Чи ви прагнете справедливого світу?

ДЕРЕВ’ЯНИЙ трищогловий двопалубний вітрильник підпливає до півострова, який сьогодні називається Кейп-Код і належить до штату Массачусетс (США). Команда корабля і 101 пасажир виснажені 66-денною подорожжю. Шукаючи порятунку від релігійного переслідування та матеріальної скрути, вони вирушили у важку подорож через Атлантичний океан.

Коли 11 листопада 1620 року пасажири цього судна, яке називалось «Мей-флауер», побачили землю, їхні очі загорілись надією на нове життя. Бажаючи закласти основу кращого світу, більшість дорослих чоловіків — пасажирів корабля — підписали «Мейфлауерський договір». У ньому вони постановили ввести в дію «справедливі й безсторонні закони» для «загального добра колонії». Чи ця мрія високоморального світу, справедливого для кожного, стала реальністю?

Хоча договір, підписаний на «Мейфлауері», і вважається одним з наріжних каменів американської урядової системи, несправедливість в Америці, як і по цілому світі, є звичайним явищем. Наприклад, одного чоловіка поранили поліцейські, коли він втікав після того, як пограбував і поранив власника магазину. Грабіжник подав у суд на нью-йоркську поліцію, і йому виплатили кілька мільйонів доларів компенсації.

Розгляньмо ще один випадок. У місті Пасадіні (Каліфорнія, США) студенти юридичного факультету здавали екзамен з адвокатури, коли в одного з них почався приступ і він знепритомнів. Двоє інших студентів відразу почали проводити серцево-легеневу реанімацію, і робили це, поки приїхали медпрацівники. Цих двоє студентів витратили 40 хвилин, допомагаючи товаришеві. Але коли вони попросили продовжити їм час, щоб закінчити підготовку до екзамену, їм відмовили.

Слід згадати також справу покарання за злочини. Економіст-аналітик Ед Рубенштейн вказує: «Більшість злочинів не завершуються арештом. Проти багатьох арештованих так і не порушується судових справ. Багато визнаних винними звільнюються умовно. Покарання з погляду злочинця є можливістю, а не безперечним фактом». Використовуючи дані про крадіжки зі зломом, він робить висновок, що потенційний злодій «уникає ув’язнення в більше як 98 відсотках випадків». Низька ймовірність покарання сприяє росту кількості злочинів та їхніх жертв (Екклезіяста 8:11).

У великій кількості країн багата меншість далі багатіє, тоді як маси бідних людей зазнають економічної несправедливості. Така несправедливість панує, коли люди через колір шкіри, етнічну належність, мову, стать чи релігію не мають можливості поліпшити свою ситуацію чи навіть утримувати себе. Наприклад, згідно з газетою «Нью-Йорк таймс», «близько чверті мільярда людей в індуських місцевостях Південної Азії — більшість з них в Індії та Непалі — народжуються і вмирають як члени касти недоторканих». З цієї причини мільйони людей страждають від бідності, голоду й хвороб. Несправедливість супроводжує їх від колиски до могили.

А що сказати про несправедливість, непідвладну людині? Подумайте про дітей з природженими вадами — сліпих, психічно неповноцінних чи недорозвинених. Хіба жінка не почуває, що це несправедливо, коли її дитина народжується калікою або мертвою, тоді як інші жінки поряд із нею пестять здорових немовлят?

На жаль, несправедливість процвітає, як і її наслідки — величезні страждання і відсутність миру, радості та задоволення. Багато людей, розлючених несправедливістю, яку вони бачать чи зазнають, вдаються до насилля і тільки збільшують людські страждання. Більшість війн ведуться через те, що хтось відчуває несправедливість щодо себе.

Чому людям не вдається створити справедливий світ? Чи такий світ — це тільки мрія?

Чому люди зазнають невдачі?

Основною причиною, чому людям не вдається встановити справедливий світ, є вада, яку ми успадкували від наших перших батьків Адама і Єви. Біблія пояснює: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Цією вадою є гріх. Хоча Адам і Єва були створені бездоганними, вони вирішили збунтуватись проти Бога і таким чином стали грішниками (Буття 2:16, 17; 3:1—6). Через це вони залишили свої дітям у спадщину гріховні, неправильні схильності.

Чи ж такі риси особистості, як пожадливість і упередження, не є результатом грішних схильностей? І хіба ці риси не сприяють несправедливості у світі? Адже пожадливість лежить в основі свідомого руйнування навколишнього середовища та економічного гніту! Упередження, безумовно, є одною з головних причин етнічної боротьби та расової несправедливості. Такі риси також штовхають людей до грабежу, обману та інших дій, шкідливих для оточуючих.

Навіть люди, які з найкращих спонук стараються бути справедливими і чинити добро, часто зазнають невдачі через гріховні схильності. Апостол Павло сам визнав: «Не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню». Далі він пояснює, у чому полягає ця боротьба: «Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх» (Римлян 7:19—23). Мабуть і ми сьогодні маємо подібну боротьбу. Ось чому несправедливість є таким частим явищем.

Людський спосіб правління також сприяє несправедливості у світі. Кожна країна має закони і людей, які слідкують за їх виконанням. Є також судді та суди. Безумовно, деякі принципові люди намагаються захищати права людини і піклуватися про справедливість для всіх. І все ж, більшість їхніх зусиль не приносить результатів. Чому? В Єремії 10:23 Біблія підсумовує різні фактори їхніх невдач: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком». Відчужені від Бога люди просто не в силі побудувати праведний і справедливий світ (Приповістей 14:12; Екклезіяста 8:9).

Великою перешкодою для людських зусиль створити справедливий світ є існування Сатани Диявола. Біблія чітко показує, що бунтарський ангел Сатана є стародавнім «душогубом» і «неправдомовцем» і що «ввесь світ лежить у владі лукавого» (Івана 8:44; 1 Івана 5:19, УКУ). Апостол Павло називає його «богом цього віку» (2 Коринтян 4:3, 4). Як ненависник праведності, Сатана з усіх сил поширює зло. Поки він править світом, несправедливість усякого роду, а через неї і горе, будуть поневолювати людей.

Чи все це означає, що несправедливість є неминучою в людському суспільстві? Чи справедливий світ є нереальною мрією?