вони комуністи. Хто висунув таке звинувачення? Духівництво римо-католицької церкви.

²⁶ Брат Менстерман одразу подав апеляцію у Міністерство державних справ і діяльності релігій, а також особисто президенту країни Анастасіо Сомоса Гарсія, але відповіді не було. Тож брати пристосувались до нових обставин. Вони зачинили Зали Царства, почали збиратися невеликими групами та перестали свідчити на вулицях. Попри це Свідки і далі проповідували про Царство. Разом з тим вони написали звернення до Верховного суду Нікарагуа з проханням зняти заборону. Багато газет писали про цю заборону і про звернення Свідків. Верховний суд погодився розглянути справу. І ось 19 червня 1953 року суд оголосив своє одноголосне рішення на користь Свідків Єгови. Суд визнав, що така заборона порушувала конституційні гарантії свободи самовираження, совісті та сповідування релігії. Суд також постановив, що ставлення нікарагуанського уряду до Свідків знову має стати таким, яким було раніше.

27. Чому всіх вразило рішення суду і кому брати дякували за цю перемогу?

²⁷ Нікарагуанці були вражені тим, що Верховний суд захистив Свідків. До того часу вплив служителів церкви був настільки сильним, що суд уникав конфліктів з ними. Також урядовці мали дуже велику владу, через що суд рідко виступав проти їхніх рішень. Наші брати зрозуміли, що цю перемогу вони здобули завдяки захисту свого Царя. Тож вони продовжували звіщати правду (Дії 1:8).

28, 29. Які події розгорталися в Заїрі у другій половині 1980-х років?

²⁸ Заїр. У середині 1980-х років у цій країні (тепер Демократична Республіка Конго) було близько 35 000 Свідків Єгови. Їхня кількість постійно зростала, тому, щоб задовольняти потреби поля, у філіалі почали зводити нові приміщення. У грудні 1985 року на стадіоні столичного міста Кіншаса провели міжнародний конгрес, на який прибули 32 000 делегатів з багатьох куточків світу. Однак після цього ставлення до служителів Єгови у цій країні почало змінюватися. Чому?

²⁹ Тоді в Заїрі служив місіонер з Квебеку (Канада) брат Марсель Фільто, який зазнав переслідувань за часу режиму Дюплессі. Марсель розповів: «12 березня 1986 року відповідальним братам вручили листа з повідомленням, що товариство Свідків Єгови в Заїрі визнано незаконним». Постанову про заборону підписав президент країни Мобуту Сесе Секо.

30. Яке важливе рішення мусив прийняти комітет філіалу і що було вирішено?

³⁰ Наступного дня державна радіостанція передала оголошення: «У Заїрі ми більше ніколи не почуємо про Свідків Єгови». Одразу почались переслідування. Були зруйновані Зали Царства, а брати зазнали пограбувань, арештів, ув’язнення і побиття. До в’язниць потрапляли навіть діти Свідків. 12 жовтня 1988 року уряд конфіскував наше майно, а Цивільна гвардія (військове формування) захопила філіал. Відповідальні брати подали апеляцію президентові Мобуту, але без результату. З огляду на це комітет філіалу мусив прийняти важливе рішення: звертатись до Верховного суду чи з цим варто зачекати? Тімоті Холмс, який тоді був місіонером і координатором комітету філіалу в Заїрі, пригадує: «Ми просили в Єгови мудрості та проводу». Все уважно зваживши, брати з комітету побачили, що ще не час звертатись до суду. Натомість вони зосередились на допомозі братам і на пошуку шляхів продовжувати нашу діяльність.

31, 32. Яке несподіване рішення прийняв Верховний суд Заїру і як це вплинуло на наших братів?

³¹ Минуло кілька років. Тиск на Свідків послабився, і в країні зросла повага до прав людини. Комітет філіалу дійшов висновку, що настав відповідний час подати апеляцію до Верховного суду Заїру. На диво, суд погодився розглянути цю справу. Тож 8 січня 1993 року, приблизно через сім років після підписання президентом указу про заборону нашої діяльності, суд постановив, що дії уряду проти Свідків Єгови були незаконними. Так було знято заборону. Але не забуваймо, чого це могло коштувати суддям, адже вони ризикували життям, бо скасували рішення президента. Брат Холмс розповів: «Упродовж судового розгляду ми бачили, як Єгова впливав на хід подій» (Дан. 2:21). Ця перемога зміцнила віру наших братів. Вони зрозуміли, що Цар, Ісус, покерував своїми підданими так, що вони знали коли і як діяти.

³² Зняття заборони дало змогу філіалу запрошувати місіонерів, будувати нові приміщення філіалу і ввозити біблійну літературуf. Безперечно, служителі Єгови по цілому світі радіють, коли бачать, як він дає їм духовний захист! (Ісаї 52:10).

«Єгова — мій помічник»

33. Чого нас вчать ці розповіді про юридичні перемоги?

³³ Розглянуті нами юридичні баталії свідчать про те, що Ісус залишається вірним своїй обіцянці: «Я дам вам такі слова й мудрість, яким всі ваші противники разом узяті не зможуть протистояти чи перечити». (Прочитайте Луки 21:12—15). Інколи Єгова, очевидно, спонукує сучасних Гамаліїлів захищати його народ або додає сміливості суддям і юристам боротися за справедливість. Єгова знешкоджує будь-яку зброю наших противників. (Прочитайте Ісаї 54:17). Протидія не здатна зупинити Божу працю.

34. Чому наші юридичні перемоги такі особливі і що це доводить? (Дивіться також «Перемоги у вищих судах, які сприяли проповідницькій діяльності»).

³⁴ Чому наші юридичні перемоги такі особливі? Ми знаємо, що Свідки Єгови не є якоюсь видатною чи впливовою організацією. Ми не беремо участі у виборах, політичних кампаніях, не впливаємо на відомих політиків. Крім того, тих з нас, хто бере участь у судових розглядах, інші загалом сприймають як «неосвічених і простих» (Дії 4:13). З людського погляду суди не зацікавлені захищати нас від впливових релігійних та політичних противників. А втім, суди неодноразово ухвалювали рішення на нашу користь. Наші юридичні перемоги доводять, що ми ходимо як «послідовники Христа... як ті, кого послав Бог» (2 Кор. 2:17). Тож, подібно до апостола Павла, ми проголошуємо: «Єгова — мій помічник, я не буду боятися» (Євр. 13:6).

