Кіднепінг. Світовий бізнес

ПРОТЯГОМ минулого десятиріччя по всьому світі стрімко зросла кількість випадків кіднепінгу. В одному повідомленні говориться, що між 1968 і 1982 роками у 73 країнах було захоплено близько тисячі заложників. Але останніми роками, за приблизними підрахунками, щороку викрадали від 20 000 до 30 000 людей.

Кіднепінг є лиходійством, поширеним серед злочинних кіл по всьому світі, від Росії до Філіппін, причому викрадачі готові хапати все, що рухається. Якось було викрадено немовля, котрому виповнився лише один день. У Гватемалі обманом викрали 84-річну жінку на інвалідному візку й тримали в неволі два місяці. У Ріо-де-Жанейро вуличні головорізи хапають людей прямо на вулиці, вимагаючи іноді у викуп якихось 100 доларів.

Навіть тварини не є у безпеці. Декілька років тому безсоромні злочинці в Таїланді викрали робочого слона, який важив шість тонн, і вимагали у викуп 1500 доларів. Кажуть, що злочинні банди у Мексиці заохочують своїх нових членів, перед тим як приступити до справжнього завдання, здобувати відповідний досвід, викрадаючи домашніх і свійських тварин.

Колись об’єктом викрадачів були переважно багаті люди, але часи змінились. Інформаційне агентство Рейтер повідомляє: «Кіднепінг став щоденним явищем у Гватемалі, де люди тепло згадують старі добрі часи, коли мішенню лівих повстанців була лише групка заможних бізнесменів. Сьогодні ж банди викрадачів вважають своєю «законною» здобиччю і багатих, і бідних, і молодих, і старих».

Найсерйозніші випадки, як правило, набувають широкого розголосу в засобах масової інформації, але про більшість викрадень не повідомляють загалу. По суті, з ряду причин країни «не мають переважно жодних спонук повідомляти про проблему кіднепінгу». У наступній статті розглядатимуться ці причини.

[Карта на сторінці 3]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

МЕКСИКА

Щороку викрадають близько 2000 чоловік. Кіднепінг тут прозвали «місцевим промислом».

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Кількість страхувань на випадок кіднепінгу в лондонському об’єднанні Ллойдс з 1990 року зростає щорічно на 50 відсотків.

РОСІЯ

Лише на Кавказі кількість викрадених зросла від 272 чоловік у 1996 році до 1500 у 1998.

ФІЛІППІНИ

Згідно з повідомленням у «Ейшауїк», «Філіппіни, мабуть, є центром викрадень в Азії». Там діє понад 40 організованих банд викрадачів.

БРАЗИЛІЯ

Згідно з повідомленням, за рік викрадачі отримали там у викуп 1,2 мільярда доларів.

КОЛУМБІЯ

За останні роки щорічно викрадали тисячі людей. У травні 1999 року під час меси повстанці викрали сто парафіян.

[Відомості про джерело]

Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

Кіднепінг. Терор заради прибутку

«КІДНЕПІНГ — це не просто злочин проти власності. Це нечесне, жорстоке і байдуже ставлення до найголовнішої ланки суспільства — родини»,— написав Марк Блес у книжці «Кіднепінг. Прибуткова справа» (англ.). Викрадення спричиняє членам родини емоційне сум’яття. Хвилина за хвилиною, година за годиною вони мечуться між надією і розпачем, борючись з почуттям вини, ненависті й безпорадності. Протягом днів, тижнів, місяців і навіть років їх можуть переслідувати кошмари.

У безжалісних пошуках грошей викрадачі грають на почуттях родини. Одна банда змусила свою жертву написати відкритий лист до преси, в якому були наступні слова: «Прошу пресу всюди опублікувати цей лист, щоб в разі, коли я не повернусь, вина впала на викрадачів, але також на мою сім’ю, яка засвідчила, що віддає перевагу грошам, а не мені». В Італії, аби прискорити виплату грошового викупу, викрадачі відрізали своїм жертвам частини тіла й висилали їх родичам або на телебачення. У Мексиці викрадач навіть мучив своїх жертв у той час, як вів переговори по телефону з їхньою родиною.

