Хороше керівництво. Де його можна знайти?

«УСЯКИЙ бо дім хтось будує,— говорить Біблія,— а Той, хто все збудував,— то Бог» (Євреїв 3:4; Об’явлення 4:11). Оскільки правдивий Бог Єгова — наш Творець, «знає Він створення наше» (Псалом 103:14). Він, як ніхто інший, розуміє наші обмеження та потреби. Будучи велелюбним Богом, він хоче задовольнити ці потреби (Псалом 145:16; 1 Івана 4:8). Він не обминає й нашої потреби в хорошому керівництві.

Єгова проголосив через пророка Ісаю: «Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря [«керівника», НС] та владику народам» (Ісаї 55:4). Щоб вирішити сучасну кризу керівництва, треба з’ясувати, хто цей Керівник, якого призначив сам Усевишній, та підкоритися його керівництву. Хто ж тоді цей передречений Керівник та Владика? Які його повноваження? Куди він має вести нас? Що треба робити, аби мати пожиток з його керівництва?

Прибуває обіцяний Керівник

Приблизно 2500 років тому ангел Гавриїл з’явився пророку Даниїлу та сказав: «Знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу» (Даниїла 9:25).

Зрозуміло, ангел сповістив Даниїлу про точний час приходу обраного Єговою Владики, тобто Керівника. Отже, «Владика Месія», або Керівник, мав прибути після 69 тижнів — 483 років, які почалися з 455 року до н. е., коли вийшов наказ відбудувати Єрусалимa (Неемії 2:1—8). Що сталося в кінці цього періоду? Письменник Євангелія Лука розповідає: «У п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод [29 року н. е.]... було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія. І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів». У той час «усі люди чекали» Керівника, Месію (Луки 3:1—3, 15). Хоча натовпи прийшли до Івана, він не був цим Керівником.

Відтак у жовтні 29 року Ісус з Назарета прийшов до Івана, щоб охреститися. Іван теж засвідчив, кажучи: «Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: «Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому,— це Той, Хто христитиме Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Він — Божий Син!» (Івана 1:32—34). Під час хрещення Ісус став помазаним Керівником — Месією, тобто Христом.

Звісна річ, Ісус Христос став ‘керівником та владикою народам’. Досліджуючи його риси керівника, ми швидко помічаємо, що його керівництво набагато перевершує сучасні критерії ідеального керівника.

Месія — ідеальний керівник

Хороший керівник дає чіткі вказівки й допомагає людям, якими розпоряджається, особисто здобувати сили та можливості, щоб успішно вирішувати проблеми. «Це запорука ефективного керівника XXI століття»,— говориться в книжці «Керівництво у XXI столітті. Розмови зі 100 найвидатнішими керівниками» (англ.). Як же добре підготовляв своїх слухачів до вирішування повсякденних проблем Ісус! Розгляньмо лишень його найбільш відому промову — Нагірну проповідь. У Матвія з 5-го по 7-й розділи записано вельми практичні поради.

Візьмімо, приміром, до уваги Ісусову пораду щодо вирішення особистих розбіжностей. Він сказав: «Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,— залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм,— і тоді повертайся, і принось свого дара» (Матвія 5:23, 24). Насамперед треба було виявляти ініціативу в примиренні, і це було важливішим навіть від виконання релігійного обов’язку, як, наприклад, принесення дарів, за вимогою Мойсеєвого Закону, на жертовник в Єрусалимському храмі. Інакше поклоніння не є прийнятне Богу. Ісусова порада практична сьогодні, як і століття тому.

Ісус також допомагав своїм слухачам уникати пастки неморальності. Він їх застеріг: «Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу». А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Матвія 5:27, 28). Яке ж доречне застереження! Навіщо взагалі вдаватись до роздумів про перелюб, які можуть довести до нього? Ісус сказав, що розпуста й перелюб походять із серця (Матвія 15:18, 19). Тому було б мудро стерегти своє серце (Приповістей 4:23).

У Нагірній проповіді також є чудові поради про любов до ворогів, щедрість, про належне ставлення до матеріальних та духовних речей тощо (Матвія 5:43—47; 6:1—4, 19—21, 24—34). Ісус навіть показав своїм слухачам, як шукати Божої допомоги, навчивши їх молитися (Матвія 6:9—13). Керівник Месія зміцняє та підготовляє своїх послідовників розв’язувати загальні людські проблеми.

У Нагірній проповіді Ісус шість разів почав свої твердження висловом ‘ви чули, що було сказано’ чи «також сказано», а потім представляв іншу думку словами: «А я вам кажу» (Матвія 5:21, 22, 27, 28, 31—34, 38, 39, 43, 44). Це свідчить про те, що його слухачі звикли поводитися певним способом, згідно з усними традиціями фарисеїв. Але тепер Ісус показував їм інший шлях — шлях, в якому відображався правдивий дух Мойсеєвого Закону. Отже, Ісус впроваджував певну зміну і робив це так, що його послідовникам було легко прийняти її. Ісус спонукував людей робити радикальні зміни в їхньому житті, як у духовному, так і в моральному розумінні. Це і є характерною ознакою правдивого керівника.

