Довговічна спадщина

Вас, напевно, здивує, що візантійське правління, закони, релігійні уявлення та пишні обряди і далі відіграють певну роль у житті мільйонів людей. Наприклад, систематизовані Юстиніаном правові норми — знаменитий збірник Corpus Juris Civilis (Звід цивільного права) — посприяли тому, що римське право лягло в основу законів сучасної Європи. Через кодекс Наполеона візантійські правові норми поширились у Латинській Америці та інших країнах, де вони і зараз мають вагу.

Закон і порядок

Після Візантійської імперії залишилась вельми цікава спадщина прийомів державної політики. Наприклад, бідних змушували працювати у казенних пекарнях і на городах. «Неробство провадить до злочину»,— вважав імператор Лев III (бл. 675—741 роки н. е.). Оскільки панувала думка про те, що пияцтво призводить до заворушень і бунтів, таверни закривали о восьмій годині вечора. Як написано в журналі «Нешнл джіоґрефік», «за кровозмішення, убивство, таємне виробництво чи продаж порфіри (пурпурного полотна, що призначалося тільки для царської родини) і передачу ворогам секретів кораблебудівельної справи людину могли обезголовити, розп’ясти або втопити у мішку зі свинею, півнем, змією і мавпою. Торговцю, який щось неправильно відміряв, відтинали руку. Паліїв спалювали».

Варте уваги те, що Візантійська імперія надавала своїм мешканцям довічне соціальне забезпечення, як це роблять сьогодні високорозвинені держави. Імператори і заможні піддані жертвували великі кошти на лікарні, доми для бідних та сиротинці. Тут були будинки для повій, що розкаялися (декотрі з них стали «святими») і навіть виправні заклади для аристократок, що втратили честь.