Ісус заохочував людей висловлюватися

4. Чому можна сказати, що Ісус був уважним слухачем?

⁴ Ще змалку Ісус мав звичку слухати людей і завжди заохочував їх висловлювати власну думку. Наприклад, коли батьки знайшли 12-річного Ісуса серед учителів у храмі, він «слухав їх [учителів] і ставив їм запитання» (Луки 2:46). Ісус не ходив до храму для того, щоб вразити учителів своїми знаннями. Він приходив, аби слухати, хоча й ставив запитання. Можливо, саме схильність Ісуса уважно слухати інших була тією рисою, завдяки якій він здобув милість у Бога і в людей (Луки 2:52).

5, 6. Звідки ми знаємо, що Ісус слухав тих, кого навчав?

⁵ Після того як Ісус охрестився і став Месією, він і далі хотів слухати людей. Він не був настільки поглинутий своїм навчанням, щоб не зважати на тих, хто приходив його послухати. Нерідко він виділяв час, аби дізнатися про думку людей, ставлячи запитання і слухаючи їхні відповіді (Матвія 16:13—15). Приміром, після того як помер Лазар, брат Марти, Ісус сказав їй: «Кожен, хто живе та вірить у мене, ніколи не помре». Потім він спитав її: «Віриш у це?» Можемо не сумніватися, що Ісус уважно слухав Марту, коли вона казала: «Так, Господи, вірю; я вірю, що ти — Христос, Божий Син» (Івана 11:26, 27). Наскільки ж йому було, мабуть, приємно почути, як Марта виразила свою віру!

⁶ Коли чимало учнів покинуло Ісуса, він цікавився, що́ думають його апостоли. Тож він запитав: «Може, і ви хочете піти?» Симон Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо? У тебе слова вічного життя. Ми повірили і переконались, що ти — Святий і посланий Богом» (Івана 6:66—69). Як же ці слова, напевно, втішили Ісуса! Нам, безумовно, буде приємно чути, як зацікавлені подібним чином виявляють свою віру.

Ісус слухав з повагою

7. Чому багато самарян повірило в Ісуса?

⁷ Чому ще можна сказати, що Ісус був видатним учителем біблійної правди? Він дбав про людей і слухав їх з повагою. Якось Ісус проповідував самарянці біля Якової криниці в Сіхарі. Під час розмови Ісус не тільки говорив, а й слухав жінку. Завдяки цьому він помітив, що її цікавить питання поклоніння, і сказав, що Бог шукає тих, хто хоче поклонятися йому в дусі та в правді. Ісус виявив повагу й щирий інтерес до цієї жінки. Після цього вона розповіла про нього іншим людям і «чимало самарян з того міста повірили в Ісуса, почувши свідчення жінки» (Івана 4:5—29, 39—42).

8. Як схильність людей висловлювати свої погляди допоможе розпочинати розмови в служінні?

⁸ Зазвичай людям подобається висловлювати свої погляди. Скажімо, жителі стародавніх Афін охоче ділилися своїми думками і слухали щось нове. Це посприяло тому, що апостол Павло виголосив хорошу промову в Ареопазі (Дії 17:18—34). Сьогодні, починаючи з кимсь розмову в служінні, можна сказати: «Я прийшов, щоб взнати вашу думку про [певну тему]». Вислухай людину і прокоментуй її відповідь чи постав додаткове запитання. Потім доброзичливо покажи, що́ про це говорить Біблія.

Ісус уміло зав’язував розмови

9. Що зробив Ісус перед тим, як «докладно пояснював Писання» Клеопі та його товаришеві?

⁹ Ісусу ніколи не бракувало слів. Як ми побачили, він також уважно слухав людей. Водночас йому завжди було відомо, що́ вони думають, і він завжди знав, що́ сказати (Матвія 9:4; 12:22—30; Луки 9:46, 47). Розгляньмо один випадок. Невдовзі після Ісусового воскресіння двоє його учнів ішли з Єрусалима до Еммауса. «Коли вони розмовляли й розмірковували,— розповідається в євангельській оповіді,— до них наблизився сам Ісус і пішов з ними. Але їхні очі не змогли розпізнати його. І він запитав їх: „Що ви так обговорюєте доро́гою?“ Тоді вони зупинились із засмученими обличчями і один з них, на ім’я Клеопа, відказав: „Ти що, чужинець, який живе в Єрусалимі самотньо? Хіба ти не знаєш, що́ сталося там цими днями?“ Тож він запитав: „А що саме?“» Великий Учитель слухав, як вони розповідали, що Ісус Назарянин навчав людей, чинив чуда і був страчений. Відтоді дехто говорив, що він воскрес із мертвих. Ісус дав Клеопі та його товаришеві можливість висловитися. Потім Ісус «докладно пояснював Писання», розказуючи те, що їм потрібно було знати (Луки 24:13—27, 32).

