Масада — чому так сталося?

«ДАВНО тому, мої хоробрі друзі, ми вирішили служити ні римлянам ні будь-кому іншому, тільки Богові... Ходіть, поки ще вільні держати меч... Краще помремо ніж станемо поневолені нашими ворогами, і залишаймо це життя як вільні чоловіки з нашими дітьми й дружинами!»

Заявляють, що це розпачливе напучення дав Елеазар, син Яіра (або бен Яʼїр), оборонцям Масади. Його записав історик Йосиф Флавій у першому столітті в книжці Іудейська війна. Чому ж цей єврейський провідник наполягав на своїх друзів покінчити життя масовим убивством і самогубством, у протилежності Божому законові? (Вихід 20:13). Важливо, як знання тих обставин допоможе вам жити в сьогоднішньому насильному світі?

Кинджальні оборонці Масади

Перед вибухом єврейського повстання в 66 році н. е., у Масаді, укріплений пагорок біля Мертвого моря, таборував гарнізон римського війська. Незважаючи на відокремленість Масади, Ірод Великий побудував у ньому розкішний зимовий палац. Він навіть улаштував систему проводити в нього гарячу воду для купання. Під римською окупацією в фортеці були великі запаси зброї. Під час антиримського повстання проти завойовників Палестини, побоювались, що ця зброя попаде в руки євреїв-революціонерів. Одна з таких груп були Сікарі, що значить «розбійники» (кинджальні) про яких згадується в Біблії, і які брали участь у повстанні (Дії 21:38).

У 66 році н. е. ці кинджальні розбійники взяли Масаду. Будучи добре озброєні, повстанці марширували до Єрусалима допомогти євреям у повстанні проти римського правління. Масове вбивство римлян у фортеці Масаді, як і в Єрусалимі, стягнуло на їхніх співвітчизників гнів Римської імперії. До закінчення 66 року н. е., римський Дванадцятий легіон на чолі з Сестієм Галлом помарширував у Іудею й отаборювався поза Єрусалимом. Римляни атакували місто зі всіх сторін, а навіть підкопали північну підвалину храму. Несподівано Галл, без жодної причини, відвів військо з Іудеї. «Коли б він був продовжив облогу на короткий час, то відразу забрав би Місто»,— написав очевидець Йосиф.

Але це не був кінець справи. Чотири роки пізніше римський генерал Тит провів чотири легіони римського війська на Єрусалимa. Цього разу знищили місто вщент, і забрали Іудею назад під суворе володіння Римом,— крім Масади.

Постановивши знищити цей останній вузол опору, римське військо оточило фортецю обкружену грубом муром у якій було розташовано вісім таборів. Зрештою римляни збудували похилу доріжку 197 метрів (645 футів) довжини зносячись 55 метрів (180 футів) вгору! На схилі вони збудували башту й влаштували в ній стінобитне знаряддя, щоб пробити мур Масади. За якийсь час римське військо вторгається й візьме цю останню іудейьску фортецю!

Сьогодні ще можна бачити місце отаборування римського війська, мур облоги й величезну похилу доріжку, які підтверджують закінчення єврейського повстання. У 1965 році археологи закінчили розкопувати Масаду. Говорячи про знахідки, Нова британська енциклопедія (1987) каже: «Опис римського-іудейського історика Йосифа, який до тих пір був єдиним докладним джерелом історії Масади, доказався дуже точний».

Але саме перед тим як римляни прорвались крізь мур, яка була реакція кинджальних оборонців Масади на промову Елеазара, сина Яіра, який заохочував їх покінчити з собою самогубством? Йосиф каже: «Усі до одного повбивали свої родини;.. тоді, вибравши десять чоловіка жеребкуванням для страти всіх інших, кожен лягав біля своєї дружини й дітей, і, обнявши їх, викривали гортань губителям, які мали виконати свою болісну задачуb. А губителі, не здригнувшись, повбивали їх усіх, а тоді страчували одні одних таким самим методом,.. але одна старенька жінка, разом з іншою... втекли... Було дев’яти сот щістдесят жертв, включаючи жінок і дітей».

