-
«Єгова — мій спадок»Вартова башта — 2011 | 15 вересня
-
-
Люди, для яких Єгова був їхнім спадком
8. Які почуття охопили левита Асафа?
8 Єгова був спадком для всього племені левитів. А втім, варто зазначити, що окремі левити словами: «Єгова — мій спадок» — виражали свою відданість Богові та довіру до нього (Плач 3:24, НС).
-
-
«Єгова — мій спадок»Вартова башта — 2011 | 15 вересня
-
-
11. Яке питання непокоїло Єремію і як Бог відповів на нього?
11 Пророк Єремія теж був левитом і теж казав: «Єгова — мій спадок». Розгляньмо, яке значення Єремія вкладав у ці слова. Пророк жив в Анатоті, левитському місті неподалік від Єрусалима (Єрем. 1:1). Якось у Єремії виникло питання: чому безбожним щаститься, а праведні страждають? (Єрем. 12:1). Подивившись, що́ відбувається в Єрусалимі та Юді, він почав нарікати. Єремія знав, що Єгова справедливий. Згодом Єгова виголосив через Єремію пророцтво і виконав його. Завдяки цьому Єремія отримав чітку відповідь на своє питання. Згідно з Божим пророцтвом, усі слухняні вказівкам Єгови отримали свою душу «за здобич», тобто врятувалися, а безбожні багатії, які знехтували пересторогою, загинули (Єрем. 21:9).
12, 13. а) Що спонукало Єремію промовити: «Єгова — мій спадок» і який склад розуму він мав? б) Чому всім племенам Ізраїля треба було розвивати такий самий погляд, як у Єремії?
12 Коли пізніше Єремія подивився на свій спустошений край, він почувався так, ніби йде у темряві, ніби Єгова його «посадив, мов померлих давно» (Плач 1:1, 16; 3:6). Раніше Єремія заохочував свавільних ізраїльтян повернутися до свого небесного Батька. Проте вони були настільки зіпсованими, що Бог допустив знищення Єрусалима і Юди. Хоча пророк не був причетний до гріхів народу, він відчував великий біль. Зазнаючи страждань, Єремія не забував про Боже милосердя. «Ми не погинули»,— сказав він. І справді, кожного ранку Єгова виявляв своє милосердя. Тож Єремія впевнено промовив: «Єгова — мій спадок». Він і далі служив пророком Єгови. (Прочитайте Плач Єремії 3:22—24).
13 Упродовж 70 років ізраїльтяни мали жити у вигнанні, а їхня батьківщина мала лежати пусткою (Єрем. 25:11). А втім, у Єреміїних словах: «Єгова — мій спадок» — звучало глибоке переконання, що Бог є милосердним, і тому Єремія був готовий чекати на нього. Всі племена Ізраїля втратили свій спадок, тож вони мусили розвивати такий же погляд, як у Єремії. Єгова залишався для них єдиною надією. Після 70-літнього вигнання народ Єгови повернувся на батьківщину і продовжував служити йому (2 Хр. 36:20—23).
-