Єрусалим — «місто Царя Великого»

«Я вам кажу не клястися... Єрусалимом, бо він місто Царя Великого» (МАТВІЯ 5:34, 35).

1, 2. Яка ситуація в Єрусалимі може бентежити деяких людей?

ЄРУСАЛИМ. Уже сама ця назва викликає сильні емоції в людей різних релігій. По суті, ніхто з нас не може нехтувати це стародавнє місто, оскільки воно часто фігурує в новинах. Але, на жаль, багато повідомлень свідчать, що Єрусалим не завжди є містом миру.

² Це може бентежити деяких читачів Біблії. У минулому скорочена назва Єрусалима була Салим, що означає «мир» (Буття 14:18; Псалом 76:3; Євреїв 7:1, 2). Вас, можливо, дивує, чому в останні десятиліття місту з такою назвою так не вистачає миру.

3. Де можна знайти достовірну інформацію про Єрусалим?

³ Щоб відповісти на це запитання, нам потрібно перенестися назад в історію і дізнатися про Єрусалим тих стародавніх часів. Але дехто може думати: «Ми не маємо часу вивчати стародавню історію». Однак точне знання ранньої історії Єрусалима цінне для всіх нас. Біблія пояснює чому: «Все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Римлян 15:4). Біблійні знання про Єрусалим можуть дати нам потіху, і навіть надію на те, що мир запанує не лише в тому місті, але й по цілій землі.

Місце «Господнього трону»

4, 5. Яку роль Давид відіграв у тому, що Єрусалим займав головне місце у сповненні Божого наміру?

⁴ В одинадцятому столітті до н. е. Єрусалим став усесвітньо відомою столицею безпечного і мирного народу. Бог Єгова наказав помазати молодого чоловіка Давида на царя стародавнього ізраїльського народу. Урядовий центр був у Єрусалимі, і Давид та його царські нащадки сиділи «на троні Господнього царства», або «на Господньому троні» (1 Хронік 28:5; 29:23).

⁵ Богобоязливий чоловік Давид, ізраїльтянин з племені Юди, відвоював Єрусалим від ідолопоклонницьких євусеян. Місто у той час займало тільки пагорб Сіон, і ця назва стала асоціюватися з самим Єрусалимом. З часом Давид переніс ковчег Божої угоди з Ізраїлем у Єрусалим і розмістив його в наметі. Багато років перед тим Бог говорив зі своїм пророком Мойсеєм з хмари, що була над цим священним ковчегом (Вихід 25:1, 21, 22; Левит 16:2; 1 Хронік 15:1—3). Справжнім Царем Ізраїлю був Єгова, і ковчег символізував Божу присутність. Тому можна сказати, що Бог Єгова правив з міста Єрусалима у подвійному розумінні.

6. Яку обіцянку Єгова дав стосовно Давида та Єрусалима?

⁶ Єгова обіцяв Давидові, що царство його дому, символом якого був Сіон, або Єрусалим, не закінчиться. Це означало, що нащадок Давида успадкує право вічно царювати як Божий Помазанець — Месія, або Христосa (Псалом 132:11—14; Луки 1:31—33). Біблія також сповіщає, що цей постійний спадкоємець «Господнього трону» правитиме над усіма народами, а не тільки над Єрусалимом (Псалом 2:6—8; Даниїла 7:13, 14).

7. Як цар Давид сприяв чистому поклонінню?

⁷ Спроби скинути Божого помазанця, царя Давида, виявилися марними. Натомість ворожі народи були підкорені, а Обітована земля розширена до визначених Богом кордонів. Давид використав цю ситуацію для заохочення чистого поклоніння. І багато Давидових псалмів прославляють Єгову як справжнього Царя Сіону (2 Самуїла 8:1—15; Псалом 9:2, 12; 24:1, 3, 7—10; 65:2, 3; 68:2, 25, 30; 110:1, 2; 122:1—4).

8, 9. Як правдиве поклоніння в Єрусалимі розвинулося під час правління царя Соломона?

⁸ Протягом правління Давидового сина Соломона поклоніння Єгові досягло нових висот. Соломон розширив Єрусалим на північ, зайнявши пагорб Морія (місце, де сьогодні стоїть мечеть «Купол скелі»). На цьому підвищенні він мав привілей побудувати величний храм на хвалу Єгові. У Святеє Святих того храму був поміщений ковчег заповіту (1 Царів 6:1—38).

⁹ Ізраїльтяни втішалися миром і всім серцем підтримували поклоніння Єгові, яке зосереджувалося в Єрусалимі. Святе Письмо чудово описує той час: «Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися! ...Був у нього [Соломона] мир зо всіх сторін його навколо. І безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою» (1 Царів 4:20; 5:4, 5).

