Гарольд С. Кушнір, єврейський рабин, ставив такі питання, коли довідався, що його син помре на рідкісну хворобу. Ця важка несправедливість турбувала Кушніра. „Я добра людина”, він каже. „Я старався чинити правильне в Божих очах... Я був певний, що ходив Божою дорогою й виконував Його волю. Як же це трапилось моїй родині?” Шукаючи відповідей на ці запитання, він видав свою популярну книжку Гвєн бед тіньгс гепен ту гуд піпл (Коли нещастя трапляється добрим людям).

Кушнір є тільки один з багатьох теологів, які старались відповісти на запитання, Чому Бог дозволяє нещастю продовжуватись?

Зрозуміло, людям дуже подобалась Кушнірова книжка Гвен бед тінгс гепен ту гуд піпл (Коли нещастя трапляється добрим людям?) Тому що автор сам зазнав біль страждання, то старався потішити своїх читачів, запевненням, що Бог добрий. Проте, Кушнір дивно пояснював причини на те, чому Бог дозволяє невинним людям страждати. „Бог бажає, щоб праведні жили спокійно й щасливо”, пояснив Кушнір, „але деколи навіть Він не може здійснити цього”.

Таким то чином Кушнір пропонував Бога, не злого, але слабкого, Бога, Який не є Всемогутній. Цікаво зауважити, що Кушнір таки заохочував своїх читачів молитись до Бога, щоб Він допоміг їм. Проте, Кушнір не був певний, як цей здогадно-обмежений Бог міг допомогти їм.