1. Яку допомогу отримали Ісусові учні, коли зібрались разом, і чому вони її потребували?

НЕВДОВЗІ після Ісусового воскресіння його учні зібралися, аби підтримати один одного. Як тільки вони замкнули двері, оскільки боялися своїх ворогів, серед них з’явився Ісус, що дуже їх заспокоїло. Він сказав: «Прийміть святий дух». (Прочитайте Івана 20:19—22). Пізніше учні знову зібрались, і Єгова вилив на них святий дух. Так вони отримали необхідну силу для виконання дорученої їм праці (Дії 2:1—7).

2. а) За допомогою чого Єгова дає нам силу і чому вона нам потрібна? б) Чому важливо проводити сімейне поклоніння? (Дивіться примітку, а також «Сімейне поклоніння»).

² Ми стикаємося з подібними випробуваннями, як і наші брати в першому сторіччі (1 Пет. 5:9). Інколи нас охоплює страх перед людиною, тому нам потрібне зміцнення від Єгови, щоб далі виконувати наше служіння (Еф. 6:10). Великою мірою Єгова зміцнює і навчає нас через наші зібрання. Тепер ми маємо два щотижневі зібрання: публічне зібрання і вивчення «Вартової башти», а також зібрання серед тижня, яке ми називаємо «Наше християнське життя і служіння»a. А ще ми збираємось на чотири великі щорічні зібрання: регіональний конгрес, два районні конгреси та Спомин Христової смерті. Чому важливо приходити на всі ці зібрання? Як поліпшувалась організація і проведення наших зібрань? І що наше ставлення до зібрань може свідчити про нас?

Чому ми збираємось разом?

3, 4. Чого Єгова вимагав від свого народу? Наведіть приклади.

³ Єгова віддавна вимагав, аби його народ збирався разом для поклоніння. Наприклад, у 1513 році до н. е. Єгова дав ізраїльському народові Закон, в якому була вимога про щотижневу суботу. У цей день кожна сім’я могла поклонятись Богові й навчатись його Закону (Повт. 5:12; 6:4—9). Коли ізраїльтяни дотримувались цієї вимоги, то сім’ї зміцнялись, а народ у цілому залишався духовно чистим і сильним. Проте коли ізраїльтяни порушували Закон, нехтуючи вимогами щодо регулярних зібрань для поклоніння Єгові, то втрачали його прихильність (Лев. 10:11; 26:31—35; 2 Хр. 36:20, 21).

⁴ Розгляньмо також приклад Ісуса. Він мав звичку щотижня у суботу ходити до синагоги (Луки 4:16). Після Ісусової смерті та воскресіння його послідовники і далі дотримувались цієї звички: вони регулярно збиралися на свої зібрання, хоча вже не перебували під законом про суботу (Дії 1:6, 12—14; 2:1—4; Рим. 14:5; Кол. 2:13, 14). На цих зібраннях перші християни не лише отримували вказівки та підбадьорення, але й приносили жертву хвали Богові своїми молитвами, коментарями та піснями (Кол. 3:16; Євр. 13:15).

5. Чому ми приходимо на щотижневі зібрання і щорічні конгреси? (Дивіться також «Щорічні зібрання, які об’єднують Божий народ»).

⁵ Подібно до Божих служителів давнини, ми, приходячи на щотижневі зібрання і щорічні конгреси, виявляємо свою підтримку Божому Царству, зміцнюємося святим духом і підбадьорюємо одні одних словами, котрі свідчать про нашу віру. А найважливіше те, що там ми поклоняємось Єгові — звертаємось до нього в молитвах, даємо коментарі, співаємо пісень. Порядок проведення наших зібрань може відрізнятись від зібрань ізраїльтян чи перших християн, усе ж збиратися разом для нас є так само дуже важливим. Як поліпшувалась організація і проведення наших зібрань?

Щотижневі зібрання, які заохочують до «любові й добрих діл»

6, 7. а) Яка мета наших зібрань? б) Як різнилося проведення зібрань у групах Дослідників Біблії?

⁶ Брат Чарлз Рассел, досліджуючи правду з Божого Слова, бачив потребу збиратися разом зі своїми однодумцями. У 1879 році він написав: «Я разом з іншими тут, у Піттсбурзі, організував і проводжу біблійні класи, в яких ми досліджуємо Писання; ми це робимо щонеділі». Читачів «Сіонської Вартової башти» заохочували проводити спільні зібрання. До 1881 року такі зібрання в Піттсбурзі (штат Пенсильванія) вже проводились щонеділі і щосереди. У «Вартовій башті» за листопад 1895 року вказувалось, що мета зібрань — зміцнювати «християнське товариство, любов і спільність», а також давати нагоду присутнім підбадьорювати одні одних. (Прочитайте Євреїв 10:24, 25).

