Але незабаром Ісус і його товариші мають вирушити в дорогу. Тепер весна 30 року н. е., і ці віддані Богу євреї йдуть в Єрусалим відзначити Пасху.

Учнів дуже вражає те, що вони бачать в Єрусалимському храмі,— вони дізнаються про Ісуса щось зовсім нове.

Згідно з Божим Законом, ізраїльтяни мають приносити тваринні жертви в храмі. Ті, хто не місцевий, потребують їжі під час свого перебування в Єрусалимі. Тож Закон дозволяє людям, які приходять здалека, приносити з собою гроші, щоб купити «худобу, овець, козлів», а також все необхідне на час проживання в місті (Повторення Закону 14:24—26). Тому торговці продають тварин і птахів прямо на великому подвір’ї храму. Дехто з них обманює людей і завищує ціни.

Обурившись, Ісус розсипає монети міняльникам грошей, перекидає їхні столи і виганяє їх з храму. Тоді він каже: «Заберіть усе це звідси! Досить робити з дому мого Батька дім торгівлі!» (Івана 2:16).

Коли учні Ісуса бачать це, вони пригадують пророцтво про Божого Сина: «Ревність до твого дому буде з’їдати мене». Але юдеї питають: «Який знак ти можеш показати на доказ того, що маєш право так поводитись?» Ісус відповідає: «Зруйнуйте цей храм, і я за три дні його відбудую» (Івана 2:17—19; Псалом 69:9).

Юдеї думають, що Ісус має на увазі буквальний храм в Єрусалимі, тому кажуть: «Цей храм будували 46 років, а ти відбудуєш його всього за три дні?» (Івана 2:20). Однак Ісус говорить про своє тіло, і через три роки, коли він воскресне, учні пригадають його слова.

Під час Пасхи 30 року н. е. Ісус виконує в Єрусалимі великі чуда, і завдяки цьому багато людей починає вірити в нього. Ісусові діла справляють глибоке враження на Никодима, який є фарисеєм і членом Синедріону, юдейського верховного суду. Тож він хоче дізнатися більше. Никодим приходить до Ісуса, коли вже стемніло, бо, очевидно, боїться втратити свою репутацію в очах інших юдейських провідників.

«Раббі,— каже Никодим,— ми знаємо, що ти вчитель, який прийшов від Бога, бо якщо Бог не підтримує людину, то вона не може виконувати такі чуда, які виконуєш ти». Ісус пояснює йому, що для того, аби увійти в Боже Царство, потрібно «народит[и]ся знову» (Івана 3:2, 3).

Але як хтось може народитися знову? «Він же не може вдруге потрапити в утробу матері й народитися»,— говорить Никодим (Івана 3:4).

Ні, народитися знову означає зовсім не це. Ісус пояснює: «Якщо людина не народиться від води й духу, то не зможе увійти в Боже Царство» (Івана 3:5). Коли на Ісуса під час хрещення зійшов святий дух, він народився «від води й духу». Тоді Бог промовив з неба: «Це Син мій улюблений. Я ним задоволений» (Матвія 3:16, 17). Цим він засвідчив, що Ісус став його духовним сином, який має увійти в небесне Царство. Пізніше, в день П’ятидесятниці 33 року н. е., святий дух буде вилито на інших охрещених людей. Так вони народяться знову, тобто стануть народженими духом синами Бога (Дії 2:1—4).

Никодиму важко збагнути те, що Ісус навчає його про Царство. Тож Ісус роз’яснює, яку особливу роль він відігра́є як людський Син Бога. Ісус каже: «Як Мойсей підніс змія в пустелі, так має бути піднесений Син людський, щоб кожен, хто вірить у нього, отримав вічне життя» (Івана 3:14, 15).

В давнину ізраїльтяни, яких покусали отруйні змії, мали дивитися на мідного змія, щоб не померти (Числа 21:9). Так само всім людям потрібно вірити в Божого Сина, щоб врятуватися від смерті і отримати вічне життя. Підкреслюючи, яку велику роль у цьому відіграє́ любов Єгови, Ісус каже Никодиму: «Бог настільки любить світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не загинув, а отримав вічне життя» (Івана 3:16). Отже, тут, в Єрусалимі, приблизно через шість місяців після початку свого служіння Ісус чітко показує, що він — дорога до спасіння.

Ісус говорить Никодиму: «Бог послав свого Сина у світ не для того, щоб він судив світ», тобто не для того, щоб засудити все людство до знищення. Навпаки, за словами Ісуса, він був посланий, «щоб через нього світ отримав спасіння» (Івана 3:17).

Боячись за свою репутацію, Никодим прийшов до Ісуса під покровом темряви. Тому цікаво, що Ісус закінчує розмову з ним, кажучи: «Отже, підстава для суду така: світло [уособленням якого є Ісус завдяки своєму життю і вченням] прийшло у світ, однак люди полюбили темряву, а не світло, тому що їхні вчинки лихі. Бо, хто чинить ганебні діла, той ненавидить світло і не йде до світла, щоб його вчинки не викрились. А той, хто чинить праведні діла, йде до світла, щоб було видно, що його діла узгоджуються з Божою волею» (Івана 3:19—21).

Тепер Никодим, фарисей та вчитель Ізраїля, має багато над чим поміркувати щодо ролі Ісуса в Божому намірі.