«НАРЕШТІ СВОБОДА!»

У 1992 році, 26—28 червня, в Санкт-Петербурзі відбувався міжнародний конгрес. Керівний орган призначив займатися його організацією братів з філіалу в сусідній Фінляндії. Це було справжнім подарунком для Свідків у Росії, яким довелося пережити більше ніж 50 років заборони. Один брат пригадує: «На стадіоні були тисячі Свідків. Сльози просто лилися з наших очей. Нарешті свобода! Ми навіть і не мріяли, що дочекаємось її в цій системі. Це стало можливе завдяки Єгові. Мені пригадався табір за високою огорожею. Я і ще четверо братів лежали на холодній підлозі штрафізолятора. Своїми тілами ми гріли кожного по черзі. Стадіон, на якому проводився конгрес, теж оточувала висока стіна. Але тут нам було добре. Неможливо передати словами, що ми тоді відчували.

Конгрес і спілкування з братами здавалися справжнім чудом. Ми не могли стримати сліз радості, які весь час навертались на очі. Нам усім було за сімдесят, але ми літали по стадіону, наче на крилах. П’ятдесят років ми чекали свободи. Спочатку Єгова дозволив, щоб нас вислали до Сибіру, потім нас відправляли в табори і тюрми. І ось ми на цьому стадіоні! Єгову ніхто не переможе. Ми дивились один на одного і ридали. Ніхто не міг повірити у те, що все це відбувається насправді. Молоді брати підходили до нас і запитували: „Щось сталося? Вас хтось образив?“ Але ридання не давали вимовити жодного слова. Потім хтось все-таки відповів крізь сльози: „Ми плачемо від радості!“ Тоді ми розповіли, що багато років служили Єгові у часи заборони, і тепер нам важко повірити в те, що Єгова настільки швидко все змінив».

[Ілюстрації на сторінці 205]

Мілтон Геншель виступає з промовою на стадіоні імені Кірова у Санкт-Петербурзі під час міжнародного конгресу «Носії світла» (1992 рік).