⁷ Упродовж багатьох років порядок і частота проведення зібрань у групах Дослідників Біблії була різною. Приміром, у листі від одної групи в США, опублікованому 1911 року, йшлося: «Ми проводимо щонайменше п’ять зібрань щотижня». Вони збирались у понеділок, середу і п’ятницю та двічі в неділю. В листі від іншої групи, з Африки, надрукованому 1914 року, говорилось: «Ми проводимо зібрання двічі на місяць — з п’ятниці до неділі». Проте згодом почав формуватися сучасний порядок проведення зібрань. Коротко розгляньмо історію кожного зібрання.

8. На які теми виголошувались перші публічні промови?

⁸ Публічне зібрання. У 1880 році брат Рассел, через рік після того як почав видавати «Сіонську Вартову башту», вирушив, за прикладом Ісуса, у проповідницьку подорож (Луки 4:43). Під час подорожі Рассел заклав основу зібрання, яке нині ми називаємо публічним зібранням. «Вартова башта» в оголошенні про цю поїздку повідомляла, що Рассел «на публічних зібраннях з радістю обговорить тему “Справи, які стосуються Царства Бога”». У 1911 році, після появи в багатьох країнах класів, тобто зборів, кожен клас заохочували відправляти придатних промовців у прилеглі території, щоб виголошувати серію з шести промов про суд і викуп. У кінці кожної промови оголошували ім’я промовця і тему його промови на наступний тиждень.

9. Як упродовж років змінювався порядок проведення публічних зібрань і як ми виявляємо свою повагу до них?

⁹ У 1945 році «Вартова башта» оголосила про початок міжнародної кампанії щодо публічних зібрань, на яких промовці мали виголошувати серію з восьми біблійних промов про те, як давати собі раду «з сучасними проблемами». Упродовж десятиліть промовці використовували для своїх виступів не лише теми, вказані вірним рабом, але й готували власні промови. Однак у 1981 році всі промовці отримали вказівку готувати свої промови згідно з планами, надісланими у збориb. До 1990 року деякі плани промов включали в себе участь слухачів та покази. А втім, того року прийшла вказівка, що публічні промови треба виголошувати лише як промови — без участі аудиторії. Подальша зміна відбулась у січні 2008 року, коли було зменшено час виголошення промови із 45 до 30 хвилин. І, хоча відбувалися усі ці зміни, добре підготовлені промови і далі зміцнюють віру в Боже Слово й навчають про різні грані Божого Царства (1 Тим. 4:13, 16). Тому продовжуймо щиро запрошувати тих, кого ми відвідуємо повторно, та інших людей приходити на публічні зібрання, щоб почути важливі біблійні промови!

10—12. а) Які зміни у способі проведення вивчення «Вартової башти» відбувались упродовж років? б) Які запитання варто собі поставити?

¹⁰ Вивчення «Вартової башти». У 1922 році брати, яких називали пілігримами, тобто служителі, котрих Товариство «Вартова башта» призначало виголошувати промови у зборах і брати провід у проповідуванні, порадили, аби на щотижневих зібраннях виділяти час для вивчення «Вартової башти». Ця порада була прийнята. Спочатку такі вивчення проводилися або серед тижня, або в неділю.

¹¹ «Вартова башта» за 15 червня 1932 року надрукувала додаткові вказівки, як потрібно проводити це зібрання. За зразок взяли те, як його було організовано в домі Бетелю. Проводити зібрання мали лише брати. Спереду залу сиділо троє братів, які по черзі зачитували абзаци. У ті часи статті не мали запитань для обговорення, тому ведучий просив присутніх ставити власні запитання до матеріалу, який розглядався. Після цього він просив інших у залі відповідати на поставлені запитання. Якщо треба було щось уточнити, то це мав робити ведучий, даючи «коротке і влучне» пояснення.

¹² На початках кожен збір мав право самостійно вибирати видання журналу, яке більшість хотіла вивчати. Проте «Вартова башта» за 15 квітня 1933 року запропонувала, щоб усі збори вивчали поточні журнали. У 1937 році прийшла вказівка проводити це зібрання у неділю. Подальші вказівки, завдяки яким ці зібрання стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні, були надруковані у «Вартовій башті» за 1 жовтня 1942 року. Крім того, журнал писав, що внизу кожної сторінки статей для вивчення друкуватимуться запитання до абзаців і що треба використовувати лише ці запитання. Вивчення має тривати одну годину. Журнал також заохочував тих, хто давав відповіді, не читати уривки з абзаців, а висловлюватись «власними словами». Вивчення «Вартової башти» донині залишається головним зібранням, через яке вірний раб дає нам своєчасну духовну поживу (Матв. 24:45). Тож варто себе запитати: «Чи я готуюсь щотижня до вивчення “Вартової башти”? Чи я, коли маю змогу, намагаюсь давати коментарі?»

