«ВКЛАДІТЬ ВАШІ ШИЇ В ЯРМО ВАВИЛОНСЬКОГО ЦАРЯ»

(Єремії 21:1—51:64)

Єремія проголошує вироки останнім чотирьом царям Юди, а також фальшивим пророкам, безвідповідальним пастирям і продажним священикам. Єгова порівнює вірний останок з хорошими фігами і каже: «Зверну Я Своє око на них на добро» (Єремії 24:5, 6). Три пророцтва в 25-му розділі вказують на вироки, які детально описані в подальших розділах.

Священики та пророки мають намір убити Єремію. Він пророкує, що вони повинні служити царю Вавилону. «Вкладіть ваші шиї в ярмо вавилонського царя»,— промовляє Єремія до царя Седекії (Єремії 27:12). Проте Єремія каже: «Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його» (Єремії 31:10). Вірні рехавіти отримують обіцянку. Єремію поміщають «в подвір’ї в’язниці» (Єремії 37:21). Єрусалим знищений, а більшість мешканців узяті в полон. До тих, хто залишився, належить Єремія і його писар Барух. Незважаючи на застереження Єремії, його налякані співвітчизники втікають до Єгипту. У розділах 46—51 розповідається про звістку Єремії для всіх народів.

ЄРУСАЛИМ СПАЛЕНО

(Єремії 52:1—34)

Іде 607 рік до н. е. Седекія сидить на престолі 11-й рік. Вавилонський цар Навуходоносор вже 18 місяців тримає Єрусалим в облозі. У сьомий день п’ятого місяця 19-го року правління Навуходоносора «начальник царської сторожі» Невузар’адан підходить до Єрусалима (2 Царів 25:8). Можливо, Невузар’адан споглядає на місто зі свого табору, вивчає ситуацію і обдумує тактику дій. Через три дні, десятого числа того ж місяця, Невузар’адан входить у Єрусалим і спалює місто (Єремії 52:12, 13).

Єремія детально описує падіння Єрусалима. Його розповідь служить основою для жалобних пісень. Ці пісні містяться в біблійній книзі Плач Єремії.