Добра новина про рай на Таїті
ТАЇТІ! Здається, вже сама назва вабить своєю екзотикою. Таїті прославили такі живописці та письменники, як Поль Гоген, Роберт Льюїс Стівенсон та Герман Мелвілл; вони створили захоплюючий образ островів на півдні океану — образ тропічної краси та безтурботності.
Таїті — найбільший з-поміж 120 островів Французької Полінезії, яка розташована у східній частині Тихого океану. Коли говорять про Таїті, то зазвичай уявляють собі куточок раю на землі, але мешканці цього острова ще мають дізнатися, що незабаром наступить інший рай (Луки 23:43). Свідки Єгови, яких на Таїті 1918, ознайомлюють 220 000 мешканців острова з доброю новиною про те, що невдовзі Боже Царство встановить справжній рай і на Таїті, і по всьому світові (Матвія 24:14; Об’явлення 21:3, 4).
Протягом багатьох років за проповідницькою діяльністю на Таїті наглядав філіал Товариства Вартової башти на архіпелазі Фіджі, що розташований за 3500 кілометрів. Величезна відстань спричиняла багато труднощів та уповільнювала роботу. Отже 1 квітня 1975 року на Таїті відкрили філіал, і з цього дня почався новий період у діяльності правдивих християн на острові. Що передувало цьому і як почалося проповідування на Таїті?
Початки
Добру новину про Царство почали проголошувати на Таїті в 1930-х роках, і багато остров’ян, які з пошаною ставляться до Біблії, відгукнулися з великим зацікавленням. Однак внаслідок урядової заборони та інших перешкод Свідків на острові не було до кінця 1950-х років. Саме в той час Аґнес Шенк, уродженка Таїті, що мешкала в Сполучених Штатах разом з чоловіком та сином, вирішила повернутися на Таїті. Ось що Аґнес розповіла.
«На обласному конгресі 1957 року в Лос-Анджелесі брат Норр [тодішній президент Товариства Вартової башти] сказав, що на Таїті дуже потрібні вісники Царства. Тоді якраз минув один рік з часу мого хрещення, і я вигукнула: «Їдемо на Таїті!» Мене почули дві сім’ї — Ніли та Караноси, наші добрі друзі, і сказали, що теж дуже хотіли б поїхати. Але ми не мали багато грошей, оскільки чоловік довго хворів, а синочок був ще маленький. Тому переїзд не здавався нам легкою справою. Брати з сусідніх зборів почули про наші плани і передали нам деякі кошти та речі, що могли б знадобитися у господарстві. У травні 1958 року ми відплили на Таїті, взявши з собою 36 простирадл!
Я приїхала на Таїті вперше за останні 20 років і відчула себе на острові чужинкою. Ми почали проповідувати, але обережно, оскільки наша християнська праця була заборонена. Журнали обов’язково ховали, а користувалися лише Біблією. Спочатку проповідували тільки тим, хто вже одержував за передплатою журнали «Вартова башта» та «Пробудись!»
Клід Ніл і Девід Каранос з сім’ями приєдналися до нас після нью-йоркського міжнародного конгресу 1958 року. Ми проповідували разом, запрошували на промови, що виголошувалися в домах у братів. Мало-помалу все влаштовувалося, і ми організували групу вивчення Біблії, яка складалася з п’ятнадцяти остров’ян. За три місяці Ніли та Караноси повинні були поїхати, бо строк їхніх туристичних віз скінчився. Брати вирішили, що перед від’їздом вони охрестять тих зацікавлених, які відповідали вимогам. Я мала честь перекладати першу промову перед хрещенням. Того разу вісім корінних мешканців охрестилися на знак присвячення Єгові. Відтак Ніли та Караноси повернулися в Сполучені Штати.
Ми проповідували далі. Розбилися на маленькі групи для проповідування ввечері. Неодноразово, бувало, обговорення тривали до півночі. Деколи до розмов приєднувалися навіть протестантські пастори. До 1959 року було створено перший збір. Згодом ми дуже втішилися тим, що у 1960 році уряд офіційно визнав товариство Свідків Єгови. Ті перші роки були сповнені радості та важливих для духовного росту подій. Поза всяким сумнівом, Єгова благословив наше рішення переїхати туди, де була більша потреба». Сестрі Шенк зараз 87 років; як і раніше, вона продовжує вірно служити Єгові.
Праця посувається
У 1969 році Жак та Паулетт Інауді, Свідки з Франції, були призначені спеціальними піонерами на Таїті. Жак згадує: «Коли ми приїхали, на Таїті було тільки 124 вісники, один збір в Папеете та два спеціальних піонери на півострові Ваіро». З Таїті півострів з’єднує перешийок. Незабаром мав відбутися міжнародний конгрес «Мир на Землі». Жак продовжує: «Я ще ніколи не брав участі в організації конгресів. Нам потрібно було підготувати програму для гостей англійською, зібрати оркестр для виконання пісень Царства та поставити дві драми. Всю цю роботу виконали всього 126 вісників. Я впевнений, що найбільшу частину роботи виконав Єгова». Число присутніх — 488 — було чимось дивовижним для остров’ян. Багато братів вперше зустріли Свідків з інших країн.
