Християни поклоняються в дусі й правді

«Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (ІВАНА 4:24).

1. Яке поклоніння подобається Богові?

ЄДИНОРОДНИЙ Син Єгови, Ісус Христос, не залишив сумнівів про те, яке поклоніння подобається його небесному Отцю. Коли Ісус давав сердечне свідчення самарянці коло криниці поблизу міста Сіхара, то сказав: «Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись [«у дусі й правді поклонятися», Хом.]» (Івана 4:22—24). Як розуміти ті слова?

2. На чому самаряни базували своє поклоніння?

² Самаряни мали фальшиві релігійні погляди. Вони вважали натхненими тільки перші п’ять книг Священних Писань і то у своїй редакції, відомій як самарійське П’ятикнижжя. Хоча самаряни насправді не знали Бога, юдеї володіли знаннями з Писань (Римлян 3:1, 2). Вірні юдеї та інші могли втішатися ласкою Єгови. Але чого це від них вимагало?

3. Що потрібно, аби поклонятися Богові «у дусі й правді»?

³ Що мали б робити юдеї, самаряни та інші люди давнини, аби догодити Єгові? Їм потрібно було поклонятися йому «у дусі й правді». Того ж вимагається і від нас. Хоча служіння Богові має бути запопадливим, ревним, таким, до якого спонукує серце, сповнене любов’ю та вірою, однак поклоніння Богові в дусі особливо вимагає, щоб ми мали його святий дух і керувалися ним. Через вивчення і застосування Божого Слова наш дух, або настроєність розуму, повинен бути таким, як у Бога (1 Коринтян 2:8—12). Щоб наше поклоніння було прийнятне для Єгови, його слід віддавати в правді. Воно має узгоджуватися з тим, що́ Боже Слово, Біблія, відкриває про Бога та його наміри.

Правду можна знайти

4. Що дехто думає про правду?

⁴ Деякі дослідники філософії розвинули погляд, що абсолютна правда для людства недоступна. Шведський письменник Альф Альберґ зазначив: «Багато філософських питань мають такий характер, що неможливо дати на них конкретну відповідь». Хоча дехто стверджує, що можлива тільки відносна правда, чи це дійсно так? Ісус Христос так не вважав.

5. Чому Ісус прийшов у світ?

⁵ Уявімо собі, як весною 33 року н. е. Ісус стоїть перед римським намісником Понтієм Пилатом. Ісус каже йому: «Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду». Пилат питає: «Що є правда?» Але він не чекає на відповідь Ісуса (Івана 18:36—38).

6. а) Яке визначення слова «правда»? б) Яке доручення Ісус дав своїм послідовникам?

⁶ «Правда», згідно зі словниковим визначенням,— це «певна сукупність достовірних відомостей про що-небудь; дійсний стан речей» («Словник української мови»). Однак чи Ісус свідчив про правду взагалі? Ні. Він мав на думці якусь конкретну правду. Він доручив своїм послідовникам проголошувати таку правду, бо сказав їм: «Зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Матвія 28:19, 20, Хом.). Перед кінцем цієї системи речей Ісусові справжні послідовники мали проголошувати «євангельську правду» (Галатів 2:14). Це виконувалося б на сповнення Ісусових слів: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:14). Отже дуже важливо розпізнати тих, хто навчає всі народи правди, проповідуючи Євангеліє Царства.

Як можна навчитися правди

7. Як би ви довели, що Єгова є Джерелом правди?

⁷ Єгова є Джерелом духовної правди. Псалмоспівець Давид назвав Єгову «Богом правди» (Псалом 31:6; 43:3). Ісус визнав, що слово його Отця — правда, а також проголосив: «У Пророків написано: «І всі будуть від Бога навчені». Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене» (Івана 6:45; 17:17; Ісаї 54:13). Зрозуміло: ті, хто шукає правду, мусять бути навчені Єговою, Величним Учителем (Ісаї 30:20, 21, НС). Шукачам правди потрібно набувати «Богопізнання» (Приповістей 2:5). І Єгова з любов’ю навчає правди або передає її різними способами.

8. У які способи Бог навчав правди чи передавав її?