В одному підручнику з менеджменту говориться про те, наскільки важко здійснити таку зміну. Там читаємо: «Керівник, який впроваджує зміну, повинен мати чуйність соціального працівника, проникливість психолога, витривалість марафонця, чіпкість бульдога, самостійність пустельника й терпіння святого. І навіть коли він має всі ці риси, успіху не гарантовано».

«Керівники повинні поводитися так, як хочуть, щоб поводилися їхні послідовники»,— сказано в статті «Керівництво. Чи мають значення характерні риси?» (англ.). Хороший керівник поводиться згідно з тим, що він відстоює. Як же влучно ці слова стосуються Ісуса Христа! Він навчав своїх учнів бути скромними, а також дав їм наочний приклад, обмивши їхні ноги (Івана 13:5—15). Він не тільки вислав своїх учнів проповідувати добру новину про Боже Царство, але й сам енергійно виконував цю працю (Матвія 4:18—25; Луки 8:1—3; 9:1—6; 10:1—24; Івана 10:40—42). Ісус також подав приклад у тому, як слухатися керівництва. «Син нічого робити не може Сам від Себе,— сказав він про себе,— тільки те, що Він бачить, що робить Отець» (Івана 5:19).

Вищенаведене обговорення Ісусових слів та вчинків чітко виявляє, що він — ідеальний Керівник. Він фактично перевершує всі людські зразки хорошого керівника. Ісус досконалий. Отримавши безсмертя після смерті та воскресіння, він живе вічно (1 Петра 3:18; Об’явлення 1:13—18). Котрий з людських керівників має такі риси?

Що повинні робити ми?

Будучи Царем Божого Царства, який уже править, «Владика Месія» зіллє благословення на слухняне людство. У Святому Письмі дається така обіцянка: «Земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває» (Ісаї 11:9). «Покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11). «Буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив» (Михея 4:4). «Сам Бог буде з ними», «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:3, 4).

Сьогоднішній світ потерпає від кризи керівництва. Але Ісус Христос веде сумирних у спокійний новий світ, де слухняні люди будуть об’єднані в поклонінні Богу Єгові та йтимуть до досконалості. Як же важливо приділяти час для здобуття знань про правдивого Бога та призначеного ним Керівника і діяти відповідно до цих знань! (Івана 17:3).

Найліпша похвала для особи — це наслідувати її. Чи ж не повинні ми тоді намагатися наслідувати найвеличнішого Керівника за цілої історії людства — Ісуса Христа? А як це робити? Як підкорення його керівництву вплине на наше життя? Ці та інші питання обговорюватимуться в наступних двох статтях.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 4]

Даниїл передрік прихід вибраного Богом Керівника.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Ісусові вчення підготовляли людей до вирішення проблем у житті.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ісус приведе слухняних людей у спокійний новий світ.

Чи Христове керівництво реальне для вас?

«І не звіться наставниками [«керівниками», НС],— бо один вам Наставник [«Керівник», НС],— Христос» (МАТВІЯ 23:10).

1. Хто є єдиним Керівником правдивих християн?

БУВ вівторок 11 нісана. Залишалося три дні до смерті Ісуса. Це був його останній візит у храм. Того дня Ісус дав своїм учням і натовпу, який зібрався в храмі, важливу настанову. Він сказав: «Ви вчителями не звіться,— бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі,— бо один вам Отець, що на небі. І не звіться наставниками [«керівниками», НС],— бо один вам Наставник [«Керівник», НС],— Христос» (Матвія 23:8—10). Зрозуміло, Керівником правдивих християн є Ісус Христос.

2, 3. Як впливає на наше життя те, що ми слухаємося Єгови та підкоряємося призначеному ним Керівнику?

² Який же благотворний вплив справляє на нас Христове керівництво, коли ми підкоряємося йому! Передрікаючи прихід цього Керівника, Бог Єгова звістив через пророка Ісаю: «О, всі спрагнені,— йдіть до води, а ви, що не маєте срібла — ідіть, купіть живности — й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока... Послухайте пильно Мене, й споживайте добро,— і нехай розкошує у наситі ваша душа... Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря та владику народам» (Ісаї 55:1—4).

³ Ісая використав як метафору приклад із звичайними рідинами — водою, молоком і вином,— щоб унаочнити, наскільки благотворно впливає на нас те, коли ми слухаємося Єгови та йдемо за Керівником і Владикою, котрого він настановив. Це освіжає, немов склянка холодної джерельної води в спекотний день. Ми втамовуємо спрагу правди й праведності. Подібно як молоко зміцнює немовлят і сприяє фізичному росту, так і «духовне молоко» підкріпляє нас, допомагаючи зростати духовно у стосунках з Богом (1 Петра 2:1—3). Хто може заперечити, що вино додає радості під час святкових подій? Так само, коли ми поклоняємося правдивому Богу та йдемо слідами призначеного ним Керівника, наше життя стає «тільки радісним» (Повторення Закону 16:15). Тож усім нам — молодим і старим, чоловікам і жінкам — необхідно виявляти, що Христове керівництво є реальним для нас. Як же ми можемо виявляти у повсякденному житті те, що Месія — це наш Керівник?

