Єрусалим і храм Соломона

ЙОГО називали «містом Величного Царя», «краса якого досконала» (Пс 48:3; 50:2; Пл 2:15). Єрусалим був столицею країни Божого народу (Пс 76:2). Після того як Давид захопив у євусеян місто і зробив його своєю столицею, Єрусалим стали називати «Давидовим містом» або просто «Сіоном» (2См 5:7).

Хоча Єрусалим не лежав у стратегічно вигідному місці, він прославився тим, що Бог вибрав це місто для свого імені (Пв 26:2). Воно стало релігійним і адміністративним центром держави.

Єрусалим розташований на висоті 750 метрів над рівнем моря в центральній частині Юдейських гір. У Біблії сказано, що це «узвишшя» і що до нього «піднімаються» поклонники Єгови (Пс 48:2; 122:3, 4). Стародавнє місто було оточене долинами — на заході та півдні долиною Гіннома і на сході долиною Кедрон (2Цр 23:10; Єр 31:40). Джерело Гіхонa у долині Кедрон та Ен-Рогель на півдні забезпечували мешканців прісною водою, яка була особливо необхідною під час ворожих нападів (2См 17:17).

На діаграмі, що міститься на сторінці 21, Давидове Місто позначено червоним кольором. Протягом правління Давида і Соломона місто розширилось у північному напрямі, зайнявши Офел (позначено зеленим) і гору Морія (позначено синім) (2См 5:7—9; 24:16—25). Соломон побудував величний храм для Єгови на самій вершині гори Морія. Лише уявіть натовпи поклонників, які стікалися на «гору Єгови» у щорічні свята! (Зх 8:3). Їхню подорож полегшувала мережа доріг, показана на сторінці 17.