10, 11. Як археологія підтверджує те, що Біблія каже про Єрусалим за правління Соломона?

¹⁰ Археологічні знахідки підтверджують цю розповідь про успішне правління Соломона. У своїй книжці «Археологія Ізраїльського краю» професор Йоганан Агароні пише: «Багатство, яке пливло у царський двір з усіх напрямків, і процвітання комерції... призвели до швидкої і помітної революції в кожній галузі матеріальної культури... Зміна в матеріальній культурі... помітна в предметах розкоші, але особливо в кераміці... Якість гончарних виробів та їхнього випалення поліпшилася до невпізнання».

¹¹ Щось подібне писав і Джеррі М. Ландей: «Під час правління Соломона ізраїльська матеріальна культура за три десятиліття розвинулася більше, ніж за попередніх двісті років. При розкопках у нашаруваннях часів Соломона ми знаходимо залишки монументальних будівель, великих міст з масивними мурами, сліди розростання житлових кварталів з добре побудованими групами домів заможних людей, а також велетенського стрибка у розвитку технічної ефективності гончарства та його технологічного процесу. Знаходимо також залишки предметів, виготовлених у далеких місцевостях, які вказують на енергійну міжнародну торгівлю» («Дім Давида»).

Від миру до спустошення

12, 13. Як сталося, що правдиве поклоніння більше не підтримувалося в Єрусалимі?

¹² Про мир і процвітання Єрусалима, міста зі святинею Єгови, було доречно молитися. Давид писав: «Просіть для Єрусалиму миру; нехай щасливі будуть ті, що тебе люблять. Хай буде мир у твоїх мурах, безпека у твоїх палатах. Задля братів моїх друзів скажу я: «Мир нехай буде в тобі!» (Псалом 122:6—8, Хом.). Хоча Соломон мав привілей побудувати величний храм у тому мирному місті, він з часом взяв собі багатьох язичницьких дружин. У його старому віці вони спокусили його підтримувати поклоніння фальшивим богам тих часів. Це відступництво мало згубний вплив на цілу державу, позбавивши її та її мешканців справжнього миру (1 Царів 11:1—8; 14:21—24).

¹³ На самому початку правління Соломонового сина Рехав’ама десять племен збунтувалися і заснували північне царство Ізраїлю. Через їхнє ідолопоклонство Бог дозволив Ассирії повалити те царство (1 Царів 12:16—30). Центром південного двоплемінного царства Юди залишався Єрусалим. Але з часом воно теж відвернулося від чистого поклоніння, тому Бог дозволив, щоб це свавільне місто було знищене вавилонянами в 607 році до н. е. Протягом 70 років юдейські вигнанці томилися у Вавилоні як полонені. Тоді через Боже милосердя їм було дозволено повернутися в Єрусалим і відновити правдиве поклоніння (2 Хронік 36:15—21).

14, 15. Як Єрусалим знову почав відігравати головну роль після вавилонського вигнання юдеїв, але що змінилося?

¹⁴ Після 70 років спустошення зруйновані будівлі, мабуть, поросли бур’янами. Мури Єрусалима були поламані, на місці воріт і опорних башт зяяли діри. Проте юдеї, які повернулися, не втрачали мужності. Вони побудували жертовник на місці колишнього храму і почали приносити щоденні жертви Єгові.

¹⁵ Це подавало надії на майбутнє, але відновлений Єрусалим так і не став столицею царства з нащадком царя Давида на троні. Юдеями правив намісник, призначений завойовниками Вавилона і вони мусили платити податок своїм перським володарям (Неемії 9:34—37). Хоча Єрусалим «топтали», він залишався єдиним містом на всій землі, привілейованим в очах Бога Єгови (Луки 21:24). Як центр чистого поклоніння, це місто також представляло Боже право правити над землею через нащадка царя Давида.

Опір сусідів, прихильників фальшивої релігії

16. Чому юдеї, які повернулися з Вавилона, припинили відбудову Єрусалима?

¹⁶ Невдовзі юдеї, які повернулися з вигнання в Єрусалим, заклали фундамент нового храму. Але їхні сусіди, прихильники фальшивої релігії, надіслали наклепницький лист перському царю Артаксерксу, заявляючи, що юдеї збунтуються. У свою чергу Артаксеркс заборонив подальшу відбудову Єрусалима. Якби ви жили у той час в Єрусалимі, то, мабуть, думали б, що ж принесе місту майбутнє. Як виявилося, юдеї припинили будову храму і віддалися гонитві за матеріальним (Ездри 4:11—24; Огія 1:2—6).

17, 18. Як Єгова попіклувався, щоб Єрусалим був відбудований?