Молоді, ‘зростайте мудрістю’

4. а) Що сталося, коли 12-річний Ісус був у Єрусалимі під час Пасхи? б) Наскільки глибокі знання мав Ісус, коли йому було всього 12 років?

⁴ Візьміть до уваги приклад, який залишив наш Керівник для молодих людей. Хоча ми мало знаємо про Ісусове дитинство, один з епізодів його дитинства багато чого говорить. Коли Ісусу було 12 років, батьки взяли його в щорічну подорож до Єрусалима на Пасху. На цьому святі він захопився обговоренням з Писань, тимчасом як його сім’я через неуважність вирушила без нього у зворотний шлях. Через три дні занепокоєні батьки Ісуса, Йосип і Марія, знайшли його в храмі, де він «сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх». До того ж «усі... хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям». Уявіть собі, уже в 12-річному віці Ісус не тільки ставив проникливі духовні запитання, але й давав розумні відповіді! Немає жодного сумніву, у цьому йому допомогло батьківське виховання (Луки 2:41—50).

5. Як молоді особи можуть визначити своє ставлення до сімейного біблійного вивчення?

⁵ Можливо, ти молода особа. Якщо твої батьки присвячені Божі слуги, у вашому домі, очевидно, регулярно проводиться сімейне біблійне вивчення. Як ти ставишся до сімейного вивчення? Чому б не задуматися над такими запитаннями: чи я від усього серця підтримую розпорядок біблійного вивчення в моїй сім’ї? Чи я сприяю цьому розпорядку, не роблячи нічого, що могло б розладнати заведений режим? (Филип’ян 3:16). Чи я активний учасник вивчення? Чи я ставлю, коли доречно, запитання стосовно матеріалу вивчення і чи розповідаю, як його можна застосовувати? Зростаючи духовно, чи розвиваю апетит до ‘твердої їжі, яка призначена для тих, хто зрілий’? (Євреїв 5:13, 14, СМ).

6, 7. Наскільки цінною для молоді може бути програма щоденного читання Біблії?

⁶ Також немаловажною є програма щоденного читання Біблії. Псалмописьменник співав: «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить... та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!» (Псалом 1:1, 2). Наступник Мойсея, Ісус Навин, ‘читав книгу Закону вдень та вночі’. Це допомогло йому поводитися мудро та успішно виконувати завдання, яке доручив йому Бог (Ісуса Навина 1:8). Наш Керівник, Ісус Христос, сказав: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Якщо нам щодня треба фізичної їжі, наскільки ж більше потрібно регулярно харчуватися духовно!

⁷ Тринадцятирічна Ніколь, усвідомивши свої духовні потреби, почала читати Біблію щодняa. Тепер їй 16 років, і вона вже один раз прочитала цілу Біблію та дійшла майже до половини, читаючи її вдруге. Ця дівчина тримається простого порядку. «Я поставила собі за мету прочитувати принаймні один розділ у день»,— говорить вона. Який благотворний вплив справило на неї щоденне читання Біблії? Вона відповідає: «Сьогодні надзвичайно поширений поганий вплив. Кожного дня в школі та поза нею я відчуваю великий тиск, який випробовує мою віру. Щоденне читання Біблії допомагає мені швидко пригадувати біблійні заповіді й принципи, які додають сил протистояти такому тиску. Унаслідок цього Єгова та Ісус стають мені ближчі».

8. Який звичай мав Ісус, коли приходив до синагоги, і як молоді люди можуть наслідувати його?

⁸ Ісус мав звичай слухати читання Писань у синагозі та брати в ньому участь (Луки 4:16; Дії 15:21). Як же добре, коли молоді люди тримаються цього прикладу, регулярно відвідуючи християнські зібрання, на яких ми читаємо й вивчаємо Біблію! Сповнений вдячності за такі зібрання, 14-річний Річард говорить: «Я дорожу такими зібраннями, бо вони мені постійно нагадують, що є добро і що — зло, що є доброчесністю і що — неморальністю, що таке бути подібним до Христа і що таке бути протилежністю йому. Мені не потрібно цього вчитися на гіркому досвіді». Як бачимо, «свідчення Господа певне,— воно недосвідченого умудряє» (Псалом 19:8). Ніколь також поставила собі за мету бути присутньою щотижня на всіх п’ятьох зібраннях збору. Вона готується до них по дві-три години (Ефесян 5:15, 16, Кул.).

9. Як молоді люди можуть ‘зростати мудрістю’?

