Продовжуй робити поступ

«Вивчення іншої мови — це найскладніше з усього, що я коли-небудь робила,— каже Моніфа.— Іноді хочеться все кинути. Але тоді я згадую, як зацікавленим подобається пізнавати глибокі духовні істини, які я пояснюю їм спрощеною корейською. Також пригадую, як радіють брати, коли я роблю хоча б маленький поступ у мові». Головне — не спіши опускати рук. Твоя мета полягає в тому, щоб навчитись передавати людям життєдайні біблійні істини (1 Коринфян 2:10). Отже, щоб бути спроможним вивчати Біблію з людьми їхньою мовою, тобі треба бути зосередженим і тривалий час докладати зусиль. Не оцінюй власний поступ, критично порівнюючи себе з іншими. Люди, які вивчають нову мову, прогресують з різним темпом, і їхній поступ виявляється по-різному. Тому зосереджуйся на власних успіхах (Галатів 6:4). «Вивчення мови подібне до піднімання по східцях,— говорить Джун, який взявся за вивчення китайської.— Власне тоді, коли здається, що не йдеш уперед, раптом усвідомлюєш, що зробив поступ».

Оволодіння іноземною мовою — це наче подорож, яка триває ціле життя. Тому отримуй радість від цієї подорожі і не очікуй від себе досконалості (Псалом 100:2). Помилок не уникнути. Вони є невід’ємною частиною процесу навчання. Коли один християнин почав проповідувати італійською, він запитав співрозмовника: «Чи ви знаєте, в чому полягає віник життя?» Насправді він хотів сказати «сенс життя». Інший Свідок, котрий нещодавно взявся за вивчення польської, попросив збір заспівати собаку, а не пісню. А ще один Свідок, промовивши з трохи іншою інтонацією китайське слово, заохотив слухачів вірити в книжкову шафу Ісуса, хоча мав на увазі викуп. Помилки навіть приносять деяку користь. Завдяки їм ти раз і назавжди правильно запам’ятаєш певні слова й вислови.

Якщо доросла людина не може вільно вступати в розмову протягом місяців або навіть років, це може виснажувати її розумово, емоційно й духовно. «Мої обмеження швидко доводили мене до пригнічення»,— пригадує Джанет, яка тепер вільно розмовляє іспанською. Гіроко, яка вивчала англійську, пригадує, як вона думала: «У території навіть собаки й коти розуміють англійську краще, ніж я». А Кейті розповідає: «Раніше я мала кілька біблійних вивчень, а мій блокнот був просто списаний повторними відвідинами. Коли ж я перейшла в іспаномовний збір, то більше не мала ні вивчень, ні повторних відвідин. Було таке відчуття, ніби я нічого не роблю».

Ось тут особливо потрібне позитивне мислення. Коли Гіроко почувалась пригніченою, то міркувала: «Якщо іншим вдається, то вдасться й мені». А Кейті каже: «Я думала про чудовий поступ свого чоловіка і про те, як багато він робить у зборі. Це додавало мені сил. Мені є ще багато над чим працювати, але я крок за кроком поліпшуюсь у проповідуванні й навчанні і тому почуваюсь щасливою». Її чоловік, Джефф, додає: «Часом я розстроююсь, бо не розумію всього сказаного в оголошеннях і на зустрічах старійшин. Мушу бути чесним та смиренним і просити детальніше пояснювати мені щось зі сказаного. Та брати́ раді мені допомагати».

Служачи в іншомовному зборі, пильнуй, щоб не знесилитися духовно. Для цього ти обов’язково мусиш дбати в першу чергу про своє духовне здоров’я (Матвія 5:3). Казуюкі, який багато років проповідує людям, що розмовляють португальською, каже: «Важливим є добре духовне харчування. Власне тому в колі сім’ї ми проводимо вивчення й готуємося до зібрань і португальською, і рідною мовою». Деякі вісники час від часу відвідують зібрання, що проводяться їхньою рідною мовою. Крім того, потрібно достатньо відпочивати (Марка 6:31).

На тих, хто може служити в іншомовному зборі, чекають великі благословення. «Це один з найщасливіших періодів мого життя,— каже Барбара, яка разом з чоловіком перейшла в іспаномовний збір.— Почуваєшся так, немовби заново приходиш до правди. Я дуже дорожу цією нагодою служити, особливо тому, що ми не можемо бути місіонерами в іншій країні».