ДОВІЧНЕ ПРАВЛІННЯ НЕ ЗА ГОРАМИ

36, 37. а) Кого малося на увазі, коли говорилось про ‘ніби Сина Людського’, і коли та з яким наміром він з’явився перед небесним Судом? б) Що було встановлено в 1914 році н. е.?

³⁶ «Я бачив у видіннях ночі, аж ось,— вигукнув Даниїл. — Разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього» (Даниїла 7:13). Коли Ісус Христос був на землі, то називав себе «Сином Людським», вказуючи цим на свій зв’язок із людством (Матвія 16:13; 25:31). До синедріону, тобто єврейського високого суду, Ісус сказав: «Ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме» (Матвія 26:64). Отже, той, хто у Даниїловому видінні йшов невидимо для людських очей і кому було дозволено приступити до Бога Єгови,— це воскреслий, прославлений Ісус Христос. Коли ж це сталося?

³⁷ Так само як з царем Давидом, Бог склав угоду про Царство з Ісусом Христом (2 Самуїла 7:11—16; Луки 22:28—30). Коли в 1914 році н. е. закінчились «призначені часи народів», Ісус Христос, будучи Давидовим царським спадкоємцем, по праву отримав правління Царства. У Даниїловій пророчій оповіді говориться: «Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його — панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване» (Даниїла 7:14). Отже, 1914 року в небі було встановлено Месіанське Царство. Однак іншим теж дане правління.

[Сторінкова ілюстрація на сторінці 147]