⁹ Молодість — це слушний час для здобуття ‘знання про єдиного Бога правдивого та Ісуса Христа, що послав він його’ (Івана 17:3). Ти, можливо, знаєш молодих людей, в яких іде дуже багато часу на читання коміксів, перегляд телепередач, на відеоігри або серфінг Інтернету. Навіщо ж наслідувати їх, якщо в тебе є досконалий зразок нашого Керівника! Будучи хлопцем, він із захопленням навчався про Єгову. З яким результатом? Через любов до духовного «Ісус зростав мудрістю» (Луки 2:52). Ти теж можеш зростати.

‘Коріться один одному’

10. Завдяки чому в сім’ю можуть прийти мир і щастя?

¹⁰ Дім може бути гаванню миру й задоволення або місцем баталій і суперечок (Приповістей 21:19; 26:21). Якщо ми приймаємо Христове керівництво, це сприяє миру та щастю в родині. Приклад Христа — це, по суті, взірець стосунків у сім’ї. Святе Письмо говорить: «Корячися один одному у Христовім страху. Дружини,— коріться своїм чоловікам, як Господеві,— бо чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви, Сам Спаситель тіла... Чоловіки,— любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Ефесян 5:21—25). Зборові в Колосах апостол Павло написав: «Діти,— будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Колосян 3:18—20).

11. Як чоловік може виявляти, що Христове керівництво є для нього реальним?

¹¹ Слухаючись цієї поради, чоловік буде брати провід у сім’ї, його дружина вірно підтримуватиме його, а діти підкорятимуться своїм батькам. Проте головування чоловіка приносить щастя тільки тоді, коли він ним користується належно. Мудрий чоловік повинен навчатися головувати, наслідуючи свого Голову та Керівника, Ісуса Христа (1 Коринтян 11:3). Хоча пізніше Ісус став «найвище за все — за Голову Церкви», він прийшов на землю «не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити» (Ефесян 1:22; Матвія 20:28). Так само й християнський чоловік головує не заради егоїстичної користі, але дбає про свою дружину й дітей — про цілу сім’ю (1 Коринтян 13:4, 5). Він намагається наслідувати побожні риси свого голови — Ісуса Христа. Подібно як Ісус, він — лагідний та сумирний серцем (Матвія 11:28—30, Хом.). Коли помиляється, йому не важко сказати: «прости мене» або «ти маєш рацію». Завдяки гарному прикладу чоловіка його дружині легше бути для нього «помічником», доповненням і «подругою», навчатися від нього і тісно співпрацювати з ним (Буття 2:20, Дулуман; Малахії 2:14).

12. Що допоможе дружині твердо триматися принципу головування?

¹² Дружина ж має коритися своєму чоловікові. А втім, якщо на неї впливає дух світу, це може спотворювати її погляд на принцип головування і їй перестане подобатися думка про підкорення чоловікові. Святе Письмо не натякає на те, що чоловік має бути деспотичний, натомість воно вимагає, щоб дружина корилася своєму чоловікові (Ефесян 5:24). Біблія також накладає на чоловіка або батька відповідальність, і, коли застосовуються поради з неї, це сприяє миру й порядку в сім’ї (Филип’ян 2:5).

13. Який приклад підкорення Ісус дав для дітей?

¹³ Дітям треба слухатися своїх батьків. Ісус дав у цьому відмінний приклад. Після випадку в храмі, коли 12-річний Ісус відстав від своєї сім’ї на три дні, «пішов Він із ними [своїми батьками], і прибув у Назарет, і був їм слухняний» (Луки 2:51). Підкорення дітей своїм батькам сприяє миру та злагоді в сім’ї. Коли всі члени сім’ї підкоряються Христовому керівництву, результатом є щаслива сім’я.

14, 15. Що допоможе нам мати успіх, коли стикаємося зі скрутними ситуаціями вдома? Наведіть приклад.

¹⁴ Навіть коли вдома постає важка ситуація, ключ до успіху — наслідувати Ісуса та підкорятися його керівництву. Наприклад, коли 35-річний Джеррі одружився з Ланою, яка має дочку підліткового віку, виникла несподівана для них проблема. Джеррі пояснює: «Я знав: щоб бути хорошим головою, треба застосовувати ті ж самі біблійні принципи, які сприяють успіху в інших сім’ях. Але невдовзі зрозумів, що мені треба застосовувати їх з більшою мудрістю і розважністю». Його падчерка вважала, що він став між нею та її мамою, і дуже сильно ображалася на нього. Проникливість допомогла Джеррі побачити, що цей склад думок впливав на слова та вчинки дівчини. Як він діяв у цій ситуації? Джеррі розповідає: «Ми з Ланою вирішили, що принаймні до певної пори батьківським вихованням буде займатися Лана, а я зосереджуся на встановленні близьких стосунків зі своєю падчеркою. З часом такий підхід до справи таки приніс позитивні результати».

