Есслі закінчила деякі курси і знайшла роботу, завдяки якій могла утримувати себе і служити піонером. Потім вона переїхала туди, де є величезна потреба у вісниках. Там Есслі довелось вивчити тубільні мови отомі і тлапанек. Згадуючи минулі три роки проповідування у віддаленій території, ця сестра каже: «Служіння там, де є потреба, приносить задоволення і наповнює життя глибоким змістом. А понад усе це поглиблює мої стосунки з Єговою».

Особливо важко звикнути до іншої культури чи звичаїв, коли ти живеш серед тубільного народу у віддаленій території. Саме це відчули Філліп і Ракель, які служили в місцевості, де розмовляють мовою науатль. «Культурна різниця дуже велика»,— каже Філліп. Що допомогло їм пристосуватись? «Ми шукали позитивне в людях, які розмовляють мовою науатль. Вони мають міцні сімейні узи, виявляють щирість у стосунках одні з одними і є щедрими». Ракель додає: «Ми багато чого навчилися, живучи там і служачи пліч-о-пліч з місцевими братами і сестрами».