Невдовзі Жака Інауді було призначено роз’їзним наглядачем. Він відвідав чимало островів і помітив, що багато остров’ян дуже цікавляться правдою, але не вистачає вісників Царства, які б розвивали цю зацікавленість. «Тому я заохочував багато сімей переїхати на ці острови і служити там, де більша потреба»,— пояснює Жак. «Ось так помалу добра новина поширювалася на цих архіпелагах». Брат Інауді служив роз’їзним наглядачем з 1969 по 1974 рік, а зараз служить старійшиною в одному зі зборів на Таїті.
Серед тих, хто відгукнувся на заклик брата Інауді, був Оугуст Теманаха, один з восьми остров’ян, які охрестилися у 1958 році. Ось його розповідь. «У 1972 році роз’їзний наглядач Жак Інауді заохотив нас переїхати служити на Гуагіне́, один із групи західних островів Товариства. Я вагався, оскільки мені доручали лише читання з Біблії на зібраннях, і я зовсім не відчував, що можу взяти на себе таку відповідальність. Однак брат Інауді і далі говорив мені: «Не турбуйся, в тебе вийде!» Через деякий час ми таки зважилися. Отже, в 1973 році ми продали все і, взявши трьох малят, переїхали на Гуагіне́.
Коли я приїхав, з’ясувалося, що я маю організувати все — вивчення «Вартової башти», проведення Школи теократичного служіння тощо. Було нелегко, але Єгова захищав та підтримував нас. Декілька разів він допомагав нам знайти житло. А коли супротивники намагалися спровадити Свідків з острова, нас відстояв один місцевий політичний діяч. Єгова дійсно пильнував нас весь час». Зараз на Гуагіне́ два збори: у французькому — 23 вісники, у таїтянському — 55.
У 1969 році на півострів призначили служити спеціальним піонером Гелену Мапу. Вона каже: «Дуже багато мешканців півострова виявили зацікавлення, і невдовзі чимало з них почали вивчати Біблію». Незабаром у Ваіро було сформовано маленький збір, але були потрібні старійшини. З часом став допомагати брат Колсон Дін, який жив на відстані 35 кілометрів, у Папарі. «Щоб служити у Ваіро ми мали все ретельно організувати,— згадує брат Дін.— Я працював у місті Фааа, що за 70 кілометрів від Ваіро, у протилежній частині острова. Після роботи я стрілою біг додому, забирав своїх, тоді — до Ваіро. Потім через роботу ми були змушені переїхати до Фааа. Чи зможемо тепер допомагати в зборі у Ваіро? Ми справді прагнули підтримувати братів, отже вирішили не припиняти служіння там. Оскільки після зібрань ми розвозили по домах тих, хто не мав машини, то рідко потрапляли додому раніше дванадцятої. І так п’ять років. Дуже тішимось, що тепер в цій частині острова діють чотири збори і що в нас лишилися чудові спогади про той час».
На Таїті — філіал
У 1974 році на Таїті було вже 199 вісників Царства. Наступного року брати Н. Норр та Ф. Франц, тодішні президент і віце-президент Товариства Вартової башти, відвідали Французьку Полінезію і виявили, що доцільніше керувати проповідуванням там не з Фіджі, який розташований на відстані 3500 кілометрів, а з Таїті. Отже 1 квітня 1975 року на Таїті було відкрито філіал, і його наглядачем призначили районного наглядача Алана Жамета.
Кілька років тому брат Жамет запалився бажанням розповісти про дивовижні благословення Єгови. «З 1975 року ми наполегливо працювали, щоб донести добру новину до всіх островів та архіпелагів нашої території, площа якої дорівнює площі Західної Європи. Результати дуже втішні. У 1983 році вісників стало вже 538. В цьому ж році було побудовано філіал та дім Бетель у Пеї. Тепер на островах Товариства 30 зборів, які загалом нараховують 1900 вісників, збір і окрема група на островах Тубае́, на південь від Таїті, збір і дві окремі групи на Маркізьких островах та декілька окремих груп на островах Туамоту та Гамб’є. Оскільки число нових на наших зустрічах постійно зростає, ми будуємо багато нових Залів Царства: три на Маркізьких островах та сім на Таїті. Справді, Єгова поблагословив ці 20 років нашої наполегливої праці в таїтянському полі».
Багато роботи ще попереду
Перспективи росту у Французькій Полінезії чудові. Двадцять третього березня 1997 року у Французькій Полінезії на Спомин смерті Ісуса Христа разом зі Свідками Єгови прийшло 5376 остров’ян. Для того, щоб задовільнити духовні потреби цих зацікавлених людей, ми публікуємо наші біблійні видання різними мовами регіону. Крім літератури таїтянською, є література мовою туамоту, якою розмовляють на архіпелазі Туамоту та північних і південних Маркізьких островах.
Неухильний ріст та цікаві випадки допомогли вісникам Царства на Таїті сповна відчути любов та терпіння Єгови, який «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди», навіть на далеких островах південної частини Тихого океану (1 Тимофія 2:4). Свідки Єгови на Таїті та на інших островах Французької Полінезії цілковито впевнені у сповненні обітниці Єгови: «Острови будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє» (Ісаї 51:5).
[Карта на сторінці 26]
Філіал на Таїті наглядає за діяльністю у Французькій Полінезії.
АВСТРАЛІЯ
[Ілюстрація на сторінці 25]
Зліва направо: Алан Жаме, Марі-Ен Жаме, Аґнес Шенк, Паулетт Інауді та Жак Інауді.
[Ілюстрація на сторінці 27]
Філіал на Таїті.