¹⁷ Десь через 17 років після повернення юдеїв Бог поставив пророків Огія та Захарія, щоб вони виправили мислення його людей. Спонукані до каяття, юдеї почали відбудовувати храм. Тим часом царем Персії став Дарій. Він підтвердив наказ царя Кіра про відбудову єрусалимського храму. Дарій надіслав листа сусідам юдеїв, попереджуючи їх «віддалитися» від Єрусалима і надати фінансову підтримку з царського податку так, щоб праця відбудови була закінчена (Ездри 6:1—13).

¹⁸ Юдеї завершили відбудову храму на 22-й рік після свого повернення. Можна собі уявити, що цю віху в їхній історії вони святкували з великою радістю. Однак Єрусалим та його мури великою мірою були все ще в руїнах. Місто отримало належну увагу «за днів намісника Неемії та священика вчителя Ездри» (Неемії 12:26, 27). Очевидно, під кінець п’ятого століття до н. е. Єрусалим був повністю відбудований і знову став важливим містом стародавнього світу.

З’являється Месія!

19. Як Месія визнав унікальне становище Єрусалима?

¹⁹ Але перенесімося на декілька століть уперед, коли відбулася подія всесвітнього значення — народження Ісуса Христа. Ангел Бога Єгови сказав Ісусовій матері, яка була дівою: «Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида... і царюванню Його не буде кінця» (Луки 1:32, 33). Пізніше Ісус виголосив свою знамениту Нагірну проповідь. У ній він дав заохочення і поради стосовно багатьох тем. Наприклад, він заохотив своїх слухачів сповнювати клятви, дані Богові, але бути обережними і не давати клятви легковажно. Ісус сказав: «Ви чули, що було стародавнім наказане: «Не клянись неправдиво», але «виконуй клятви свої перед Господом». А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого» (Матвія 5:33—35). Цікаво, що Ісус визнавав унікальне становище Єрусалима, яке він займав уже багато століть. Так, Єрусалим був «містом Царя Великого», Бога Єгови.

20, 21. Яка разюча переміна умонастрою відбулася у багатьох мешканців Єрусалима?

²⁰ Під кінець свого земного життя Ісус представився мешканцям Єрусалима як законно помазаний Цар. Схвильовані такою визначною подією, багато людей радісно вигукували: «Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида!» (Марка 11:1—10; Івана 12:12—15).

²¹ Однак менше ніж через тиждень натовпи дозволили релігійним провідникам Єрусалима підбурити їх проти Ісуса. Він попереджував, що місто Єрусалим та цілий народ втратять своє привілейоване становище в Божих очах (Матвія 21:23, 33—45; 22:1—7). Наприклад, Ісус оголосив: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх,— та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Матвія 23:37, 38). На Пасху 33 року н. е. Ісусові противники добилися несправедливої страти Ісуса за межами Єрусалима. Проте Єгова воскресив свого Помазанця і прославив його безсмертним життям у духовній сфері — в небесному Сіоні, і це важлива обставина для всіх нас (Дії 2:32—36).

22. Чого стосується багато згадок про Єрусалим після Ісусової смерті?

²² З того часу можна вважати, що більшість пророцтв про Сіон чи Єрусалим, які ще не сповнилися, стосуються небесних заходів або Ісусових помазаних послідовників (Псалом 2:6—8; 110:1—4; Ісаї 2:2—4; 65:17, 18; Захарія 12:3; 14:12, 16, 17). Багато згадок про «Єрусалим» чи «Сіон», написаних після Ісусової смерті, мають явно переносне значення і не стосуються буквального міста чи місця (Галатів 4:26; Євреїв 12:22; 1 Петра 2:6; Об’явлення 3:12; 14:1; 21:2, 10). Остаточним доказом того, що Єрусалим більше не був «містом Царя Великого», стали події 70 року н. е., коли римські воїни спустошили місто, як і передрікали Даниїл та Ісус Христос (Даниїла 9:26; Луки 19:41—44). Ані біблійні письменники, ані сам Ісус не передрікали пізнішого відновлення земного Єрусалима до його колишнього привілейованого становища в очах Бога Єгови (Галатів 4:25; Євреїв 13:14).

Єрусалим. Чи він стоїть ‘над радість найвищу вашу?’

«Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, ...якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!» (ПСАЛОМ 137:6).

1. Що почували багато юдейських вигнанців стосовно Божого вибраного міста?

МИНУЛО майже сім десятиліть, відколи перші юдейські вигнанці повернулися до Єрусалима в 537 році до н. е. Божий храм був відбудований, але місто далі лежало в руїнах. Тим часом у вигнанні виросло нове покоління. Без сумніву, багато з цих людей почувалися так, як псалмоспівець: «Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме,— хай забуде за мене правиця моя!» (Псалом 137:5). Деякі не просто згадували Єрусалим, склавши руки; вони ділом доказували, що поставили «Єрусалима над радість найвищу свою» (Псалом 137:6).

