Ієронім. Суперечлива постать піонера в перекладанні Біблії

ВОСЬМОГО квітня 1546 року Тридентський собор постановив, що латинська Вульгата «схвалена [католицькою] Церквою... і ніхто не може насмілитись чи допустити думку про те, аби відкинути її, незалежно від того, які для цього є підстави». Хоча Вульгата існувала тоді вже більше тисячі років, але як сам переклад, так і його автор, Ієронім, довгий час були в центрі суперечки. Хто був Ієронім? Чому він і його переклад Біблії викликав стільки суперечок? Як його праця впливає на перекладання Біблії у наш час?

Проте, незважаючи на опонентів, Ієронім мав повну підтримку з боку папи Дамазія. Папа мав вагомі підстави заохочувати Ієроніма продовжувати свої дослідження Біблії. На той час в ужитку було багато латинських перекладів Біблії. Немало з них були перекладені недбало та містили в собі кричущі помилки. Дамазія також непокоїло те, що мова спричиняла поділ між східною і західною частиною його церкви: мало хто на сході знав латину, ще менше мешканців заходу знали грецьку.

Отже, папа Дамазій прагнув мати виправлений латинський переклад Євангелій. Дамазій хотів отримати переклад, який би точно відповідав грецькому оригіналу, але одночасно був би милозвучним і зрозумілим з погляду латини. Ієронім був одним із небагатьох знавців, котрий міг здійснити такий переклад. Він досконало володів грецькою, латинською й сирійською мовами, до того ж більш-менш добре знав єврейську, отже мав необхідну кваліфікацію для виконання цієї роботи. Отож за дорученням Дамазія Ієронім розпочав проект, якому віддав більше 20 років свого життя.

Суперечки посилюються

Хоча робота над перекладом Євангелій просувалася дуже швидко, Ієронім завжди застосовував чіткий академічний підхід. Порівнюючи всі наявні тоді грецькі манускрипти, він вносив зміни в латинський текст (як стилістичні, так і змістові), для того щоб більше узгодити його з текстом грецьким.

Виконаний Ієронімом переклад чотирьох Євангелій, а також його переглянутий латинський переклад Псалмів, здійснений на підставі грецької Септуагінти, загалом були сприйняті досить схвально. А втім, були й критики. «Деякі нікчемні створіння,— писав Ієронім,— затято нападали на мене з обвинуваченнями, нібито я спробував виправити деякі місця в євангеліях усупереч авторитету прадавніх та погляду цілого світу». Такі прилюдні звинувачення посилилися після смерті папи Дамазія в 385 році н. е. Стосунки Ієроніма з новим папою були не такі добрі, отже він залишив Рим і знову подався на схід.

Як він став знавцем давньоєврейської мови

У 386 році н. е. Ієронім оселився у Віфлеємі, де й залишався до кінця своїх днів. До нього приєдналася невелика група вірних послідовників. Серед них була одна заможна й шляхетна жінка з Рима на ім’я Паула. Вона позитивно відгукнулася на проповіді Ієроніма і також почала вести аскетичний спосіб життя. Завдяки фінансовій підтримці Паули, вони заснували монастир, наставником якого був сам Ієронім. Там він займався науковою роботою і закінчив найбільшу працю в своєму житті.

Життя в Палестині дало Ієроніму змогу поліпшити свої знання давньоєврейської мови. Він наймав декількох приватних єврейських учителів, котрі допомагали йому зрозуміти деякі найскладніші аспекти тої мови. Але це було не так легко, навіть з допомогою учителів. Говорячи про одного з учителів, Баранı́на з Тіверії, Ієронім зауважив: «Я витратив багато нервів та грошей, аби Баранı́на навчав мене під покровом ночі». Але чому Ієронім мав навчатися вночі? Тому що Баранı́на боявся, як відреагує на його контакти із «християнином» юдейська громада!