¹⁵ Коли ми стикаємося зі скрутними ситуаціями вдома, нам потрібно розважності, аби зрозуміти, чому члени сім’ї розмовляють і діють тим чи іншим способом. Щоб правильно застосовувати Божі принципи, нам потрібно також мудрості. Приміром, Ісус чітко зрозумів, чому жінка, яка страждала від кровотечі, доторкнулася до нього, і він обійшовся з нею мудро й співчутливо (Левит 15:25—27; Марка 5:30—34). Мудрість і розважність — це характерні риси нашого Керівника (Приповістей 8:12). Ми станемо щасливі, коли будемо поводитися так, як він.

‘Шукайте найперш Царства’

16. Що має займати головне місце в нашому житті і як Ісус показав це своїм прикладом?

¹⁶ Ісус недвозначно показав, що́ має займати головне місце в житті тих, хто підкоряється його керівництву. Він сказав: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди [«праведности», Ог., 1988] Його» (Матвія 6:33). І своїм прикладом він показав, як це робити. Після свого хрещення Ісус зіткнувся зі спокусою, а сталося це в кінці 40-денного періоду посту, роздумів та молитов. Сатана Диявол запропонував йому правління над «всіма царствами на світі». Уявіть собі життя, яке міг би мати Ісус, якби прийняв пропозицію Диявола! Але Христос зосереджувався на виконанні волі свого Отця. Він теж розумів, що таке життя у світі Сатани було б коротким. Тому Ісус негайно відкинув Дияволову пропозицію, заявивши: «Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Згодом Ісус «розпочав проповідувати й промовляти: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Матвія 4:2, 8—10, 17). Відтоді все своє життя Христос був повночасним вісником Божого Царства.

17. Як може виявлятися те, що ми ставимо справи Царства на перше місце у своєму житті?

¹⁷ Було б добре наслідувати нашого Керівника і не допускати, аби світ Сатани спокусив нас зробити своєю життєвою метою високооплачувану роботу і кар’єру (Марка 1:17—21). Як же нерозумно було б дозволити, щоб нас обплутало павутиння світських занять і ми відставили справи Царства на друге місце! Ісус доручив нам працю проповідування про Царство та підготовки учнів (Матвія 24:14; 28:19, 20, Хом.). Ми можемо мати сім’ю та інші обов’язки, але чи нам не радісно вечорами й під час вихідних виконувати свій християнський обов’язок — проповідувати та навчати? І як же відрадно, що у 2001 службовому році приблизно 780 000 братів і сестер могли служити повночасними вісниками, або піонерами!

18. Що допоможе нам знайти радість у служінні?

¹⁸ Євангельські оповіді зображають Ісуса як дієву людину, а також особу з ніжними почуттями. Спостерігаючи за духовними потребами людей довкола себе, Ісус змилосерджувався над ними та активно надавав їм допомогу (Марка 6:31—34). Наше служіння стає радісним, коли ми беремо участь у ньому, керуючись любов’ю до людей та щирим бажанням допомагати їм. Але як можна розвинути таке бажання? «Коли я був підлітком,— розповідає молодий чоловік на ім’я Джейсон,— мені не так уже й подобалося служіння». Що ж допомогло йому розвинути любов до цієї праці? Джейсон відповідає: «Наша сім’я завжди присвячувала суботній ранок проповідницькому служінню. Це було корисним для мене, бо чим частіше я вирушав у служіння, тим більше бачив його позитивні результати й тим більше воно мені подобалось». Також і нам треба регулярно й старанно брати участь у служінні.

19. Що ми повинні рішуче робити у відповідь на Христове керівництво?

¹⁹ Яке ж освіження та задоволення ми отримуємо, коли підкоряємося Христовому керівництву! Завдяки цьому наша молодість стає часом зростання у знанні й мудрості. Сімейне життя стає джерелом миру та щастя, а служіння — діяльністю, яка приносить радість і задоволення. Тож з усіх сил стараймося в щоденному житті та у своїх рішеннях виявляти, що керівництво Христа для нас реальне (Колосян 3:23, 24). Проте Ісус Христос дає керівництво ще іншим способом — через християнський збір. У наступній статті ми розповімо про блага, які можна почерпнути з цього розпорядку.

[Примітка]

Христос керує своїм збором

«І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку [«до закінчення системи речей», НС]!» (МАТВІЯ 28:20).

1, 2. а) Що пообіцяв своїм послідовникам воскреслий Ісус, коли дав наказ підготовляти учнів? б) Як Ісус активно керував раннім християнським збором?

ПЕРЕД вознесінням на небо Ісус Христос, наш воскреслий Керівник, з’явився своїм учням і сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку [«до закінчення системи речей», НС]!» (Матвія 23:10, НС; 28:18—20).