13, 14. Як змінювався розпорядок щодо вивчення Біблії у зборі і що вам у ньому подобається?

¹³ Вивчення Біблії у зборі. У першій половині 1890-х років, після публікації кількох томів «Свитання Тисячоліття», брат Ран, Дослідник Біблії з міста Балтимор (штат Меріленд, США), запропонував проведення «світанкових гуртків» для вивчення Біблії. Спершу ці зібрання, які проводились у помешканнях братів, вважались чимось пробним. Але станом на вересень 1895 року «світанкові гуртки» успішно проводились уже в багатьох містах США. Тому «Вартова башта» за той місяць порадила, щоб усі дослідники правди проводили такі зібрання. Вона теж писала, що ведучий цього вивчення має бути добрим читцем. Він мусив прочитати речення і чекати, поки хтось із присутніх його прокоментує. Після читання та обговорення всіх речень він повинен був знаходити в Біблії і зачитувати всі наведені в розділі вірші. На завершення кожен присутній мав робити короткий огляд матеріалу.

¹⁴ Назва цього зібрання змінювалась кілька разів. Зокрема його називали верійські гуртки для вивчення Біблії. Така назва нагадувала християн з Верії, котрі жили в першому сторіччі та «ретельно досліджували Писання» (Дії 17:11). Згодом назву було змінено на книговивчення у зборі. Нині воно називається вивченням Біблії у зборі, під час якого цілий збір вивчає матеріал у Залі Царства, а не окремими групами в помешканнях братів. Упродовж десятиліть на цьому зібранні ми вивчали різні книжки, брошури і навіть окремі статті з «Вартової башти». Від самих початків усіх присутніх заохочували брати участь в обговоренні. Це зібрання дуже допомогло нам поглибити своє знання Біблії. Чи ви регулярно готуєтесь до цього зібрання і чи берете в ньому якнайповнішу участь?

15. Для чого організували Школу теократичного служіння?

¹⁵ Школа теократичного служіння. Брат Кері Барбер, який довгий час служив у всесвітньому центрі в Брукліні (Нью-Йорк), пригадував: «У понеділок ввечері 16 лютого 1942 року всіх братів родини Бетелю в Брукліні заохотили записатись у школу, яка згодом отримала назву — Школа теократичного служіння». Брат Барбер, який пізніше став членом Керівного органу, казав, що ця школа є «одним із найдивовижніших устроїв, який Єгова організував для свого народу в наш час». Таке зібрання дуже допомагало братам поліпшувати своє вміння навчати і проповідувати, тому 1943 року для цієї школи була приготовлена і поступово розіслана всім зборам по цілому світі брошурка за назвою «Курс теократичного служіння». Журнал «Вартова башта» за 1 червня 1943 року пояснював, що Школа теократичного служіння організована для того, аби допомагати Божим служителям «стати ліпшими проповідниками звістки про Царство» (2 Тим. 2:15).

16, 17. Чи Школа теократичного служіння допомагала ставати лише вправним промовцем? Поясніть.

¹⁶ На початках багатьом було дуже важко виступати перед великою аудиторією. Клейтон Вудворт (молодший), батько якого 1918 року був несправедливо ув’язнений з братом Рутерфордом та ще кількома братами, пригадує свої відчуття, коли в 1943 році вперше виступив у школі: «Мені було дуже важко виголошувати промову. Язик ніби розбух, у роті пересохло, а голос — щось середнє між гарчанням і пищанням». Проте з часом його навички поліпшились, і згодом він виголосив чимало промов. Завдяки Школі він став не просто вправним промовцем, а розвинув смирення та зрозумів важливість того, щоб покладатися на Єгову. Клейтон розповів: «Я усвідомив, що важливим є не сам промовець. Головне добре готуватись і повністю покладатись на Єгову. Тоді люди будуть із задоволенням тебе слухати та обов’язково чогось навчаться».

