7. Який додатковий прогрес багато дослідників Біблії хочуть робити, і чому?

⁷ Згодом, багато неохрещених мабуть не будуть задоволені тільки приходити на зібрання як зацікавлені учні. Ісусові слова показують чому: «Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його» (Луки 6:40). Дослідник Біблії бачить, що його вчитель дуже дорожить службу й радіє з неї (Матвія 24:14). Отже, зростаючи вірою, дослідник біблійних правд, який вже приходить на зібрання, може взяти близько до серця слова: «Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає» (Ісаї 52:7; Римлян 10:13-15). Хоч не охрещений, то він мабуть забажає проповідувати Царство й стати членом збору Свідків Єгови.

8, 9. (а) Що треба робити, коли дослідник Біблії хоче ходити на службу? (б) Що два старші повинні робити, коли обговорюють справу з майбутнім вісником у присутності його учителя? (в) Яку відповідальність приймає новий вісник?

⁸ Коли дослідник, який студіює з Свідком Біблію, заявить бажання ходити на службу, то Свідок повинен обговорити справу з предсідником-наглядачем збору, який зробить розпорядок, щоб два старших зустрілись з дослідником Біблії й його учителем. Старші збору дуже задоволені, коли новоприбулі хочуть служити Богові. Вони не сподіваються від них такого знання як від охрещених Свідків дозрілих у правді, від яких більше вимагається. Однак, старші мусять упевнитися, що перш ніж новонавернений ходитиме на службу з братами збору, він уже має трохи знання Біблії й застосовує до життя Божі принципи. Тому то з доброї причини двоє старших обговорюють справу з майбутнім вісником у присутності Свідка, який студіює з ним Бібліюa.

⁹ Тих два старших повідомлять дослідника, що, коли він буде кваліфікований й ходитиме на службу, тоді може здавати до збору рапорт своєї служби, і що в зборі його служба буде записуватись на картці, на яких тримається список служби вісників збору в його ім’я. Це буде доказом на те, що він уже став членом теократичної організації Свідків Єгови й мусить коритись їй. (Це теж стосується всіх вісників, які здають до збору рапорт служби). Старші повинні обговорити з ним біблійну пораду, як-от на сторінках 98 і 99 в книжці Організовані, щоб завершити нашу службуb. Тепер було б правильно, щоб дослідник одержав ту книжку.

10. (а) Як неохрещений вісник може продовжувати робити прогрес, і з якою метою? (б) Чому вивіряється правильність вислову «схвалений співучасник збору»? (Дивіться примітку при долі сторінки).

¹⁰ Особа, кваліфікована на неохрещеного проповідника доброї новини, вже зробила кроки, щоб стати «людиною доброї волі»c (Луки 2:14). Хоч дослідник ще не присвячений й охрещений, то може здавати рапорт своєї служби, так як роблять мільйони активних Свідків цілого світу, які «звіщають Слово Боже» (Дії 13:5; 17:3; 26:22, 23). Треба виголосити перед збором, що така неохрещена особа вже є проповідником доброї новини. Новонавернений повинен продовжувати студіювати Біблію, брати участь у зібраннях, застосовувати до життя те, що навчається, і ходити на службу. Незабаром він мабуть схоче охреститись, стати схвалений Богом, «позначений» на спасіння (Єзекіїля 9:4-6).

Допомога тим, які провиняться

11. Як збір поводиться з охрещеними вісниками, які серйозно згрішать?

¹¹ У попередній статті обговорювався розпорядок у зборі допомагати охрещеним християнам, які серйозно провиняться (Євреїв 12:9-13). І з Біблії ми довідались, що коли б охрещений християнин серйозно згрішив, і не хотів покаятись, то такого можливо треба виключити, а тоді не спілкуватись з ним (1 Коринтян 5:11-13; 2 Івана 9-11; 2 Солунян 2:11, 12). Але що робити, коли неохрещений вісник серйозно провиниться?

12. (а) Чому неохрещеним вісникам, які згрішать, також дається милостиву допомогу? (б) Як принцип у Луки 12:48 стосується відповідальності за злочин?

¹² Юда наказав, щоб милосердно поводитись з помазаними християнами, які почнуть сумніватись або тілесно згрішать, якщо покаються. (Юди 22, 23; також дивіться 2 пос. до Коринтян 7:10). Чи ж неохрещеним особам, які провиняться, але покаються, не слід показувати ще більшого милосердя? (Дії 3:19). Так, бо вони ще не є твердо вгрунтовані духовно, і не мають великого досвіду в християнському житті. Вони можливо ще не навчились Божого погляду в таких справах. Старші ще не обговорювали з ними інформацію, яку проходиться з кандидатами на хрещення, і вони ще не зробили важливого й серйозного кроку, щоб охреститись. Крім того, Ісус сказав, що «кому багато довірено, від того ще більше жадатимуть» (Луки 12:48, НС). Отже, більше жадається від охрещених вісників, які мають більше знання й благословення, і є більше відповідальні (Якова 4:17; Луки 15:1-7; 1 Коринтян 13:11).