² Ісус не тільки доручив своїм учням рятівну працю — підготовляти більше учнів, але й пообіцяв перебувати з ними. Історія раннього християнства, яка записана в біблійній книзі Дії, недвозначно засвідчує, що Христос використовував дану йому владу, аби керувати новосформованим збором. Він послав обіцяного «помічника» — святий дух,— щоб зміцнювати своїх послідовників і координувати їхні зусилля (Івана 16:7, НС; Дії 2:4, 33; 13:2—4; 16:6—10). Щоб підтримувати своїх учнів, воскреслий Ісус послуговувався даними йому в розпорядження ангелами (Дії 5:19; 8:26; 10:3—8, 22; 12:7—11; 27:23, 24; 1 Петра 3:22). Крім того, наш Керівник дав збору вказівки, призначивши кваліфікованих чоловіків служити в керівному органі (Дії 1:20, 24—26; 6:1—6; 8:5, 14—17).

3. Які запитання обговорюватимуться в цій статті?

³ А що сказати про наш час — час «закінчення системи речей»? Як Ісус Христос керує християнським збором тепер? І як ми можемо виявляти, що підкоряємося Христовому керівництву?

Пан має вірного раба

4. а) З кого складається «вірний і мудрий раб»? б) За чим Пан доручив цьому рабу доглядати?

⁴ Вимовляючи пророцтво про знак своєї присутності, Ісус сказав: «Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його» (Матвія 24:45—47). «Пан» — це наш Керівник, Ісус Христос, і він призначив «вірного і мудрого раба» — групу помазаних християн на землі — над усіма своїми земними справами.

5, 6. а) Що зображається «сімома свічниками золотими» й «сімома зорями» у видінні, яке отримав апостол Іван? б) На що вказує те, що «сім зір» є в Ісусовій правиці?

⁵ Біблійна книга Об’явлення виявляє, що вірний і мудрий раб перебуває під безпосереднім наглядом Ісуса Христа. У видінні «Господнього дня» апостол Іван побачив «сім свічників золотих; а посеред семи свічників «Подібного до Людського Сина», який «сім зір... держав у правиці Своїй». Пояснюючи видіння Іванові, Ісус сказав: «Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи свічників золотих: сім зір,— то Анголи семи Церков [«зборів», НС], а сім свічників, що ти бачив,— то сім Церков [«зборів», НС]» (Об’явлення 1:1, 10—20).

⁶ «Сімома свічниками золотими» зображаються всі збори правдивих християн під час «Господнього дня», який почався 1914 року. А що сказати про «сім зір»? Спочатку вони представляли всіх зачатих духом помазаних наглядачів, які дбали про збори I сторіччяa. Наглядачі були в Ісусовій правиці, тобто під його наглядом та керівництвом. Христос керував збірним класом раба. Проте сьогодні є небагато помазаних наглядачів. Як же Христове керівництво охоплює понад 93 000 зборів Свідків Єгови по цілій землі?

7. а) Як Ісус послуговується Керівним органом, щоб давати керівництво в зборах по цілій землі? б) Чому можна сказати, що християнські наглядачі призначені святим духом?

⁷ Подібно як у I сторіччі, сьогодні невеличка група кваліфікованих чоловіків з-поміж помазаних наглядачів служить у Керівному органі, який є представником збірного вірного та мудрого раба. Наш Господь послуговується цим Керівним органом, щоб призначати кваліфікованих чоловіків — як з-посеред помазанців, так і інших овець — старійшинами в місцевих зборах. У цьому чільну роль відіграє святий дух, і Єгова дає Ісусу право використовувати його (Дії 2:32, 33). Насамперед ці наглядачі повинні відповідати вимогам з Божого Слова, яке було натхнене святим духом (1 Тимофія 3:1—7; Тита 1:5—9; 2 Петра 1:20, 21). Рекомендації та призначення виконуються після молитви та під проводом святого духу. Крім того, чітко видно, що призначені особи приносять плоди цього духу (Галатів 5:22, 23). Тому Павлова порада однаково стосується всіх старійшин — як помазанців, так і інших овець: «Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами [«наглядачами», НС]» (Дії 20:28). Ці призначені чоловіки отримують вказівки від Керівного органу і з готовністю виконують пастирську працю в зборі. Таким способом Христос перебуває з нами тепер та активно керує збором.

8. Як Христос користується ангелами, щоб керувати своїми послідовниками?

⁸ Щоб керувати своїми сучасними послідовниками, Ісус також користується ангелами. Згідно з Ісусовою притчею про пшеницю і кукіль, жнива мали прийти під час «закінчення системи речей». Кого мав послати Пан на збір врожаю? «Женців — Анголів»,— сказав Христос. А потім додав: «Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня» (Матвія 13:37—39, 41; 13:40, НС). Крім того, подібно як ангел скерував кроки Пилипа до ефіопського скопця, так і сьогодні бачимо вдосталь доказів, що Христос користується своїми ангелами, аби допомагати правдивим християнам знаходити щиросердих людей (Дії 8:26, 27; Об’явлення 14:6).