⁸ Наприклад, Бог дав ізраїльтянам закон через ангелів (Галатів 3:19). Патріархам Аврааму та Якову він через сни обіцяв благословення (Буття 15:12—16; 28:10—19). Бог навіть говорив з неба, як-от коли охрестився Ісус, і на землі було чути такі хвилюючі слова: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвія 3:17). Можемо також бути вдячними за те, що Бог передав правду, натхнувши письменників Біблії (2 Тимофія 3:16, 17). Отже, навчаючись з Божого Слова, ми розвинемо «віру в правду» (2 Солунян 2:13).

Правда і Божий Син

9. Як Бог використовував свого Сина, щоб відкривати правду?

⁹ Щоб відкривати людству правду, Бог особливо використовував свого Сина, Ісуса Христа (Євреїв 1:1—3). Ісус говорив правду так, як ніхто до нього (Івана 7:46). Навіть після вознесіння в небо він відкривав правду від свого Отця. Наприклад, апостол Іван отримав «об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має» (Об’явлення 1:1—3).

10, 11. а) З чим була пов’язана правда, про яку свідчив Ісус? б) Як Ісус зробив правду дійсністю?

¹⁰ Ісус сказав Понтію Пилату, що він прийшов на землю засвідчити правду. Протягом свого служіння Ісус відкрив, що така правда пов’язувалася з виправданням суверенітету Єгови через Боже Царство на чолі з Христом як царем. Але свідчення про правду вимагало від Ісуса більше, ніж лише проповідування і навчання. Ісус зробив ту правду дійсністю, сповнюючи її. Щодо цього апостол Павло писав: «Хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи,— бо це — тінь майбутнього, а тіло — Христове [«дійсність же — Христос», УКУ]» (Колосян 2:16, 17).

¹¹ Наприклад, ця правда стала дійсністю через Ісусове передречене народження у Віфлеємі (Михея 5:1; Луки 2:4—11). Правда також стала дійсністю через сповнення Даниїлових пророчих слів про появу Месії в кінці 69 років-тижнів. Це відбулося тоді, коли Ісус представив себе Богові під час хрещення і був помазаний святим духом саме у передречений час — 29 року н. е. (Даниїла 9:25; Луки 3:1, 21, 22). Правда ще більше стала дійсністю завдяки Ісусовому освітньому служінню як вісника Царства (Ісаї 8:23; 9:1, 5, 6; 61:1, 2; Матвія 4:13—17; Луки 4:18—21). Вона також стала дійсністю через його смерть і воскресіння (Псалом 16:8—11; Ісаї 53:5, 8, 11, 12; Матвія 20:28; Івана 1:29; Дії 2:25—31).

12. Чому Ісус міг сказати: «Я —...правда»?

¹² Оскільки правда зосереджувалась на Ісусі Христі, він міг сказати: «Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6). Люди звільняються духовно, коли стають «на бік істини», визнаючи Ісусову роль у Божому намірі (Івана 8:32—36; 18:37, СМ). Через те що вівцеподібні особи приймають правду і наслідують Христа у вірі, вони отримають вічне життя (Івана 10:24—28).

13. З яких трьох поглядів ми розглянемо біблійну правду?

¹³ Правда, принесена Ісусом та його натхненими учнями, становить правдиву християнську віру. Таким чином «слухняні вірі» «живуть у правді» (Дії 6:7; 3 Івана 3, 4). Тож хто сьогодні живе в правді? Хто дійсно навчає народи правди? Ставлячи такі питання, зосередьмося на ранніх християнах і дослідімо біблійну правду стосовно 1) вірувань, 2) способу поклоніння та 3) особистої поведінки.

Правда і вірування

14, 15. Що можна сказати про ставлення ранніх християн і Свідків Єгови до Писань?

¹⁴ Ранні християни високо цінували Боже писане Слово (Івана 17:17). Воно було їхнім мірилом у справі вірувань і звичаїв. Климент Александрійський, письменник II — III століть, сказав: «Ті, що домагаються чесноти, не припинять своїх пошуків правди, поки не отримають з Писання доказів для своїх вірувань».

¹⁵ Подібно до ранніх християн, Свідки Єгови високо цінують Біблію. Вони вважають, що «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Тимофія 3:16). Тож розгляньмо кілька вірувань ранніх християн у світлі того, чого сучасні слуги Єгови навчилися, оскільки використовують Біблію як свій головний посібник.

Правда про душу

16. Яка правда про душу?