¹⁷ У 1959 році також сестри отримали змогу навчатись у цій школі. Сестра Една Бауер пригадувала оголошення, яке прозвучало на конгресі. Вона розповіла: «Пам’ятаю, яке захоплення це оголошення викликало серед сестер. Тепер у них з’явилось більше нагод брати участь у зібраннях». Упродовж років багато братів і сестер записувались у Школу теократичного служіння, адже там нас навчав Єгова. Нині ми і далі отримуємо таке навчання на зібранні серед тижня. (Прочитайте Ісаї 54:13).

18, 19. а) Як ми тепер отримуємо практичні поради щодо проповідницької праці? б) Чому ми співаємо на наших зібраннях? (Дивіться «Співати про правду»).

¹⁸ Службове зібрання. Вже у 1919 році брати проводили зустрічі, щоб організовувати польове служіння. За того часу на такі зустрічі приходили не всі члени збору, а лише ті, хто безпосередньо брав участь у розповсюджуванні літератури. З 1923 року службове зібрання проводили раз на місяць, і його відвідували всі в класі, тобто у зборі. А 1928 року всі збори отримали заохочення проводити це зібрання щотижня. У 1935 році «Вартова башта» заохотила всі збори готувати службове зібрання на основі публікації «Керівництво» (пізніше названої «Інформатор», а згодом — «Наше служіння Царству»). Це зібрання швидко стало невід’ємною частиною нашого щотижневого розкладу.

¹⁹ Тепер практичні поради щодо того, як виконувати проповідницьку працю, ми отримуємо на зібранні серед тижня (Матв. 10:5—13). Якщо ви отримуєте власний примірник посібника для цього зібрання, то чи вивчаєте його і чи застосовуєте поради з нього у своєму служінні?

Найважливіше зібрання в році

20—22. а) Чому ми відзначаємо Спомин Ісусової смерті? б) Чим для вас цінне щорічне відзначання Спомину?

²⁰ Ісус звелів своїм послідовникам відзначати спомин його смерті, аж поки він прийде. Так само як святкування Пасхи, Спомин Христової смерті відзначається раз на рік (1 Кор. 11:23—26). На це зібрання по цілому світі збираються мільйони людей. Спомин нагадує помазанцям про особливу честь бути співспадкоємцями Царства (Рим. 8:17). А в інших овець він викликає глибоку повагу до Царя Божого Царства і заохочує залишатись йому відданими (Ів. 10:16).

²¹ Брат Рассел з однодумцями усвідомлювали, наскільки важливою є Господня вечеря, і знали, що її треба відзначати лише раз на рік. У «Вартовій башті» за квітень 1880 року йшлося: «Вже декілька років тут, у Піттсбурзі, багато з нас має звичай... згадувати Пасху [Спомин] і вживати символи Господнього тіла і крові». Невдовзі було поєднано проведення конгресів з відзначанням Спомину. Перший звіт про таку подію склали 1889 року. Тоді було 225 присутніх і 22 особи охрестилося.

²² Сьогодні ми вже не проводимо Спомин разом з конгресом. Проте ми запрошуємо всіх людей разом з нами відзначати цю важливу подію у Залі Царства або в орендованому приміщенні. У 2013 році на Спомин прийшло понад 19 мільйонів людей. Яку ж радість ми маємо від того, що не лише самі присутні на Спомині, але й заохочуємо інших бути разом з нами цього урочистого вечора. Чи ви стараєтеся запопадливо запрошувати якомога більше людей приходити на Спомин?

Про що свідчить наше ставлення до зібрань

23. Чому ми цінуємо те, що можемо збиратися разом?

²³ Віддані служителі Єгови не вважають тягарем наказ збиратися разом (Євр. 10:24, 25; 1 Ів. 5:3). Цар Давид любив приходити в дім Єгови для поклоніння (Пс. 27:4). Особливо йому подобалось перебувати там разом з тими, хто любить Бога (Пс. 35:18). Також Ісус змалечку мав глибоке прагнення поклонятися у храмі свого небесного Батька (Луки 2:41—49).

24. Що ми можемо робити завдяки нашим зібранням?

²⁴ Наша присутність на зібранні свідчить про нашу любов до Єгови і щире бажання зміцняти одновірців. Ми також показуємо своє бажання вчитися жити згідно з нормами для підданих Царства, і цього ми вчимося передусім на зібраннях, районних та обласних конгресах. Крім того, завдяки зібранням ми здобуваємо необхідні навички і сили для виконання найважливішої роботи, яку здійснює нині Боже Царство,— підготовки і навчання учнів Ісуса Христа, нашого Царя. (Прочитайте Матвія 28:19, 20). Безперечно, наше сильне бажання збиратися разом свідчить про те, наскільки Царство реальне для нас особисто. Тому завжди цінуймо наші зібрання!