2. Ким був Ездра і яке благословення він отримав?

² Наприклад, згадаймо священика Ездру. Ще до свого повернення на батьківщину він ревно сприяв чистому поклонінню в Єрусалимі (Ездри 7:6, 10). Ездра був щедро поблагословлений за це. Бог Єгова спонукав серце перського царя, щоб він дав Ездрі привілей повести другу групу вигнанців назад у Єрусалим. До того ж цар дав їм велику пожертву золота і срібла, «щоб оздобити дім Господній» (Ездри 7:21—27).

3. Як Неемія довів, що Єрусалим був його головною турботою?

³ Приблизно через 12 років ще один юдей — Неемія — вжив рішучих заходів. Він займав у перському палаці в Шушані престижне становище чашника царя Артаксеркса, але це не було «найвищою радістю» Неемії. Він прагнув піти відбудовувати Єрусалим. Багато місяців Неемія молився про це, і Бог Єгова відповів на його молитви. Коли перський цар дізнався про турботу Неемії, то дав йому військовий загін і листи з уповноваженням відбудовувати Єрусалим (Неемії 1:1—2:9).

4. Як ми можемо виявити, що поклоніння Єгові стоїть над радість найвищу нашу?

⁴ Безсумнівно, Ездра, Неемія та багато юдеїв, які співпрацювали з ними, довели, що поклоніння Єгові з центром в Єрусалимі було важливішим за все інше, що воно було ‘над радість найвищу їхню’, тобто над усе, чим вони тішилися. Яким же заохоченням вони є сьогодні для всіх людей, котрі подібно ставляться до Єгови, його поклоніння та його керованої духом організації! Чи це стосується також і вас? Чи своєю витривалістю в побожних учинках ви виявляєте, що найвища радість для вас — це привілей поклонятися Єгові з його присвяченим народом? (2 Петра 3:11). Як додаткове заохочення робити це, розгляньмо добрі результати подорожі Ездри до Єрусалима.

Благословення і відповідальності

5. Які щедрі благословення отримали мешканці Юди за днів Ездри?

⁵ Близько 6000 вигнанців, які поверталися з Ездрою, принесли золото й срібло як пожертву для храму Єгови. На теперішні ціни це становить приблизно 35 мільйонів доларів США. Це було приблизно в сім разів більше золота і срібла, ніж змогли принести перші вигнанці. Якими ж вдячними Єгові мали бути мешканці Єрусалима та Юди, коли прийшло стільки людей і надійшла матеріальна підтримка! Але щедрі благословення від Бога несуть із собою також відповідальність (Луки 12:48).

6. Що Ездра побачив у своїй батьківщині і якою була його реакція?

⁶ Невдовзі Ездра побачив, що багато юдеїв, у тому числі деякі священики та старші народу, переступили Божий Закон, взявши собі язичницьких дружин (Повторення Закону 7:3, 4). Він був по праву дуже занепокоєний цим порушенням Божої Закон-угоди. «Коли я почув це слово, то роздер я одежу свою та плаща свого, ...і сидів остовпілий» (Ездри 9:3). Тоді у присутності стривожених ізраїльтян Ездра вилив своє серце в молитві до Єгови. Усі чули, як Ездра згадав минулі випадки непослуху ізраїльтян і Божі попередження про те, що станеться, коли вони одружуватимуться з язичницькими мешканцями краю. Він закінчив так: «Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позосталися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не встояти нам за це перед лицем Твоїм!» (Ездри 9:14, 15).

7. а) Який гарний приклад Ездра подав у поводженні з правопорушеннями? б) Якою була реакція винних осіб у дні Ездри?

⁷ Ездра вжив слово «ми». Так, він включив і себе, хоча він особисто не був винним. Глибокий смуток Ездри, а також його смиренна молитва зворушили серця людей і спонукали їх до діл, гідних покаяння. Вони самі запропонували болісне вирішення: всім, хто порушив Божий Закон, відіслати своїх чужинних жінок та народжених ними дітей назад у їхню батьківщину. Ездра погодився на цей захід і заохотив винних вчинити так. Маючи владу від перського царя, Ездра міг страчувати всіх правопорушників або виганяти їх з Єрусалима та Юди (Ездри 7:12, 26). Але здається, що йому не треба було вдаватися до таких заходів. «Вся громада» відповіла: «Так, за словом твоїм, ми повинні зробити!» До того ж вони визнали: «Ми багато нагрішили в цій справі» (Ездри 10:11—13). У 10-му розділі Ездри наводиться список 111 чоловіків, які виконали рішення, відіславши своїх чужинних жінок та народжених ними дітей.