¹⁶ Через те що перші християни вірили у сказане в Писанні, вони навчали правди про душу. Вони знали, що, коли Бог створив людину, «стала людина живою душею» (Буття 2:7). Крім того, вони розуміли, що людська душа вмирає (Єзекіїля 18:4; Якова 5:20). Також вони знали, що «померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5, 10).

17. Як би ви пояснили надію для померлих?

¹⁷ Однак Ісусові ранні учні мали тверду надію, що мертві, які є у Божій пам’яті, воскреснуть, повернуться до життя. Це вірування добре висловив Павло: «Маю надію я в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15). Навіть пізніше Мінуцій Фелікс, який вважав себе християнином, писав: «Хто був би настільки глупим чи безумним, щоб насмілитися стверджувати, ніби чоловік, створений Богом, не може бути ним відтворений?» Свідки Єгови, як і перші християни, дотримуються біблійної істини про людську душу, смерть і воскресіння. Розгляньмо тепер вірування про те, хто такий Бог і Христос.

Правда і Трійця

18, 19. Чому можна сказати, що вчення про Трійцю небіблійне?

¹⁸ Ранні християни не вважали Бога, Христа і святий дух Трійцею. «Британська енциклопедія» зазначає: «Ні слова Трійця, ні чітко висловленого догмата не знаходимо в Новому Завіті; Ісус та його послідовники також не мали наміру заперечувати Шему [єврейську молитву] у Старому Завіті: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один!» (Повторення Закону 6:4). Християни не поклонялися ані римській тріаді, ані жодним іншим богам. Вони вірили Ісусовим словам, що поклонятися слід тільки Єгові (Матвія 4:10). Крім того, вони вірили словам Христа, який сказав: «Більший за Мене Отець» (Івана 14:28). Свідки Єгови дотримуються такого ж погляду і сьогодні.

¹⁹ Ісусові ранні послідовники чітко розрізняли Бога, Христа і святий дух. Вони охрещували учнів не в ім’я Трійці, а 1) в ім’я Отця, 2) в ім’я Сина і 3) в ім’я святого духу. Свідки Єгови подібно до них навчають біблійної правди і тому розрізняють Бога, його Сина і святий дух (Матвія 28:19).

Правда і хрещення

20. Яке знання потрібно мати кандидатам на хрещення?

²⁰ Ісус доручив своїм послідовникам робити учнів, навчаючи людей правди. Щоб відповідати вимогам до хрещення, їм потрібне знання основних вчень Святого Письма. Наприклад, вони повинні визнавати становище і владу як Отця, так і сина (Івана 3:16). Кандидатам до хрещення також потрібно розуміти, що святий дух — це не особа, а Божа діюча сила (Буття 1:2).

21, 22. Чому, на вашу думку, хрещення — для тих, хто вірить?

²¹ Ранні християни охрещували тільки тих осіб, які були навчені, покаялися і беззастережно присвятилися Богові, щоб чинити його волю. Євреї і новонавернені, які у П’ятдесятницю 33 року н. е. зібралися в Єрусалимі, вже мали знання з Єврейських Писань. Почувши, як апостол Петро промовляє про Месію Ісуса, близько 3000 ‘прийняли його слово’ й «охристилися» (Дії 2:41; 3:19—4:4; 10:34—38).

²² Християнське хрещення — для тих, хто вірить. Люди в Самарії прийняли правду, і, «коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім’я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися» (Дії 8:12). Як побожний прозеліт, який мав знання про Єгову, ефіопський скопець спочатку прийняв Пилипові слова про сповнення месіанського пророцтва, а тоді прийняв хрещення (Дії 8:34—36). Пізніше Петро сказав Корнилію та іншим язичникам, що той «приємний [Богові], хто боїться Його й чинить правду», і що кожен, хто вірить в Ісуса Христа, отримає прощення гріхів (Дії 10:35, 43; 11:18). Все це узгоджується з Ісусовим наказом: ‘Робіть учнів, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав’ (Матвія 28:19, 20, Хом.; Дії 1:8). Свідки Єгови дотримуються тієї ж норми, допускаючи до хрещення тільки тих, хто має знання основних вчень зі Святого Письма і хто присвятився Богові.

23, 24. Який вид хрещення є належним для християн?