Чому це антиримське повстання закінчилось такою трагедією? Чи це мало щось до діла з життям і смертю Ісуса з Назарету?

[Примітки]

Масада — доказ приходу Месії?

КРОВОПРОЛИТТЯ в ім’я релігії повторювалось як та чума в історії людства. Масада не є винятком цього, тому що її оборонці були міцного релігійного переконання. Коли б ви мали нагоду відвідати розкопки Масади, то побачили б руїни синагоги в якій кинджальні оборонці збирались на поклоніння й на релігійне очищення ритуальним купанням.

У Масаді теж знайшли фрагменти Біблії. Як, ви мабуть цікаві знати, біблійна звістка, яку ті кинджальні оборонці мали в той час, порівнюється з тим що ми читаємо в Біблії сьогодні? Д-р Їгаел Ядін, у своїй книжці Масада (англ.), пише про перше відкриття:

«З поспішного перегляду відразу можна бачити, що це був фрагмент Книги Псалмів, в якому навіть можливо пізнати розділи від 81 до 85 Псалма... фрагментові можливо ставити певну дату. Неможливо, щоб подія відбулась пізніше ніж 73 року н. е., рік падіння Масади... Цей уривок з Книги Псалмів, так як інші біблійні сувої, яких ми пізніше відкрили, є майже зовсім подібні... до тексту сьогоднішніх біблійних книг».

Очевидно, ці кинджальні оборонці вірили, що божественний Автор Святого єврейського Письма благословитиме їхнє антиримське повстання. Так як пояснює Усесвітня єврейська енциклопедія: «Фанатичний запал євреїв у великій війні проти Риму (66—73 роки н. е.) посилювався їхнім переконанням у близькість Месіанської ери. Знищення храму посилювало припущення відносно приходу Месії».

Прихід Месії

«Єврейські ентузіасти месіанства,— каже Енциклопедія релігії,— часто грунтували їхні завбачення на Книзі Даниїла». Правда, єврейський пророк Даниїл передрік прихід «Владики Месії» (Даниїла 9:25). У двох інших доповідях, Даниїл говорив, що Месія стане Правителем світу і що Його Царство знищить усі противні людські уряди (Даниїла 2:44; 7:13, 14).

Єврейські повстанці у першому столітті вірили, що вже настав час на сповнення цих пророчих видінь. «Те що дуже спонукувало їх до війни,— каже Йосиф,— було [переконання] що в той час один з їхніх громадян стане правителем світу». Але Даниїл передрік, що Владика-Месія перше буде «погублений», і що після Його смерті Єрусалим з його храмом будуть «знищені народом володаря, що прийде» (Даниїла 9:25, 26).

Єврейський погляд язичеського правління

Іудею в першому столітті поділено між кількома заможними й багатьма убогими. Декотрі заможні євреї, а головно з садукеїв і фарисеїв, дуже дорожили владою, яку Рим давав їм і ставились з презирством до звичайних людей. Тому вони протидіяли повстанню і працювали, щоб підтримувати мирні споріднення з Римом (Луки 16:14; 19:45, 46; Івана 2:14; 7:47​-49; 11:47, 48).

З другого боку, звичайні іудеї дуже терпіли під тягаром римського податкування від своїх власних гнобливих співвітчизників. Вони не потішались так званою Пакс романою (Римським миром), але вимагали зміни. З цього зіткнення інтересів виник громадянський неспокій. «Одна група вимагала панувати,— написав Йосиф,— а інша насильством грабувати заможних».

Наприклад, ті кинджальні оборонці грабували й вбивали співвітчизників і оправдували такий тероризм як покарання тих євреїв, які припустимо співдіяли з Римом. Один рабин з другого століття, Йоганан бен Торта, дав цю причину на нещастя євреїв у першому столітті: «Вони пристрасно бажали грошей і ненавиділи одні одних».

Не дивно, що богобоязливі євреї прагнули приходу Месії, Який, так як вони надіялись, повалить правління римське й заснує справедливе Боже Царство. Але безпринципні люди грали на їхніх надіях.

Фальшиві месії

Близько 33 року н. е., єврейський провідник Гамаліїл пригадав співправителям Єрусалима: «Перед цими днями... повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились» (Дії 5:36, 37).