13. Якщо неохрещений вісник згрішить, то як старші будуть допомагати йому?

¹³ Згідно з Павловою порадою, духовно кваліфіковані брати повинні допомагати неохрещеним вісникам, які несвідомо попадуть у якусь провину. (Порівняйте з пос. до Галатів 6:1). Тіло старших повинно постаратись, щоб два старших (можливо ті самі, що вже обговорювали з ним службу) старались наставити такого, якщо він бажає допомоги, не суворим докором, але в дусі лагідності (Псалом 130:3). У більшості випадків, такого тільки треба напутити по-біблійному і дати йому практичної поради, щоб він покаявся й навернувся на правильний шлях.

14, 15. (а) Що треба робити, якщо заблудний вісник щиро покається? (б) Яке коротке з’ясовуюче оголошення треба робити в деяких випадках?

¹⁴ Старші повинні давати керівництво відповідне ситуації неохрещеного, який серйозно провинився. Деколи, такому не дозволять виступати з промовами в Теократичній школі, або відповідати на зібраннях. Або старші накажуть йому не ходити на службу із збором аж поки не зробить більшого духовного прогресу. Тоді можна повідомити його, що він знову може ходити на службу. Якщо його злочин не став загальновідомий й не загрожує чистості збору, то непотрібно перестерігати збір оголошенням.

¹⁵ Але, що робити, коли старші взнають, що особа щиро покаялась, але її злочин став загальновідомий? Або, що, коли б злочин пізніше виявився? У такому разі, треба повідомити Службовий комітет збору, який оголосить справу перед збором так: «Старші розглянули справу ... і він [вона] продовжує служити із збором як неохрещений вісник». Так як робиться відносно всіх таких справ, старші будуть рішити чи треба пізніше виступити з біблійною порадою про такий переступ.

16, 17. (а) Які дві ситуації можуть бути основою на різні оголошення? (б) Яке є це оголошення?

¹⁶ Деколи, неохрещений вісник, який провиниться, не схоче прийняти люблячої допомоги. Або, він може вирішити, що вже не хоче прогресувати до хрещення, і повідомить старших, щоб його не визнавали вісником. Що ж треба робити в такому разі? Таких не виключається, тому що вони ще не є схвалені Богом. Розпорядок виключати порушників Божих норм стосується тільки тих, які «звуться братами», охрещених (1 Коринтян 5:11). Чи це значить, що старші ігнорують його переступ? Ні.

¹⁷ Старші мають відповідальність «доглядати Божу отару під їхньою опікою» (1 Петра 5:2, НС). Якщо два старші допомагаючі неохрещеному провинникові вирішать, що він непокаянний і вже не є кваліфікований служити вісником, то повідомлять його про цеd. Або, коли неохрещений провинник скаже старшим, що вже не хоче проповідувати, то вони приймуть його рішення. В якому-небудь разі, було б правильно для Службового комітету оголосити перед збором, що «... вже не є вісником доброї новини».

18. (а) Після такого оголошення, що християни мусять пам’ятати, коли вирішують, що будуть робити особисто? (б) Чи ми мусимо зовсім уникати неохрещених вісників, які колись серйозно провинились?

¹⁸ Як же Свідкам тепер ставитись до такої особи? Колись він приходив на зібрання як «невіруючий». Тоді він забажав служити Богові і кваліфікувався на вісника доброї новини. Його становище тепер змінилось і він знову став світський. Біблія не вимагає, щоб Свідки не говорили до такого, тому що він не є виключенийe. Однак, християни будуть обережно поводитись з такою світською особою, яка вже не поклоняється Єгові, так як ізраїльтяни поводились обережно з необрізаними іноземними поселенцями. Така обережність охороняє збір від «закваски» або псуючого впливу (1 Коринтян 5:6, НС). Коли б пізніше такий висказував щире бажання студіювати Біблію, і це буде вгодне старшим, то така студія можливо допоможе йому знову оцінювати привілей поклонятись Єгові з Його людьми (Псалом 100).

19. У деяких випадках як старші можуть давати додаткової допомоги?