1, 2. а) Яким принципом керуються Ісусові послідовники аж донині? б) Як вороги намагались перемогти нас і з яким результатом?

ІСУС стояв перед Пилатом, найвпливовішим світським суддею юдейського народу. В розмові з ним Ісус висловив головний принцип, яким керуються його правдиві послідовники аж до нашого часу: «Моє Царство не належить до цього світу. Якби моє Царство належало до світу, мої слуги боролися б, щоб я не був виданий юдеям. Але моє Царство не звідси» (Ів. 18:36). Пилат видав Ісуса на страту, але його перемога не тривала довго, адже Єгова воскресив Ісуса. Імператори могутньої Римської імперії намагалися знищити послідовників Христа, проте їхні зусилля були марними. Християни поширили звістку про Царство по всьому стародавньому світі (Кол. 1:23).

² Після встановлення Царства в 1914 році деякі держави, котрі мали наймогутніші за всю історію армії, робили спроби знищити Божий народ. Але вони нас не здолали. Чимало урядів і політичних сил пробували змусити нас стати на їхній бік під час різних конфліктів. Вони також не змогли розколоти нашу єдність. Нині піддані Царства живуть майже у кожній країні. Все ж ми об’єднані в справжнє всесвітнє братство, яке чітко дотримується нейтралітету в політичних справах цього світу. Наша єдність незаперечно свідчить, що Боже Царство править і що наш Цар Ісус Христос і далі керує своїми підданими, очищає їх та захищає. Розгляньмо, як саме він це робить, а також кілька юридичних перемог, котрі стосуються нашого прагнення «не належати до світу» (Ів. 17:14). Це неодмінно зміцнить нашу віру.

Нейтралітет

3, 4. а) Які події відбувалися під час народження Царства? б) Чи завжди Божий народ повністю розумів позицію нейтралітету? Поясніть.

³ Після народження Царства в небі відбулась війна, і Сатана був скинений на землю. (Прочитайте Об’явлення 12:7—10, 12). Війна також вибухнула на землі, і вона стала випробуванням позиції Божих служителів. Вони постановили наслідувати Ісусів приклад і не бути частиною світу. Але на початках вони не повністю розуміли, наскільки треба уникати участі в політичних справах.

⁴ Приміром, у VI томі серії «Свитання Тисячоліття»a, виданому 1904 року, містилось заохочення, щоб християни не брали участі у війні. Проте там було сказано, що християнин, коли його призивають до війська, мусить постаратись отримати такий вид служби, аби не брати безпосередньої участі в боях. Якщо це неможливо і його відправлять на фронт, він повинен робити все, щоб не вбивати людей. Герберт Сініор з Великої Британії, який охрестився 1905 року, про тодішню ситуацію сказав: «Серед братів існувало чимале замішання, і не було чіткої вказівки, чи правильно йти служити до війська за умови, що буде дозволено виконувати тільки нестройову службу».

5. Як у «Вартовій башті» за 1 вересня 1915 року брати почали чіткіше пояснювати наше розуміння нейтралітету?

⁵ А втім, у «Вартовій башті» за 1 вересня 1915 року давались уточнення щодо нашого погляду на цю справу. Стосовно порад із серії книжок «Виклади Святого Писання» було сказано: «Можливо, участь у нестройовій службі є порушенням нейтралітету». Але що, коли християнину загрожує розстріл за відмову вдягати військову форму і служити в армії? Стаття пояснювала: «Що гірше для християнина: бути застреленим через відданість Князю миру та відмову порушити Його наказ чи бути застреленим за те, що він відстоював ідеї земних царів і підтримував їх, а також, що найголовніше, за те, що зрадив вчення нашого Небесного Царя? Звичайно, ми віддамо перевагу першому — померти через відданість нашому Небесному Цареві». Попри таке чітке пояснення, стаття робила висновок: «Ми не наполягаємо на цьому. Це лише порада».

6. Чого ми вчимося з прикладу брата Герберта Сініора?

⁶ Все ж деякі брати чітко зрозуміли це питання і зайняли непохитну позицію. Згаданий раніше Герберт Сініор розповідав: «Для мене не існувало різниці: розвантажувати снаряди з корабля [нестройова служба] чи заряджати ці снаряди в гармати» (Луки 16:10). У результаті відмови від військової служби брат Сініор опинився за ґратами. Він і ще четверо братів були серед 16 осіб, яких ув’язнили за відмову від служби. Крім братів, до тої групи належали представники інших релігій. Вони деякий час відбували ув’язнення в тюрмі міста Ричмонд (Велика Британія) і пізніше стали відомими як «Шістнадцять ричмондських в’язнів». Одного разу Герберта з іншими в’язнями таємно переправили на лінію фронту до Франції. Там їм оголосили вирок — розстріл. Їх поставили у шеренгу перед розстрільною командою, але наказ стріляти не пролунав. Натомість їм послабили вирок і засудили на десять років ув’язнення.

7. Що вже на початку Другої світової війни розумів Божий народ?

⁷ Вже до початку Другої світової війни народ Єгови загалом чіткіше розумів, що́ означає бути нейтральним і як треба поводитись, щоб наслідувати Ісусів приклад (Матв. 26:51—53; Ів. 17:14—16; 1 Пет. 2:21). Скажімо, у «Вартовій башті» за 1 листопада 1939 року містилась дуже важлива стаття «Нейтралітет», де було сказано: «Народ Єгови, з яким було складено угоду, тепер мусить дотримуватись чіткого правила: ми непорушно тримаємось нейтралітету у війні між народами». Саймон Кракер, який пізніше служив у всесвітньому центрі в Брукліні, про цю статтю сказав: «Я зрозумів, що Божий народ має бути в мирі з усіма, навіть серед воєнного лихоліття». Отже, духовний харч прийшов своєчасно і допоміг приготуватись Божим служителям до небувалих переслідувань, які випробували їхню відданість Царству.

«Ріка» переслідувань

8, 9. Як виконувалось пророцтво, записане апостолом Іваном?

