Різдво у країнах Сходу

• БЛИЗЬКО ДВОХ СТОЛІТЬ ТОМУ видатний корейський вчений відвідав китайське місто Пекін. Розглядаючи картину на стелі одного собору, він побачив зображення Марії з маленьким Ісусом на руках. Він сказав про цю дивовижну картину:

«Жінка тримала на колінах хворобливу дитину віком п’яти-шести років. Здається, жінка була не в силі підняти голову, так ніби з жалю не могла дивитися на свого сина. А далеко за ними літало багато духів і дітей з крилами. Коли я дивився на них, мені здавалося, що вони ось-ось впадуть на мене. Вражений, я простяг руку, щоб досягнути їх».

ЦЕ СТАЛОСЯ через багато років після того, як у Європі почалася Реформація і закінчилася епоха середньовіччя. Але для більшості жителів Сходу християнство було таке ж незнане, як і вищезгадана картина. Наскільки ж змінилася та ситуація! Кожного року в період Різдва скрізь можна побачити вертепи з фігурками маленького Ісуса. Люди в країнах Сходу звикли до цього, і багато вулиць східних міст тепер нагадують вулиці міст у Європі.

Увечері 25 листопада 1998 року, за місяць до Різдва, паризьку вулицю Єлисейські Поля яскраво освітлюють понад 100 000 ламп на 300 деревах, що ростуть уздовж цього знаменитого проспекту. Подібно і в центрі Сеула (Корея) у великому універмазі ставлять гігантську ялинку, що освітлює нічне небо цього столичного міста. Невдовзі його вулиці прикрашають різдвяними оздобами.

Телебачення, радіо та газети щодня представляють різдвяні програми. Ціла країна піддається різдвяному настрою і готується до проводів старого року. Швидко декоруються сеульські церкви, велика кількість яких вражає багатьох гостей. Отже, в кінці листопада, приблизно тоді, коли Сполучені Штати Америки зайняті святкуванням Дня подяки, Корею та інші країни Сходу поглинає різдвяний вир.

Більшість країн Сходу не вважаються частиною християнського світу. Наприклад, тільки 26,3 процента населення Кореї сповідує християнство. У Гонконгу це число становить 7,9 процента, на Тайвані — 7,4, а в Японії — лише 1,2 процента. Очевидно, що більшість жителів Сходу не сповідують християнства, але вони не мають нічого проти святкування Різдва. І часто вони сприймають це свято навіть з більшим ентузіазмом, ніж люди в країнах Заходу. Гонконг, скажімо, відомий пишним святкуванням Різдва, хоча більшість його мешканців сповідують буддизм або даосизм. Навіть у Китаї, де лише 0,1 процента сповідують християнство, Різдво дуже швидко здобуває популярність.

Чому ж Різдво так широко святкується у країнах Сходу? Чому люди, котрі не приймають Ісуса як Месію, приєднуються до святкування Різдва, яке більшість визнавців християнства вважає днем його народження? Чи повинні правдиві християни наслідувати їхній погляд на Різдво? Відповіді можна отримати, розглянувши, як Різдво набуло популярності в Кореї, стародавній країні Сходу.

Чому Різдво святкують навіть у країнах Сходу?

ОДНЕ старе східне повір’я нагадує різдвяні історії про Санта Клауса, чи святого Миколая. Це корейське повір’я про Чованксіна. Також у Китаї та Японії побутують подібні вірування.

Чованксін вважався богом, відповідальним за кухню, богом вогню і був пов’язаний зі стародавнім корейським культом вогню. (У давні часи корейці обережно носили з собою розпалені вуглинки і стежили, щоб вони ніколи не згасали). Цей бог, згідно з повір’ям, цілий рік пильнував за поведінкою членів сім’ї, а тоді возносився на небо через піч і комин.

Чованксін нібито з’являвся перед небесним владикою 23-го грудня за місячним календарем. У кінці року він мав повернутися через комин і піч і принести нагороди та покарання згідно з поведінкою кожного. В день його повернення члени сім’ї мали запалювати свічки в кухні та в інших частинах дому. Зображення того бога кухні містять ще одну подібність до Санта Клауса, чи святого Миколая: його малювали в червоному одязі. Існував звичай, щоб невістка виготовляла пару традиційних корейських шкарпеток і в день зимового сонцестояння дарувала їх свекрусі. Це мало символізувати її побажання свекрусі довгого життя, оскільки від того часу дні ставали довшими.

