ЙОНАТАН, син першого ізраїльського царя, приходить до втікача Давида і каже йому: «Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником» (1 Самуїла 23:17).

Але невдовзі Йонатан гине в бою. Якби він залишився живим, то став би правою рукою Давида.

Щира дружба Йонатана з Давидом викликає справжнє захоплення.

Йонатан і Давид

Приблизно через 20 років відбувся двобій між філістимським велетнем Ґоліятом і Давидом. Річ у тім, що Ґоліят насміхався над ізраїльським військом, тому Давид його убив. Хоча Йонатан був на 30 років старшим від Давида, вони мали багато подібних рисa. У битві з Ґоліятом Давид виявив таку ж сміливість, як і Йонатан у Міхмаші. До того ж Давид, подібно до Йонатана, вірив, що Єгова має силу рятувати своїх служителів. Саме це допомогло йому безстрашно вийти проти Ґоліята, коли інші ізраїльтяни перестрашились. Тому «Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою,— і полюбив його Йонатан, як душу свою» (1 Самуїла 17:1—18:4).

Цар Саул заздрив Давидові через його військові подвиги. Проте Йонатан ніколи не мав такої заздрості до Давида. Вони стали близькими друзями і, мабуть, не раз відверто спілкувались. Тож Йонатан, імовірно, знав, що Давида помазано на наступного царя Ізраїлю, і з покорою прийняв це рішення Бога.

Тим часом Саул розповів своєму синові та слугам, що збирається вбити Давида. Йонатан вирішив попередити свого друга про небезпеку. До того ж Йонатан переконував батька, що немає підстав боятись Давида, адже він нічим не завинив перед царем. Хіба ж він не ризикував власним життям, вийшовши проти Ґоліята? Синові аргументи на деякий час заспокоїли Саула. Однак згодом цар знову зробив спробу підступно вбити Давида, і той був змушений утікати (1 Самуїла 19:1—18).

Йонатан далі віддано підтримував Давида. Двоє друзів зустрілись та обговорили, як уникнути небезпеки. Йонатан прагнув бути вірним Давиду і водночас не зраджувати батька. Він сказав Давидові: «Борони Боже,— ти не помреш!» На це Давид відказав: «Між мною та смертю не більше кроку» (1 Самуїла 20:1—3).

Йонатан і Давид вирішили більше довідатись про Саулові наміри. Коли Саул помітить відсутність Давида за царським столом, то Йонатан скаже, що Давид попросився піти додому, аби разом з рідними принести жертву. Якщо цар розлютиться, значить, у нього злі наміри. Йонатан поблагословив Давида і сказав: «Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком». Цими словами він визнав, що в майбутньому Давид стане царем. Тоді друзі присягнулись один одному у вірності. Крім того, Йонатан домовився з Давидом, що він попередить його про реакцію Саула (1 Самуїла 20:5—24).

І ось Саул побачив, що Давида немає. Тоді Йонатан передав царю слова Давида: «Якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх». Йонатан не побоявся сказати, що з прихильністю ставиться до Давида. Цар дуже розізлився і став сварити сина. Він заявив, що через Давида Йонатан не стане царем. «Приведи його до мене,— наказав Саул Йонатанові,— бо він призначений на смерть». Йонатан заперечив: «Чому він буде забитий? Що він зробив?» Розгніваний Саул метнув у сина списом, але той ухилився. Таке ставлення батька до Давида сильно засмутило Йонатана (1 Самуїла 20:25—34).

Яким же вірним другом був Йонатан! З людського погляду Йонатан через дружбу з Давидом міг багато втратити і мало здобути. Однак те, що Єгова призначив Давида наступником Саула, мало принести благословення Йонатану та іншим.

Болісна розлука

Йонатан таємно зустрівся з Давидом, який переховувався, і розповів йому про розмову з батьком. Було ясно, що Давид уже ніколи не прийде до Саула. Друзі заплакали, обнялись та розійшлися (1 Самуїла 20:35—42; 21:1).

Востаннє Йонатан бачився з Давидом, коли той переховувався «у пустині Зіф у Хореші». Тоді Йонатан підбадьорив Давида: «Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул» (1 Самуїла 23:15—18). Невдовзі після цього Йонатан і Саул загинули в битві з філістимлянами (1 Самуїла 31:1—4).

Якщо ми справді любимо Бога, то наслідуймо приклад Йонатана. Інколи випробовується наша відданість. У Йонатана теж були такі випробування — Саул спонукував його дбати передусім про власні інтереси. Проте Йонатан корився Божій волі та щиро радів, що наступним царем стане Божий обранець. Справді, Йонатан підтримував Давида і був відданий Єгові.