⁸ Апостол Іван пророкував, що після народження Царства у 1914 році дракон, Сатана Диявол, буде намагатися знищити прихильників Божого Царства, вивергнувши «зі своєї пащі воду, наче ріку, щоб потопити в ній»b. (Прочитайте Об’явлення 12:9, 15). Як виконалися ці слова? З 1920-х років здійнялась хвиля переслідувань проти Божого народу. За відданість Божому Царству брат Саймон Кракер разом з іншими братами в Північній Америці під час Другої світової війни був укинений за ґрати. Протягом тої війни Свідки Єгови становили понад дві третини всіх ув’язнених, котрі відбували покарання у федеральних в’язницях США за відмову від служби через релігійні переконання.

⁹ Диявол та його поплічники намагалися зламати вірність підданих Царства, хоч би де ті жили. В Африці, Європі та США їх відводили до судів та комісій зі звільнення. Через непохитну позицію Свідків ув’язнювали, били і навіть калічили. У фашистській Німеччині Божі служителі зазнавали особливо жахливих переслідувань за те, що відмовлялися казати «Хайль Гітлер» чи підтримувати війну. За деякими підрахунками, 6000 Свідків були ув’язнені в концтаборах, а понад 1600 Свідків, як німецької, так й інших національностей, зазнали смерті з рук переслідувачів. Попри це Диявол не зміг завдати непоправної шкоди Божому народові (Марка 8:34, 35).

«Земля... поглинула ріку»

10. Що символізує «земля» і як вона захищала Божий народ?

¹⁰ Згідно з пророцтвом, яке записав Іван, «земля», тобто поміркована частина людства, поглине «ріку» переслідувань і цим допоможе Божим служителям. Як виконалась ця частина пророцтва? Протягом десятиліть після Другої світової війни «земля» часто ставала на захист вірних підданих Месіанського Царства. (Прочитайте Об’явлення 12:16). Наприклад, різні авторитетні суди захистили право Свідків Єгови відмовлятись від військової служби та участі в патріотичних церемоніях. Розгляньмо лише кілька значних перемог, які Єгова дав своїм служителям і які стосувалися їхнього ставлення до військової служби (Пс. 68:20).

11, 12. Чого стосувалися справи братів Сікурелли і Тлімменоса та які остаточні рішення прийняли суди?

¹¹ США. Ентоні Сікурелла був одним із шести дітей у сім’ї Свідків Єгови. Він охрестився, коли мав 15 років. У 21-річному віці призовна комісія зареєструвала його як релігійного служителя. Через два роки, у 1950-му, він подав звернення, щоб його визнали особою, яка відмовляється від військової служби з релігійних міркувань. Федеральне бюро розслідувань не мало заперечень, але Міністерство юстиції відхилило заяву Ентоні. Після кількох судових розглядів Верховний суд США розглянув справу брата Ентоні Сікурелли, скасував рішення нижчого суду і виніс постанову на користь нашого брата. Це рішення стало прецедентом для інших громадян США, які відмовлялися від служби в армії з релігійних міркувань.

¹² Греція. У 1983 році Яковоса Тлімменоса звинуватили у відмові носити військову уніформу та ув’язнили. Після звільнення він подав заяву на нове місце роботи, але його туди не прийняли, бо він мав судимість. Яковос звернувся до суду, та програв справу у грецьких судах. Тоді він подав апеляцію до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У 2000 році Велика палата ЄСПЛ, яка складається з 17 суддів, винесла позитивне рішення, що стало прецедентом проти дискримінації. Перед цим рішенням суду приблизно 3500 грецьких братів мали запис про судимість через свою нейтральну позицію. А після рішення ЄСПЛ Греція прийняла закон, згідно з яким ті брати були реабілітовані. Також прийняли закон, який давав змогу всім громадянам Греції проходити альтернативну цивільну службу. Цей закон було прийнято лише кількома роками раніше, а потім його ще раз затвердили, коли була переглянута Конституція Греції.

13, 14. Чого ми вчимося з розповідей про справи Івайла Стефанова і Вагана Баятяна?

¹³ Болгарія. У 1994 році 19-літнього Івайла Стефанова призвали до армії. Він відмовився йти до війська або виконувати нестройову службу, пов’язану з армією. Його засудили на 18 місяців ув’язнення, але він подав апеляцію на підставі свого права відмовлятися від служби через релігійні переконання. Справа Івайла потрапила аж до ЄСПЛ. У 2001 році, ще до початку розгляду справи, між ним та державою була прийнята мирова угода. Болгарський уряд зняв усі звинувачення не лише з нього, але й з усіх громадян, котрі погоджувались на альтернативну невійськову службуc.

¹⁴ Вірменія. Ваган Баятян у 2001 році був визнаний придатним до обов’язкової військової службиd. Він, керуючись своїм сумлінням, відмовився йти в армію, але програв усі справи у судах Вірменії. У вересні 2002 року Вагана забрали до в’язниці, де він почав відбувати свій термін ув’язнення — два роки і шість місяців. Проте через десять з половиною місяців його звільнили. Того часу він подав апеляцію до ЄСПЛ. Цей суд розглянув справу Вагана, але 27 жовтня 2009 року також виніс рішення не на його користь. Здавалося, що це стане тяжким ударом для вірменських братів, котрим висували подібні звинувачення. А втім, Велика палата ЄСПЛ переглянула прийняте рішення. Отож 7 липня 2011 року Суд виніс рішення на користь Вагана Баятяна. Так ЄСПЛ вперше визнав, що право людини відмовлятися від військової служби з релігійних міркувань підлягає захисту як свобода, оскільки воно стосується свободи думки, сумління і релігії. Це рішення захищає права не лише Свідків Єгови, але й сотень мільйонів людей у країнах, які входять до Ради Європиe.

Патріотичні церемонії

15. Чому народ Єгови відмовляється від участі в патріотичних церемоніях?

¹⁵ Народ Єгови залишається відданим Месіанському Царству не лише тим, що відмовляється від військової служби, але й тим, що тактовно відмовляється брати участь у патріотичних церемоніях. Хвиля націоналістичного піднесення особливо стала потужною після Другої світової війни. Громадяни багатьох країн мали обов’язок присягати на вірність батьківщині, повторюючи присягу, співаючи національний гімн чи салютуючи державному прапору. Проте ми цілковито віддані лише Єгові (Вих. 20:4, 5). Через це ми стикаємося з навалою переслідувань. Та Єгова знову і знову використовує «землю», яка поглинає чимало таких гонінь. Звернімо увагу лише на кілька видатних перемог, які Єгова дарував нам через Христа (Пс. 3:8).

