Ісус зціляє сліпого від народження

Ісус та учні далі перебувають в Єрусалимі. В суботу, ідучи містом, вони зустрічають жебрака, сліпого від народження. Учні запитують Ісуса: «Учителю, скажи, хто згрішив: цей чоловік чи його батьки, що він народився сліпим?» (Івана 9:2).

Учні знають, що цей чоловік не має невидимої душі, яка б існувала до його народження. Але їх, напевно, цікавить, чи може людина згрішити ще в утробі матері. Ісус відповідає: «Не згрішив ані він, ані його батьки. Це сталося для того, щоб на ньому виявились Божі діла» (Івана 9:3). Сліпота чоловіка не є наслідком якогось гріха, вчиненого ним або його батьками. Насправді причиною людської недосконалості і всіх фізичних вад, у тому числі сліпоти, є гріх Адама. Проте вада цього сліпого чоловіка дає Ісусові можливість виявити Божі діла, як він робив уже не раз, коли зціляв людей.

Ісус наголошує, наскільки важливі такі діла. Він каже: «Поки ще день, ми повинні виконувати діла того, хто мене послав. Настає ніч, коли ніхто нічого робити не зможе. Тому, поки я ще у світі, я світло для світу» (Івана 9:4, 5). Незабаром Ісус помре, його поглине морок смерті, і тоді він нічого не зможе робити. А поки цього не сталося, він — джерело світла для світу.

Але чи Ісус зцілить цього чоловіка? Якщо так, то яким чином? Ісус плює на землю, змішує її зі слиною і, приклавши до очей чоловіка, говорить: «Іди вмийся в купальні Сілоам» (Івана 9:7). Сліпий робить те, що сказав Ісус,— і прозріває! Як же він радіє, коли вперше в житті починає бачити!

Сусіди та інші люди, які його знають, дивуються:

— Хіба це не той жебрак, який колись тут сидів?

— Так, це він,— кажуть одні.

— Ні, це просто хтось схожий на нього,— заперечують інші.

— Це я,— переконує їх чоловік (Івана 9:8, 9).

— Як же в тебе відкрились очі? — питають вони.

— Чоловік, на ім’я Ісус, змішав землю зі слиною, помазав цим мої очі і промовив: «Іди до Сілоаму та вмийся». Я пішов, умився і прозрів.

— А де зараз той чоловік? — допитуються люди.

— Не знаю,— відповідає жебрак (Івана 9:10—12).

Люди відводять чоловіка до фарисеїв, які також хочуть знати, як той прозрів. Жебрак пояснює: «Він приклав до моїх очей землю, змішану зі слиною, після чого я вмився і почав бачити». Фарисеї мали б тішитися за цього жебрака. Натомість дехто з них починає звинувачувати Ісуса:

— Цей чоловік не від Бога, бо не дотримується суботи.

— Як може грішна людина виконувати такі чуда? — заперечують інші фарисеї (Івана 9:15, 16). Отже, їхні думки розділилися.

Маючи різні погляди, фарисеї звертаються до жебрака і запитують: «А ти що скажеш про нього, це ж тобі він відкрив очі?» Чоловік не має сумнівів щодо Ісуса, тому каже: «Він пророк» (Івана 9:17).

Та фарисеї не хочуть у це вірити. Мабуть, вони вважають, що Ісус змовився з чоловіком, щоб обманути людей. На їхню думку, єдина можливість з’ясувати, чи дійсно жебрак був сліпим,— це запитати його батьків.

Фарисеї не можуть повірити, що Ісус зцілив сліпого від народження, тому кличуть до себе батьків цього чоловіка. Батьки знають, що їх можуть «відлуч[и]ти від синагоги» (Івана 9:22). А через відлучення від юдейської громади сім’я зазна́є великих труднощів, зокрема соціальних та економічних.

Фарисеї запитують батьків:

— Це ваш син? Кажете, він народився сліпим? Як же тоді він тепер бачить?

— Ми знаємо, що це наш син і що він народився сліпим,— відповідають батьки.— Але як сталося, що він тепер бачить, і хто повернув йому зір, ми не знаємо.

Навіть якщо син розповів їм про все, вони дуже обережні у своїх словах:

— Запитайте його. Він вже дорослий, нехай сам за себе говорить (Івана 9:19—21).

Тож фарисеї знову кличуть чоловіка і намагаються залякати його, натякаючи, що мають докази проти Ісуса.

— Віддай славу Богові,— наказують вони.— Ми знаємо, що той чоловік — грішник.

Аби спростувати їхнє звинувачення, жебрак відповідає:

— Чи він грішник, я не знаю, але знаю одне: я був сліпим, а тепер бачу (Івана 9:24, 25).

Фарисеї на цьому не зупиняються, а розпитують далі:

— Що він тобі зробив? Як відкрив тобі очі?

— Я вже вам розповідав, але ви не слухали,— набравшись сміливості, каже чоловік.— Чому ви хочете знову це почути? Може, і ви бажаєте стати його учнями?

— Це ти його учень,— вигукують розлючені фарисеї,— ми ж учні Мойсея. Ми знаємо, що Бог розмовляв з Мойсеєм, а про цього ми навіть не знаємо, звідки він (Івана 9:26—29).

Жебрак здивовано говорить: «Дуже дивно, що ви не знаєте, звідки він, і все ж він відкрив мені очі». Чоловік добре розуміє, кого Бог слухає і схвалює, тому переконливо каже: «Ми знаємо, що Бог не слухає грішників; якщо ж людина боїться Бога і виконує його волю, він її слухає. З давніх-давен нечувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження». Він робить висновок: «Якби цей чоловік був не від Бога, то нічого не зміг би зробити» (Івана 9:30—33).

Фарисеї не в стані спростувати переконливі аргументи жебрака, тож починають принижувати його: «Ти від самого народження весь у гріху і ще будеш навчати нас?» Після того вони виганяють його геть (Івана 9:34).

Коли Ісус дізнається, що сталося, то знаходить чоловіка і питає:

— Ти віриш в Сина людського?

— Пане, а хто він? Скажи, щоб я міг у нього повірити,— каже зцілений чоловік.

Відповідь Ісуса не залишає жодних сумнівів:

— Ти його бачив. Це той, хто зараз говорить з тобою (Івана 9:35—37).

— Господи, вірю! — вигукує чоловік і вклоняється, виявляючи свою віру й повагу. Тоді Ісус промовляє важливі слова:

— Я прийшов у цей світ для суду: щоб сліпі прозріли, а зрячі осліпли (Івана 9:38, 39).