Зрештою в 66 році корумпований римський намісник Флор забирає зі священної скарбниці храму 17 талантів «вчасно не виплаченого мита». Розлючені євреї піднімають бунт. Єврейські бунтівники, зелоти, натовпами стікаються до Єрусалима і вбивають там римських воїнів. Потім вони проголошують Юдею незалежною від Риму державою. Між Римом та Юдеєю починається війна.

Три місяці римський намісник Сирії, Цестій Галл, просувається з тридцятитисячним військом на південь, щоб придушити повстання євреїв. Його військо прибуває до Єрусалима під час свята Кучок і швидко проникає в околиці міста. Зелоти, яких менше, шукають захисту всередині непорушного храму. Невдовзі римські воїни починають підкоп храмових стін. Євреї обурені — воїни-язичники опоганюють їхню найбільшу святиню! Проте єрусалимські християни пригадують Ісусові слова: «Коли побачите, що мерзота... стоїть на святому місці... то нехай ті, що в Юдеї, втікають у гори» (Матвія 24:15, 16). Чи вони виявлять віру в Ісусове пророцтво і почнуть відповідно діяти? Як стане зрозуміло пізніше, від цього залежить їхнє життя. Але чи вдасться їм втекти?

Несподівано і без очевидних причин Цестій Галл відводить свої війська і відступає до моря. Зелоти женуться за ними. Дивно, але лихо на короткий час оминає місто. Християни, виявляючи віру в Ісусове пророцтво, втікають з Єрусалима до Пелли, міста, що лежить далеко в горах по той бік Йордану. Їхня втеча своєчасна. Зелоти невдовзі повертаються в Єрусалим і змушують мешканців, які залишилися в місті, приєднатися до їхнього повстанняa.

Настає анархія

Через декілька місяців новосформовані римські війська знову йдуть на місто. У 67 році полководець Веспасіан і його син Тит мобілізують численне військо — 60 000 воїнів. Наступні два роки ця нищівна армія просувається до Єрусалима, придушуючи будь-який опір на своєму шляху. У той самий час в Єрусалимі ворожі угруповання євреїв ведуть між собою жорстоку боротьбу. Зернові запаси міста знищено, околицю поблизу храму спустошено і понад 20 000 євреїв убито. Веспасіан не спішить входити до Єрусалима. Він заявляє: «Бог діє як римський полководець і діє краще, ніж я — наші вороги самі себе вигублюють».

Коли римський імператор Нерон помирає, Веспасіан вирушає до Риму, щоб домогтися влади, і доручає Титу завершити похід проти євреїв. У 70 році перед святом Пасхи Тит підходить до Єрусалима. Мешканці столиці й ті, хто прийшов у місто на свято, потрапляють у пастку. Військо Тита вирубує в Юдеї дерева, для того щоб спорудити навколо Єрусалима семикілометрову стіну з частоколу. Саме це і передрікав Ісус: «Вороги зведуть навколо тебе укріплення із частоколу, оточать та стиснуть тебе звідусіль» (Луки 19:43).

Згодом у місті починається голод. Озброєні натовпи грабують доми тих, хто вже помер чи помирає. Принаймні одна мати в розпачі вбиває і їсть власне немовля. Так виконується передречення: «Будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх... через недостаток усього в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог» (Повторення Закону 28:53—57).

Зрештою після облоги, яка триває п’ять місяців, Єрусалим впав. Місто і його величний храм сплюндровані, спалені, і не залишається каменя на камені (Даниїла 9:26). Гине близько 1 100 000 осіб, а позосталих 97 000 продають у рабствоb (Повторення Закону 28:68). Юдея, по суті, стає обезлюднілою. Справді, це небачене горе всього народу, перелом у політичному, релігійному і культурному житті євреївc.