16, 17. З чим стикнулися Ліліан і Вільям Ґобайтес і чого ми вчимося з їхньої справи?

¹⁶ США. У 1940 році Верховний суд США голосами 8 проти 1 виніс рішення не на користь Свідків Єгови у справі «Шкільний округ Майнерсвілл проти Ґобітіс». Ліліан Ґобайтесf, віком 12 років, та її брат Вільям, віком 10 років, бажаючи залишатись відданими Єгові, відмовились салютувати прапору та повторювати присягу. За це їх виключили зі школи. Ця справа дійшла до Верховного суду, і він постановив, що школа діяла згідно з Конституцією, бо це відповідало інтересам «національної єдності». Таке рішення розпалило вогонь переслідувань. Зі шкіл почали виключати інших дітей Свідків Єгови, дорослі Свідки втрачали роботу, а багато хто зазнав нападу розлюченої юрби. У книжці «Зовнішній блиск нашої країни» («The Lustre of Our Country») сказано, що «переслідування Свідків з 1941 до 1943 року було найбільшим спалахом релігійної нетерпимості в Америці XX сторіччя».

¹⁷ Тріумф Божих ворогів тривав недовго. У 1943 році Верховний суд США розглянув іншу справу, подібну до «справи Ґобітіс»,— «Комітет з питань освіти штату Західна Віргінія проти Барнетт». Цього разу Верховний суд виніс рішення на користь Свідків Єгови. Це був перший випадок, коли Верховний суд за дуже короткий час змінив свою позицію. Після цього відкрите переслідування народу Єгови у США швидко послабилось. У результаті було зміцнено права всіх громадян Сполучених Штатів.

18, 19. Завдяки чому Пабло Баррос, за його словами, зміг залишатись непохитним і як інші служителі Єгови можуть наслідувати його приклад?

¹⁸ Аргентина. У 1976 році Пабло і Уго Баррос, віком вісім і сім років, були виключені зі школи за відмову брати участь у церемонії підняття прапора. Одного разу директорка школи штовхнула Пабло і вдарила його по голові. Вона залишила хлопців після уроків та цілу годину намагалась змусити їх взяти участь у патріотичній церемонії. Пабло про свої випробування пригадує: «Без допомоги Єгови я не витримав би тиску, який міг зламати мою відданість».

¹⁹ Коли справа Пабло і Уго потрапила до суду, то суддя підтримав рішення школи про їхнє виключення. Однак їхню справу подали на апеляцію до Верховного суду Аргентини. У 1979 році суд скасував рішення нижчого суду, зазначивши: «Покарання [виключення] суперечить конституційному праву навчатись (Стаття 14) та обов’язку держави забезпечити загальну освіту (Стаття 5)». Ця перемога принесла користь приблизно 1000 дітей Свідків. У деяких випадках було зупинено процес виключення зі школи, а чимало дітей, як це було з Пабло і Уго, зарахували до школи назад.

20, 21. Як справа Роеля й Емілі Ембралінаґ зміцняє вашу віру?

²⁰ Філіппіни. У 1990 році 9-літній Роель Ембралінаґg і його 10-літня сестра Емілі разом із 66 іншими учнями, дітьми Свідків, були виключені зі школи за відмову салютувати прапору. Леонардо, батько Роеля й Емілі, намагався домовитися з адміністрацією школи, але безрезультатно. Ситуація погіршувалась, тож Леонардо звернувся з клопотанням до Верховного суду, хоча в нього не було на це грошей і юриста, який би представляв його інтереси. Вся сім’я палко молилась, щоб Єгова покерував справою. Весь цей час над дітьми глузували і висміювали їх. Леонардо думав, що на перемогу немає жодних шансів, бо він був необізнаний у юридичних справах.

²¹ Згодом представляти в суді родину Ембралінаґ взявся адвокат Феліно Ґанал, який раніше працював в одній з найавторитетніших юридичних установ країни. Проте до початку судового слухання він уже покинув ту роботу і став Свідком Єгови. Верховний суд, розглянувши справу, одноголосно виніс рішення на користь Свідків Єгови та скасував накази про виключення зі школи дітей Свідків. І знову ті, хто намагався зламати відданість Божого народу, зазнали поразки.

Нейтралітет і наша єдність

22, 23. а) Чому ми здобули так багато визначних юридичних перемог? б) Про що свідчить існування нашого всесвітнього мирного братства?

²² Чому служителі Єгови здобули так багато визначних юридичних перемог? Ми не маємо жодного впливу на політиків, усе ж у багатьох країнах і в багатьох судах є неупереджені судді, котрі захищають нас від атак впливових противників. Крім того, такі перемоги стають прецедентами для конституційних законів. Без сумніву, Христос підтримує наші зусилля у здобутті цих перемог. (Прочитайте Об’явлення 6:2). Чому ми беремо участь у юридичних баталіях? Не для того, щоб змінити законодавство, а для того, щоб утвердити право вільно служити нашому Цареві, Ісусу Христу (Дії 4:29).

²³ Цей світ поділений через політичний розбрат і потерпає від закоренілої ненависті. Але наш Цар, який уже править, активно сприяє тому, що його послідовники по цілому світі залишаються нейтральними щодо справ світу. Сатана не зміг розділити і здолати нас. Царство зібрало мільйони людей, які відмовляються «учитися воювати» (Ісаї 2:4). Існування нашого всесвітнього мирного братства — це чудо, котре чітко засвідчує, що Боже Царство править!

1, 2. а) Що засвідчує, що ви є громадянами Божого Царства? б) Чому Свідкам Єгови інколи доводилось відстоювати свою релігійну свободу?

ЧИ ВИ громадянин Божого Царства? Якщо так, то ви, безперечно, є Свідком Єгови. А що засвідчує це громадянство? Не паспорт і не жоден інший державний документ, а те, як ви поклоняєтесь Богу Єгові. Правдива релігія — це щось більше, ніж просто вірування; необхідно також виконувати закони Божого Царства. Правдиве поклоніння стосується всіх сфер нашого життя, в тому числі того, як ми дбаємо про свої сім’ї, і навіть того, як ставимось до вибору методів лікування.