¹⁹ Якщо старші передбачають, що якась неохрещена особа буде незвичайно загрожувати зборові, то повинні приватно перестерегти тих вісників, які підлягають небезпеці. Наприклад, колишній вісник, юнак, може стати п’яницею або неморальним. Незважаючи на оголошення, що такий вже не є неохрещеним вісником, то він таки ще може спілкуватись із молодими людьми в зборі. У такому разі, старші повинні переговорити справу з батьками дітей, які підлягають небезпеці, а навіть із самими молодиками (Євреїв 12:15, 16; Дії 20:28-30). У разі особа підривала б віру або стала насильною, то їй треба сказати, щоб вона більше не приходила на зібрання, а коли не послухає, то це становитиме переступ меж.

Допомагаючи неповнолітнім поклонятись Богові

20. Як християнські батьки допомагають своїм дітям, і з якими наслідками?

²⁰ Біблія дає батькам відповідальність навчати своїх дітей ходити шляхом божественної правди (5 Мойсеєва 6:4-9; 31:12, 13). Тому то Свідки Єгови здавна заохочують християнських родин щотижня студіювати Біблію разом. Християнські батьки повинні заохочувати своїх дітей прогресувати до присвячення й хрещення, щоб здобути Божого схвалення (Приповістей 4:1-7). У зборах бачимо потішаючий наслідок цього — сотні тисяч зразкових дітей, які люблять Єгову й бажають навіки поклонятись Йому.

21-23. (а) Як батьки повинні поводитись з серйозним гріхом їхньої дитини? (б) Який роль відіграють старші збору в таких ситуаціях?

²¹ Християнські батьки також мають основну відповідальність дисциплінувати й докоряти своїм дітям, обмежуючи їхні привілеї або люблячо караючи їх, так як потрібно (Ефесян 6:4; Євреїв 12:8, 9; Приповістей 3:11, 12; 22:15). Старші, «пильнуючі душ» отари, будуть турбуватись коли б неповнолітня дитина, неохрещений вісник, серйозно згрішила (Євреїв 13:17).

²² З таким злочином треба поводитися так як уже було згадано раніше в цій статті. Два старших повинні розглянути справу. Вони мабуть перше переговорять її з батьками (або одним з батьків) розказуючи, як дитина віднеслась до їхнього напучування, і як вони старались допомогти їй. (Порівняйте з 5 Мойсеєвою 21:18-21). Якщо християнські батьки добре наглядають над справою, то старші можуть тільки деколи перевірити ситуацію й дати їм поради, а також люблячо підбадьорити.

²³ Іноді, з дискусії з батьками стане відомо, що було б краще для старших обговорити справу з неповнолітнім провинником у присутності батьків. Маючи на увазі обмеження й напрями молоді, то наглядачі збору будуть старатись навчати молодого, неохрещеного вісника в дусі лагідності (2 Тимофія 2:22-26). У деяких випадках стане ясно, що такий вже не є кваліфікований служити вісником, і що треба виголосити це перед збором.

24. (а) Навіть коли б неповнолітня дитина серйозно провинилась, то що було б відповідно для батьків робити, і як вони можуть зробити це? (б) Як це стосується неповнолітньої виключеної дитини?

²⁴ З того часу, що батьки будуть робити заради їхньої заблудної неповнолітньої дитини? Вони ще є відповідальні за їхню дитину, незважаючи на те, що вона не є кваліфікована служити неохрещеним вісником, а навіть коли її виключено через якийсь злочин після хрещення. Так як вони будуть забезпечувати дитину харчами, одягом, житлом, то так само мусять навчати й дисциплінувати її за вимогами Божого Слова (Приповістей 6:20-22; 29:17). Люблячі батьки можуть студіювати з дитиною Біблію, навіть якщо вона виключенаf. Може бути, що вона найбільше скористає й направиться коли б батьки студіювали з нею особисто. Або батьки можуть рішити, щоб вона засідала на студію з цілою родиною. Незважаючи на те, що дитина збилася з путі, то батьки бажають, щоб вона таки повернулася до Єгови, так як блудний син у Ісусовій ілюстрації (Луки 15:11-24).

25. Чому сьогодні ми люблячо цікавимось і допомагаємо «невіруючим»?

²⁵ Ми проповідуємо й навчаємо людей з метою допомогти їм стати щасливими поклонниками правдивого Бога. «Невіруючі й звичайні люди» в Коринті були спонукані «стати навколішки й поклонитись Богові, кажучи: Бог справді між вами» (1 Коринтян 14:25, НС). Яка ж радість, коли сьогодні все більше й більше людей поклоняються Богові! Це є славетне сповнення того, що ангели оголосили: «Слава Богові на висоті, на землі мир між людьми доброї волі [або, людьми Божого схвалення]» (Луки 2:14, НС).