З другого боку, деякі викрадачі намагаються підлещуватися до своїх жертв. Наприклад, на Філіппінах бізнесмена, якого викрали, тримали у розкішному готелі в Манілі. Злочинці давали йому спиртні напої та розважали за допомогою повій, поки не було сплачено викупу. Проте більшість викрадених тримають в умовах, де майже не беруться до уваги їхні фізичні або гігієнічні потреби. Над багатьма жорстоко знущаються. У будь-якому випадку, жертва постійно перебуває в страху, задумуючись, що з нею трапиться далі.

Як справлятися з травмою

Навіть після того як жертв звільняють, у них можуть залишатися емоційні рани. Шведська медсестра, яку викрали у Сомалі, говорить про це так: «Дуже важливо пам’ятати одне: вам слід говорити про це з друзями й родичами, а в разі потреби отримати допомогу від фахівців».

Терапевти розробили метод допомоги таким жертвам. Перед тим як зустрітися зі своїми сім’ями й повернутися до нормального ритму життя, потерпілі на декількох коротких заняттях аналізують свої переживання з допомогою фахівців. «Терапія, проведена невдовзі після випадку, зменшує ризик зазнати довготривалої шкоди»,— каже Ріґмор Ґілберґ, терапевт з Червоного Хреста, консультант у критичних ситуаціях.

Інші наслідки

Кіднепінг впливає не лише на жертви та їхні сім’ї. Страх перед викраденням може зупинити туризм і сповільнити капіталовкладення. Він також створює почуття небезпеки у суспільстві. У 1997 році через загрозу кіднепінгу шість міжнародних компаній виїхали з Філіппін буквально за декілька місяців. Філіппінка, яка працює в організації «Громадяни проти злочинності», вигукнула: «Наше життя — це кошмар!»

Стаття в газеті «Арізонська республіка» (англ.) повідомляла: «Серед мексиканських урядових осіб страх перед викраденням наближається до істерії, і це виправдано». Бразильський журнал «Вежа» зазначає, що діти Бразилії у нічних кошмарах бачать не монстрів, а викрадачів і грабіжників. На Тайвані в школах навчають, як запобігати викраденню, а в США, аби відвернути кіднепінг, у дошкільних закладах встановлено відеокамери безпеки.

Різкий зріст кількості консультантів з питань безпеки

Внаслідок збільшення випадків викрадень і дражливих питань, пов’язаних з ними, різко зросла кількість приватних служб безпеки. У Ріо-де-Жанейро (Бразилія) існує понад 500 таких служб, річний дохід яких становить 1,8 мільярда доларів.

Міжнародні служби безпеки, кількість яких чимраз збільшується, навчають, як запобігти викраденню, а також опубліковують інформацію про небезпечні регіони й про те, як вести переговори щодо викупу. Вони дають поради сім’ям і компаніям, навчаючи їх стратегії викрадачів, і допомагають їм давати собі раду в емоційному плані. Після того як заложника звільнять, деякі служби намагаються навіть зловити викрадачів і повернути гроші, які давались у викуп. Однак їхні послуги небезкоштовні.

Попри такі зусилля, у багатьох країнах кількість викрадень зростає. Коментуючи ситуацію, яка склалася в Латинській Америці, Річард Джонсон, віце-президент агентства Seitlin & Company, каже: «З усього видно, що кількість викрадень збільшуватиметься».

Причини зросту

Фахівці наводять безліч причин, через які сьогодні зросла кількість викрадень. Однією з них є скрутна економічна ситуація, що панує в деяких регіонах. Працівник рятувальної служби міста Нальчик (Росія) сказав: «Найліпший відомий спосіб заробити гроші — це зайнятися кіднепінгом». Говорять, що у деяких колишніх радянських республіках кіднепінг використовують, аби фінансувати приватні армії військових диктаторів.

Сьогодні дедалі більше людей подорожує у ділових справах або як туристи, таким чином даючи викрадачам нові можливості пошуку здобичі. За п’ять років кількість викрадень іноземців подвоїлась. Між 1991 і 1997 роками туристів викрадали у близько 26 країнах.

Звідки ці викрадачі беруться? Після припинення деяких воєнних конфліктів колишні солдати стали безробітними, з порожніми кишенями. Такі люди мають всі необхідні навики, аби взятися за цю вигідну справу.

Так само вживання більш ефективних заходів проти грабування банків і торгівлі наркотиками змусило злочинців вдатися до кіднепінгу, що стало для них іншим джерелом прибутку. Фахівець з питань кіднепінгу Майк Акерман пояснив: «Оскільки вчиняти злочини проти власності у всіх суспільствах стає дедалі складніше, збільшується кількість злочинів проти людей». Повідомлення про високі грошові викупи також можуть стимулювати до дій потенційних викрадачів.