² Проте світ, у якому ми живемо, не завжди поважає наше дорогоцінне громадянство або вимоги, які з ним пов’язані. Деякі уряди намагались обмежити нашу свободу поклоніння чи навіть взагалі нас її позбавити. Тому Христовим послідовникам доводилось боротися за право жити згідно з законами Месіанського Царя. Нас це не дивує, адже народ Єгови у біблійні часи часто був змушений відстоювати свою свободу поклоніння.

3. Яку боротьбу мали вести Божі служителі за днів цариці Естер?

³ Наприклад, за днів цариці Естер Божий народ мусив буквально захищати своє життя. Чому? Тому що злий Гаман, перший міністр, запропонував перському цареві Ахашверошу, аби всі юдеї, які живуть у його імперії, були вбиті. За що? За те, що вони мали «закони, які відрізнялися від законів усіх інших народів» (Ест. 3:8, 9, 13). Чи Єгова покинув своїх служителів напризволяще? Ні, він підтримав зусилля Естер та Мордехая, коли вони попросили перського царя захистити Божий народ (Ест. 9:20—22).

4. Що ми розглянемо у цьому розділі?

⁴ А що сказати про наші дні? Як ми побачили в попередньому розділі, світська влада інколи чинила опір Свідкам Єгови. У цьому розділі ми обговоримо, як саме уряди намагались обмежити свободу нашого поклоніння. Ми розглянемо таке: 1) наше право на існування як організації та право поклонятися так, як ми вважаємо за потрібне, 2) право вільно вибирати методи лікування згідно з біблійними принципами і 3) право батьків виховувати дітей за нормами Єгови. Ми побачимо, як віддані громадяни Месіанського Царства мужньо боролися за своє дорогоцінне громадянство і як Єгова благословив цю боротьбу.

Боротьба за офіційне визнання та основні свободи

5. Які переваги дає правдивим християнам офіційне визнання?

⁵ Чи ми потребуємо офіційного визнання людськими урядами, щоб служити Єгові? Ні. Але таке визнання сприяє нашому поклонінню: дає змогу вільно збиратись у своїх Залах Царства й Залах конгресів, друкувати і ввозити біблійну літературу, а також відкрито й не ховаючись ділитися доброю новиною з нашими сусідами. У багатьох країнах Свідки Єгови офіційно визнані та мають таку ж свободу поклоніння, як і решта офіційно зареєстрованих релігій. А що, коли уряд відмовляє нам у законній реєстрації або намагається обмежити наші основні свободи?

6. З якими труднощами стикнулися Свідки Єгови в Австралії на початку 1940-х років?

⁶ Австралія. На початку 1940-х років генерал-губернатор Австралії вважав, що наші вірування «шкідливі», адже точилась війна. Була накладена заборона. Свідки не могли відкрито збиратися і проповідувати, діяльність Бетелю була згорнута, а Зали Царства конфісковані. Навіть заборонили зберігати біблійну літературу. А втім, через кілька років підпільної діяльності австралійські Свідки нарешті відчули полегшення — 14 червня 1943 року Високий суд Австралії скасував заборону.

7, 8. Що вибороли наші брати в Росії у багаторічній боротьбі за релігійну свободу?

⁷ Росія. Упродовж десятиліть комуністична влада забороняла діяльність Свідків Єгови. Це тривало аж до 1991 року, коли вони були офіційно зареєстровані. У 1992 році, після розпаду Радянського Союзу, Свідки отримали законне визнання у Російській Федерації. Проте невдовзі деякі противники, зокрема ті, хто був тісно пов’язаний з Російською православною церквою, занепокоїлись нашим швидким зростом. Між 1995 і 1998 роками противники подали п’ять кримінальних позовів проти Свідків Єгови. Та кожного разу прокурор не знаходив доказів правопорушення. У 1998 році рішуче налаштовані противники подали цивільний позов. Свідки спершу вигравали цю справу, але опоненти відмовилися визнавати рішення суду, і в травні 2001 року Свідки програли апеляційне слухання. Повторне слухання відбулось у жовтні того ж року, а 2004-го оголосили рішення: скасувати реєстрацію юридичної особи, якою послуговувалися Свідки у Москві, і заборонити її діяльність.

⁸ Здійнялась хвиля переслідувань. (Прочитайте 2 Тимофія 3:12). Свідки зазнавали цькувань і нападів. Влада конфісковувала їхню релігійну літературу й виганяла з орендованих чи власних місць поклоніння. Уявіть, як за таких обставин почувались наші брати і сестри. У 2001 році Свідки подали апеляцію до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), а 2004-го передали у той же суд додаткову інформацію. У 2010 році ЄСПЛ оголосив своє рішення. Він чітко побачив, що за забороною російських Свідків стоїть релігійна нетерпимість. Він також заявив, що не існує підстав підтримати рішення нижчих судів, оскільки немає жодних доказів того, що Свідки вчинили правопорушення. Суд теж визнав, що заборона мала на меті позбавити Свідків їхніх законних прав. Цим рішенням було захищено право Свідків на релігійну свободу. І хоча російські урядовці не виконували рішення ЄСПЛ, Божий народ у цій країні дуже зміцнився тою перемогою.

9—11. Як служителі Єгови у Греції боролися за право разом поклонятись і з яким результатом?

⁹ Греція. У 1983 році Тітос Мануссакіс орендував кімнату в місті Іракліоні, на острові Крит, для того щоб там проводила зібрання невелика група Свідків Єгови (Євр. 10:24, 25). Але невдовзі православний священик подав скаргу до органів влади, протестуючи проти того, що Свідки винаймають кімнату для поклоніння. Чому? Просто тому, що вірування Свідків відрізняються від вчень православної церкви. Органи влади розпочали кримінальне розслідування проти Тітоса Мануссакіса і трьох місцевих Свідків. Їх оштрафували й засудили на два місяці ув’язнення. Свідки як віддані громадяни Божого Царства вважали, що таке рішення грубо порушує їхню свободу поклоніння, тому звернулися з цією справою до судів Греції та зрештою до ЄСПЛ.

¹⁰ І ось 1996 року ЄСПЛ виніс рішення, яке стало несподіваним ударом для противників чистого поклоніння. Суд заявив, що «Свідки Єгови підпадають під визначення “відома релігія”, яке міститься у грецькому законодавстві», і що рішення нижчих судів «порушують релігійну свободу заявників». Крім того, суд визнав, що «вирішувати законність релігійних вірувань або засобів, які використовуються для вираження цих вірувань», не входить у повноваження грецького уряду. Вироки проти Свідків були скасовані, а їхня свобода поклоніння — захищена.