8. Чому рішучий захід, щоб відіслати чужинних жінок, був в інтересах цілого людства?

⁸ Цей крок був в інтересах не лише Ізраїлю, але й усього людства. Якщо б ситуація не виправилася, ізраїльтяни могли асимілюватися з довколишніми народами. У такому разі лінія походження Обіцяного Насіння для благословення всіх людей була б занечищена (Буття 3:15; 22:18). Було б важко розпізнати Обіцяне Насіння як нащадка царя Давида з племені Юди. Приблизно через 12 років ця важлива справа знову була взята до уваги, коли «Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців» (Неемії 9:1, 2; 10:30, 31).

9. Яку добру пораду Біблія дає християнам, одруженим з невіруючими?

⁹ Чого сьогоднішні слуги Єгови можуть навчитися з цього опису? Християни не є під Закон-угодою (2 Коринтян 3:14). Замість цього вони слухаються «закона Христового» (Галатів 6:2). Отже, християни, які мають невіруючого подружнього партнера, дотримуються Павлових слів: «Коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним,— нехай він не лишає її» (1 Коринтян 7:12). Крім того, християни, одружені з невіруючими, мають біблійний обов’язок сприяти успіхові свого шлюбу (1 Петра 3:1, 2). Слухняне дотримання цієї чудової поради часто веде до того, що невіруючий подружній партнер змінює своє ставлення до правдивого поклоніння, а це є справжнім благословенням. Деякі навіть стали вірними охрещеними християнами (1 Коринтян 7:16).

10. Чого можуть навчитися християни від тих 111 ізраїльтян, які відіслали своїх чужинних жінок?

¹⁰ Однак випадок ізраїльтян, які відіслали своїх чужинних жінок, дає чудовий урок неодруженим християнам. Їм не слід залицятися до невіруючих осіб протилежної статі. Уникати таких взаємин може бути важко, навіть болісно, але це найліпший спосіб дій, якщо ми хочемо мати постійне Боже благословення. Християнам наказано: «До чужого ярма не впрягайтесь з невірними» (2 Коринтян 6:14). Кожен неодружений християнин, який бажає одружитися, повинен планувати одружитися зі щирим співвіруючим (1 Коринтян 7:39).

11. Як ми, подібно до ізраїльтян, можемо бути випробувані стосовно того, що́ стоїть над радість найвищу нашу?

¹¹ Християни роблять багато інших змін, коли їм звертається увага на те, що вони йдуть у небіблійному напрямку (Галатів 6:1). Час від часу цей журнал вказує на небіблійну поведінку, яка може позбавити людину права бути частиною Божої організації. Наприклад, у 1973 році люди Єгови повністю зрозуміли, що зловживання наркотиками і вживання тютюну є серйозними гріхами. Щоб вести побожний спосіб життя, ми мусимо ‘очистити себе від усякої нечисти тіла та духа’ (2 Коринтян 7:1). Досить багато осіб взяли цю біблійну пораду до серця і були готові витерпіти початковий абстинентний синдром, щоб залишитися частиною Божого чистого народу. Чіткі біблійні вказівки також даються стосовно статевих питань, одягу, зовнішнього вигляду і мудрого вибору роботи, розваг та музики. Хоч би на які біблійні принципи нам зверталася увага, будьмо готові «удосконалюватись», як ті 111 ізраїльтян (2 Коринтян 13:11). Це покаже, що привілей поклоніння Єгові разом з його святим народом стоїть ‘над радість найвищу нашу’.

12. Що сталося в 455 році до н. е.?

¹² Повідомивши про випадок з чужинними жінками, Біблія не розповідає нам, що відбувалося в Єрусалимі протягом наступних 12 років. Без сумніву, сусіди ізраїльтян стали ще більш ворожими через розірвання стількох шлюбних зв’язків. У 455 році до н. е. Неемія прибув у Єрусалим у супроводі війська. Він був призначений намісником Юди і привіз листи від перського царя, які давали йому владу відбудувати місто (Неемії 2:9, 10; 5:14).

Опір з боку заздрісних сусідів

13. Який умонастрій виявили ідолопоклонницькі сусіди юдеїв і як відреагував Неемія?

¹³ Сусіди, які були прихильниками фальшивої релігії, противилися цілі приходу Неемії. Їхні лідери погрожували йому, питаючи: «Чи проти царя ви бунтуєтесь?» Виявляючи віру в Єгову, Неемія відповів: «Небесний Бог — Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам’ятки в Єрусалимі!» (Неемії 2:19, 20). Коли почався ремонт мурів, ті самі вороги насміхалися: «Що це роблять ці мізерні юдеї? ...Чи оживлять вони ці каміння з куп пороху... Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні!» Замість відповідати на ці слова, Неемія молився: «Почуй, Боже наш, що ми стали погордою, і поверни їхню ганьбу на голову їхню» (Неемії 3:34—36). Неемія послідовно подавав добрий приклад, як покладатися на Єгову (Неемії 6:14; 13:14).

