Фарисеї вперто не вірять

БАТЬКИ чоловіка, який колись був сліпим, ідуть до фарисеїв зі страхом. Вони знають, що юдеї вирішили відлучати від синагоги кожного, хто ви́знає Ісуса Христом. Опинившись в ізоляції від людей, родина, особливо бідна, зіткнеться з великими труднощами. Тому батьки чоловіка поводяться обережно.

— Це ваш син? Кажете, він народився сліпим? — запитують фарисеї.— Як так сталося, що тепер він бачить?

— Ми знаємо, що це наш син і що він народився сліпим. Але як сталося, що він тепер бачить, і хто повернув йому зір, ми не знаємо,— відповідають батьки. Їхній син, безперечно, розповів їм, як усе сталося, але вони обережно додають: — Запитайте його. Він уже дорослий, нехай сам за себе говорить.

Тож фарисеї вдруге кличуть чоловіка. Цього разу вони намагаються залякати його, натякаючи, що зібрали немало доказів проти Ісуса:

— Віддай славу Богові. Ми знаємо, що той чоловік — грішник.

— Чи він грішник, я не знаю,— відповідає чоловік, не заперечуючи їхнього звинувачення, і додає: — Але знаю одне: я був сліпим, а тепер бачу.

Намагаючись придертися до його свідчення, фарисеї знову запитують:

— Що він тобі зробив? Як відкрив тобі очі?

— Та я вже вам розповідав, але ви не слухали. Чому ви кажете мені ще раз усе повторювати? — незадоволено відповідає чоловік і з насмішкою запитує: — Може, і ви хочете стати його учнями?

— Це ти його учень,— обурюються фарисеї,— ми ж — учні Мойсея. Ми знаємо, що Бог промовляв до Мойсея, а хто оцей... Ми навіть не знаємо, хто його послав.

— Дивно, що ви не знаєте, хто його послав, і все ж він відкрив мені очі,— із здивуванням говорить смиренний жебрак.

Який напрошується висновок? Жебрак посилається на всім відому істину:

— Ми знаємо, що Бог не слухає грішників; якщо ж людина боїться Бога і виконує його волю, він її слухає. З давніх-давен нечувано, аби хтось відкрив очі сліпому від народження.

Потім він робить очевидний висновок:

— Якби цей чоловік був не від Бога, то нічого не зміг би виконати.

Фарисеям нема що сказати на такі переконливі і логічні аргументи. Однак вони не хочуть подивитись правді в очі, тому починають сварити того чоловіка: «Ти від самого народження весь у гріху і ще будеш навчати нас?» Після того вони виганяють чоловіка, очевидно, відлучивши його від синагоги.

Потім Ісус говорить: «Я прийшов у цей світ для суду: щоб сліпі прозріли, а зрячі — осліпли».

Почувши його слова, фарисеї питають: «Хочеш сказати, ми теж сліпі?» Якби вони визнали, що духовно сліпі, то їхнє протистояння Ісусу можна було б якось виправдати. Тому Ісус відповідає їм: «Якби ви були сліпими, то не мали б гріха». Але вони вперто наполягають, що не є сліпими і не потребують духовного просвітлення. Тому Ісус каже: «Ви кажете: “Ми бачимо”. Тож ваш гріх залишається».