10. Як можна довідатися про вірування людини, з якою ми зустрічаємося в служінні?

¹⁰ Іноді нам не відомо, у що вірить людина. Щоб дізнатися про це, можна сказати: «Мені було б приємно почути, що ви думаєте про молитву». Тоді запитати: «Як ви вважаєте, чи хтось слухає наші молитви?» Відповідь нерідко відкриває багато чого про мислення і релігійне походження співрозмовника. Якщо людина релігійна, можливо, вдасться більше довідатися про її погляди, запитавши: «Чи Бог вислуховує всі молитви, чи деякі молитви він не слухає?» Такі запитання пожвавлять розмову. Коли доречно показати думку зі Святого Письма, робіть це тактовно і не критикуйте вірувань особи. Якщо людині приємно слухати вас, то вона, ймовірно, охоче зустрінеться з вами наступного разу. Але припустімо, що співбесідник ставить запитання, на яке ви не знаєте відповіді. Тоді ви могли б пошукати необхідну інформацію і прийти знову, щоб «виступити на захист своєї надії перед кожним, хто вимагатиме її обґрунтування. Тільки робіть це з лагідністю та глибокою повагою» (1 Петра 3:15).

Вам, можливо, вдасться знайти достойних людей, якщо будете уважно слухати кожну особу і зважати на її погляди.

12. Як можна й далі допомагати зацікавленій особі?

¹² Після того як попрощаєтеся з людиною, котра зацікавилась звісткою про Царство, було б добре й далі думати про її потребу в духовному. Занотувавши те, що ви довідалися про особу з розмови на біблійну тему, ви зможете допомагати їй духовно. Під час повторних відвідин треба уважно слухати, щоб більше дізнатися про переконання, мислення й обставини людини.

15, 16. Як ви можете спонукати людей спілкуватися на релігійні теми?

¹⁵ Як ще, окрім вмілого використання запитань, ви можете заохотити людину до спілкування? Розповідайте щось цікаве, а тоді вислуховуйте свого співрозмовника. Приміром, Ісус сказав Никодиму: «Якщо людина не народиться знову, то не зможе побачити Боже царство» (Івана 3:3). Ці слова ви́кликали таке зацікавлення в Никодима, що він був поглинутий розмовою і уважно слухав Ісуса (Івана 3:4—20). Ви теж можете подібним чином зав’язувати розмови з людьми.

¹⁶ Сьогодні часто згадується про появу нових релігій у таких частинах світу, як Африка, Східна Європа та Латинська Америка. У цих територіях часто можна почати розмову такими словами: «Я занепокоєний тим, що існує стільки релігій. Але сподіваюся, що незабаром люди з усіх народів об’єднаються в правдивому поклонінні. Чи ви цього прагнете?» Згадавши цікаву думку, пов’язану з біблійною надією, ви зможете спонукати людей до спілкування. Також слід зазначити, що легше відповідати на запитання з двома можливими відповідями (Матвія 17:25). Після того як співрозмовник відповість, наведіть один-два біблійні вірші, в яких міститься відповідь на поставлене запитання (Ісаї 11:9; Софонії 3:9). Уважно вислуховуючи і зважаючи на сказане людиною, можна визначити тему для наступної розмови.

Завжди наслідуйте Великого Вчителя і Проповідника

20, 21. Чому в праці підготовки учнів вам слід уважно слухати людей?

²⁰ Хоч би з ким ви говорили — дитиною чи дорослим, вкрай важливо бути уважними слухачами. Це свідчитиме про нашу любов. Вислуховуючи, ви поводитесь смиренно, виявляєте повагу до людини, з якою розмовляєте, та сердечно турбуєтесь про неї. Звісно, слухати — означає зважати на те, що людина говорить.

²¹ Тимчасом як ви берете участь у християнському служінні, продовжуйте уважно слухати співрозмовників. Якщо ви зважаєте на їхні слова, то, ймовірно, розпізнаєте, які грані біблійної правди особливо приваблюють їх.