²³ Належним хрещенням для віруючих є цілковите занурення у воду. Після того як Ісус охрестився у ріці Йордані, він «виходив із води» (Марка 1:10). Коли хрестився ефіопський скопець, вони з Пилипом «увійшли до води», а після цього «вийшли з води» (Дії 8:36—40). Те, що хрещення уподібнюється в Біблії до символічного похорону, також вказує на цілковите занурення у воді (Римлян 6:4—6; Колосян 2:12).

²⁴ «Оксфордський посібник до Біблії» (англ.) зазначає: «Опис конкретних випадків хрещення у Новому Завіті вказує на те, що особу, яка охрещувалась, занурювали під воду». Згідно з одною французькою працею, «перші християни приймали хрещення зануренням усюди, де була вода» («Larousse du XXe Siècle», Париж, 1928). Також у книжці «Після Ісуса. Тріумф християнства» (англ.) сказано: «[Хрещення] в основній формі вимагало від кандидата визнання віри, після чого йшло повне занурення у воді в ім’я Ісуса».

25. Що буде обговорюватись у наступній статті?

²⁵ Вищенаведена інформація стосовно біблійних вірувань і звичаїв перших християн — це лише приклади. Можна було б навести інші паралелі між їхніми віруваннями і віруваннями Свідків Єгови. У наступній статті ми обговоримо додаткові способи визначення тих, хто навчає людей правди.

Вони продовжують ходити в правді

«Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої ходять у правді» (3 ІВАНА 4, Ог., 1949).

1. На чому зосереджується «євангельська правда»?

ЄГОВА схвалює лише тих, хто поклоняється йому «в дусі та в правді» (Івана 4:24). Вони слухаються правди, приймаючи усю сукупність християнських вчень, ґрунтованих на Божому Слові. Ця «євангельська правда» зосереджується на Ісусі Христі та на оправданні суверенітету Єгови через його Царство (Галатів 2:14). Щодо тих, хто віддає перевагу неправді, Бог дозволяє, щоб на них впливала «дія обмани», але спасіння залежить від того, чи людина вірить у добру новину і ходить у правді (2 Солунян 2:9—12; Ефесян 1:13, 14).

2. За що апостол Іван відчував особливу вдячність і якими були його стосунки з Гаєм?

² Вісники Царства є «співробітниками правди». Подібно до апостола Івана та його друга Гая, вони рішуче тримаються правди і ходять в ній. Маючи на думці Гая, Іван писав: «Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої ходять у правді» (3 Івана 3—8, Ог., 1949). Навіть якщо старенький Іван особисто і не навчав Гая правди, похилий вік апостола, християнська зрілість і батьківська любов дозволяли йому вважати цього, очевидно, молодшого чоловіка своєю духовною дитиною.

Правда і християнське поклоніння

3. Яка була мета і користь зібрань, котрі проводили ранні християни?

³ Для того щоб вивчати правду, ранні християни зустрічалися збором, часто в приватних домах (Римлян 16:3—5). Таким чином вони отримували підбадьорення і заохочували один одного до любові і добрих учинків (Євреїв 10:24, 25). Щодо людей, які вважали себе християнами у пізніші часи, Тертулліан (бл. 155 — після 220 р. н. е.) писав: «Ми зустрічаємося, щоб читати Божі книги... Тими святими словами ми живимо свою віру, зміцнюємо надію, утверджуємо переконання» («Апологія», розділ 39).

4. Яку роль на християнських зібраннях відігравало співання?

⁴ Складовою частиною зібрань ранніх християн було, мабуть, співання (Ефесян 5:19; Колосян 3:16). Професор Генрі Чадвік пише, що Цельс, критик II століття, вважав мелодійні співи християн «настільки гарними, що його обурював вплив, який той спів мав на його емоції». Чадвік додає: «Климент Александрійський — це найраніший християнський письменник, що обговорює те, яка музика придатна для християн. Він наказує, щоб це не була музика, яку пов’язують з еротичними танцями» («Рання церква», сторінки 274, 275, англ.). Подібно як перші християни, очевидно, співали на своїх зібраннях, Свідки Єгови також часто співають пісні, засновані на Біблії, серед яких є величні гімни для прославлення Бога і Царства.

5. а) Як духовне керівництво давалося у ранніх християнських зборах? б) Як правдиві християни застосовували Ісусові слова, записані в Матвія 23:8, 9?