Чи ви бачите подібності між вищезгаданими повір’ями і Різдвом? Вони мають схожі історії і звичаї — комин, свічки, подарунки, шкарпетки, дідусь у червоному вбранні і дата святкування. Однак ці подібності не єдина причина легкого засвоєння Різдва в Кореї. У час, коли в Кореї було вперше запроваджено Різдво, віра в Чованксіна вже майже зникла. По суті, більшість корейців сьогодні навіть не знають, що таке вірування взагалі колись існувало.

Проте з цього видно, як звичаї, пов’язані з зимовим сонцестоянням і кінцем року, різними шляхами поширилися по цілому світі. У четвертому столітті н. е. панівна церква Римської імперії змінила назву римських язичницьких сатурналій — свята народження бога сонця — і зробила його частиною Різдва. Святкування Різдва насправді було відродженням місцевих звичаїв, але під іншим ярликом. Як це стало можливим?

Роль подарунків

Подарунки — це один із звичаїв, який ніколи не зникав. Довгий час корейці з радістю давали і приймали подарунки. Це була одна з причин, чому Різдво стало популярним у Кореї.

Після Другої світової війни для американських солдатів, дислокованих у Кореї, які хотіли зміцнити свої зв’язки з місцевими людьми, церкви стали місцем зустрічей і розподілу подарунків та гуманітарної допомоги. Особливо це відбувалося на Різдво. Багато дітей відвідували церкви з цікавості, і там їм дарували шоколад. Неважко здогадатися, що чимало із них з нетерпінням чекали на наступне Різдво.

Для таких дітей Санта Клаус був американським солдатом у червоній плетеній шапочці. У Приповістей 19:6 говориться: «Кожен товариш людині, яка не скупиться на дари». Подарунки виявилися дуже ефективними. Але, як випливає з того вірша, такі дари не гарантують тривалої дружби. Так було і в Кореї: для багатьох спілкування з церквою зводилося виключно до проби шоколаду в дитинстві. Однак Різдво не відійшло в забуття. Разом зі швидким економічним ростом у Кореї набирала розмаху комерціалізація, і різдвяні подарунки стали простим способом стимулювати споживачів витрачати гроші. Підприємства використовували Різдво для збільшення своїх прибутків.

Ці факти допомагають зрозуміти, чим Різдво є у Східних країнах сьогодні. Нові товари виготовляються з думкою про нестримні Різдвяні покупки. Різдвяні реклами плануються від самого літа. Під кінець року показники продажу товарів завжди найвищі, чому сприяють різдвяні подарунки, листівки та музичні записи. Адже, піддаючись впливу реклами, молоді люди почувалися б нещасними, якби в різдвяний вечір вони залишилися вдома і не отримали подарунків!

З наближенням Різдва магазини й торговельні центри в Сеулі наповнюються людьми, які приходять купувати подарунки; подібна ситуація і в інших містах Сходу. На дорогах робляться затори. В готелях, ділових частинах міста, ресторанах і нічних клубах стає тісно від клієнтів. Скрізь чути звуки гульні й голосні пісні. У різдвяний вечір можна побачити, як по засмічених вулицях пробираються п’яні чоловіки і жінки.

Така реальність. Різдво у країнах Сходу перестало бути святом у першу чергу визнавців християнства. Очевидно, що в Кореї, як і інших країнах, комерціалізація найбільше використовує це свято християнського світу. Але чи тільки комерціалізація винна в тому, що Різдво так далеко відійшло від духу Христа? Правдивим християнам потрібно глибше задуматися над серйозними питаннями, пов’язаними з цим.

В телевізійному випуску новин повідомлялось про один магазин спідньої білизни в центрі Сеула, у вітрині якого виставили ялинку, прикрашену спідньою білизною. Атмосфера Різдва була відчутна, але не було жодних ознак того, що люди вітають Христа.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Різдвяний вечір у центрі Сеула (Корея).