Спонуки не завжди однакові

Більшість викрадачів бажають мати гроші й тільки гроші. Вимоги щодо викупу різняться, починаючи від незначної суми до, наприклад, 60 мільйонів доларів, сплачених за заможного магната у Гонконзі, якого так і не звільнили.

З другого боку, деякі викрадачі використовують свої жертви, щоб здобути популярність, отримати їжу, ліки, радіо й автомобілі, а також добитись будівництва нових шкіл, доріг та лікарень. В Азії викрадену урядову особу звільнили лише після того, як викрадачі отримали баскетбольну форму й м’ячі. Певні групи теж використовують кіднепінг, аби відстрашувати й залякувати іноземних вкладників і туристів з ціллю припинити зловживання землею й природними ресурсами.

Отже, не бракує ні спонук, ні засобів, ні потенційних викрадачів або жертв. Чи існує також багато розв’язань? Якими є деякі з них і чи вони насправді вирішать проблему? Перед тим як відповісти на ці запитання, розгляньмо деякі основі причини різкого зросту кіднепінгу — так званої прибуткової справи.

[Рамка на сторінці 5]

Якщо вас викрали

Ті, хто досліджував проблему кіднепінгу, пропонують наступні поради людям на випадок викрадення.

• Виявляйте дух співпраці; не будьте впертими. Заложники, які виявляють ворожість, частіше зазнають жорстокого ставлення й підлягають більшому ризику втратити життя або отримати покарання.

• Не панікуйте. Пам’ятайте, що більшість жертв після викрадення залишаються живими.

• Подумайте, як можна орієнтуватись у часі.

• Намагайтеся встановити дещо на зразок режиму дня.

• Робіть вправи, навіть коли ваші можливості рухатися обмежені.

• Будьте спостережливими; старайтеся запам’ятати деталі, звуки й запахи. Дізнайтеся подробиці про своїх викрадачів.

• Якщо можливо, вступайте у просту розмову й спробуйте познайомитись. Коли викрадачі взна́ють вашу особистість, менш імовірно, що вони зашкодять вам чи заподіють смерть.

• Ввічливо повідомляйте їм про свої потреби.

• Ніколи не старайтесь домовлятися про свій викуп.

• Якщо вас намагаються врятувати й ви опинилися в центрі подій, ляжте на підлогу й терпеливо чекайте, як розгортатимуться події.

[Рамка на сторінці 6]

Страхування на випадок кіднепінгу — спірне питання

Через збільшення кількості викрадень зростає дохід страхових компаній. Протягом 1990-х об’єднання Ллойдс мало 50-процентний щорічний приріст від страхувань на випадок кіднепінгу. Дедалі більше компаній пропонують таке страхування. Воно включає допомогу в переговорах з викрадачами, сплату викупу й деколи спроби професіоналів повернути викуп. Однак тема страхування є дуже спірним питанням.

Ті, хто висловлюється проти страхування на випадок кіднепінгу, заявляють, що від цього злочин перетворюється на комерційну справу. Крім того, наживатися на кіднепінгу просто аморально. Вони також говорять, що застрахована особа може легковажно ставитись до своєї безпеки, а страхування у свою чергу полегшить викрадачам завдання отримати гроші, що стимулюватиме злочинців далі займатися цією діяльністю. Деякі навіть побоюються, що наявність страхування заохотить людей інсценізовувати власне викрадення з метою отримати грошову виплату. Страхування на випадок кіднепінгу є незаконним у Колумбії, Німеччині та Італії.

Прибічники страхування на випадок кіднепінгу вказують, що, як і при будь-якому іншому страхуванні, більшість відшкодовує втрати декількох. Вони пояснюють, що страхування створює відносну безпеку, оскільки дає можливість застрахованим родинам і компаніям заручитися допомогою фахівців, які можуть зменшити напруження, домовитися про зниження викупу й допомогти піймати викрадачів.

[Рамка на сторінці 7]

Стокгольмський синдром

У 1974 році викрадення Петті Герст, дочки газетного мільярдера Рандольфа А. Герста, набрало несподіваного повороту. Вона стала на бік викрадачів і взяла участь у груповому збройному нападі. В іншому випадку викрадений іспанський футболіст вибачив своїм викрадачам і побажав їм усього найліпшого.