⁵ У ранніх християнських зборах наглядачі навчали правди, а службові помічники допомагали співвіруючим у різні способи (Филип’ян 1:1, НС). Керівний орган давав духовне керівництво, покладаючись на Боже Слово і святий дух (Дії 15:6, 23—31). Релігійні титули не вживалися, тому що Ісус наказав своїм учням: «Ви вчителями не звіться,— бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі,— бо один вам Отець, що на небі» (Матвія 23:8, 9). У цих та багатьох інших справах видно паралелі між ранніми християнами та Свідками Єгови.

Переслідувані за проповідування правди

6, 7. Хоча християни проголошують мирну звістку, як до них ставляться?

⁶ Хоча ранні християни проголошували мирну звістку про Царство, їх, подібно як Ісуса, переслідували (Івана 15:20; 17:14). Історик Джон фон Мосхайм називав християн першого століття «групою людей невинного і нешкідливого характеру, які ніколи не виношували бажань чи думок, небезпечних для благополуччя держави». Доктор Мосхайм каже, що «римлян настроювала проти християн простота їхнього поклоніння, яка зовсім не була подібна на священні ритуали жодного іншого народу». Він додає: «Вони не мали жертв, храмів, образів, оракулів чи священицьких орденів; і цього було достатньо, щоб накликати на християн ганьбу темних натовпів, які вважали, що без цього всього не може бути релігії. Тому християн зараховували до атеїстів, а за римськими законами, звинувачених в атеїзмі оголошували паразитами суспільства».

⁷ Священнослужителі, ремісники та інші люди, які жили з ідолопоклонства, підбурювали простий народ проти християн, які не брали участі в ідолопоклонстві (Дії 19:23—40; 1 Коринтян 10:14). Тертулліан писав: «Вони вважають християн причиною кожного лиха в державі, кожного нещастя народу. Якщо Тибр сягає мурів, якщо Ніл не піднімається на поля, якщо небо не дає дощу або трясеться земля, якщо настає голод чи пошесть,— відразу чути заклик: «Киньте левам християн!» Хоч би якими були наслідки, правдиві християни ‘бережуться від ідолів’ (1 Івана 5:21).

Правда і релігійні свята

8. Чому ті, хто ходить у правді, не святкують Різдва?

⁸ Ті, хто ходить у правді, уникають небіблійних свят, бо немає «спільності у світла з темрявою» (2 Коринтян 6:14—18). Наприклад, вони не святкують Різдва, що відзначається 25 грудня (або 7 січня). «Ніхто не знає точної дати народження Христа»,— визнає енциклопедія «Уорлд бук». В «Американській енциклопедії» (видання 1956 року) сказано: «Сатурналії, римське свято, яке відзначали в середині грудня, стали взірцем для багатьох веселих різдвяних звичаїв». В «Енциклопедії» Мак-Клінтока і Стронґа (англ.) говориться: «Святкування Різдва відбувається не за Божою постановою, також воно не походить з Н[ового] З[авіту]». А в книжці «Щоденне життя за Ісусових часів» (англ.) сказано: «Отари... зимували в укритті; і вже з цього видно, що традиційна дата Різдва, взимку, навряд чи правильна, оскільки в Євангелії сказано, що пастухи були на полі» (Луки 2:8—11).

9. Чому ранні християни і сучасні слуги Єгови не відзначають Великдень?

⁹ Християнське свято Великдень, або Пасха, нібито відзначається на честь воскресіння Христа, але деякі джерела пов’язують його з фальшивим поклонінням. «Великдень, як і Різдво... поділяють у своїй основі сонячний характер, тобто пов’язані із дохристиянською вірою в народження нового Сонця як божества, що є запорукою життя на землі. (...) Отже, Великдень, у своїй першооснові — це свято весни, свято воскресіння землі та природи в цілому до нового життя. (...) Великодні свята українців славні і своїми обрядами, що, без сумніву, є дохристиянськими» («Читанка з народознавства»). Ранні християни не відзначали Великдень, не відзначає його народ Єгови і сьогодні.

10. Яку урочистість започаткував Ісус і хто належно відзначає її?

