Ісус зціляє чоловіка, сліпого від народження

ХОЧА юдеї намагалися вкаменувати Ісуса, він залишається в Єрусалимі. У суботу він з учнями іде містом і зустрічає чоловіка, сліпого від народження. Учні запитують Ісуса: «Учителю, скажи, хто згрішив, що цей чоловік народився сліпим: він чи його батьки?»

Очевидно, учні, подібно до деяких рабинів, вірять, що людина може згрішити ще в материнській утробі. Але Ісус відповідає: «Не згрішив ані він, ані його батьки. Це сталося для того, щоб на ньому виявились Божі діла». Сліпота цього чоловіка не є наслідком якоїсь помилки чи гріха, вчинених ним або його батьками. Причиною людської недосконалості і всіх фізичних вад, у тому числі вродженої сліпоти, є гріх першої людини Адама. Але тепер вада цього чоловіка дає Ісусові можливість «виявити Божі діла».

Ісус наголошує, наскільки важливо виконувати такі діла. Він каже: «І поки ще день, ми повинні виконувати діла того, хто мене послав. Настає ніч, коли ніхто нічого робити не зможе. Тому, поки я ще у світі, я — світло для світу». Незабаром Ісус помре, його поглине морок смерті, і тоді він нічого не зможе робити. А поки цього не сталося, він — джерело світла для світу.

Сказавши ці слова, Ісус плює і змішує слину з землею. Потім він прикладає це до очей чоловіка і каже: «Іди, вмийся в купальні Сілоам». Чоловік робить те, що сказав Ісус, і прозріває. Як же він радіє, коли повертається: вперше в житті він бачить!

Сусіди та інші люди, які його знають, дивуються і питають: «Хіба це не той жебрак, який колись тут сидів?» «Так, це він»,— кажуть одні. «Ні, це не він, просто хтось схожий на нього»,— не можуть повірити інші. Але чоловік каже: «Це я».

— Як же в тебе відкрились очі? — хочуть знати люди.

— Чоловік на ім’я Ісус зробив глину, помазав нею мої очі і промовив: «Іди до Сілоаму та вмийся». Я пішов, умився і прозрів.

— А де зараз той чоловік? — запитують люди.

— Не знаю,— відповідає він.

Тоді люди відводять чоловіка, який колись був сліпим, до фарисеїв. Фарисеї теж починають розпитувати його, як він прозрів.

— Він приклав до моїх очей глину, після чого я вмився — і почав бачити,— пояснює чоловік.

Безумовно, фарисеї мали б тішитись за цього жебрака. Натомість вони починають звинувачувати Ісуса. «Цей чоловік не від Бога»,— твердять вони. Чому? «Бо не дотримується суботи». Але інші фарисеї заперечують: «Як може грішна людина виконувати такі чуда?» Отже, думки фарисеїв поділились.

Тоді вони питають чоловіка:

— А що ти скажеш про того, хто відкрив тобі очі?

— Він — пророк,— відповідає той.

Фарисеї не хочуть в це повірити. Вони вважають, що Ісус змовився з цим чоловіком, щоб обманути людей. Вони хочуть усе з’ясувати і тому кличуть батьків жебрака, щоб розпитати їх. Івана 8:59; 9:1—18.

БАТЬКИ чоловіка, який колись був сліпим, ідуть до фарисеїв зі страхом. Вони знають, що юдеї вирішили відлучати від синагоги кожного, хто ви́знає Ісуса Христом. Опинившись в ізоляції від людей, родина, особливо бідна, зіткнеться з великими труднощами. Тому батьки чоловіка поводяться обережно.

— Це ваш син? Кажете, він народився сліпим? — запитують фарисеї.— Як так сталося, що тепер він бачить?

— Ми знаємо, що це наш син і що він народився сліпим. Але як сталося, що він тепер бачить, і хто повернув йому зір, ми не знаємо,— відповідають батьки. Їхній син, безперечно, розповів їм, як усе сталося, але вони обережно додають: — Запитайте його. Він уже дорослий, нехай сам за себе говорить.

Тож фарисеї вдруге кличуть чоловіка. Цього разу вони намагаються залякати його, натякаючи, що зібрали немало доказів проти Ісуса:

— Віддай славу Богові. Ми знаємо, що той чоловік — грішник.

— Чи він грішник, я не знаю,— відповідає чоловік, не заперечуючи їхнього звинувачення, і додає: — Але знаю одне: я був сліпим, а тепер бачу.

Намагаючись придертися до його свідчення, фарисеї знову запитують:

— Що він тобі зробив? Як відкрив тобі очі?

— Та я вже вам розповідав, але ви не слухали. Чому ви кажете мені ще раз усе повторювати? — незадоволено відповідає чоловік і з насмішкою запитує: — Може, і ви хочете стати його учнями?

— Це ти його учень,— обурюються фарисеї,— ми ж — учні Мойсея. Ми знаємо, що Бог промовляв до Мойсея, а хто оцей... Ми навіть не знаємо, хто його послав.

— Дивно, що ви не знаєте, хто його послав, і все ж він відкрив мені очі,— із здивуванням говорить смиренний жебрак.

Який напрошується висновок? Жебрак посилається на всім відому істину:

— Ми знаємо, що Бог не слухає грішників; якщо ж людина боїться Бога і виконує його волю, він її слухає. З давніх-давен нечувано, аби хтось відкрив очі сліпому від народження.

Потім він робить очевидний висновок:

— Якби цей чоловік був не від Бога, то нічого не зміг би виконати.

Фарисеям нема що сказати на такі переконливі і логічні аргументи. Однак вони не хочуть подивитись правді в очі, тому починають сварити того чоловіка: «Ти від самого народження весь у гріху і ще будеш навчати нас?» Після того вони виганяють чоловіка, очевидно, відлучивши його від синагоги.

Коли ж Ісус дізнається, що сталося, він знаходить чоловіка і питає його:

— Ти віриш в Сина людського?

— Пане, а хто він? — запитує жебрак, який колись був сліпим.— Скажи, щоб я міг у нього повірити.

— Ти зараз розмовляєш з ним,— відповідає Ісус.

— Господи, вірю! — відразу ж відповідає чоловік і вклоняється Ісусу.

Потім Ісус говорить: «Я прийшов у цей світ для суду: щоб сліпі прозріли, а зрячі — осліпли».