На початку 1970-х це явище назвали стокгольмським синдромом, після того як 1973 року в банку Стокгольма (Швеція) мала місце цікава ситуація з заложниками. Деякі з них розвинули особливу дружбу зі своїми викрадачами. Такий спосіб дій слугує захистом для жертв, як говориться в книжці «Злочинна поведінка» (англ.): «Чим більше жертва й викрадач взнають один одного, тим більше можуть подобатись один одному. Це показує, що після певного часу вже менш імовірно, що кривдник завдасть шкоди заложнику».

Англійка, одна з жертв викрадення в Чечні, яку зґвалтували, сказала: «Я думаю, що коли охоронець ліпше взнав нас, він зрозумів, що чинив недобре. Ґвалтування припинились, і він вибачився».

Кіднепінг. Основні причини

КІДНЕПІНГ став сучасною чумою. Але таким же лихом є вбивство, ґвалтування, крадіж, статеве приставання до дітей і навіть геноцид. Чому життя стало таким небезпечним, що люди вночі часто не відважуються вийти зі свого дому?

Основні причини епідемії злочинності, у тому числі кіднепінгу, пов’язані з глибоко вкоріненими вадами людського суспільства. Чи ви можете собі уявити, що близько 2000 років тому Біблія передрекла ці небезпечні часи? Будь ласка, розгляньте, що було провіщено у 2 Тимофія 3:2—5.

«Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,— вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися».

Ви, мабуть, погодитесь, що ці слова, які були записані давно тому, точно характеризують сьогоднішню ситуацію. У наш час гнійники людського суспільства прорвалися з надзвичайною силою. Варто зазначити, що вступними словами до вищенаведеного біблійного опису прикрої людської поведінки є наступні: «Останніми днями настануть тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1). Розгляньмо лише три основні вади суспільства, які сприяють епідемії кіднепінгу.

Проблеми з дотримуванням закону

«Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе» (Екклезіяста 8:11).

Чимало підрозділів поліції не мають засобів, аби справлятися з епідемією злочинності. Тому в багатьох країнах кіднепінгом займатися вигідно. У 1996 році було порушено судову справу лише проти 2 відсотків колумбійських викрадачів. У Мексиці 1997 року у викуп було сплачено щонайменше 200 мільйонів доларів. Деякі викрадачі на Філіппінах приймали навіть чеки як сплату у викуп.

Крім того, корупція у правоохоронних установах деколи перешкоджає ефективній боротьбі зі злочинністю. Самих керівників елітних антикіднепінгових груп у Мексиці, Колумбії й колишніх радянських республіках було звинувачено у викраданні. Президент філіппінського сенату Блейз Опль сказав у журналі «Ейшауїк», що, за офіційними даними, 52 відсотки викрадень на Філіппінах здійснювалися за участю військових або поліцейських, які перебували на службі чи у відставці. Говорять, що для одного горезвісного мексиканського викрадача захисним «муром була офіційна охорона, яку він отримував завдяки тому, що давав хабарі поліцейським і прокурорам міста, штату й держави».

Бідність і соціальна несправедливість

«Знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем,— і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять» (Екклезіяста 4:1).

Багато людей сьогодні перебуває в скрутному економічному й соціальному становищі, і часто саме вони займаються кіднепінгом. Тому у світі, де прірва між багатими й бідними постійно збільшується і де заробляти гроші чесним шляхом часто неможливо, кіднепінг далі буде спокусою. Доки існуватиме пригноблення, кіднепінг буде засобом помсти й способом привернути увагу до, як вважається, нестерпної ситуації.

Пожадливість і брак любові

«Корень усього лихого — то грошолюбство» (1 Тимофія 6:10). «Через розріст беззаконства любов багатьох охолоне» (Матвія 24:12).

Протягом історії грошолюбство було причиною жахливих учинків людей. І, можливо, жоден інший злочин не викликає такого страждання, горя й відчаю, як кіднепінг. Саме пожадливість, або грошолюбство, штовхає багатьох до жорстокого поводження з незнайомою людиною і знущання над нею, внаслідок чого сім’я жертви переживає болісні почуття протягом тижнів, місяців і деколи років.

Очевидно, щось жахливе діється з суспільством, яке, нехтуючи людськими цінностями, ставить гроші на першому місці. Безсумнівно, така ситуація є розсадником всіх видів злочинної діяльності, у тому числі кіднепінгу.

