• Звістка надії для засмучених полонених
    Пророцтво Ісаї — світло для всього людства (том II)

    • «Владика народам»

      13. В якому розумінні Ісус був «свідком народам» під час свого служіння та після вознесіння?

      13 Що робитиме цей майбутній цар? Єгова каже: «Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря та владику народам» (Ісаї 55:4). Вирісши, Ісус став представником Єгови на землі, Божим свідком для народів. Протягом свого людського життя він зосереджувався на служінні «овечкам загинулим дому Ізраїлевого». Проте незадовго до вознесіння на небо Ісус сказав своїм послідовникам: «Тож ідіть, і навчіть всі народи... Ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Матвія 10:5, 6; 15:24; 28:19, 20). Отже, з часом учні Христа почали нести звістку про Царство неєвреям, і декотрі з тих язичників отримали свою частку в сповненні обітниць угоди, укладеної з Давидом (Дії 13:46). Таким чином Ісус навіть після смерті, воскресіння і вознесіння на небо продовжував виконувати роль Божого «свідка народам».

      14, 15. а) Як Ісус довів, що є «проводирем та владикою»? б) Яку надію мали Ісусові послідовники в I столітті?

      14 Крім того, Ісус мав бути «проводирем та владикою». Згідно з цим пророчим описом, він, перебуваючи на землі, повністю прийняв на себе обов’язки, пов’язані з головуванням, і брав у всьому провід: збирав навколо себе величезні натовпи, навчав їх слів правди і показував, який пожиток матимуть ті, хто підкорятиметься його керівництву (Матвія 4:24; 7:28, 29; 11:5). Він добре навчав своїх учнів, готуючи до проповідницької кампанії, яка ще чекала на них (Луки 10:1—12; Дії 1:8; Колосян 1:23). Лише за три з половиною роки Ісус заклав основу об’єднаного, міжнародного збору, до якого входили тисячі представників різних національностей! Таке величезне завдання міг виконати тільки справжній «проводир та владика»b.

      15 Особи, зібрані до християнського збору I століття, були помазані Божим святим духом й мали надію стати співправителями Ісуса в його небесному Царстві (Об’явлення 14:1). Однак пророцтво Ісаї стосується не тільки днів раннього християнства. Докази підтверджують, що Ісус Христос почав правити як Цар Божого Царства лише в 1914 році. Незабаром після того помазані християни опинилися в ситуації, яка багато в чому нагадувала обставини вигнаних євреїв у VI столітті до н. е. Те, що сталося з тими християнами, є більшим сповненням пророцтва Ісаї.

      Неволя та визволення в наш час

      16. Яке горе прийшло в 1914 році після зведення на престол Ісуса?

      16 Зведення Ісуса на престол у 1914 році тісно пов’язане із небувалим в історії світу горем. Чому? Бо, ставши Царем, Ісус скинув з неба Сатану та інших злих духовних створінь. Не маючи доступу до неба, Сатана почав вести війну проти позосталих святих, тобто останку помазаних християн (Об’явлення 12:7—12, 17). Кульмінаційний момент настав 1918 року. Тоді практично припинилася проповідницька праця і на підставі фальшивих звинувачень у підривній діяльності було ув’язнено членів президії Товариства «Вартова башта». Так сучасні слуги Єгови пішли в духовну неволю, яка нагадувала буквальну неволю стародавніх євреїв. Це було для них великою ганьбою.

      17. Як змінилося становище помазанців у 1919 році і як їх було зміцнено?

      17 Але Божі помазані слуги недовго перебували в полоні. Двадцять шостого березня 1919 року відповідальні члени Товариства були визволені з ув’язнення, а пізніше з них зняли усі звинувачення. Єгова злив святий дух на своїх визволених людей, зміцнивши їх для праці, що чекала попереду. Вони з радістю відгукнулися на запрошення ‘воду життя брати дармо’ (Об’явлення 22:17). Божі слуги купили «без платні вина й молока» і були духовно підкріплені для подальшого дивовижного розширення, якого помазаний останок навіть не передбачував.

      Великий натовп поспішає до Божих помазанців

      18. До яких двох груп належать учні Ісуса Христа і як він описав єдність, що існує між ними в наш час?

      18 Ісусові учні мають одну з двох надій. Спочатку було зібрано «малу черідку», число якої становить 144 000. Це помазані християни як з євреїв, так і з язичників. Вони є «Ізраїлем Божим» і мають надію правити з Ісусом у небесному Царстві (Луки 12:32; Галатів 6:16; Об’явлення 14:1). А тепер, в останні дні, з’явився «великий натовп» «інших овець». Ці люди мають надію вічно жити на райській землі. До настання великої скорботи цей натовп — кількість його членів не визначена наперед — служитиме разом з малою черідкою. Обидві групи є «однією отарою» і мають «одного Пастиря» (Об’явлення 7:9, 10; Івана 10:16).