Біблійні скарби з Криму

На початку статті було згадано і про іншого вченого, який шукав біблійні скарби. Хто це? За кілька років до того, як Тішендорф повернувся в Росію, Імператорській бібліотеці було запропоновано придбати дуже цінну колекцію. Вона була настільки значима, що нею зацікавився сам цар, і заради того, щоб побачити її, з усієї Європи в Росію з’їхалося чимало науковців. Ці вчені мужі не могли повірити своїм очам. Перед ними була велетенська колекція рукописів та інших матеріалів. У ній налічувалось аж 2412 окремих предметів, у тому числі 975 рукописів і сувоїв. Серед них було 45 рукописів Біблії, які датувалися періодом до X сторіччя н. е. Найбільш неймовірним здавалося те, що всі ці рукописи майже самостійно зібрав лише один чоловік. Це був Авраам Фіркович, караїмський учений, якому тоді було за 70! А хто такі караїми?b

Це питання дуже цікавило царя. Росія на той час значно розширила свої кордони, і до її володінь увійшли території, які раніше належали іншим державам. Через це в імперії мешкали тепер нові етнічні групи. Крим, мальовничий край, що лежить на березі Чорного моря, був заселений народом, який, здавалося б, походив від євреїв, але мав турецькі звичаї. Розмовляв же він мовою, що була споріднена з татарською. Цей народ, караїми, вів свій родовід від євреїв, яких 607 року до н. е., після знищення Єрусалима, вавилоняни забрали в полон. Однак, на відміну від рабиністичних євреїв, кримські караїми відкинули Талмуд і зосередились на Писаннях. Вони прагнули надати царю докази того, що відрізняються від рабиністичних євреїв, а значить гідні статусу окремої народності. Караїми сподівалися, що завдяки давнім рукописам, які були їхньою власністю, зможуть довести своє походження від євреїв, котрі після вавилонського вигнання переселилися в Крим.

Коли Фіркович розпочав пошуки стародавніх записів і рукописів, він став досліджувати скельні поселення в Чуфут-Кале, що в Криму. Там у маленьких хижах, які були змуровані з каменю, видобутого зі скельної породи, караїми з давніх-давен жили і поклонялися згідно зі своєю релігією. Вони ніколи не позбувалися непридатних для використання рукописів Писань, в яких містилося ім’я Бога, Єгова. Адже знищення таких рукописів караїми вважали святотатством. Ці рукописи вони дбайливо зберігали в невеликих коморах, які називалися генізами, що єврейською означає «місце сховку». Оскільки караїми мали глибоку повагу до Божого імені, то рідко хто торкався тих захованих пергаментів.

Фіркович, якого не злякали вікові шари пилу, береться за ретельне дослідження геніз. В одній з них учений знаходить рукопис, датований 916 роком н. е. Пізніше цьому славнозвісному рукопису дадуть назву Петербурзький кодекс пізніх Пророків. Це один з найдавніших існуючих рукописів Єврейських Писань.

Фірковичу вдається зібрати силу-силенну рукописів, і 1859 року він вирішує передати свою величезну колекцію в Імператорську бібліотеку. У 1862 році Олександр II допомагає бібліотеці купити колекцію Фірковича за величезну на той час суму — 125 000 рублів. Загальний же бюджет бібліотеки тоді сягав не більше 10 000 рублів на рік! До рукописів придбаної колекції належав і знаменитий Ленінградський кодекс (B 19^A). Він датується 1008 роком н. е. і є найдавнішою повною копією Єврейських Писань. Як зазначив один учений, це, «ймовірно, один з найбільш важливих біблійних рукописів, оскільки він підтвердив правильність тексту більшості сучасних критичних видань Єврейської Біблії».

[Ілюстрація на сторінці 12]

Авраам Фіркович.