Чи це означає, що ми живемо в «останні дні», як їх називає Біблія? Коли так, то що це означатиме для землі й для нас? Чи можна розв’язати жахливі проблеми, з якими стикається людство, включаючи проблему кіднепінгу?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

Нічого нового

Ще у XV сторіччі до н. е., згідно з Мойсеєвим Законом, викрадачів карали смертю (Повторення Закону 24:7). У першому сторіччі до н. е. з метою отримати викуп викрали Юлія Цезаря. Також у XII сторіччі н. е. було викрадено короля Англії Річарда I Левове Серце. Найбільший викуп в історії становив 24 тонни золота й срібла. Його заплатили інки іспанському завойовнику Франсіско Пісарро за звільнення свого вождя Атауальпи 1533 року. Незважаючи на це, конкістадори задушили його.

Кіднепінг. Чи існує розв’язання?

«ПРОБЛЕМА викрадання людей сягнула такого рівня, що стала нестерпною для цілого народу, і все суспільство повинне боротись з цим злом»,— сказав прем’єр-міністр Чечні, обіцяючи викоренити це лихо з російської республіки, де процвітає кіднепінг.

Викоренити кіднепінг? Мета похвальна, але залишається питання: як це зробити?

Докладені зусилля

Органи влади Колумбії призначили 2000 таємних агентів, 24 громадських адвокатів і навіть спеціального координатора з питань кіднепінгу для боротьби з цим видом злочину. У Ріо-де-Жанейро на публічну демонстрацію проти численних випадків кіднепінгу зібралось приблизно 100 000 людей. У Бразилії та Колумбії воєнізовані групи відповіли на кіднепінг тим, що захопили родичів викрадачів. А деякі філіппінці вдавалися до самосуду, який вважали виявом справедливості,— вони жорстоко розправлялися з викрадачами!

Посадові особи Гватемали впровадили смертну кару за викрадення, а президент мобілізував армію з метою зупинити цю епідемію. В Італії уряд теж ужив суворих заходів. Він постановив, що сплата грошей у викуп є незаконною, і почав перехоплювати гроші та власність, аби не дозволити родичам платити. Італійські офіційні представники хваляться, що такі заходи посприяли зменшенню випадків кіднепінгу. Однак критики говорять, що у результаті родини намагаються залагоджувати справи таємно, і саме тому офіційні дані показують, ніби кількість викрадень скоротилась. Приватні консультанти з питань безпеки підрахували, що насправді кількість випадків кіднепінгу в Італії з 1980-х подвоїлась.

Багато пропозицій — мало розв’язань

Родини багатьох викрадених жертв бачать лише одне відповідне розв’язання — якомога швидше викупити своїх близьких. Але фахівці застерігають, що, коли викуп високий і його сплачують занадто швидко, викрадачі можуть вважати таку родину легкою здобиччю й повернутися ще раз. Або можуть зажадати другий викуп, перед тим як звільнять жертву.

Деякі родини, заплативши великий викуп, дізнались, що жертва вже мертва. Тому фахівці радять: перш ніж платити викуп і вступати в переговори, вимагайте доказів, що жертва жива. Один з таких доказів може бути у формі відповіді на запитання, яку може дати лише викрадена особа. Деякі сім’ї вимагають фотографію жертви, яка б тримала свіжу газету.

А що сказати про рятувальні заходи? Часто вони пов’язані з великим ризиком. «У Латинській Америці 79 відсотків заложників гине під час спроб врятувати їх»,— каже фахівець з питань кіднепінгу Браєн Дженкінз. Проте деколи рятувальні дії проходять успішно.

Не дивно, що багато зусиль направляється на запобігання викраденням. У спробах відвернути випадки кіднепінгу беруть участь не лише урядові органи влади. У газетах людей вчать, як уникнути викрадення, як на ходу вискочити з машини і як перехитрити викрадачів. Центри, які навчають мистецтва бою, проводять курси захисту від кіднепінгу. Компанії продають мікроскопічні передавачі вартістю 15 000 доларів. Такий передавач можна вставити в зуб дитині, щоб у разі викрадення допомогти поліції знайти її. Крім того, для тих, хто може дозволити собі, автомобільна промисловість виробляє так звані «антикіднепінгові» машини. Всередині них є пристрій, який розпиляє сльозоточивий газ, отвори для вогнепальної зброї, куленепробивні вікна, шини, які не піддаються порізам, і пристрої для розливання олії на дорогу.