14, 15. а) Що вчинив Неемія, коли виникла загроза насилля з боку ворогів? б) Як Свідки Єгови продовжують свою працю духовного будування, незважаючи на сильний опір?

¹⁴ Щоб виконувати своє важливе проповідницьке призначення, Свідки Єгови сьогодні також покладаються на Бога. Противники намагаються перешкодити цій праці насмішками. Деколи особи, зацікавлені звісткою про Царство, перестають займатися, тому що не можуть знести насмішок. Коли насмішки не діють, противники можуть розізлитися і погрожувати насиллям. Саме цього зазнали будівники єрусалимських мурів. Але Неемія не дав себе залякати. Натомість він озброїв будівельників, підготувавши їх до ворожих нападів, і зміцнив їхню віру, кажучи: «Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!» (Неемії 4:7, 8).

¹⁵ Як і за днів Неемії, Свідки Єгови добре підготовані продовжувати свою духовну будівельну працю, незважаючи на сильний опір. «Вірний і мудрий раб» дає духовну поживу, яка зміцнює віру і сприяє продуктивній діяльності Божих людей, навіть коли праця заборонена (Матвія 24:45). У результаті цього Єгова продовжує благословляти своїх людей, і їхня кількість росте по цілій землі (Ісаї 60:22).

Внутрішні проблеми

16. Які внутрішні проблеми загрожували духові будівельників єрусалимських мурів?

¹⁶ У міру того як продовжувалося відбудовування єрусалимських мурів і ці мури росли, працювати ставало важче. У цей час виникла проблема, яка загрожувала духові будівельників. Через голод деяким юдеям було важко постачати харчі своїм сім’ям і сплачувати податок перському уряду. Багатші юдеї позичали їм харчі й гроші. Але всупереч Божому Закону, бідніші ізраїльтяни мусили віддавати у заставу свої землі та дітей як гарантію, що вони виплатять гроші з процентами (Вихід 22:24; Левит 25:35—37; Неемії 3:38; 4:4; 5:1—5). Тепер кредитори погрожували забрати їхні землі і змушували їх продати дітей у рабство. Неемію обурила ця немилосердна, матеріалістична позиція. Він швидко вжив заходів, так щоб Єгова міг далі благословляти працю відбудови єрусалимського муру.

17. Що зробив Неемія, аби Єгова міг далі благословляти працю будування і з яким результатом?

¹⁷ Були скликані «великі збори», і Неемія чітко показав багатшим ізраїльтянам, що їхні вчинки не подобаються Єгові. Тоді він звернувся до винних, у тому числі священиків, із закликом повернути всі проценти, які вони взяли, і повернути землі, які вони незаконно відібрали від людей, що не могли сплатити проценти. На щастя, винні відповіли: «Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти говориш!» Це не були пусті слова, оскільки Біблія повідомляє, що «народ зробив за цим словом» Неемії. І цілий збір славив Єгову (Неемії 5:7—13).

18. За яку свою рису стали відомі Свідки Єгови?

¹⁸ А що сказати про наш час? Замість експлуатувати інших, Свідки Єгови стали відомі своєю щедрістю до співвіруючих та інших людей, які потрапляють у біду. Як і в дні Неемії, це спонукало багатьох дякувати Єгові і славити його. Але в той же час «вірний і мудрий раб» вважає за необхідне давати біблійні поради щодо ділових справ і потреби уникати пожадливого експлуатування інших. У деяких країнах прийнято вимагати надмірно високий викуп за наречену, але Біблія чітко попереджує, що пожадливі люди і здирники не вспадкують Божого Царства (1 Коринтян 6:9, 10). Позитивна реакція більшості християн на таку пораду нагадує те, як юдеї зрозуміли гріховність експлуатування своїх бідніших братів.

Єрусалимський мур завершено

19, 20. а) Як відреагували на завершення єрусалимського муру релігійні противники? б) Яку перемогу Свідки Єгови отримали у багатьох країнах?

¹⁹ Незважаючи на весь цей опір, єрусалимські мури були закінчені за 52 дні. Якою була реакція противників? Неемія сказав: «Як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога!» (Неемії 6:16).

