А втім, присутність Бога в його земному домі репрезентувала хмара в найглибшому відділенні, названому Святеє Святих (Левит 16:2). Очевидно, ця хмара яскраво світилася, осяюючи Святеє Святих. Вона висіла над священною скринею, названою «ковчегом свідоцтва», в якій були кам’яні скрижалі з викарбуваними на них деякими заповідями, котрі Бог дав Ізраїлю.

Надприродна хмара світла перебувала над віком між херувимами (Вихід 25:22). Це зображало Всемогутнього Бога, який сидить на небесній колісниці, підтримуваній справжніми херувимами (1 Хронік 28:18). Тож зрозуміло, чому цар Єзекія молився: «Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах!» (Ісаї 37:16).