¹¹ Чи ця перемога поліпшила ситуацію в Греції? На жаль, не до кінця. У 2012 році подібна справа була зрештою виграна у містечку Кассандрії після приблизно 12-річної юридичної боротьби. Противників підтримував православний єпископ. Державна рада, тобто найвищий адміністративний суд Греції, винесла рішення на користь Божого народу. У рішенні згадувалось, що грецька конституція гарантує релігійну свободу, і спростовувалось часто повторюване звинувачення, ніби Свідки Єгови не є відомою релігією. Суд заявив: «Свідки Єгови не приховують своїх учень, тому вони сповідують відому релігію». Члени невеликого збору в Кассандрії раділи тим, що тепер можуть проводити свої зібрання у власному Залі Царства.

12, 13. Як противники у Франції старались чинити «лихо в ім’я закону» і які були наслідки?

¹² Франція. Деякі противники Божого народу використовували тактику — чинити «лихо в ім’я закону». (Прочитайте Псалом 94:20). Приміром, у середині 1990-х років державні податкові органи Франції здійснили фінансову перевірку Товариства Свідків Єгови у Франції (ТСЄФ), однієї з юридичних осіб, якою користуються Свідки в цій країні. Міністр фінансів назвав справжню причину перевірки: «Вона може стати підставою для юридичної ліквідації або кримінального провадження... яке, правдоподібно, обмежить діяльність Товариства або змусить її припинити». І хоча перевірка не виявила жодних порушень, податкові органи наклали непомірний податок на ТСЄФ. Якщо б ця тактика спрацювала, то братам не залишилось би нічого іншого, як закрити філіал і розпродати майно, аби сплатити цей величезний податок. То був важкий удар, але народ Єгови не здавався! Свідки подали рішучий протест проти такого несправедливого рішення, і після всього у 2005 році справа потрапила до ЄСПЛ.

¹³ Суд оголосив своє рішення 30 червня 2011 року. Він заявив, що право на свободу релігії повинне стримувати державу, крім крайніх випадків, від того, щоб оцінювати законність релігійних вірувань або способів їхнього виявлення. Крім того, суд зазначив: «Цей податок... позбавляв Товариство важливих для нього ресурсів, зрештою позбавляючи його членів права вільно сповідувати свою віру за допомогою практичних засобів». Суд одноголосно прийняв постанову на користь Свідків Єгови. Служителі Єгови дуже раділи, коли французький уряд кінець кінцем повернув податок з відсотками, накладений на ТСЄФ, і, відповідно до рішення суду, зняв обтяження із власності філіалу.

14. Який внесок ви можете робити в нашу боротьбу за свободу поклонятися Богові?

¹⁴ Нині народ Єгови, як і за часів Естер та Мордехая, бореться за те, щоб вільно поклонятись Йому так, як він цього вимагає (Ест. 4:13—16). Як можна сприяти цій боротьбі? Якщо настійно молитись за наших братів та сестер, котрі зносять наслідки несправедливих юридичних рішень. Такі молитви можуть дуже допомогти нашим одновірцям витримувати труднощі та переслідування. (Прочитайте Якова 5:16). Чи Єгова відповідає на такі молитви? Так! Адже про це свідчать наші перемоги в судах (Євр. 13:18, 19).

Право вибирати методи лікування згідно з нашими переконаннями

15. На що зважають Божі служителі у справі використання крові?

¹⁵ Як ми побачили в 11-му розділі, громадяни Божого Царства мають чітку вказівку на основі Писань не вживати крові, вказівку, яку часто порушують у нинішньому світі (Бут. 9:5, 6; Лев. 17:11; прочитайте Дії 15:28, 29). Ми відмовляємось від переливання крові, все ж прагнемо якісного лікування і для нас особисто, і для наших близьких за умови, що таке лікування не суперечить Божим законам. Найвищі суди багатьох країн визнали право людини вибирати такі методи лікування, які не суперечать її сумлінню чи релігійним переконанням. Проте в деяких країнах Божий народ стикається з чималими труднощами у цій справі. Розгляньмо кілька прикладів.

16, 17. Чим була обурена наша сестра з Японії і як Бог відповів на її молитви?

¹⁶ Японія. Місае Такеда, 63-річна домогосподарка, потребувала серйозної операції. Будучи вірною громадянкою Божого Царства, вона чітко пояснила лікарю, що відмовляється від переливання крові. Попри це через кілька місяців вона з жахом довідалась, що під час операції їй усе-таки перелили кров. Сестра Такеда вважала, що над нею вчинили насилля та обманули її. Тому в червні 1993 року вона подала позов проти лікаря і лікарні. Ця скромна й лагідна жінка мала непохитну віру. Сестра відважно промовляла у переповненій залі суду і попри погане самопочуття понад годину стоячи давала свідчення. Востаннє вона прийшла на судове слухання за місяць до своєї смерті. Її відвагою та вірою можна лише захоплюватись! Сестра Такеда сказала, що постійно просила в Єгови сил продовжувати свою боротьбу. Вона була впевнена, що він чує її молитви. Як він відповів на молитви сестри?

¹⁷ Через три роки після смерті сестри Такеди Верховний суд Японії прийняв рішення на її користь. Він визнав, що було неправильно переливати кров усупереч її чітко висловленому бажанню. У вердикті, який оголосили 29 лютого 2000 року, говорилось, що «право приймати рішення» у таких випадках «треба поважати як особисті права». Завдяки рішучості сестри Такеди відстоювати своє право вибору методів лікування, керуючись навченим Біблією сумлінням, Свідки в Японії можуть проходити лікування, не боячись, що їм силою зроблять переливання крові.

18—20. а) Як апеляційний суд в Аргентині захистив право людини відмовлятись від переливання крові, яке приписували лікарі? б) Як ми покажемо покору Христу своїм ставленням до крові?