Деякі заможні люди вбачають розв’язання проблеми в найманих охоронцях. Проте фахівець з питань безпеки Франсіско Ґомес Лерма сказав стосовно ситуації, яка склалась у Мексиці: «Охоронці не допомагають, оскільки вони привертають до себе увагу й можуть бути в змові з викрадачами».

Проблема кіднепінгу настільки складна й міцно вкорінена, що, здається, будь-які людські спроби викоренити її не матимуть успіху. Але чи не існує жодного справжнього розв’язання?

Розв’язання існує

Цей журнал вже неодноразово вказував на єдине справжнє розв’язання всіх проблем, з якими стикається людство. На цьому розв’язанні наголосив Божий син Ісус Христос, коли навчив своїх учнів молитися: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:10).

Безсумнівно, ми потребуємо справедливого світового уряду, тобто Божого Царства, яке б керувало земними справами такого різноманіття людей. Про те Царство навчав Ісус. Оскільки людство не в стані створити такий уряд, було б мудро покладатися на нашого Творця, Бога Єгову. У своєму Слові, Біблії, він пообіцяв зробити саме це (Псалом 83:19).

Пророк Даниїл передав Божий намір такими словами: «За днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується... Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Даниїла 2:44). Біблія описує, як цей Божий уряд поступово викоренить злочинну діяльність, у тому числі кіднепінг.

Необхідна відповідна освіта

Поза всяким сумнівом, ви погодитесь, що, аби розв’язати проблему кіднепінгу, слід прищепити людям здорові цінності. Подумайте, наприклад, як би вплинуло на людей те, що кожен би зважав на наступну біблійну вказівку: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте» (Євреїв 13:5). «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного» (Римлян 13:8).

Дізнатись, яким може бути таке життя, допоможе вам освітня програма, котру проводять Свідки Єгови у понад 230 країнах по всьому світі. Ця програма справила благотворний вплив на багатьох тих, хто раніше був пожадливим або небезпечним злочинцем. Один колишній викрадач сказав: «З часом я зрозумів, що, аби догоджати Богові, я повинен позбутися старої особистості й одягнути нову — сумирну, подібну до особистості Ісуса Христа».

І все ж навіть завдяки чудовій освітній програмі можна змінити не всіх злочинців і, мабуть, навіть не більшість з них. Що ж станеться з тими, хто відмовляється змінити свою поведінку?

Знищення лиходіїв

Уперті грішники не будуть підданими Божого Царства. У Біблії говориться: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники... ні користолюбці... ні хижаки — Царства Божого не вспадкують вони» (1 Коринтян 6:9, 10). «Замешкають праведні землю... а безбожні з землі будуть вигублені» (Приповістей 2:21, 22).

Згідно зі стародавнім Божим законом, нерозкаяний викрадач повинен був померти (Повторення Закону 24:7). Пожадливі особи, такі, як викрадачі, не матимуть місця у Божому Царстві. Сьогодні злочинці можуть уникнути людського правосуддя, але вони не зможуть уникнути Божого. Лиходії повинні змінити свій спосіб життя, якщо бажають жити під справедливим правлінням Царства Єгови.

Зрозуміло, що, коли існують умови, які породжують злочинну діяльність, існуватиме й злочинність. Однак Боже Царство цього не допустить, оскільки Біблія обіцяє: «Те царство... потовче й покінчить усі ті царства», включаючи всіх людей, які чинять зло. Це біблійне пророцтво закінчується запевненням, що Боже Царство буде стояти навіки (Даниїла 2:44). Лише уявіть собі, які відбудуться зміни!

Новий світ праведності

Розгляньте ще одне біблійне пророцтво. Воно чудово описує майбутнє такими словами: «І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив, дні бо народу Мого — як дні дерева, і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук» (Ісаї 65:21, 22).

Під правлінням Божого Царства вся планета зміниться. Ті, хто залишиться жити на ній, насолоджуватимуться життям у повній мірі. Вони розвиватимуть свої природні здібності, маючи приємну працю й здоровий відпочинок. Всесвітні умови будуть такими, що нікому ніколи навіть не прийде на думку викрасти свого сусіда. Всі будуть відчувати цілковиту безпеку (Михея 4:4). Таким чином Боже Царство перетворить проблему кіднепінгу з сучасної глобальної загрози на сторінку історії, про яку ніхто навіть не згадуватиме (Ісаї 65:17).