За часів Ієроніма євреї часто піднімали на сміх язичників, котрі говорили єврейською мовою, але не вміли правильно вимовляти деякі задньопіднебінні звуки. Однак Ієронім, доклавши неабияких зусиль, все ж таки зміг навчитися правильно це робити. Він також транслітерував на латину дуже багато давньоєврейських слів. Цей крок допоміг йому ліпше запам’ятати їх; більш того, завдяки цьому ми знаємо, як за тих часів вимовлялися ті чи інші єврейські слова.

Найбільша суперечка, з якою зіткнувся Ієронім

Яку частину Біблії мав перекласти Ієронім згідно із задумом папи Дамазія, ми точно не знаємо. Але нам добре відомо, якого погляду дотримувався Ієронім. Він був цілеспрямований та сповнений рішучості. Ієронім горів бажанням створити те, що було б «корисне для Церкви й гідне нащадків». Отже, він вирішив зробити виправлений латинський переклад цілої Біблії.

Згідно з задумом Ієроніма, його переклад Єврейських Писань мав ґрунтуватися на Септуагінті. Багато хто вважав цей здійснений у III сторіччі до н. е. грецький переклад Єврейських Писань богонатхненим. Тому Септуагінтою послуговувалося чимало грекомовних християн того часу.

Однак у ході роботи Ієронім побачив, що між грецькими манускриптами існують майже такі ж суперечності, з якими він зіткнувся, працюючи над латинським текстом. Його розчарування дедалі зростало. Кінець кінцем він дійшов висновку, що створити надійний переклад можна лише тоді, коли відкласти грецькі манускрипти (включаючи таку шановану Септуагінту) та працювати безпосередньо з єврейським оригінальним текстом.

Це рішення викликало гнівний протест. Дехто затаврував Ієроніма як фальсифікатора тексту й богохульника, котрий відкинув церковні традиції та пішов за євреями. Навіть Августин — провідний богослов церкви того часу — і той умовляв Ієроніма повернутися до тексту Септуагінти. Він казав: «Якщо твій переклад почне читати дедалі більше людей у багатьох церквах і коли через це читання Святого Письма виникнуть незгоди між латиномовними та грекомовними церквами, то буде дуже прикро».

Так, Августин боявся, що церква може розколотися, якщо західні церкви використовуватимуть латинський текст Ієроніма (який ґрунтувався на давньоєврейському тексті), у той час як грекомовні церкви на сході продовжуватимуть послуговуватись перекладом Септуагінтаb. До того ж Августин висловив побоювання стосовно того, чи варто відкинути Септуагінту та почати користуватися перекладом, який міг захистити лише сам Ієронім.

Як Ієронім реагував на всю цю протидію? З притаманною йому вдачею він просто ігнорував критиків. Він продовжував перекладати безпосередньо з єврейської мови і десь коло 405 року н. е. закінчив роботу над своєю латинською Біблією. Багато років пізніше його переклад був прозваний Вульгатою, тобто загальноприйнятий (латинське «вульгатус» означає «загальний, популярний»).

Досягнення, яке досі не втратило свого значення

Переклад Єврейських Писань, здійснений Ієронімом, був не лише виправленою версією існуючого тексту. Його переклад вплинув на майбутнє, ставши взірцем для дослідження й перекладання Біблії. За словами історика Вілла Дюранта, «Вульгата залишається найвидатнішим і найвпливовішим літературним досягненням четвертого сторіччя».

Хоча в Ієроніма був гострий язик та сварливий характер, він зміг без сторонньої допомоги скерувати вивчення Біблії до першоджерела — натхненого давньоєврейського тексту. Він проникливо вивчав і порівнював стародавні єврейські й грецькі біблійні манускрипти, які не дійшли до нас. Своєю працею він також випередив єврейських масоретів. Отже, Вульгата — це дуже цінний довідник, на підставі якого можна порівнювати можливі переклади того чи іншого біблійного вірша.

Хоча люди, котрі люблять Боже Слово, не виправдовують крайнощів у поведінці Ієроніма та в його релігійних поглядах, однак вони цінують старанні зусилля, які, попри всі суперечки, доклав цей піонер у перекладанні Біблії. Справді, Ієронім досягнув своєї мети: він здійснив переклад, «гідний нащадків».