²⁰ Сьогодні опір ворогів Божій праці продовжується в різних формах і по різних місцях. Однак мільйони людей зрозуміли марність противлення Свідкам Єгови. Наприклад, згадайте минулі спроби покінчити з проповідницькою працею у фашистській Німеччині, Східній Європі та багатьох країнах Африки. Усі такі спроби не мали успіху, і багато людей тепер визнає́, що ‘ця праця робиться від нашого Бога!’ Яка ж нагорода для вірних осіб, що вже давно поставили поклоніння Єгові «над радість найвищу свою» у таких країнах!

3. Через скільки років знову згадується про діяльність Ездри і за яким заняттям ми застаємо його?

³ Біблія не говорить, де Ездра перебував протягом 12 років між його відвідинами Єрусалима і прибуттям Неемії у це місто. Слабкий духовний стан народу в той час натякає, що Ездра був відсутній. Однак ми бачимо, що після відбудування міського муру Ездра знову служить як вірний священик у Єрусалимі.

Чудовий день зборів

4. Чим відзначався перший день сьомого місяця ізраїльського календаря?

⁴ Єрусалимський мур був завершений саме вчасно до важливого святкового місяця тішрі, сьомого місяця ізраїльського релігійного календаря. У перший день тішрі було особливе свято новомісяччя, яке називалося святом Сурмлення. У той день священики сурмили під час жертвоприношення Єгові (Числа 10:10; 29:1). Цей день готував ізраїльтян до щорічного дня Окуплення, що відзначався 10-го тішрі, і радісного свята Збирання, що відзначалося з 15-го до 21-го числа того ж місяця.

5. а) Як Ездра й Неемія добре використали «перший день сьомого місяця»? б) Чому ізраїльтяни плакали?

⁵ «Першого дня сьомого місяця» «зібрався ввесь народ», мабуть, після заохочення Неемії та Ездри. Запрошено було чоловіків, жінок і «всіх, хто розумів чуте». Отже, малі діти були присутні й уважно слухали, як Ездра, стоячи на підвищенні, читав Закон «від світанку аж до полудня» (Неемії 8:1—4). Через рівні проміжки часу левити допомагали людям зрозуміти, що читалося. Ізраїльтяни були зворушені до сліз, коли усвідомили, як далеко вони та їхні прабатьки відступили від Божого Закону (Неемії 8:5—9).

6, 7. Чого християни можуть навчитися з того, як Неемія заохотив юдеїв припинити плакати?

⁶ Але це не був час для скорботного оплакування. Було свято, і люди щойно завершили відбудову єрусалимського муру. Тому Неемія показав їм, який настрій правильний: «Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготованого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі — це ваша сила». Люди послухалися, «і пішов увесь народ їсти та пити, і посилати частки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли йому» (Неемії 8:10—12).

⁷ Божі люди сьогодні можуть багато навчитися з цієї розповіді. Ті, хто має привілей готувати частини програми на зібраннях та конгресах, повинні пам’ятати про вищенаведений приклад. На зібраннях та конгресах не лише даються виправні поради, які деколи необхідні, але й наголошується на користі та благословеннях від виконання Божих вимог. Дається також похвала за виконані добрі діла і заохочення, щоб бути витривалими. Божі люди повинні повертатися після таких зібрань із сердечною радістю через підбадьорливі повчання, отримані з Божого Слова (Євреїв 10:24, 25).

Ще одне радісне зібрання

8, 9. Яке особливе зібрання відбулося другого дня сьомого місяця і яким був результат цієї зустрічі для Божого народу?

⁸ Другого дня того особливого місяця «зібралися голови батьківських родів усього народу, священики та Левити, до вчителя Ездри, щоб він виясняв їм слова Закону» (Неемії 8:13). Ездра був кваліфікований проводити це зібрання, оскільки «приготував своє серце досліджувати Господнього Закона, і виконувати його, і навчати в Ізраїлі устава та права» (Ездри 7:10). Без сумніву, на цьому зібранні зосереджувалась увага на галузях, в яких Божому народу потрібно було тісніше дотримуватися Закон-угоди. Невідкладною справою було належне приготування до відзначення близького свята Кучок.

⁹ Це свято, яке тривало один тиждень, було відзначене належним чином: всі люди жили у тимчасових притулках, зроблених з гілок та листя різних дерев. Люди зводили ці кучки, тобто курені, на плоских дахах своїх домів, на своїх подвір’ях, на храмових подвір’ях, а також на майданах Єрусалима (Неемії 8:15, 16). Яка ж чудова нагода зібрати людей і читати їм з Божого Закону! (Порівняйте Повторення Закону 31:10—13). Це робилося щодня «від першого дня аж до дня останнього» цього свята, і серед Божого народу «була дуже велика радість!» (Неемії 8:17, 18).

Не занедбуймо Божого дому!

10. Чому було організоване особливе зібрання 24-го дня сьомого місяця?

