• «Послухайте, що я скажу на свій захист»
    Даваймо ґрунтовне свідчення про Боже Царство

    • 11. Яку пораду старійшини дали Павлу і що він мав зробити? (Дивись примітку.)

      11 Хоча чутки про Павла були неправдивими, вони дуже непокоїли християн з юдеїв. Тому старійшини запропонували Павлу таке рішення: «Серед нас є чотири чоловіки, які склали обітницю. Візьми їх з собою, очисться з ними за обрядом і покрий їхні видатки, щоб вони могли поголити голови. Так усі дізнаються, що чутки про тебе безпідставні, що ти поводишся правильно і що сам теж дотримуєшся Закону»c (Дії 21:23, 24).

      12. Як Павло показав свою готовність пристосовуватись до обставин і співпрацювати зі старійшинами?

      12 Павло міг би заперечити, сказавши, що проблема полягає не в чутках про нього, а в тому, що християни з юдеїв ревно тримаються Мойсеєвого закону. Але він був готовий іти на поступки, які не суперечать Божим принципам. Трохи раніше він написав: «Для тих, хто під законом, [я став] тим, хто під законом (хоча сам я не під законом), щоб придбати і їх» (1 Кор. 9:20). У цьому випадку Павло погодився зі старійшинами і став «тим, хто під законом». Цим він подав чудовий приклад, як співпрацювати зі старійшинами і поступатися, коли це необхідно (Євр. 13:17).

      Колаж: 1) Павло слухає вказівки старійшин у Єрусалимі. 2) На зустрічі старійшин брат уважно дивиться на інших братів, які піднімають руки.

      Павло був готовий іти на поступки, які не суперечили Божим принципам. А ти?

      «Такий чоловік не достойний жити» (Дії 21:27—22:30)

      13. а) Чому юдеї зчинили переполох у храмі? б) Що врятувало Павла?

      13 Прихід у храм не приніс бажаного результату. Коли Павло прийшов туди з чоловіками, які дали обітницю, юдеї з Азії вчинили переполох. Вони звинуватили його в тому, що він привів до храму язичників. Павла вбили б, якби не втрутився римський воєначальник. Апостола взяли під варту.

  • «Послухайте, що я скажу на свій захист»
    Даваймо ґрунтовне свідчення про Боже Царство

    • c Дослідники вважають, що ці чоловіки склали обітницю назореїв (Чис. 6:1—21). Звичайно, Мойсеїв закон, згідно з яким складалась така обітниця, був уже недійсним. Однак Павло не бачив нічого поганого в тому, що чоловіки склали обітницю Єгові, а він покриє їхні видатки і буде їх супроводжувати. Ми не знаємо достеменно, яку обітницю склали чоловіки. Але в будь-якому разі Павло навряд чи сприяв би жертвоприношенню тварин (яке за Законом складали назореї), бо не вважав, що такі жертви очищають від гріха. Оскільки Христос приніс досконалу жертву, тваринні жертви втратили викупну цінність. Хоч би що Павло вирішив зробити, можна не сумніватись, що він не погодився б на те, що суперечило його сумлінню.