¹⁸ Аргентина. Як громадянам Царства приготуватись до несподіваних випадків, скажімо, коли треба прийняти рішення щодо лікування, а пацієнт у непритомному стані? Можна потурбуватись про медичний документ і викласти в ньому свої побажання. Власне так зробив брат Пабло Альбаррасіні. У травні 2012 року його пограбували, внаслідок чого він отримав вогнепальне поранення. Його непритомного привезли до лікарні, тому він не міг пояснити свою позицію щодо переливання крові. Однак він мав при собі належно заповнений медичний документ, який був підписаний за чотири роки до того випадку. Хоча стан Пабло був важким і дехто з лікарів вважав за необхідне зробити переливання крові для його порятунку, все ж медичний персонал з повагою поставився до його побажання. Але його батько, котрий не був Свідком Єгови, отримав дозвіл суду, який скасував волевиявлення Пабло.

¹⁹ Адвокат, який представляв інтереси дружини нашого брата, одразу подав апеляційну скаргу. За лічені години апеляційний суд скасував постанову нижчого суду і вирішив, що бажання пацієнта, висловлене у медичному документі, треба поважати. Батько подав апеляцію до Верховного суду Аргентини. Проте Верховний суд не знайшов «жодних підстав сумніватися в тому, що [медичний документ про відмову від переливання крові] укладено з розважністю, з чітким наміром та добровільно». Суд наголосив: «Кожна дієздатна і доросла особа має право заздалегідь висловити своє волевиявлення щодо свого здоров’я і може погоджуватись на певні методи лікування чи відмовлятись від них... Це волевиявлення лікарі повинні поважати».

²⁰ Брат Альбаррасіні повністю одужав. Він з дружиною тішиться тим, що свого часу заповнив медичний документ. Завдяки такому простому, але важливому вчинку він показав, що кориться Божому Царству, в якому править Христос. А ви і ваші рідні не забули заповнити такий документ?

21—24. а) Чому рішення Верховного суду Канади щодо дітей і переливання крові було знаменним? б) Як справа Ейпріл може підбадьорити молодих служителів Єгови?

²¹ Канада. Загалом суди визнають право батьків вибирати найліпші методи лікування для своїх дітей. Інколи суди виносять рішення, що лікарі мають поважати волевиявлення навіть дітей (якщо вони достатньо зрілі). Так було у випадку з Ейпріл Кадора. У віці 14 років вона потрапила до лікарні з сильною внутрішньою кровотечею. За кілька місяців до того вона заповнила документ «Волевиявлення щодо медичного втручання», в якому вказала, що відмовляється від переливання крові навіть в екстрених випадках. Лікар вирішив не звертати уваги на її чітко висловлену волю і звернувся до суду за дозволом перелити їй кров. Ейпріл насильно влили три одиниці еритроцитарної маси. Пізніше вона прирівняла це до зґвалтування.

²² Ейпріл та її батьки звернулись до суду, щоб добитися справедливості. Через два роки справу направили до Верховного суду Канади. Формально Ейпріл програла справу, але Суд відшкодував усі її витрати, пов’язані з судовим розглядом, і видав постанову, що визнавала її право і право інших дітей, котрі бажають користуватися правом особисто вибирати метод лікування. Суд зазначив: «У контексті медичної допомоги молодим людям віком до 16 років має бути дозволено намагатись пояснити свої погляди на ті чи інші методи лікування, що свідчило б про відповідний рівень незалежності їхньої думки та їхню зрілість».

²³ Справа Ейпріл була дуже важливою, адже постанова Верховного суду стосувалась конституційних прав дітей. Раніше будь-який канадський суд мав право затверджувати для дітей віком до 16 років такий спосіб лікування, який з погляду суду був найліпшим для дитини. Проте після рішення у справі Ейпріл суди вже не могли затверджувати способи лікування, які б суперечили волевиявленню дітей віком до 16 років, без того, щоб дати їм змогу довести, що вони достатньо самостійні, аби приймати власні виважені рішення.

²⁴ Чи варто було проводити трирічну юридичну баталію? За словами Ейпріл, так. Нині вона служить сталим піонером і почувається добре. Вона каже: «Я щаслива, адже змогла внести свою лепту для того, аби прославити Боже ім’я і довести, що Сатана брехун». Її приклад показує, що юні Свідки можуть дотримуватись непохитної позиції і доводити, що вони є справжніми громадянами Божого Царства (Матв. 21:16).

Право виховувати дітей відповідно до норм Єгови

25, 26. Які проблеми інколи виникають у сім’ях через розлучення?

²⁵ Єгова доручив батькам виховувати своїх дітей згідно з його нормами (Повт. 6:6—8; Еф. 6:4). Це нелегке завдання, особливо для батьків, які розлучилися. Погляди на виховання в батьків можуть кардинально різнитися. Наприклад, мати, яка є Свідком Єгови, переконана, що дитину треба виховувати за християнськими нормами, а батько, який не є Свідком, з цим не погоджується. Звичайно, мама повинна визнавати, що, хоча розлучення розірвало подружні стосунки, воно не позбавило обох батьків їхнього обов’язку щодо дитини.

²⁶ Той з батьків, який не є Свідком, може подати скаргу до суду про опіку над дитиною (чи дітьми), аби контролювати її релігійне виховання. Дехто вважає шкідливим виховувати дитину як Свідка Єгови. Такі особи можуть обґрунтовувати це тим, що дитина буде позбавлена святкування днів народження та інших свят, а в непередбачених випадках позбавлена «життєво важливого» переливання крові. Добре, що більшість судів зважають на те, що́ буде найліпшим для дитини, а не на те, чи релігія когось із батьків буде шкодити дитині. Розгляньмо кілька прикладів.

27, 28. Яке рішення прийняв Верховний суд штату Огайо щодо звинувачення, ніби виховувати дитину в релігії Свідків Єгови шкідливо для неї?

²⁷ США. У 1992 році Верховний суд штату Огайо розглянув справу, в якій батько, котрий не був Свідком Єгови, заявив, що для його сина шкідливо виховуватись у релігії Свідків. Суд нижчої інстанції задовольнив скаргу і призначив батькові опіку над дитиною. Матері, Дженніфер Пейтер, надали право відвідувати дитину, але їй заборонили «навчати або в якийсь інший спосіб заохочувати до віри Свідків Єгови». Формулювання цієї постанови було настільки загальним, що її могли б тлумачити так, ніби сестрі Пейтер не можна навіть розмовляти зі своїм сином Боббі про Біблію або про викладені в ній норми моралі. Уявіть, яке пригнічення відчувала наша сестра! Все ж, за її словами, вона навчилась терпеливо чекати, коли в цю справу втрутиться Єгова. Дженніфер пригадує: «Я відчувала, що Єгова завжди поряд». Її адвокат, який співпрацював з організацією Єгови, подав апеляцію до Верховного суду Огайо.