9. а) За допомогою чого Христос керує християнським збором у наш час? б) На яке запитання треба відповісти, якщо хочемо мати пожиток від Христового керівництва?

⁹ Як же відрадно знати, що Ісус Христос дає керівництво своїм сучасним учням через Керівний орган, святий дух та ангелів! Навіть якби декотрих з поклонників Єгови було тимчасово відокремлено від Керівного органу через переслідування або щось подібне, Христос і далі давав би керівництво за допомогою святого духу та ангелів. Проте керівництво буде впливати позитивно на нас тільки тоді, коли ми підкорятимемось йому. Як ми можемо показати, що підкоряємося Христовому керівництву?

«Слухайтесь... та коріться»

10. Як ми можемо виявляти повагу до призначених старійшин збору?

¹⁰ Наш Керівник дав зборам «дари у вигляді людей» — одних за «благовісників, а тих за пастирів та вчителів» (Ефесян 4:8, НС; 4:11, 12). Наше ставлення до цих осіб та поведінка стосовно них дуже багато говорять про те, чи ми підкоряємося Христовому керівництву. Як же доречно ‘бути вдячними’ за духовно кваліфікованих чоловіків, котрих дав Христос! (Колосян 3:15). Вони також заслуговують нашої поваги. «Старійшини, що добре керують церквою, гідні подвійної шани»,— написав апостол Павло (1 Тимофія 5:17, СМ). Як ми можемо виявляти вдячність і пошану старійшинам, цебто наглядачам, у зборі? Павло дає відповідь: «Слухайтесь ваших наставників [«тих, хто бере провід серед вас», НС] та коріться їм» (Євреїв 13:17). Авжеж, нам треба слухатися їх та коритися, підпорядковуватися їм.

11. Чому повага до старійшин збору визначає те, чи ми живемо відповідно до свого хрещення?

¹¹ Наш Керівник — досконалий, але чоловіки, котрих він дав як дари,— ні. Тому вони деколи можуть помилятися. Однак конче потрібно залишатися відданими розпорядку Христа. Жити відповідно до нашого присвячення й хрещення — це визнавати законність призначеної духом влади у зборі та охоче підкорятися їй. Хрещення «в Ім’я... Святого Духа» є публічним проголошенням того, що ми визнаємо святий дух та його роль у намірі Єгови (Матвія 28:19). Таке хрещення означає, що ми співпрацюємо із цим духом та уникаємо вчинків, які перешкоджають йому діяти серед Христових послідовників. Оскільки святий дух відіграє вельми важливу роль у рекомендації та призначенні старійшин, чи ми будемо справді вірні своєму присвяченню, якщо не співпрацюватимемо з організаційним розпорядком, пов’язаним зі старійшинами збору?

12. Які приклади неповаги до влади наводить Юда і чого ми вчимося з них?

¹² У Святому Письмі подаються приклади, які навчають нас, наскільки цінною є слухняність і підкорення. Згадуючи про тих, хто образливо висловлювався про призначених чоловіків у зборі, учень Яків вказав на три застережливі приклади: «Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаамової заплати, і загинули в бунті Корея!» (Юди 11). Каїн зігнорував сердечну пораду Єгови та свідомо розвивав у собі душогубну ненависть (Буття 4:4—8). Незважаючи на повторні попередження від Бога, Валаам намагався за грошову винагороду проклясти Божий народ (Числа 22:5—28, 32—34; Повторення Закону 23:5). Корей вже мав високе становище в Ізраїлі, але цього йому було замало. Він розпалив бунт проти Божого слуги Мойсея, найлагіднішої людини на землі (Числа 12:3; 16:1—3, 32, 33). Каїна, Валаама й Корея спіткало нещастя. Який же яскравий урок дають ці приклади, щоб слухатися порад тих, кого Єгова настановив на відповідальні становища, і поважати цих осіб!

13. Про які благословення передрікав пророк Ісая для тих, хто підкоряється організаційному розпорядку, пов’язаному зі старійшинами?

¹³ Хто не хотів би взяти для себе великий пожиток з величного розпорядку, пов’язаного з наглядом, який встановив наш Керівник у християнському зборі? Пророк Ісая передрік благословення, які походять від цього заходу, такими словами: «Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям. І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:1, 2, Ог., 1988). Кожен старійшина повинен бути таким захистом і місцем безпеки. Навіть коли нам важко підкорятися комусь, стараймося з молитвою виявляти слухняність та підкорення встановленій Богом владі у зборі.

Як старійшини підкоряються Христовому керівництву

14, 15. Як ті, хто бере провід у зборі, показують, що вони підкоряються Христовому керівництву?

¹⁴ Кожен християнин повинен підкорятися Христовому керівництву, особливо — старійшини. Наглядачі, або старійшини, мають певну міру влади у зборі. Але вони не хочуть ‘брати владу над вірою співвіруючих’ і не намагаються контролювати їхнє життя (2 Коринтян 1:24). Старійшини серйозно ставляться до Ісусових слів: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами» (Матвія 20:25—27). Виконуючи свої обов’язки, старійшини щиро стараються служити іншим.