¹⁰ Ісус не наказував своїм послідовникам відзначати ані свого дня народження, ані воскресіння, але він встановив відзначення Спомину його жертовної смерті (Римлян 5:8). Фактично це єдина подія, яку він наказав відзначати своїм учням (Луки 22:19, 20). Ця щорічна урочистість також називається Господньою вечерею, і її далі відзначають Свідки Єгови (1 Коринтян 11:20—26).

Правда проголошується по землі

11, 12. Як ті, що ходять у правді, завжди підтримували проповідницьку діяльність?

¹¹ Ті, що знають правду, вважають привілеєм присвячувати час, сили та інші засоби для праці проповідування доброї новини (Марка 13:10). Проповідування ранніх християн підтримувалося добровільними пожертвами (2 Коринтян 8:12; 9:7). Тертулліан писав: «Навіть якщо і є якась скарбниця, то вона утримується не за рахунок вхідної плати, так ніби релігія є комерційною справою. Раз на місяць — або ж коли забажає — кожен приносить скромну суму, і тільки якщо забажає і зможе; бо нікого не змушують, це добровільна пожертва» («Апологія», розділ 39).

¹² Усесвітня праця проповідування Царства, яку виконують Свідки Єгови, також підтримується добровільними пожертвами. Цю діяльність підтримують своїми пожертвами не лише Свідки, але й вдячні зацікавлені люди. Тут також існує подібність між першими християнами і Свідками Єгови.

Правда й особиста поведінка

13. Якої поради Петра стосовно поведінки дотримуються Свідки Єгови?

¹³ Ранні християни ходили у правді і дотримувалися поради апостола Петра: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання» (1 Петра 2:12). Свідки Єгови беруть до серця ті слова.

14. Який християнський погляд на неморальні розваги?

¹⁴ Навіть коли відступництво проникло у християнський збір, номінальні християни уникали неморальності. Професор церковної історії В. Д. Кіллен писав: «У II і III століттях у кожному великому місті театр був центром, який притягував людей; оскільки актори, як правило, були дуже неморальними людьми, їхні виступи завжди потурали розбещеним пожадливостям того часу... Всі правдиві християни дивилися на театр з огидою... Вони відчували відразу до театральних непристойностей, а постійні звернення до поганських богів та богинь ображали їхні релігійні переконання» («Стародавня церква», сторінки 318, 319, англ.). Ісусові правдиві послідовники сьогодні також уникають непристойних і морально зіпсутих розваг (Ефесян 5:3—5).

Правда і «вища влада»

15, 16. Що таке «вища влада» і як ті, хто ходить у правді, ставляться до неї?

¹⁵ Незважаючи на добру поведінку ранніх християн, більшість римських імператорів неправильно оцінювали їх. Історик Е. Дж. Харді каже, що імператори вважали їх «якимись жалюгідними ентузіастами». Кореспонденція Плінія Молодшого, намісника Віфінії, та імператора Траяна виявляє, що правлячі класи, зазвичай, не усвідомлювали справжньої суті християнства. Як християни ставляться до держави?

¹⁶ Як і Ісусові ранні послідовники, Свідки Єгови перебувають у відносному підкоренні урядовій «вищій владі» (Римлян 13:1—7). Якщо виникає конфлікт між людськими вимогами і Божою волею, вони займають таку позицію: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29). У книжці «Після Ісуса. Тріумф християнства» сказано: «Хоча християни не брали участі в поклонінні імператору, вони не були підбурювачами і їхня релігія, хоча й дивна і деколи образлива з погляду язичника, не становила жодної реальної загрози для імперії».

17. а) Який уряд обстоювали ранні християни? б) Як правдиві послідовники Христа застосовують слова з Ісаї 2:4 у своєму житті?

¹⁷ Ранні християни обстоювали Боже Царство, так само як патріархи Авраам, Ісак та Яків виявляли віру в ‘місто, що Бог його будівничий’ (Євреїв 11:8—10). Ісусові учні, подібно як їхній Учитель, були «не від світу» (Івана 17:14—16). І в питанні людських війн та боротьби вони шукали миру, ‘перековуючи мечі на лемеші’ (Ісаї 2:4). Звернувши увагу на цікаву паралель, лектор з історії церкви Джефрі Наттолл зазначив: «Хоча нам важко це визнати, але ставлення ранніх християн до війни дуже подібне до ставлення Свідків Єгови».

18. Чому уряду нема підстав боятися Свідків Єгови?