²⁸ Верховний суд не погодився з рішенням суду нижчої інстанції, зазначивши, що «батьки мають основоположне право навчати своїх дітей, у тому числі право прищеплювати їм свої моральні та релігійні цінності». Суд наголосив: поки не доведено, що релігійні цінності Свідків Єгови можуть зашкодити дитині фізично або розумово, суд не мав права на підставі релігії обмежувати права батьків опікуватися дитиною. Верховний суд не знайшов доказів того, що вірування Свідків становлять загрозу для розумового чи фізичного здоров’я дитини.

29—31. Чому сестра з Данії втратила право опіки над донькою і що в цій справі вирішив Верховний суд Данії?

²⁹ Данія. Аніта Гансен стикнулася з подібним випробуванням, коли її колишній чоловік подав скаргу до суду, аби отримати опіку над їхньою 7-річною донькою Амандою. Хоча в 2000 році районний суд призначив опіку сестрі Гансен, батько Аманди подав апеляцію до Високого суду, який скасував рішення районного суду і призначив опіку батькові. Високий суд пояснював це тим, що в обох батьків різні погляди на життя, оскільки вони мають різні релігійні переконання; з огляду на це право опіки ліпше віддати батькові. Тож виходить, що сестру Гансен позбавили права опіки над Амандою через те, що вона є Свідком Єгови.

³⁰ Сестра Гансен через це тяжко страждала і навіть не знала, про що молитися. Вона пригадує: «Мене дуже потішали слова з Римлян 8:26 і 27. Я постійно відчувала, що Єгова розуміє мої почуття. Він завжди дбав про мене і був поруч». (Прочитайте Псалом 32:8; Ісаї 41:10).

³¹ Наша сестра подала апеляцію до Верховного суду Данії. У своєму рішенні суд зазначив: «Питання щодо опіки має вирішуватись на підставі конкретних доводів стосовно того, що́ буде найліпше для дитини». Крім того, суд заявив, що рішення про опіку має ґрунтуватись на тому, як кожен з батьків підходить до вирішення даного конфлікту, а не на тому, якими є «вчення і погляди» Свідків Єгови. З яким же полегшенням зітхнула сестра Гансен, коли суд визнав її спроможність бути доброю матір’ю і її право опіки над Амандою.

32. Як Європейський суд з прав людини захистив батьків, які є Свідками, від дискримінації?

³² Інші європейські країни. Деякі юридичні спори щодо опіки над дітьми доводилось вирішувати навіть у міжнародних судах, наприклад у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). У двох випадках ЄСПЛ визнав, що нижчі суди країн розсуджували спори батьків лише на підставі їхніх релігійних переконань. Вважаючи це дискримінацією, ЄСПЛ постановив, що «недопустимо робити різницю виключно на основі релігійних поглядів». Одна наша сестра, якої стосувалося це позитивне рішення ЄСПЛ, так висловила свої почуття: «Було дуже боляче чути звинувачення в тому, ніби я завдаю шкоди своїм дітям. Хоча насправді я стараюсь дати їм те, що, на мою думку, буде для них найліпшим — прищепити християнські цінності».

33. Як батьки, котрі є Свідками, повинні застосовувати принцип з Філіппійців 4:5?

³³ Батьки, які є Свідками Єгови, намагаються виявляти поміркованість, коли стикаються з юридичними проблемами, пов’язаними з їхнім правом прищеплювати біблійні норми своїм дітям. (Прочитайте Філіппійців 4:5). Наприклад, мама (або батько), яка високо цінує своє право навчати дитину Божої правди, повинна визнавати, що батько (чи мати), який не є Свідком, за бажанням може брати участь у виконанні батьківських обов’язків. Наскільки серйозно батьки, що є Свідками Єгови, мають ставитись до свого обов’язку навчати дитину?

34. Чого вчить теперішніх християнських батьків приклад з часів Неемії?

³⁴ Для батьків дуже повчальним є приклад з часів Неемії. Євреї наполегливо працювали над ремонтом і відбудовою мурів Єрусалима. Вони знали, що це захистить їх та їхніх рідних від довколишніх ворожих народів. Тому Неемія заохочував їх: «Воюйте за своїх братів, за синів і дочок, за дружин та за свої доми!» (Неем. 4:14). Для тогочасних євреїв ця боротьба була варта всіх зусиль. Подібно й сьогодні, батьки, які є Свідками Єгови, наполегливо виховують своїх дітей у правді. Батькам відомо, що діти зазнають постійних атак від шкідливого оточення у школі чи на вулиці. Крім того, шкідливий вплив може проникати до дому, наприклад, через електронні засоби. Отже, батьки, постійно пам’ятайте: ваші зусилля у боротьбі за синів та дочок дуже цінні, адже ви боретеся за те, щоб вони росли в таких умовах, які сприяли б духовному поступу.

Впевненість у Божій підтримці

35, 36. Чого ми досягнули у юридичній боротьбі за наші права і на що ми рішуче налаштовані?

³⁵ Єгова, безперечно, благословляє зусилля своєї сучасної організації в боротьбі за право вільно йому поклонятись. Божий народ, ведучи юридичну боротьбу за свої права, часто мав нагоди дати ґрунтовне свідчення в судах і широкій громадськості (Рим. 1:8). Крім того, чимало наших юридичних перемог зміцнили громадянські права багатьох людей, які не є Свідками Єгови. Все ж ми не боремось за соціальні реформи, а також не хочемо себе вивищувати. Понад усе Свідки Єгови прагнуть за допомогою відстоювання своїх прав у судах сприяти захисту та утвердженню чистого поклоніння. (Прочитайте Філіппійців 1:7).

³⁶ Ніколи не забуваймо приклади віри тих, хто боровся за свободу вільно поклонятися Єгові. Будьмо такими ж відданими, як і вони! Зберігаймо впевненість у тому, що Єгова підтримує нашу працю і зміцнить нас для виконання його волі (Ісаї 54:17).