ПОВАЖАЙТЕ ЖИТТЯ, І «ВИ НЕ БУДЕТЕ ВИННІ У ПРОЛИТТІ КРОВІ»

9. Як Єгова допоміг ізраїльтянам зрозуміти, що людське життя священне?

⁹ Одна з головних причин, чому існували міста-сховища, полягала в тому, щоб уберегти ізраїльтян від вини у пролитті крові (Повт. 19:10). Єгова любить життя, і він ненавидить «руки, що невинну кров проливають» (Присл. 6:16, 17). Він справедливий і святий Бог, тому не дивиться крізь пальці навіть на випадкове вбивство. Щоправда, людині, яка скоїла ненавмисне вбивство, виявляли милосердя. Усе ж вона мала розповісти про свою справу старійшинам. Якщо вони визнавали вбивство випадковим, то людина повинна була залишатися в місті-сховищі аж до смерті первосвященика. Можливо, їй доводилось жити там решту свого життя. Такі серйозні наслідки допомагали ізраїльтянам розуміти, що людське життя священне. Щоб шанувати свого Життєдавця, їм необхідно було уникати всього, що могло загрожувати життю їхніх ближніх.

«ЗРУЧНІ МІСТА» — ВИЯВ МИЛОСЕРДЯ

4, 5. а) Що було зроблено для того, щоб до міст-сховищ було легко дістатися, і чому? б) Чого це нас вчить про Єгову?

⁴ До шести міст-сховищ було легко дістатися. Єгова наказав ізраїльтянам вибрати по три міста на кожному боці річки Йордан. Для чого? Щоб утікач, хоч би де він був, міг швидко і без зайвих труднощів знайти сховок (Чис. 35:11—14). Дороги до міст-сховищ мали підтримуватися в доброму стані (Повт. 19:3). Згідно з юдейською традицією, вздовж доріг були встановлені знаки, які вказували напрямок до міст-сховищ. Оскільки існували міста-сховища, той, хто ненавмисно когось вбив, не мусив втікати до чужого краю, де він міг піддатися спокусі і приєднатися до фальшивого поклоніння.

⁵ Лише подумайте: за навмисне вбивство Єгова призначив найвищу міру покарання — смерть. Та водночас він подбав, щоб людина, яка ненавмисно когось убила, могла розраховувати на співчуття і захист. Один біблеїст написав: «Все було зроблено якомога простіше, чіткіше і зручніше. Таким було Боже милосердя». Єгова не є безсердечним суддею, який прагне покарати своїх служителів. Навпаки, він «щедрий на милосердя» (Еф. 2:4).

РОЗСУДЖУЙТЕ «ЗГІДНО З ЦИМИ ПОСТАНОВАМИ»

13, 14. Як старійшини Ізраїля могли наслідувати справедливість Єгови?

¹³ Єгова звелів старійшинам Ізраїля наслідувати його високі норми справедливості. Спочатку вони мали з’ясувати всі факти. Потім, вирішуючи, чи виявляти милосердя людині, яка скоїла вбивство, старійшини повинні були уважно розглянути її спонуки, мислення і колишню поведінку. Щоб наслідувати Божу справедливість, їм треба було визначити, чи утікач діяв «з ненависті» і «маючи лихий намір». (Прочитайте Числа 35:20—24.) Якщо розглядалися свідчення свідків, то принаймні два свідки мали підтвердити, що це було навмисне вбивство (Чис. 35:30).

¹⁴ Отже, після того як старійшини з’ясували всі факти, їм слід було придивитись до людини, а не тільки до її вчинку. Вони потребували проникливості — здатності розпізнати приховане і вникнути в суть справи. А понад усе, старійшинам потрібний був святий дух Єгови, завдяки якому вони могли наслідувати його проникливість, милосердя і справедливість (Вих. 34:6, 7).