Ще 18 грудня 1918 року організація, тепер відома як Національна рада Церков Христа в Америці, ухвалила декларацію, де зокрема говорилося: «Ця Ліга не є тільки політичним явищем, це скоріше політичний вираз Божого Царства на землі... Церква може дати духу доброї волі, без якої жодна Ліга націй не може існувати... Ліга націй корениться в Євангелії. Її мета, як і мета Євангелія: «на землі мир, у людях добра воля».

18. Як духівництво загальновизнаного християнства виявило свою підтримку Ліги націй?

¹⁸ Другого січня 1919 року у газеті «Хроніка Сан-Франциско» (англ.) на першій сторінці помістили заголовок: «Папа благає прийняти Вільсонову Лігу націй». Шістнадцятого жовтня 1919 року у сенат США було подано петицію, підписану 14 450 священиками головних конфесій. Ця петиція закликала сенат «ратифікувати Паризький мирний договір, після чого угода ліги націй увійде в силу». Незважаючи на те що сенат США не ратифікував цього договору, духівництво загальновизнаного християнства далі діяло на користь Ліги. І як було відкрито Лігу? Депеша з Швейцарії, датована 15 листопада 1920 року, повідомляє: «Відкриття першої Асамблеї Ліги націй було оголошено об одинадцятій годині цього ранку дзвонами всіх церков у Женеві».

[Рамка на сторінці 244]

«Імена богозневажні»

Коли після першої світової війни дворога звірина запропонувала Лігу націй, її численні релігійні коханці відразу постаралися дати їй релігійну підтримку. У результаті нова миротворча організація стала «переповнена іменами богозневажними».

«Християнство може надати лізі [націй] доброї волі, діючої сили, і таким чином перетворити договір з клаптика паперу на знаряддя в руках Божого царства» («Християнське століття», англ., США, 19 червня 1919 року, сторінка 15).

«Ідея Ліги націй — це поширення думки, що Боже Царство є світовим порядком доброї волі, до масштабів міжнародних стосунків. ...Це те, про що всі християни моляться, коли кажуть: «Нехай прийде Царство Твоє» («Християнське століття», США, 25 вересня 1919 року, сторінка 7).

«Основою Ліги націй є Христова кров» (Доктор Френк Крейн, протестантський церковнослужитель, США).

«[Національна] рада [конгрегаціоналістичних церков] підтримує Угоду [Ліги націй] як єдине політичне знаряддя, з допомогою якого дух Ісуса Христа може у більших масштабах практично впливати на міжнародні справи» («Конгрегаціоналіст енд адванс», США, 6 листопада 1919 року, сторінка 642).

«Конференція закликає всіх методистів підтримувати й поширювати ідеали [Ліги націй] як вираз ідеї Бога Отця і Божих земних дітей» (Уесліанська методистська церква, Великобританія).

«Коли розглянемо прагнення, можливості й резолюції тієї угоди, то бачимо, що в ній міститься основа вчення Ісуса Христа — Царство Боже і його праведність... і це зовсім не перебільшення» (Проповідь архієпископа Кентерберійського на відкритті Асамблеї Ліги націй в Женеві, 3 грудня 1922 року).

«Асоціація Ліги націй у цій країні має таке саме святе право, як і будь-яке інше гуманітарне місіонерське товариство, бо на даний час вона є найефективнішим органом правління Христа як Князя миру між народами» (Доктор Ґарві, священик конгрегаціоналістичної церкви, Великобританія).