«Перепис» через якого виникло повстання в Іудеї, організувався 6 року н. е., для збирання податків для Риму. Йосиф каже що Іуда оголошував євреїв «бути боягузами, якщо платитимуть римлянам податок». Ім’я Іуда подавало думку, що він належав до плем’я з якого сподівались Месії (Буття 49:10). «Запальне красномовсто Іуди й популярність його вчень привабило багатьох євреїв, багато з яких уважали його бути Месією»,— каже Енциклопедія Мак-Клінтока й Стронга.

Зверніть увагу на Дії апостолів 5:37 де каже, що послідовники цього Іуди не згинули з ним. Його рух, згідно з єврейським ученим Гааля Корнфельдом, «пустив глибокі месіанські коріння й надії». По суті, два провідники з кинджальних оборонців, Менахем і Елеазар, були потомками того Іуди Галілейця. На початку єврейського повстання 66 року н. е., Менахем озброїв своїх послідовників зброєю яка зберігалась у Масаді. Тоді, «він повернувся в Єрусалим у ролі царя» і «став провідником повстання». «Майже певно,— додає Іудейська енциклопедія,— що Менахема [сина] Іуди вважали бути Месією».

Проте, того самого року, члени суперницького руху єврейського повстання вбили Менахема. Його послідовники втекли назад у Масаду, в якій Елеазар став командиром кинджальних оборонців аж до 73 року н. е. Промова Елеазара, в якій він заохочував самогубство, повторює помилкові вчення його предка Іуди: «Давно тому, мої хоробрі друзі, ми вирішили служити ні римлянам ні будь-кому іншому, тільки Богові».

Нейтралітет іудейських християн

Перед іудейським повстанням 66 року н. е. християнські збори вже діяли в Іудеї, а також у Єрусалимі (Дії 9:31). Ці збори складались з євреїв, переконані, що Ісус з Назарета був Месією, Якого смерть і воскресіння були передречені (Дії 2:22​-36). Іудейські християни запопадливо поширювали свої переконання, тоді як спокійно чекали другого приходу Месії в ролі правителя світу. Ісус указував на Його повернення «по довгому часі» (Матвія 25:19, 31; 28:19, 20; Дії 1:8​-11).

Але коли заворушилось іудейське повстання 66 року н. е., то що охороняло іудейських християн від захоплення початковими успіхами того повстання? Немає сумніву, вони пригадували собі пересторогу їхнього Господа: «Всі хто візьме меча,— від меча і загинуть» (Матвія 26:52). Ісус також навчив їх зрівноваженого погляду язичеської урядової влади. «Віддайте кесареве — кесареві,— Він сказав,— а Богові — Боже!» (Марка 12:17). Крім того, Ісус передрік появу претендентів месіанства, які казатимуть, «це я», і «час наблизився»,— але перестеріг: «За ними не йдіть!» (Луки 21:8).

Ісус навіть передрік наслідок єврейського повстання, кажучи: «Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього... бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи» (Луки 21:20​-24).

Жахливе знищення після єврейського повстання драматично сповнило Ісусове пророцтво! Однак, іудейські християни уникнули того знищення послухавшись Ісуса і «в гори втікали». «Перед Титовою облогою Єрусалима [70 році н. е.],— каже Іудейська енциклопедія,— християнське суспільство вибралось у Пеллу». Цікаво, місто Пелла було розташоване в передгір’ю на другому боці Йорданської ріки на північ, зовсім відокремлене від Іудеї Йорданською долиною. «Було трудно пояснити цей вихід коли б [Ісусове] пророцтво писалось після відбуття тієї події»,— каже Г. А. Уїльямсон у його передмові до Йосиф — іудейська війна.

Справді, успішний вихід іудейьских християн є сильним доказом на те, що вони були послідовниками правдивого Месії. З цього виникають важливі запитання. Яка була ціль першого приходу Месії? І яку пересторогу згубне повстання євреїв передвіщає для нас сьогодні, а головно тієї частини людства, яке називає себе «християнською»? Ці запитання обговорюються в цьому журналі.