¹⁸ Як нейтральні люди, що підкоряються «вищій владі», перші християни не були загрозою жодному політичному органу — не є нею і Свідки Єгови. «Потрібно фанатичної та хворої уяви, щоб сказати, ніби Свідки Єгови становлять якусь загрозу для будь-якого політичного режиму,— писав один автор редакційних статей у Північній Америці.— Вони абсолютно нешкідлива і миролюбна релігійна організація». Поінформовані урядовці знають, що їм нема чого боятися з боку Свідків Єгови.

19. Що можна сказати про ранніх християн і Свідків Єгови у справі сплачування податків?

¹⁹ Ранні християни виявляли повагу до «вищої влади», наприклад тим, що платили податки. Пишучи до римського імператора Антоніна Пія (138—161 роки н. е.), Юстин Мученик зазначив, що християни платили податки з «більшою готовністю, ніж всі інші люди» («Перша апологія», розділ 17). А Тертулліан сказав римським правителям, що їхні збирачі податків «повинні бути вдячними християнам» за сумлінне сплачування податків («Апологія», розділ 42). Християнам приносив користь Pax Romana, або «римський мир», з його законом і порядком, добрими дорогами і відносно безпечними морськими шляхами. Усвідомлюючи свій борг перед суспільством, вони слухались Ісусових слів: «Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!» (Марка 12:17). Сьогодні люди Єгови дотримуються тої ж поради і отримують похвалу за свою чесність, як, наприклад, за сплачування податків (Євреїв 13:18).

Правда об’єднує

20, 21. Яка подібність існує між ранніми християнами та сучасними Свідками Єгови у плані мирного братства?

²⁰ Через те що ранні християни ходили в правді, вони були об’єднані узами мирного братерства, подібно як Свідки Єгови сьогодні (Дії 10:34, 35). У листі, надрукованому в «Москов таймс» говорилося: «[Свідки Єгови] знані як дуже милі, добрі й сумирні люди, з якими легко знаходити спільну мову. Свідки ніколи не створюють тиску на інших людей, завжди намагаються мати з ними мирні стосунки... Серед них немає хабарників, п’яниць або наркоманів. А причина цього проста: Свідки лише намагаються керуватись біблійними принципами у всьому, що вони роблять чи говорять. Якщо б усі люди на землі принаймні старались жити згідно з Біблією, так як це роблять Свідки Єгови, наш жорстокий світ був би зовсім інакшим».

²¹ «Енциклопедія раннього християнства» зазначає: «Рання церква вважала себе новим суспільством людей, у якому колись ворожі групи — євреї та язичники — могли мирно жити разом як одна група». Свідки Єгови також є миролюбним міжнародним братством — справжнім суспільством нового світу (Ефесян 2:11—18; 1 Петра 5:9; 2 Петра 3:13). Коли начальник охорони ярмаркового майдану в Преторії (Південно-Африканська Республіка) побачив, як Свідки Єгови різних рас мирно зустрічаються як делегати конгресу, то сказав: «Усі вони дуже ввічливі й лагідно розмовляють між собою, а все те, що я зміг побачити за декілька минулих днів, свідчить про хороші риси членів вашого товариства. Ви живете разом, як одна щаслива сім’я».

Поблагословлені за навчання правди

22. Що відбувається завдяки тому, що християни виявляють правду?

²² Своєю поведінкою і проповідницькою діяльністю Павло та інші християни ‘відкривали істину’ (2 Коринтян 4:2, Дерк.). Чи ж ви не погодитеся, що Свідки Єгови чинять те саме і навчають всі народи правди? Люди по всій землі приймають правдиве поклоніння і щораз більшою кількістю линуть до гори дому Єгови (Ісаї 2:2, 3). Кожного року тисячі охрещуються на символ свого присвячення Богові, внаслідок чого утворюється багато нових зборів.

23. Як ви ставитеся до тих, хто навчає правди всі народи?

²³ Хоча люди Єгови мають різне походження, вони об’єднані правдивим поклонінням. Любов, яку вони виявляють, виділяє їх як Ісусових учнів (Івана 13:35). Чи ви бачите, що ‘Бог справді між ними’? (1 Коринтян 14:25). Чи ви стали по стороні тих, хто навчає всі народи правди? Якщо так, то завжди виявляйте вдячність за правду і ходіть у ній вічно.