¹⁵ Християнам настійно радиться: «Спогадуйте наставників ваших... дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євреїв 13:7). Це вимагається не тому, що старійшини беруть провід. Ісус сказав: «Один вам Наставник [«Керівник», НС],— Христос» (Матвія 23:10). За приклад треба брати віру старійшин, бо вони наслідують нашого справжнього Керівника, Христа (1 Коринтян 11:1). Розгляньмо, як старійшини намагаються бути подібними до Христа у стосунках із членами збору.

16. Як Ісус ставився до своїх послідовників, хоча й мав велику владу?

¹⁶ Хоча Ісус у всьому перевищував недосконалих людей і мав незрівнянну владу від свого Отця, він був скромний у стосунках зі своїми учнями. Він не приголомшував своїх слухачів вражаючим показом знань. Ісус виявляв чуйність та співчуття до своїх послідовників, беручи до уваги їхні фізичні потреби (Матвія 15:32; 26:40, 41; Марка 6:31). Він ніколи не вимагав від своїх учнів більше, ніж вони могли зробити, і ніколи не накладав на них більше, ніж вони могли знести (Івана 16:12). Ісус був «лагідний і сумирний серцем». Не дивно, що так багато людей відчувало біля нього спокій (Матвія 11:28—30, Хом.).

17. Як у стосунках із членами збору старійшини повинні виявляти таку скромність, як Христос?

¹⁷ Якщо Христос Владика виявляв скромність, наскільки ж потрібно її виявляти тим, хто бере провід у зборі! Вони виявляють обачність, щоб не зловживати будь-якою дорученою їм владою. І старійшини не виставляються «пишномовними словами», аби тільки справляти враження на інших (1 Коринтян 2:1, 2, Дерк.). Натомість вони стараються говорити слова біблійної правди просто та щиро. Крім того, старійшини намагаються бути поміркованими у своїх сподіваннях щодо інших, а також зважати на їхні потреби (Филип’ян 4:5, НС). Вони великодушно беруть до уваги недоліки своїх братів, усвідомлюючи, що кожен має обмеження (1 Петра 4:8). Чи ж скромні й лагідні старійшини не є справжнім підкріпленням для нас? Звісно, що так.

18. Чого можуть навчитися старійшини від Ісусового ставлення до дітей?

¹⁸ Ісус був приступний навіть для дітей. Візьміть до уваги його реакцію, коли учні докоряли людям, які «поприносили діток до Нього». «Пустіть діток до Мене приходити,— сказав Ісус,— і не бороніть їм». Відтак «Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши» (Марка 10:13—16). Ісус був сердечний та добрий, і через це люди до нього тягнулися. Вони не боялись Ісуса. Біля нього навіть діти почували себе вільно. Старійшини також приступні, і, коли вони виявляють теплі почуття та доброзичливість, інші — навіть діти — почуваються біля них вільно.

19. Що таке мати «розум Христів» і яких зусиль це вимагає?

¹⁹ Старійшини наслідують Христа Ісуса настільки добре, наскільки вони знають його. «Хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?»,— запитав Павло й додав,— а ми маємо розум Христів!» (1 Коринтян 2:16). Мати розум Христів — це також знати спосіб його мислення та всі грані його особистості, аби розуміти, як поводитись у конкретній ситуації. Тільки уявіть собі, що ви настільки добре пізнали нашого Керівника! Але для цього потрібно пильно зважати на Євангелії та регулярно наповнювати свій розум думками про Ісусове життя й приклад. Коли старійшини з усіх сил намагаються дотримуватися Христового керівництва такою мірою, члени збору більш схильні наслідувати їхню віру. І старійшини відчувають задоволення, коли бачать, як інші з радістю ідуть слідами нашого Керівника.

Тримайтеся Христового керівництва

20, 21. Яку готовність ми повинні виявляти, дивлячись уперед на обіцяний новий світ?

²⁰ Усім нам вкрай необхідно залишатися під Христовим керівництвом. З наближенням кінця цієї системи речей наша ситуація подібна до ситуації ізраїльтян 1473 року до н. е. в моавських степах. Вони стояли на порозі Обітованої землі, і через пророка Мойсея Бог проголосив: «Ти [Ісусе Навине] ввійдеш з цим народом до того Краю, якого Господь заприсягнув їхнім батькам, щоб їм дати» (Повторення Закону 31:7, 8). Ісус Навин був призначеним керівником. Щоб увійти в Обітовану землю, ізраїльтяни мали підкоритися керівництву Ісуса Навина.

²¹ Нам же Біблія говорить: «Один вам Наставник [«Керівник», НС],— Христос». Тільки Христос приведе нас в обіцяний новий світ, в якому пробуватиме праведність (2 Петра 3:13, Ог., 1988). Тому будьмо готові підкорятися його керівництву в усіх галузях життя.

[Примітка]