¹⁰ Виправляти серйозні недоліки серед Божих людей слід у відповідний час і у відповідному місці. Очевидно, усвідомлюючи, що настав відповідний для цього час, Ездра і Неемія організували день посту 24-го тішрі. Знову читали Божий Закон, і люди визнавали свої гріхи. Після цього левити переглядали Божі милосердні стосунки з його непокірним народом, величали Єгову і склали «певну умову», затверджену печаткою зверхників, левитів та священиків (Неемії 9:1—10:1).

11. Яку «певну умову» зобов’язалися виконувати юдеї?

¹¹ Люди в цілому присягнули виконувати письмову «певну умову». Вони присягли «ходити в Божому Законі» і погодилися не вступати в шлюбні зв’язки з «народами Краю» (Неемії 10:29—31). До того ж юдеї зобов’язалися дотримуватися суботи, робити щорічну грошову пожертву для підтримки правдивого поклоніння, постачати дрова для жертовника, віддавати первородних своїх отар і стад на жертву і приносити первоплоди своєї землі у комори храму. Зрозуміло, що вони постановили ‘не занедбувати дому свого Бога’ (Неемії 10:33—40, Хом.).

12. Що означає не занедбувати Божого дому сьогодні?

¹² Сьогодні люди Єгови мусять бути обережними, щоб не занедбувати свого привілею ‘виконувати священне служіння’ у дворах величного духовного храму Єгови (Об’явлення 7:15, НС). У це входять регулярні щирі молитви про розширення поклоніння Єгові. Жити у відповідності до таких молитов означає також готуватися до християнських зібрань, брати в них участь, проповідувати зі збором добру новину і допомагати зацікавленим, повторно відвідуючи їх і, якщо можливо, проводячи з ними біблійні вивчення. Багато людей, які не хочуть занедбувати Божого дому, роблять грошові пожертви на проповідницьку працю й утримування місць для правдивого поклоніння. Ми можемо особисто сприяти будівництву дуже необхідних місць для зібрань, а також піклуватися про їхню чистоту й охайність. Важливий спосіб виявляти любов до Божого духовного дому — це підтримувати мир між співвіруючими і допомагати особам, які потребують матеріальної чи духовної допомоги (Матвія 24:14; 28:19, 20; Євреїв 13:15, 16).

Радісне освячення

13. Яка невідкладна справа вимагала уваги, перш ніж можна було освятити єрусалимський мур, і який чудовий приклад подало багато людей?

¹³ «Певна умова», складена у дні Неемії, приготувала Божий стародавній народ до дня освячення єрусалимського муру. Але ще одна невідкладна справа вимагала уваги. Тепер Єрусалим, оточений великим муром з 12 брамами, потребував більшої кількості мешканців. Хоча деякі ізраїльтяни жили у ньому, «місто було широко-просторе й велике, та народу в ньому мало» (Неемії 7:4). Для розв’язання цієї проблеми люди «кинули жеребки, щоб привести одного з десяти сидіти в Єрусалимі, місті святому». Охочий відгук на цей розпорядок спонукав народ поблагословити «усіх тих людей, що пожертвувалися сидіти в Єрусалимі» (Неемії 11:1, 2). Який чудовий приклад для правдивих поклонників сьогодні, обставини котрих дозволяють їм переїхати туди, де існує більша потреба в допомозі зрілих християн!

14. Що відбувалося в день освячення єрусалимського муру?

¹⁴ Невдовзі розпочалися важливі приготування до великого дня освячення єрусалимського муру. З навколишніх міст Юди були зібрані музиканти і співаки. З них сформували два великі хори «славословників», за якими йшли процесії (Неемії 12:27—31, 36, 38). Хори і процесії вирушили з частини муру, найвіддаленішої від храму, мабуть з Долинної брами, і йшли в протилежних напрямках, аж поки не зустрілися в Божому домі. «Вони приносили того дня великі жертви та раділи, бо Бог порадував їх великою радістю. І раділи також жінки та діти, і аж далеко чута була радість Єрусалиму!» (Неемії 12:43).

15. Чому посвячення єрусалимського муру не було причиною тривалої радості?

¹⁵ Біблія не подає дати цього радісного торжества. Це, безперечно, було кульмінаційним пунктом, апогеєм відновлення Єрусалима. Звичайно, багато будівельної праці залишалося всередині міста. Але з часом мешканці Єрусалима втратили свій хороший духовний стан. Наприклад, коли Неемія відвідав місто вдруге, він побачив, що Божий дім знову був занедбаний і що ізраїльтяни знову одружувалися з язичницькими жінками (Неемії 13:6—11, 15, 23). Ті самі погані обставини згадує пророк Малахія (Малахії 1:6—8; 2:11; 3:8). Отже, посвячення єрусалимського муру не було причиною для тривалої радості.